Постанова

від 11.05.2022 по справі 203/4471/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 травня 2022 року

м. Київ

справа № 203/4471/17

провадження № 61-4372св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «О`КЕЙ», ОСОБА_3 ,

треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шатковська Ірина Юріївна, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2021 року в складі колегії суддів Петешенкової М. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ТОВ «О`КЕЙ», ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними та скасування записів про державну реєстрацію права власності.

Позов мотивували тим, що вони є учасницями ТОВ «О`КЕЙ»; частка кожної в статутному капіталі товариства становить 15%. Іншою учасницею товариства є ОСОБА_6 , частка якої в статутному капіталі складає 70 %. Під час здійснення господарської діяльності підприємством придбано чотири об`єкти нерухомості, розташовані за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 . У серпні 2016 року позивачки дізналися про те, що їх виключено з числа учасників товариства, а їхні частки перейшли у власність ОСОБА_6 . Рішення про виключення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з учасників ТОВ «О`КЕЙ» уподальшому скасовано в судовому порядку. Згодом позивачки довідалися про те, що товариство в особі ОСОБА_6 відчужило належні йому об`єкти нерухомості на користь ОСОБА_3 . Уважають, що укладені договори купівлі-продажу мають бути визнані недійсними, оскільки мають ознаки фіктивності, адже покупець не розрахувалася за придбане майно в силу відсутності в неї фінансової можливості, а також фактично не прийняла придбані об`єкти, оскільки договори оренди землі під нерухомістю, укладені попереднім власником, залишилися чинними та продовжують виконуватися сторонами. Зазначали також, що новий власник майна ( ОСОБА_3 ) є матір`ю ОСОБА_7 , яка у свою чергу є невісткою ОСОБА_6 , що свідчить про укладення оспорюваних правочинів між пов`язаними особами. Вказували, що, укладаючи у вересні 2016 року договори купівлі-продажу нерухомого майна, власник майна в особі директора ОСОБА_6 стверджував, що жодних спорів стосовно майна (у тому числі корпоративних) не існує, проте позивачі з серпня 2016 року вживали заходів щодо захисту своїх прав на 30 % активів ТОВ «О`КЕЙ», до яких відносилося в тому числі незаконно відчужене нерухоме майно. При цьому відповідачі про такі спори були достеменно обізнані.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивачки на підставі статей 203, 215, 234 ЦК України просили суд ухвалити рішення, яким визнати недійсними договори купівлі-продажу торговельних павільйонів та нежитлової будівлі, укладені 16 вересня 2016 року між ТОВ «О`КЕЙ» і ОСОБА_3 щодо належного товариству нерухомого майна, а також скасувати записи про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вказане нерухоме майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 05 грудня 2019 року в складі судді Католікяна М. О. позов задоволено:

визнано недійсним договір купівлі-продажу торговельного павільйону від 16 вересня 2016 року, укладений між ТОВ «О`КЕЙ» і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шатковською І. Ю., зареєстрований у реєстрі за №1425, та скасовано запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 16 вересня 2016 року №16461550;

визнано недійсним договір купівлі-продажу торговельного павільйону від 16 вересня 2016 року, укладений між ТОВ «О`КЕЙ» і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шатковською І. Ю., зареєстрований у реєстрі за № 1427, та скасовано запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 16 вересня 2016 року №16461220;

визнано недійсним договір купівлі-продажу торговельного павільйону від 16 вересня 2016 року, укладений між ТОВ «О`КЕЙ» і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шатковською І. Ю., зареєстрований у реєстрі за №1429, та скасовано запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 16 вересня 2016 року №16458507;

визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 16 вересня 2016 року, укладений між ТОВ «О`КЕЙ» і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шатковською І. Ю., зареєстрований у реєстрі за №1431, та скасовано запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 16 вересня 2016 року №16461910;

вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за укладеними між відповідачами правочинами ОСОБА_3 не сплатила на користь ТОВ «О`КЕЙ» передбачені договорами купівлі-продажу кошти, оскільки подані ТОВ «О`КЕЙ» декларації з податку на додану вартість за вересень 2016 року, декларації з податку на прибуток за 2016 рік та банківські виписки свідчать про відсутність надходження коштів на рахунки підприємства та виникнення відповідних податкових зобов`язань. Суд також прийняв до уваги наявність родинних зв`язків між покупцем нерухомого майна та ОСОБА_6 , яка підписувала договори купівлі-продажу як директор товариства, що на думку суду опосередковано свідчить про невідповідність внутрішньої волі сторін її зовнішньому прояву. З огляду на викладене суд першої інстанції зробив висновок про те, що укладення між відповідачами оспорюваних договорів купівлі-продажу мало на меті не реальне відчуження ТОВ «О`КЕЙ» на користь ОСОБА_3 спірних об`єктів нерухомості, а позбавлення позивачок як учасниць товариства права на це майно, оскільки укладенню вказаних правочинів передувало виключення позивачок з числа учасників товариства та перерозподіл їх часток у статутному капіталі.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_5 і ОСОБА_3 задоволено, рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 05 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину, а якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то такий правочин не може визнаватися фіктивним. Колегія суддів установила, що в оспорюваних договорах зазначено про те, що кошти за продаж майна отримано продавцем від покупця під час оформлення договорів. Посилання позивачів на те, що кошти фактично сплачені не були, оскільки подані ТОВ "О`КЕЙ" декларації з податку на додану вартість за вересень 2016 року та декларації з податку на прибуток за 2016 рік не містять відомостей про надходження відповідних коштів, на думку колегії суддів не спростовують нотаріально засвідчений факт отримання ОСОБА_6 як директором товариства таких коштів. Неподання відомостей до податкових органів не може бути покладено у вину покупця та спростовувати реальність його намірів щодо набуття майна у власність.

Суд апеляційної інстанції також прийняв до уваги, що право власності на нерухоме майно зареєстровано за покупцем у встановленому законом порядку, що свідчить про досягнення покупцем правових наслідків укладення договорів купівлі-продажу. При цьому суд установив, що ОСОБА_3 здійснювала розпорядчі дії щодо майна, відчуживши його 03 жовтня 2016 року на користь ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу, що також підтверджує її бажання настання юридичних наслідків.

Колегія суддів не погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що перебування сторін договорів у родинних відносинах є ознакою їх фіктивності, оскільки відчуження майна відбулося не шляхом дарування, а за відплатним договором купівлі-продажу.

Апеляційний суд не погодився з доводами позивачок про те, що оспорювані договори є фіктивними як такі, за якими відчужується майно з власності продавця на користь пов`язаної особи з метою уникнення грошового зобов`язання та звернення стягнення на майно боржника. При цьому колегія суддів виходила з того, що діяльність ТОВ «ОКЕЙ» не припинена, а доказів на підтвердження будь-яких майнових зобов`язань підприємства, задля ухилення від виконання яких майно могло бути відчужено із власності юридичної особи, матеріали справи не містять. Суд зазначив, що наявність корпоративного спору щодо виключення позивачів з числа учасників товариства не спростовує добросовісного наміру покупця за оспорюваними договорами набути майно у власність.

Аргументи учасників справи

15 березня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду та просили її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд установив обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, на підставі недопустимих доказів. Зокрема, колегія суддів установила, що покупець повністю розрахувалася за придбані об`єкти нерухомості з посиланням на пункти нотаріально посвідчених договорів. Позивачі вважають, що нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу не є тотожним нотаріальному засвідченню факту передачі грошових коштів.

Посилаються на те, що метою оспорюваних правочинів, укладених між родичами, було виведення майна з балансу товариства та безоплатного його привласнення. Вказують, що на підставі положень статті 116 ЦК України позивачі як учасники товариства мають право як одержувати дивіденди від прибутку товариства, так і вийти з його учасників. При цьому при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Позивачі вказують, що незаконне відчуження майна товариства позбавило їх права як на отримання його вартості пропорційно до їх частки в статутному капіталі, так і права на отримання частини прибутку товариства, одержаного від продажу нерухомості. Наголошують на тому, що відчуження майна відбулося вже після оскарження позивачами рішення про їх виключення з учасників товариства, а відповідачі достеменно знали про існування корпоративного спору між сторонами, однак вчинили дії, спрямовані на вивід нерухомого майна з власності товариства, учасниками якого є позивачі.

У вересні 2021 року від ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких відповідачка та третя особа просили залишити її без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

Відзиви мотивовані тим, що апеляційний суд установив обставину здійснення покупцем оплати за договорами купівлі-продажу на підставі допустимих та належних доказів. Зокрема, пункти договорів про те, що кошти отримані продавцем при нотаріальному посвідченні договорів, є розпискою в розумінні чинного законодавства та підтверджують факт проведення розрахунків між сторонами. Наявність родинних зв`язків між покупцем та представником продавця не свідчить про фіктивність договорів з огляду на їх відплатний характер. Зазначали, що апеляційний суд зробив правильний висновок про те, що оспорювані правочини не є фіктивними, оскільки були спрямовані на настання реальних наслідків, а також не є такими, що укладені на шкоду кредитору, оскільки товариство не мало будь-яких невиконаних зобов`язань перед позивачами. Вказували, що позивачі мають право на отримання дивідендів від прибутку товариства пропорційно до внесених ними до статутного капіталу товариства коштів, а не від вартості його майна. ОСОБА_5 у відзиві також вказує на те, що позивачі не навели належних підстав касаційного оскарження постанови апеляційного суду, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без розгляду.

У вересні 2021 року від позивачів до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив ОСОБА_3 , у якій вони наполягають на задоволенні касаційної скарги з викладених у ній підстав.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.

Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 13 серпня 2021 року вказано, що позивачі, посилаючись на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження, зазначають, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ТОВ «О`КЕЙ» було створено 27 вересня 1999 року трьома особами: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (частка кожної у статутному капіталі становить 15 %) та ОСОБА_6 (частка якої у статутному капіталі становить 70%).

26 жовтня 2006 року ТОВ «О`КЕЙ» на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 16 серпня 2001 року №1909 придбало нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

27 жовтня 2006 року ТОВ «О`КЕЙ» на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 16 серпня 2001 №1908 придбало будівлю торговельного павільйону, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

22 листопада 2006 року ТОВ «О`КЕЙ» на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 16 листопада 2006 року №4264 придбало торговельний павільйон непродовольчих товарів літ. А-1, розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Того ж дня ТОВ «О`КЕЙ» на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 16 листопада 2006 року №4264 придбало торговельний павільйон непродовольчих товарів літ. А-1, розташований за адресою: АДРЕСА_4 .

У листопаді 2014 року - вересні 2015 року між Дніпропетровською міською радою та ТОВ «О`КЕЙ» було укладено договори оренди землі по фактичному розміщенню вказаного нерухомого майна.

25 серпня 2016 року протокольним рішенням загальних зборів учасників ТОВ «О`КЕЙ» №25/08 позивачок було виключено з числа учасників товариства з визначенням частки ОСОБА_6 у статутному капіталі у розмірі 100%.

16 вересня 2016 року між ТОВ «О`КЕЙ» в особі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було укладено 4 договори купівлі-продажу вказаного вище нерухомого майна.

Суди встановили, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 є родичами.

Суд першої інстанції на підставі декларацій ТОВ «О`КЕЙ» про отриманий прибуток за 2016 рік та сплату податку на додану вартість за 2016 рік, а також на підставі банківських виписок установив, що кошти за нерухоме майно згідно укладених договорів купівлі-продажу на рахунки товариства не надходили.

Апеляційний суд з посиланням на пункти 1.6 укладених договорів установив, що кошти передані покупцем в момент укладення правочинів.

28 вересня 2016 року протокольним рішенням загальних зборів учасників ТОВ «О`КЕЙ» №27/09 було вирішено виключити ОСОБА_6 з числа учасників товариства, звільнити її з посади директора товариства за власним бажанням, затвердити вхід до товариства в якості учасника ОСОБА_8 та призначити його директором товариства.

03 жовтня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шатковською І. Ю., зареєстрований у реєстрі за №1526, за яким ОСОБА_4 придбала нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2016 року в справі №904/7603/16, яке набрало законної сили, рішення загальних зборів ТОВ «О`КЕЙ» від 25 серпня 2016 року №25/08 визнано недійсним із зобов`язанням департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради скасувати державну реєстрацію відповідних змін по товариству.

18 листопада 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_5 у якості забезпечення фінансових зобов`язань ОСОБА_4 перед ним прийняв від неї в іпотеку нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2017 року в справі №904/1819/17, яке набрало законної сили, рішення загальних зборів ТОВ «О`КЕЙ» від 28 вересня 2016 року №27/09 визнано недійсним із зобов`язанням департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради скасувати державну реєстрацію відповідних змін по товариству.

Позиція Верховного Суду

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК Українив редакції, чинній на момент пред`явлення позову, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Подібні за змістом положення містяться й у частині першій статті 19 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій.

За змістом пункту 4 частини першої статті 12 ГПК Українив редакції, чинній на момент пред`явлення позову. господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов`язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів.

Аналогічні положення закріплено й у пункті 3 частини першої статті 20 ГПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду 08 жовтня 2019 року в справі № 916/2084/17 (провадження № 12-77гс19) зроблено висновок, що: «якщо учасник господарського товариства обґрунтовує позовні вимоги щодо оспорення договору, укладеного товариством, порушенням останнім у ході статутної діяльності корпоративних прав такого учасника (акціонера), то цей спір відноситься до юрисдикції господарських судів. Оскільки ОСОБА_1 вказує на наявність у нього частки у статутному фонді ТОВ «МК ТЦФ», посилається на порушення права управління товариством унаслідок укладення між РВ ФДМУ та ТОВ «Яхт клуб «Одеса-2009»оспорюваних договорів та обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то цей спір відноситься до юрисдикції господарських судів».

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтовують незаконність укладення оспорюваних ними договорів саме порушенням корпоративних прав позивачів, зокрема, права на участь у розподілі прибутку товариства, передбаченого статтею 116 ЦК України, та права на виплату вартості частини майна підприємства пропорційно до частки учасника в статутному капіталі при виході з членів товариства, передбаченого статтею 54 Закону України «Про господарські товариства».

Оскільки відносини між сторонами є корпоративними, суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок про можливість розгляду цього спору в порядку цивільного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У частині четвертій статті 414 ЦПК України передбачено, що у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Ураховуючи наведене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України та частини першої статті 414 цього Кодексу, із роз`ясненням позивачам на виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України права протягом десяти днів з дня отримання даної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 402, 409, 414, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 05 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2021 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «О`КЕЙ», ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними та скасування записів про державну реєстрацію права власності закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції господарського суду та що протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови він може звернутися до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Із прийняттям постанови суду касаційної інстанції рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 05 грудня 2019 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2021 року втрачають законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук