Рішення

від 16.05.2022 по справі 548/1032/21

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/1032/21

Провадження № 2/548/138/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.05.2022 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді - Коновод О. В.

за участю : секретаря судового засідання - Скрипніченко М.І.,

прокурора - Мілевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Кінаша Івана Павловича, в інтересах держави в особі Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням внаслідок незаконної порубки дерев,-

ВСТАНОВИВ:

Керівник Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Кінаш Іван Павлович, в інтересах держави в особі Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням внаслідок незаконної порубки дерев.

У вказаній позовній заяві зазначає, що вироком Хорольського районного суду Полтавської області від 14.07.2020 за результатами розгляду кримінального провадження №12018170330000542 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.246 КК України встановлено, що ОСОБА_1 , в період з початку грудня 2018 по 04.12.2018 року, маючи прямий умисел, спрямований на незаконну порубку дерев у захисних лісових насадженнях, реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у порушення вимог ст. 69 Лісового кодексу України, Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою КМУ від 23.05.2007 року № 761 «Про врегулювання питань спеціального використання лісових ресурсів»,порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання та відтворення лісу, не маючи спеціального дозволу для використання лісових ресурсів, лісорубного або лісового квитка, діючи умисно, з корисливих мотивів, залучивши до виконання робіт ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яких запевнив у тому, що має відповідний дозвіл на здійснення порубки лісових насаджень, за допомогою трьох бензопил марок «CRAFT TEC CT 5000», «STIHL MS361/С» та «STIHL MS260/С» здійснив у полезахисній лісосмузі уздовж польової дороги на межі села Козубівка на території Андріївської сільської ради Хорольського району Полтавської області незаконну порубку двадцяти п`яти сироростучих дерев з них:породи «Клен» 11 дерев, діаметрами: 1 - 17 см, 1 - 23 см, 2 - 25 см, 1 - 27 см, 1 - 28 см, 2 - 30 см , 1 - 32 см, 1 - 44 см, 1 - 52 см;породи «Берест» 7 дерев, діаметрами: 1 - 20 см, 1 - 21 см, 1 - 22 см, 1 -24 см, 2 - 30 см, 1 - 31 см ;породи «Ясен» 7 дерев, діаметрами: 1 - 12 см, 1 - 24 см, 1 - 25 см, 1 - 30 см, 1- 31 см, 1 - 32 см,1 - 43 см, відокремивши стовбури дерев від шийки кореня до ступеня припинення росту, та двох сухостійних дерев породи «Берест» діаметрами 1 - 25 см, 1 - 48 см, відокремивши стовбури дерев від шийки кореня.

04.12.2018, близько 14-00год., вказані незаконні дії були припинені працівниками поліції, що прибули за викликом на місце порубки.

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_1 навколишньому природному середовищу заподіяно істотну шкоду в частині забезпечення ефективності охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів та матеріальну шкоду державі в сумі 94679,44 грн.

14.07.2020 року Хорольським районним судом Полтавської області ухвалено вирок про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, та засуджено до покарання у вигляді штрафу в розмірі 350 неоподатковуваних мінімумів доході громадян, що становить 5950,00грн., вирок набрав законної сили 14.08.2020.

Однак, спеціальний дозвіл на використання лісових ресурсів у ОСОБА_1 був відсутній.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 зобов`язаний відшкодувати державі заподіяну ним шкоду в розмірі 94679 грн. 44 коп. внаслідок незаконної порубки двадцяти п`яти сироростучих дерев у полезахисній лісосмузі уздовж польової дороги на межі села Козубівка Лубенського (Хорольського) району Полтавської області, що знаходиться на території колишньої Андріївської сільської ради Хорольського району Полтавської області, а на даний час Хорольської міської ради Лубенського району.

Отже, збитки є результатом порушення вимог законодавства, що спричинені протиправними винними діями відповідача, встановленими вироком Хорольського районного суду від 14.07.2020 у кримінальному провадженні №12018170330000542 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину за ч.1 ст.246 КК України, який набрав законної сили 14.08.2020.

Таким чином, заподіяна шкода, завдана незаконною порубкою дерев у розмірі 94679 грн. 44 коп. підлягає відшкодуванню цивільним відповідачем, який її заподіяв, оскільки його дії були неправомірними, між діями і заподіяною шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина цивільного відповідача ОСОБА_1 , встановлена вироком суду, який набрав законної сили.

Таким чином збитки, завдані внаслідок незаконної порубки дерев в адміністративних межах Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, підлягають стягненню та зарахуванню за наступними реквізитами: отримувач: ГУК у Полтавській області / ТГ м. Хорол/ 21080600; Код отримувача (ЄДРПОУ): 37959255; Банк отримувача: Казначейство України; Номер рахунку (IBAN): UA878999980313040102000016702; Код класифікації доходів бюджету: 21080600.

Представник позивача прокурор Мілевська Т.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення.

Врахувавши позицію сторін, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Відповідно статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, у тому числі, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно статті 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор наділений повноваженнями в порядку, передбаченому процесуальним законом, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Конституційний суд України в рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 визначив, що прокурори та їх заступники вправі звертатися до суду з позовною заявою виключно в інтересах держави в особі органів державної влади або органів місцевого самоврядування, яким надані повноваження органів виконавчої влади.

Згідно ч.2 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання цивільного позову у кримінальному провадженні надається прокурору, який бере в ньому участь.

Статтею 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Стаття 128 КПК України передбачає, що цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №587/430/16-ц прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.

Прокурором пред`являється даний позов в інтересах Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст.66 Конституції України, кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Вироком Хорольського районного суду Полтавської області від 14.07.2020 за результатами розгляду кримінального провадження №12018170330000542 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.246 КК України встановлено, що ОСОБА_1 , в період з початку грудня 2018 по 04.12.2018 року, маючи прямий умисел, спрямований на незаконну порубку дерев у захисних лісових насадженнях, реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у порушення вимог ст. 69 Лісового кодексу України, Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою КМУ від 23.05.2007 року № 761 «Про врегулювання питань спеціального використання лісових ресурсів»,порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання та відтворення лісу, не маючи спеціального дозволу для використання лісових ресурсів, лісорубного або лісового квитка, діючи умисно, з корисливих мотивів, залучивши до виконання робіт ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яких запевнив у тому, що має відповідний дозвіл на здійснення порубки лісових насаджень, за допомогою трьох бензопил марок «CRAFT TEC CT 5000», «STIHL MS361/С» та «STIHL MS260/С» здійснив у полезахисній лісосмузі уздовж польової дороги на межі села Козубівка на території Андріївської сільської ради Хорольського району Полтавської області незаконну порубку двадцяти п`яти сироростучих дерев з них:породи «Клен» 11 дерев, діаметрами: 1 - 17 см, 1 - 23 см, 2 - 25 см, 1 - 27 см, 1 - 28 см, 2 - 30 см , 1 - 32 см, 1 - 44 см, 1 - 52 см;породи «Берест» 7 дерев, діаметрами: 1 - 20 см, 1 - 21 см, 1 - 22 см, 1 -24 см, 2 - 30 см, 1 - 31 см ;породи «Ясен» 7 дерев, діаметрами: 1 - 12 см, 1 - 24 см, 1 - 25 см, 1 - 30 см, 1- 31 см, 1 - 32 см,1 - 43 см, відокремивши стовбури дерев від шийки кореня до ступеня припинення росту, та двох сухостійних дерев породи «Берест» діаметрами 1 - 25 см, 1 - 48 см, відокремивши стовбури дерев від шийки кореня.

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_1 навколишньому природному середовищу заподіяно істотну шкоду в частині забезпечення ефективності охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів та матеріальну шкоду державі в сумі 94679,44 грн.

14.07.2020 року Хорольським районним судом Полтавської області ухвалено вирок про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, та засуджено до покарання у вигляді штрафу в розмірі 350 неоподатковуваних мінімумів доході громадян, що становить 5950,00грн., вирок набрав законної сили 14.08.2020.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, які залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інші рослинності, тваринний світ), ландшафти та інші комплекси.

Згідно ст.1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до вимог статті 67 Лісового кодексу України передбачено, що у порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів як заготівля деревини.

Стаття 69 Лісового кодексу України визначає, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубним квитком або лісовим квитком, що видається безоплатно.

Однак, спеціальний дозвіл на використання лісових ресурсів у ОСОБА_1 був відсутній.

Вирубка дерев без відповідних дозволів та контролю з боку органів державної влади та місцевого самоврядування, негативно впливає на збереження природної різноманітності об`єктів рослинного світу; збереження умов місцезростання дикорослих рослин і природних рослинних угруповань; науково обґрунтованого, невиснажливого використанню природних рослинних ресурсів; здійснення заходів щодо запобігання негативного впливу господарської діяльності на рослинний світ; охорони об`єктів рослинного світу від пожеж, захист від шкідників і хвороб; здійснення заходів щодо відтворення об`єктів рослинного світу, регулювання поширення та чисельності дикорослих рослин і використання їх запасів з врахуванням інтересів охорони здоров`я населення.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог: раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Згідно з вимогами ч.2 п.3. ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідальність за порушення природного середовища несуть особи, винні в самовільному використанні природних ресурсів.

Відповідно до ч.4 ст. 68 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з угод або внаслідок заподіяння шкоди, що передбачено ст. 11 ЦК України.

Згідно з приписами ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків (шкоди).

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, збитки є результатом порушення вимог законодавства, що спричинені протиправними винними діями відповідача, встановлені вироком Хорольського районного суду від 14.07.2020 у кримінальному провадженні №12018170330000542 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину за ч.1 ст.246 КК України, який набрав законної сили 14.08.2020.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до п.3 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції (F.W.v.France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.»

При цьому, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Зокрема, у справі «GregoriodeAndradev.Portugal» (№41537/02, 14.11.2006) ЄСПЛ відзначив, що держава несе відповідальність за дії або бездіяльність працівників прокуратури при виконанні ними службових обов`язків (п.38). А у справі «Бацаніна проти Росії» (№3932/02, 26.05.2009) вказав, що порушення справи за ініціативою прокурора не завжди ставить протилежну сторону у «завідомо невигідне становище». Залишається встановити, чи було дотримано у такій справі принцип «справедливої рівноваги» між сторонами, враховуючи участь прокурора у процесі (п.25).

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України).

Положення п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України відсилає до спеціально закону, якими мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положеньстатті 2 Арбітражного процесуального кодексу України(справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не підпадають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 по справі №806/1000/17).

Аналіз ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках: - якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; - у разі відсутності такого органу.

Відповідно до п.21 розділу десятого Перехідних положень Земельного Кодексу України установлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані.

Згідно статті 66 Конституції України, кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Оскільки ОСОБА_1 добровільно не відшкодував завдану шкоду державі, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд виходить з приписів ч.ч.1, 5 ст.81 ЦПК України та враховує, що відповідач не надав суду належних доказів повного чи часткового відшкодування шкоди, не спростував надані позивачем розрахунки та обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами.

Відповідно до ст.141 ЦПК Україниу зв`язку із задоволенням позову з відповідача на користь держави судовий збір .

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, ст.1166 ЦК України, ст.68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", суд -

УХВАЛИВ:

Позов керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Кінаша Івана Павловича (адреса:вул.Старо-Троїцька,13,м. ЛубниПолтавська область,37500) в інтересах держави в особі Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області ( код ЄДРПОУ 04541626, юридична адреса: вул. Незалежності,37 м. Хорол Лубенського району Полтавської області до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Веселий Поділ Семенівського району Полтавської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ), представник відповідача: адвокат ПавелкоРуслан Сергійович (адресазнаходження: вул.1Травня,8,оф.1 м. Хорол Лубенськогорайону Полтавськоїобласті) про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням внаслідок незаконної порубки дерев,- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Веселий Поділ Семенівського району Полтавської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь держави матеріальну шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням внаслідок незаконної порубки дерев у розмірі 94679 грн. 44 коп., зарахувавши кошти за наступними реквізитами: Отримувач: ГУК у Полтавській області / ТГ м. Хорол/ 21080600; Код отримувача (ЄДРПОУ): 37959255; Банк отримувача: Казначейство України; Номер рахунку (IBAN): UA878999980313040102000016702; Код класифікації доходів бюджету: 21080600.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Веселий Поділ Семенівського району Полтавської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 496,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 18.05.2022 року.

Суддя : О.В. Коновод