Постанова

від 31.08.2022 по справі 916/3161/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/3161/21Південно-західного апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Поліщук Л.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.

Представники учасників справи у судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні Горішньоплавської міської ради Кременчуцького району Полтавської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 04.05.2022

по справі №916/3161/21

за позовом Комунального некомерційного підприємства Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні Горішньоплавської міської ради Кременчуцького району Полтавської області

до Приватного підприємства ІНТЕКСТ

про визнання недійсним п.1 специфікації та стягнення 175 319,95 грн

ВСТАНОВИВ

Комунальне некомерційне підприємство Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні Горішньоплавської міської ради Кременчуцького району Полтавської області звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Приватного підприємства ІНТЕКСТ про визнання недійсним пункт 1 специфікації, що є додатком №1 до укладеного між сторонами дого вору №08-1/04/20 від 08.04.2020, в частині включення до ціни товару податку на додану вартість в сумі 153333,33 грн та стягнення 175 319,95 грн.

Позов обґрунтований тим, що включення до вартості закуповуваного медичного обладнання та виробів медичного призначення згідно Договору на закупівлю товарів, податку на додану вартість та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020, що за доводами позивача є підставою для визнання недійсним п.1 Специфікації, що є Додатком №1 до Договору на закупівлю товарів №08-1/04/20 від 08.04.2022 та стягнення безпідставно отриманих відповідачем коштів.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.05.2022 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні відповідні документи які повинні бути подані для звільнення від оподаткування на додану вартість для товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Відтак, на переконання місцевого господарського суду, позивачем не доведено обставин порушення відповідачем вимог пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020, в частині включення суми ПДВ до ціни товару зазначеного в пункту 1 Специфікації, що є Додатком №1 до Договору, в зв`язку з чим позовні вимоги в частині визнання недійсним пункту 1 Специфікації, що є Додатком №1 до Договору задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції також дійшов висновку, що підлягає залишенню без задоволення вимога про стягнення грошових коштів, оскільки як встановлено судом, вказані кошти не є коштами, набутими відповідачем без достатньої правової підстави, в розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, а були отримані ним саме на виконання укладеного з позивачем договору.

У задоволенні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат судом першої інстанції також відмовлено, оскільки зазначена вимога є похідною від вимоги про стягнення основного боргу, в задоволенні якого судом було відмовлено.

Не погодившись із даним рішенням до Південного-західного апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 04.05.2022 у справі №916/3161/21 і ухвалити нове рішення, яким:

- визнати недійсним пункт 1 специфікації, що є додатком №1 до договору №08-1/04/20 від 08.04.2020 укладеного між приватним підприємством «Інтекст» та комунальним некомерційним підприємством «Лікарня інтен сивного лікування І рівня м. Горішні Плавні» Горішньоплавнівської місь кої ради Кременчуцького району Полтавської області, в частині включен ня до ціни за одиницю товару, що становить 230,00 грн. з ПДВ, податку на додану вартість в розмірі 20 відсотків, що становить 38,33 грн., та відпові дно в частині включення до загальної вартості (суми) товару, що стано вить 920000,00 грн. з ПДВ, податку на додану вартість в розмірі 20 відсот ків, що становить 153333,33 грн;

- стягнути з приватного підприємства «Інтекст» на користь комунального некомерційного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні» Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького ра йону Полтавської області грошові кошти в сумі 153333,33 грн., як безпідс тавно набуті, 3% річних в сумі 6655,36 грн. та інфляційні втрати в сумі 15331,26 грн.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що товар за спірним, а саме: «Захисні неткані комбінезони», відповідає кодам УКТЗЕД, тобто входить до Переліку №224 товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епіде мій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, та відповідно «Перехідних поло жень» ПК України звільняється від оподаткування ПДВ за умови наявності доку ментів, передбачених прим. 3. Переліку №224, а саме: декларації про відповідність або повідомлення МОЗ / ДСПП про введення в обіг медичних виробів.

Так, за твердженням апелянта, до позовної заяви позивачем додано копію повідомлення ГУ Держпраці в Одеській області від 19.05.2020 «Про введення в обіг засо бів індивідуального захисту» з додатком. Згідно п. 2 додатку до вказаного повідомлення, медичні вироби виробницт ва ПП ІНТЕКСТ», що фактично постачалися за спірним договором, введені в обіг засобів індивідуального захисту, сто совно яких, не виконані вимоги Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, але використання яких, необхідне в інтересах охорони здоров`я.

Проте, як стверджує скаржник, суд першої інстанції залишив вказане повідомлення поза увагою та не надав йому оцінки, що потягло за собою прийняття помилкового рішення.

Недійсність умов спірного договору, на думку апелянта, підтвер джується і тим, що своїм листом від 06.10.2020, відповідач підтвердив зві льнення поставленого товару від оподаткування ПДВ, проте вказав на помилко вість (технічну помилку) зазначення в специфікації та накладних ціни на товар з урахуванням ПДВ.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №916/3161/21 за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні Горішньоплавської міської ради Кременчуцького району Полтавської області на рішення Господарського суду Одеської області від 04.05.2022 та призначено справу до розгляду на 01.09.2022.

У судове засідання призначене на 01.09.2022 представники учасників справи не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

При цьому, апелянт в прохальній частині апеляційної скарги просив розглянути справи за відсутності свого представника.

Як свідчать наявні матеріли справи, ухвала суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження від 19.07.2022 була направлена за адресою місцезнаходження відповідача відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак, була повернута на адресу суду з відміткою пошти адресат відсутній за вказаною адресою, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 22.07.2022.

Колегія суддів відзначає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач також не отримував поштову кореспонденцію суду, а поштові повідомлення повертались з відміткою відділення поштового зв`язку про відсутність адресата за місцезнаходження.

При цьому, наявні матеріли справи не містять доказів на підтвердження повідомлення відповідачем суд про зміну адреси місцезнаходження.

Згідно з частинами 3 та 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз ст. 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Судова колегія відзначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про відкриття апеляційного провадження по справі.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.

Враховуючи наведене, а також те, що явка представників учасників справи судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представників учасників справи.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2020 між Комунальним некомерційним підприємством Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні Горішньоплавської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (Покупець) та Приватним підприємством ІНТЕКС (Продавець) був укладений договір №08-1/04/20 на закупівлю товарів, за умовами якого Продавець бере на себе зобов`язання надати Покупцю вчасно та відповідної якості товар за кодом ДК 021:2015: 33190000-8 Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні (Костюми біозахисту (захисні неткані комбінезони)), НК 024:2019: 35102, а Покупець прийняти та оплатити наданий товар (п.1.1 Договір).

Вказана закупівля проводилась згідно з Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширен ню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 р. № 225 Деякі питання закупівлі товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемії коронавірус ної хвороби (COV1D-9) на території України.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість фіксуються в Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Розділом 2 договору врегульована ціна та порядок розрахунків. Так, пунктом 2.1 договору передбачено, що ціни, відповідно до цього договору, є погодженими між сторонами та зазначені у накладних. Розрахунки за товар здійснюються згідно наданої накладної, згідно п. 1 ст.49 Бюджетного кодексу України (п. 2.2 договору). Загальна сума договору складає 920 000,00 гри. (дев`ятсот двадцять тисяч грн. 00 коп.)., по р/р UA288201720344330001000049353 - 920 000,00 грн. (місцевий бюджет - 185 150,00 гри., резервний фонд - 734 850,00 грн.) в т. ч. за ДК 021:2015- (33190000-8) 920 000,00 грн (п. 2.3 договору).

У відповідності до п. 3.1. договору кінцевий строк поставки товару 30.04.2021.

Згідно з п.5.1. всі спори, що виникають внаслідок або у зв`язку з виконанням умов даного договору, вирішуються в Господарському суду відповідно до норм діючого законодавства.

Згідно п. 7.1. Договору, у відповідності до вимог Податкового кодексу України встановлений статус платника податку на прибуток: Продавець є платником податку на прибуток на загальних засадах, Покупець з неприбутковою організацією і користується пільгою на податок на прибуток.

Відповідно до п. 1 специфікації, що є Додатком №1 до Договору, за цим Договором Продавець бере на себе зобов`язання надати Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити наданий то вар, а саме захисні неткані комбінезони НК 024:2019:35102 у кількості 4000 штук за ціною 230,00 грн. з ПДВ за одиницю товару, на загальну суму 920000,00 грн. з ПДВ.

Відповідач свої зобов`язання за договором щодо поставки товару виконав в повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними №89 від 13.04.2020 на суму 103500,00 грн з ПДВ, №90 від 14.04.2020 на суму 816500,00 грн.

Позивач вказує, що на виконання розділу 2 Договору та на підставі рахунку на оплату №84 від 08.04.2020 р. на суму 920000,00 грн. з ПДВ, видаткових накладних №89 від 13.04.2020 р. на суму 103500,00 грн. з ПДВ, №90 від 14.04.2020 р. на суму 816500,00 грн. з ПДВ Комунальне некомерційне підприємство Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні Горішньоплавської міської ради Кременчуцького району Полтавської області здійснило на користь ПП ІНТЕКСТ оплату за товар на загальну суму 920000,00 грн., що підтве рджується, платіжними дорученнями №237 від 14.04.2020 р., №266 від 21.04.2020 р., №277 від 21.04.2020 р., звітом про виконання договору від 29.01.2021 р.

Разом з тим, в подальшому як зазначає позивач у вересні 2020 р. ним було виявило, що умови п. 1 специфікації, що є Додатком №1 до Договору, суперечать законодавству, а саме приписам п. 71 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПК України, згідно якого, від оподаткування ПДВ звільненні медичні вироби, необхід ні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, коронавірусної хвороби (COV1D-19).

Вказана суперечність умов Договору чинному законодавству, на переконання позивача, призвела до безпідставного включення ПП ІНТЕКСТ до ціни товару ПДВ та відповідно при звела до завищення ціни договору на загальну суму 153333,33 грн.

30.09.2020 Комунальне некомерційне підприємство Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні Горішньоплавської міської ради Кременчуцького району Полтавської області направило на ад ресу Приватного підприємства ІНТЕКСТ претензію з вимогою про повернення вказаної суми грошових коштів.

У листі від 06.10.2020 вих. №15 Приватне підприємство ІНТЕКСТ зазначило, що укладеним договором № 08-1/04/20 від 08.04.2020 року (пункт 2.3.) визначено загальну суму договору, яка складає 920 000,00 грн. Окремо ПДВ вказаним пунктом Договору не визначався. Однак у складеній специфікації (додаток № 1) було помилково зазначено ціну товару із зазначенням ПДВ. Аналогічна технічна помилка була зазначена у накладній № 89 від 13.04.2020 року та накладній № 90 від 14.04.2020 року. З метою усунення виявлених технічних помилок, Приватне підприємство ІНТЕКСТ надіслало на адресу позивача виправлені специфікацію та накладні № 89 та № 90 (2 примірники), просило підписати надіслані специфікацію та накладні № 89 та № 90 та повернути на нашу адресу відповідача другий примірник.

Позивач вказує, що з відповідною пропозицією відповідача викладеною в листі від 06.10.2020 за вих. №15 був категорично не згоден, що й стало підставою для звернення із даним позовом до суду першої інстанції.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог та відмовив у їх задоволенні у повному обсязі.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

При цьому недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

Разом з тим при застосуванні наведених положень статей Цивільного кодексу України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №910/22319/16.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зокрема, при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити ціну, яка є істотною умовою господарського договору (ст.ст. 628, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 189 Господарського кодексу України).

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Податок на додану вартість визначено у підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України як непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Так, сторонами у п. 1.2. договору визначено, що загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість фіксуються в Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1 специфікації, що є Додатком №1 до До говору №08-1/04/20 товаром є захисні неткані комбінезони НК 024:2019:35102 у кількості 4000 штук за ціною 230,00 грн. з ПДВ за одиницю товару, на загальну суму 920000,00 грн. з ПДВ.

Отже, сторонами включено до складу ціни товару вартість ПДВ.

Підпунктом 5 пункту 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України №87 від 13.03.2020, введеного в дію Указом Президента України №87/2020 від 13.03.2020 Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки у мовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, передбачено розроблення та внесення на розгляд Верховної Ради України законопроекту про внесення змін до Закону України Про публічні закупівлі щодо непоширення дії названого Закону на випадки, якщо предметом закупівлі є засоби медичного призначення та спеціалізоване медичне обладнання для надання допомоги хворим на COVID-19.

На виконання рішення РНБО України 17 березня 2020 року Верховною Радою України прийнято Закон України №530-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), що цього ж дня набрав чинності, згідно якого розділ X Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про публічні закупівлі доповнено пунктом 3, яким установлено, що дія цього Закону не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є товари, роботи чи послуги, необхідні для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19). Перелік таких товарів, робіт чи послуг та порядок їх закупівлі затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Крім того, пунктом 4 розділу І цього ж Закону підрозділ 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України доповнено пунктом 71, за змістом якого тимчасово, для здійснення заходів щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID - 19) (набрав чинності 02.04.2020) пункт 71 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України викладено в новій редакції, згідно якої від оподаткування податком на додану вартість звільняються такі операції:

- з ввезення на митну територію України товарів (в тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України;

- з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

При цьому норми пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України застосовуються до операцій, здійснених в період, починаючи з 17 березня 2020 року і до останнього числа місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів встановлено карантин на всій території України, дія якого продовжувалася відповідними постановами Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020 затверджено перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Так, відповідно до примітки 3 постанови Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020 Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) для віднесення товарів, зазначених у розділі Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, повинно бути:

- подано декларацію про відповідність та нанесено на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знак відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 753 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3046), Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 754 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3047), Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 755 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3048), Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 р. № 761 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 66, ст. 2216);

- або подано повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.

Отже, виходячи з викладеного, підставою для звільнення від оподаткування, окрім віднесення товару до Переліку, визначеного постановою КМУ від 20.03.2020 №224, є необхідність подання декларації про відповідність товару одному з наступних технічних регламентів - Технічному регламенті щодо медичних виробів, Технічному регламенту щодо медичних виробів для діагностики invitro, Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, Технічному регламенту засобів індивідуального захисту, чи подання повідомлення Міністерства охорони здоров`я, або Державної служби з питань праці.

Так, колегія суддів зазначає, що позивачем було додано до позовної заяви лист Державної служби України з питань праці від 19.05.2020 за №15/01-33-4934 «Про введення в обіг засобів індивідуального захисту» в якому Головне управління повідомило про введення ПП ІНТЕКСТ в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2008 №761, але використання яких необхідне в інтересах охорони здоров`я за наступними характеристика: костюм біологічного захисту (коди УКТЗЕД 6210109200; 6210109800).

Відтак, колегія суддів вважає, що товар, який був предметом закупівлі за договором про закупівлю №08-1/04/20 від 08.04.2022, підлягає звільненню від оподаткування податком на додану вартість.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд не врахував вищенаведеного, зокрема наявності у матеріалах справи листа Державної служби України з питань праці від 19.05.2020 за №15/01-33-4934 «Про введення в обіг засобів індивідуального захисту», що у відповідності до примітки 3 постанови Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020 є підставою для звільнення від оподаткування, що в свою чергу призвело до невірних висновків по справі.

З урахуванням наведених приписів чинного законодавства, колегія суддів вважає, що включення до вартості закуповуваного товару згідно договору про закупівлю №08-1/04/20 від 08.04.2022, що відображена у Специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, податку на додану вартість у розмірі 153 333,33 грн та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до роз`яснень, наведених в Постанові Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Також відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Підпунктами а і б пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України унормовано, що об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на, додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Отже, порядок та механізм нарахування і сплати ПДВ чи навпаки (операції, які не є об`єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами податкового законодавства та, відповідно, не можуть встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

З наведеного випливає, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися на власний розсуд та за погодженням сторін.

Відтак, грошовий вираз податку на додану вартість не є договірною ціною в розумінні статті 632 ЦК України, а отже і істотною умовою договору, його наявність чи відсутність не впливає на чинність і дійсність решти умов договору, та не може розцінюватися обставиною, що має вирішальне значення для укладення такого договору.

За таких обставин, недотримання при укладенні Специфікації до Договору №08-1/04/20 від 08.04.2022, яка є його невід`ємною частиною, податкового законодавства, зумовлює існування підстав для визнання її недійсною в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору.

Враховуючи недотримання при укладенні Специфікації вимог податкового законодавства, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним пункт 1 специфікації, що є додатком №1 до дого вору №08-1/04/20 від 08.04.2020, укладеного між Приватним підприємством Інтекст та Комунальним некомерційним підприємством Лікарня інтенсивного ліку вання І рівня м. Горішні Плавні Горішньоплавнівської міської ради Кременчуць кого району Полтавської області, в частині включення до ціни за одиницю товару, що становить 230,00 грн з ПДВ, податку на додану вартість в розмірі 20 відсотків, що становить 38,33 грн, та відповідно в частині включення до загальної вартості (суми) товару, що становить 920000,00 грн з ПДВ, податку на додану вартість в розмірі 20 відсотків, що становить 153 333,33 грн, є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 153 333,33 грн на підставі ст.1212 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

У даному випадку, оскільки відповідач отримав від позивача суму ПДВ при тому, що відповідний товар був звільнений від оподаткування ПДВ, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих коштів є обґрунтованими, оскільки неповернення відповідачем позивачу зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 по справі №916/707/21.

На підставі наведеного, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів у розмірі 153 333,33 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивачем нараховано три проценти річних в сумі 6655 грн 36 коп та інфляційні втрати в сумі 15 331 грн 26 коп за період прострочення, який з урахуванням приписів ч.1 ст. 236 ЦК України, починається з 14.04.2020 (день першої оплати за товар) та закінчується 30.09.2021 (дата звернення із позовом до суду).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, колегія суддів встановила, що він є вірним, здійснений арифметично правильно та з урахуванням приписів чинного законодавства.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 6655 грн 36 коп та інфляційних втрат в сумі 15 331 грн 26 коп також підлягають задоволенню.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу підлягає задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

У відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, враховуючи прийняття судом апеляційної інстанції рішення про задоволення апеляційної скарги, судові витрати понесені скаржником у суді апеляційної інстанції, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 04.05.2022 по справі №916/3161/21 скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати недійсним пункт 1 специфікації, що є додатком №1 до дого вору №08-1/04/20 від 08.04.2020, укладеного між Приватним підприємством Інтекст та Комунальним некомерційним підприємством Лікарня інтенсивного ліку вання І рівня м. Горішні Плавні Горішньоплавнівської міської ради Кременчуць кого району Полтавської області, в частині включення до ціни за одиницю товару, що становить 230,00 грн з ПДВ, податку на додану вартість в розмірі 20 відсотків, що становить 38,33 грн, та відповідно в частині включення до загальної вартості (суми) товару, що становить 920000,00 грн з ПДВ, податку на додану вартість в розмірі 20 відсотків, що становить 153 333,33 грн.

Стягнути з Приватного підприємства ІНТЕКСТ на користь Комунального некомерційного підприємства Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні Горішньоплавської міської ради Кременчуцького району Полтавської області грошові кошти в сумі 153 333 грн 33 коп, як безпідставно набуті, три проценти річних в сумі 6655 грн 36 коп та інфляційні втрати в сумі 15 331 грн 26 коп.

Стягнути з Приватного підприємства ІНТЕКСТ на користь Комунального некомерційного підприємства Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні Горішньоплавської міської ради Кременчуцького району Полтавської області 4899 грн 81 коп судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Приватного підприємства ІНТЕКСТ на користь Комунального некомерційного підприємства Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні Горішньоплавської міської ради Кременчуцького району Полтавської області 7349 грн 71 коп.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова, згідно з ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 06.09.2022.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Поліщук Л.В.

Суддя Філінюк І.Г.