Постанова

від 18.05.2022 по справі 159/7551/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 159/7551/21 Головуючий у 1 інстанції: Панасюк С. Л. Провадження № 22-ц/802/406/22 Категорія: 18 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2022 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Киці С. І., Осіпука В. В.,

з участю секретаря судового засідання Савчук О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про застосування наслідків нікчемного правочину за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_3 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 січня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом та у своїх вимогах просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти у розмірі 30 500 доларів США та 13 900 грн, як застосування наслідку нікчемного правочину, укладеного між сторонами попереднього договору купівлі-продажу від 05 грудня 2017 року тильної частини магазину, а також понесені по справі судові витрати.

У січні 2022 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , співвласником якої є відповідач ОСОБА_2 .

Заяву позивач мотивував тим, що предметом спору є стягнення на його користь грошових коштів з відповідача ОСОБА_2 у розмірі 30 500 доларів США та 13 900 грн, як застосування наслідку нікчемного правочину, укладеного між сторонами попереднього договору купівлі-продажу від 05 грудня 2017 року тильної частини магазину, а тому вважає, що вжиття заходів забезпечення позову буде співмірним із заявленими позовними вимогами.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 січня 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Накладено арешт на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право власності, виданого на підставі розпорядження відділу по обліку, розподілу та приватизації житла виконавчого комітету Ковельської міської ради від 27 грудня 2002 року за № 5933.

Ухвалу допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_3 , покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Відзиви на апеляційну скаргу позивачем та відповідачем не подавалися.

Сторони по справі, а також особа, яка не брала участі у справі будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились. Позивач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_5 подали заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності учасників справи відповідно до вимог ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання у відповідності до вимог ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття постанови у цій справі є 19 травня 2022 року - дата складення повного судового рішення.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а ухвала суду першої інстанції зміні, із залишенням в решті ухвали суду без змін, виходячи з таких мотивів.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у цій справі.

Проте, повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом заявленого ОСОБА_1 позову є стягнення на його користь грошових коштів з відповідача ОСОБА_2 у розмірі 30 500 доларів США та 13 900 грн, як застосування наслідку нікчемного правочину, укладеного між сторонами попереднього договору купівлі-продажу від 05 грудня 2017 року тильної частини магазину.

Позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності згідно свідоцтва про право власності, виданого на підставі розпорядження відділу по обліку, розподілу та приватизації житла виконавчого комітету Ковельської міської ради від 27 грудня 2002 року за № 5933 (а.с.2, 3).

Частинами 1 та 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частинами 1-3 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність безпосереднього зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Відповідно до статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, та має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

В розглядуваному випадку позивач на підставі п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України просив накласти арешт на майно, яке належить відповідачу на праві спільної сумісної власності.

З листа Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» № 69 від 10 січня 2022 року, адресованого адвокату Дзивульській Л. В. вбачається, що квартира АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право власності, виданого на підставі розпорядження відділу по обліку, розподілу та приватизації житла виконавчого комітету Ковельської міської ради від 27 грудня 2002 року за № 5933.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд обґрунтовано виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у цій справі. Разом з тим, накладаючи арешт на вказану квартиру, суд свій висновок мотивував тим, що частка відповідача ОСОБА_2 у праві власності на квартиру не визначена, тому питання щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Проте, суд не врахував тієї обставини, що у випадку забезпечення позову шляхом накладення арешту на всю квартиру будуть порушуватися права особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_3 , яка також є співвласником зазначеної квартири та до якої позовні вимоги не заявлено.

Частиною 1 ст. 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Оскільки частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності на вказану квартиру не визначені, тому вони є рівними в силу закону і кожному з них належить по 1/3 частці цієї квартири.

За таких обставин, враховуючи ту обставину, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, колегія суддів доходить висновку, що заяву про забезпечення позову необхідно задовольнити частково та вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/3 частку квартири, яка належить у праві спільної сумісної власності відповідачу ОСОБА_2 і такі заходи забезпечення будуть співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином оскаржувану ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 січня 2022 рокуу цій справі необхідно змінити, виклавши абзаци перший та другий її резолютивної частини в іншій редакції, в решті ухвалу суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 січня 2022 року у цій справі змінити, виклавши перший та другий абзаци її резолютивної частини в такій редакції:

«Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності згідно свідоцтва про право власності, виданого на підставі розпорядження відділу по обліку, розподілу та приватизації житла виконавчого комітету Ковельської міської ради від 27 грудня 2002 року за № 5933».

В решті ухвалу суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя

Судді: