Постанова

від 24.10.2022 по справі 503/351/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/407/22

22-ц/813/3755/22

Справа № 503/351/21

Головуючий у першій інстанції Вороненко Д.В.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія: 19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,

при секретарі судового засідання Сидоренко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 17 червня 2021 року та на додаткове рішення Кодимського районного суду Одеської області від 23 червня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області Галіборщ Ганна Миколаївна про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення і скасування державної реєстрації договорів оренди цих земельних ділянок, та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2021 року ОСОБА_2 звернулась до Кодимського районного суду Одеської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області Галіборщ Ганна Миколаївна про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення і скасування державної реєстрації договорів оренди цих земельних ділянок. Просила суд вилучити з користування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вказані в позовній заяві земельні ділянки, скасувати державну реєстрацію права оренди вказаних земельних ділянок (а.с.2-7).

27 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Кодимського районного суду Одеської області з зустрічною позовною заявою про стягнення безпідставно отриманих коштів та моральної шкоди. Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь безпідставно отримані кошти в розмірі 34200 грн, завдану моральну шкоду в розмірі 50000 грн та судові витрати (а.с.91-95).

17 червня 2021 року рішенням Кодимського районного суду Одеської області позов ОСОБА_2 задоволено. Відмовлено повністю в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 . Вилучено з користування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 спірні земельні ділянки. Скасовано державну реєстрацію права оренди спірних земельних ділянок. Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору за подання до суду позовної заяви в сумі 1816 грн (а.с.172-183).

22 червня 2021 року ОСОБА_2 звернулась до Кодимського районного суду Одеської області з заявою про розподіл судових витрат, в якій просила суд здійснити розподіл витрат у загальному розмірі 27000 грн шляхом ухвалення додаткового рішення (а.с.184).

23 червня 2021 року додатковим рішенням Кодимського районного суду Одеської області стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 27000 грн (а.с.192-196).

19 липня 2021 року канцелярією Кодимського районного суду Одеської області зареєстровано апеляційну скаргу ОСОБА_1 рішення Кодимського районного суду Одеської області від 17 червня 2021 року та на додаткове рішення Кодимського районного суду Одеської області від 23 червня 2021 року. На думку апелянта, в оскаржуваному судовому рішенні не враховано висновків Верховного Суду щодо належного мотивування судового рішення, дотримання принципу безпосередності судового розгляду. Апелянт вважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 , користуючись земельними ділянками, порушує права ОСОБА_2 та наголошує на тому, що оскільки ОСОБА_2 , як власниця земельних ділянок, не зверталась до державного реєстратора з заявою про скасування державної реєстрації права оренди на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 10.02.2021 року (головуючий - суддя Сегеда С.М.), тому її звернення з даним позовом є передчасним. На думку апелянта, застосований ОСОБА_2 спосіб захисту не передбачений законодавством, так як не може бути способом захисту вилучення з користування відповідача та повернення в користування позивача трьох земельних ділянок. Апелянт вказує, що скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства, та звертає увагу на те, що ОСОБА_2 не заявлено вимог про визнання, зміну чи припинення речових прав, обтяжень речових прав. Апелянт також не погоджується з висновками суду стосовно відмови у задоволенні зустрічного позову та стосовно цього вказує, що судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення зазначено про те, що ОСОБА_2 не оспорювала факту отримання коштів від ОСОБА_1 , як і розміру отриманих коштів. Тому, на думку апелянта, судом було встановлено факт безпідставного отримання грошових коштів ОСОБА_2 . З огляду на вказане, апелянт просить суд скасувати рішення Кодимського районного суду Одеської області від 17 червня 2021 року та додаткове рішення Кодимського районного суду Одеської області від 23 червня 2021 року та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_1 в повному обсязі, стягнути з ОСОБА_2 понесені судові витрати в судах першої та апеляційної інстанції (а.с.198-205).

10.11.2021 представник ОСОБА_2 адвокат Юдін О.Ю. подав письмові пояснення, в яких зазначив, що суд першої інстанції належним чином встановив та обґрунтував факт порушення ФОП ОСОБА_1 прав користування позивачки. Відповідач і є користувачем спірних земельних ділянок, що підтверджується інформацією, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. ФОП ОСОБА_1 не надав жодних доказів того, що він повернув позивачці у користування її земельну ділянку. ФОП ОСОБА_1 не надав суду доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 отримала від нього гроші в сумі 34200 грн. Відомості про отримання паїв за 2017 рік та Відомості виплати орендної плати за землю за 2018 рік мають істотні недоліки, а саме відсутність дати складання документів, відсутність відомостей про зміст та обсяги господарської операції (не вказано за якими саме договорами та на виконання яких саме зобов`язань було складено ці документи; міститься велика кількість виправлень та дописувань, які належним чином не засвідчені); ці відомості не є касовими документами, які підтверджують факт отримання грошей. Тому представник посилається на те, що вказані відомості є недопустимими, недостатніми та недостовірними доказами у цій справі. При цьому, представник зауважує, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, а надана апелянтом Відомість за 2017 рік не може бути прийнята апеляційним судом до уваги, оскільки вона є сфальсифікованою та суперечить вимогам цивільного процесуального законодавства. Представник ОСОБА_2 зазначає, що Відомість за 2017 рік не містила жодних цифр в графі «Грошове забезпечення», тоді як у Відомості за 2017 рік, поданій до суду апеляційної інстанції в графах містяться цифри виплати, а також мітиться підпис ОСОБА_2 , який відрізняться від підпису, який міститься у Відомості за 2017 рік, поданій до суду першої інстанції. Представник стверджує, що ОСОБА_2 жодних Відомостей на отримання грошей не підписувала та грошей від ФОП ОСОБА_1 не отримувала. Також представник зазначає, що апелянт не довів наявності юридичного складу, який є необхідним для застосування ст. 1212 ЦК України. Тому представник ОСОБА_2 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджених до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Учасники провадження про дату, час та порядок розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про розгляд справи за відсутності або про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції до суду не подавали.

10.10.2022 від представника апелянта ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_4 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на зайнятість адвоката в іншому процесі.

Відповідно до п. 1.2.3Правил організації ефективного цивільного судочинства (далі Правила), затверджених рішенням Ради суддів України № 14 від 28.02.2020 (https://oda.court.gov.ua/sud4813/inshe/1/)суд повідомляє сторони та їх представників шляхом надіслання судової повістки, смс-повідомлення, листом, телефоном, факсом чи електронною поштою. Крім того, суд має право визнати сторону повідомленою з використанням електронного Списку судових справ, призначених до розгляду на офіційному сайті суду у разі якщо за обставинами справи вказана сторона ініціювала відповідну стадію процесу (подавала позов, апеляційну скаргу), або була присутня в судовому засіданні, або не була присутня в судовому засіданні, проте достеменно знала про його призначення, зокрема, подавала клопотання про його відкладення. Коли суд приймає рішення щодо сповіщення учасників справи, за потреби він також встановлює, яка саме сторона повинна виконати ту чи іншу процесуальну дію, та визначає строк, у який вона повинна це зробити.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що справа тривалий час знаходиться в провадженні апеляційного суду, сторони були забезпечені повним обсягом процесуальних прав та обов`язків, в тому числі щодо подання додаткових пояснень, клопотань тощо. Зважаючи на вище наведене, оскільки апелянт є ініціатором процесу на даній стадії, що покладає на нього відповідний обсяг процесуальних обов`язків та процесуальних ризиків у випадку вчинення/не вчинення відповідних процесуальних дій, враховуючи наявні матеріали справи та положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України (неявка сторінабо іншихучасників справи,належним чиномповідомлених продату,час імісце розглядусправи,не перешкоджаєрозгляду справи) апеляційний суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності учасників провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що:

витребування земельнихділянок зкористування відповідачає припиненнямречового праваостаннього нафактичне користуванняданими земельнимиділянками.Власник земельнихділянок,яким вданому випадкує ОСОБА_2 , виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельних ділянок, обрала ефективний спосіб захисту свого порушеного права на користування земельними ділянками, спростовуючи факт укладення нею договорів оренди земельних ділянок саме у мотивах негаторного позову з похідною позовною вимогою про скасування державної реєстрації спірних договорів оренди цих земельних ділянок;

порушення права ОСОБА_2 , як власника, на користування належними їй земельними ділянками, зокрема шляхом вільного прийняття рішення щодо укладення договорів відносно свого майна, вільного обрання контрагента та визначення умов договорів, було встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а саме постановою Одеського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року у справі № 503/1163/18;

реституція якспосіб захистуцивільного права(частинаперша статті216ЦК України)застосовується лишев разінаявності міжсторонами укладеногодоговору,який єнікчемним чиякий визнанонедійсним (правовапозиція ВеликоїПалати ВерховногоСуду упостанові від21листопада 2018року усправі №674/31/15-ц(провадження№ 14-288цс18).Однак,постановою Одеськогоапеляційного судувід 12лютого 2021року усправі №503/1163/18,яка набралазаконної сили,також встановлено,що спірнідоговори орендиземельних ділянокє неукладеними.Наслідки недійсностіправочину такожне застосовуютьсядо правочину,який невчинено.Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у підпункті 7.18. своєї постанови від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19). У зв`язку з чим суд не застосував реституцію, зокрема положення ч. 5 ст. 216 ЦК України під час вирішення спору у даній справі;

у разі отримання позивачем від відповідача грошових коштів за договорами оренди земельних ділянок, які були визнанні судом неукладеними, то відповідач не позбавлений можливості захистити свої права у порядку положень ст. 1212 ЦК України;

ОСОБА_2 не порушено вимоги щодо сплати їй, як власнику землі, компенсації за фактичне використання ФОП ОСОБА_1 належних їй земельних ділянок, зокрема їх корисних властивостей, протягом кількох років;

ФОП ОСОБА_1 фактично користувався земельними ділянками використовуючи їх корисні властивості. При цьому, ОСОБА_2 не оспорювалися розміри отриманих нею грошових коштів від ФОП ОСОБА_1 за фактичне користування її земельними ділянками. ФОП ОСОБА_1 не доведено надання ним ОСОБА_2 грошових коштів за 2017 рік в розмірі 16200 грн, оскільки графи 41-43 відомості про отримання паїв за 2017 рік взагалі не містить зазначення жодних сум . Тому суд першої інстанції вирішив зустрічні позовні вимоги про стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 34200 грн залишити без задоволення;

ФОП ОСОБА_1 належним чиномне обґрунтувавта недовів жодниминалежними тадопустимими доказамифактів заподіянняйому моральноїшкоди,наявності причинногозв`язкуміж шкодоюі протиправністьдіяння ОСОБА_2 .Звернення особидо судуза захистомсвоїх правта/абоінтересів шляхомпред`явлення відповідногопозову,а такожсам розглядсудом спору,не можерозглядатись якпричина спричиненняособі доякої пред`явленопозов моральноїшкоди,оскільки такеправо передбаченест.4 ЦПК України, а вирішення справи завданням суду, передбаченим ст. 2 ЦПК України. Тому суд відмовив в задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Апеляційний суд частково задовольняє апеляційну скаргу з огляду на таке.

Щодо первісних позовних вимог. Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи власникомтрьох земельнихділянок розташованихна територіїШершенецької сільськоїради Кодимськогорайону Одеськоїобласті зцільовим призначеннямдля веденнясільськогосподарського виробництва,а саме кадастровийномер 5122585600:01:002:0098площею 2,6702га,кадастровий номер5122585600:01:002:0100площею 2,6701га,кадастровий номер5122585600:01:002:0297площею 2,5101га є ОСОБА_5 ,про щосвідчить інформаціяз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майно,Реєстру праввласності нанерухоме майно,Державного,реєстру іпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна,про щосвідчать Інформаційнідовідки від02.03.2018року за № 115893706, № 115904789 і № 115898828 . Право власності на вказані земельні ділянки були зареєстровані за ОСОБА_5 18.06.2015 (а.с. 21-26).

23.09.2015року ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , у зв`язку з чим змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб виданим Виконавчим комітетом Бритавської сільської ради Чечельницького району Вінницької області 23.09.2015 року (а.с. 41).

22.10.2015року ОСОБА_2 , внаслідок зміни прізвища при укладенні шлюбу, отримала новий паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Кодимським РС ГУДМС України в Одеській області (а.с. 42-43).

Разом з тим 12.01.2018 року державним реєстратором Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області Галіборщ Г.М. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було здійснено реєстрацію оренди належних позивачу ОСОБА_9 на правівласності земельнихділянок кадастровийномер 5122585600:01:002:0098площею 2,6702га,кадастровий номер5122585600:01:002:0100площею 2,6701га,кадастровий номер5122585600:01:002:0297площею 2,5101га,в записіпро якийзазначені відомостіпро договориоренди згаданихземельних ділянок міжФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 від 25.12.2017року настрок 15років.При цьому,в зазначеномузаписі такожбуло наведеновідомості просуб`єкта орендодавця,як про ОСОБА_5 , паспорт громадянина України серії та номер НОМЕР_2 виданий Кодимським РВ УМВС України в Одеській області 14.05.2010 року (а.с. 21-26).

Підставою для прийняття рішень про державну реєстрацію та здійснення подальших вказаних реєстраційних дій слугували надані державному реєстратору, разом із заявами про державну реєстрацію прав, договори оренди відповідних земельних ділянок для сільськогосподарських потреб датовані 25.12.2017 року, в яких орендодавцем вказана ОСОБА_5 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Кодимським РВ ГУМВС України в Одеській області 14.05.2010 року, а орендарем ФОП ОСОБА_1 (а.с. 29-30, 34-35, 38-39).

Одеським апеляційнимсудом розглядаласьцивільна справа№ 503/1163/18за позовом ОСОБА_2 доФОП ОСОБА_1 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору:державний реєстраторГвоздавської сільськоїради Любашівськогорайону Одеськоїобласті ГаліборщГанна Миколаївнапро визнаннянедійсними договоріворенди землібез номеріввід 25.12.2017року міжФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 щодо земельних ділянок кадастровий номер 5122585600:01:002:0098 площею 2,6702 га, кадастровий номер 5122585600:01:002:0100 площею 2,6701 га, кадастровий номер 5122585600:01:002:0297 площею 2,5101 га. Постановою апеляційного суду від 10.02.2021 рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Вказана постанова набрала законної сили 10.02.2021 та в подальшому не оскаржувалось. Приймаючи постанову апеляційний суд виходив з того, що:

-встановлені судамиобставини справипідтверджують,що спірнідоговори орендиземельних ділянок ОСОБА_2 з ФОП ОСОБА_1 не підписувала та, відповідно, з істотними умовами цього договору не погоджувалась, тому спірні договори не є укладеними;

-спірні договориоренди земельнихділянок маютьдефект воліта волевиявленняорендодавця -власника земельнихділянок ОСОБА_2 та порушують належне їй право власності, право вільно приймати рішення щодо укладення договорів відносно свого майна, вільно обирати контрагента та визначати умови договорів;

- законні права орендодавця під час укладення та підписання вказаних договорів були порушені, оскільки не підписані орендодавцем, в даному випадку позивачем ОСОБА_2 , а тому є неукладеними.

Отже, оскільки договори оренди є неукладеними, то відповідно вони не створюють жодних правових наслідків.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

ВП ВС в своїй постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц зазначила, що якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

За наявності для того підстав позивач не позбавлена права заявити вимогу про усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про повернення земельної ділянки або скасування запису про державну реєстрацію речового права (постанова КЦС ВС від 19.08.2020 в справі № 385/344/16).

Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанова ВП ВС від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16).

Відповідно до ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Як було вище зазначено договори оренди земельних ділянок є неукладеними та не створюють жодних правових наслідків, передбачених законом, в зв`язку з чим будь-яке речове право ФОП ОСОБА_1 щодо вказаних земельних ділянок не виникло.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 вказаної статті передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. Разом з тим вказаний перелік не є вичерпним, що логічно випливає зі змісту частини 3 статті: суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Одночасно, частина друга статті встановлює, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Верховний Суд в постанові від 18.12.2018 року в справі № 654/1790/16-ц висловив позицію, за якою спосіб захисту свої порушених, невизнаних чи оспорюваних прав є виключно правом позивача, який звертається до суду із матеріально-правовою вимогою. Виступаючи процесуальною формою права на позов, право на пред`явлення позову шляхом обрання конкретного способу захисту користується певною самостійністю. Це виявляється в тому, що процесуальний порядок реалізації права на позов та обрання саме позивачем способу захисту своїх прав, виступає як особливий вид діяльності, яка регулюється цивільним процесуальним законом, що надає позивачу особливі процесуальні права і обов`язки, які забезпечують можливість вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який позивач вважає прийнятним, та в залежності від вимог матеріального та процесуального права отримати відповідне судове рішення.

Враховуючи вище наведене та оскільки позивачка обрала правильних спосіб захисту своїх прав, апеляційний суд відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги.

Щодо зустрічнихпозовних вимог. Відповіднодо ч.ч.1-2ст.1212ЦК Україниособа,яка набуламайно абозберегла йогоу себеза рахунокіншої особи(потерпілого)без достатньоїправової підстави(безпідставнонабуте майно),зобов`язанаповернути потерпіломуце майно.Особа зобов`язанаповернути майноі тоді,коли підстава,на якійвоно булонабуте,згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Як було вище зазначено договори оренди спільних земельних ділянок є неукладеними, а отже будь-які юридичні наслідки їх укладення не утворюються. Вказане свідчить про безпідставність користування ФОП ОСОБА_1 земельними ділянками та утримання ОСОБА_2 грошових коштів, які були отримані в якості сплати оренди за спірні земельні ділянки. Відповідно, вказані грошові кошти мають бути повернені ФОП ОСОБА_1 на підставі положень ст. 1212 ЦК України.

За ч.ч. 2-4 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За ч.ч. 1-2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 3 цієї статті учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Правилами ст.ст. 77-81 ЦПК України встановлені вимоги до доказів, які мають бути подані для підтвердження/спростування позовних вимог.

В матеріалах справи міститься Відомість про виплату орендної плати за землю 2018 рік, в якій зазначено, що ОСОБА_9 отримала від ФОП ОСОБА_1 грошові кошти в загальному розмірі 18000 грн (а.с.96-99). При цьомуу відповіднійграфі міститьсяпідпис ОСОБА_2 ,що небуло спростованов процесірозгляду справи.

Разом зтим,Відомість проотримання паївза 2017рік міститьу відповіднихграфах лишепідписи ОСОБА_2 , в свою чергу графи грошове забезпечення не містять будь-яких відомостей про розмір отриманих останньою грошових коштів (а.с.100-103).

Відомість виплати орендної плати за землю 2017 рік, яка була подана до апеляційного суду разом з апеляційною скаргою не приймається апеляційним судом, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В контексті обставин даної справи вказаний доказ не подавався апелянтом в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, а крім того апелянт не навів будь-яких доводів та не надав доказів на підтвердження існування обставин, що унеможливили подання Відомостей виплати орендної плати за землю 2017 рік до суду першої інстанції.

За таких обставин, зустрічні позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 безпідставно отриманих грошових коштів підлягають частковому задоволенню.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог в цій частині вийшов за межі вимог первісного позову та зарахував вказані грошові кошти як компенсацію за фактичне користування ФОП ОСОБА_1 земельними ділянками, належними ОСОБА_2 , оскільки остання таких вимог в процесі розгляду справи не заявляла.

При цьому посилання представника ОСОБА_2 на те, що Відомість за 2018 рік не відповідає формі документу, встановленої законом не впливають на правову кваліфікацію спору та не спростовують факт отримання ОСОБА_2 грошових коштів у відповідному розмірі.

Щодо стягнення моральної шкоди апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність задоволення зустрічних позовних вимог в цій частині, оскільки ФОП ОСОБА_1 належним чином не обґрунтував та не довів жодними належними та допустимими доказами фактів заподіяння йому моральної шкоди, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправність діяння ОСОБА_2 . Будь-яких доказів на підтвердження погіршення стану здоров`я апелянт до суду не надав. При цьому, апеляційний суд зауважує, що питання стягнення витрат на правову допомогу вирішується в процесі розгляду справи та не свідчить про завдання моральної шкоди. Тому апеляційний суд відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги.

Щодо інших доводів учасників провадження. Апеляційний суд зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv.UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого2010року).

Щодо стягненнясудових витрат. Відповіднодо ст.137ЦПК Українисудові витратискладаються зсудового зборута витрат,пов`язаних зрозглядом справи. Розмірсудового збору,порядок йогосплати,повернення ізвільнення відсплати встановлюютьсязаконом. Довитрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати: 1)на професійнуправничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3)пов`язані звитребуванням доказів,проведенням оглядудоказів заїх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За ч. 2 цієї статті інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За ч. 13 цієї статті якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За обставинами даної справи предметом судового розгляду є позовні вимоги ОСОБА_2 , які за результатами розгляду справи були задоволені в повному обсязі, та зустрічні позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 , які були частково задоволені з урахуванням перегляду справи судом апеляційної інстанції. З врахуванням вказаних обставин на підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають перерозподілу між сторонами.

Представник ОСОБА_2 адвокат Юдін О.Ю. подав заяву про розподіл судових витрат та просив суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 27000 грн. Вказані витрати понесені за надання адвокатом професійної правової допомоги за первісний та зустрічний позови. Тобто, умовно, професійна допомога була надана за первісний позов в розмірі 13500 грн та за зустрічний позов в розмірі 13500 грн. Оскільки рішення суду першої інстанції в частині первісного позову було залишено без змін, то судові витрати за надання правової допомоги в рамках цього позову залишаються незмінними в розмірі 13500 грн. Разом з тим, оскільки зустрічний позов був частково задоволений, витрати на правничу допомогу підлягають стягненню пропорційно задоволеним позовним вимогам. Зустрічний позов був заявлений на суму 84200 грн, однак був задоволений частково на суму 18000 грн. Отже, правова допомога за зустрічний позов, яка підлягає стягненню пропорційно задоволеним позовним вимогам складає 10314 грн. Тобто, в загальному розмірі підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 24124 грн.

Оскільки зустрічні позовні вимоги були задоволені частково з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 193 гривні.

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України частково задовольняє апеляційну скаргу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 17 червня 2021 року скасувати в частині зустрічного позову.

В скасованій частині ухвалити нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) 18000 гривень безпідставно отриманих коштів.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір в сумі 193 гривні.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Додаткове рішення Кодимського районного суду Одеської області від 23 червня 2021 року скасувати.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 24124 гривні.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня постановлення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький