Постанова

від 28.03.2023 по справі 159/7551/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 159/7551/21 Головуючий у 1 інстанції: Бойчук П. Ю. Провадження № 22-ц/802/278/23 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Бовчалюк З. А., Федонюк С. Ю.,

з участю секретаря судового засідання Власюк О. С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про застосування наслідків нікчемного правочину за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 грудня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що на підставі укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «МАГІСТРАЛЬ-ПЛЮС» в особі директора Кулачинського Р. Ф. нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 16 червня 2005 року він набув право власності на 8/100 частин цілісного майнового комплексу ДКПТ «Магістраль», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування від 11 квітня 2006 року, укладеного з ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ПЛЮС», він набув право власності ще на 8/100 частин вказаного майнового комплексу. Всього йому на праві власності належить 16/100 частин вказаного нерухомого майна.

Позивач зазначав, що директор ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ПЛЮС» запропонував йому придбати ще частину приміщень, які знаходяться з тильної частини магазину, який входить до цілісного майнового комплексу та належить ТОВ «МАГІСТРАЛЬ - ПЛЮС» та з метою реалізації такої домовленості 05 грудня 2017 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 було укладено попередній договір купівлі-продажу тильної частини магазину. Згідно умов попереднього договору купівлі-продажу він вносить попередню оплату у розмірі 5000 доларів США, а відповідач ОСОБА_3 зобов`язаний прийняти вказану суму коштів та, в наступному, укласти основний договір купівлі-продажу частини об`єкта нерухомого майна, зокрема тильної частини магазину.

На виконання умов попереднього договору від 05 грудня 2017 року він передав відповідачу ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 30 500 доларів США та 13 900 грн, що підтверджується написами на зворотній частині попереднього договору купівлі-продажу та власноручно написаною ОСОБА_3 розпискою від 30 березня 2019 року на суму 2 000 доларів США.

Позивач також вказував, що він неодноразово звертався з вимогами до відповідача ОСОБА_3 щодо встановлення дати укладення основного договору купівлі-продажу та призначення дати його посвідчення у нотаріуса, що мало місце наприкінці 2019 року, проте, ОСОБА_3 спочатку вказував, що слід зачекати, оскільки на майно, яке підлягає відчуженню, накладено арешт, і після вирішення питання зняття арешту буде укладено договір купівлі-продажу. Однак арешт з майна не був знятий, а в подальшому відповідач почав уникати зустрічей з ним та на контакт не виходить.

Крім того зазначав, що укладений між ним та відповідачем попередній договір купівлі-продажу стосувався укладення в майбутньому договору купівлі-продажу частини об`єкта нерухомого майна а тому відповіднодо ст. 657 ЦК України основний договір підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню. Разом з тим, зважаючи на зміст та форму укладеного між ним та відповідачем попереднього договору, то він був укладений у простій письмовій формі, хоча підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Він як сторона такого договору приступив до його виконання, а відповідач ухиляється від виконання його умов. Окрім цього, ним було з`ясовано, що об`єкт нерухомого майна, який був предметом купівлі-продажу за попереднім договором, не належить відповідачу, який у вказаному договорі зазначив себе, як власника майна, а належить ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ПЛЮС», директором та учасником якого є останній, а тому такий попередній договір не може бути виконаний у майбутньому, оскільки в силу вимог закону вважається нікчемним.

Ураховуючи те, що ним на виконання умов попереднього договору купівлі-продажу від 05 грудня 2017 року на користь ОСОБА_3 було сплачено грошові кошти у розмірі 30 500 доларів США та 13 900 грн, тому позивач ОСОБА_2 просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 на свою користь грошові кошти у розмірі 30 500 доларів США та 13 900 грн, як застосування наслідку нікчемного правочину, укладеного між сторонами попереднього договору купівлі-продажу від 05 грудня 2017 року тильної частини магазину, а також понесені по справі судові витрати по справі.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 грудня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 30 500 доларів США та 13 900 грн, як застосування наслідку нікчемного правочину, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 попереднього договору купівлі-продажу від 05 грудня 2017 року тильної частини магазину.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 , покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, виходячи з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 червня 2005 року між позивачем ОСОБА_2 (покупець) та ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ПЛЮС» в особі директора Кулачинського Р. Ф. (продавець) було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу на підставі якого позивач набув право власності на 8/100 частин цілісного майнового комплексу ДКПТ «Магістраль», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 11 квітня 2006 року між вказаними сторонами було також укладено нотаріально посвідчений договір дарування на підставі якого позивач набув право власності ще на 8/100 частин цілісного майнового комплексу (а.с.11-16). Всього позивачу на праві власності належить 16/100 частин вказаного нерухомого майна, на яку виділено обумовлені у договорах відокремлені частини приміщення.

05 грудня 2017 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено попередній договір купівлі-продажу тильної частини магазину, згідно умов якого ОСОБА_2 (покупець) вносить частково попередньо оплату у розмірі 5 000 доларів США, а ОСОБА_3 приймає часткову оплату у розмірі 5 000 доларів США. Часткова оплата внесена покупцем буде зарахована до повної вартості приміщення. Власник після отримання повної вартості приміщення зобов`язується нотаріально посвідчити вказаний попередній договір (а.с.7).

Судом також встановлено, що на виконання умов попереднього договору купівлі-продажу від 05 грудня 2017 року ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 30 500 доларів США та 13 900 грн, що підтверджується написами на зворотній частині попереднього договору купівлі-продажу та власноручно написаною ОСОБА_3 розпискою від 30 березня 2019 року на суму 2 000 доларів США.

Як вбачається з інформаційної довідки № 2901955954 від 14 грудня 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ПЛЮС» (а.с.9, 10).

Задовольняючи позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що попередній договір купівлі-продажу від 05 грудня 2017 року, укладений між сторонами по справі у простій письмовій формі, проте, оскільки такий договір підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню, тому він підлягає визнанню недійсним. Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_2 на виконання умов вказаного попереднього договору купівлі-продажу на користь ОСОБА_3 було сплачено грошові кошти у розмірі 30 500 доларів США та 13 900 грн, суд вважав за необхідне застосувати наслідок недійсності вказаного правочину, стягнувши з відповідача на користь позивача сплачені на його виконання суми грошових коштів.

Однак з такими висновками суду не можна погодитись.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно із ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення (ч. 3 ст. 635 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частини 1 та 2 ст. 638 ЦК України).

Однак ухвалюючи оскаржуване у цій справі рішення про задоволення позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції не звернув уваги на те, що між сторонами попереднього договору купівлі-продажу від 05 грудня 2017 року не було досягнуто домовленості щодо строку (терміну) укладення основного договору, що є основною істотною умовою договору, оскільки визначення певного строку (певного терміну) укладення основного договору є необхідною умовою для договорів цього виду.

Як встановлено під час апеляційного розгляду справи, сторони в належній формі не досягли згоди з усіх істотних умов договору, зокрема, щодо визначення певного строку укладення основного договору, предмету договору та його ціну, а тому з огляду на приписи ч. 1 ст. 638 ЦК України попередній договір між сторонами не укладено, а, відповідно, до нього не можуть бути застосовані наслідки недійсного (нікчемного) правочину.

Наведене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, який викладений у постанові від 18 листопада 2019 року у справі № 750/7467/16-ц (провадження № 61-14781св19).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем ОСОБА_2 всупереч вищенаведеним нормам процесуального права не доведено та не надано доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, що свідчить про безпідставність заявленого ним позову.

За таких обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а його висновки не відповідають обставинам справи, тому з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, його необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційним судом у цій справі ухвалюється нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 , тому з нього на користь відповідача ОСОБА_3 підлягають стягненню понесені останнім судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 12 649 грн 35 коп.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 грудня 2022 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про застосування наслідків нікчемного правочину відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 12 649 (дванадцять тисяч шістсот сорок дев`ять) гривень 35 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя

Судді: