Постанова

від 21.10.2022 по справі 911/3719/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2022 р. Справа№ 911/3719/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Агро Груп"

на рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2022 (повний текст складено 18.05.2022)

у справі № 911/3719/21 (суддя Шевчук Н.Г.)

За позовом Обухівської міської ради Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Агро Груп"

про стягнення 12 912,09 грн. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю,-

ВСТАНОВИВ:

У 2021 році Обухівська міська рада Київської області звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Агро Груп" про стягнення 12 912,09 грн. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 163538111 від 15.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Роял Агро Груп" набуло право власності на нерухоме майно (птахокомплекс), що розташоване за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Перегонівка, вул. Перемоги, буд. № 1-А, номер запису про право власності: 31177589, дата державної реєстрації 12.04.2019. Вiдчужене майно розташоване на земельній ділянці площею 5,5988 га, кадастровий номер 3223186401:01:033:0006. Дана земельна ділянка перебуває у комунальній власності. З моменту набуття права власності на нерухоме майно відповідач жодного разу не звертався до позивача із заявами щодо укладення договору оренди земельної ділянки та в період з 12.04.2019 по 16.12.2021 використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, що призвело до неотримання позивачем доходів від орендної плати.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.05.2022 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Агро Груп" на користь Обухівської міської ради Київської області 12 912 грн. 09 коп. заборгованості та 2 270 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення мотивовано тим, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею та зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, ТОВ "Роял Агро Груп" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції порушено право відповідача на захист шляхом ненадання доказів та можливості належним чином надати пояснення, оскільки рішення прийнято на підставі доказів, які не були надані відповідачеві. Одночасно, апелянт вказує, що місцевий господарський суд не врахував, що договір оренди землі з попереднім власником не пройшов належним чином державної реєстрації, а тому не набрав чинності, а отже, останній не може братися до уваги при встановленні рішення. Такж, скаржник зазначає, що залишивши без задоволення клопотання про розгляд справи з повідомлення (викликом) учасників справи не дало змоги відповідачу здійснити своє право на захист.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Попікова О.В., Демидова А.М.

30.06.2022 матеріали справи № 911/3719/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційної скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Агро Груп", розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

19.08.2021 колегія суддів у складі Євсікова О.О., Демидової А.М. та Попікової О.В. звернулася до суду із заявою про самовідвід у справі №911/3719/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2022 року заяву суддів Євсікова О.О., Демидової А.М. та Попікової О.В. про самовідвід у справі №911/3719/21 задоволено, справу №911/3719/21 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 ГПК України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2022 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.

31.08.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Обухівської міської ради Київської області, позивача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 163538111 від 15.04.2019) Товариство з обмеженою відповідальністю "Роял Агро Груп" набуло право власності на нерухоме майно: птахокомплекс загальною площею 7040,1 кв.м, що розташоване за адресою: Київська область, Обухівський район, село Перегонівка, вулиця Перемоги, 1-А; номер запису про право власності 31177589, дата державної реєстрації 12.04.2019.

Відчужене нерухоме майно птахокомплекс загальною площею 7040,1 кв.м розташоване на земельній ділянці площею 5,5988 га з кадастровим номером 3223186401:01:033:0006, яка є комунальною власністю та знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, село Перегонівка, вулиця Перемоги, 1-А.

Так, рішенням Обухівської міської ради від 30.03.2021 № 222-8-VIII "Про припинення діяльності Перегонівської сільської ради шляхом реорганізації (приєднання) до Обухівської міської ради Київської області" встановлено, що Обухівська міська рада Київської області є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Перегонівської сільської ради, відповідно земельна ділянка з кадастровим номером 3223186401:01:033:0006 є комунальною власністю Обухівської міської територіальної громади Київської області.

Разом з тим, позивач зазначає, що відповідач використовував земельну ділянку в період з 12.04.2019 по 16.12.2021 без правовстановлюючих документів та не сплачував орендну плату, відповідно до розрахунку безпідставно збережених коштів за вказаний період сума безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати загалом склала 12 912,09 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не сплачено 12 912,09 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Заперчечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач стверджує, що ним були здійснені неодноразові спроби звернень до Перегонівської сільської ради і до Обухівської міської ради щодо надання земельної ділянки відповідачу та розірвання договору оренди з ТОВ "Торговий дім "Фобос", однак ці звернення залишені без уваги.

Відповідачем також зазначено, що матеріали справи не містять доказів (витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки), на підставі яких визначається розмір орендної плати земельної ділянки комунальної власності, а тому розрахунок ціни позову є помилковим. Разом з тим, відповідно до частини другої статті 120 Земельного кодексу України до набувача права власності на об`єкт, що розташований на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні, переходить право користування земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Однак, як зазначає відповідач, позивачем не вказано умови щодо сплати орендної плати попереднім землекористувачем, а тому розрахунок суми є неналежним доказом.

Одночасно, відповідачем не заперечується факт, що ним набуто у власність нерухоме майно - птахокомплекс, який знаходиться на території с. Перегонівка Обухівського району Київської області, однак стверджує, що земельна ділянка, на якій знаходиться вказане нерухоме майно, до тепер перебуває в оренді у попереднього власника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фобос", що підтверджується Інформацією ДЗК від 04.01.2022, долученою позивачем до матеріалів справи.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що спірні правовідносини сторін перебувають у сфері дії Земельного і Податкового кодексів України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про оцінку земель», які з урахуванням предмету спору, є спеціальними нормативними актами.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 922/3208/19.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Відповідано до ч. 1 ст. 93 та ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Частиною другої статті 120 Земельного кодексу України (в редакції станом на 12.04.2019 р.) передбачено, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Роял Агро Груп" набуло право власності на нерухоме майно: птахокомплекс загальною площею 7040,1 кв.м за адресою: Київська область, Обухівський район, село Перегонівка, вулиця Перемоги, 1-А, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3223186401:01:033:0006 площею 5,5988 га з 12.04.2019 року згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 1 а.с. 27-28).

Однак, відповідачем не оформлено правовідносини щодо користування земельною ділянкою, на якій розташований належний йому об`єкт нерухомого майна. Доказів звернення до відповідних органів місцевого самоврядування для оформлення орендних правовідносин до матеріалів справи не надано, а позивачем заперечується даний факт.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 20.11.2018 року по справі № 922/3412/17).

Отже, у разі неоформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у вигляді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, та сталою практикою Верховного Суду з таких спорів.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду , що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що у період з 12.04.2019 по 16.12.2021 без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Таким чином, відсутність або наявність вини відповідача не може визначатися в якості фактору, що впливає на його обов`язок повернути позивачу безпідставно утримані кошти.

Досліджуючи розмір належної до сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою слід враховувати, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

Суд апеляційної інстанції підкреслює, що земельна ділянка за користування якої позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати, кадастровий номер 3223186401:01:033:0006 є об`єктом цивільних прав, проте, належних доказів в підтвердження даних про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з зазначеним вище кадастровим номером станом на 2021 рік матеріали справи не містять.

Разом з тим, колегія суддів відноситься критично до наданої позивачем копії технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (т. 1 а.с. 85-86), оскільки у вказаній вище технічній документації відсутня нормативна грошова оцінка агровиробничої групи грунтів відповідного сільського угіддя.

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

При цьому статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5- 7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Згідно ч. 1 та 2 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладання договору оренди) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Разом з цим, за положеннями частини третьої статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Як свідчать матеріали справи та як зазначалося вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Роял Агро Груп" набуло у власність нерухоме майно: птахокомплекс загальною площею 7040,1 кв.м, що розташоване за адресою: Київська область, Обухівський район, село Перегонівка, вулиця Перемоги, 1-А.

Попередній власник нерухомого майна (птахокомплексу) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фобос" користувався земельною ділянкою на правах оренди, відповідно до договіру оренди землі від 20.03.2012 (державна реєстрацій договору оренди проведена 20.03.2012 у Перегонівській сільській раді, про що зроблено запис за №5).

Умовами договору оренди землі від 20.03.2012, укладеного між Перегонівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фобос", на момент його укладення було визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 5,5988 га з кадастровим номером 3223186401:01:033:0006 та яка становила 1959580 грн. (п. 5 договору оренди землі).

Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладено терміном на 40 років з 01 березня 2012 року по 01 березня 2052 року.

Одночасно з цим, доказів розірвання даного договору матеріали справи не містять.

Відтак, колегія суддів зазначає, що оскільки відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо здійснення розрахунок суми безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю у відповідності до договору оренди з попереднім власником відчуженого нерухомого майна на підставі нормативно-грошової оцінки визначеної в договорі оренди земельної ділянки з попереднім власником. Однак, за розрахунком суду сума орендної плати в межах періоду, за який здійснено розрахунок позивачем становить більшу суму, а ніж заявлено позивачем у позові.

При цьому, враховуючи, що згідно чинного процесуального законодавства, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, тому колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в межах заявленої позивачем суми 12 912,09 грн.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги доводи відповідача, що договір оренди з попереднім власником не пройшов належним чином державної реєстрації, а тому не набрав чинності, оскільки колегія суддів опирається на нормативну грошову оцінку земельної ділянки зафіксовану в договорі оренди від 20.03.2012 р. та погоджену сторонами договору та виходить з обов`язку відповідача оформлювати правовідносини щодо користування земельною ділянкою, на якій розташований належний йому об`єкт нерухомого майна та обов`язку відповідача зі сплати орендної плати за землю.

Одночасно, твердження відповідача, що у спірний період земельна ділянка перебувала в оренді у попереднього власника нерухомого майна (птахокомплекс) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фобос" колегією суддів вважаються безпідставними, оскільки дані твердження відповідачем не доведено жодними доказами.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

При цьому, відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач із належно оформленими правами на земельну ділянку.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що доказів сплати за користування землею за заявлений у позові період відповідачем не надано.

З приводу доводів апелянта, що залишивши без задоволення клопотання про розгляд справи з повідомлення (викликом) учасників справи не дало змоги відповідачу здійснити своє право на захист колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 13 ст. 8 ГПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо ГПК України не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно частини п`ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною першою статті 247 цього Кодексу визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. У випадку, передбаченому частиною другою статті 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження або відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Тобто, зазначеною нормою закріплено дискреційні повноваження суду в межах процесуального закону зі свободою розсуду вирішити питання про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) учасників справи при розгляді позовних заяв, зазначених у статті 247 ГПК.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що клопотання відповідача, щодо необхідності розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не підтвердженні вагомими аргументами, доказами та не є очевидними, відповідачем не наведено існування обставин, які можуть бути підставами для розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін, про що і було зазначено відповідачеві ухвалою Господарського суду Київської області від 21.02.2022 року.

Поряд з цим, судом також зазначено апелянту, що останній не позбавлений можливості викладати свої аргументи та заперечення проти позову в письмовому вигляді та надавати відповідні докази. Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано до суду жодного дакозу в підтвердження своїх заперечень. Так, відповідач посилається у своєму відзиві на неодноразове звернення до Перегонівської сільської ради та Обухівської сільської ради про укладання договору оренди землі не надаючи при цьому доказів таких звернень.

Враховуючи вищевикладене, доводи апелянта про не отримання змоги на здійснення свого права на захист у зв`язку з залишенням без задоволення клопотання про розгляд справи з повідомлення (викликом) учасників справи колегією суддів не приймаються до уваги.

Одночасно, з приводу доводів відповідача, що місцевим господарським судом прийнято рішення на підставі доказів, які не були надані відповідачу, а саме договору оренди землі від 20.03.2012 року та витягу з тех. документації з нормативної грошової оцінки колегією суддів вважаються безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджується, що копія договору була направлена позивачем відповідачеві в якості додатку до відповіді на відзив та наявні в матеріалах справи. (т.1 а.с. 68-81).

З огляду на викладене, позивач правомірно просить застосувати до правовідносин сторін ст. 1212 ЦК України для стягнення з відповідача спірних коштів за період з 12.04.2019 року по 16.12.2021 року, а відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що апелянтом зроблено не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом повно та всебічно досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2022 року у справі №911/3719/21 відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак передбачених законом підстав для зміни та скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Агро Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2022 року у справі №911/3719/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2022 року у справі №911/3719/21 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3719/21.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз