Постанова

від 17.05.2022 по справі 320/6713/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/6713/20 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Коротких А.Ю., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК Транс" до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2020 року позивач - ТОВ "ТСК Транс" звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України, яким просив:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області від 28 грудня 2019 року №1425374/43040214 про відмову в реєстрації податкової накладної від 10 жовтня 2019 року №9 в ЄРПН, від 28 грудня 2019 року №1425373/43040214 про відмову в реєстрації податкової накладної від 10 жовтня 2019 року №10 в ЄРПН, від 28 грудня 2019 року №1425372/43040214 про відмову в реєстрації податкової накладної від 21 жовтня 2019 року №23 в ЄРПН, від 28 грудня 2019 року №1425371/43040214 про відмову в реєстрації податкової накладної від 21 жовтня 2019 року №24 в ЄРПН, від 28 грудня 2019 року №1425370/43040214 про відмову в реєстрації податкової накладної від 21 жовтня 2019 року №25 в ЄРПН, від 28 грудня 2019 року №1425368/43040214 про відмову в реєстрації податкової накладної від 21 жовтня 2019 року №26 в ЄРПН, від 28 грудня 2019 року №1425369/43040214 про відмову в реєстрації податкової накладної від 21 жовтня 2019 року №27 в ЄРПН;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладні від 10 жовтня 2019 року №9, від 10 жовтня 2019 року №10, від 21 жовтня 2019 року №23, від 21 жовтня 2019 року №24, від 21 жовтня 2019 року №25, від 21 жовтня 2019 року №26, від 21 жовтня 2019 року №27, які подані ТОВ "ТСК Транс".

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач - Головне управління ДПС у Київській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки подані позивачем документи не відповідають вичерпному переліку, а зміст первинних документів не дозволяє однозначно з`ясувати фактичні обставини здійснення фінансово-господарської операції.

Додатково зазначив, що надані позивачем товарно-транспортні накладні не містять підпису водія/експедитора, отже складені з грубим порушенням правил та є неналежними, автомобілями вказаними в товарно-транспортних накладних (RENAULT та ISUZU) неможливо здійснити перевезення. Крім того позивачем не надано розрахункових документів за надані послуги/товар по податкових накладних,

Головним управлінням ДПС у Київській області подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, обґрунтоване тим, що вказана справа є важливою для держави, а предмет доказування у справі є складним та вимагає проведення судового засідання з метою надання ґрунтованих пояснень.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 311 КАС України підставою для розгляду справи в іншому порядку, ніж передбачений ч. 1 ст. 311 КАС України, є висновок суду про необхідність її розгляду у судовому засіданні.

Разом з тим, саме по собі клопотання сторони про розгляд справи за її участю, яка відповідно до закону може розглядатися в порядку письмового провадження, не є достатньою підставою для призначення її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 27 серпня 2019 року у справі № 826/7244/18, відповідно до якої бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників.

Враховуючи процесуальне регулювання особливостей розгляду справ цієї категорії, підстави для задоволення клопотання про розгляд справи за участю представників скаржників відсутні.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСК Транс", ідентифікаційний код 43040214, місцезнаходження: 07415, Київська область, Броварський район, с. Зазим`є, вул. Радгоспна, 2, зареєстровано як юридична особа 05 червня 2019 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №13551020000010299. Основним видом діяльності товариства є - 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Згідно витягу з реєстру платників податку на додану вартість від 17 вересня 2019 року №1910065400064, товариство з обмеженою відповідальністю "ТСК Транс" зареєстровано з 01 жовтня 2019 року платником податку на додану вартість.

Згідно з договором про надання транспортно-експедиційних послуг від 27 червня 2019 року №270619/2, укладеного між ТОВ "ТСК Транс" (Перевізник) та ТОВ "Камелія-Н" (Замовник), Замовник доручає, а Перевізник бере на себе зобов`язання від свого імені за оплату і за рахунок Замовника надавати останньому транспортно-експедиційні послуги, які пов`язані з організацією та/або виконанням перевезень вантажів Замовника в регіональному сполученні, а Замовник зобов`язується приймати та оплачувати надані Перевізнику послуги на умовах, викладених у цьому договорі

Позивачем сформовано податкові накладні: від 10 жовтня 2019 року №9 (постачальник (продавець) - ТОВ "ТСК Транс", отримувач (покупець) - ТОВ "Камелія-Н" на суму 250947,11 грн., в тому числі 41824,52 грн. ПДВ (транспортно-експедиторські послуги); від 21 жовтня 2019 року №23 (постачальник (продавець) - ТОВ "ТСК Транс", отримувач (покупець) - ТОВ "Камелія-Н" на суму 28551,30 грн., в тому числі 4758,55 грн. ПДВ (транспортно-експедиторські послуги); від 21 жовтня 2019 року №24 (постачальник (продавець) - ТОВ "ТСК Транс", отримувач (покупець) - ТОВ "Камелія-Н" на суму 36066,60 грн., в тому числі 6011,10 грн. ПДВ (транспортно-експедиторські послуги); від 21 жовтня 2019 року №25 (постачальник (продавець) - ТОВ "ТСК Транс", отримувач (покупець) - ТОВ "Камелія-Н" на суму 16580,00 грн., в тому числі 2763,33 грн. ПДВ (транспортно-експедиторські послуги); від 21 жовтня 2019 року №26 (постачальник (продавець) - ТОВ "ТСК Транс", отримувач (покупець) - ТОВ "Камелія-Н" на суму 20487,20 грн., в тому числі 3414,53 грн. ПДВ (транспортно-експедиторські послуги); від 21 жовтня 2019 року №27 (постачальник (продавець) - ТОВ "ТСК Транс", отримувач (покупець) - ТОВ "Камелія-Н" на суму 14682,00 грн., в тому числі 2447,00 грн. ПДВ (транспортно-експедиторські послуги) та направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно квитанцій ДПС України: від 30 жовтня 2019 року №9254534067, №9254533941; від 13 листопада 2019 року №9268174202, №9268169064, №9268162422, №9268185559 податкові накладні ТОВ "ТСК Транс" від 10 жовтня 2019 року №9, №10, від 21 жовтня 2019 року №23, №24, №25, №26, №27 прийнято, реєстрацію зупинено, оскільки податкові накладні відповідають вимогам підпункту 2.1 пункту 2 "Критеріїв ризиковості здійснення операцій" (обсяг постачання товару/послуги 49.41 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання), запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Рішенням комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 28 грудня 2019 року №1425374/43040214, №1425373/43040214, №1425372/43040214, №1425371/43040214, №1425370/43040214, №1425368/43040214, №1425369/43040214 відмовлено в реєстрації податкових накладних ТОВ "ТСК Транс" від 10 жовтня 2019 року №9, №10, від 21 жовтня 2019 року №23, №24, №25, №26, №27, в зв`язку з ненаданням платником податку: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Не погоджуючись з рішеннями про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач звернувся з позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість зупинення відповідачем реєстрації податкових накладних позивача від 10 жовтня 2019 року №9, №10, від 21 жовтня 2019 року №23, №24, №25, №26, №27 з підстав відповідності зазначених податкових накладниї вимогам пп. 2.1 п. 2 "Критеріїв ризиковості здійснення операцій".

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі - Порядок №1246) податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", ";Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Дане положення кореспондує п. 201.16 ст. 201 ПК України.

Приписи п. 14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року року №117 (далі - Порядок №117) визначають, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Разом з тим, судовою колегією враховується, що окремими положеннями Порядку № 117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

На час виникнення спірних правовідносин критерії ризиковості здійснення операцій були визначені у листі ДФС України від 07 серпня 2019 року № 1962/99-99-29-01-01 та введені в дію 08 серпня 2019 року.

При цьому, відповідно до п. 2.1 п. 2 указаних критеріїв, на які посилався контролюючий орган у квитанціях про зупинення, операція, відображена у податковій накладній/розрахунку коригування, відповідає критеріям ризиковості здійснення операцій, якщо обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку(ий) подано на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр), дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 відсотків загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС відповідно до додатка, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в Таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

У свою чергу, зупинення реєстрації податкових накладних на підставі критеріїв ризиковості, встановлених листом ДФС, порушувало принцип правової визначеності та передбачуваності, а, відтак, було неправомірним.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладено, зокрема, у постановах від 02 квітня 2019 року у справі № 822/1878/18, від 21 травня 2019 року у справі № 815/2791/18, від 09 липня 2019 року у справі №140/2093/18, від 02 червня 2020 року у справі №640/962/19.

Крім того, застосовуючи критерії ризиковості, визначені у листі ДФС України, ГУ ДПС у Київській області не було враховано, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні ст. 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до ст. 7 КАС України. Указана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2019 у справі №822/1878/18.

Відповідно до п. 15 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Приписи п. п. 18 - 20 Порядку №117 визначають, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно п. 21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Учасниками справи не спростовується, що на виконання вимог чинного законодавства позивачем засобами електронного документообігу до Державної фіскальної служби України були направлені повідомлення разом з поясненнями щодо фактичного здійснення господарських операцій.

Однак, всупереч наданих документів, відповідачем прийняті рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, із змісту вказаних рішень вбачається, що останні не містять конкретної інформації щодо підстав їх прийняття.

Водночас колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на те, що при поданні пояснень до контролюючого органу позивач не посилався на незрозумілість рішень про зупинення реєстрації податкових накладних, як перешкоду для реєстрації податкових накладних.

Як встановлено судом першої інстанції позивачем направлено контролюючому органу первинних документів на підтвердження господарських операцій, за якими виписано податкові накладні, у реєстрації яких позивачу було відмовлено, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 27 червня 2019 року №270619/2; додатки до зазначеного договору; товарно-транспортні накладні, згідно яких ТОВ "ТСК Транс" здійснювались перевезення вантажу ТОВ "Камелія-Н" в межах території України; акти надання послуг, згідно яких ТОВ "ТСК Транс" надано ТОВ "Камелія-Н" транспортно-експедиторські послуги; оборотно-сальдові відомості по рахунку 361 та виписки з банківського рахунку позивача; договір купівлі-продажу товарів з використанням паливних карток від 24 червня 2019 року №31ПК-8433/19 на постачання ПП "Окко-Бізнес Контракт" паливно-мастильних матеріалів ТОВ "ТСК Транс"; свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів.

Отже доводи апелянта, що позивачем не надано первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків спростовуються матеріалами справи.

Також колегія суддів вважає необґрунтованим висновок Головного управління ДПС у Київській області, що автомобілями перевізника RENAULT та ISUZU не можливо здійснити перевезення, оскільки позивачем здійснювалось перевезення квітів, водночас відповідно до копій свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_1 та серія НОМЕР_2 від 27 червня 2019 року, серія НОМЕР_3 від 19 листопада 2019 року автомобілі ISUZU моделі АВ107, АВ008 є спеціалізованим вантажними автомобілями - ізотермічними фургонами.

Щодо доводів апелянта про те, що товарно-транспортні накладні оформлені з грубим порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України, оскільки не містять підписів водія/експедитора, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерством транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363

Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про відсутність підпису водія/експедитора на частині товарно-транспортних накладних, водночас вони містять всі інші обов`язкові реквізити, відповідно підстави для їх неврахування - відсутні.

Загальними вимогами, які висуваються до індивідуальних актів, як актів правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Разом з тим, в оскаржуваних рішеннях про відмову у реєстрації податкових накладних не зазначено (не підкреслено), яких саме документів не вистачає для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних. Тобто, відповідачем не зазначено мотивів та підстав прийняття оскаржуваних рішень.

У свою чергу, невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18, у постанові від 30 січня 2020 року у справі № 300/148/19 і від 27 квітня 2020 року у справі № 360/1050/19.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності належного мотивування податковим органом рішень про відмову у реєстрації податкових накладних з підстав ненадання певних документів без їх деталізації, такі рішення не узгоджуються з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що у межах спірних правовідносин суд не надає оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, на підставі яких складені спірні податкові накладні. Указане питання не є предметом судового розгляду у справах щодо оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, які стосуються наявності чи відсутності підстав для зупинення та відмови у реєстрації податкових накладних згідно виключних підстав для вчинення податковим органом таких дій та прийняття рішень, що передбачені податковим законодавством. Указане питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог ПК України.

Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що при реєстрації податкової накладної фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому під час розгляду справи суд не робить висновків щодо реальності операцій за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної. При цьому здійснення моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення такого моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі №0940/1240/18).

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності належного мотивування податковим органом рішення про відмову у реєстрації податкової накладної з підстав ненадання певних документів без їх деталізації, таке рішення не узгоджується з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Така позиція узгоджується також із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 травня 2020 року у справі № 560/391/19.

Щодо висновків суду першої інстанції про необхідність захисту прав позивача шляхом покладення на Державну податкову службу України обов`язку з реєстрації податкових накладних, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно п. 19 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення).

Відповідно до п. 20 Порядку №1246, який був чинний на моменту звернення до суду із цим позовом, у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 10 жовтня 2019 року №9, №10, від 21 жовтня 2019 року №23, №24, №25, №26, №27 станом на день фактичного їх подання для реєстрації. При цьому такий спосіб захисту безпосередньо випливає із змісту згаданого вище п. 20 Порядку №1246.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді А.Ю. Коротких

Є.В. Чаку