Ухвала

від 20.04.2022 по справі 503/351/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/407/22

Справа № 503/351/21

Головуючий у першій інстанції Вороненко Д.В.

Доповідач Дришлюк А. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

21.04.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,

розглянувши питання про зупинення провадження в процесі розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення Кодимського районного суду Одеської області від 23 червня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області Галіборщ Ганна Миколаївна про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення і скасування державної реєстрації договорів оренди цих земельних ділянок, та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2021 року ОСОБА_2 звернулась до Кодимського районного суду Одеської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області Галіборщ Ганна Миколаївна про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення і скасування державної реєстрації договорів оренди цих земельних ділянок. Просила суд вилучити з користування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вказані в позовній заяві земельні ділянки, скасувати державну реєстрацію права оренди вказаних земельних ділянок (а.с.2-7).

27 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Кодимського районного суду Одеської області з зустрічною позовною заявою про стягнення безпідставно отриманих коштів та моральної шкоди. Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь безпідставно отримані кошти в розмірі 34200 грн, завдану моральну шкоду в розмірі 50000 грн та судові витрати (а.с.91-95).

17 червня 2021 року рішенням Кодимського районного суду Одеської області позов ОСОБА_2 задоволено. Відмовлено повністю в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 . Вилучено з користування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 спірні земельні ділянки. Скасовано державну реєстрацію права оренди спірних земельних ділянок. Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору за подання до суду позовної заяви в сумі 1816 грн (а.с.172-183).

22 червня 2021 року ОСОБА_2 звернулась до Кодимського районного суду Одеської області з заявою про розподіл судових витрат, в якій просила суд здійснити розподіл витрат у загальному розмірі 27000 грн шляхом ухвалення додаткового рішення (а.с.184).

23 червня 2021 року додатковим рішенням Кодимського районного суду Одеської області стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 27000 грн (а.с.192-196).

19 липня 2021 року канцелярією Кодимського районного суду Одеської області зареєстровано апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 17 червня 2021 року та на додаткове рішення Кодимського районного суду Одеської області від 23 червня 2021 року.

07.04.2022 від представника апелянта надійшло клопотання про зупинення провадження в справі в зв`язку з введенням в країні воєнного стану. При цьому представник апелянта посилається на п. 2 ч. 2 ст. 251 ЦПК України та зауважує, що самостійної підстави для зупинення провадження по справі в зв`язку з введенням воєнного стану процесуальний закон не визначає, але відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Враховуючи зазначене, представник апелянта просить суд, застосувавши аналогію закону, а саме п. 2 ч. 2 ст. 251 ЦПК України, що є найбільш приближеним за змістом до ситуації, що склалася на території України в цілому та Одеській області з метою попередження виникнення негативних ситуацій, загроз життю та здоров`ю учасників процесу, зупинити провадження в справі до завершення воєнного стану на території України.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд відмовляє в задоволенні клопотання про зупинення провадження з огляду на наступне.

Відповідно дост.12-2ЗУ «Проправовий режимвоєнного стану»в умовахправового режимувоєнного станусуди,органи таустанови системиправосуддя діютьвиключно напідставі,в межахповноважень тав спосіб,визначені КонституцієюУкраїни тазаконами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Згідно зч.ч.1-2ст.26ЗУ «Проправовий режимвоєнного стану»правосуддя натериторії,на якійвведено воєннийстан,здійснюється лишесудами.На ційтериторії діютьсуди,створені відповіднодо КонституціїУкраїни. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Отже, згідно з наведеним в умовах дії воєнного стану повноваження судів не припиняються, правосуддя продовжує здійснюватися в тому ж самому порядку, що й до введення в дію воєнного стану.

На рівні законів не передбачено такої підстави для зупинення провадження в справі як введення в країні воєнного стану. Зокрема, стаття 251 ЦПК України чітко визначає випадки за яких суд зобов`язаний зупинити провадження в справі. Так, відповідно до п. 2 ч. 1 цієї статті суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Тобто, за диспозицією цієї статті суд зобов`язаний зупинити провадження в тому випадку, якщо особа займає відповідний процесуальний статус в справі, що унеможливлює розгляд справи за її відсутністю, зокрема сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Отже, оскільки процесуальна ситуація, в умовах якої провадження в справі зупиняється, чітко врегульована законом, враховуючи положення законодавства, які визначають порядок роботи судів під час дії воєнного стану, підстави для застосування аналогії закону відсутні.

Представник апелянта, подаючи до суду клопотання про зупинення провадження в справі жодних доказів на підтвердження перебування апелянта в складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань не надав. Інших доказів, які б свідчили про неможливість взяти участь в справі (проживання/переміщення з території ведення бойових дії та ін.) представник апелянта не надав також.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що процесуальним законом передбачена можливість участі сторони в судовому засіданні в режимі відеоконференції, в тому числі з використанням власних технічних засобів (ст. 212 ЦПК України). Однак, сторона апелянта наданим процесуальним законом правом не скористалась та не подавала до суду клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.

На підставі викладеного та керуючись ст. 251-253, 381 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 про зупинення провадження в справі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку лише за наявності підстав передбачених абз. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік