Рішення
від 08.02.2022 по справі 911/1806/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2022 р. м. Київ Справа № 911/1806/21

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К., дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюча організація «Міжріччя-Сервіс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжріччя»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівер Гарден», Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія»

За участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Прозріння»

За участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Б.М.К.-Білдінг»

про витребування майна, зобов`язання вчинити дії, визнання недійсним договорів, технічних умов та технічного рішення

За позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Б.М.К.-Білдінг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюча організація «Міжріччя-Сервіс»

про визнання недійсним договору та стягнення 584 000,00 грн.

Учасники судового процесу:

від позивача-1: Крезе О.О.;

від позивача-2: Терентьєв О.Ю.;

від відповідача-1: Коваль В.Б.;

від відповідача-2: Гучок В.В.;

від відповідача-3: не з`явився;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: Щербатюк Н.В.;

від третьої особи з самостійними вимогами: Щербатюк Н.В.;

від відповідача: Крезе О.О.;

від свідка: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюча організація «Міжріччя-Сервіс» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівер Гарден», Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» про витребування майна, зобов`язання вчинити дії, визнання недійсними договорів, технічних умов та технічного рішення.

В обґрунтування позовних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюча організація «Міжріччя-Сервіс» зазначає, що ним, в наслідок укладання договору купівлі-продажу, № 1501/01 від 15.01.2015 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Б.М.К.-Білдінг», було придбано у власність майно. Як стверджує позивач-1, представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівер Гарден» було здійснено захоплення придбаного позивачем-1 майна. Представниками ТОВ «Рівер Гарден» при здійсненні захоплення надано відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ТОВ «Рівер Гарден» права власності нежитлової будівлі РП-7 та будівлі ЗТП.

Як зазначає позивач-1, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівер Гарден» не визнає факт належності майна позивачу-1. Придбане майно протиправно використовується ТОВ «Рівер Гарден» на підставі укладених правочинів і, на підтвердження факту нібито правонаступництва ТОВ «Б.М.К.-Білдінг», посилається на наявність Додаткової угоди № 2-КСР-00-18-0517/2019 до Договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517 від 14.12.2018, Зміни № 1 до технічних умов № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018, технічні умови № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018 р., технічне рішення № КСР-00-18-0517, Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та Договір № 420091612 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 12.02.2021.

На думку позивача-1, здійснення ТОВ «Рівер Гарден» реєстрації права власності на спірне майно без жодних правових підстав, протиправне використання та укладання в подальшому щодо нього договорів без наявності належних правових підстав, безпосередньо порушує право користування і розпорядження позивачем-1 придбаним ним майном. У зв`язку із цим, позивач-1 звернувся до суду із даним позовом про витребування з незаконного володіння ТОВ «Рівер Гарден» придбаного ним майна за договором купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015.

Крім того, на думку позивача-1, укладання ТОВ «Рівер Гарден» правочинів, що спрямовані на набуття права використання чужого майна для здійснення розподілу та постачання електричної енергії шляхом отримання технічних умов та змін до них без згоди інших власників та користувачів майна, укладання без згоди власників та користувачів майна договору про приєднання до електричних мереж, укладення додаткових угод щодо заміни сторони правочину з ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» на ТОВ «Рівер Гарден» для здійснення розподілу електроенергії прямо суперечить вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України. У зв`язку із цим, позивач-1 також просить суд визнати недійсними Додаткову угоду № 2-КСР-00-18-0517/2019 до Договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517 від 14.12.2018, Зміни № 1 до технічних умов № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018, технічні умови № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018 р., технічне рішення № КСР-00-18-0517, Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та Договір № 420091612 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 12.02.2021.

18.06.2021 до канцелярії суду від ТОВ «ОО «Міжріччя-Сервіс» надійшла заява про забезпечення позову.

18.06.2021 до канцелярії суду заявником подано заяву про долучення доказів відправки.

Ухвалою суду від 22.06.2021 заяву ТОВ «ОО «Міжріччя-Сервіс» про вжиття заходів забезпечення позову задоволено; вжито заходи забезпечення позову у справі № 911/1806/21, а саме: заборонено ТОВ «Рівер Гарден» та особам, які діють в його інтересах, здійснювати відчуження та передачу у користування нежитлової будівлі (ЗТП) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 2293375932218), адреса: Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська, земельна ділянка місця розташування кадастровий номер: 3221888800:38:140:0567 шляхом заборони внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та здійснення будь-яких реєстраційних дій стосовно реєстрації/перереєстрації права власності та інших речових прав щодо даного об`єкту нерухомого майна; заборонено ТОВ «Рівер Гарден» та особам, які діють в його інтересах, використання, передачу у користування та відчуження майна, що розташоване в нежитловій будівлі (ЗТП) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 2293375932218) за адресою: Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська, земельна ділянка місця розташування кадастровий номер: 3221888800:38:140:0567, а також комірками 10 кВ № 10 та № 5, що розміщені в РП-7.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/1806/21 від 23.06.2021 позовну заяву ТОВ «ОО «Міжріччя-Сервіс» залишено без руху.

05.07.2021 від заявника надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 23.06.2021.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В., починаючи з 05.07.2021 по 13.07.2021 перебувала у відпустці, то розгляд зазначеної позовної заяви був здійсненний після виходу судді на роботу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.07.2021 розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; вирішено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Прозріння». Ухвалою суду від 15.07.2021 судом вирішено призначити підготовче засідання на 18.08.2021.

30.07.2021 до канцелярії суду від позивача-1 та позивача-2 надійшло спільне клопотання про об`єднання в одне провадження справи № 911/2073/21 та № 911/1806/21, які знаходяться на розгляді Господарського суду Київської області; передати на розгляд справу № 911/2073/21 судді Господарського суду Київської області Сокуренко Л. В..

30.07.2021 до канцелярії суду від позивача-1 та позивача-2 також надійшло спільне клопотання про об`єднання в одне провадження справ № 911/1806/21 та № 911/1807/21.

04.08.2021 до канцелярії суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

06.08.2021 до канцелярії суду від позивача-1 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

12.08.2021 до канцелярії суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

12.08.2021 до суду від позивача-1 надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

18.08.2021 до канцелярії суду від третьої особи надійшли письмові пояснення третьої особи щодо позову.

18.08.2021 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Б.М.К.-Білдінг» надійшла заява про вступ у справу № 911/1806/21.

18.08.2021 у судове засідання прибули представники позивача-1, представник відповіда-1 та відповідача-3. Представники відповідача-2 та третьої особи у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник позивача-1 надав усні пояснення щодо об`єднання справ в одне провадження (справи № 911/1806/21 та № 911/2073/21) та просив його задовольнити. Представник відповідача-1 заявив усне клопотання про надання додаткового часу для надання пояснень щодо клопотання позивача про об`єднання справ в одне провадження. У судовому засіданні позивач-1 відмовився від раніше поданої заяви про об`єднання в одне провадження справ № 911/1806/21 та № 911/1807/21. Суд протокольно залишив без розгляду клопотання позивача про об`єднання справ № 911/1806/21 та № 911/1807/21 в одне провадження, у зв`язку з відмовою позивача. У судовому засіданні винесено ухвалу про перерву у судовому засіданні у справі № 911/1806/21 на 19.08.2021, яка занесена до протоколу судового засідання.

19.08.2021 у судове засідання прибули представники позивача-1, представники відповідача-1 та відповідача-2. Представники відповідача-3 та третьої особи у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник позивача-1 надав усні пояснення щодо заяви про об`єднання позовних вимог та просив її задовольнити. Представник відповідача-1 проти клопотання позивача-1 заперечував. У судовому засіданні винесено ухвалу про перерву у судовому засіданні у справі № 911/1806/21 на 25.08.2021, яка занесена до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача-3 та третьої особи-1 про дату судового засідання, судом складено та направлено останнім ухвалу-повідомлення від 19.08.2021.

19.08.2021 до канцелярії суду від позивача-1 надійшли додаткові пояснення до заяви про об`єднання справ.

19.08.2021 до канцелярії суду від відповідача-1 надійшло заперечення на клопотання про об`єднання справ в одне провадження ТОВ «Міжріччя» та ТОВ «ОО «Міжріччя-Сервіс» по справі 911/2073/21 та № 911/1806/21.

19.08.2021 до канцелярії суду від відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву.

25.08.2021 до канцелярії суду від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення щодо клопотання про об`єднання справ в одне провадження ТОВ «Міжріччя» та ТОВ «ОО «Міжріччя-Сервіс» по справі 911/2073/21 та № 911/1806/21.

25.08.2021 у судове засідання з`явилися представник позивача-1, представник відповідача-1, відповідача-2 та вільний слухач. Представники надали усні пояснення щодо клопотання про об`єднання справ 911/2073/21 та № 911/1806/21 в одне провадження. Представники відповідача-3 та третьої особи у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 25.08.2021 вирішено об`єднати в одне провадження справу № 911/1806/21 та справу № 911/2073/21; присвоєно справі номер - 911/1806/21; вирішено залучити до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Б.М.К.-Білдінг». Судове засідання у справі № 911/1806/21 відкладено на 23.09.2021 о 14:30.

27.08.2021 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжріччя» надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 27.08.2021 заяву ТОВ «Міжріччя» задоволено частково; вирішено вжити заходи забезпечення позову у справі № 911/1806/21, а саме: заборонити ТОВ «Рівер Гарден» та особам, які діють в його інтересах, здійснювати відчуження та передачу у користування майна, а саме: комірку 10 кВ № 10, що розміщена в РУ 10 кВ ЗТП 1504; трансформаторну підстанцію КТП - 10/0,4 кВ (400 кВА) 1505, яка складається з комплектної трансформаторної підстанції КТП2 400/10/0,4 У1, силового трансформатора з природнім масляним охолодженням ТМ-400/10 У1, лічильника, трансформаторів струму; трансформаторну підстанцію КТП-10/0,4 кВ (400 кВА) №1506, яка складається з комплектної трансформаторної підстанції КТП2-400/10/0,4 У1, силового трансформатора з природнім масляним охолодженням ТМ-400/10 У1, лічильника, трансформаторів струму; трансформаторну підстанцію КТП-10/0,4 кВ (250 кВА) №1507, яка складається з комплектної трансформаторної підстанції КТП2-250/10/0,4 У1, силового трансформатора з природнім масляним охолодженням ТМ-250/10 УI, лічильника, трансформаторів струму; Кабель ААБл 3*120, довжиною 0,1 км.

03.09.2021 до суду від позивача-1 надійшла відповідь на відзив відповідача-3.

07.09.2021 до суду від позивача-2 надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

07.09.2021 до суду від позивача-2 надійшла відповідь на відзив відповідача-2.

07.09.2021 до суду від позивача-2 надійшла відповідь на відзив відповідача-3.

22.09.2021 до канцелярії суду від позивача-1 та позивача-2 надійшло спільне клопотання вх. № 22205/21 про долучення заяви свідка до матеріалів справи, у якій позивачі просять долучити до матеріалів справи нотаріально посвідчену заяву свідка з додатками - ОСОБА_1 від 13.09.2021.

22.09.2021 до канцелярії суду від позивача-1 та позивача-2 надійшли спільні письмові пояснення по справі у зв`язку з об`єднанням справ в одне провадження.

22.09.2021 до суду від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення щодо позову.

23.09.2021 до канцелярії суду від відповідача-1 надійшло пояснення щодо долучення до матеріалів справи № 911/1806/21 додаткових доказів.

23.09.2021 третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Б.М.К.-БІЛДІНГ» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюча організація «Міжріччя-Сервіс» про визнання недійсним договору та стягнення 584 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» зазначає, що спірний договір купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015 було укладено в результаті зловмисної домовленості ОСОБА_1 з однієї сторони та ТОВ «ОО «Міжріччя-Сервіс» з іншої. Крім того, ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» стверджує, що оплата за придбане майно згідно договору № 1501/01 від 15.10.2015 р. не була здійснена ТОВ «ОО «Міжріччя-Сервіс» як у період з 15.10.2015 по 16.01.2016, так і на дату подання даного позову. У зв`язку із невиконанням ТОВ «ОО «Міжріччя-Сервіс» зобов`язання в частині здійснення оплати за придбане майно згідно договору купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015 р., а також враховуючи, що даний правочин було укладено внаслідок злочинної домовленості, ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» просить суд визнати договір купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015 р. недійсним на підставі ст. ст. 232, 215 Цивільного кодексу України та стягнути збитки в загальній сумі 584 000,00 грн.

23.09.2021 у судове засідання прибули представники позивача-1, -2, відповідача-1, -2, -3 та надали усні пояснення по справі. Представники третьої особи-1 та -2 у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином; суд повідомив сторони, що позовна заява третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору у справі № 911/1806/21 буде розглянута відповідно до ст. 162 ГПК України; представник відповідача-1 надав усні пояснення щодо долучення до матеріалів справи додаткових доказів; суд протокольно прийняв до матеріалів справи пояснення представника відповідача-1; суд протокольно долучив до матеріалів справи клопотання представників позивача-1 та позивача-2 про долучення заяви свідка до матеріалів справи; суд повідомив сторони, що клопотання про долучення заяви свідка до матеріалів справи буде розглянуто в наступному судовому засіданні. Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання відкладено підготовче судове засідання на 21.10.2021.

Ухвалою суду від 28.09.2021 позовну заяву від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» залишено без руху.

З метою повідомлення третьої особи-1 та третьої особи-2 про дату судового засідання, судом складено та направлено останнім ухвалу-повідомлення від 28.09.2021.

07.10.2021 до канцелярії суду від ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» надійшла заява третьої особи про усунення недоліків позовної заяви у справі № 911/1806/21.

11.10.2021 до канцелярії суду від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи № 911/1806/21.

Ухвалою суду від 13.10.2021 прийнято позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» до ТОВ «ОО «Міжріччя-Сервіс» про визнання недійсним договору та стягнення 584 000,00 грн. до спільного розгляду за первісним позовом; відкладено підготовче судове засідання на 21.10.2021

21.10.2021 до суду від позивача-1 надійшло клопотання про витребування доказів.

21.10.2021 до канцелярії суду від третьої особи ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» надійшло клопотання вх. № 24499/21 про долучення доказів по справі № 911/1806/21, у якій ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» просило суд долучити до матеріалів справи нотаріально посвідчену заяву свідка від 29.09.2021 р. - ОСОБА_2 .

21.10.2021 до канцелярії суду від відповідача-1 надійшло заперечення на письмові пояснення та заяву свідка по справі № 911/1806/21.

21.10.2021 до канцелярії суду від відповідача-1 надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову у справі № 911/1806/21, застосовані ухвалою Господарського суду Київської області від 22.06.2021 та ухвалою Господарського суду Київської області від 27.08.2021 у справі № 911/1806/21.

21.10.2021 у судове засідання прибули представники позивача-1, позивача-2, відповідача-1, -2, -3 та надали усні пояснення по справі. Представники третьої особи-1, -2 та третьої особи, що заявляє самостійні вимоги у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та місце судового засідання були повідомлені належним чином. У судовому засідання суд протокольно задовольнив заяву свідка - ОСОБА_1 від 13.09.2021 та долучив до матеріалів справи; суд повідомив сторін, що клопотання третьої особи з самостійними вимогами про долучення доказів та клопотання позивача-1 про витребування доказів будуть розглянуті в наступному судовому засіданні. У судовому засіданні винесено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 11.11.2021, яка занесена до протоколу судового засідання.

23.10.2021 до канцелярії суду від позивача-2 надійшло заперечення на клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 26.10.2021 судом вирішено у задоволенні клопотання ТОВ «Рівер Гарден» про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 22.06.2021 та ухвалою суду від 27.08.2021 у справі № 911/1806/21 відмовити.

З метою повідомлення третьої особи-1, -2 та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору про дату судового засідання, судом складено та направлено останнім ухвалу-повідомлення від 02.11.2021.

08.11.2021 до канцелярії суду від ТОВ «ОО «Міжріччя-Сервіс» надійшов відзив на позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ТОВ «Б.М.К.-Білдінг».

10.11.2021 до канцелярії суду від ТОВ «Рівер Гарден» надійшов відзив на позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ТОВ «Б.М.К.-Білдінг».

11.11.2021 до канцелярії суду від ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» надійшла заява про забезпечення доказів у справі № 911/1806/21.

11.11.2021 до канцелярії суду від позивача-1 надійшло заперечення щодо заяви свідка ОСОБА_2 .

11.11.2021 у судове засідання прибули представники позивача-1, позивача-2, представники відповідача-1, третьої особи-2 та третьої особи з самостійними вимогами. Представники відповідача-2, -3 та третьої особи-1 у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином; суд повідомив сторін про розгляд клопотання вх. № 24499/21 про долучення доказів по справі № 911/1806/21 в наступному судовому засіданні. У судовому засіданні винесено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 08.12.2021, яка занесена до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача-2, -3 та третьої особи-1 про дату судового засідання, судом складено та направлено останнім ухвалу-повідомлення від 15.11.2021.

08.12.2021 до канцелярії суду від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» надійшла відповідь на відзив ТОВ «ОО «Міжріччя-Сервіс» по справі № 911/1806/21.

08.12.2021 до канцелярії суду від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» надійшло клопотання про призначення технічної експертизи документів.

08.12.2021 у судове засідання прибули представники позивача-1, позивача-2, представники відповідача-1 та -2, представник третьої особи-2 та представник третьої особи з самостійними вимогами. Представники відповідача-3 та третьої особи-1 у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Суд повідомив сторін, що розгляд клопотання про призначення експертизи та клопотання вх. № 24499/21 про долучення доказів по справі № 911/1806/21 буде здійснено в наступному судовому засіданні. У судовому засіданні винесено ухвалу про перерву у підготовчому судовому засіданні на 16.12.2021, яка занесена до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення сторін про дату судового засідання, судом складено та направлено ухвалу-повідомлення від 09.12.2021 на адреси місцезнаходження сторін.

10.12.2021 до канцелярії суду від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» надійшло уточнення до клопотання про призначення технічної експертизи документів у справі № 911/1806/21 від 08.12.2021.

14.12.2021 до канцелярії суду від ТОВ «ОО «Міжріччя-Сервіс» надійшло заперечення на клопотання третьої особи ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» про призначення технічної експертизи документів.

16.12.2021 до канцелярії суду від ТОВ «Рівер Гарден» надійшло клопотання, у якому відповідач-1 підтримує клопотання ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» про призначення експертизи.

16.12.2021 до канцелярії суду від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» надійшло уточнення до клопотання про призначення технічної експертизи документів у справі № 911/1806/21 від 08.12.2021.

16.12.2021 до канцелярії суду від ТОВ «ОО «Міжріччя-Сервіс» надійшло заперечення щодо відповіді на відзив ТОВ «Б.М.К.-Білдінг».

16.12.2021 у судове засідання прибули представники позивача-1, позивача-2, представник відповідача-2, представник третьої особи-2 та представник третьої особи з самостійними вимогами. Представники відповідача-1, -3, та третьої особи-1 у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Суд повідомив сторін, що розгляд уточнюючої заяви про призначення експертизи та клопотання вх. № 24499/21 про долучення доказів по справі № 911/1806/21 буде вирішено в наступному судовому засіданні.

Ухвалою суду від 16.12.2021 витребувано у ТОВ «ОО «Міжріччя-Сервіс» оригінал договору купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015; відкладено підготовче судове засідання у справі № 911/1806/21 на 23.12.2021 о 14:00.

23.12.2021 у судове засідання прибули представники позивача-1, позивача-2, відповідача-2 та третьої особи-2 та третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору та надали усні пояснення по справі. Представники відповідача-1, відповідача-3 та третьої особи-1 у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

23.12.2021 у судовому засіданні судом розглянуто клопотання вх. № 24499/21 від 21.10.2021 про долучення доказів по справі № 911/1806/21, у якій ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» просило суд долучити до матеріалів справи нотаріально посвідчену заяву свідка ОСОБА_2 , громадянина держави Ізраїль, яка судом до розгляду не прийнята на підставі ч. 8 ст. 80 ГПК України.

Ухвалою суду від 23.12.2021 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» про призначення технічної експертизи документів; вирішено закрити підготовче провадження та призначено справу № 911/1806/21 до судового розгляду по суті на 20.01.2022.

19.01.2022 до канцелярії суду від позивача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

19.01.2022 до канцелярії суду від позивача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

20.01.2022 у судове засідання прибув представник позивача-2, представники відповідача-1, -2, третьої особи-2 та тертої особи з самостійними вимогами та надали усні пояснення щодо суті спору. Представники відповідача-3, третьої особи-1 у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином; представник позивача-1 у судове засідання не з`явився, проте подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвалою суду від 20.01.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 26.01.2022.

З метою повідомлення сторін про дату судового засідання, судом складено та направлено ухвалу-повідомлення від 24.01.2022 на адреси місцезнаходження сторін.

26.01.2022 у судове засідання прибули представники позивача-1, позивача-2, відповідача-1, -2, -3, третьої особи-2 та третьої особи з самостійними вимогами та надали усні пояснення по суті спору; представник третьої особи-1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвалою суду від 26.01.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву у судовому засіданні на 27.01.2022.

27.01.2022 у судове засідання прибули представники позивача-1, позивача-2, відповідача-1, -2, -3, третьої особи-2 та третьої особи з самостійними вимогами та надали усні пояснення по суті спору; представник третьої особи-1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвалою суду від 27.01.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву у судовому засіданні на 02.02.2022.

02.02.2022 у судове засідання прибули представники позивача-1, позивача-2, відповідача-1, -2, -3, третьої особи-2 та третьої особи з самостійними вимогами та надали усні пояснення по суті спору; представник третьої особи-1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 02.02.2022 вирішено викликати у судове засідання свідка - ОСОБА_1 для дачі пояснень з приводу обставин, викладених у заяві свідка; оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 911/1806/21 на 09.02.2022.

09.02.2022 у судове засідання прибули представники позивача-1, позивача-2, відповідача-1 -2, третьої особи-2 та третьої особи з самостійними вимогами та надали усні пояснення по суті спору. Представники третьої особи-1, відповідача-3 та свідок у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

09.02.2022 у судовому засіданні позивач-1 та позивач-2 надали клопотання про долучення до матеріалів справи копії документів.

09.02.2022 у судовому засіданні відповідач-1 надав клопотання про долучення до матеріалів справи копії документів.

У судовому засіданні 09.02.2022 представник позивача-1 надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне.

В обґрунтування позовних вимог, ТОВ «ОО «Міжріччя-Сервіс» зазначає, що ним, в наслідок укладання договору купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015 з ТОВ «Б.М.К.-Білдніг» було придбано у власність майно. Як стверджує позивач-1, 20.04.2021 ТОВ «Міжріччя» листом вих. № 200421/1 повідомило позивача-1 про те, що 18.04.2021 озброєними особами, які представлялися як представники ТОВ «Рівер Гарден» було зламано вхідні двері і здійснено захоплення розподільчої підстанції 10 кВ № 7 (РП 10 кВ № 7), до якої приєднані електромережі позивача-1, зокрема ЗТП-1504. ТОВ «Міжріччя» листом також повідомило позивача-1 про те, що за фактом захоплення РП 10 кВ № 7, порушене кримінальне провадження № 12021116150000102, за яким Вишгородським РУП здійснюється досудове розслідування.

Представниками ТОВ «Рівер Гарден» при здійсненні захоплення надано відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ТОВ «Рівер Гарден» нежитлової будівлі РП-7 та на будівлю ЗТП на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області. При перевірці даної інформації позивачем-1 встановлено, що 15.02.2021 за ТОВ «Рівер Гарден» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу), індексний номер: 56669064 від 17.02.2021 державним реєстратором Гостомельської селищної ради Тарнавською С. В. було зареєстровано право власності на будівлю ЗТП. Підставою для реєстрації виступили декларація про готовність об`єкта до експлуатації, технічний паспорт та довідка № 6 від 11.02.2021. Позивач вважає, що повідомлення про початок будівельних робіт містить явно неправдиві відомості, оскільки спірний об`єкт був збудований та введений в експлуатацію ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» ще у 2013 році.

На думку позивача-1, здійснення ТОВ «Рівер Гарден» реєстрації права власності на вказане майно як нерухоме, без жодних правових підстав, безпосередньо порушує право на користування і розпорядження позивачем-1 придбаним ним майном. У зв`язку із цим, позивач-1 звернувся до суду із даним позовом про витребування з незаконного володіння ТОВ «Рівер Гарден» придбане ним майно за договором купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015 р.

Крім того, на думку позивача-1, укладання ТОВ «Рівер Гарден» правочинів, що спрямовані на набуття права використання чужого майна для здійснення розподілу та постачання електричної енергії шляхом отримання технічних умов та змін до них без згоди інших власників та користувачів майна, укладання без згоди власників та користувачів майна договору про приєднання до електричних мереж, укладення додаткових угод щодо заміни сторони правочину з ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» на ТОВ «Рівер Гарден» для здійснення розподілу електроенергії прямо суперечить вимогам ст. 203 ЦК України. У зв`язку із чим, позивач-1 просить суд визнати недійсними Додаткову угоду № 2-КСР-00-18-0517/2019 до Договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517 від 14.12.2018, зміни № 1 до технічних умов № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018, технічні умови № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018 р., технічне рішення № КСР-00-18-0517, Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та Договір № 420091612 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 12.02.2021.

У свою чергу, відповідач-1 проти позовних вимог позивача-1 заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні. Відповідач-1 не визнає за позивачем-1 права власності на вказане майно, посилаючись на те, що передача речі в натурі не була здійснена, адже в подальшому майно використовувалось ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» та щодо нього укладалися правочини. На думку відповідача-1, договір купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015 не виконано, оскільки спірне майно не було передано позивачу-1 в натурі. На підтвердження відомостей, що відповідач-1 є власником спірного майна, останній посилається, зокрема, на Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2340674932218; номер запису про право власності 41573275 від 16.04.2021, копія якого долучена до матеріалів справи.

Крім того, на думку відповідача-1, посилання позивача-1 щодо неправдивого повідомлення про початок будівельних робіт та декларації про готовність до будівництва об`єкта необґрунтовані та не доведені позивачем-1. Враховуючи все вищенаведене, відповідач-1 вважає, що позовні вимоги заявлені безпідставно та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні 09.02.2022 представник позивача-2 надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне.

В обґрунтування позовних вимог, позивач-2 зазначає, що ним, внаслідок укладання договору купівлі-продажу рухомого майна № б/н від 29.08.2017, було придбано у ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» спірне майно. Однак, придбане майно протиправно використовується ТОВ «Рівер Гарден». Позивач-2 стверджує, що відповідач-1 не визнає факт належності майна позивачу-2 і, на підтвердження факту нібито правонаступництва ТОВ «Б.М.К.-Білдінг», посилається на наявність Додаткової угоди № 2-КСР-00-18-0517/2019 до Договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517 від 14.12.2018, Змін № 1 до технічних умов № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018.

На думку позивача-2, протиправне користування ТОВ «Рівер Гарден» спірним майном та укладання щодо нього в подальшому договорів здійснено відповідачем-1 без наявності належних правових підстав, що безпосередньо порушує право на користування і розпорядження позивачем-2 придбаним ним майном. У зв`язку із цим, позивач-2 звернувся до суду із даним позовом про витребування з незаконного володіння ТОВ «Рівер Гарден» придбаного ним майна за договором купівлі-продажу рухомого майна № б/н від 29.08.2017 р.

Крім того, позивач-2 зазначає, що укладення відповідачем-1 Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» та Договору № 420091612 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 12.02.2021 р здійснено без наявності належних правових підстав, оскільки вказане майно відповідачу-1 не належить та він не має права ними розпоряджатися та укладати щодо них будь-які договори. У зв`язку із цим, позивач-2 також просить суд визнати недійсними Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та Договір № 420091612 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 12.02.2021.

У свою чергу, відповідач-1 проти позовних вимог позивача-2 заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні. Відповідач-1 не визнає за позивачем-2 право власності на спірне майно, посилаючись на той факт, що позивачем-2 не було здійснено оплату згідно укладеного договору від 29.08.2017. Крім того, відповідач-1 не визнає за позивачем-2 права власності на вказане майно посилаючись на те, що передача речі в натурі не була здійснена. ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» відкрито використовувало майно протягом 2012-2020 років, та не передавало спірне майно, адже позивачем-2 не було сплачено його вартість. На підтвердження належності відповідачу-1 нежитлових будівель розподільчого пункту РП-7 та ЗТП, що знаходяться за межами с. Осещина на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, відповідач-1 посилається на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2340674932218, номер запису про право власності 41573275. Враховуючи все вищенаведене, відповідач-1 вважає, що позовні вимоги заявлені безпідставно та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Крім того, відповідачем-1 заявлено про строки позовної давності.

У свою чергу, відповідач-2 проти позовних вимог позивача-1 та позивача-2 заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні. За твердженнями відповідача-2, 19.12.2021 відповідач-1 звернувся до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» з листом № 8744 про внесення змін до технічних умов № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018 року, які є невід`ємним додатком до Договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517 від 14.12.2018 р. в частині зміни замовника у зв`язку із набуттям права користування на земельні ділянки ТОВ «Рівер Гарден». Як зазначає відповідач-2, разом із заявою відповідачем-1 було надано 9 копій витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, відповідно до яких ТОВ «Рівер Гарден» набуло права оренди на 3 роки на відповідні земельні ділянки. Так, на вищезазначену заяву, відповідачем-2 було підготовлено Додаткову угоду № 2-КСР-00-18-0517/2019 від 31.10.2020 року на заміну сторони договору та відповідні Зміни № 1 до технічних умов № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018 р. Як стверджує відповідач-2, він як оператор системи розподілу не уповноважений та не мав підстав перевіряти копії документів, що надаються замовниками приєднання, а відповідальність за надання неправдивих відомостей та документів покладається саме на замовника приєднання. На думку відповідача-2, Додаткова угода № 2-КСР-0018-0517/2019 від 31.01.2020 р. та відповідні Зміни № 1 від 10.12.2018 р. вчинено у письмовій формі, його сторони досягнули згоди щодо усіх істотних умов договору та укладені відповідно вимог чинного законодавства. У зв`язку із цим, відповідач-2 просить суд відмовити в повному обсязі у задоволенні позовів позивача-1 та позивача-2.

Крім того, у судовому засіданні 09.02.2022 представник третьої особи з самостійними вимогами (позивач) надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов третьої особи з самостійними вимогами задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» у своїй позовній заяві посилається на те, що спірний договір купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015 було здійснено в результаті зловмисної домовленості Мікуленко В.О. з однієї сторони та ТОВ «ОО «Міжріччя-Сервіс» з іншої.

Крім того, ТОВ «Б.М.К.-Блдінг» стверджує, що оплата за придбане майно згідно договору № 1501/01 від 15.01.2015 року не була здійснена ТОВ «ОО «Міжріччя-Сервіс» як у період з 15.01.2015 по 16.01.2016, так і на дату подання даного позову. У зв`язку із невиконанням ТОВ «ОО «Міжріччя-Сервіс» зобов`язання в частині здійснення оплати за придбане майно згідно договору купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015, а також враховуючи, що даний правочин було укладено внаслідок злочинної домовленості, ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» просить суд визнати договір купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015 р. недійсним на підставі ст. ст. 232, 215 Цивільного кодексу України та стягнути завдані збитки в загальній сумі 584 000,00 грн.

У свою чергу, відповідач проти позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні. За твердженнями відповідача, вимога ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» щодо визнання правочину недійсним не підкріплена відповідними положеннями ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та зазначає, що усі вимоги, встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України дотримані сторонами, під час вчинення оспорюваного правочину. Крім того, відповідач зазначає, що директор ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» діяв у межах наданих йому повноважень. На думку відповідача, оскільки зі змісту позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами вбачається, що її підставою виступають дії директора ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» то позовні вимоги пред`явлено до ТОВ «ОО «Міжріччя-Сервіс» безпідставно. У зв`язку із цим, відповідач просить суд відмовити в повному обсязі у задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами. Крім того, відповідачем заявлено про строки позовної давності.

Щодо неявки у судове засідання представника відповідача-3 та третьої особи-1 судом зазначається наступне.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справ «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

У судовому засіданні 09.02.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Починаючи з 14.02.2022 по 18.02.2022 включно суддя Сокуренко Л.В. перебувала на навчанні у школі суддів.

24.04.2022 року Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан із 24.02.2022 року строком на 30 діб.

Починаючи з 03.03.2022 по 15.04.2022 включно, суддя Сокуренко Л.В. перебувала у відпустці.

Таким чином, повний текст рішення складено та підписано судом після виходу судді на роботу.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

03.11.2010 між Закритим акціонерним товариством «А.Е.С. Київобленерго» (власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Б.М.К.-Білдінг» (замовник) було укладено договір про надання послуг з приєднання до електричних мереж (копія наявна в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1.1 вищезазначеного договору, власник здійснює приєднання та підключення електроустановок замовника до своїх електричних мереж після виконання замовником технічних умов № К-00-10-1201 від 03.11.2010 р., та погодження з власником проектно-кошторисної документації згідно вимог технічних умов, укладання замовником договору про постачання електричної енергії та/або договору про купівлю-продаж електричної енергії та у випадках, обумовлених Правилами користування електричною енергією, договору про спільне використання технологічних електричних мереж або про технічне забезпечення електропостачання та оплати замовником послуг з підготовки ТУ, погодження проектно-кошторисної документації.

Відповідно до п. 1.3 зазначеного договору, прогнозована межа балансової належності електромереж встановлюється в РУ-10 кВ ТП 10/0,4 кВ, що проектується.

Створенню спірного майна передувало отримання відповідних технічних умов.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 20.09.2011 р. Публічним акціонерним товариством «АЕС Київобленерго» було видано Межову А.С. технічні умови № К-00-10-0716 від 16.07.2010 р. на приєднання електроустановок, відповідно до п. 1-5 яких встановлено, що назва об`єкта споживача: житлові будинки; місце знаходження об`єкта споживача: Вишгородський р-н, с. Хотянівка; розрахункова потужність 2011 р. - 400 кВт, 2012 р. - 400 кВт. у тому числі: існуюче навантаження 0 кВт, І категорія 0 кВт; ІІ категорія 0 кВт, ІІІ категорія 400 кВт, 100 %. Джерело електропостачання ПС 110/6/10 кВ «Осещина» (ПС, ТП) (копія технічних умов долучена до матеріалів справи).

Пунктом 6 технічних умов № К-00-10-0716 передбачено, запроектувати та установити трансформаторну підстанцію (ТП) 10/0,4 кВ з трансформатором необхідної потужності. Місце установки та тип ТП визначити проектом.

Живлення виконати запроектувавши ЛЕП-10 кВ від секції шин РУ-10 кВ РП-10 кВ, що проектується по ТУ № К-00-10-1201 від 03.11.2010 р. виданих ТОВ «Б.М.К.-Білдінг». Для чого в разі необхідності проектом передбачити встановлення комірки та всього необхідного обладнання РП-10 кВ, що проектується. Трасу ЛЕП-10 кВ погодити з Вишгородським РП та іншими зацікавленими організаціями на стадії проектування.

Для отримання необхідної потужності проектом передбачити прокладання КЛ-10 кВ від існуючої комірки ІІ секція шин РУ-10 кВ Т-4 ПС Осещина, існуючу ЛЕП-10 кВ «Л-86 Осещина» виростити та заживити від РУ-10 кВ РП-10 кВ, що проектуються. Переріз КЛ-10 кВ не менше 240м2. На ПС 110/6/10 кВ «Осещина» в разі необхідності існуючу комірку укомплектувати вакуумним вимикачем. Захист виконати за реле МР3С-05М, передбачити захист від дугових замикань на фото тиристорах. Встановлену комірку підключити до кіл телемеханіки в повному обсязі. Конструктивне рішення з виконання робіт по комплектуванню комірки погодити зі службою ПС та ЕТС ПАТ «АЕС Київобленерго» на стадії проектування.

Розглянути можливість спільного виконання робіт щодо проектування та будівництва РП-10 кВ, спільно з ТОВ «Б.М.К.-Білдінг». В разі неспівпадання термінів будівництва, виконати самостійно (п. 6.4).

Відповідно до п. 7 технічних умов № К-00-10-0716. прогнозована межа балансової належності в РУ-10 кВ ТП-10/0,4 кВ, що проектується.

20.09.2011 Публічним акціонерним товариством «АЕС Київобленерго» фізичній особі ОСОБА_3 були видані технічні умови № К-00-10-1335 на приєднання до електроустановок від 02.12.2010 р. (копія наявна в матеріалах справи).

20.09.2011 Публічним акціонерним товариством «АЕС Київобленерго» фізичній особі ОСОБА_4 були видані технічні умови № К-00-10-1334 на приєднання до електроустановок від 02.12.2010 р. (копія наявна в матеріалах справи).

За твердженням позивача-2, ОСОБА_5 , з метою реалізації технічних умов № К-00-10-0716 від 20.09.2011 р., укладено договір на проектно-відшкодувальні роботи з проектною організацією «Респект 2000».

Згідно Пояснювальної записки до вищенаведеного проекту передбачалося, зокрема, будівництво розподільчого пункту РП-10 кВ на двадцять комірок. Також проектом було визначено та погоджено місцезнаходження вказаного розподільчого пункту (копія пояснювальної записки наявна в матеріалах справи).

Позивач-2 зазначає, що 20.09.2011 ОСОБА_5 було укладено Договір про надання послуг з приєднання до електричних мереж № К-00-10-0716, яким передбачено, що власник електромереж ПАТ «АЕС Київобленерго» здійснює приєднання та підключення електроустановок замовника після виконання технічних умов. Прогнозована межа балансової належності встановлюється в РП-10 кВ.

За твердженням позивача-2, Рішеннями ПАТ «АЕС Київобленерго» № К-00-10-0716, № К-00-10-1334 та № К-0010-1335 від 20.12.2011 р. даний проект було затверджено. Даним Рішенням передбачалось, зокрема, будівництво РП-10 кВ на двадцять комірок спільно з ТОВ «Б.М.К.-Білдінг».

Судом встановлено, що фізичні особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 переуступили своє право ОСОБА_5 на підключення та використання всієї потужності передбаченими технічними умовами № К-00-10-1335 та № К-00-10-1334 відповідно, що вбачається із нотаріально посвідчених заяв, які долучені до матеріалів справи.

Судом встановлено, що 18.05.2012 між ПАТ «Київобленерго» та ОСОБА_5 було укладено три окремі договори про користування електричною енергією, а саме: договір № 200874577, додаток та Додаткову угоду до нього; договір № 200871123, додаток та Додаткову угоду до нього; договір № 10894309, додаток та Додаткову угоду до нього (копії наявні в матеріалах справи).

28.05.2012 р. між Вишгородським РП та ОСОБА_5 було укладено Акт балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності, де ОСОБА_5 було визнано споживачем РП-10 кВ № 7 (РП-7). Тобто, заме з травня 2012 року вказане майно почало використовуватися за призначенням у системі розподілу електроенергії (копія наявна в матеріалах справи).

Відповідно до пункту 2.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1999 р. (які були чинними на момент введення РП-7 в експлуатацію ОСОБА_5 ) межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності між споживачем (субспоживачем) і електропередавальною організацією (основним споживачем) за технічний стан і обслуговування суміжних електроустановок фіксуються в акті розмежування балансової належності електроустановок і експлуатаціної відповідальності сторін.

Як зазначає позивач-1, ПАТ «АЕС Київобленерго» було видано технічні умови в редакції Договору про приєднання від 27.08.2012 р., п. 6 яких передбачався обов`язок погодити умови приєднання до РП-7 з власниками. З метою набуття можливості виконання даних технічних умов, у вересні 2012 р. ОСОБА_5 надав ОСОБА_1 , що був на той час директором ТОВ «Б.М.К.-Білдінг», погодження на використання місць під комірки в РП-7.

З матеріалів справи вбачається, що 13.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжріччя» та ПАТ «АЕС Київобленерго», з метою забезпечення електричною енергією фізичних осіб - побутових споживачів електричної енергії, які підключені до електричних мереж ТОВ «Міжріччя», укладено Договір про постачання електричної енергії № 220057231 (копія наявна в матеріалах справи), Актом розмежування балансової належності до якого визначено балансову належність та експлуатаційну відповідальність по РП-10 кВ № 7 за ТОВ «Міжріччя».

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, суд дійшов висновку, що РП-7 з травня 2012 року ввів в експлуатацію ОСОБА_5 , а вказане майно використовується ТОВ «Міжріччя» ще з 2012 року.

Крім того, судом встановлено, що 30.01.2013 Публічним акціонерним товариством «АЕС Київобленерго» було видано ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» Рішення № К-00-10-1201, яким передбачено, що проект розроблений згідно технічних умов ТУ № К-00-10-1201 від 27.08.2012 р. (копія наявна в матеріалах справи).

Відповідно до п. п. 1.9, 1.11-1.14 Рішення № К-00-10-1201, проектом передбачено, зокрема, встановлення в РП-7 шинного моста роз`єднувача (ШМР) для дворядного розміщення комірок. Встановлення в РП-7 на І с.ш. лінійної комірки з вакуумним вимикачем типу BB/TEL-10 реле типу УЗА та трансформаторами струму 200/5 для живлення ЗТП-(2х630)/10/0,4 кВ, що проектується. Встановлення в РП-7 на ІІ с.ш. лінійної комірки з вакуумним вимикачем типу BB/TEL-10 реле типу УЗА та трансформаторами струму 200/5, суміщену з трансформаторами власних потреб для живлення ЗТП-(2х630)/10/0,4 к, що проектується. Будівництво закритої трансформаторної підстанції ЗТП-(2х630)/10/0,4 кВ з трансформаторами потужністю S=2х630 кВА та РУ-10кВ на 20 комірок. Передбачено контур заземлення. Будівництво кабельної лінії 10 кВ кабелем марки ААБл-10-3х185 загальною довжиною 3,212 км. від ком. № 1 та № 5 РП-7 від ПС 110/6/10 кВ «Осещина» до ЗТП- (2х260)/10/0,4 кВ, що проектується.

Відповідно до п. 2.1 Рішення № К-00-10-1201, робочий проект виконаний згідно технічних умов ТУ № К-00-10-1201 від 27.08.2012 р. погоджується без зауважень.

07.08.2013 був складений Акт технічної комісії про прийняття закінченого будівництва об`єкта в експлуатацію, відповідно до п. 1 якого технічній комісії пред`явлене закінчене будівництво електропостачання будівель та споруд для ведення садівництва в Київській обл., с. Хотянівка, зокрема, секційна комірка № 5 з вимикачем BB/TEL-10-20-630УЗ на ІІ секції шин 10 кВ ПС 110/6/10 кВ «Осещина», живляча комірка ЗТП-2х630-І № 10 з вимикачем BB/TEL-10-20-630УЗ, ЗТП-(2х630)/10/0,4 кВ № 1504, КТП-400 кВа № 1505, КТП-400 кВа № 1506, КТП-250 кВа № 1507 збудовані згідно з дозволом на виконання будівельно-монтажних робіт. Оглядом об`єкта встановлено, що будівельно-монтажні роботи виконані згідно з проектом та виданими технічними умовами. (копія акту наявна в матеріалах справи).

Відповідно до п. 2 Акту технічної комісії, цей акт є підставою для оформлення права власності на збудований об`єкт і включення його до державної статичної звітності.

Таким чином, Актом технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію від 07.08.2013 р., ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» ввело в експлуатацію спірне майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, враховуючи все вищенаведене у сукупності, суд приходить до висновку, що спірне майно, а саме: секційна комірка № 5 з вимикачем BB/TEL-10-20-630УЗ на ІІ секції шин 10 кВ ПС 110/6/10 кВ «Осещина», живляча комірка ЗТП-2х630-І № 10 з вимикачем BB/TEL-10-20-630УЗ, ЗТП-(2х630)/10/0,4 кВ № 1504, КТП-400 кВа № 1505, КТП-400 кВа № 1506, КТП-250 кВа № 1507, що розміщене в Київській обл., с. Хотянівка, було створене та введене в експлуатацію протягом 2010-2013 р., а належним власником, який мав право відчужувати спірне майно було Товариство з обмеженою відповідальністю «Б.М.К.-Біліднг».

15.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Б.М.К.-Білдінг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюча організація «Дубрава» (зараз - Товариство з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюча організація «Міжріччя-Сервіс») укладено договір купівлі-продажу № 1501/01.

Крім того, 29.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Б.М.К.-Білдінг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжріччя» укладено договір купівлі-продажу рухомого майна № б/н.

Звертаючись із даним позовом про витребування майна з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівер Гарден», позивач-1 стверджує, що спірне майно було придбано ним у ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» шляхом укладання договору купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015. Однак, відповідач-1 не визнає права власності на спірне майно за позивачем-1 посилаючись на відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ТОВ «Рівер Гарден» права власності на нежитлову будівлю РП-7 та на будівлю ЗТП та протиправно використовує з посиланням на наявність Додаткової угоди № 2-КСР-00-18-0517/2019 до Договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517 від 14.12.2018, Змін до технічних умов № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018.

Так, позивач-1 та позивач-2 стверджують, що 20.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжріччя» листом вих. № 200421/1 повідомило позивача-1 про те, що 18.04.2021 озброєними особами, які представлялися як представники ТОВ «Рівер Гарден» було зламано вхідні двері і здійснено захоплення розподільчої підстанції 10 кВ № 7 (РП 10 кВ № 7), до якої приєднані електромережі позивача-1, зокрема ЗТП-1504. ТОВ «Міжріччя» листом також повідомило позивача-1 про те, що за фактом захоплення РП 10 кВ № 7, порушене кримінальне провадження № 12021116150000102, за яким Вишгородським РУП здійснюється досудове розслідування (копія листа наявна в матеріалах справи).

Як зазначають позивач-1 та позивач-2, представниками ТОВ «Рівер Гарден» при здійсненні захоплення надано відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ТОВ «Рівер Гарден» нежитлової будівлі РП-7 та на будівлю ЗТП на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області. При перевірці даної інформації було встановлено, що 15.02.2021 р. за ТОВ «Рівер Гарден» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу), індексний номер: 56669064 від 17.02.2021 р. державним реєстратором Гостомельської селищної ради Тарнавською Світланою Володимирівною було зареєстровано право власності на будівлю ЗТП (копія інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наявна в матеріалах справи), а підставою для реєстрації виступили Декларація про готовність об`єкта до експлуатації, технічний паспорт та довідка № 6 від 11.02.2021. На думку позивача-1 та позивача-2, повідомлення про початок будівельних робіт та декларації про готовність до будівництва об`єкта містять явно неправдиві відомості.

Також, позивач-1 та позивач-2 зазначають, що земельна ділянка, на якій знаходиться спірне майно, перебуває у володінні ТОВ «Рівер Гарден» на підставі договору оренди, є огородженою та охоронюваною територією. Доступу у позивачів до належного їм майна немає.

У свою чергу, відповідач-1 не визнає за позивачем-1 права власності на вказане майно посилаючись на те, що передача речі в натурі здійснена не була. Спірне майно використовувалось ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» та щодо нього укладалися правочини. На думку відповідача-1, договір купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015 не виконано, оскільки спірне майно не було передано позивачу-1 в натурі. На підтвердження відомостей, що відповідач-1 є власником спірного майна, останній посилається, зокрема, на Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2340674932218; номер запису про право власності 41573275 від 16.04.2021, копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідач-1 також не визнає за позивачем-2 право власності на спірне майно, посилаючись на той факт, що позивачем-2 не було здійснено оплату згідно укладеного договору від 29.08.2017 та на те, що передача речі в натурі не була здійснена. ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» відкрито використовувало майно протягом 2012-2020 років, та не передавало позивачу-2 спірне майно, адже останнім не було сплачено вартість вказаного майна. На підтвердження належності відповідачу-1 нежитлових будівель розподільчого пункту РП-7 та ЗТП, що знаходяться за межами с. Осещина на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, відповідач-1 посилається на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2340674932218, номер запису про право власності 41573275.

Крім того, на думку відповідача-1, посилання щодо неправдивого повідомлення про початок будівельних робіт та декларації про готовність до будівництва об`єкта необґрунтовані та не доведені позивачами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

15.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Б.М.К.-Білдінг» (далі - продавець, третя особа-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюча організація «Дубрава» (зараз - Товариство обмеженою відповідальністю «Обслуговуюча організація «Міжріччя-Сервіс») (далі - покупець, позивач-1) укладено договір купівлі-продажу № 1501/01 (далі - договір-1), пунктом 1.1 якого сторони погодили, що продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти у власність майно, зазначене в п. 1.2 цього договору та оплатити майно згідно умов цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору-1, майном у розумінні даного договору є: комірки 10 кВ № 10 та № 5, що розміщені в РП-7; ЗТП № 1504 (2х630 кВА); кабель ААБл 3*185, довжиною 3,2 км.

Згідно із п. 1.3 договору-1, майно розташоване за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, с. Хотянівка.

Пунктом 1.4 договору-1 визначено, що майно побудоване та введене в експлуатацію відповідно до Рішення - К-00-10-1201, виданого ПАТ «АЕС Київобленерго» 30.01.2013 р. Акт технічної комісії про прийняття закінченого будівництва об`єкта в експлуатацію від 07.08.2013 року.

Відповідно до п. п. 1.5-1.7 договору-1, разом з майном, продавець зобов`язується передати всі комплектуючі до майна, а також всі документи, що стосуються майна. Продавець зобов`язується надавати на вимогу покупця оригінали документів, які передаються покупцеві в копіях. Сторони домовились, що межа балансової належності проходить на верхніх контактних з`єднаннях комірок 10 кВ № 10 та № 5, що розміщені в РП № 7.

Пунктами 2.1-2.3 договору-1 визначено, що продавець зобов`язується передати у власність покупця майно такою вартістю: комірки 10 кВ № 10 та № 5, що розміщені в РП-7, вартістю 24 000,00 грн.; ЗТП № 1504 (2х630 кВА), вартістю 80 000,00 грн.; кабель ААБл 3*185, довжиною 3,2 км, вартістю 480 000,00 грн.

Ціна договору (загальна вартість майна) становить 584 000,00 грн. (п`ятсот вісімдесят чотири тисячі гривень 00 копійок).

Покупець зобов`язується розрахуватись з продавцем за майно в безготівковому порядку після передачі майна (що підтверджується Актом приймання-передачі) протягом року з дати підписання Акту приймання-передачі майна.

Згідно з п. 3.1 договору-1 сторони погодили, що право власності на майно від продавця до покупця переходить після підписання Акту приймання-передачі майна. Продавець зобов`язується передати майно та документи протягом трьох робочих днів з моменту підписання цього договору.

Судом встановлено, що на виконання умов договору-1, на підставі Акту приймання-передачі майна, 15.01.2015 продавець передав, а покупець прийняв майно, яке знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, с. Хотянівка: 1. комірки 10 кВ № 10 та № 5, що розміщені в РП-7, кількість: 2, одиниця виміру: шт., ціна грн.: 12 000,00 грн., вартість, грн.: 24 000,00 грн.; 2. ЗТП № 1504 (2х630 кВА), кількість: 1, одиниця виміру: шт., ціна грн.: 80 000,00 грн., вартість, грн.: 80 000,00 грн.; 3. Кабель ААБл 3*185, кількість: 3,2, одиниця виміру: км., ціна грн.: 150 000,00 грн., вартість, грн.: 480 000,00 грн.; Усього 584 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 Акту, разом із майном, продавець передає всі комплектуючі до майна, а також всі документи, що стосуються майна.

Зазначений акт підписаний сторонами без будь-яких зауважень та заперечень, скріплений печатками сторін та долучений до матеріалів справи.

Відповідно до п. п. 3.2-3.3 договору-1, з моменту переходу права власності на майно, покупець має право розпоряджатися ним на власний розсуд. Продавець зобов`язується забезпечувати безперешкодний доступ до майна як самого покупця, так і уповноважених осіб, представників із належним чином посвідченими повноваженнями ПАТ «Київобленерго» та підпорядкованих ним органам/організаціям/установам тощо.

Продавець гарантує, що майно належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України. Продавець гарантує, що майно знаходиться у доступному місці та що відсутні перешкоди у користуванні майном для покупця.

Пунктом 4.7 договору-1 сторони узгодили, що усі спори, що пов`язані із цим договором, його укладанням або такі, що виникають в процесі виконання умов цього договору, вирішуються шляхом переговорів між представниками сторін. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору у порядку, визначеному відповідним чинним в Україні законодавством.

Відповідно до п. 5.1 договору-1, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як стверджує позивач-1, 20.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжріччя» листом вих. № 200421/1 повідомило позивача-1 про те, що 18.04.2021 озброєними особами, які представлялися як представники ТОВ «Рівер Гарден» було зламано вхідні двері і здійснено захоплення розподільчої підстанції 10 кВ № 7 (РП 10 кВ № 7), до якої приєднані електромережі позивача-1, зокрема ЗТП-1504. ТОВ «Міжріччя» листом також повідомило позивача-1 про те, що за фактом захоплення РП 10 кВ № 7, порушене кримінальне провадження № 12021116150000102, за яким Вишгородським РУП здійснюється досудове розслідування (копія листа наявна в матеріалах справи).

Представниками ТОВ «Рівер Гарден» при здійсненні захоплення надано відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ТОВ «Рівер Гарден» нежитлової будівлі РП-7 та на будівлю ЗТП на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області. При перевірці даної інформації позивачем-1 встановлено, що 15.02.2021 р. за ТОВ «Рівер Гарден» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу), індексний номер: 56669064 від 17.02.2021 р. державним реєстратором Гостомельської селищної ради Тарнавською Світланою Володимирівною було зареєстровано право власності на будівлю ЗТП (копія інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наявна в матеріалах справи).

На думку позивача-1, здійснення ТОВ «Рівер Гарден» реєстрації права власності на вказане майно як нерухоме, без жодних правових підстав, безпосередньо порушує право на користування і розпорядження позивачем-1 придбаним ним майном. У зв`язку із цим, позивач-1 звернувся до суду із даним позовом про витребування з незаконного володіння ТОВ «Рівер Гарден» придбаного ним майна за договором купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015 р.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015 та Акт приймання-передачі майна як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у покупця та продавця взаємних цивільних прав та обов`язків.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Як передбачено ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 387 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Аналіз статті 387 ЦК свідчить, що віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) зроблено висновок, що: «предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку».

Таким чином, ефективним способом захисту права власності ТОВ «Обслуговуюча Організацію «Міжріччя-Сервіс» є віндикаційний позов до особи, за якою зареєстровано право власності на нежитлову будівлю (ЗТП) та РП-7, у якому знаходяться комірки № 5 та № 10.

Аналіз вищевказаних правових норм та зміст позовних вимог свідчать про те, що цей позов відноситься до віндикаційних позовів (витребування майна з чужого незаконного володіння).

Віндикація - витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Таким чином захищаються права власності в цілому, оскільки він пред`являється в тих випадках, коли порушені права володіння користування та розпорядження одночасно. Однак право власності за власником зберігається, тому що може бути підтвердженим правовстановлюючими документами або іншими письмовими доказами.

Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.

Володіння - це фактичне, фізичне панування над майном, яке передбачає повний фізичний контроль його власника чи законного володільця.

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, тобто факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача, які і становлять предмет доказування.

Предметом доказування у такій справі є обставини, що мають засвідчити правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, а саме: підтверджують його право власності або інше речове право титульного володільця на витребуване майно; вибуття майна з володіння позивача; наявність майна в натурі у володінні відповідача; відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном.

Правові позиції щодо особливостей віндикації та обсягів доведення у справах за позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння неодноразово викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах у справі № 923/630/17 від 15.05.2018 року, справі № 911/3312/17 від 29.01.2019 року, справі № 911/737/18 від 02.04.2019 року, справі № 914/1671/17 від 19.06.2019 року, справі № 925/366/18 від 27.08.2019 року, справі № 21/93б від 12.09.2019 року.

Таким чином, звертаючись з таким позовом до суду, позивач зобов`язаний надати докази на підтвердження свого права власності на спірне майно, довести індивідуальні ознаки майна, що витребовується, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність в останнього правових підстав для володіння цим майном.

Умовами задоволення судом такого позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується якщо між власником і володільцем майна немає зобов`язальних (договірних) відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного із власником договору.

У постанові Верховного Суду в справі № 910/13536/19 від 02.09.2020 зазначено, що для застосування передбаченого ст. 387 Цивільного кодексу України правового механізму відновлення порушеного права власності необхідним є встановлення наступних обставин у їх сукупності: існування в натурі індивідуально визначеного майна з ідентифікуючими ознаками на момент подання позову та ухвалення судом рішення про його витребування; наявність підтвердженого права власності або права законного володіння у позивача на відповідне майно; відсутність у власника чи титульного володільця можливості здійснювати фактичне володіння цим майном через те, що відповідач на момент подання позову та ухвалення рішення у справі фактично тримає його у себе; відсутність договірних відносин між позивачем і відповідачем, оскільки в протилежному випадку застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач-1 просить суд витребувати з чужого незаконного володіння відповідача-1 майно, а саме - будівлю (ЗТП № 1504 (2х630 кВа) загальною площею 73,6 кв. м., розташовану за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, Хотянівська сільська рада; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2293375932218; кабель ААБл 3*185, довжиною 3,2 км; комірки 10 кВ № 10 та № 5, що розміщені в РП-7.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача-1 послався на те, що право власності позивача на спірне майно підтверджується договором купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015, що укладений між ним та ТОВ «Б.М.К.-Білдінг».

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За ствердженням позивача-1, здійснення ТОВ «Рівер Гарден» реєстрації права власності на вказане спірне майно як нерухоме, без жодних правових підстав, безпосередньо порушує право на користування і розпорядження позивачем-1 придбаним за договором купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015 р ним майном. У зв`язку із цим, позивач-1 звернувся до суду із даним позовом про витребування з незаконного володіння ТОВ «Рівер Гарден» придбаного ним майна за договором купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015 р.

У свою чергу, відповідач-1 не визнає за позивачем-1 права власності на вказане майно, посилаючись на те, що договір купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015 не виконано, передача речі в натурі не була здійснена, адже в подальшому ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» майно використовувалось та щодо нього укладалися правочини. На підтвердження відомостей, що відповідач-1 є власником нежитлової будівлі розподільчого пункту РП-7 та ЗТП, останній посилається, зокрема, на Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2340674932218; номер запису про право власності 41573275 від 16.04.2021, копія якого долучена до матеріалів справи.

Крім того, на думку відповідача-1, посилання позивача-1 щодо неправдивого повідомлення про початок будівельних робіт та декларації про готовність до будівництва об`єкта необґрунтовані та не доведені позивачем-1.

Дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

15.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Б.М.К.-Білдінг» та позивачем-1 укладено договір купівлі-продажу № 1501/01, пунктом 1.1 якого сторони погодили, що продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти у власність майно, зазначене в п. 1.2 цього договору та оплатити майно згідно умов цього договору.

Відповідно до п. п. 1.2-1.4 договору-1, майном у розумінні даного договору є: комірки 10 кВ № 10 та № 5, що розміщені в РП-7; ЗТП № 1504 (2х630 кВА); кабель ААБл 3*185, довжиною 3,2 км. Майно розташоване за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, с. Хотянівка. Майно побудоване та введене в експлуатацію відповідно до Рішення - К-00-10-1201, виданого ПАТ «АЕС Київобленерго» 30.01.2013 р. Акт технічної комісії про прийняття закінченого будівництва об`єкта в експлуатацію від 07.08.2013 року.

Згідно з п. 3.1 договору-1 сторони погодили, що право власності на майно від продавця до покупця переходить після підписання Акту приймання-передачі майна. Продавець зобов`язується передати майно та документи протягом трьох робочих днів з моменту підписання цього договору.

Судом встановлено, що на виконання умов договору-1, на підставі Акту приймання-передачі майна, 15.01.2015 продавець передав, а покупець прийняв таке майно, яке знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, с. Хотянівка: 1. комірки 10 кВ № 10 та № 5, що розміщені в РП-7, кількість: 2, одиниця виміру: шт., ціна грн.: 12 000,00 грн., вартість, грн.: 24 000,00 грн.; 2. ЗТП № 1504 (2х630 кВА), кількість: 1, одиниця виміру: шт., ціна грн.: 80 000,00 грн., вартість, грн.: 80 000,00 грн.; 3. Кабель ААБл 3*185, кількість: 3,2, одиниця виміру: км., ціна грн.: 150 000,00 грн., вартість, грн.: 480 000,00 грн.; Усього 584 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 Акту, разом із майном, продавець передає всі комплектуючі до майна, а також всі документи, що стосуються майна.

Зазначений акт підписаний сторонами без будь-яких зауважень та заперечень, скріплений печатками сторін та долучений до матеріалів справи.

Таким чином, твердження відповідача-1, що договір купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015 не було виконано, оскільки спірне майно було не передано позивачу-1 в натурі оцінується судом критично та не може бути прийняте судом, оскільки не підтверджено доказами. Судом досліджені умови договору, якими передбачено, що право власності на майно від продавця до покупця переходить після підписання Акту приймання-передачі майна. Зазначений Акт підписаний сторонами без будь-яких зауважень та заперечень, скріплений печатками сторін, долучений до матеріалів справи та досліджений судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Частиною 2 ст. 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Рівер Гарден» 15.02.2021 р. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу), індексний номер: 56669064 від 17.02.2021 р. державним реєстратором Гостомельської селищної ради Тарнавською Світланою Володимирівною було зареєстровано право власності на будівлю ЗТП. Підставою для реєстрації виступили Декларація про готовність об`єкта до експлуатації КС 101210121484 та Технічний паспорт, виданий 16.11.2020 ФОП Мовчан І.В., довідка № 6 від 11.02.2021 ФОП Мовчан І.В. (копія наявна в матеріалах справи).

Відповідно до відомостей з порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва вбачається, що Декларація була зареєстрована 21.01.2021 р., а повідомлення про початок будівельних робіт датовано 30.12.2020 р.

Як вбачається з відомостей з порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо реєстрації декларації за реєстраційним номером КС 101210121484, опис місцезнаходження: Вишгородський район, на території Хотянівської сільської ради; кадастровий номер земельної ділянки 3221888800:38:140:0567. Назва об`єкта: електропостачання садових будинків; тип об`єкта: лінійних об`єкт інженерно-транспортної інфраструктури; вид будівництва: нове будівництво.

Судом також враховані пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю «Прозріння» (третя особа-1), у якому товариство зазначає, що 10.10.2020 внаслідок укладання з ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» договорів купівлі-продажу земельних ділянок було придбано у власність земельні ділянки, зокрема земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:140:0567. У поясненні до позовної заяви ТОВ «Прозріння» зазначає, що станом на 10.10.2020 на земельній ділянці з кадастровим номером 3221888800:38:140:0567 вже знаходилося належне позивачу-1 на праві власності спірне майно ЗТП №1504 (2х630).

Крім того, як було встановлено судом раніше, 30.01.2013 Публічним акціонерним товариством «АЕС Київобленерго» було видано ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» Рішення № К-00-10-1201, яким передбачено, що проект розроблений згідно технічних умов ТУ № К-00-10-1201 від 27.08.2012 р. (копія наявна в матеріалах справи).

Відповідно до п. 13 Рішення К-00-10-1201, проектом передбачено, зокрема, будівництво закритої трансформаторної підстанції ЗТП-(2х630)/10/0,4 кВ з трансформаторами потужністю S=2х630 кВА та РУ-10 кВ на 20 комірок.

Відповідно до п. 2.1 Рішення К-00-10-1201, робочий проект виконаний згідно технічних умов ТУ № К-00-10-1201 від 27.08.2012 р. погоджується без зауважень.

07.08.2013 був складений Акт технічної комісії про прийняття закінченого будівництва об`єкта в експлуатацію, відповідно до п. 1 якого технічній комісії пред`явлене закінчене будівництво електропостачання будівель та споруд для ведення садівництва в Київській обл., с. Хотянівка, зокрема, секційна комірка № 5 з вимикачем BB/TEL-10-20-630УЗ на ІІ секції шин 10 кВ ПС 110/6/10 кВ «Осещина», живляча комірка ЗТП-2х630-І № 10 з вимикачем BB/TEL-10-20-630УЗ, ЗТП-(2х630)/10/0,4 кВ № 1504, збудований згідно з дозволом на виконання будівельно-монтажних робіт. Оглядом об`єкта встановлено, що будівельно-монтажні роботи виконані згідно з проектом та виданими технічними умовами (копія акту наявна в матеріалах справи).

Відповідно до п. 2 Акту технічної комісії, цей акт є підставою для оформлення права власності на збудований об`єкт і включення його до державної статичної звітності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спірна ЗТП № 1504 була збудована та введена в експлуатацію в 2013 році.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з твердженням позивача-1, викладеними у позовній заяві, що спірна будівля ЗТП не є новоствореним майном, а тому повідомлення про початок виконання будівельних робіт код заявки № КС 051201230222 від 30.12.2020 року та Декларація про готовність об`єкта до експлуатації реєстраційний номер КС 101210121484 від 21.01.2021 р. містить неправдиві відомості.

Щодо тверджень відповідача-1, що він є власником нежитлової будівлі розподільчого пункту РП-7 та ЗТП, посилаючись на Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2340674932218; номер запису про право власності 41573275 від 16.04.2021, судом встановлено наступне.

16.04.2021 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу), індексний номер: 57724739 від 19.04.2021 р. державним реєстратором Бишівської сільської ради Білич Оксаною Славівною було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю РП-7, загальною площею 45,5 кв.м, що розташована за адресою Київська обл., Вишгородський р-н, с/рада Хотянівська. Підставою для реєстрації виступили технічний паспорта, серія та номер: б/н, виданий 16.11.2020. видавник ФОП Мовчан І.В.; публічний договір, серія та номер: РК-237, виданий 11.02.2021. видавник ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія»; Зміни до технічних умов, серія та номер: 1, виданий 09.01.2020, видавник: Сторони; Технічні умови приєднання, серія та номер: К-00-13-0453, виданий 12.03.2013, видавник ПАТ «Київобленерго», Додаткова угода, серія та номер 2-КСР-00-18-0517/2019, виданий 09.01.2020, видавник: Сторони, Угода. Серія та номер: б/н, виданий 20.11.2012. видавник: Сторони, Додаткова угода, серія та номер: 2-КСР-00-18-0517/2019. Виданий 09.01.2020, видавник: Сторони (копія наявна в матеріалах справи).

Проте, як вже було встановлено судом раніше та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, вказаний розподільчий пункт РП-7 був збудований та введений в експлуатацію у 2012 р., а споживачем розподільчого пункту РП-7 з 2012 р. був Межов А.С.

Одночасно, в матеріалах справи відсутні докази набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівер Гарден» права власності на розподільчий пункт РП-7, шляхом укладання договору зі споживачем вказаного майна - Межовим А.С. або в подальшому з ТОВ «Б.М.К.-Білдінг».

Протилежного суду відповідачем-1 не доведено. Будь-яких доказів щодо здійснення нового будівництва розподільчого пункту РП-7 на даній земельній ділянці відповідачем-1 також до суду не надано.

Судом також досліджено та відхилено посилання відповідача-1, що договір купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015 відносно об`єкту нерухомого майна укладений в простій письмовій формі, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки такий договір мав бути нотаріально посвідченим, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Частиною 2 ст. 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Як вже було встановлено судом, 30.01.2013 Публічним акціонерним товариством «АЕС Київобленерго» було видано ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» Рішення К-00-10-1201, яким передбачено, що проект розроблений згідно технічних умов ТУ № К-00-10-1201 від 27.08.2012 р. (копія наявна в матеріалах справи).

04.08.2013 був складений Акт технічної комісії про прийняття закінченого будівництва об`єкта в експлуатацію (копія акту наявна в матеріалах справи).

Відповідно до п. Акту технічної комісії, цей акт є підставою для оформлення права власності на збудований об`єкт і включення його до державної статичної звітності.

Дослідивши зміст укладеного договору купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015 р., судом встановлено, що він має змішану форму, оскільки стосується такого майна, як комірки № 10 та № 5, що розміщені в РП-7, що є рухомим майном, кабель ААБл 3*185, довжиною 3,2 км. та ЗТП № 1504 (2х630 кВА), що є спорудою.

Згідно ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Наказом Держстдарту України від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК БС).

ДК БС призначено для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими Службами органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.

Відповідно до ДК БС будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів.

До будівель відноситься: житлові будинки гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та і ін..

Інженерні споруди - це об`ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування матеріалів та виробів. Для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та ін.

До інженерних споруд відносяться: транспортні споруди (залізниці, шосейні дороги, злітно-посадкові смуги, мости, естакади тощо), трубопроводи та комунікації, дамби, комплексні промислові споруди, спортивні та розважальні споруди та ін.

Трансформаторні станції та підстанції місцевих електромереж відповідно ДК БС належать до інженерних споруд.

Визначення трансформаторної підстанції та комплектної трансформаторної підстанції наведене у ДСТУ 3429-96 «Електрична частина електростанції та електричної мережі. Терміни та визначення».

Відповідно до ДСТУ 3429-96 електрична підстанція - це електроустановка, призначена для прийому, перетворення і розподілу електричної енергії, складається з трансформаторів або інших перетворювачів електричної енергії, пристроїв управління розподільних і допоміжних пристроїв. В свою чергу, трансформаторна підстанція - це електрична підстанція, призначена для перетворення електричної енергії однієї напруги в енергію іншої напруги за допомогою трансформаторів. Закрита трансформаторна підстанція є різновидом трансформаторної підстанції. Корпус таких підстанцій виготовляється збірно-зварювальним способом з металу. Внутрішнє наповнення підстанції знаходиться в прямій залежності від її прямого призначення.

Наведене свідчить, що трансформаторна підстанція не містить обов`язкових ознак нерухомого майна, визначених ст. 181 ЦК України, оскільки її можливо перемістити і це не призведе до її знецінення та зміни її призначення.

Таким чином суд, враховуючи визначення Державного класифікатора будівель та споруд та Державного стандарта України, приходить до висновку, що спірна ЗТП № 1504 (2х630 кВА) є інженерною спорудою,

Одночасно, доказів державної реєстрації спірного майна як нерухомого, станом на дату укладання договору купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015 р. жодною із сторін до суду не надано. У зв`язку із цим, суд дійшов висновку, що укладання договору купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015 р. у нотаріально посвідченій формі не вимагалося.

Судом також досліджено заперечення відповідача-1, викладене у відзиві на позовну заяву ТОВ «ОО «Міжріччя-Сервіс», що позивачем-1 не надано доказів знаходження спірного майна у відповідача-1 станом на день подання позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач-1 є належним власником нежитлової будівлі (ЗТП) загальною площею 73,6 кв. м., розташованої за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, Хотянівська сільська рада; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2293375932218; кабеля ААБл 3*185, довжиною 3,2 км; комірки 10 кВ № 10 та № 5, що розміщені в РП-7.

Однак, у судовому засіданні 09.02.2022 представники позивача-1 та позивача-2 повідомили суд, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221888800:38:140:0567, на якій знаходиться спірне майно, перебуває у володінні ТОВ «Рівер Гарден» на підставі договору оренди, є огородженою та охоронюваною територією. Доступу у позивача-1 до належного йому майна немає. Зазначені відомості відповідачем-1 не спростовані.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене у сукупності, а також відсутність договірних відносин між позивачем-1 та відповідачем-1, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача-1 про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівер Гарден» майна, а саме - нежитлову будівлю (ЗТП) загальною площею 73,6 кв. м., розташовану за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, Хотянівська сільська рада; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2293375932218; кабель ААБл 3*185, довжиною 3,2 км; комірки 10 кВ № 10 та № 5, що розміщені в РП-7 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Обслуговуюча організація «Міжріччя-Сервіс» нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в цій частині повністю.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом також встановлено наступне.

29.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Б.М.К.-Білдінг» (далі - продавець, третя особа-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжріччя» (далі - покупець, позивач-2) укладено договір купівлі-продажу рухомого майна № б/н (договір-2) умовами п. 1.1 якого сторонами погоджено, що продавець зобов`язується передати майно у приватну власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього обумовлено грошову суму.

Відповідно до п. 1.2 договору-2, за цим договором відчужуються наступне майно:

комірка 10 кВ № 10, що розміщені в РУ 10 кВ ЗТП 1504; трансформаторна підстанція КТП-10/0,4 кВ (400 кВА) № 1505, яка складається з комплектної трансформаторної підстанції КТП2-400/10/0,4 У1 (зав. № 13126 виробництва ТОВ «ЗАТ ЕРГО»), силового трансформатора з природнім масляним охолодженням ТМ-400/10 У1 (зав. № 13357 виробництва ТОВ «ЗАТ ЕРГО»), лічильника NP-0.6 TD ME.3FTxPD-U (зав. № 10699718 виробництва ТОВ «АДД-Енергія»), трансформаторів струму Т-0,66-600/5-0,5S (зав. № 82354; 85209; 13916 виробництва ПАТ «Уманський завод Мегомметр»); трансформаторна підстанція КТП-10/0,4 кВ (400 кВА) № 1506, яка складається з комплектної трансформаторної підстанції КТП2-400/10/0,4 У1 (зав. № 13125 виробник ТОВ «ЗАТ ЕРГО»), силового трансформатора з природнім масляним охолодженням ТМ-400/10 У1 (зав. № 13358 виробник ТОВ «ЗАТ ЕРГО»), лічильника NP-0.6 TD ME.3FTxPD-U (зав. № 10699722 виробник ТОВ «АДД-Енергія»), трансформаторів струму Т-0,66-600/5-0,5S (зав. № 00060; 85423; 99663 виробництва ПАТ «Український завод Мегомметр»). трансформаторна підстанція КТП-10/0,4 кВ (250 кВА) № 1507, яка складається з комплектної трансформаторної підстанції КТП2-250/10/0,4 У1 (зав. № 13124 виробництва ТОВ «ЗАТ ЕРГО»), силового трансформатора з природнім масляним охолодженням ТМ-250/10 У1 (зав. № 13360 виробництва ТОВ «ЗАТ ЕРГО»), лічильника NP-0.6 TD ME.3FTxPD-U (зав. № 10699885 виробництва ТОВ «АДД-Енергія»), трансформаторів струму Т-0,66-600/5-0,5S (зав. № 86406; 88318; 09047 виробництва ПАТ «Український завод Мегомметр»). Кабель ААБл 3*120, довжиною 0,1 км.

Належність відчужуваного рухомого майна продавцю підтверджується балансовою довідкою № 2908/1 від 29 серпня 2017 р., наданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Б.М.К.-Білдінг».

Відповідно до п. 1.2 договору-2, продавець стверджує, що на момент укладання цього договору вказане вище майно, прихованих недоліків або особливих властивостей, які можуть бути небезпечними для майна покупця, або інших осіб, не має, не перебуває під арештом чи забороною, щодо нього не ведуться судові спори, воно не заставлене, у податковій заставі не перебуває, відносно нього не укладено будь-яких договорів відчуження чи щодо користування з третіми особами як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не передане, треті особи не мають прав на дане майно, внаслідок його продажу не буде порушено прав та законних інтересів третіх осіб.

Пунктами 2.1 та 2.2 договору-2 сторони узгодили, що загальна ціна майна за цим договором за домовленістю сторін складає 208 400,00 грн. (двісті вісім тисяч чотириста гривень 00 коп.), без врахування ПДВ.

Покупець зобов`язується сплатити продавцю ціну майна протягом 1 (одного) банківського року з моменту нотаріального посвідчення цього договору шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок продавця № НОМЕР_1 в ПАТ «ДІАМАНТБАНК», код банку 320854, що має бути підтверджено відповідним банківським документом, але не раніше ніж укладення договору про постачання електричної енергії (додаткового договору до постачання електричної енергії) між покупцем та ПАТ «Київобленерго» щодо підключення майна до електричної мережі.

Відповідно до п. 2.4 договору-2, відповідно до Довідки (Витягу з балансу) № 2908/01 від 29 серпня 2017 року, балансова вартість майна складає 208 400,00 грн. (двісті вісім тисяч чотириста гривень 00 коп.), без врахування ПДВ, а саме: трансформаторної підстанції КТП-10/0,4 кВ (400 кВА) № 1505 - в сумі 66 000,00 (шістдесят шість тисяч гривень 00 копійок); трансформаторної підстанції КТП-10/0,4 кВ (400 кВА) № 1506 - в сумі 66 000,00 (шістдесят шість тисяч гривень 00 копійок); трансформаторної підстанції КТП-10/0,4 кВ (250 кВА) № 1507 - в сумі 50 000,00 (п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок); комірки 10 кВ № 10, що розміщена в РУ 10 кВ ЗТП 1504 - в сумі 12 000,00 (дванадцять тисяч гривень 00 копійок); кабеля ААБл 3*120, довжиною 0,1 км. - в сумі 14 400,00 (чотирнадцять тисяч чотириста гривень 00 копійок).

Пунктами 3.1 та 3.3 договору-2 сторони узгодили, що передача майна, що є предметом цього договору продавцем та приймання його покупцем здійснюється за місцезнаходженням цього майна та підтверджується Актом приймання-передачі, який підписується сторонами і скріплюється печаткою.

Продавець зобов`язаний передати покупцю майно протягом 1 (одного) календарного дня з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Відповідно до пп. 4.1.2 договору-2, обов`язок продавця передати майно покупцеві вважається виконаним після передачі покупцеві ключів від майна, технічної документації до нього та підписання сторонами Акту приймання-передачі до цього договору.

Відповідно до п. 6.7 договору-2, право власності переходить до покупця з моменту підписання та нотаріального посвідчення даного договору та акту приймання-передачі.

Судом встановлено, що 29.08.2017 на виконання умов договору, на підставі Акту приймання-передачі майна згідно договору купівлі продажу від « 29» серпня 2017 року, продавець передав, а покупець прийняв таке майно, яке знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, с. Хотянівка: комірка 10 кВ № 10, що розміщена в РУ 10 кВ ЗТП 1504, к-ть: 1, од. виміру: шт., ціна, грн.: 12 000,00, вартість, грн.: 12 000,00 грн.; трансформаторна підстанція КТП-10/0,4 кВ (400 кВА) № 1505, к-ть: 1, од. виміру: шт., ціна, грн.: 66 000,00, вартість, грн.: 66 000,00 грн.; трансформаторна підстанція КТП-10/0,4 кВ (400 кВА) № 1506, к-ть: 1, од. виміру: шт., ціна, грн.: 66 000,00, вартість, грн.: 66 000,00 грн.; трансформаторна підстанція КТП-10/0,4 кВ (250 кВА) № 1507 к-ть: 1, од. виміру: шт., ціна, грн.: 50 000,00, вартість, грн.: 50 000,00 грн.; кабель ААБл 3*120, к-ть: 0,1, од. виміру км., ціна, грн.: 144 000,00, вартість, грн.: 144 000,00 грн.; Усього 208 440,00 грн.

Відповідно до п. 2 Акту, разом із майном передано таку супровідну технічну документацію: технічні умови № К-00-10-1201 від 03.11.2010 р. (копія); Договір про надання послуг з приєднання до електричних мереж № К-00-10-1201 від 27 серпня 2012 р. (копія); проект електропостачання, розроблений ПП «Профенергобуд» у 2012 р. (копія); Паспорта (оригінали) на три трансформатори силові (зав. № 13357, зав. № 13358, зав. № 13360); паспорта та протоколи випробовувань на КТП № 1505, № 1506, № 1507 (оригінал); карта № К08-0-0042/2013 змін схем в електричних мережах від 05.06.2013 р. (копія); паспорта (оригінали) лічильників (зав. № 10699718, зав. № 10699722, зав. № 10699885); паспорта (оригінали) на КТП2-400/10/0,4 У1 зав. № 13125, зав. № 13126; паспорт на КТП2-250/10/0,4 У1 № 13124 (оригінали); 9 (дев`ять) паспортів трансформаторів струму (оригінали); Акт № 16/87/628 від 27 серпня 2013 р. перевірки суб`єкта господарювання (виробничого об`єкта) (копія); Акти (оригінали) допуску на підключення до електричної мережі електроустановки від 09.08.2013 року на КТП № 1505, КТП № 1506, КТП № 1507; Акт технічної комісії про прийняття закінченого будівництва в експлуатацію від 07.08.2013 р. (копія).

Зазначений Акт підписаний без будь-яких зауважень та заперечень, скріплений печаткам сторін та долучений до матеріалів справи.

Звертаючись із позовом про витребування майна з незаконного володіння ТОВ «Рівер Гарден», позивач-2 посилається на те, що ним, внаслідок укладання договору купівлі-продажу від 29.08.2017, було придбано у ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» спірне майно, однак придбане майно протиправно використовується ТОВ «Рівер Гарден». Позивач-2 стверджує, що відповідач-1 не визнає факт належності майна позивачу-2 і, на підтвердження факту нібито правонаступництва ТОВ «Б.М.К.-Білдінг», посилається на наявність Додаткової угоди № 2-КСР-00-18-0517/2019 до Договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517 від 14.12.2018 та Зміни № 1 до технічних умов № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018.

На думку позивача-2, протиправне користування ТОВ «Рівер Гарден» спірним майном та укладання щодо нього в подальшому договору про надання послуг розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» та договору постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг з ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» здійснено відповідачем-1 без наявності належних правових підстав, що безпосередньо порушує право на користування і розпорядження позивачем-2 придбаним ним майном. У зв`язку із цим, позивач-2 звернувся до суду із даним позовом про витребування з незаконного володіння ТОВ «Рівер Гарден» придбаного ним майна за договором купівлі-продажу рухомого майна № б/н від 29.08.2017 р.

У свою чергу, відповідач-1 не визнає за позивачем-2 право власності на спірне майно, посилаючись на той факт, що позивачем-2 не було здійснено оплату згідно укладеного договору від 29.08.2017. Крім того, відповідач-1 не визнає за позивачем-2 права власності на вказане майно посилаючись на те, що передача речі в натурі не була здійснена адже в подальшому ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» відкрито використовувало майно протягом 2012-2020 років, та не передавало спірне майно у зв`язку із нездійсненням позивачем-2 оплати.

Так, відповідач-1 на підтвердження належності йому на праві власності нежитлових будівель розподільчого пункту РП-7 та ЗТП, що знаходяться за межами с. Осещина на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, посилається на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2340674932218, номер запису про право власності 41573275.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір купівлі-продажу рухомого майна № б/н від 29.08.2017 та Акт приймання-передачі майна як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у покупця та продавця взаємних цивільних прав та обов`язків.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Як передбачено ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 387 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Аналіз статті 387 ЦК свідчить, що віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) зроблено висновок, що: «предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку».

Правові позиції щодо особливостей віндикації та обсягів доведення у справах за позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння неодноразово викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах у справі № 923/630/17 від 15.05.2018 року, справі № 911/3312/17 від 29.01.2019 року, справі № 911/737/18 від 02.04.2019 року, справі № 914/1671/17 від 19.06.2019 року, справі № 925/366/18 від 27.08.2019 року, справі № 21/93б від 12.09.2019 року.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується якщо між власником і володільцем майна немає зобов`язальних (договірних) відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного із власником договору.

У постанові Верховного Суду в справі № 910/13536/19 від 02.09.2020 року зазначено, що для застосування передбаченого ст. 387 Цивільного кодексу України правового механізму відновлення порушеного права власності необхідним є встановлення наступних обставин у їх сукупності: існування в натурі індивідуально визначеного майна з ідентифікуючими ознаками на момент подання позову та ухвалення судом рішення про його витребування; наявність підтвердженого права власності або права законного володіння у позивача на відповідне майно; відсутність у власника чи титульного володільця можливості здійснювати фактичне володіння цим майном через те, що відповідач на момент подання позову та ухвалення рішення у справі фактично тримає його у себе; відсутність договірних відносин між позивачем і відповідачем, оскільки в протилежному випадку застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач-2 просить суд витребувати з чужого незаконного володіння відповідача-1 майно, а саме - комірку 10 кВ № 10, що розміщені в РУ 10 кВ ЗТП 1504; трансформаторну підстанцію КТП-10/0,4 кВ (400 кВА) № 1505, яка складається з комплектної трансформаторної підстанції КТП2-400/10/0,4 У1, силового трансформатора з природнім масляним охолодженням ТМ-400/10 У1, лічильника NP-0.6 TD ME.3FTxPD-U, трансформаторів струму Т-0,66-600/5-0,5S; трансформаторну підстанцію КТП-10/0,4 кВ (400 кВА) № 1506, яка складається з комплектної трансформаторної підстанції КТП2-400/10/0,4 У1, силового трансформатора з природнім масляним охолодженням ТМ-400/10 У1, лічильника NP-0.6 TD ME.3FTxPD-U, трансформаторів струму Т-0,66-600/5-0,5S; трансформаторну підстанцію КТП-10/0,4 кВ (250 кВА) № 1507, яка складається з комплектної трансформаторної підстанції КТП2-250/10/0,4 У1, силового трансформатора з природнім масляним охолодженням ТМ-250/10 У1, лічильника NP-0.6 TD ME.3FTxPD-U, трансформаторів струму Т-0,66-600/5-0,5S; кабель ААБл 3*120, довжиною 0,1 км.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача-2 послається на те, що право власності позивача на спірне майно підтверджується договором купівлі-продажу рухомого майна № б/н від 29.08.2017, що укладений між ним та ТОВ «Б.М.К.-Білдінг».

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Звертаючись із позовом про витребування майна з незаконного володіння ТОВ «Рівер Гарден», позивач-2 посилається на те, що ним, внаслідок укладання договору купівлі-продажу від 29.08.2017, було придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Б.М.К.-Білдінг» спірне майно. Однак, придбане майно протиправно використовується ТОВ «Рівер Гарден». Позивач-2 стверджує, що відповідач-1 не визнає факт належності майна позивачу-2 і, на підтвердження факту нібито правонаступництва ТОВ «Б.М.К.-Білдінг», посилається на наявність Додаткової угоди № 2-КСР-00-18-0517/2019 до Договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517 від 14.12.2018, зміни до технічних умов № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018.

На думку позивача-2, протиправне користування ТОВ «Рівер Гарден» спірним майном та укладання щодо нього в подальшому договорів здійснено відповідачем-1 без наявності належних правових підстав, що безпосередньо порушує право на користування і розпорядження позивачем-2 придбаним ним майном. У зв`язку із цим, позивач-2 звернувся до суду із даним позовом про витребування з незаконного володіння ТОВ «Рівер Гарден» придбаного ним майна за договором купівлі-продажу № б/н від 29.08.2017 р.

У свою чергу, відповідач-1 не визнає за позивачем-2 право власності на спірне майно, посилаючись на той факт, що позивачем-2 не було здійснено оплату згідно укладеного договору від 29.08.2017. Крім того, відповідач-1 не визнає за позивачем-2 права власності на вказане майно посилаючись на те, що передача речі в натурі не була здійснена адже в подальшому ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» відкрито використовувало майно протягом 2012-2020 років, та не передавало спірне майно, адже позивачем-2 не було сплачено вартість вказаного майна. Па підтвердження належності відповідачу-1 нежитлових будівель розподільчого пункту РП-7 та ЗТП, що знаходяться за межами с. Осещина на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, відповідач-1 посилається на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2340674932218, номер запису про право власності 41573275.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом також встановлено наступне.

Як було встановлено судом раніше та передбачено сторонами в п. 1.1 договору-2, продавець зобов`язується передати майно у приватну власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього обумовлено грошову суму.

Згідно із пунктом 1.2 договору-2, майном в розумінні даного договору є: комірка 10 кВ № 10, що розміщені в РУ 10 кВ ЗТП 1504; трансформаторна підстанція КТП-10/0,4 кВ (400 кВА) № 1505, яка складається з комплектної трансформаторної підстанції КТП2-400/10/0,4 У1 (зав. № 13126 виробництва ТОВ «ЗАТ ЕРГО»), силового трансформатора з природнім масляним охолодженням ТМ-400/10 У1 (зав. № 13357 виробництва ТОВ «ЗАТ ЕРГО»), лічильника NP-0.6 TD ME.3FTxPD-U (зав. № 10699718 виробництва ТОВ «АДД-Енергія»), трансформаторів струму Т-0,66-600/5-0,5S (зав. № 82354; 85209; 13916 виробництва ПАТ «Уманський завод Мегомметр»); трансформаторна підстанція КТП-10/0,4 кВ (400 кВА) № 1506, яка складається з комплектної трансформаторної підстанції КТП2-400/10/0,4 У1 (зав. № 13125 виробник ТОВ «ЗАТ ЕРГО»), силового трансформатора з природнім масляним охолодженням ТМ-400/10 У1 (зав. № 13358 виробник ТОВ «ЗАТ ЕРГО»), лічильника NP-0.6 TD ME.3FTxPD-U (зав. № 10699722 виробник ТОВ «АДД-Енергія»), трансформаторів струму Т-0,66-600/5-0,5S (зав. № 00060; 85423; 99663 виробництва ПАТ «Український завод Мегомметр»); трансформаторна підстанція КТП-10/0,4 кВ (250 кВА) № 1507, яка складається з комплектної трансформаторної підстанції КТП2-250/10/0,4 У1 (зав. № 13124 виробництва ТОВ «ЗАТ ЕРГО»), силового трансформатора з природнім масляним охолодженням ТМ-250/10 У1 (зав. № 13360 виробництва ТОВ «ЗАТ ЕРГО»), лічильника NP-0.6 TD ME.3FTxPD-U (зав. № 10699885 виробництва ТОВ «АДД-Енергія»), трансформаторів струму Т-0,66-600/5-0,5S (зав. № 86406; 88318; 09047 виробництва ПАТ «Український завод Мегомметр»); кабель ААБл 3*120, довжиною 0,1 км.

Пунктами 3.1 та 3.3 договору-2 сторони узгодили, що передача майна, що є предметом цього договору продавцем та приймання його покупцем здійснюється за місцезнаходженням цього майна та підтверджується Актом приймання-передачі, який підписується сторонами і скріплюється печаткою.

Продавець зобов`язаний передати покупцю майно протягом 1 (одного) календарного дня з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Відповідно до пп. 4.1.2 договору-2, обов`язок продавця передати майно покупцеві вважається виконаним після передачі покупцеві ключів від майна, технічної документації до нього та підписання сторонами Акту приймання-передачі до цього договору.

Відповідно до п. 6.7 договору-2, право власності переходить до покупця з моменту підписання та нотаріального посвідчення даного договору та акту приймання-передачі.

Як було встановлено судом раніше, 29.08.2017 на виконання умов договору, на підставі Акту приймання-передачі майна згідно договору купівлі продажу від « 29» серпня 2017 року, продавець передав, а покупець прийняв майно.

Відповідно до п. 2 Акту, разом із майном передано таку супровідну технічну документацію: технічні умови № К-00-10-1201 від 03.11.2010 р. (копія); Договір про надання послуг з приєднання до електричних мереж № К-00-10-1201 від 27 серпня 2012 р. (копія); проект електропостачання, розроблений ПП «Профенергобуд» у 2012 р. (копія); Паспорта (оригінали) на три трансформатори силові (зав. № 13357, зав. № 13358, зав. № 13360); паспорта та протоколи випробовувань на КТП № 1505, № 1506, № 1507 (оригінал); карта № К08-0-0042/2013 змін схем в електричних мережах від 05.06.2013 р. (копія); паспорта (оригінали) лічильників (зав. № 10699718, зав. № 10699722, зав. № 10699885); паспорта (оригінали) на КТП2-400/10/0,4 У1 зав. № 13125, зав. № 13126; паспорт на КТП2-250/10/0,4 У1 № 13124 (оригінали); 9 (дев`ять) паспортів трансформаторів струму (оригінали); Акт № 16/87/628 від 27 серпня 2013 р. перевірки суб`єкта господарювання (виробничого об`єкта) (копія); Акти (оригінали) допуску на підключення до електричної мережі електроустановки від 09.08.2013 року на КТП № 1505, КТП № 1506, КТП № 1507; Акт технічної комісії про прийняття закінченого будівництва в експлуатацію від 07.08.2013 р. (копія).

Зазначений Акт підписаний без будь-яких зауважень та заперечень, скріплений печаткам сторін та долучений до матеріалів справи.

Щодо твердження відповідача-1, що позивачем-2 не було здійснено оплати згідно умов договору та передача майна в натурі здійснена не була, тому позивач-2 не є власником спірного майна, суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом та передбачено сторонами в п. 3.1 договору-2, передача майна, що є предметом цього договору продавцем та приймання його покупцем здійснюється за місцезнаходженням цього майна та підтверджується Актом приймання-передачі, який підписується сторонами і скріплюється печаткою.

Відповідно до п. 6.7 договору-2, право власності переходить до покупця з моменту підписання та нотаріального посвідчення даного договору та акту приймання-передачі.

Отже, твердження відповідача-2, що майно не було передано в натурі не приймаються судом, оскільки договором не передбачено, що право власності переходить від продавця до покупця саме в процесі передання майна в натурі.

Щодо твердження відповідача-1, що позивачем-2 не було здійснено оплати згідно умов договору, тому позивач-2 не є власником спірного майна суд зазначає таке.

Пунктами 2.1 та 2.2 сторонами передбачено, що загальна ціна майна за цим договором за домовленістю сторін складає 208 400,00 грн. (двісті вісім тисяч чотириста гривень 00 коп.), без врахування ПДВ.

Покупець зобов`язується сплатити продавцю ціну майна протягом 1 (одного) банківського року з моменту нотаріального посвідчення цього договору шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок продавця № НОМЕР_1 в ПАТ «ДІАМАНТБАНК», код банку 320854, що має бути підтверджено відповідним банківським документом, але не раніше ніж укладення договору про постачання електричної енергії (додаткового договору до постачання електричної енергії) між покупцем та ПАТ «Київобленерго» щодо підключення майна до електричної мережі.

Аналіз вищенаведених умов договору свідчить про те, що сторонами визначений чіткий порядок розрахунків, а обов`язковою умовою є - укладення договору про постачання електричної енергії (додаткового договору до постачання електричної енергії) між покупцем та ПАТ «Київобленерго» щодо підключення майна до електричної мережі.

Як зазначає позивача-2, він звертався до заступника начальника Вишгородського районного підрозділу Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» з листом проханням внести зміни в Договір постачання електроенергії з ТОВ «Міжріччя» у зв`язку із тим, що позивач-2 набув право власності у ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» на наступне майно: комірку 10 кВ № 10, що розміщена в РУ 10 кВ ЗТП 1504, КТП-10/0,4 кВ (400 кВА), № 1505, КТП-10/0,4 кВ (400 кВА) № 1506, КТП-10/0,4 кВ (250 кВА) № 1507, кабель ААБл 3*120, довжиною 0,1 км. Проте звернення позивача-2 було проігнороване, у зв`язку із чим він не отримав можливість використовувати вказане майно у своїй господарській діяльності за призначенням.

У зв`язку із тим, що між позивачем-2 та ПАТ «Київобленерго» не було укладено договір про постачання електричної енергії (додаткового договору до постачання електричної енергії) щодо підключення майна до електричної мережі, позивачем-2 не було здійснено оплату за придбане майно. Протилежного суду не доведено.

Судом також досліджено заперечення відповідача-1, викладене у відзиві на позовну заяву ТОВ «Міжріччя», що позивачем-2 не надано доказів знаходження спірного майна у відповідача-1 станом на день подання позову.

Однак, у судовому засіданні 09.02.2022 представники позивача-1 та позивача-2 повідомили суд, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221888800:38:140:0567, на якій знаходиться спірне майно, перебуває у володінні ТОВ «Рівер Гарден» на підставі укладеного договору оренди, є огородженою та охоронюваною територією. Доступу у позивача-1 до належного йому майна немає. Зазначені відомості відповідачем-1 не спростовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач-2 є належним власником комірки 10 кВ № 10, що розміщені в РУ 10 кВ ЗТП 1504; трансформаторної підстанції КТП-10/0,4 кВ (400 кВА) № 1505, яка складається з комплектної трансформаторної підстанції КТП2-400/10/0,4 У1, силового трансформатора з природнім масляним охолодженням ТМ-400/10 У1, лічильника NP-0.6 TD ME.3FTxPD-U, трансформаторів струму Т-0,66-600/5-0,5S; трансформаторної підстанції КТП-10/0,4 кВ (400 кВА) № 1506, яка складається з комплектної трансформаторної підстанції КТП2-400/10/0,4 У1, силового трансформатора з природнім масляним охолодженням ТМ-400/10 У1, лічильника NP-0.6 TD ME.3FTxPD-U, трансформаторів струму Т-0,66-600/5-0,5S; трансформаторної підстанції КТП-10/0,4 кВ (250 кВА) № 1507, яка складається з комплектної трансформаторної підстанції КТП2-250/10/0,4 У1, силового трансформатора з природнім масляним охолодженням ТМ-250/10 У1, лічильника NP-0.6 TD ME.3FTxPD-U, трансформаторів струму Т-0,66-600/5-0,5S; кабель ААБл 3*120, довжиною 0,1 км.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене у сукупності, а також відсутність договірних відносин між позивачем-2 та відповідачем-1, суд дійшов висновку, що вимоги позивача-2 про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівер Гарден» майна, а саме - комірку 10 кВ № 10, що розміщені в РУ 10 кВ ЗТП 1504; трансформаторну підстанцію КТП-10/0,4 кВ (400 кВА) № 1505, яка складається з комплектної трансформаторної підстанції КТП2-400/10/0,4 У1, силового трансформатора з природнім масляним охолодженням ТМ-400/10 У1, лічильника NP-0.6 TD ME.3FTxPD-U, трансформаторів струму Т-0,66-600/5-0,5S; трансформаторну підстанцію КТП-10/0,4 кВ (400 кВА) № 1506, яка складається з комплектної трансформаторної підстанції КТП2-400/10/0,4 У1, силового трансформатора з природнім масляним охолодженням ТМ-400/10 У1, лічильника NP-0.6 TD ME.3FTxPD-U, трансформаторів струму Т-0,66-600/5-0,5S; трансформаторну підстанцію КТП-10/0,4 кВ (250 кВА) № 1507, яка складається з комплектної трансформаторної підстанції КТП2-250/10/0,4 У1, силового трансформатора з природнім масляним охолодженням ТМ-250/10 У1, лічильника NP-0.6 TD ME.3FTxPD-U, трансформаторів струму Т-0,66-600/5-0,5S; кабель ААБл 3*120, довжиною 0,1 км., на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Міжріччя» нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в цій частині повністю.

Щодо клопотання відповідача-1 про застосування строків позовної давності, господарським судом зазначається наступне.

В обґрунтування поданого клопотання, відповідач-1 зазначає, що вказане майно за договором купівлі-продажу рухомого майна № б/н від 29.08.2017 р. в натурі не передано, а правочин, з яким позивач пов`язує перехід права власності на майно виконано не було. На думку відповідача-1, позивач для добросовісної реалізації свого права на судовий захист повинен був звернутися до господарського суду з позовом про зобов`язання виконати умови до ТОВ «Б.М.К.-Білдінг», але пропустив загальний трирічний строк позовної давності, що розпочав свій відлік 30.08.2017 та закінчився 31.08.2020. Враховуючи факт того, що з моменту підписання позивачем-2 акту приймання-передачі від 29.08.2017 до початку 2021 року минуло майже 4 роки, відповідач-1 просить суд застосувати строки позовної давності.

За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Європейський суд з прав людини зазначив, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечення юридичної визначеності і остаточності, захист потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігання несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

До позовних вимог про витребування майна на підставі статей 387, 388 ЦК України застосовується загальна позовна давність у три роки.

Отже, перебіг позовної давності обчислюється з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 р. у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19) остання дійшла висновку, що з огляду на принцип непорушності права володіння майном початок перебігу позовної давності обчислюється з моменту, коли майно вибуло з власності власника.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Частинами 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини порушення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Тобто суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц, № 522/2201/15-ц та № 522/2110/15-ц, від 07.08.2019 у справі № 2004/1979/12, від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17-ц).

Судом встановлено, що відповідач-1 не визнаючи факту належності спірного майна ТОВ «Міжріччя», і на підтвердження факту правонаступництва ТОВ «Б.М.К.-Білдінг», посилається на наявність Додаткової угоди № 2-КСР-0018-0517/2019 від 31.01.2020 до Договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517 від 14.12.2018 р. та Зміни №1 від 09.01.2020 до технічних умов № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018 р. Тобто саме з укладанням зазначених правочинів, відповідач-1 пов`язує набуття всіх прав та обов`язків від ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» відносно нежитлових об`єктів енергопостачання, а позивач-2, відповідно, вибуття з його власності спірного майна. Отже, перебіг позовної давності обчислюється з моменту укладання вищезазначених правочинів.

Із позовною заявою позивач звернувся до суду 14.07.2021.

Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257, пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, та встановлені судом обставини, а саме, дату звернення із позовною заявою до суду - 14.07.2021, строк позовної давності щодо позовних вимог у даній справі позивачем не пропущено.

Враховуючи вищенаведене, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача-1 про застосування строків позовної давності до позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжріччя».

Крім того, договір купівлі-продажу рухомого майна б/н від 29.08.2017 укладений між ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» та ТОВ «Міжріччя», дійсний на момент розгляду спору, а ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» не оспорювало будь-які дії ТОВ «Міжріччя» щодо спірного майна.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач-1 також просить суд скасувати запис про право власності № 40599998 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який було внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу), індексний номер: 56669064 від 17.02.2021 державного реєстратора Гостомельської селищної ради Київської області Тарнавської Світлани Володимирівни про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю (ЗТП) за адресою Київська обл., Вишгородський р-н, Хотянівська сільська рада, загальною площею 73,6 кв. м. за Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівер Гарден», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2293375932218.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з положеннями статей 2, 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем, відповідно до вимог процесуального законодавства, обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Отже, суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен враховувати критерії «ефективності» таких засобів захисту.

Як унормовано ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правових висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (яке оспорюється у даній справі) із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому після внесення такого запису скасування рішення державного реєстратора не може бути належним способом захисту права чи інтересу позивача. За певних умов таким належним способом захисту права могло б бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

Суд вважає за необхідне зазначити, що, оскільки право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, а під час внесення запису про право власності не вчиняється правочин та лише констатує факт підтвердження набуття в законний спосіб права власності, яке вже виникло. Відповідачем-1 не доведено суду передачу у власність відповідача-1 спірного нерухомого майна, що міститься в записі про право власності № 40599998 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи викладене, а також висновки суду про задоволення позовних вимог позивача-1 в частині витребування з незаконного володіння ТОВ «Рівер Гарден» спірного майна, суд дійшов висновку, що вимога позивача-1 про скасування запису про право власності № 40599998 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який було внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу), індексний номер: 56669064 від 17.02.2021 державного реєстратора Гостомельської селищної ради Київської області Тарнавської Світлани Володимирівни про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю (ЗТП) за адресою Київська обл., Вишгородський р-н, Хотянівська сільська рада, загальною площею 73,6 кв. м. за Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівер Гарден», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2293375932218 підлягає задоволенню.

Звертаючись до суду з позовом, позивач-1 також просить суд визнати недійсними Договір про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517, Додаткову угоду № 2-КСР-00-18-0517/2019 до Договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517 від 14.12.2018, Зміни № 1 до технічних умов № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018, технічні умови № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018 р., технічне рішення № КСР-00-18-0517, Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та Договір № 420091612 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 12.02.2021.

Крім того, звертаючись до суду з позовом, позивач-2 просить суд визнати Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та Договір № 420091612 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 12.02.2021 недійсними.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи господарським судом встановлено наступне.

14.12.2018 між Приватним акціонерним товариством «Київобленерго» (виконавець послуг) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Б.М.К.-Білдінг» (замовник, третя особа-2) укладено договір про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517 (далі - договір-3), пунктом 1.1 якого сторонами передбачено, що за цим договором до виконавця послуг приєднуються: Садові будинки, місце розташування об`єкта замовника: Київська область, Вишгородський район, Хотянівська сільська рада, кадастрові номери земельних ділянок 3221888800:38:140:1112, 3221888800:38:140:1113, 3221888800:38:140:1114, 3221888800:38:140:1115, 3221888800:38:140:1116, 3221888800:38:140:0555, 3221888800:38:140:0556, 3221888800:38:140:0567, 3221888800:38:140:1013.

Відповідно до п. 1.2 договору-3, місце (точка) забезпечення потужності об`єкта замовника встановлюється в РУ-10 кВ РП-7.

Пунктами 1.3-1.4 договору-3 передбачено, що точка приєднання (межа балансової належності об`єкта замовника) встановлюється на контактах приєднання лінійних комірок № 2 та № 8 до шин 10 кВ в РУ-10 кВ ПС 110/6/10 кВ «Осещина». Тип приєднання об`єкта замовника: нестандартне.

Відповідно до п. 2.1 договору-3, виконавець послуг забезпечує приєднання електроустановок об`єкта замовника (будівництво, реконструкція, технічне переоснащення та введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електрозабезпечення об`єкта замовника від точки забезпечення потужності до точки приєднання) до електричних мереж відповідно до схеми зовнішнього електрозабезпечення і проектної документації та здійснює підключення електроустановок об`єкта замовника до електричних мереж системи розподілу на умовах цього договору.

Пунктом 3.2.1 договору-3 передбачено, розробити на підставі технічних умов від 10.12.2018 р. № КСР-00-18-0517, які є додатком до цього договору, проектну документацію щодо будівництва (реконструкції) електричних меж внутрішнього електрозабезпечення (у межах земельної ділянки замовника) електроустановок замовника точки приєднання до об`єкта замовника щодо безпеки електропостачання та влаштування вузла комерційного обліку електричної енергії, та зовнішнього електрозабезпечення (від точки забезпечення потужності до точки приєднання).

Відповідно до п. 7.1 договору-3, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами в строк та в порядку, у відповідності до положень даного договору та чинного законодавства України, і діє до повного виконання сторонами передбачених ним зобов`язань, але не довше ніж до 01.01.2021 р.

Згідно із п. 8.3 договору-3, Технічні умови нестандартного приєднання від 10.12.2018 р. № КСР-00-18-0517 є невід`ємним додатком до даного договору.

Судом встановлено, що 10.12.2018 були видані Технічні умови № КСР-00-18-0517 нестандартного приєднання до електричних мереж електроустановок Садові будинки, ТОВ «Б.М.К.-Білдінг», що є Додатком № 1 до договору-3 та його невід`ємною частиною (копія наявна в матеріалах справи).

Так, п. 1 технічних умов визначено, що місце розташування об`єкта замовника Київська область, Вишгородський район, Хотянівська сільська рада, кадастрові номери земельних ділянок 3221888800:38:140:1112, 3221888800:38:140:1113, 3221888800:38:140:1114, 3221888800:38:140:1115, 3221888800:38:140:1116, 3221888800:38:140:0555, 3221888800:38:140:0556, 3221888800:38:140:0567, 3221888800:38:140:1013. Прогнозуючий рік введення об`єкта в експлуатацію 2019 рік.

Відповідно до п. 4 технічних умов, Джерело електропостачання: основне: ПС 110/6/10 кВ «Осещина», І с.ш. РУ-10 кВ, ЛЕП-10 кВ Л-РП-7-1, І с.ш. РУ-10 кВ РП-7; резервне: ПС 110/6/10 кВ «Осещина», ІІ с.ш. РУ-10 кВ, ЛЕП-10 кВ Л-РП-7-2, ІІ с.ш. РУ-10 кВ РП-7.

Згідно п. п. 5-6 технічних умов, точка забезпечення потужності: РУ-10 кВ РП-7. Точка приєднання: на контактах приєднання лінійних комірок № 2 та № 8 до шин 10 кВ в РУ-10 ПС 110/6/10 «Осещина».

Розділом І технічних умов передбачено вимоги до електроустановок замовника. Так, згідно п. 1 розділу І технічних умов, для одержання потужності на об`єкті замовника від точки приєднання до об`єкта замовника необхідно виконати: вимоги до проектування та будівництва реконструкції та/або технічного переоснащення електричних мереж внутрішнього електрозабезпечення електроустановок замовника (у межах земельної ділянки замовника) та технічного узгодження електроустановок замовника та ОСР:

На території замовника запроектувати та встановити необхідну кількість трансформаторних підстанцій (ТП-10/0,4 кВ) з трансформаторами необхідної потужності. Конструктивне виконання ТП-10/0,4 кВ визначити проектом, з урахуванням категорії надійності електропостачання.

Живлення ТП-10/0,4 кВ, що проектується першою в схемі електропостачання, виконати шляхом будівництва ЛЕП-10 кВ від різних секцій шин РУ-10 кВ РП-7. Умови приєднання до РП-7 погодити з власниками до початку проектування.

Живлення інших ТП-10/0,4 кВ, що проектуються виконати шляхом будівництва ЛЕП-10 кВ РУ-10 кВ ТП-10/0,4 кВ, що проектуються першою в схемі електропостачання.

Обсяги реконструкції та можливість використання існуючих електричних мереж 10 кВ та 0,4 кВ, які побудовані згідно ТУ № К-00-10-1201 від 27.08.2012 року, визначити проектом.

Згідно п. 2.6 технічних умов, розрахунковий облік електроенергії передбачити в комірках 10 кВ РП-7.

Судом встановлено, що 26.06.2019 Приватним акціонерним товариством «Київобленерго» було видане ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» Технічне рішення № КСР-00-18-0517 до проектної документації (нестандартного приєднання до електричних мереж електроустановок), копія якого долучена до матеріалів справи.

Згідно п. п. 1 та 3 Технічного рішення, назва об`єкта та повне найменування (ПІБ) замовника: садові будинки, ТОВ «Б.М.К.-Білдінг». Шифр та назва проекту: 7771.2 «Електропостачання садових будинків ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» в с. Хотянівка, Вишгородського р-ну, Київської області», ТУ № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018 р.

Згідно п. 7.1 Технічного рішення, межа балансової належності: на контактах приєднання лінійних комірок № 2 та № 8 до шин 10 кВ в РУ-10 кВ ПС 110/6/10 кВ «Осещина».

Відповідно до п. 7.2 Технічного рішення, схема електрозабезпечення: будівництво закритої двотрансформаторної підстанції ЗТП-10/0,4 кВ на території замовника з трансформаторами потужністю S=2х630 кВа (п. 7.2.1). Встановлення в РП-7 на І с.ш. та ІІ с.ш лінійних комірок № 1 та № 5 відповідно з вакуумним вимикачем BB/TEL реле УЗА-АТ (п. 7.2.2). Будівництво двох КЛ-10 кВ від РУ-10 кВ РП-7, кабелем АСБл-3х185, довжиною 3,212 км. по трасі до ЗТП-2х360кВа, що проектується (п. 7.2.3). Будівництво КЛ-10 кВ кабелем АСБл-3х120 від проектованого ЗТП-2х630 кВа до КТП-10/0,4 кВ, що проектується, довжиною 5,796 км. (п. 7.2.4).

Відповідно до п. 7.3 Технічного рішення, розрахункові обліки на живлячих лініях в РУ-10 кВ РП-7 (ком. № 5, № 10, 2 шт) Рр=2500 кВт, Ір=155А, трансформатори струму ТОЛУ 200/5 кл. т. 0,5S, трансформатори напруги кл. т. 0,5 лічильники трансформаторного включення АСЕ 6000 кВт 0,5S з вбудованими модемами Sparklet.

Згідно п. 8 Технічного рішення, робочий проект 7771.2 «Електропостачання садових будинків ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» в с. Хотянівка, Вишгородського р-ну, Київської області», ТУ № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018 р., погоджується без зауважень за умови окремого узгодження плану траси проектованих мереж з органами місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що 19.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівер Гарден» звернулося до ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» із заявою № 8744 від 19.12.2019 про внесення змін до технічних умов КСР-00-18-0517 від 10.12.2018 року в частині зміни замовника, у зв`язку із набуттям права користування на земельні ділянки ТОВ «Рівер Гарден» (копія листа наявна в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що 09.01.2020 на запит ТОВ «Рівер Гарден» № 8744 від 19.12.2019, ПрАТ «Київобленерго» підготувало Зміни № 1 до технічних умов № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018, п. 1 якого назву об`єкта та повне найменування викласти в наступній редакції: Садові будинки, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівер Гарден».

Крім того, судом встановлено, що 31.01.2020 між Приватним акціонерним товариством «Київобленерго» (виконавець послуг), Товариством з обмеженою відповідальністю «Б.М.К.-Білдінг» (первісний замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівер Гарден» (новий замовник), керуючись п. 4.1.24 Кодексу системи розподілу, сторони уклали Додаткову угоду № 2-КСР-00-18-0517 до Договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517 від 14.12.2014 (далі - додаткова угода) (копія наявна в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1 додаткової угоди, у зв`язку із набуттям Новим замовником права власності на земельні ділянки кад. 3221888800:38:140:1112, 3221888800:38:140:1113, 3221888800:38:140:1114, 3221888800:38:140:1115, 3221888800:38:140:1116, 3221888800:38:140:0555, 3221888800:38:140:0556, 3221888800:38:140:0567, 3221888800:38:140:1013, керуючись п. 4.1.24 Кодексу системи розподілу, Первісний замовник уступає (передає), а Новий замовник набуває всіх прав та приймає на себе виконання всіх зобов`язань замовника за Договором про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517 від 14.12.2018, укладеним між Первісним замовником та виконавцем послуг, з моменту набрання чинності цієї додаткової угоди.

Згідно із п. 2 додаткової угоди, керуючись ч. 7 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р. № 3038-VІ сторони підтверджують, що технічні умови № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018 р., які являються Додатком № 1 до Договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517 від 14.12.2018 р., залишаються чинними після підписання даної додаткової угоди, а їх вимоги є обов`язковими для нового замовника.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди, пункт 8.2 договору викладено в наступній редакції: 8.2 Перелік невід`ємних додатків до цього договору: Додаток № 1 - Технічні умови приєднання № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018 р.; Додаток № 2 - Зміни № 1 від 09.01.2020 р. до технічних умов № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018 р.

Пунктом 4 додаткової угоди визначено, що дана додаткова угоди є невід`ємною частиною договору та набуває чинності з моменту підписання її сторонами.

Судом встановлено, що __.____.2021 року (дата в документі не встановлена) між Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (оператор системи розподілу, відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівер Гарден» (споживач, відповідач-1) укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (далі - договір-4) шляхом приєднання відповідача-1 до публічного договору та додатки до нього (копія наявна в матеріалах справи).

Так, з Заяви-приєднання (дата в заяві не встановлена), що є Додатком-1 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії вбачається, що вид об`єкту: електропостачання садових будинків; адреса об`єкту: Київська обл., Вишгородський р-н, Хотянівська с/р, кад. № 322188800:38:140:0567; №, дата укладання дії договору оренди об`єкту електропостачання: договір оренди земельної ділянки № 238059182, дата закінчення дії: 21.12.2027 року (копія наявна в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі укладеного Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, 12.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (постачальник, відповідач-3) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівер Гарден» (споживач, відповідач-1) укладено договір № 420091612 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - договір-5) шляхом укладання заяви-приєднання до договору.

Згідно Заяви-приєднання до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, адреса об`єкту: Вишгородський р-н, Хотянівська с/р, кад. № 322188800:38:140:0567; вид об`єкта: електропостачання садових будинків (копія наявна в матеріалах справи).

Судом встановлено, що у Заяві-приєднання, що є Додатком-1 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та Заяві-приєднання до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 12.02.2021 зазначена адреса об`єкту, а саме: Київська обл., Вишгородський р-н, Хотянівська с/р, кад. № 322188800:38:140:0567. Одночасно, земельна ділянка, на якій знаходиться спірне майно, та щодо якого укладені вищезазначені договори, має кадастровий номер 3221888800:38:140:0567. При цьому, будь-яких уточнень або виправлень до зазначених заяв, поданих в установленому порядку до відповідача-2, -3, сторонами суду не надавалось.

Предметом позовної заяви позивача-1 є визнання недійсними Договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517, Додаткової угоди № 2-КСР-00-18-0517/2019 до Договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517 від 14.12.2018, Змін № 1 до технічних умов № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018, технічних умов № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018 р., технічного рішення № КСР-00-18-0517. А також, оскільки позовні заяви позивача-1 та позивача-2 містять спільний предмет позову, а саме: визнання Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та Договору № 420091612 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 12.02.2021 недійсними, тому господарським судом досліджено та встановлено наступне.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Частинами 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України одна із сторін договору або інша заінтересована особа вправі заперечити його дійсність, якщо недійсність правочину прямо не встановлена.

Аналіз змісту частини третьої статті 215 ЦК України свідчить про те, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Пунктом 2.1. Постанови № 11 від 29.05.2013 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом Постанови № 9 від 06.11.2009 р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивач-1 та позивач-2 при зверненні до суду з вимогами про визнання правочинів недійсним, повинні довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними а також довести факт порушення цими договорами їх прав та охоронюваних законом інтересів.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач-1 посилається на те, що спірне майно, придбане ТОВ «ОО «Міжріччя-Сервіс» внаслідок укладання договору купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015, використовується ТОВ «Рівер Гарден» на підставі укладених Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та Договору № 420091612 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 12.02.2021.

Як зазначає позивач-1, укладенню ТОВ «Рівер Гарден» вищезазначених договорів передували: укладення Договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517 від 14.12.2018 р.,Технічні умови № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018 р., Технічне рішення № КСР-00-18-0517 від 26.09.2019 р., Додаткова угода № 2-КСР-00-18-0517/2019 до Договору та Зміни № 1 до технічних умов № КСР-00-18-0517 від 19.12.2019 р.

Так, умовами п. 1.1 Технічних умов передбачено необхідність погодження умов приєднання до РП-7 з власниками до початку проектування. Однак, матеріали справи не містять відомостей про те, що вказані технічні умови були погоджені з споживачем РП-7 на той час - Межовим А.С., або на той час з користувачем. Сторонами інше суду не доведено.

Також, позивач-1 звертає увагу, що ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» було укладено з ПрАТ «Київобленерго» додаткові угоди до Договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517 від 14.12.2018 р., зокрема: Додаткову угоду № 2КСР-00-18-0517/2019 до Договору та Зміни № 1 до технічних умов № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018 р. із вказівкою об`єкту - садові будинки ТОВ «Рівер Гарден». Додатковою угодою передбачено, що у зв`язку із набуттям права власності на земельні ділянки, зокрема на земельну ділянку 3221888800:38:140:0567, ТОВ «Рівер Гарден» набуває виконання всіх зобов`язань та прав ТОВ «Б.М.К.-Білдінг».

Так, позивач-1 зауважує, що колишнім директором ТОВ «Б.М.К.-Білдінг», ОСОБА_6 було повідомлено ТОВ «ОО «Міжріччя Сервіс» про те, що підписи, наявні у зазначених Додатковій угоді та Змінах № 1 є підробними, з посиланням на нотаріально посвідчену заяву свідка від 13.09.2021 та висновок експертів за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи № 20728/20729/21-32 від 29.07.2021.

Крім того, позивач-1 зазначає, що частина земельних ділянок, вказаних в Додатковій угоді та Змінах № 1, знаходилися у власності ТОВ «Прозріння» відповідно до договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 10.10.2020 р., укладених між ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» та ТОВ «Прозріння», зокрема земельна ділянка з кадастровим номером 3221888800:38:140:0567, на якій, згідно витягу з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер: 56669064 від 17.02.2021 р., розташована спірна ЗТП. А також зазначено, що на придбані ТОВ «Прозріння» земельні ділянки, зокрема на земельну ділянку 3221888800:38:140:0567 накладено арешт Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24.12.2020 у справі № 761/42001/20.

Таким чином, на думку позивача-1, у ТОВ «Рівер Гарден» відсутні правові підстави набуття прав ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» щодо введення в експлуатацію та використання мереж на підставі існуючої технічної документації.

Також позивач-1 зазначає, що 26.06.2019 ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» отримало технічне рішення № КСР-00-18-0517 зі змісту якого вбачається, що даним технічним рішенням передбачається будівництво закритої двотрансформаторної підстанції ЗТП-10/0,4 на території замовника з трансформаторами потужністю 2х630, а також встановлення в РП-7 комірок № 1 та № 5, а також будівництво двох кабельних ліній - 10 кВ, довжиною 3,212 кв. Однак, на думку позивача-1, ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» не мало право на отримання вказаного технічного рішення, зважаючи на те, що ЗТП-10/0,4 на момент його отримання вже існувало та було передане ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» позивачу-1 у власність.

Таким чином, на думку позивача-1, укладення ТОВ «Рівер Гарден» правочинів, що спрямовані на набуття права використання чужого майна для здійснення розподілу та постачання електричної енергії шляхом отримання технічних умов та змін до них без інших власників та користувачів майна, укладання без згоди власників та користувачів майна договору про приєднання до електричних мереж, укладання додаткової угоди щодо зміни сторони правочину з ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» на ТОВ «Рівер Гарден» для здійснення розподілу електроенергії прямо суперечить вимогами ст. 203 Цивільного кодексу України.

На цій підставі, на переконання позивача-1, підлягають визнанню недійсними договір «Споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії» між ТОВ «Рівер Гарден» та ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» та Договір № 420091612 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 12.02.2021.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач-2 посилається на те, що укладення ТОВ «Рівер Гарден» Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» здійснено без наявності належних правових підстав, оскільки електроустановки користувача на території оператора системи розподілу даному користувачеві не належать та він не має право ними розпоряджатися та укладати щодо них будь-які договори. При цьому, факт протиправності укладення Договору споживача про надання послуг розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу, має своїм наслідком визнання недійсним Договору про постачання електричної енергії. Отже, на думку позивача-2, факт недійсності Договору про надання послуг розподілу електричної енергії з моменту його укладання, обумовлює відсутність права відповідача ТОВ «Рівер Гарден» і на укладення Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Таким чином, вимоги позивача-2, що є власником майна, відносно якого без згоди власника відповідачем-1 укладено договори про розподіл та постачання електроенергії, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. На думку позивача-2, охоронюваний законом інтерес власника у даному випадку полягає у скасуванні договірних підстав використання належного йому майна іншими особами, всупереч приписам ст. 317 Цивільного кодексу України.

У свою чергу відповідач-1, заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» як юридична особа, що мала на той момент належні права для укладання Договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу звернулось за отриманням технічних умов для електропостачання садових будинків. В подальшому, було укладено Додаткову угоду № 2-КСР-00-18-0517/2019 від 14.12.2018, якою передбачено передачу усіх прав та обов`язків від ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» до відповідача-1 відносно нежитлових об`єктів енергопостачання, а саме РП-7 та ЗТП. На думку відповідача-1, оскільки позивачем-1 не вчинено правочинів у встановлений законом спосіб щодо придбання комірок та іншого електротехнічного устаткування, а ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» не вносились відповідні зміни до договору про електропостачання та не вносились відповідні зміни до обсягів споживання, доводи позивача-1 в частині визнання угод недійсними є безпідставними. Крім того, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач-1 зазначає, що укладення ним договору № 420091612 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг з розподілу електричної енергії було здійснено на підставі належності йому спірного майна.

У свою чергу відповідач-2, заперечуючи проти позовних вимог позивачів зазначає, що 19.12.2021 відповідач-1 звернувся до ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» з листом № 8744 про внесення змін до технічних умов № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018 року, який є невід`ємним додатком до Договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517 від 14.12.2018 р. в частині зміни замовника. У зв`язку із набуттям права користування на земельні ділянки ТОВ «Рівер Гарден». Як зазначає відповідач-2, разом із заявою, відповідачем-1 було надано копії витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, відповідно до яких ТОВ «Рівер Гарден» набуло права оренди на 3 роки на відповідні земельні ділянки. На вищезазначену заяву відповідачем-2 було підготовлено Додаткову угоду № 2-КСР-00-18-0517/2019 від 31.10.2020 на заміну сторони договору та відповідні Зміни № 1 до технічних умов КСР-00-18-0517 від 10.12.2018. Як стверджує відповідач-2, він як оператор системи розподілу не уповноважений, не має та не мав підстав перевіряти копії документів, що надаються замовниками приєднання, а відповідальність за надання неправдивих відомостей та документів лежить саме на замовнику приєднання. На думку відповідача-2, Додаткова угода № 2-КСР-0018-0517/2019 від 31.01.2020 на заміну сторони договору та відповідні Зміни № 1 до технічних умов КСР-00-18-0517 від 10.12.2018 вчинено у письмовій формі, його сторони досягнули згоди щодо усіх істотних умов договору та укладені відповідно вимог чинного законодавства. Відповідач-2 також вважає, що Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії укладений відповідно до вимог чинного законодавства та не є підставою для визнання його недійсним.

У свою чергу відповідач-3, заперечуючи проти позовних вимог позивачів зазначає, що він виконує функції постачальника універсальних послуг в Київській області. Так, відповідач-3 зазначає, що він як постачальних універсальних послуг зобов`язаний укладати договори про постачання електричної енергії на запропонованих умовах з усіма, хто до нього звернеться, а Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 420091612 укладений з відповідачем-1 є публічним договором приєднання та був укладений сторонами з урахуванням ст. ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору. Відповідач-3 стверджує, що об`єкт відповідача-1 відповідав вимогам встановленим п. 3.1.6. ПРРЕЕ, а пакет документів, які надано відповідачем-1 до відповідача-3 був достатнім для укладення договору про постачання електричної енергії. Як зазначає відповідач-3, він не мав права відмовити відповідачу-1 в укладенні публічного договору приєднання. Крім того, відповідач-3 зазначає, що з позовних заяв позивачів не зрозуміло, яким чином порушена процесуальна норма ст. 203 ЦК України, на яку посилаються позивачі. Таким чином, відповідач-3 вважає, що позовні вимоги позивачів необґрунтовані, а позивачі звернулися передчасно до суду.

Судом досліджені заперечення відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3, однак вони не можуть бути прийняті господарський судом в якості підтвердження правомірності правочинів з огляду на наступне.

Згідно вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При вирішенні спорів про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, підлягає встановленню наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, за результатами вирішення спору в судовому рішенні вказується в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до положень ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, в силу припису зазначеної статті, правомірність правочину презюмується і обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Дослідивши позовну заяву позивача-1, судом встановлено, що підставами, які останній вважає достатніми для визнання оспорюваних правочинів недійсними є: 1) укладення Договору про нестандартне приєднання всупереч вимог законодавства, а проектна документація не погоджена із зацікавленими особами; 2) право оренди земельної ділянки кадастровий номер 3221888800:38:140:0567, на якій знаходиться спірна ЗТП, було оформлене за ТОВ «Рівер Гарден» 21.12.2020 у той час, коли дана земельна ділянка була предметом судового розгляду та на неї було накладено арешт у межах кримінального провадження; 3) у Технічному рішенні № КСР-00-18-0517 від 26.09.2019 вказано ЗТП 2х630 кВа, яка вже була створена та передана у власність ТОВ «ОО «Міжріччя-Сервіс», а також передбачено підключення до лінійних комірок № 1 та № 5 в РП-7, у той час як позивач-1 15.01.2015 придбав комірку № 5 у власність внаслідок укладання з ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» договору купівлі-продажу № 1501/01. При цьому право власності на ЗТП 2х630 кВа було набуте ТОВ «Рівер Гарден» незаконно.

Дослідивши позовну заяву позивача-2, судом встановлено, що підставами, які останній вважає достатніми для визнання оспорюваних правочинів недійсними є укладання відповідачем-1 договорів про розподіл та постачання електроенергії здійснено без наявності належних правових підстав. Відповідач-1 не є власником спірного майна та не має права ним розпоряджатися та укладати щодо них будь-які договори, а оспорюванні договори укладені відповідачем-1 без згоди власника.

З огляду на що, господарський суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 1.1 Кодексу систем розподілу, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 310 (далі - Кодекс) (в редакції, чинній на дату укладання спірних правочинів), цей Кодекс визначає вимоги та правила, які регулюють взаємовідносини операторів систем розподілу, оператора системи передачі, користувачів системи розподілу та замовників послуг з приєднання щодо оперативного та технологічного управління системою розподілу, її розвитку та експлуатації, забезпечення доступу та приєднання електроустановок.

Відповідно до термінів, наведених в п. 2.1 Кодексу:

- договір про приєднання до електричних мереж (договір про приєднання) - письмова домовленість сторін, що є документом установленої форми, який визначає зміст та регулює правовідносини між сторонами щодо приєднання електроустановок замовника до електричних мереж ОСР, ОМСР або іншого власника електричних мереж (основного споживача);

- нестандартне приєднання - приєднання до електричних мереж електроустановки, за умов приєднання якої ступені напруги в точці приєднання та точці забезпечення потужності не збігаються та/або за умови перевищення числових значень для стандартного приєднання, приєднання до електричних мереж суб`єкта господарювання, який не є ОСР;

- технічні умови на приєднання - комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об`єкта замовника, заявленого до приєднання до електричних мереж, які повинні відповідати його розрахунковим технічним і технологічним параметрам та меті приєднання (виробництво, розподіл, споживання електричної енергії) та є невід`ємним додатком до договору про приєднання.

- місце (точка) забезпечення потужності (замовленої до приєднання) - місце (точка) в існуючих електричних мережах ОСР, від якого (якої) ОСР забезпечує розвиток електричних мереж з метою приєднання електроустановки замовника відповідної потужності або приєднання генеруючих потужностей;

Розділом IV Кодексу встановлено порядок приєднання до систем розподілу.

Відповідно до п. 4.1.2 Кодексу ОСР не має права відмовити в приєднанні електроустановок Замовника до системи розподілу за умови дотримання Замовником вимог цього розділу. Послуга з приєднання надається на підставі договору про приєднання, що укладається за типовою формою (додаток 1).

Згідно п. 4.1.11 глави 4.1 Кодексу визначено, що з метою погодження приєднання об`єкта (електроустановок) замовника до електричних мереж суб`єкта господарювання замовник звертається до цього суб`єкта із заявою про приєднання електроустановки певної потужності за типовою формою, наведеною в додатку 3 до цього Кодексу (далі - заява про приєднання). До заяви про приєднання додаються документи відповідно до переліку, встановленого п. 4.4.2 глави 4.4 цього розділу.

Так, відповідно до п. 4.4.2 Кодексу до заяви про приєднання додаються: 1) копія документа, який підтверджує право власності чи користування цим об`єктом, або копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, або, за відсутності об`єкта, копія документа, який підтверджує право власності чи користування земельною ділянкою або копію витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі відсутності кадастрового номера у свідоцтві про право власності на земельну ділянку - викопіювання з топографо-геодезичного плану або плану забудови території із зазначенням місця розташування земельної ділянки; 2) ситуаційний план та викопіювання з топографо-геодезичного плану в масштабі 1:2000 із зазначенням місця розташування об`єкта (об`єктів) Замовника, земельної ділянки Замовника або прогнозної точки приєднання (для об`єктів, які приєднуються до електричних мереж уперше); 3) копія паспорта або належним чином оформлена довіреність чи інший документ на право укладати та підписувати договір про приєднання; 4) ТЕО (за наявності). Замовник - юридична особа або фізична особа-підприємець додатково надає копію витягу з Реєстру платників єдиного податку або копію свідоцтва платника податку на додану вартість (далі - ПДВ). Замовник - фізична особа додатково надає реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку в паспорті - серія та номер паспорта).

Одночасно, згідно п. 4.3.5. Кодексу комплекс робіт, що виконується ОСР з нестандартного приєднання з проектуванням Замовником лінійної частини приєднання, відповідає стандартному приєднанню та виконується за тією ж процедурою з урахуванням наступного:

1) проектування лінійної частини приєднання вилучається з обсягу робіт, що виконуються ОСР;

2) замовник розробляє, узгоджує з ОСР та іншими заінтересованими сторонами проектну документацію на будівництво електричних мереж лінійної частини приєднання та передає її ОСР у 4 примірниках для виконання ним зобов`язань за договором про приєднання до електричних мереж;

3) замовник здійснює заходи щодо відведення на користь ОСР земельних ділянок для розміщення відповідних об`єктів електроенергетики.

Згідно п. п. 4.5.1, 4.5.2 глави 4.5 Кодексу технічні умови на приєднання є невід`ємним додатком до договору про приєднання.

Технічні умови викладаються у вигляді єдиного документа за типовою формою, встановленою цим Кодексом (додаток 4 до цього Кодексу - для стандартного приєднання; додаток 5 до цього Кодексу - для нестандартного приєднання).

Згідно ч. ч. 1-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на дату укладання спірних правочинів) технічні умови - це комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об`єкта будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам щодо водопостачання (з урахуванням потреб забезпечення пожежогасіння), тепло-, електро- і газопостачання, водовідведення, зовнішнього освітлення, відведення зливових вод та телекомунікації.

Фізична чи юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває в її власності або користуванні, має право на одержання технічних умов згідно із поданою нею заявою.

Технічні умови повинні відповідати законодавству, містити достовірну інформацію та обґрунтовані вимоги до об`єктів будівництва, а також відповідати намірам заявника щодо забудови земельної ділянки.

Відповідно до п. 4.6.7. Кодексу кожен з ОСР повинен надати оператору, що видав технічні умови, технічне рішення щодо проектно-кошторисної документації. Технічним рішенням проектно-кошторисна документація або узгоджується, або до неї надаються обґрунтовані зауваження, що потребують доопрацювання проекту. За результатами розгляду проектно-кошторисної документації ОСР, що видав технічні умови, оформлює узагальнене технічне рішення щодо проекту.

Як було встановлено судом вище, 14.12.2018 між Приватним акціонерним товариством «Київобленерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Б.М.К.-Білдінг» укладено договір про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517 (далі - договір-3), пунктом 1.1 якого сторонами передбачено, що за цим договором до виконавця послуг приєднуються: Садові будинки, місце розташування об`єкта замовника: Київська область, Вишгородський район, Хотянівська сільська рада, кадастрові номери земельних ділянок 3221888800:38:140:1112, 3221888800:38:140:1113, 3221888800:38:140:1114, 3221888800:38:140:1115, 3221888800:38:140:1116, 3221888800:38:140:0555, 3221888800:38:140:0556, 3221888800:38:140:0567, 3221888800:38:140:1013.

Відповідно до п. 1.2 договору-3, місце (точка) забезпечення потужності об`єкта замовника встановлюється в РУ-10 кВ РП-7.

Пунктами 1.3-1.4 договору-3 передбачено, що точка приєднання (межа балансової належності об`єкта замовника) встановлюється на контактах приєднання лінійних комірок № 2 та № 8 до шин 10 кВ в РУ-10 кВ ПС 110/6/10 кВ «Осещина». Тип приєднання об`єкта замовника: нестандартне.

Відповідно до п. 2.1 договору-3, виконавець послуг забезпечує приєднання електроустановок об`єкта замовника (будівництво, реконструкція, технічне переоснащення та введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електрозабезпечення об`єкта замовника від точки забезпечення потужності до точки приєднання) до електричних мереж відповідно до схеми зовнішнього електрозабезпечення і проектної документації та здійснює підключення електроустановок об`єкта замовника до електричних мереж системи розподілу на умовах цього договору.

Так, відповідно до п. 4.1.2 Кодексу ОСР не має права відмовити в приєднанні електроустановок Замовника до системи розподілу за умови дотримання Замовником вимог цього розділу. Послуга з приєднання надається на підставі договору про приєднання, що укладається за типовою формою (додаток 1).

Як визначено п. 4.3.5. Кодексу системи розподілу комплекс робіт, що виконується ОСР з нестандартного приєднання з проектуванням Замовником лінійної частини приєднання, відповідає стандартному приєднанню та виконується за тією ж процедурою з урахуванням наступного, зокрема, замовник розробляє, узгоджує з ОСР та іншими заінтересованими сторонами проектну документацію на будівництво електричних мереж лінійної частини приєднання та передає її ОСР у 4 примірниках для виконання ним зобов`язань за договором про приєднання до електричних мереж.

Як було встановлено судом вище та підтверджується матеріалами справи, споживачем розподільчого РП-7 з 2012 року, так і станом на дату укладання Договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517 від 14.12.2018, був ОСОБА_5 , а користувачем - ТОВ «Міжріччя».

Одночасно, в матеріалах справи відсутні докази погодження, на вимогу п. 4.3.5 Кодексу системи розподілу, проектної документації ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» з заінтересованими особами щодо розподільчого пункту РП-7 на той час - ОСОБА_5 та користувачем ТОВ «Міжріччя». Протилежного суду не доведено.

Відповідно до п. 2.1 договору-3, виконавець послуг забезпечує приєднання електроустановок об`єкта замовника (будівництво, реконструкція, технічне переоснащення та введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електрозабезпечення об`єкта замовника від точки забезпечення потужності до точки приєднання) до електричних мереж відповідно до схеми зовнішнього електрозабезпечення і проектної документації та здійснює підключення електроустановок об`єкта замовника до електричних мереж системи розподілу на умовах цього договору.

З аналізу вищенаведеного пункту 2.1 договору-3 вбачається, що ТОВ «Б.М.К.-Біліднг» має здійснити будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення та введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електрозабезпечення об`єкта замовника від точки забезпечення потужності до точки приєднання.

Пунктом 3.2.1 договору-3 передбачено, розробити на підставі технічних умов від 10.12.2018 р. № КСР-00-18-0517, які є додатком до цього договору, проектну документацію щодо будівництва (реконструкції) електричних меж внутрішнього електрозабезпечення (у межах земельної ділянки замовника) електроустановок замовника точки приєднання до об`єкта замовника щодо безпеки електропостачання та влаштування вузла комерційного обліку електричної енергії, та зовнішнього електрозабезпечення (від точки забезпечення потужності до точки приєднання).

Згідно із п. 8.3 договору-3, Технічні умови нестандартного приєднання від 10.12.2018 р. № КСР-00-18-0517 є невід`ємним додатком до даного договору.

З матеріалів справи вбачається, що 10.12.2018 були видані Технічні умови № КСР-00-18-0517 нестандартного приєднання до електричних мереж електроустановок Садові будинки, Товариство з обмеженою відповідальністю «Б.М.К.-Білдінг», що є Додатком № 1 до договору-3 та його невід`ємною частиною (копія наявна в матеріалах справи).

Так, п. 1 технічних умов визначено, що місце розташування об`єкта замовника Київська область, Вишгородський район, Хотянівська сільська рада, кадастрові номери земельних ділянок 3221888800:38:140:1112, 3221888800:38:140:1113, 3221888800:38:140:1114, 3221888800:38:140:1115, 3221888800:38:140:1116, 3221888800:38:140:0555, 3221888800:38:140:0556, 3221888800:38:140:0567, 3221888800:38:140:1013. Прогнозуючий рік введення об`єкта в експлуатацію 2019 рік.

Відповідно до п. 4 технічних умов, Джерело електропостачання: основне: ПС 110/6/10 кВ «Осещина», І с.ш. РУ-10 кВ, ЛЕП-10 кВ Л-РП-7-1, І с.ш. РУ-10 кВ РП-7; резервне: ПС 110/6/10 кВ «Осещина», ІІ с.ш. РУ-10 кВ, ЛЕП-10 кВ Л-РП-7-2, ІІ с.ш. РУ-10 кВ РП-7.

Згідно п. 5 технічних умов, точка забезпечення потужності: РУ-10 кВ РП-7.

Розділом І технічних умов передбачено вимоги до електроустановок замовника. Так, згідно п. 1 розділу І технічних умов, для одержання потужності на об`єкті замовника від точки приєднання до об`єкта замовника необхідно виконати: вимоги до проектування та будівництва реконструкції та/або технічного переоснащення електричних мереж внутрішнього електрозабезпечення електроустановок замовника (у межах земельної ділянки замовника) та технічного узгодження електроустановок замовника та ОСР:

На території замовника запроектувати та встановити необхідну кількість трансформаторних підстанцій (ТП-10/0,4 кВ) з трансформаторами необхідної потужності. Конструктивне виконання ТП-10/0,4 кВ визначити проектом, з урахуванням категорії надійності електропостачання. Живлення ТП-10/0,4 кВ, що проектується першою в схемі електропостачання, виконати шляхом будівництва ЛЕП-10 кВ від різних секцій шин РУ-10 кВ РП-7. Умови приєднання до РП-7 погодити з власниками до початку проектування. Живлення інших ТП-10/0,4 кВ, що проектуються виконати шляхом будівництва ЛЕП-10 кВ РУ-10 кВ ТП-10/0,4 кВ, що проектуються першою в схемі електропостачання. Обсяги реконструкції та можливість використання існуючих електричних мереж 10 кВ 0,4 кВ, які побудовані згідно ТУ № К-00-10-1201 від 27.08.2012 року, визначити проектом.

Згідно п. 2.6 технічних умов, розрахунковий облік електроенергії передбачити в комірках 10 кВ РП-7.

В матеріалах справи відсутні докази погодження замовником умов приєднання до РП-7 з власниками, на виконання Розділу І технічних умов, до початку проектування. Протилежного суду не доведено.

Суд також звертає увагу, що Технічні умови № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018 р. з боку директора ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» не підписані.

Відповідно до ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків. Сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи. Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.

За змістом заяви свідка ОСОБА_1 , який протягом 22.04.2008 по 22.12.2020 року перебував на посаді директора ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» вбачається, що Технічні умови ОСОБА_1 підписані не були через ряд технічних вимог. ОСОБА_1 у заяві свідка зазначає, що Технічними умовами передбачалася необхідність до початку проектування погодити приєднання з власником розподільчого пункту 10 кВ № 7 (РП-7) - ОСОБА_5 . З огляду на той факт, що розподільчий пункт 10 кВ № 7 (РП-7) на той момент повністю був переданий ОСОБА_5 в користування ТОВ «Міжріччя», яке в свою чергу відмовилося надавати дозвіл на живлення (приєднання) ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» до електричних мереж розподільчого пункту 10 кВ № 7 (РП-7), а ПрАТ «Київобленерго» не було надано альтернативних варіантів приєднання, ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» було вимушене відмовитися від реалізації вищенаведених Технічних умов (копія заяви свідка наявна в матеріалах справи).

Судом також встановлено що 26.06.2019 Приватним акціонерним товариством «Київобленерго» було видане ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» Технічне рішення № КСР-00-18-0517 до проектної документації (нестандартного приєднання до електричних мереж електроустановок), копія якого долучена до матеріалів справи.

Згідно п. п. 1 та 3 Технічного рішення, назва об`єкта та повне найменування (ПІБ) замовника: садові будинки, ТОВ «Б.М.К.-Білдінг». Шифр та назва проекту: 7771.2 «Електропостачання садових будинків ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» в с. Хотянівка, Вишгородського р-ну, Київської області», ТУ № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018 р.

Згідно п. 7.1 Технічного рішення, межа балансової належності: на контактах приєднання лінійних комірок № 2 та № 8 до шин 10 кВ в РУ-10 кВ ПС 110/6/10 кВ «Осещина».

Відповідно до п. 7.2 Технічного рішення, схема електрозабезпечення: будівництво закритої двотрансформаторної підстанції ЗТП-10/0,4 кВ на території замовника з трансформаторами потужністю S=2х630 кВа (п. 7.2.1). Встановлення в РП-7 на І с.ш. та ІІ с.ш лінійних комірок № 1 та № 5 відповідно з вакуумним вимикачем BB/TEL реле УЗА-АТ (п. 7.2.2). Будівництво двох КЛ-10 кВ від РУ-10 кВ РП-7, кабелем АСБл-3х185, довжиною 3,212 км. по трасі до ЗТП-2х360кВа, що проектується (п. 7.2.3). Будівництво КЛ-10 кВ кабелем АСБл-3х120 від проектованого ЗТП-2х630 кВа до КТП-10/0,4 кВ, що проектується, довжиною 5,796 км. (п. 7.2.4).

Відповідно до п. 7.3 Технічного рішення, розрахункові обліки на живлячих лініях в РУ-10 кВ РП-7 (ком. № 5, № 10, 2 шт) Рр=2500 кВт, Ір=155А, трансформатори струму ТОЛУ 200/5 кл. т. 0,5S, трансформатори напруги кл. т. 0,5 лічильники трансформаторного включення АСЕ 6000 кВт 0,5S з вбудованими модемами Sparklet.

Згідно п. 8 Технічного рішення, робочий проект 7771.2 «Електропостачання садових будинків ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» в с. Хотянівка, Вишгородського р-ну, Київської області», ТУ № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018 р., погоджується без зауважень за умови окремого узгодження плану траси проектованих мереж з органами місцевого самоврядування.

З аналізу змісту Договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517, Технічних умов та технічного рішення вбачається, що ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» має ввести в експлуатацію в порядку, передбаченому законодавством, власний об`єкт та електричні мережі.

Як вбачається з технічного рішення, передбачається, зокрема, будівництво закритої двотрансформаторної підстанції ЗТП-10/0,4 кВ на території замовника з трансформаторами потужністю S=2х630 кВа (п. 7.2.1). Встановлення в РП-7 на І с.ш. та ІІ с.ш лінійних комірок № 1 та № 5 відповідно з вакуумним вимикачем BB/TEL реле УЗА-АТ (п. 7.2.2). Будівництво двох КЛ-10 кВ від РУ-10 кВ РП-7, кабелем АСБл-3х185, довжиною 3,212 км. по трасі до ЗТП-2х360кВа, що проектується (п. 7.2.3). Будівництво КЛ-10 кВ кабелем АСБл-3х120 від проектованого ЗТП-2х630 кВа до КТП-10/0,4 кВ, що проектується, довжиною 5,796 км.(п. 7.2.4).

Одночасно, судом раніше було встановлено, що зазначені об`єкти були збудовані та введені в експлуатацію ТОВ «Б.М.К.-Біліднг» 07.08.2013 р., що підтверджується Актом технічної комісії про прийняття закінченого будівництва об`єкта в експлуатацію від 07.08.2013р., копія якого долучена до матеріалів справи. Зазначене свідчить про явно неправдиві відомості, зазначені в Договорі про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517, Технічних умовах та технічному рішенні.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, наведене вище у сукупності вказує на те, що Договір про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517 укладений всупереч нормам законодавства, оскільки відсутні докази погодження, на вимогу п. 4.3.5 Кодексу системи розподілу, проектної документації ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» з заінтересованими особами, а саме з споживачем на той час розподільчого пункту РП-7 - Межовим А.С. та користувачем - ТОВ «Міжріччя».

Крім того, Договором про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517, Технічними умовами та технічним рішення передбачається введення ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» в експлуатацію в порядку, передбаченому законодавством, власний об`єкт та електричні мережі. У той час, як закрита двотрансформаторна підстанція ЗТП-10/0,4 кВ (2х630) кВа, комірка № 5 та № 10, що розміщені в РП-7 були введені в експлуатацію ТОВ «Б.М.К.-Біліднг» 07.08.2013 р. Отже, зазначені правочини безпосередньо порушують право позивача-1, який не є учасником цих правочинів, оскільки стосуються майна, яке було придбане позивачем-1 внаслідок укладання договору купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015 та він є його належним власником.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, з огляду на те, що позивачем-1 доведено наявність достатніх підстав для визнання недійсним Договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517 від 14.12.2018, Технічних умов № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018 (що є Додатком № 1 та невід`ємною частиною даного договору) та Технічного рішення до проектної документації № КСР-00-18-0517 від 26.06.2019, суд дійшов висновку про задоволення в цій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюча організація «Міжріччя-Сервіс».

Щодо позовних вимог позивача-1 в частині визнання недійсними Додаткової угоди № 2-КСР-00-18-0517/2019 до Договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517 від 14.12.2018 та Змін № 1 до технічних умов № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018 р. судом встановлено наступне.

19.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівер Гарден» звернулося до ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» із заявою № 8744 від 19.12.2019 про внесення змін до технічних умов № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018 року в частині зміни замовника, у зв`язку із набуттям права користування на земельні ділянки ТОВ «Рівер Гарден». (копія листа наявна в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що 09.01.2020 на запит ТОВ «Рівер Гарден» № 8744 від 19.12.2019 ПрАТ «Київобленерго» підготувало Зміни № 1 до технічних умов № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018, п. 1 яких назву об`єкта та повне найменування викладено в наступній редакції: Садові будинки, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівер Гарден».

Так, 31.01.2020 між Приватним акціонерним товариством «Київобленерго» (виконавець послуг), Товариством з обмеженою відповідальністю «Б.М.К.-Білдінг» (первісний замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівер Гарден» (новий замовник), керуючись п. 4.1.24 Кодексу системи розподілу, укладено Додаткову угоду № 2-КСР-00-18-0517 до Договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517 від 14.12.2014 (далі - додаткова угода) (копія наявна в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1 додаткової угоди, у зв`язку із набуттям Новим замовником права власності на земельні ділянки кад. 3221888800:38:140:1112, 3221888800:38:140:1113, 3221888800:38:140:1114, 3221888800:38:140:1115, 3221888800:38:140:1116, 3221888800:38:140:0555, 3221888800:38:140:0556, 3221888800:38:140:0567, 3221888800:38:140:1013, керуючись п. 4.1.24 Кодексу системи розподілу, Первісний замовник уступає (передає), а Новий замовник набуває всіх прав та приймає на себе виконання всіх зобов`язань замовника за Договором про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517 від 14.12.2018, укладеним між Первісним замовником та виконавцем послуг, з моменту набрання чинності цієї додаткової угоди.

Згідно із п. 2 додаткової угоди, керуючись ч. 7 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р. № 3038-VІ сторони підтверджують, що технічні умови № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018 р., які являються Додатком № 1 до Договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517 від 14.12.2018 р., залишаються чинними після підписання даної додаткової угоди, а їх вимоги є обов`язковими для нового замовника.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди, пункт 8.2 договору викладено в наступній редакції: 8.2 Перелік невід`ємних додатків до цього договору: Додаток № 1 - Технічні умови приєднання № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018 р.; Додаток № 2 - Зміни № 1 від 09.01.2020 р. до технічних умов № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018 р.

Пунктом 4 додаткової угоди визначено, що дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору та набуває чинності з моменту підписання її сторонами.

Згідно п. 4.1.24. Кодексу системи розподілу (в редакції, чинній на дату укладання спірних правочинів) у разі зміни власника (суб`єкта господарювання, що користується власністю на правах оренди) електроустановки або земельної ділянки в договорі на приєднання зі всіма додатками, включаючи технічні умови, в установленому чинним законодавством порядку вносяться зміни, лише ті, що стосуються заміни Замовника (сторони договору), за умови, що новий Замовник підтвердив незмінність технічних параметрів та вимог до категорії з надійності електропостачання об`єкта забудови.

Одночасно, судом дослідженні пояснення Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі», викладені у відзиві по позовну заяву позивача-1, відповідно до яких відповідач-2 зазначає, що 19.12.2021 відповідач-1 звернувся до ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» з листом № 8744 про внесення змін до технічних умов № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018 року, який є невід`ємним додатком до Договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517 від 14.12.2018 р. в частині зміни замовника. У зв`язку із набуттям права користування на земельні ділянки ТОВ «Рівер Гарден». Як зазначає відповідач-2, разом із заявою, відповідачем-1 було надано копії витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, відповідно до яких ТОВ «Рівер Гарден» набуло права оренди на 3 роки на земельні ділянки з кадастровими номерами 32218888:38:140:1112, 3221888800:34:140:1113, 32218888:38:140:1114, 32218888:38:140:1115, 32218888:38:140:1116, 32218888:38:140:0555, 32218888:38:140:0556, 32218888:38:140:0567, 32218888:38:140:1013. На вищезазначену заяву відповідачем-2 було підготовлено Додаткову угоду № 2-КСР-00-18-0517/2019 від 31.10.2020 на заміну сторони договору та відповідні Зміни № 1 до технічних умов КСР-00-18-0517 від 10.12.2018. Як стверджує відповідач-2, він як оператор системи розподілу не уповноважений, не має та не мав підстав перевіряти копії документів, що надаються замовниками приєднання, а відповідальність за надання неправдивих відомостей та документів лежить саме на замовнику приєднання. На думку відповідача-2, Додаткова угода № 2-КСР-0018-0517/2019 від 31.01.2020 на заміну сторони договору та відповідні Зміни № 1 до технічних умов КСР-00-18-0517 від 10.12.2018 вчинено у письмовій формі, його сторони досягнули згоди щодо усіх істотних умов договору та укладені відповідно вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, що 19.12.2019 відповідач-1 звернувся до відповідача-2 із заявою № 8744 від 19.12.2019 про внесення змін до технічних умов КСР-00-18-0517 від 10.12.2018 р. в частині зміни замовника, у зв`язку із набуттям права користування на земельні ділянки ТОВ «Рівер Гарден». (копія листа наявна в матеріалах справи).

До заяви також додано 9 витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, зокрема, на земельні ділянки з кадастровими номерами 32218888:38:140:1112, 3221888800:34:140:1113, 32218888:38:140:1114, 32218888:38:140:1115, 32218888:38:140:1116, 32218888:38:140:0555, 32218888:38:140:0556, 32218888:38:140:0567, 32218888:38:140:1013, відповідно до яких ТОВ «Рівер Гарден» набуло права оренди на 3 роки на вказані земельні ділянки на підставі укладених договір оренди, що укладені між ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» та ТОВ «Рівер Гарден» (копії наявні в матеріалах справи).

Так, згідно п. 1 додаткової угоди, у зв`язку із набуттям Новим замовником права власності на земельні ділянки кад. 3221888800:38:140:1112, 3221888800:38:140:1113, 3221888800:38:140:1114, 3221888800:38:140:1115, 3221888800:38:140:1116, 3221888800:38:140:0555, 3221888800:38:140:0556, 3221888800:38:140:0567, 3221888800:38:140:1013, керуючись п. 4.1.24 Кодексу системи розподілу, Первісний замовник уступає (передає), а Новий замовник набуває всіх прав та приймає на себе виконання всіх зобов`язань замовника за Договором про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517 від 14.12.2018, укладеним між Первісним замовником та виконавцем послуг, з моменту набрання чинності цієї додаткової угоди.

Одночасно, доказів набуття ТОВ «Рівер Гарден» як Новим замовником саме права власності, а не права оренди на 3 роки, на вказані земельні ділянки матеріали справи не містять. Протилежного суду не доведено.

Відповідно до ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків. Сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи. Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.

За змістом заяви свідка ОСОБА_1 , який протягом 22.04.2008 по 22.12.2020 року перебував на посаді директора ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» вбачається, що за період зайняття посади директора ТОВ «Б.М.К.-Білдінг», жодна земельна ділянка не передавалася від ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» у власність ТОВ «Рівер Гарден», натомість 10.12.2020 всі належні на праві власності земельні ділянки було відчужено на користь інших суб`єктів. ОСОБА_1 у заяві свідка також зазначає, що восени 2019 р. між ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» та ТОВ «Рівер Гарден» було укладено низку договорів оренди земельних ділянок, однак державна реєстрація за вказаними договорами не була проведена, відповідно об`єкти за вказаними договорами не були передані (копія заяви наявна в матеріалах справи).

Крім того, звертаючись до суду із даним позовом про визнання недійсними Додаткової угоди № 2-КСР-00-18-0517/2019 до Договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517 від 14.12.2018 та Змін № 1 до технічних умов № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018 р позивач-1 повідомив суд, що колишнім директором ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» - ОСОБА_6 було повідомлено позивача-1 про те, що він ніколи не ставив підписи під даними документами, тобто вони є підробними. З приводу цього ним було надано покази в якості свідка в межах кримінального провадження ЄРДР № 12021116150000102.

При цьому слід зазначити, що відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Дослідивши наявний в матеріалах справи висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) від 29.07.2021 № 20728/20729/21-32 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12021116150000102 судом встановлено, що в п. 4 висновку зроблено висновок, що підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься в графі «Директор:» ліворуч від друкованого тексту « ОСОБА_1 » в додатковій угоді від 31.01.2020 № 2-КСР-00-18-0517/2019 до Договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0518 від 14.12.2018 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою; в п. 6 зроблено висновок, що підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься в графі «Директор:» ліворуч від друкованого тексту « ОСОБА_1 » в зміні № 1 до технічних умов № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Жодним учасником даної справи не надано доказів на спростування зазначених вище висновків експертів.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, наведене вище у сукупності вказує на те, що Додаткова угода № 2-КСР-00-18-0517/2019 до Договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517 від 14.12.2018 та Зміни № 1 до технічних умов № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018 р. укладені всупереч ч. 3 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки підписи на вказаних правочинах є підробними, а сторонами зазначені відомості не спростовані.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, з огляду на те, що позивачем-1 доведено наявність достатніх підстав для визнання недійсною Додаткову угоду № 2-КСР-00-18-0517/2019 до Договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517 від 14.12.2018 та Зміни № 1 до технічних умов № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018 р, суд дійшов висновку про задоволення в цій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюча організація «Міжріччя-Сервіс».

Крім того, звертаючись до суду з позовом, позивач-1 та позивач-2 просять суд визнати недійсними Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та Договір № 420091612 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 12.02.2021. З приводу цього судом встановлено наступне.

__.___2021 року (дата в документі не встановлена) між Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (далі - оператор системи розподілу, відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівер Гарден» (далі - споживач, відповідач-1) укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (далі - договір-4) шляхом приєднання відповідача-1 до публічного договору та додатки до нього (копія наявна в матеріалах справи).

Так, з Заяви-приєднання (дата в заяві не встановлена), що є Додатком-1 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії вбачається, що вид об`єкту: електропостачання садових будинків; адреса об`єкту: Київська обл., Вишгородський р-н, Хотянівська с/р, кад. № 322188800:38:140:0567; №, дата укладання дії договору оренди об`єкту електропостачання: договір оренди земельної ділянки № 238059182, дата закінчення дії: 21.12.2027 року (копія наявна в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі укладеного Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, 12.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (далі - постачальник, відпвідач-3) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівер Гарден» (далі - споживач, відповідач-1) укладено договір № 420091612 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - договір-5) шляхом укладання заяви-приєднання до договору .

Згідно Заяви-приєднання до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, адреса об`єкту: Вишгородський р-н, Хотянівська с/р, кад. № 322188800:38:140:0567; вид об`єкта: електропостачання садових будинків (копія наявна в матеріалах справи).

Одночасно, як було встановлено судом раніше, у Заяві-приєднання, що є Додатком-1 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та Заяві-приєднання до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 12.02.2021 зазначена адреса об`єкту, а саме: Київська обл., Вишгородський р-н, Хотянівська с/р, кад. № 322188800:38:140:0567. Одночасно, земельна ділянка, на якій знаходиться спірне майно, та щодо якого укладені вищезазначені договори, має кадастровий номер 3221888800:38:140:0567. При цьому, будь-яких уточнень або виправлень до зазначених заяв, поданих в установленому порядку до відповідача-2, -3, сторонами суду не надавалось.

Відповідно до ст. 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Статтею 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Правовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між учасниками роздрібного ринку електричної енергії регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії,затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ).

За змістом пункту 1.2.4 ПРРЕЕ (в редакції, чинній на дату укладання спірних правочинів) договір споживача з оператором системи укладається з кожним споживачем, електроустановки якого приєднані на території діяльності оператора системи. При цьому договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії розробляється оператором системи розподілу на підставі додатка 3 до цих Правил, договір споживача з оператором системи передачі укладається відповідно до типового договору, визначеного Кодексом системи передачі.

Оператор системи зобов`язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з таким споживачем (пункт 2.1.2 глави 2.1 розділу II ПРРЕЕ).

Відповідно до положень пункту 2.1.3 глави 2.1 розділу II ПРРЕЕ споживачі укладають договір споживача про розподіл електричної енергії шляхом приєднання до публічного договору за наявності чинного паспорта точки розподілу.

За змістом пункту 2.1.4 ПРРЕЕ договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою договору, що є додатком 3 до цих Правил. Оператор системи розподілу зобов`язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також у друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та у власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Згідно з пунктом 2.1.12 ПРРЕЕ невід`ємними частинами договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є: 1) паспорти точок розподілу, акт (акти) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; 2) заява-приєднання у разі її надання споживачем; 3) інші додатки, оформлені сторонами за взаємною згодою.

Відповідно до статті 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» (в редакції, чинній на дату укладання спірних правочинів) послуга з розподілу електричної енергії надається виключно на підставі договору про надання послуг з розподілу, який є публічним договором приєднання та укладається на основі типового договору, форма якого затверджується Регулятором.

Пунктом 2 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 встановлено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Згідно з пунктом 4 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу ОСР; та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії.

Аналогічні положення наведені в пункті 2.1.6 ПРРЕЕ, за якими розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, відповідно до якого фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.

Згідно із 2.1.8. ПРРЕЕ для укладення договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії заявник у разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки має надати оператору системи такі документи:

1) заяву про укладення відповідного договору із зазначенням місцезнаходження об`єкта та реквізитів заявника та наявності паспорта точки розподілу/передачі;

2) для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), роздрукований із мережі Інтернет, або копію довідки, або копію виписки з ЄДР;

для фізичних осіб: копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера або реєстраційного номера картки платника податків або копію паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади і мають відмітку у паспорті);

3) копію документа, яким визначено право власності чи користування на об`єкт (приміщення), або копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку або її частину (у разі відсутності на відповідній земельній ділянці об`єкта), право на розміщення електроустановок на території здійснення господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії (у разі відсутності об`єкта споживача);

4) копію документа про підтвердження повноважень особи на укладення договору (витяг з установчого документа про повноваження керівника (для юридичних осіб), копію довіреності, виданої в установленому порядку тощо), за необхідності;

5) копію декларації (повідомлення) про початок виконання будівельних робіт або дозволу на виконання будівельних робіт (для укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) та постачання електричної енергії на будівельні майданчики, у разі якщо наявність такого дозволу є обов`язковою або зазначені документи вимагаються законодавством у сфері містобудування) та/або у визначених законодавством випадках, копію декларації про готовність об`єкта до експлуатації або сертифіката (для новозбудованих та реконструйованих електроустановок);

6) довідку про обсяги очікуваного споживання електроенергії окремо за кожною площадкою вимірювання споживача (крім побутових споживачів).

Відповідно до п. 11.1.3. Кодексу системи розподілу, затвердженого Постановою НКРЕКП № 310 від 14.03.2018 р. (в редакції, чинній на дату укладання спірного правочину) користувачі, які в установленому цим Кодексом порядку виконали вимоги щодо приєднання до системи розподілу, мають право на доступ до системи розподілу та на отримання послуг з розподілу електричної енергії від відповідного ОСР.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 як на підставу набуття прав та обов`язків за Договором про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517 від 14.12.2018 посилається на Додаткову угоду № 2-КСР-00-18-0517/2019 та Зміни № 1 до технічних умов № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018 р.

Одночасно, судом було встановлено, що підписи від імені директора Мікуленко В.О. в зазначених угодах є підробними, а зазначені правочини визнані судом недійсними. За таких обставин, відповідач-1 не може виступати стороною (Новим замовником) Договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517 від 14.12.2018.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази приєднання до системи розподілу, що надають право відповідачу-1 на доступ до системи розподілу та на отримання послуг з розподілу електричної енергії від відповідного ОСР. Протилежно суду не доведено.

Крім того, матеріали справи не місять доказів (копій документів), якими визначено право власності чи користування на об`єкти (приміщення) щодо яких відповідач-1 уклав Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Відповідно до абз 2 ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Відносини, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачами, які виникли між сторонами регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до п. 67 ч. 1 Закону, постачальник універсальної послуги - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який виконує зобов`язання щодо надання універсальної послуги.

Згідно з абз. 2 ст. 63 Закону, постачальник універсальних послуг не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, які знаходяться на території здійснення його діяльності, в укладенні договору постачання електричної енергії.

Згідно ч. 4 ст. 63 Закону постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до 3.1.6. ПРРЕЕ постачання електричної енергії споживачу здійснюється, якщо, зокрема, об`єкт споживача підключений до мереж оператора системи у встановленому законодавством порядку, а споживач є стороною договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок.

Відповідно до п. 7 ПРРЕЕ договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Відповідно до п.п. 3.2.12 ПРРЕЕ споживач, обравши комерційну пропозицію, надає електропостачальнику заповнену заяву-приєднання разом із необхідними для укладення відповідного договору документами.

Перелік документів, необхідних для приєднання до договору про постачання електричної енергії, згідно із п.п. 3.3.5 ПРРЕЕ, а саме: разом із заявою-приєднанням новий споживач постачальника універсальних послуг додатково надає такі документи: для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців: витяг з ЄДР, роздрукований з Інтернету, або копію довідки, або копію виписки з ЄДР; для фізичних осіб: копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера або реєстраційного номера картки платника податків або копію паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади і мають відмітку у паспорті); копію документа, яким визначено право власності чи користування (оренда, позичка, управління тощо) на об`єкт (приміщення), або копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку (у разі відсутності на відповідній земельній ділянці об`єкта); копію декларації (повідомлення) про початок виконання будівельних робіт або дозволу на виконання будівельних робіт (для укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) та постачання електричної енергії на будівельні майданчики, якщо наявність такого дозволу є обов`язковою або зазначені документи вимагаються законодавством у сфері містобудування) та/або у визначених законодавством випадках - копію декларації про готовність об`єкта до експлуатації або сертифіката (для новозбудованих та реконструйованих електроустановок).

Відповідно до п. п. 3.2.13. ПРРЕЕ договір про постачання електричної енергії споживачу є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, та вважається укладеним з дати відкриття особового рахунка за об`єктом споживача або внесення змін до такого особового рахунка, про що споживач інформується у передбаченому договором порядку.

Як було встановлено судом, на підставі укладеного Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, 12.02.2021 між ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» та ТОВ «Рівер Гарден» укладено договір № 420091612 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом укладання заяви-приєднання до договору.

Згідно заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, адреса об`єкту: Вишгородський р-н, Хотянівська с/р, кад. № 322188800:38:140:0567; вид об`єкта: електропостачання садових будинків (копія наявна в матеріалах справи).

Одночасно, під час розгляду даної справи судом було встановлено, що на вказаній земельній ділянці знаходяться спірне майно, що належить позивачу-1 та позивачу-2 на праві власності.

При цьому, судом вище було встановлено факт протиправності укладення Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу.

Таким чином, факт недійсності Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу з моменту його укладення, обумовлює відсутність права відповідача-1 на укладення Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Суд звертає увагу, що позивач-1 та позивач-2 не є сторонами Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу та Договору № 420091612 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 12.02.2021 р. Однак, укладення зазначених правочинів відповідачем-1, що спрямовані на використання чужого майна, перешкоджає реалізації права позивача-1 та позивача-2 на належне користування придбаного ним майна та прямо суперечить вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи все вищенаведене у сукупності, судом досліджені заперечення відповідачів, проте не можуть бути враховані господарськім судом, оскільки є необґрунтованими та юридично неспроможними та спростовуються вищенаведеним.

Таким чином, за наслідками розгляду справи, господарський суд дійшов висновку, що спільні позовні вимоги позивача-1 та позивача-2 про визнання недійсним Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу та Договору № 420091612 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 12.02.2021 р., нормативно та документально доведені, а тому суд дійшов висновку про задоволення у цій частині заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні 09.02.2022 представник третьої особи з самостійними вимогами (позивач) надав усні пояснення по суті заявленого ним спору, відповідно до яких просив суд позов ТОВ «Б.М.К.-Біліднг» задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» у своїй позовній заяві посилається на те, що спірний договір купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015 р. було здійснено у результаті зловмисної домовленості Мікуленко В.О. з однієї сторони та ТОВ «ОО «Міжріччя-Сервіс» з іншої.

Крім того, ТОВ «Б.М.К.-Блдінг» стверджує, що оплата за придбане майно згідно договору № 1501/01 від 15.01.2015 р. не була здійснена ТОВ «ОО «Міжріччя-Сервіс» як у період з 15.01.2015 по 16.01.2016, так і на дату подання даного позову. У зв`язку із невиконанням ТОВ «ОО «Міжріччя-Сервіс» зобов`язання в частині здійснення оплати за придбане майно згідно договору купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015 р., а також враховуючи, що даний правочин було укладено внаслідок злочинної домовленості, ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» просить суд визнати договір купівлі-продажу № 1501/01 від 15.10.2015 р. недійсним на підставі ст. ст. 232, 215 Цивільного кодексу України та стягнути збитки в загальній сумі 584 000,00 грн.

У свою чергу, ТОВ «ОО «Міжріччя-Сервіс» (відповідач) проти позовних вимог ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні. За твердженнями відповідача, вимога ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» щодо визнання правочину недійсним не підкріплена відповідними положеннями ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та зазначає, що усі вимоги, встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України дотримані сторонами, під час вчинення оспорюваного правочину. Крім того, відповідач зазначає, директор ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» діяв в межах наданих йому повноважень. На думку відповідача, оскільки зі змісту позовної заяви ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» вбачається, що її підставою виступають дії директора ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» то позовні вимоги пред`явлено до ТОВ «ОО «Міжріччя-Сервіс» безпідставно. У зв`язку із цим, відповідач просить суд відмовити в повному обсязі у задоволенні позову ТОВ «Б.М.К.-Білдінг». Крім того, відповідачем заявлено про строки позовної давності.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

15.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Б.М.К.-Білдінг» (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюча організація «Дубрава» (зараз - Товариство обмеженою відповідальністю «Обслуговуюча організація «Міжріччя-Сервіс») (далі - покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 1501/01 (договір-1), пунктом 1.1 якого сторони погодили, що продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти у власність майно, зазначене в п. 1.2 цього договору та оплатити майно згідно умов цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору-1, майном у розумінні даного договору є: комірки 10 кВ № 10 та № 5, що розміщені в РП-7; ЗТП № 1504 (2х630 кВА); кабель ААБл 3*185, довжиною 3,2 км.

Згідно із п. п. 1.3-1.4 договору-1, майно розташоване за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, с. Хотянівка. Майно побудоване та введене в експлуатацію відповідно до Рішення - К-00-10-1201, виданого ПАТ «АЕС Київобленерго» 30.01.2013 р. Акт технічної комісії про прийняття закінченого будівництва об`єкта в експлуатацію від 07.08.2013 року.

Відповідно до п. п. 1.5-1.7 договору-1, разом з майном, продавець зобов`язується передати всі комплектуючі до майна, а також всі документи, що стосуються майна. Продавець зобов`язується надавати на вимогу покупця оригінали документів, які передаються покупцеві в копіях. Сторони домовились, що межа балансової належності проходить на верхніх контактних з`єднаннях комірок 10 кВ № 10 та № 5, що розміщені в РП № 7.

Пунктами 2.1-2.2 договору-1 визначено, що продавець зобов`язується передати у власність покупця майно такою вартістю: комірки 10 кВ № 10 та № 5, що розміщені в РП-7, вартістю 24 000,00 грн.; ЗТП № 1504 (2х630 кВА), вартістю 80 000,00 грн.; кабель ААБл 3*185, довжиною 3,2 км, вартістю 480 000,00 грн.

Ціна договору (загальна вартість майна) становить 584 000,00 грн. (п`ятсот вісімдесят чотири тисячі гривень 00 копійок).

Згідно з п. 3.1 договору-1 сторони погодили, що право власності на майно від продавця до покупця переходить після підписання Акту приймання-передачі майна. Продавець зобов`язується передати майно та документи протягом трьох робочих днів з моменту підписання цього договору.

Відповідно до п. п. 3.2-3.3 договору-1, з моменту переходу права власності на майно, покупець має право розпоряджатися ним на власний розсуд. Продавець зобов`язується забезпечувати безперешкодний доступ до майна як самого покупця, так і уповноважених осіб, представників із належним чином посвідченими повноваженнями ПАТ «Київобленерго» та підпорядкованих ним органам/організаціям/установам тощо.

Продавець гарантує, що майно належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами в державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України. Продавець гарантує, що майно знаходиться у доступному місці то що відсутні перешкоди у користуванні майном для покупця.

Судом встановлено, що на виконання умов договору-1, на підставі Акту приймання-передачі майна, 15.01.2015 продавець передав, а покупець прийняв таке майно, яке знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, с. Хотянівка: 1. комірки 10 кВ № 10 та № 5, що розміщені в РП-7, кількість: 2, одиниця виміру: шт., ціна грн.: 12 000,00 грн., вартість, грн.: 24 000,00 грн.; 2. ЗТП № 1504 (2х630 кВА), кількість: 1, одиниця виміру: шт., ціна грн.: 80 000,00 грн., вартість, грн.: 80 000,00 грн.; 3. Кабель ААБл 3*185, кількість: 3,2, одиниця виміру: км., ціна грн.: 150 000,00 грн., вартість, грн.: 480 000,00 грн.; Усього 584 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 Акту, разом із майном, продавець передає всі комплектуючі до майна, а також всі документи, що стосуються майна.

Зазначений акт підписаний сторонами без будь-яких зауважень та заперечень, скріплений печатками сторін та долучений до матеріалів справи.

Відповідно до п. 2.3 договору, покупець зобов`язується розрахуватись з продавцем за майно в безготівковому порядку після передачі майна (що підтверджується Актом приймання-передачі) протягом року з дати підписання Акту приймання-передачі майна.

Як зазначає позивач, як у період з 15.01.2015 по 16.01.2016, так і станом на дату подання даної позовної заяви, відповідач не розрахувався з позивачем за придбане майно.

Пунктом 4.7 договору-1 сторони узгодили, що усі спори, що пов`язані із цим договором, його укладанням або такі, що виникають в процесі виконання умов цього договору, вирішуються шляхом переговорів між представниками сторін. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору у порядку, визначеному відповідним чинним в Україні законодавством.

Відповідно до п. 5.1 договору-1, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015 та Акт приймання-передачі майна як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у покупця та продавця взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою, укладений між сторонами правочин є договором купівлі-продажу.

На думку позивача, вказаний вище правочин було вчинено сторонами внаслідок зловмисної домовленості ОСОБА_1 , що перебував на посаді ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» у період з 2011 по грудень 2020 р., з однієї сторони з другою стороною - ТОВ «ОО «Міжріччя-Сервіс». Результатом зловмисної змови ОСОБА_1 та ТОВ «ОО «Міжріччя-Сервіс» стало безоплатне отримання останнім у власність майна ТОВ «Б.М.К.-Білдінг». Позивач вважає, що ТОВ «Б.М.К.-Білдінг», як власнику майна, було нанесено збитки безоплатним відчуженням. У зв`язку із цим, позивачем подано зазначену позовну заяву про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015 на підставі ст. ст. 232, 215, 203 Цивільного кодексу України та стягнення збитків з відповідача в загальній сумі 584 000,00 грн.

Згідно із ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови № 11 від 29.05.2013 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За приписами ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом Постанови № 9 від 06.11.2009 р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, ТОВ «Б.М.К.-Білдінг», при зверненні до суду з вимогою про визнання договору недійсним, повинно довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» у своїй позовній заяві посилається на те, що спірний договір купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015 р. було здійснено у результаті зловмисної домовленості ОСОБА_1 з однієї сторони та ТОВ «ОО «Міжріччя-Сервіс» з іншої.

Крім того, ТОВ «Б.М.К.-Блдінг» стверджує, що оплата за придбане майно згідно договору № 1501/01 від 15.01.2015 року не була здійснена ТОВ «ОО «Міжріччя-Сервіс» як у період з 15.10.2015 по 16.01.2016, так і на дату подання даного позову. У зв`язку із невиконанням ТОВ «ОО «Міжріччя-Сервіс» зобов`язання в частині здійснення оплати за придбане майно згідно договору купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015 р., а також враховуючи, що даний правочин було укладено внаслідок злочинної домовленості, ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» просить суд визнати договір купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015 р. недійсним на підставі ст. ст. 232, 215 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 р. у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до положень ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 р. у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що «стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню».

Тобто, правомірність правочину презюмується і обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Згідно вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частина третя статті 203 ЦК України визначає загальні вимоги до волевиявлення учасника правочину, яке повинне відповідати внутрішній волі та бути вільним від факторів, що викривляють уявлення особи про зміст правочину при формуванні її волевиявлення чи створюють хибне бачення існування та змісту волевиявлення. Підстави недійсності правочинів, коли внутрішня воля особи не відповідає правовим наслідкам укладеного правочину, визначено у статтях 229-233 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

За змістом зазначеної правової норми необхідними ознаками правочину, вчиненого в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є: 1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень. Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 14.09.2020 № 912/2771/19.

Згідно п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Для задоволення позовних вимог за статтею 232 ЦК України необхідно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. Таким чином, має бути доведена і домовленість з боку іншої сторони правочину.

Під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, яку представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен втілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним.

Тобто в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя, та бажав (або свідомо допускав) настання негативних наслідків для довірителя. При цьому не має значення, від кого виходила ініціатива здійснити змову, - від представника чи від другої сторони правочину. Головне, що характеризує цей правочин, - наявність усвідомленості і волі другої сторони правочину та представника на вчинення дій усупереч інтересам особи, яку він представляє.

Статтею 232 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Тобто зі змісту вказаної норми вбачається, що вона передбачає правові наслідки правочину, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, а не її представником.

Як встановлено судом, 15.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Б.М.К.-Білдінг», в особі директора Мікуленка Володимира Олександровича, який діє на підставі Статуту з одного боку (продавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюча організація «Дубрава» (покупець) (зараз - ТОВ «Обслуговуюча організація «Міжріччя-Сервіс») укладено договір купівлі-продажу № 1501/01 на придбання у власність майна: комірки 10 кВ № 10 та № 5, що розміщені в РП-7; ЗТП № 1504 (2х630 кВА); кабель ААБл 3*185, довжиною 3,2 км. Ціна договору (загальна вартість майна) становить 584 000,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як вже було встановлено судом раніше та передбачено сторонами в п. 2.3 договору, покупець зобов`язується розрахуватись з продавцем за майно в безготівковому порядку після передачі майна (що підтверджується Актом приймання-передачі) протягом року з дати підписання Акту приймання-передачі майна.

Однак, матеріали справи не містять докази здійснення відповідачем оплати за придбане майно в загальній сумі 584 000,00 грн. Протилежного суду не доведено, доказів здійснення оплати суду не надано.

Одночасно, суд звертає увагу, що пунктом 4.7 договору-1 сторони узгодили, що усі спори, що пов`язані із цим договором, його укладанням або такі, що виникають в процесі виконання умов цього договору, вирішуються шляхом переговорів між представниками сторін. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору у порядку, визначеному відповідним чинним в Україні законодавством.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача, на вимогу п. 4.7 договору, з претензією щодо наявної заборгованості за договором купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015.

Відповідно до п. 5.1 договору-1, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У зв`язку із невиконанням ТОВ «ОО «Міжріччя-Сервіс» зобов`язання в частині здійснення оплати за придбане майно згідно договору купівлі-продажу № 1501/01 від 15.10.2015 р., а також враховуючи, що даний правочин було укладено внаслідок злочинної домовленості, ТОВ «Б.М.К.-Білдінг» просить суд визнати договір купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015 недійсним на підставі ст. ст. 232, 215 Цивільного кодексу України.

Згідно приписів п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Одночасно, у постанові Верховного Суду від 22.06.2020 р. в справі № 177/1942/16-ц вказано, що наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним.

Враховуючи вищенаведене, нездійснення відповідачем оплати за придбане майно згідно договору купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015 не свідчить про наявність правових підстав для визнання спірного договору недійсним, нездійснення відповідачем оплати не може бути розцінена судом як зловмисна змова ОСОБА_1 та ТОВ «ОО «Міжріччя-Сервіс» в розумінні 232 Цивільного кодексу України. Оскільки суд не вбачає наявності правових підстав для визнання спірного договору купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015 недійсним на підставі ст. 232 Цивільного кодексу України, позовні вимоги в частині стягнення збитків у розмірі 584 000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Посилання позивача у судовому засіданні 09.02.2022 на те, що договір купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015 є нікчемним з посиланням на укладення договору в простій письмовій формі, судом не можуть бути розглянуті, оскільки є іншим предметом позову, про який позивач не заявляв в установлений законом строк.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, за наслідками розгляду справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами Товариства з обмеженою відповідальність «Б.М.К.-Білдінг» до ТОВ «ОО «Міжріччя-Сервіс» про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1501/01 від 15.01.2015 та стягнення з відповідача збитків в сумі 584 000,00 грн., за наведених у позові доводів та обґрунтувань - задоволенню не підлягають, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Одночасно, позивач не позбавлений можливості звернутися з позовом до суду для захисту своїх грошових прав, а відтак господарський суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами ТОВ «Б.М.К.-Білдінг».

Щодо клопотання відповідача (ТОВ «ОО «Міжріччя-Сервіс») про застосування строків позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 361 Цивільного кодексу України суд зазначає наступне.

За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Європейський суд з прав людини зазначив, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечення юридичної визначеності і остаточності, захист потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігання несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.96 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, перебіг позовної давності обчислюється з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Частинами 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини порушення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Тобто суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц, № 522/2201/15-ц та № 522/2110/15-ц, від 07.08.2019 у справі № 2004/1979/12, від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17-ц).

Таким чином, приймаючи висновки суду про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами, в суду відсутні правові підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, відтак суд відхиляє клопотання відповідача про застосування строку позовної давності.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно пп. 2.2.1 пп. 2.2 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов`язаннях (у тому числі в зв`язку з вимогами, заснованими на приписах частини п`ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Як роз`яснив Пленум Вищого господарського суду України у абз. 3 пд. 4.1. п. 4 постанови № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

З огляду на повне задоволення позовних вимог позивача-1, з відповідача-1 на користь позивача-1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 11 030,00 грн.

З огляду на повне задоволення позовних вимог позивача-1, з відповідача-2 та відповідача-3 на користь позивача-1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 11 350,00 грн.: з відповідача-2 в сумі 5 675,00 грн. та відповідача-3 в сумі 5 675,00 грн.

З огляду на повне задоволення позовних вимог позивача-2, з відповідача-1 на користь позивача-2 підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 126,00 грн.

З огляду на повне задоволення позовних вимог позивача-2, з відповідача-2 та відповідача-3 на користь позивача-2 підлягає стягненню судовий збір в сумі 4 540,00 грн.: з відповідача-2 в сумі 2 270,00 грн. та відповідача-3 в сумі 2 270,00 грн.

Приймаючи до уваги висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами, витрати по сплаті судового збору залишаються за Товариством з обмеженою відповідальністю «Б.М.К.-Білдінг».

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюча організація «Міжріччя-Сервіс» задовольнити повністю.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжріччя» задовольнити повністю.

3. Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівер Гарден» (місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 29, офіс 3; код ЄДРПОУ 37633451) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюча організація «Міжріччя-Сервіс» (місцезнаходження: 07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Ватутіна, буд. 69, корпус 1; код ЄДРПОУ 39077662) майно, а саме - нежитлову будівлю (ЗТП) загальною площею 73,6 кв. м., розташовану за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, Хотянівська сільська рада; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2293375932218; кабель ААБл 3*185, довжиною 3,2 км; комірки 10 кВ № 10 та № 5, що розміщені в РП-7.

4. Скасувати запис про право власності № 40599998 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,який було внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу), індексний номер: 56669064 від 17.02.2021 державного реєстратора Гостомельської селищної ради Київської області Тарнавської Світлани Володимирівни про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю (ЗТП) за адресою Київська обл., Вишгородський р-н, Хотянівська сільська рада, загальною площею 73,6 кв. м. за Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівер Гарден» (код ЄДРПОУ 37633451), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2293375932218.

5. Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівер Гарден» (місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 29, офіс 3; код ЄДРПОУ 37633451) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Міжріччя» (місцезнаходження: 07363, Київська обл., Вишгородський р-н, сільрада Хотянівська, «МІЖРІЧЧЯ» МАСИВ, вул. Центральна, буд. 101; код ЄДРПОУ 34183720) наступне майно:

- комірка 10 кВ № 10, що розміщена в РУ 10 кВ ЗТП 1504.

- трансформаторна підстанція КТП - 10/0,4 кВ (400 кВА) № 1505, яка складається з комплектної трансформаторної підстанції КТП 2-400/10/0,4 У1, силового трансформатора з природнім масляним охолодженням ТМ-400/10 У1, лічильника, трансформаторів струму.

- трансформаторна підстанція КТП - 10/0,4 кВ (400 кВА) № 1506, яка складається з комплектної трансформаторної підстанції КТП 2-400/10/0,4 У1, силового трансформатора з природнім масляним охолодженням ТМ-400/10 У1, лічильника, трансформаторів струму.

- трансформаторна підстанція КТП - 10/0,4 кВ (250 кВА) № 1507, яка складається з комплектної трансформаторної підстанції КТП 2-250/10/0,4 У1, силового трансформатора з природнім масляним охолодженням ТМ-250/10 У1, лічильника, трансформаторів струму.

- кабель ААБл 3*120, довжиною 0,1 км.

6. Визнати недійсним Договір про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0517 від 14.12.2018 р. разом із Додатковою угодою про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № 2-КСР-00-18-0517/2019.

7. Визнати недійсним Технічні умови № КСР-00-18-0517 нестандартного приєднання до електричних мереж електроустановок Садові будинки, Товариство з обмеженою відповідальністю «Б.М.К.-Білдінг» від 10.12.2018 р. разом із Змінами № 1 до Технічних умов № КСР-00-18-0517 від 10.12.2018 р.

8. Визнати недійсним технічне рішення № КСР-00-18-0517 до проектної документації (нестандартного приєднання до електричних мереж та електроустановок), підготовлене Приватним акціонерним товариством «Київобленерго» від 26.06.2019 р.

9. Визнати недійсним договір «Споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії» між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівер Гарден» та Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські регіональні електромережі».

10. Визнати недійсним Договір № 420091612 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 12.02.2021 р.

11. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівер Гарден» (місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 29, офіс 3; код ЄДРПОУ 37633451) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюча організація «Міжріччя-Сервіс» (місцезнаходження: 07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Ватутіна, буд. 69, корпус 1; код ЄДРПОУ 39077662) 11 030,00 грн. судового збору.

12. Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 2-Б; код ЄДРПОУ 23243188) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 8-В; код ЄДРПОУ 42094646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюча організація «Міжріччя-Сервіс» (місцезнаходження: 07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Ватутіна, буд. 69, корпус 1; код ЄДРПОУ 39077662) 11 350,00 грн. судового збору.

13. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівер Гарден» (місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 29, офіс 3; код ЄДРПОУ 37633451) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжріччя» (місцезнаходження: 07363, Київська обл., Вишгородський р-н, сільрада Хотянівська, «МІЖРІЧЧЯ» МАСИВ, вул. Центральна, буд. 101; код ЄДРПОУ 34183720) 3 126,00 грн. судового збору.

14. Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 2-Б; код ЄДРПОУ 23243188) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 8-В; код ЄДРПОУ 42094646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжріччя» (місцезнаходження: 07363, Київська обл., Вишгородський р-н, сільрада Хотянівська, «МІЖРІЧЧЯ» МАСИВ, вул. Центральна, буд. 101; код ЄДРПОУ 34183720) 4 540,00 грн. судового збору.

15. В задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Б.М.К.-БІЛДІНГ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюча організація «Міжріччя-Сервіс» відмовити повністю.

16. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.05.2022.

Суддя Л.В. Сокуренко

Дата ухвалення рішення08.02.2022
Оприлюднено23.06.2022
Номер документу104372127
СудочинствоГосподарське
Сутьвизнання недійсним договору та стягнення 584 000,00 грн. Учасники судового процесу: від позивача-1: Крезе О.О.; від позивача-2: Терентьєв О.Ю.; від відповідача-1: Коваль В.Б.; від відповідача-2: Гучок В.В.; від відповідача-3: не з`явився; від третьої особи-1: не з`явився; від третьої особи-2: Щербатюк Н.В.; від третьої особи з самостійними вимогами: Щербатюк Н.В.; від відповідача: Крезе О.О.; від свідка: не з`явився

Судовий реєстр по справі —911/1806/21

Ухвала від 09.02.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коробенко Г.П.

Ухвала від 02.02.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коробенко Г.П.

Ухвала від 22.11.2022

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коробенко Г.П.

Ухвала від 21.10.2022

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коробенко Г.П.

Ухвала від 13.07.2022

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коробенко Г.П.

Ухвала від 09.06.2022

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коробенко Г.П.

Рішення від 08.02.2022

Господарське

Господарський суд Київської області

Сокуренко Л.В.

Ухвала від 02.02.2022

Господарське

Господарський суд Київської області

Сокуренко Л.В.

Постанова від 19.01.2022

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Євсіков О.О.

Ухвала від 24.01.2022

Господарське

Господарський суд Київської області

Сокуренко Л.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні