Постанова

від 13.02.2022 по справі 520/5288/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 р.Справа № 520/5288/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. ,

за участю секретаря судового засідання Дуднєва М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛ-ОІЛ" та Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А.) від 05.10.2021 року (повний текст складено 28.10.21 року) по справі № 520/5288/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛ-ОІЛ"

до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування наказу, скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЛ-ОІЛ", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Харківській області №2336 від 23.07.2020 про проведення фактичної перевірки господарюючого об`єкта ТОВ «ВАЛ-ОІЛ»;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.03.2021 №0030400901 Головного управління ДПС у Харківській області, яким було застосовано до ТОВ «ВАЛ-ОІЛ» штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 1 120 000 гривень 00 копійок за платежем адміністративні штрафи та інші санкції (код платежу 3021081100).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2021року, залишено без розгляду позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС у Харківській області №2336 від 23.07.2020 про проведення фактичної перевірки господарюючого об`єкта ТОВ «ВАЛ-ОІЛ».

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 року адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.03.2021 №0030400901 в частині застосування до ТОВ «ВАЛ-ОІЛ» штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 240000,00 грн

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 3600,00 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Зазначив, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність проведеної податковим органом перевірки, за наслідком якої було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Зазначив, що незалежно від допуску платником податків органів контролю до проведення перевірки, правомірність підстав її призначення має значення для встановлення законності прийнятого за її результатами рішення. В зв`язку з чим, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Також вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність в діях позивача складу правопорушення, на підставі яких нараховано штрафні (фінансові) санкції.

Відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, просить скасувати його в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким позов залишити без задоволення.

Зазначив, що скасовуючи частково податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність в діях позивача повторного порушення у зв`язку із скасуванням у судовому порядку наказу про проведення перевірки та податкового повідомлення-рішення.Вказує, що законодавець вказує саме на вчинення протягом року повторного порушення та не ставить у залежність від подальшого оскарження платником податкові рішенняконтролюючогооргану. При цьому, податкове повідомлення-рішення було скасовано судом через недоведення контролюючим органом наявності підстав для проведення фактичної перевірки, тобто встановлений актом перевірки факт порушення позивачем положень ПК України не спростований.

Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просив залишити її без задоволення.

Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог без змін.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що ТОВ "ВАЛ-ОІЛ" є юридичною особою, основним видом діяльності суб`єкта підприємницької діяльності є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (код КВЕД 46.71).

ГУ ДПС у Харківській області відповідно до підпунктів 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 (здійснення функцій визначених законодавством у сфері обігу пального), підпунктів 19-1.1.14, 19-1.1.17 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі ПК України), частини 1 статті 16 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» видано наказ від 23.07.2020 року №2336 про проведення фактичної перевірки ТОВ «ВАЛ-ОІЛ» за місцем фактичного провадження діяльності у господарських об`єктах, розташованих за адресами вулДорожна, буд. 2, с. Сніжків, Валківський район, Харківська обл; вул. Харківська, буд. 1, смт Старий Салтів, Вовчанський район, Харківська обл.; вул. Дружна, буд. 13, м. Харків; вул. Суворова, буд. 8-г, смт Краснопавлівка, Лозівський район, Харківська обл.; 2 окружна дорога Київ-Довжанський, 482 км, Кільцевий шлях, смт Мала Данилівка, Дергачівський район, Харківська обл.

На виконання вказаного наказу та на підставі направлень від 23.07.2020 року № 554, № 555 посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку ТОВ "ВАЛ-ОІЛ", за місцем здійснення діяльності: вулДорожна, буд. 2, с. Сніжків, Валківський район, Харківська обл; вул. Харківська, буд. 1, смт Старий Салтів, Вовчанський район, Харківська обл.; вул. Дружна, буд. 13, м. Харків; вул. Суворова, буд. 8-г, смт Краснопавлівка, Лозівський район, Харківська обл.; 2 окружна дорога Київ-Довжанський, 482 км, Кільцевий шлях, смт Мала Данилівка, Дергачівський район, Харківська обл., за наслідками якої складено Акт від 03.08.2020 №1087/20-40-32-01-08/38381921, у якому зафіксовано порушення вимог пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, а саме: здійснення господарської діяльності без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.

На підставі вказаного акту, ГУ ДПС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 25.09.2020 №0003153201 про застосування штрафної санкції у розмірі 1 680 000,00 грн.

Не погоджуючись із правомірністю вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач провів процедуру його адміністративного оскарження.

Рішенням ДПС України від 23.02.2021 № 4190/6/99-00-06-03-01-06 скаргу задоволено частково та скасовано податкове повідомлення - рішення ГУДПС у Харківській області від 25.09.2020 №0003153201 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій на суму 560000,00 грн., в іншій частині залишено без змін.

З урахуванням проведеної процедури адміністративного оскарження, ГУ ДПС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 11.03.2021 року № 0030400901 на суму 1120000 грн.

Згідно розрахунку штрафних фінансових санкцій до податкового повідомлення рішення, штрафна санкція застосована за відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі 16 витратомірів-лічильників та 20 рівнемірів-лічильників, за які передбачена відповідальність в розмірі 20000 грн за кожний витратомір/рівномір-лічильник (36*20000=720000) та у зв`язку з встановленням повторності зазначеного порушення за 3 витратоміри-лічильники та 5 рівнемірів-лічильників в розмірі 50000 грн. (8*50000=400000).

Встановлення повторності допущеного позивачем порушення обґрунтовано тим, що на АЗС за адресою Кільцевий шлях 2 (окружна дорога Київ-Довжанський, 482 км) смт. Мала Данилівка, первинно вказане порушення встановлено актом перевірки №240/20/30/РРО/38381921 від 10.07.2020 року, на підставі якого до позивача застосовано штраф податковим повідомленнямрішенням№ 00002690510 від 31.07.2020 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 240000,00 грн., оскільки податкове повідомлення-рішення №00002690510 від 31.07.2020 року скасовано в судовому порядку, що свідчить про відсутність факту вчинення позивачем повторно будь-якого з порушень, передбачених абзацом першим п.128-1.1 ст.128-1 ПК України, яке тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Натомість, відмовляючи у задоволенні решти заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачем зберігалося та здійснювалась реалізація пального в період з 01.04.2020 по 31.07.2020 року за відсутності реєстрації витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників в Реєстрі, то контролюючим органом правомірно встановлено наявність порушення вимог п.п.230.1.2 п. 230.1 ст.230 ПК України та застосовано штрафну (фінансову) санкцію. Крім того, оскільки контролюючий орган був допущений до проведення фактичної перевірки, то наведеніпозивачем доводи про відсутність підстав для призначення перевірки не є взагалі порушеннями, які вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Перевіряючи правомірність висновків суду, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Згідно з частиною другоюстатті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюєПК України.

Згідно з пунктом75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК Українифактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За приписами пункту81.1 статті 81 ПК Українипосадові особи контролюючогооргану мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Порядок проведення фактичних перевірок, в тому числі й підстав їх призначення, регламентованостаттею 80 ПК України.

Так, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 пункту80.2 статті 80 ПК України.

Позивач під час судового розгляду справи вказував, що як підставу для проведення фактичної перевірки у наказі ГУ ДПС у Харківській області від 23.07.2020 року №2336 зазначено підпункт 80.2.5 пункту80.2 статті 80 ПК України, без наведення фактичних підстав для його застосування щодо зазначеного платника податків.

За приписами пункту80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК Українифактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган обмежився лише посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми ПК України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але при цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки позивача, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення.

Суд апеляційної інстанції зауважує, щостаття 80 ПК Українипередбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки. Втім,застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов`язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту80.2 статті 80 ПК України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 120/5229/20-а.

У постанові від 08 квітня 2021 року у справі №640/21528/19 Верховний Суд зазначив, що інформація на підставі якої прийнято оскаржуваний наказ, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи. Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №820/4894/18, від 11 вересня 2020 року у справі №640/21536/19.

Разом з тим, у наказі ГУ ДПС у Харківській області від 23.07.2020 року №2336, на підставі якого була проведена перевірка, в результаті якої прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відображено в рамках, яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача та не зазначено, що вказана в наказі перевірка здійснюється з метою реалізації функції здійснення контролю у сфері виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. Наказ взагалі не містить обґрунтування жодної з можливих підстав перевірки, визначеної підпунктом 80.2.5пункту80.5 статті 80 ПК України.

Таким чином, оскільки відповідачем не зазначено підстав для проведення фактичної перевірки згідно наведеного у наказі пп. 80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України, не видається можливимідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для її призначення.

В зв`язку з чим, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що наказ на перевірку відповідає вимогам чинного законодавства, містить підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, зокрема, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст.80 ПК України.

Також, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що оскільки контролюючий орган був допущений до проведення фактичної перевірки, то наведеніпозивачем доводи про відсутність підстав для призначення перевірки не є взагалі порушеннями, які вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення, оскільки видання наказу про проведення податкової перевірки є способом реалізації владних управлінських функцій, недотримання якого спростовує доводи податкового органу щодо правомірності наказу.

Відповідно до висновку, сформульованого Верховним Судом у постанові від 21.02.2020 року по справі №826/17123/18, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавстващодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюютьпротиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Отже, наявність порушення при призначенні та/або проведенні перевірки може бути покладено в підстави позову про скасування податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення, якщо таке було прийнято за результатами перевірки.

До зазначено висновку, колегія суддів дійшла на підставі висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 18 травня 2018 року у справі №813/3977/16, від 18 грудня 2018 року у справі №820/4895/18, від 5 березня 2019 року у справі №820/4893/18, від 9 вересня 2020 року у справі №640/21536/19, позаяк при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд повинен враховувати висновки щодо застосування такої Верховним Судом, як це передбачено приписами частини п`ятої статті 242 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із доводами позивача про відсутність у наказі підстав для проведення фактичної перевірки, що тягне за собою неправомірність прийняття відповідачем наказу про проведення перевірки позивача та, як наслідок, незаконність проведеної на його підставі перевірки.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 вересня 2020 року (справа №520/8836/18) констатував, що податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом (у разі визнання незаконним факту призначення й проведення перевірки), не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

З урахуванням того, що при оскарженні рішень контролюючого органу, прийнятих за наслідками податкової перевірки, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких рішень, і при цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, колегія суддів вважає, що встановлені судом обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої й були прийняті спірні в цій справі податкові повідомлення рішення, є достатніми для висновку про їх протиправність.

При цьому суд не повинен надавати оцінку правомірності оспорюваних податкових повідомлень рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 160/8859/18 та від 30.06.2019 у справі № 825/1747/17.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки наказ ГУ ДПС у Харківській області від 23.07.2020 року №2336 про проведення фактичної перевірки виданий з порушенням вимогПК України, то фактична перевірка ТОВ "ВАЛ-ОІЛ" здійснена на підставі такого наказу, не може вважатись законною, внаслідок чого є протиправним і податкове повідомлення-рішення від 11.03.2021 №0030400901.

Висновок суду першої інстанції, що відповідач, видавши наказ від 23.07.2020 року №2336 про проведення перевірки стосовно позивача та провівши перевірку, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені ПК України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, не відповідає правильному застосуванню вище наведених норм матеріального права.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності власних дій, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не довів належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (GarciaRuiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛ-ОІЛ" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 по справі №520/5288/21 скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛ-ОІЛ" задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 11.03.2021 року № 0030400901.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛ-ОІЛ" (код ЄДРПОУ 38381921) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 43983495) суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 16800 (шістнадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 19800 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.С. БартошСудді З.Г. Подобайло А.М. Григоров Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв`язку з бойовими діями на території Харківської області повний текст постанови складено 19.05.2022 року