Рішення

від 24.08.2010 по справі 2-607/2010

КОТОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-607/2010

?

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.08.2010 року Котовський міськрайонний суд Одеської області

в складі: г о л о в у ю ч о г о суді Нікітішина В.П.

при с е к р е т а р і - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Котовську Одеської області цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні частиною домоволодіння та виселення і зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів витрачених на ремонт Ѕ частини домоволодіння ,

встановив:

Позивач по первісному позову, ОСОБА_2 звернувся в суд позовом до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , вказуючи, що згідно рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 24.11.2008 року, яке набрало законної сили, він є власником Ѕ частини житлових будинків по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в порядку розподілу спільного майна подружжя з ОСОБА_3 .

На цей час має намір провести ремонт та переобладнання в будинку по АДРЕСА_1 , з облаштуванням цієї частини в самостійне ізольоване житлове приміщення. Однак відповідачі перешкоджають йому у доступі до власної частини будинку. На його неодноразові вимоги не перешкоджати у вселенні в цю частину будинку та користування нею не реагують. Цим порушують його право на власність. Тому просив постановити рішення суду, яким зобов`язати відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з членами його родини не перешкоджати йому у користуванні Ѕ частини будинку по АДРЕСА_1 та виселити їх без надання іншого житла.

В свою чергу відповідачка ОСОБА_3 звернулась до ОСОБА_2 з зустрічною позовною заявою, в якій вказує, що починаючи з 2004 року припинила шлюбні відносини з відповідачем. За час знаходження справи у суді щодо розподілу спільного майна подружжя житловий будинок по АДРЕСА_1 потребував ремонту. Тому до вирішення справи у суді вона провела значні ремонтні роботи цього домоволодіння. Зокрема, нею виконанні роботи у частині домоволодіння що відійшла у власність відповідача, як то: заміна 2 металопластикових вікон та дверей, ремонт кладової (обшивка вагонкою та плиткою підлоги), ремонт стелі кімнати, встановлено підвісну гіпсокартонову стелю, поміняно електрообладнання в кімнаті, зірвано стару підлогу, залиту нову підлогу та покрито її ДСП та лінолеумом, пошпакльовано стіни кімнати та поклеєні нові шпалери, перекрито гараж та ремонт гаражних воріт. Відповідно відповідач зобов`язаний відшкодувати їй понесені затрати. Однак добровільно він цього не робить. Тому з урахуванням уточнених вимог від 01.06.2010 року, просила постановити рішення суду, яким стягнути з відповідача на її користь витрати на ремонт частини домоволодіння по АДРЕСА_1 , що належить відповідачу у розмірі 23979 грн. та понесені судові витрати у справі.

Вході розгляду справи у суді позивач по первісному позові підтримав свій позов у повному обсязі. Зустрічний позов не визнав. Додатково зазначав, що в будинок по АДРЕСА_1 до цього часу в натурі не переобладнано у двоквартирний будинок. Фактично цей будинок займає його колишня дружина ОСОБА_3 та їх син ОСОБА_4 зі своєю сією. Оскільки ключ від будинку у них він не в змозі

зайти в цей будинок і приступити до його переобладнання. Тому для виконання цих робіт йому потрібне відповідне рішення суду, яке б дало можливість виконати ці роботи.

Що ж до відшкодування ОСОБА_3 понесених нею витрат на ремонт домоволодіння, то він з цим не згоден, оскільки не бачив необхідності у проведені такого ремонту. Крім цього зараз він знову буде все перебудовувати на свій лад. Тому просив його позовну заву задовольнити у повному обсязі, а в зустрічному позові відмовити.

Відповідач по первісному позові і позивач по зустрічному позові ОСОБА_3 проти позову ОСОБА_2 заперечувала, натомість наполягала на задоволенні власного позову. Додатково пояснювала, що будинок по АДРЕСА_1 за час тривалих судових тяжб пройшов до непридатного стану. Впала стеля в кімнаті, прогнила підлога і таке інше. Тому, не чекаючи кінцевого рішення суду у справі щодо розподілу майна подружжя, вона змушена була провести за власні кошти ці необхідні ремонтні роботи. Тепер відповідач отримав у власність відремонтовану частину домоволодіння. Однак відшкодувати їй витрати на ремонт не бажає. Зараз зберігає у половині будинку, що відійшла відповідачу свої речі, і не допустить його до неї поки він не сплатить її понесені затрати.

Відповідач по первісному позові ОСОБА_4 проти позову заперечував. Вказував, що позивач, який є його батьком, ніяких претензій щодо перешкоджань у користуванні будинком не заявляв. Зі свого боку він мешкає у цьому будинку, половина якого належить і його матері, разом із дружиною та неповнолітніми дочкою і сином. Іншого житла у нього немає. Неодноразово просив батька, який має інше власне житло по АДРЕСА_2 , продати йому частину будинку по АДРЕСА_1 , чи здати в оренду. Однак це питання з незрозумілих причин ним не вирішується. Доказів щодо задоволення позову щодо нього позивачем не представлено. Тому не вбачає підстав у задоволені цієї частини позову.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку про наступне.

Судом встановлено і цього не заперечують сторони у справі, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є співвласниками в рівних частинах домоволодіння АДРЕСА_1 , згідно рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 24.11.2008 року (справ-№2-2/2008).

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З урахуваня цих положень закону підлягає задоволенню первісний позов в частині щодо ОСОБА_5 . Її фактичне утримування у свому володіні частини домоволодіння по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , та недопущення його проведення ремонтних робіт стосовно переобладнання будинку в двоквартирний є неправомірним. Її майнові претензії до ОСОБА_2 не можуть бути виправданням цих дій. Тому ОСОБА_3 слід зобовязати в подальшому не перешкоджати ОСОБА_2 у користуванні його частиною будинку за цією адресою. Відповідно її також слід виселити з цієї частини будинку у власну частину за цією адресою.

Щодо позовних вимог первісного позову стосовно ОСОБА_6 та членів його сімї то вони не можуть бути задоволені з наступних підстав.

По-перше, позивачем по первісному позові з цього приводу не представлено будь яких доказів щодо перешкоджань позивачу у користуванні його частиною будинку.

По-друге, відповідач ОСОБА_4 в розумінні положень ст.64 та 156 ЖК України, є членом сімї позивача, а тому не може не може безпідставно бути позбавлений права на користування спірним житлом та виселений.

Згідно ч.2 ст.64 ЖК України до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Статею 156 ЖК України передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Члени сім`ї власника будинку (квартири) зобов`язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім`ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку. До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Підстав для позбавлення ОСОБА_4 з членами його сімї на право користування житловим приміщенням у частині будинку ОСОБА_2 та їх виселення без надання іншого житла позивачем не представлено.

Згідно ст.157 ЖК України таке можливо лише у випадку якщо вони б руйнували чи псували житло або порушували правила співмешкання.

Тому первісний позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Питання розподілу судових витрат по первісному позові суд не розглядає, оскільки таких вимог позивачем не заявлено.

Розглядаючи вимоги зустрічного позову, суд приходить до висновку по його задоволення у повному обсязі, виходячи з наступнох підстав.

Згідно ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені Цивільним кодексом Української РСР.

Виходячи з вимог закону ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як співвласники домоволодіння АДРЕСА_1 зобовязані утримувати його в належному стані.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 19.04.2010 року №12-10, проведеної судовим експертом Котовського МРБТІ та РОН, вартість ремонтно-будівельних робіт станом на 13.04.2010 року, виконаних в частині домоволодіння, що належить ОСОБА_2 складає-23979 грн.

Доказом понесення цих витрат з боку ОСОБА_3 протягом 2004-2006 років є відповідні накладні на придбання будівельних матеріалів та розписки будівельників на оплату їм виконаних будівельних робіт, копії яких приєднані до матеріалів справи.

Згідно ст.360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Твердження ОСОБА_2 у відсутності необхідності проведення таких ремонтних робіт є голословними. Сам він в ході розгляду справи у суді не заперечував наявності проблеми зі стелею у цьому будинку. Доводи з його боку про необхідність переобладнання будинку, і як наслідок цього проведення нових ремонтних робіт, не може бути підставою для відмови у зустрічному позові.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦК України на ОСОБА_2 слід покласти понесені ОСОБА_3 судові витрати у справі, що підтверджуються писмовими доказами справи.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст.321, 322,325,360,386,387,1214 ЦК України, ст.ст.150,151,156 ЖК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Первісну позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_2 в користуванні його Ѕ частиною будинку по АДРЕСА_1 .

Виселити ОСОБА_3 з Ѕ частини будинку по АДРЕСА_1 належні ОСОБА_2 в іншу половину цього будинку належну ОСОБА_3 .

В інших вимогах первісного позову відмовити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 - 23799 грн. витрачених нею на ремонт Ѕ частини домоволодіння по АДРЕСА_1 належного ОСОБА_2 , 1307 грн. 20 коп., понесених витрат на проведення судової будівельно технічної експертизи, 239 грн. 79 коп. сплаченого судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді, а всього разом 25465 грн. 99 коп..

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через суд який його постановив на протязі 10 днів з дня його проголошення.

Суддя -