Рішення

від 18.05.2022 по справі 910/21875/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.05.2022Справа № 910/21875/21

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/21875/21

за позовом Навчально-наукового центру професійно-технічної освіти Національної академії педагогічних наук України

до Фізичної особи-підприємця Бєлік Тетяни Вікторівни

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

Навчально-науковий центр професійно-технічної освіти Національної академії педагогічних наук України (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом № 063/34-467 від 30.12.2021 року до Фізичної особи-підприємця Бєлік Тетяни Вікторівни (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 55 784,88 грн., з них: основного боргу - 30 807,70 грн. (тридцять тисяч вісімсот сім гривень 70 копійок), пені - 3025,15 грн. (три тисячі двадцять п`ять гривень 15 копійок) та інфляційних нарахувань - 4319,14 грн. (чотири тисячі триста дев`ятнадцять гривень 14 копійок), податку на землю -13 515,12 грн. (тринадцять тисяч п`ятсот п`ятнадцять гривень 12 копійок), пені - 2222,97 грн. (дві тисячі двісті двадцять дві гривні 97 копійок) та інфляційних нарахувань - 1894,80 грн. (одна тисяча вісімсот дев`яносто чотири гривні 80 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 24-01-17/Б-К про відшкодування витрат орендодавця балансоутримувача (на утримання орендованого нерухомого державного майна та комунальних послуг орендарем від 24.01.2017 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/21875/21 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Фізичній особі-підприємцю Бєлік Тетяні Вікторівні за адресою: АДРЕСА_1 , яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку на відповідному конверті «за закінченням встановленого терміну зберігання» - 12.04.2022 року.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.09.2020 року у справі № 910/9791/18.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 07.02.2022 року у справі № 910/21875/21 є 12.04.2022 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 27.04.2022 року (включно).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 7300 від 19.04.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні суд розглядає дану справу з перевищенням встановленого ст. 248 Господарського процесуального кодексу України строку.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.01.2017 року між Навчально-науковим центром професійно-технічної освіти Національної академії педагогічних наук України (надалі - позивач, орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Бєлік Тетяною Вікторівною (надалі - відповідач, орендар) укладено договір № 24-01-17/Б-К про відшкодування витрат орендодавця балансоутримувача (на утримання орендованого нерухомого державного майна та комунальних послуг орендарем (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно у вигляді частини нежитлового приміщення навчальної майстерні (майно), загальною площею 291,12м2, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 78, що перебуває на балансі Навчально-наукового центру професійно-технічної освіти Національної академії педагогічних наук України, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку майна (актом оцінки) від 10 листопада 2016 р. і становить, 1 173 100 грн. без ПДВ.

В п. 1.2. договору визначено, що майно передається в оренду з метою використання його для розміщення майстерень, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт автомобілів.

Згідно з п. 2.2.1. договору орендар зобов`язується не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, здійснювати оплату на рахунок орендодавця, згідно виставлених рахунків або актів наданих послуг, в порядку відшкодування орендодавцю витрат, понесених ним для забезпечення необхідних умов користування орендованим приміщенням, відшкодовувати комунальні платежі та податок за землю.

Додатковою угодою № 4 від 23.01.2020 року строку дії договору від 24.01.2017 року № 24-01-17/Б-К продовжено по 23.01.2021 року включно.

Спір у справі виник, у зв`язку із твердженнями позивача про неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором від 24.01.2017 року № 24-01-17/Б-К, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість зі сплати комунальних послуг у розмірі 30 807,70 грн. та зі сплати податку на землю в розмірі 13 515,12 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати та пеню за порушення виконання грошового зобов`язання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як вже зазначалося судом вище, пунктом 2.2.1. договору визначено, що орендар зобов`язується не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, здійснювати оплату на рахунок орендодавця, згідно виставлених рахунків або актів наданих послуг, в порядку відшкодування орендодавцю витрат, понесених ним для забезпечення необхідних умов користування орендованим приміщенням, відшкодовувати комунальні платежі та податок за землю.

Як вбачається з матеріалів справи, на оплату комунальних послуг та податку на землю позивачем виставлялися відповідачу рахунки № 276 від 18.06.2020 року, № 308 від 08.08.2020 року, № 349 від 04.08.2020 року, № 390 від 08.09.2020 року, № 223 від 08.05.2020 року, № 691 від 01.12.2019 року, № 468 від 05.10.2020 року, № 529 від 06.11.2020 року, № 187 від 25.03.2020 року, № 645 від 22.12.2020 року, № 51 від 17.02.2021 року та передавалися на підпис акти виконаних робіт № 88 від 25.02.2020 року, № 146 від 25.03.2020 року, № 180 від 27.04.2020 року, № 209 від 26.05.2020 року, № 262 від 22.06.2020 року, № 295 від 27.07.2020 року, № 338 від 25.08.2020 року, № 374 від 23.09.2020 року, № 425 від 22.10.2020 року, № 529 від 22.12.2020 року, № 40 від 17.02.2021 року.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення п. 2.2.1. договору строк виконання зобов`язання по сплаті комунальних послуг та податку на землю за спірний період є таким, що настав.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати комунальних послуг та податку на землю, тоді як відповідач доказів сплати такої заборгованості станом на день розгляду справи суду не надав.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача та настання строку виконання обов`язку щодо сплати обумовлених договорами платежів не були спростовані відповідачем.

При цьому, за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором від 24.01.2017 року № 24-01-17/Б-К по сплаті комунальних послуг в розмірі 30 807,70 грн. та податку на землю у розмірі 13 515,12 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 3025,15 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 1894,80 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В п. 3.2. договору визначено, що відшкодування комунальних та інших послуг перерахованих несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягають нарахуванню пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати, на користь орендодавця.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до роз`яснень, наданих господарським судам у п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивач здійснює нарахування пені на суму боргу 30 807,70 грн. за період з 25.02.2020 року по 22.10.2021 року, а на суму боргу 13 515,12 грн. - з 01.12.2019 року по 06.11.2021 року.

Нарахування пені за визначені позивачем періоди суперечить ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим суд дійшов висновку здійснити власний розрахунок пені.

Здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 2981,99 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 2266,13 грн. позивачу належить відмовити.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

В частині нарахування інфляційних втрат судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних нарахувань, судом встановлено, що загальна сума інфляційних нарахувань, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 5725,53 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань в сумі 488,41 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 53 030,34 грн., з них: основного боргу - 30 807,70 грн. (тридцять тисяч вісімсот сім гривень 70 копійок), інфляційних нарахувань - 5725,53 грн. (п`ять тисяч сімсот двадцять п`ять гривень 53 копійки), податку на землю -13 515,12 грн. (тринадцять тисяч п`ятсот п`ятнадцять гривень 12 копійок) та пені - 2981,99 грн. (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят одна гривня 99 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2157,91 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бєлік Тетяни Вікторівни (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Навчально-наукового центру професійно-технічної освіти Національної академії педагогічних наук України (ідентифікаційний код 26125035, адреса: 03045, м. Київ, Столичне шосе, 98-А) грошові кошти: основного боргу - 30 807,70 грн. (тридцять тисяч вісімсот сім гривень 70 копійок), інфляційних нарахувань - 5725,53 грн. (п`ять тисяч сімсот двадцять п`ять гривень 53 копійки), податку на землю -13 515,12 грн. (тринадцять тисяч п`ятсот п`ятнадцять гривень 12 копійок), пені - 2981,99 грн. (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят одна гривня 99 копійок) та судовий збір - 2157,91 грн. (дві тисячі сто п`ятдесят сім гривень 91 копійка).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 19.05.2022р.

Суддя О.В. Котков