Рішення

від 17.05.2022 по справі 911/3719/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" травня 2022 р. Справа № 911/3719/21

За позовом Обухівської міської ради Київської області, 08700, Київська область, місто Обухів(пн), вулиця Київська, будинок 10

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Агро Груп", 08732, Київська область, Обухівський район, село Перегонівка, вулиця Гержана, будинок 1-А

про стягнення 12 912,09 грн безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

Обухівська міська рада Київської області звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Агро Груп" про стягнення 12 912,00 грн безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 163538111 від 15.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Роял Агро Груп" набуло право власності на нерухоме майно (птахокомплекс), що розташоване за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Перегонівка, вул. Перемоги, буд. № 1-А, номер запису про право власності: 31177589, дата державної реєстрації 12.04.2019. Вiдчужене майно розташоване на земельній ділянці площею 5,5988 га, кадастровий номер 3223186401:01:033:0006. Дана земельна ділянка перебуває у комунальній власності. З моменту набуття права власності на нерухоме майно відповідач жодного разу не звертався до позивача із заявами щодо укладення договору оренди земельної ділянки та в період з 12.04.2019 по 16.12.2021 використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, що призвело до неотримання позивачем доходів від орендної плати.

Керуючись пунктом 1 частини п`ятої статті 12, частиною першою статті 247, частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 250 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду Київської області від 14.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

15 лютого 2022 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Агро Груп" надійшов відзив № 08-02/22 від 08.02.2022, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Судом було встановлено, що предметом даної справи є стягнення суми, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (12 912,09 грн), характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін, крім того відповідачем не наведено існування обставин, які можуть бути підставами для розгляду справи № 911/3719/21 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання відповідача судом відмовлено, про що зазначено в ухвалі суду від 21.02.2022.

04 квітня 2022 року через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив вих. № 510 від 21.02.2022, відповідно до якої позивач заперечує проти викладених у відзиві аргументів відповідача та підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

18 травня 2022 року через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання, відповідно до якого позивач просив додатково до відповіді на відзив долучити документ на підставі якого було зроблено розрахунок суми стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю (витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель в межах села Перегонівка Обухівського району Київської області).

Однак суд залишає без розгляду подане позивачем клопотання з огляду на таке.

Згідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша).

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частина друга).

Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом (частина третя).

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (частина четверта).

Під час перевірки копій документів, що додані до клопотання, на предмет їх відповідності статті 91 Господарського процесуального кодексу України слід брати до уваги правила засвідчення копій документів, визначені Національним стандартом України ДСТУ 4163-2020 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів", затвердженого наказом Державного підприємства "Український науководослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01.07.2020 № 144, Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом ДСА України від 20.08.2019 № 814 та інші нормативно-правові акти.

Відповідно до зазначених правил копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.

Відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.

Наведені вимоги заявником не виконані, додані до клопотання копії не засвідчені, ні відмітками, ні написами, ні інформацією, щодо ініціалів (ініціалу імені) та прізвища особи, ні датою.

Отже доданий до клопотання витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель в межах села Перегонівка Обухівського району Київської області не є письмовим доказом у господарській справі, а тому не може бути прийнятий до розгляду.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 163538111 від 15.04.2019) Товариство з обмеженою відповідальністю "Роял Агро Груп" набуло право власності на нерухоме майно: птахокомплекс загальною площею 7040,1 кв.м, що розташоване за адресою: Київська область, Обухівський район, село Перегонівка, вулиця Перемоги, 1-А; номер запису про право власності 31177589, дата державної реєстрації 12.04.2019.

Відчужене нерухоме майно птахокомплекс загальною площею 7040,1 кв.м розташоване на земельній ділянці площею 5,5988 га з кадастровим номером 3223186401:01:033:0006, яка є комунальною власністю та знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, село Перегонівка, вулиця Перемоги, 1-А.

Як зазначає позивач, рішенням Обухівської міської ради від 30.03.2021 № 222-8-VIII "Про припинення діяльності Перегонівської сільської ради шляхом реорганізації (приєднання) до Обухівської міської ради Київської області" встановлено, що Обухівська міська рада Київської області є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Перегонівської сільської ради, відповідно земельна ділянка з кадастровим номером 3223186401:01:033:0006 є комунальною власністю Обухівської міської територіальної громади Київської області.

Позивач твердить, що відповідач використовував земельну ділянку в період з 12.04.2019 по 16.12.2021 без правовстановлюючих документів та не сплачував орендну плату, відповідно до розрахунку безпідставно збережених коштів за вказаний період сума безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати загалом склала 12 912,09 грн.

Враховуючи, що відповідачем не сплачено 12 912,09 грн безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідач не заперечує, що Товариство набуло у власність нерухоме майно - птахокомплекс, який знаходиться на території с. Перегонівка Обухівського району Київської області, однак стверджує, що земельна ділянка, на якій знаходиться вказане нерухоме майно, до тепер перебуває в оренді у попереднього власника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фобос", що підтверджується Інформацією ДЗК від 04.01.2022, долученою позивачем до матеріалів справи.

Відповідач стверджує, що ним були здійснені неодноразові спроби звернень до Перегонівської сільської ради і до Обухівської міської ради щодо надання земельної ділянки відповідачу та розірвання договору оренди з ТОВ "Торговий дім "Фобос", однак ці звернення залишені без уваги.

Також відповідач зазначив, що матеріали справи не містять доказів (витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки), на підставі яких визначається розмір орендної плати земельної ділянки комунальної власності, а тому розрахунок ціни позову є помилковим. Разом з тим, відповідно до частини другої статті 120 Земельного кодексу України до набувача права власності на об`єкт, що розташований на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні, переходить право користування земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Однак, як зазначає відповідач, позивачем не вказано умови щодо сплати орендної плати попереднім землекористувачем, а тому розрахунок суми є неналежним доказом.

Позивач заперечує проти твердження відповідача та зазначає, що в постанові КГС ВС від 27.02.2019 у справі № 913/661/17 зроблено висновки щодо орендної плати за договором оренди землі, зокрема: "покупець, який придбав нерухомість, автоматично набуває обов`язку сплачувати орендну плату на умовах договору оренди землі, укладеного із продавцем попри відсутність додаткової угоди про заміну сторони в зобов`язанні". А також зазначив, що висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 922/3208/19.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частиною першою статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

За змістом частини другої статті 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Роял Агро Груп" набуло право власності на нерухоме майно: птахокомплекс загальною площею 7040,1 кв.м за адресою: Київська область, Обухівський район, село Перегонівка, вулиця Перемоги, 1-А, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3223186401:01:033:0006 площею 5,5988 га.

Однак, відповідач не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою, на якій розташований належний йому об`єкт нерухомого майна.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої, другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Зі змісту статтей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статі 1212 Цивільного кодексу України вбачається, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладення договору оренди) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Зазначена правова позиція є усталеною та викладена в численних постановах Верховного Суду, зокрема, постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2017 у справі № 922/3412/17 та від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/748/19.

З огляду на викладене, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що у період з 12.04.2019 по 16.12.2021без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мали заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах, зокрема від 11.06.2019 у справі № 922/551/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 17.03.2020 у справі № 917/353/19 для вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за земельну ділянку, необхідно з`ясувати, чи є земельна ділянка об`єктом цивільних прав, а також установити обґрунтованість порядку та підстав нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3223186401:01:033:0006, за користування якої позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати, є об`єктом цивільних прав, оскільки вона є сформованою (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер та відомості про неї містяться в Державному земельному кадастрі.

Досліджуючи розмір належної до сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою судом враховується, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).

Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

При здійсненні розрахунку розміру безпідставно збережених коштів позивачем використані дані про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 2021 рік та яка складає 204 545,78 грн.

Однак матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 3223186401:01:033:0006 станом на 2021 рік, на основі якої позивачем визначено заявлений до стягнення розмір орендної плати.

Суд погоджується з твердженнями відповідача, що розрахунок ціни позову за відсутності витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є неналежним.

Відповідно до частини першої статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно із частинами першою-другою статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За положеннями частини третьої статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Роял Агро Груп" набуло у власність нерухоме майно: птахокомплекс загальною площею 7040,1 кв.м, що розташоване за адресою: Київська область, Обухівський район, село Перегонівка, вулиця Перемоги, 1-А.

Попередній власник нерухомого майна (птахокомплексу) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фобос" користувалося земельною ділянкою на правах оренди, про що свідчить договір оренди землі від 20.03.2012 (державна реєстрацій договору оренди проведена 20.03.2012 у Перегонівській сільській раді, про що зроблено запис за №5).

Відповідно до умов договору оренди землі від 20.03.2012, укладеного між Перегонівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фобос", на момент його укладення було визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 5,5988 га з кадастровим номером 3223186401:01:033:0006 та яка становила 1959580 грн (пункт 5 вказаного договору).

Згідно пункту 8 договору, договір укладено терміном на 40 років з 01 березня 2012 року по 01 березня 2052 року.

В матеріалах справи відсутні докази розірвання даного договору.

Таким чином, враховуючи що відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, суд вважає правомірним здійснити розрахунок суми безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю у відповідності до договору оренди з попереднім власником відчуженого нерухомого майна.

Враховуючи, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки станом на 20.03.2012 становила 1959580 грн (орендна плата в місяць 4898,95 грн), то за розрахунком суду сума орендної плати в межах періоду, за який здійснено розрахунок позивачем становить більшу суму, а ніж заявлено позивачем у позові.

Враховуючи, що згідно приписів статті 237 Господарського процесуального кодексу при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в межах заявленої суми 12 912,09 грн.

Відповідачем не доведено жодними доказами, що у спірний період земельна ділянка перебувала в оренді у попереднього власника нерухомого майна (птахокомплекс) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фобос".

За змістом частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Таким чином, у зв`язку з користуванням відповідачем нежитловою будівлею презюмується його користування спірною земельною ділянкою.

Також відповідачем не підтверджено жодними доказами, що він звертався до місцевих органів самоврядування для належного оформлення права оренди земельної ділянки, на якій розташоване його майно.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, власником земельної ділянки, яка знаходиться на території с. Перегонівка Обухівського району Київської області, є територіальна громада міста Обухів в особі позивача, відповідно до статті 83 Земельного кодексу України, за якою всі землі в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці є комунальною власністю, за винятком земельних ділянок, які перебувають у державній або приватній власності. Таким чином, збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення цих коштів у відповідача за рахунок їх несплати позивачеві.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої та третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Агро Груп" (08732, Київська область, Обухівський район, село Перегонівка, вулиця Гержана, будинок 1-А, ідентифікаційний код 40097273) на користь Обухівської міської ради Київської області (08700, Київська область, місто Обухів(пн), вулиця Київська, будинок 10, ідентифікаційний код 35161650) 12 912 (дванадцять тисяч дев`ятсот дванадцять) грн 09 коп. заборгованості та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Рішення складено та підписано: 18.05.2022