Рішення

від 18.05.2022 по справі 187/187/22

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/187/22

2/0187/228/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2022 р. Петриківський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді Соловйова І.М.,

за участі секретаря судового засідання Столяренко Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за позовом Органу опіки та піклування Петриківської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області

до ОСОБА_1

про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,-

ВСТАНОВИВ:

10.02.2022 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Органу опіки та піклування Петриківської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області (далі позивач), в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 (далі відповідач) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до настання повноліття, на користь комунального закладу малий груповий будинок «Фортеця добра» Петриківської селищної ради.

В своїй заяві позивач посилається на те, що відповідач вироком суду визнана виною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 121 Кримінального кодексу України, а саме спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження небезпечного для життя в момент заподіяння, відносно своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вважає, що позбавлення батьківських прав матері та стягнення з останньої аліментів буде доцільним та таким, що відповідатиме інтересам дитини.

Ухвалою суду від 21.02.2022 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання з викликом учасників справи на 14.03.2022.

У зв`язку з неявкою відповідача 14.03.2022, 23.03.2022, 06.04.2022 підготовче засідання неодноразово відкладалося, останній раз на 18.04.2022.

13.04.2022 від відповідача надійшов відзив, в якій вона проти позову заперечувала, так як хоче, щоб дитина була з нею. Також просила розглядати справу за її відсутності.

18.04.2022 представник позивача за довіреністю від 10.01.2022 ОСОБА_3 надала заяву про розгляд справи без їх участі.

Ухвалою суду від 18.04.2022 справу призначено до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження.

Згідно частини третьої статті 211 Цивільно процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 19.08.2021 виданого Царичанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) є дочкою відповідача та ОСОБА_4 .

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої ст. 135 Сімейного кодексу України, відомості про батька малолітньої дитини ОСОБА_2 записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, а саме при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області у справі №187/1573/21 (кримінальне провадження №12021041520000120), який набрав законної сили 26.11.2021, відповідача ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого частиною першою статті 121 Кримінального кодексу України (умисне тяжке тілесне ушкодження), а саме за те, що 08.06.2021 у денний час доби, відповідач, перебуваючи за місцем проживання, керуючись раптово виниклим умислом, під час сварки із своєю малолітньою донькою, проявляючи дискримінаційне ставлення до дитини, усвідомлюючи злочинність вчинюваних дій, розуміючи суспільно-небезпечні наслідки свого діяння та бажаючи їх настання, маючи умисел спрямований на умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , вчиняючи домашнє насильство, умисно нанесла своїй рідній доньці не менше двох ударів в область голови (права тім`яна, ліва лобна ділянки голови), тупим твердим предметом, не менше одного удару в ділянку правої ключиці тупим твердим предметом, що мав відносно обмежену контактуючу поверхню, не менше семи ударів в область лівого стегна та клубову ділянку зліва тупим твердим предметом з відносно обмеженою контактуючою поверхнею, не менше чотирнадцяти ударів в область правого стегна та правої сідниці твердим тупим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею в межах ширини (0,3 см). Всі вищевказані ушкодження, у своїй сукупності призвели до розвитку судомного синдрому в області голови, що має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння.

З 08.06.2021 по 11.06.2021 року дитина з отриманими тілесними ушкодженнями знаходилась вдома, відповідач до медичного закладу для отримання медичної допомоги не зверталась.

11.06.2021 року після погіршення стану здоров`я дитина була госпіталізована до комунального підприємства «Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня Дніпропетровської обласної ради», де проходила лікування по 13.07.2021, що підтверджується листом медичної установи від 22.07.2021 №784.

На підставі повідомлення ВП №10 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровські області від 14.06.2021 №4310/2312, службою у справах дітей Петриківської селищної ради 14.06.2021 здійсненний виїзд за адресою проживання відповідача та дитини, за результатами якого складено акт обстеження умов проживання з фото-таблицею, зокрема здійснено фотографування та встановлено, що умови для проживання дитини незадовільні, а саме: необхідно навести побутове прибирання будинку та обладнати ванну кімнату.

15.06.2021 на засіданні виконавчого комітету Петриківської селищної ради було прийнято рішення № 84 «Про негайне відібрання малолітньої ОСОБА_2 від матері».

З 14.07.2021 після виписки з Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_2 знаходилась на стаціонарному лікуванні у дитячому відділенні комунального некомерційного підприємства «Петриківська центральна лікарня» Петриківської селищної ради, під наглядом медичного персоналу закладу.

30.08.2021 розпорядженням селищного голови Петриківської селищної ради №244-р Погорєловій К.О. наданий статус дитини позбавленої батьківського піклування.

З 24.09.2021 по 26.10.2021 до відповідача застосовувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Як зазначено вище, 26.10.2021 відповідача засуджено вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області у справі №187/1573/21 (кримінальне провадження №12021041520000120), за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 121 Кримінального кодексу України до 5 років позбавлення волі. На підставі статті 75 Кримінального кодексу України її звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладенням на неї обов`язків, відповідно до пунктів першого та другого частини першої статті 76 Кримінального кодексу України.

06.01.2022 головою Петриківської селищної ради винесено розпорядження № 1-р «Про зарахування ОСОБА_2 до малого групового будинку «Фортеця добра» Петриківської селищної ради на цілодобове перебування дитини, позбавленої батьківського піклування»; та на підставі наказу Комунального закладу малого групового будинку «Фортеця добра» Петриківської селищної ради №1 від 10.01.2022 ОСОБА_2 була зарахована до установи, де перебувала до того як була евакуйована до Туреччини на підставі наказу Комунального закладу малого групового будинку «Фортеця добра» Петриківської селищної ради №21 від 27.03.2022.

На підставі поданого 23.06.2021 позивачем позову про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав, рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12.01.2022 у справі №187/890/21, позов задоволено повністю, та вирішено відібрати ОСОБА_2 від матері дитини з передачею дитини до Органу опіки та піклування Петриківської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області з послідуючою передачею дитини до державного закладу в системі охорони здоров`я, який буде визначений після виписки дитини, відповідно до стану її здоров`я. Також вирішено стягнути з ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/4 доходів на утримання дитини на користь юридичної особи, яка буде виконувати обов`язки законного представника дитини на час відібрання дитини у матері.

27.01.2022 здійснено обстеження за місцем мешкання ОСОБА_1 та складено акт обстеження матеріально-побутових умов проживання та довідку характеристику, згідно яких умови проживання задовільні, відповідач з осені 2021 року проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в будинку проживає одна, ніде не працює, підробляється в підсобному господарстві громадян. Власного майна на території Шульгівського старостинського округу не має.

24.02.2022 Петриківською селищною радою Дніпровського району Дніпропетровської області затверджено висновок комісії з питань захисту прав дитини Петриківської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 25.01.2022 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 стосовно її малолітньої дитини.

З відзиву на позовну заяву, отриману судом 13.04.2022, вбачається, що відповідач заперечує проти позбавлення її батьківських прав, однак нею не розкривається зміст, а лише констатується сам факт заперечення.

Однак, сам факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення її батьківських прав не свідчить про її інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.

Суд зауважує, що в Україні законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Декларації ООН з прав дитини (1959 р.), Конвенції ООН про права дитини (1989 р.), міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, Сімейному кодексі України, а також інших нормативно правових актах, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Згідно зі статтею 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Як зазначено в Декларації ООН з прав дитини (1959 р.) «дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості».

Відповідно до частини першої статті 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

За положеннями частин першої, другої статті 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Закон України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на достатній життєвий рівень. При цьому виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи які їх заміняють, мають право і зобов`язанні виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У статті 7 Сімейного кодексу України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

У статті 150 Сімейного кодексу України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 Сімейного кодексу України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 Сімейного кодексу України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Відповідно до частини першої статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно статті 165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має зокрема і орган опіки та піклування.

Відповідно до статті 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів, зокрема щодо позбавлення батьківських прав, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Досліджений судом висновок Органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно її малолітньої дитини на переконання суду є достатньо обґрунтованим, оскільки відповідає фактичним даним, що містяться в досліджених судом письмових доказах.

Як встановлено судом, відповідач нехтуючи загальновстановленими нормами моралі суспільства, вчинила тяжкий злочин стосовно своєї малолітньої доньки, завдавши їй тяжких тілесних ушкоджень, що свідчить про явне нехтування своїми батьківськими обов`язками та проявом жорстокого відношення до дитини. За вказаний злочин відповідач була засуджена судом, вирок якого набрав законної сили, що відповідно до пункту шість частини першої статті 164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення її батьківських прав. За наведених обставин таке позбавлення буде законним, пропорційним та відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Таким чином, відповідач підлягає позбавленню батьківських прав стосовно своєї малолітньої дитини, а отже позов в цій частині підлягає задоволенню.

Також, суд вважає за необхідне роз`яснити, що у випадку, якщо відношення відповідача зміниться, що буде підтверджуватись належними доказами, можливим є поновлення батьківських прав в порядку, передбаченому статті 169 Сімейного кодексу України.

Щодо стягнення аліментів.

Як встановлено судом малолітня дитина зарахована до малого групового будинку «Фортеця добра» Петриківської селищної ради на цілодобове перебування дитини, та перебуває на утриманні цієї установи, зокрема за нею прикріплений супроводжувач в місці евакуації.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві.

Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання обов`язку утримувати дитину визначені статтею 181 Сімейного кодексу України, за змістом якої, кошти на утримання дитини (аліменти) за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

При цьому суд зауважує, що за приписами частини другої статті 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Тому, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітньої дитини.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, що підлягають стягненню на утримання дитини, суд відповідно до статей 182, 183 Сімейного Кодексу України враховує, що відповідач є особою працездатного віку, інших утриманців у неї немає, а тому приходить до висновку про доцільність стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на користь комунального закладу, де перебуває дитина, починаючи з дня подання позову і до її повноліття.

Відповідно до частини шість статті 141 Цивільно процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач на підставі пункту чотирнадцять частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору при зверненні із заявами до суду щодо захисту прав малолітніх осіб, з урахуванням повного задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати зі сплати судового збору, розмір якого відповідно до пункту один частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 992,40 грн., а за дві вимоги про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, відповідно складає 1 984,80 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268 Цивільно процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Органу опіки та піклування Петриківської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області в інтересах малолітньої ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на користь комунального закладу малий груповий будинок «Фортеця добра» Петриківської селищної ради, починаючи з 10 лютого 2022 року і до повноліття ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 984 (тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп. на користь держави.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 430 Цивільно процесуального кодексу України рішення в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач Орган опіки та піклування Петриківської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, місцезнаходження: пр. Петра Калнишевського 69, смт. Петриківка, Дніпровський район, Дніпропетровської області, 51800; код ЄДРПОУ 04339698.

В інтересах

ОСОБА_2 , місце перебування: АДРЕСА_2 .

Комунальний заклад малий груповий будинок «Фортеця добра» Петриківської селищної ради, місцезнаходження: вул. Краєвидна, 5-Б смт. Петриківка Дніпровського району Дніпропетровської області, 51800; код ЄДРПОУ 43091599.

Відповідач - ОСОБА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ; зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_3 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий Магдалинівським РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області 06.03.2012.

Повне судове рішення складено 19.05.2022.

Суддя І. М. Соловйов