Постанова

від 11.05.2022 по справі 1915/9059/2012

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 1915/9059/2012Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М. Провадження № 22-ц/817/110/22 Доповідач - Шевчук Г.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2022 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Шевчук Г.М.

суддів - Костів О. З., Міщій О. Я.,

секретаря Романської К.М.,

за участі:

представника позивача - відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представників позивачів - відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представника Великоберезовицької селищної ради Новікова Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 1915/9059/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, треті особи Великоберезовицька селищна рада Тернопільського району Тернопільської області, Спільне мале підприємство «Геодезія» про визнання недійсним державного акту, зобов`язання скасувати реєстраційний запис, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, треті особи головне управління держгеокадастру у Тернопільській області, Великогаївська сільська рада про визнання недійсним рішення, визнання недійсним державного акту на право власності та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИв:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, треті особи Великоберезовицька селищна рада Тернопільського району Тернопільської області, СМП «Геодезія», в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- усунути їй перешкоди у здійсненні права власності на самовільно захоплену ОСОБА_4 по лінії розмежування між господарствами частину її земельної ділянки площею 0,0228 га по АДРЕСА_1 , зобов`язавши відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 демонтувати самовільно встановлені цегляні стовпчики, металеві ворота, огорожу по її ділянці вздовж всієї межі між домогосподарствами, демонтувати огорожу на в`їзді на її земельну ділянку, а також не чинити перешкод у встановленні межових знаків згідно Державного акту не право власності на земельну ділянку серії ЯК №284598 від 23.12.2011 року;

- стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 завдані збитки в сумі 300 гривень та моральну шкоду 5000 гривень;

- зобов`язати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 оплатити встановлення нових межових знаків на спільній межі;

- визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю гр. ОСОБА_4 серії ТР ІУ №003444 зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №697 від 14.12.2000 року.

- зобов`язати Великоберезовицьку селищну раду скасувати реєстраційний запис державного акту ОСОБА_4 серії ТР ІУ №003444 зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №697 від 14.12.2000 року.

Позов мотивовано тим, що їй на підставі держаного акту серії ЯК №284958 від 23.12.2011 року належить земельна ділянка в селі Кип`ячка Тернопільського району Тернопільської області. Проте, вона не може користуватися своєю власністю, оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перешкоджають їй в цьому. У 2010 році ОСОБА_4 самовільно встановив на її земельній ділянці огорожу, вважаючи, що ОСОБА_2 (попередній землекористувач) захопив його земельну ділянку. 29.03.2012 року в присутності членів комісії селищної ради позивачка встановила межові знаки, витративши на це 300 гривень, однак наступного дня ці межові знаки були знищені та викрадені. Крім того відповідачі вчиняють інші дії щодо перешкод їй в користуванні земельною ділянкою.

Зазначала ,що ОСОБА_4 на її земельній ділянці вимурував цегляні стовпчики та вставив на них металеві ворота, встановив металеву огорожу вздовж всієї межі з її ділянкою, пробив стіну його господарської будівлі та встановив там арматуру.

Вважає, що державний акт ОСОБА_4 повинен відповідати державному акту ОСОБА_8 в якого він купив земельну ділянку, однак, він суперечить йому по розмірі ліній БВ та АБ, а тому, виданий з порушенням закону, що встановлено із листа управління Держкомзему.

Просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 . Звертає увагу, що заїзд через її земельну ділянку на земельну ділянку ОСОБА_4 не передбачений. Крім того, є безпідставним покликання на план забудови садиби, оскільки відмітка про заїзд зі сторони земельної ділянки ОСОБА_1 домальована після виготовлення генерального плану забудови.

Наголошує, що немає жодних документів, які б підтверджували існування спільного заїзду. Звертає увагу, що її земельна ділянка не включає жодного метра земельної ділянки ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з зустрічним позовом, в якому просять:

- визнати недійсним та скасувати рішення сесії Великоберезовицької селищної ради №117 від 28.07.2011 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 загальною площею 0,2287 га по АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серія ЯК №284958 від 23.12.2011 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,2287 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 6125255200030010299;

- скасувати державну реєстрацію Державного акта на право приватної власності на землю серія ЯК №284958 від 23.12.2011 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,2287 га по АДРЕСА_1 ;

- усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_4 , яка знаходиться по АДРЕСА_1 і передана у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 звільнити заїзд до належних на праві власності ОСОБА_4 будинковолодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1 від кам`яної огорожі та будівельних матеріалів.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,232 га наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель а споруд по АДРЕСА_1 , яку він придбав в ОСОБА_9 .. Генеральним планом забудови земельної ділянки передбачено заїзд з АДРЕСА_1 , який був спільний для ОСОБА_4 та суміжного користувача, яким на цей час є ОСОБА_1 .. Рішенням сесії Великоберезовицької селищної ради №117 від 28.07.2011 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 загальною площею 0,2287 га по АДРЕСА_1 та на підставі цього рішення видано Державний акт на право приватної власності на землю серія ЯК №284958 від 23.12.2011 року. Вважає, що вказаним рішенням та державним актом фактично вилучено частину земельної ділянки ОСОБА_4 а також не враховано існування заїзду.

У задоволенні позову ОСОБА_1 просить відмовити. Посилається на те, що ОСОБА_1 не підтвердила факт самовільного захоплення земельної ділянки та викрадення та знищення межових знаків, як і відсутні докази вчинення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Зазначає, що він є власником земельної ділянки та житлового будинку, які придбав від ОСОБА_8 .. Під час виготовлення державного акту ОСОБА_8 всі зовнішні межі земельної ділянки були погоджені та був підписаний акт погодження меж із ОСОБА_10 , який був власником будинку, яким зараз володіє ОСОБА_1 .. На підставі договору купівлі продажу земельної ділянки, ОСОБА_4 виготовив державний акт на своє ім`я, розміри якого ідентичні розмірам державного акту ОСОБА_8 .. Фактичні розміри земельної ділянки, якою він користується відповідають межам земельної ділянки, яка відображена в його державному акті. Звертає увагу, що ОСОБА_1 придбала житловий будинок через 11 років після того, як він придбав земельну ділянку, та при приватизації землі він не погоджував їй межі земельної ділянки.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ТР ІУ№003444 виданий на ім`я ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,232 га в селі Кип`ячка Тернопільського району Тернопільської області, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №697 від 14.12.2000 року;

Усунено ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , зобов`язавши відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 демонтувати огорожу на в`їзді на її земельну ділянку.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, треті особи Великоберезовицька селищна рада Тернопільського району Тернопільської області, СМП «Геодезія» про зобов`язання скасувати реєстрацію, усунення перешкод у здійсненні права власності на самовільно захоплену частину земельної ділянки, стягнення з завданих збитків в сумі 300 гривень та моральної шкоди 5000 гривень, зобов`язання оплатити встановлення нових межових знаків на спільній межі - відмовлено.

Позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано недійсним та скасовано рішення сесії Великоберезовицької селищної ради №117 від 28.07.2011 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 загальною площею 0,2287 га по АДРЕСА_1 ;

Визнано недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серія ЯК №284958 від 23.12.2011 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,2287 га по АДРЕСА_1 кадастровий номер земельної ділянки 6125255200030010299;

Скасовано державну реєстрацію в державному реєстрі прав власності речового права на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серія ЯК №284958 від 23.12.2011 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,2287 га по АДРЕСА_1 .

В задоволенні позову ОСОБА_5 , а також решти позовних вимог ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2021 року скасувати частково та в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсним і скасування рішення сесії Великоберезовицької селищної ради №117 від 28.07.2011 р. в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 0,2287 га по АДРЕСА_1 , про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯК №284958 від 23.12.2011 р., виданого на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,2287 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 6125255200030010299, про скасування державної реєстрації Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯК №284958 від 23.12.2011 р., виданий на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,2287 га по АДРЕСА_1 відмовити. Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо усунення їй перешкод у здійсненні права власності на самовільно захоплену ОСОБА_4 по лінії розмежування між господарствами частину її земельної ділянки площею 0,2287 га по АДРЕСА_1 , зобов`язавши ОСОБА_4 та ОСОБА_5 демонтувати самовільно встановлені цегляні стовпчики, металеві ворота, огорожу по її ділянці вздовж всієї межі між господарствами, а також не чинити перешкод у встановленні межових знаків згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №284958 від 23.12.2011 р. задовольнити повністю. В решті рішення суду не оскаржується.

Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що при приватизації нею земельної ділянки по АДРЕСА_1 фактично існував на землях загального користування спільний заїзд до садиб Влоха та ОСОБА_11 , який при відведенні ОСОБА_1 земельної ділянки у власність був включений в площу її ділянки.

Зокрема зазначає, що у плані земельної ділянки, який міститься в технічній документації по інвентаризації земельної ділянки для підготовки та видачі документів на право власності та користування землею, яка була розроблена для землевласника ОСОБА_8 , який був попереднім власником ділянки, яку в нього купив ОСОБА_4 , довжина лівої межі від точки Б до точки В складає 60,57 м + 14,70 м - 75,27 м. Вказує, що суд, посилаючись на пояснення ОСОБА_4 та письмові докази: викопіровку з опорного плану с.Кип`ячка, інформацію прокуратури Тернопільського району, генеральний план забудови земельної ділянки ОСОБА_12 , акт обстеження та погодження меж земельної ділянки ОСОБА_8 , абрис польових робіт, при виготовленні державного акту на право власності на землю ОСОБА_8 констатує, що на ділянці межі 14,70 м позначено заїзд з лівої сторони, однак тільки у двох із перерахованих документів, на які посилається суд, позначено заїзд. Зокрема, в абрисі польових робіт він не визначений розмірними точками його місцезнаходження: ширину, віддалі до орієнтирів і т.п.. У генеральному плані забудови ділянки ОСОБА_12 від 29.04.1975 р. всі лінії і написи, що стосуються заїзду, є допискою, яка не оговорена в цьому плані, а отже ця дописка не є законною і як доказ цей документ є нікчемним. Факт дописки підтверджений висновком спеціаліста НДГКЦ від 13.06.2011 р. №1-728/11.

Стверджує, що докази, на які посилається суд, свідчать тільки про можливість за певних умов влаштування в оговореному місці заїзду до садиби ОСОБА_4 . Зазначає, що рішенням Великоберезовицької селищної ради від 17.09.2010 р. №839 вирішено: комісії з питань земельних відносин, охорони довкілля і архітектури спільно з представниками управління Держкомзему у Тернопільському районі та відділу містобудування та архітектури Тернопільської РДА в присутності власників садиб Влоха та Гаврилюка в с.Кип`ячка встановити до 10.10.2010 р. (з виносом межових знаків) спільний заїзд, який знаходиться на землях загального користування до АДРЕСА_2 та зобов`язати власників садиб за власні кошти до 15.11.2010 р. облаштувати спільний заїзд до своїх садиб.

Стверджує, що згадане рішення Великоберезовицької селищної ради №839 станом на момент приватизації нею земельної ділянки виконане не було через відсутність згоди ОСОБА_4 із запропонованим варіантом розміщення спільного заїзду. Вказує, що вона з власної ініціативи добровільно відмовилася від приватизації частини належної їй ділянки площею 0,26 га, яка була в користуванні ОСОБА_13 (т.1 а.є. 146) в користь земель загального користування з тим, щоби ОСОБА_4 влаштував заїзд на свою ділянку із земель загального користування. Для цього точку В на плані меж моєї земельної ділянки вона перенесла на 6,88 метрів вище в напрямку свого сараю від точки Б на плані меж земельної ділянки ОСОБА_8 , залишивши ці 6,88 м для влаштування ОСОБА_4 заїзду на свою земельну ділянку.

На думку ОСОБА_1 , також є помилковим висновок суду про те, що селищна рада передала їй за процедурою приватизації земельної ділянки частину ділянки, яка не була в її користуванні і використовувалася як спільний заїзд, оскільки саме вона відмовилася від частини земельної ділянки, яку вправі була отримати у власність, в користь селищної ради, на якій ОСОБА_4 міг би влаштувати заїзд на свою ділянку. А тому, рішення сесії Великоберезовицької селищної ради №117 від 28.07.2011 р. в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у її власність загальною площею 0,2287 га по АДРЕСА_1 є абсолютно законним, а відповідно законним є Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯК №284958 від 23.12.2011 р., виданий на її ім`я на вищезазначену ділянку та державна реєстрація в державному реєстрі прав власності речового права на підставі цього Державного акта.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки вважає її доводи необґрунтованими та безпідставними.

Зазначає, що спірний заїзд до його та ОСОБА_1 будинкових територій завжди був і залишається землею загального користування, що підтверджується рішенням Великоберезовицької селищної ради від 17 вересня 2010 року №839.

В судовому засіданні представники ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Представники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2021 року без- змін, оскільки вважають його законним та обґрунтованим.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Даним вимогам рішення суду відповідає.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 на підставі державного акту на праві приватної власності на землю серії IV №032956 виданого Великоберезовицькою селищною радою народних депутатів 12 квітня 2000 року, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №598, отримав у власність земельну ділянку площею 0,232 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, розташовану на території села Кип`ячка Великоберезовицької селищної ради, межі земельної ділянки ВБ - 60,57+14,7 землі ОСОБА_13 , БА 33,20 землі селищної ради, АГ 59,57 землі ОСОБА_14 , ГВ 32.51 землі селищної ради.

На підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Василишин С.Й. від 25 травня 2000 року ОСОБА_4 придбав житловий будинок, по АДРЕСА_1 . (т.1 а.с.9). За результатами інвентаризації 1992 року на будинковолодіння по АДРЕСА_1 господарство складається із житлового будинку А, стайні Б, Погріб ПГ та відмостки.

Також, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.05.2000 року, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Василишин С.Й. та зареєстровано в реєстрі за №3393, ОСОБА_8 продав, а ОСОБА_4 купив земельну ділянку площею 0,232 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, розташовану на території села Кип`ячка В.Березовицької селищної ради.

На підставі договору купівлі продажу земельної ділянки від 25 травня 2000 року, ОСОБА_4 був виготовлений державний акт серії ТР ІУ №003444 на право власності на земельну ділянку площею 0,232 га в селі Кип`ячка Тернопільського району Тернопільської області, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №697 від 14.12.2000 року, межі земельної ділянки ВБ 60,57+2,70 землі ОСОБА_13 , БА 12+33,20 землі селищної ради, АГ 69,57 землі ОСОБА_14 , ГВ 32,57 землі селищної ради.

Згідно зі свідоцтвом про забудову індивідуальної садиби ОСОБА_15 (т.1 а.с. 16-17), генерального плану забудови земельної ділянки в селі Кип`ячка від 25 квітня 1975 року ОСОБА_15 на якому в лівому верхньому куті є викопіровка з Генплану села Кип`ячка (т.1. а.с.73,74, т.2 а.с. 16-18, 72-78), акту винесення внатурі червоних ліній і проведення розбивки (т.1.а с.75) земельна ділянка трапецієподібної форми, значиться заїзд 8,5+4,9 зі сторони земельної ділянки теперішнього користувача ОСОБА_16 .

Згідно висновку спеціаліста від 13.06.2011 року №1-728/11 НДЕКЦ, рукописний текст «заїзд» із стрілкою за ним, розмірна лінія з виносною лінією (лінією контуру) обмежувальні засічки, розмірні числа «8.0» і «4.0» між засічками на розмірній лінії в місці розміщення графічного зображення заїзду на територію земельної ділянки із розмірною прив`язкою його до вулиці (дороги), на схемі її забудови в генеральному плані забудови земельної ділянки ОСОБА_15 від 1975 року були внесені шляхом дописки іншим барвником та пишучим прибором. Встановити, чи дописку виконано тією ж особою, яка виготовила документ і коли зроблено дописку не представляється можливим (т.1. а.с.141-145).

ОСОБА_1 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , відповідно до договору дарування житлового будинку від 24.03.2011 року (т.1 а.с.19). Згідно матеріалів інвентаризаційної справи, за результатами інвентаризації 2009 року на будинковолодіння по АДРЕСА_1 , господарство складається із житлового будинку А, прибудови А(а), хліва Б, убиральні В, Погріб ПГ (т.1. а.с. 211-214).

23.12.2011 року ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності на землю серії ЯК №284958 на земельну ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,2287 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6125255200030010299, яка на відрізку БВ межує з земельною ділянкою ОСОБА_4 .

Актом обстеження меж суміжних присадибних земельних ділянок в АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_2 від 26.06.2010 року комісії Великоберезовицької селищної ради, встановлено, що існуючі фактичні, історично сформовані межі між земельними ділянками ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в натурі є неправильної опуклої і ввігнутої форми, що не відображено в державному акті на право власності, серії ТР ІV №003444 ОСОБА_4 , у зв`язку із чим не має можливості провести правильно обміри та обчислення площ земельних ділянок гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (п.1.). ОСОБА_4 самовільно порушив існуючу межу між садибами та зайняв шириною 2,5 м. земельну ділянку ОСОБА_2 розділивши стару існуючу господарську будівлю навпіл, яка знаходиться на існуючій межі на відстані 0,5 см. (2). Комісія вирішила ОСОБА_4 демонтувати самовільно встановлену огорожу; сторонам провести геодезичну зйомку для правильного визначення площ земельних ділянок в натурі.

Згідно рішення Великоберезовицької селищної ради від 17 вересня 2010 року №839, сільська рада розглянувши акт обстеження меж земельних ділянок в АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 26.05.2010 року вирішила: комісії з питань земельних відносин, охорони довкілля та архітектури, спільно з представниками управління Держкомзему у Тернопільському районі та відділу містобудування та архітектури Тернопільської РДА, в присутності власників садиб гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в селі Кип`ячка: встановити до10.10.2010 року (з виносом межових знаків) спільний заїзд, який знаходиться на землях загального користування до садиб ОСОБА_4 та ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 ; зобов`язати власників садиб ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за власні кошти до 15.11.2010 року облаштувати спільний заїзд до своїх сади.

Як видно з інформації фірма «Матек» (т.7 а.с. 131-135, т.3 а.с. 26), вказаною фірмою проведено зйомку земельної ділянки ОСОБА_4 .. На підставі польових вимірів був складений робочий план земельної ділянки і направлений в Великоберезовицьку селищну раду для узгодження із селищною радою та суміжними землекористувачами. При узгодженні меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами встановлено, що в державному акті ТРІУ №003444 виданому 14.12.2000 року допущена помилка від Б до В гр. Небесний (правонаступник ОСОБА_2 ): межа проходить по господарській будівлі, яка збудована до 1976 року. ОСОБА_4 було запропоновано узгодити межу у відповідності до існуючої, але останній відмовився, та фірмою були зупинені подальші роботи по виготовленні технічної документації.

Також, з метою виготовлення технічної документації ОСОБА_4 звертався в Тернопільську регіональну філію ДП «Центр державного земельного кадастру», фахівцями якої в 2010 році розпочато виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на землю. (т.1. а.с. 24, т.4 а.с.111-141, т.6 а.с.38-63 т.7 а.с. 136, т.8 а.с. 36, т.11 а.с.57).

На засіданні комісії Великоберезовицької селищної ради від 13 липня 2011 року та 16.12.2012 року комісія рекомендувала Великоберезовицькій селищній раді відмовити ОСОБА_4 в погодженні технічної документації, так як така технічна документація не відповідає історично сформованим межам, межа проходить через будівлю. (т.1. а.с. 24, т.6 а.с. 31,31, т.3 а.с. 164-165).

Рішенням Великоберезовицької селищної ради від 19 травня 2011 року №76 затверджено акт обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 власником якої є ОСОБА_4 на предмет відповідності даної земельної ділянки тій, що наведена в державному акті на право приватної власності ОСОБА_4 .

Рішенням Великоберезовицької селищної ради від 29 червня 2011 року №89 вирішено затвердити акт постійної комісії з питань земельних відносин від 24.06.2011 року, яким комісія рекомендувала сесії селищної ради погодити акт встановлення та погодження меж між сусідами гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Згідно рішення сесії Великоберезовицької селищної ради №117 від 28.07.2011 року Великоберезовицька селищна рада вирішила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 загальною площею 0,2287 га по АДРЕСА_1 (п.2) та передати ОСОБА_1 вказану земельну ділянку у власність (п.2.1.).

З акту перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки від 29.03.2012 року та акту встановлення межових знаків на земельній ділянці ОСОБА_1 від 29.03.2012 року було встановлено межові знаки в кількості 3 штуки на земельній ділянці ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК №284958 від 23.12.2011 року (т.3 а.с. 8-9).

Згідно акту комісії Великоберезовицької селищної ради від 30 березня 2012 року межові знаки в кількості 3 штуки на земельній ділянці ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК №284958 від 23.12.2011 року знищені зі сторони ОСОБА_4 (т.3 а.с. 10).

З приводу знищення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 межових знаків ОСОБА_1 зверталася в міліцію 30.03.2012 року, прокуратуру та державну інспекцію сільського господарства 20.06.2012 року (т.3 а.с. 53,54,55). Згідно інформації державної інспекції сільського господарства від 25 червня 2012 року №723 встановлено знищення межових знаків ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , та за невиконання приписів по відновленню межових знаків на ОСОБА_4 накладене адміністративне стягнення 340 грн., а на ОСОБА_5 238 грн.

Як видно із листа державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області від 14 вересня 2012 року №1460 ОСОБА_2 , при виготовленні державного акту серії ТР ІУ №003444 виданий на земельну ділянку площею 0,232 га на ім`я ОСОБА_4 , ні управлінням Держкомзему в Тернопільському районі, ні Великоберезовицькою селищною радою не надавалася технічна документація із землеустрою для виготовлення державного акту на ім`я ОСОБА_4 . Також, при перевірці встановлено, що лінія ВБ землі гр. ОСОБА_13 в плані зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_4 на 12 м. менша ніж у плані меж зовнішньої земельної ділянки ОСОБА_8 , а лінія АБ (землі селищної ради) збільшилася на 12 метрів у державному акту ОСОБА_4 у порівнянні з державним актом ОСОБА_8 . Тому, зроблено висновок, що державний акт був виданий із порушенням земельного законодавства.

В технічній документації по інвентаризації земельної ділянки для підготовки та видачі документів на право власності та користування земельною ділянкою ОСОБА_8 виготовленого СМП «Геодезія» 2000 року (т.4 а.с.148-152, т.6 а.с.217-228, т.9 а.с. 26-35, т.11. а.с.174-199) наявні рішення Великоберезовицької селищної ради, яким ОСОБА_8 передано у власність земельну ділянку 0,232 га, акт обстеження та погодження меж земельної ділянки ОСОБА_8 із підписами суміжних землекористувачів, в тому числі ОСОБА_17 від 30 липня 1999 року, план земельної ділянки ОСОБА_8 складеного техніком ОСОБА_18 . Також в технічній документації наявний журнал польових робіт та абрис, тобто схематичне зображення ситуації на місцевості під час польових обмірів проведених техніком, в яких відображені відстані. На ділянці межі 14,70 метрів позначено заїзд з лівої сторони, межа із земельною ділянкою ОСОБА_13 становить 60,57 м., відстань від межі господарської будівлі ОСОБА_13 до межі з ОСОБА_8 становить 0,5 метрів. Згідно пояснювальної записки, польові роботи виконані в грудні 1999 року.

В технічній документації із землеустрою (не проект землеустрою!) щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд виготовленому ФОП ОСОБА_19 наявні матеріали топографічно-геодезичних зйомок, акт відновлення та встановлення внатурі зовнішніх межових знаків, рішення селищної ради, тощо (т.1 а.с. 233-249).

Як видно із інформації прокуратури Тернопільського району Тернопільської області від 16.09.2010 року №59-182-10 на звернення ОСОБА_4 (т.3 а.с.157,158,159), 29 квітня 2010 року ОСОБА_4 звертався в сільську раду із заявою про встановлення меж із земельною ділянкою ОСОБА_2 та встановлення заїзду. Встановлено факт самовільного зайняття ОСОБА_20 земельної ділянки ОСОБА_2 , при цьому порушено існуючу межу між земельними ділянками, відносно ОСОБА_21 . Винесено припис та складено протокол про адміністративне правопорушення. Також, прокуратурою встановлено, що опорний план села Кип`ячка Тернопільського району та генеральний план забудови ОСОБА_15 засвідчують про наявність спільного заїзду до садиб.

З викопіровки опорного плану АДРЕСА_2 (т.4 а.с. 87-88, 91-92, 100, т.7 а.с.50-51) видно наявність заїзду до господарств по по АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_3 .

Кадастрова зйомка виготовлена ФОП ОСОБА_19 (т.3 а.с. 48, т.2 а.с. 14 т.3 а.с. 222, 239) та фото (т.1 а.с. 45, 125,126,127, т.4 а.с. 40-44), містить відомості про рельєф земельної ділянки, з яких можна зробити висновок, що через рельєф земельної ділянки, без проведення земляних робіт, на подвір`я ОСОБА_4 можна заїхати тільки по існуючому заїзді, інший заїзд до домогосподарства ОСОБА_4 відсутній.

Також фото (т.3 а.с. 49-51, т.8 а.с. 201-205) свідчить про встановлення огорожі ОСОБА_4 .

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2011 року у справі №2-8019/11 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третіх осіб Великоберезовицької селищної ради, управління Держкомзему у Тернопільському районі, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області, приватного підприємства «Фірма «Матек», Тернопільського районного госпрозрахункового БТІ про усунення перешкод у здійсненні права власності щодо земельної ділянки шляхом визнання господарської будівлі самочинним будівництвом та її знесенням в задоволенні позову відмовлено. Суд виходив з того, що позивачем не доведено порушення його прав, а саме, що збудована господарська будівля є самочинним будівництвом та знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_22 .

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 квітня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 10 липня 2014 року та ухвалою суду касаційної інстанції від 04.09.2014 року у справі за позовом Великоберезовицької селищної ради до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, суд вирішив позов задовольнити, усунути перешкоди Великоберезовицькій селищній раді в користуванні земельною ділянкою площею 0,0033 га. в с. Кип`ячка Тернопільського району згідно додатку №4 земельно-технічної експертизи №2691/13-22 від 14.01.2014 року (т.6 а.с. 64-71).

Згідно висновку експерта Тернопільського відділення КНДІСЕ за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 14.01.2014 року №2691/13-22 у цивільній справі за позовом Великоберезовицької селищної ради до ОСОБА_4 , державний акт на право приватної власності на землю серії ТР-ІУ №00344 виданий на ім`я ОСОБА_4 та Державний акт на право приватної власності на землю серії ІУ-ТР №032956 виданий на ім`я ОСОБА_8 не містить просторових координат (поворотних точок меж земельної ділянки в системі координат 63 року). Державний акт на право приватної власності на землю серії ТР-ІУ №00344 виданий на ім`я ОСОБА_4 був виданий на основі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ-ТР №032956 виданий на ім`я ОСОБА_8 , який з свою чергу був виданий на основі „Технічна документація по інвентаризації земельної ділянки для підготовки та видачі документів на право власності та користування землею. Точне положення межі земельної ділянки ОСОБА_8 можна визначити з кадастрового плану земельної ділянки ОСОБА_8 та генерального плану забудови ОСОБА_8 .. Експертом встановлено, що ОСОБА_4 фактично користується частиною земельної ділянки Великоберезовицької селищної ради, а саме, якщо брати до уваги кадастровий план ОСОБА_8 при виготовленні його держакту, то площа земельної ділянки, яку захопив ОСОБА_4 , становить 0,0033 га, при співставленні державного акту на ім`я ОСОБА_4 та розмір земельної ділянки, якою він фактично користується, то розмір самовільно зайнятої земельної ділянки становить 0,0054 га. Якщо порівняти фактичне користування земельною ділянкою ОСОБА_4 із генеральним планом забудови ОСОБА_15 , то ОСОБА_4 користується земельною ділянкою, яка до його ділянки не відноситься площею 0,0051 га. (т.5 а.с. 182, т.7 а.с. 82-91).

Згідно висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 16.07.2014 року №177/14-22 Тернопільського відділення КНДІСЕ, площа земельної ділянки, яка фактично перебуває в користуванні ОСОБА_4 при обмірах 12.11.2013 року становить 0,2274 га., при обмірах 14.03.2014 року 0,2281, фактична площа земельної ділянки ОСОБА_1 складає 0,2196 га.(1) Земельна ділянка по АДРЕСА_2 , якою Користується ОСОБА_1 не відповідає розміру, яка встановлена в державному акті на право власності на землю виданий на ім`я ОСОБА_1 серії ЯК №284958, фактична площа менша на 0,0091 га.(2) ОСОБА_23 користується частиною земельної ділянки ОСОБА_1 по межі Б-В площею 0,0114 та площею 0,0175 га.(5). Враховуючи розбіжності абрису, тобто схематичного зображення ситуації на місцевості, наявного в технічній документації на виготовлення державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_8 та відсутність координат та розмірів внутрішніх кутів земельної ділянки ОСОБА_8 в документації, точність кадастрового плану, експерт не зміг дати відповідь на шосте питання, чи мало місце порушення під час передачі земельної ділянки ОСОБА_1 28.07.2011 року та чи передана частина приватизованої земельної ділянки ОСОБА_4 ОСОБА_1 .

Відповідно до рецензії на висновок судової земельно-технічної експертизи від 16.07.2014 року №177/144-22, у зв`язку із тим, що експертом використано обміри земельної ділянки, які проведення для проведення експертизи по іншій справі, рецензенти прийшли до переконання, що експертом неправильно визначено межі фактичного користування по частково встановлені огорожі, а не фактично. Зазначено, що немає відомостей про дослідження координат поворотних точок земельних ділянок. В питаннях викладені тільки кінцеві результати. Тому рецензенти прийшли до висновку, що висновок судової земельно-технічної експертизи від 16.07.2014 року має певні недоліки щодо достатності вихідних даних та обґрунтованості проведених досліджень, однак встановити чи могли виявлені недоліки вплинути на результати експертизи можливо тільки за умови проведення повного дослідження (т.7 а.с.96-97).

Згідно висновку експертного дослідження експерта Тернопільського відділення Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз від 06.01.2021 року №416/20-22 на заяву ОСОБА_4 встановлено, що фактичні площа і межі (розміри і конфігурація) земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_3 не відповідають межам та площі, що зазначені в державному акті на право приватної власності на землю ТР-ІV №003444 та відомостям про межі що зазначені в кадастровому плані, що виготовлений Тернопільською регіональною філією Центру ДЗК.

Як видно із висновку експертного дослідження від 19 березня 2021 року №142/21-22 експерта Тернопільського відділення Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз на замовлення ОСОБА_1 , фактична межа земельної ділянки ОСОБА_1 , що розташована по АДРЕСА_1 в частині межування із земельною ділянкою ОСОБА_4 не відповідає лініям ВГ та БВ плану меж земельної ділянки державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №284958. Ця невідповідність зумовлена тим, що частиною земельної ділянки ОСОБА_1 вздовж лінії розмежування площею 0,0228 га фактично користується ОСОБА_4 . Фактична межа між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (тепер ОСОБА_4 ) не відповідає лінії розмежування ділянок, відомості про які наявні у копії технічної документації ОСОБА_8 у зв`язку із фактичним користуванням ОСОБА_4 частиною земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,0228 га. Експертом за відомостями журналу польових робіт при виготовленні державного акту на право власності земельної ділянки ОСОБА_8 відтворено межі земельної ділянки по АДРЕСА_4 . Відтак, встановлено, що межа із суміжником ОСОБА_13 ( АДРЕСА_1 ) не є прямою лінією та налічує 4 поворотних точки, на три з яких здійснювалося орієнтування. Також не є прямою лінією межа із північної сторони земельної ділянки, налічує три поворотні точки на дві з яких здійснювалося орієнтування. Площа земельної ділянки при такій конфігурації становить 0,2281 га.

Згідно ст. 16 Цивільного Кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першою статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно зі статтею 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства.

Статтею 96 ЗК України передбачено, що землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

Згідно з частиною першою статті 10 3ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною першою статті

Згідно зі статтею 15 2ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини другої, третьої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно до вимог частини першої статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Задовільняючи частково позов ОСОБА_4 суд першої інстанції прийшов до висновку, що рішення Великоберезовицької селищної ради №117 від 28.07.2011 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 загальною площею 0,2287 га по АДРЕСА_1 підлягає скасуванню, як незаконне, оскільки прийняте з порушенням норм закону. На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, а тому суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що підлягають до задоволення і позовні вимоги про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю серія ЯК №284958 від 23.12.2011 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,2287 га. по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 6125255200030010299 та скасування державної реєстрації речових прав на підставі цього акту.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення сесії Великоберезовицької селищної ради №117 від 28.07.2011 р. в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у її власність загальною площею 0,2287 га по АДРЕСА_1 та, відповідно, Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯК №284958 від 23.12.2011 р., виданий на її ім`я на вищезазначену ділянку та державна реєстрація в державному реєстрі прав власності речового права на підставі цього Державного акта є законними, на увагу не заслуговують, оскільки суд першої інстанції належним чином дослідив дані докази у справі та дав їм вірну оцінку.

Судом першої інстанції встановлено факт наявності спільного заїзду до будинковолодінь сторін. Іншого заїзду до господарств не існує.

Згідно рішення Великоберезовицької селищної ради від 17 вересня 2010 року №839, сільська рада вирішила комісії з питань земельних відносин, охорони довкілля та архітектури, спільно з представниками управління Держкомзему у Тернопільському районі та відділу містобудування та архітектури Тернопільської РДА, в присутності власників садиб гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , в селі Кип`ячка: встановити до 10.10.2010 року (з виносом межових знаків) спільний заїзд, який знаходиться на землях загального користування до садиб ОСОБА_4 та ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 та зобов`язати власників садиб ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за власні кошти до 15.11.2010 року облаштувати спільний заїзд до своїх садиб.

Наявність спільного заїзду також підтверджується викопіровкою з опорного плану АДРЕСА_2 (т.4 а.с. 88,92, 100, т.7 а.с.50-51), інформації прокуратури Тернопільського району Тернопільської області від 16.09.2010 року №59-182-10 на звернення ОСОБА_4 (т.3 а.с.157,158,159), генеральним планом забудови земельної ділянки в селі Кип`ячка від 25 квітня 1975 року ОСОБА_15 із наявним в лівому верхньому куті витягом з Генерального плану забудови села Кипячка (попереднього користувача земельної ділянки, якою користується ОСОБА_4 ) (т.1. а.с.73,74, т.2 а.с. 16-18, 72-78), акт обстеження та погодження меж земельної ділянки ОСОБА_8 із підписами суміжних землекористувачів, в тому числі ОСОБА_17 від 30 липня 1999 року та абрисом польових робіт, при виготовленні державного акту на право власності на землю ОСОБА_8 (т.4 а.с.148-152, т.6 а.с.217-228, т.9 а.с. 26-35, т.11. а.с.174-199) на ділянці межі 14,70 метрів позначено заїзд з лівої сторони, збірним кадастровим планом який виготовлений виготовлений ФОП ОСОБА_19 (Т.3 а.с.48) та план схема виготовлена центром ДЗК в 2020 році (т.11 а.с. 89).

Суд першої інстанції вірно зазначив, що приймаючи рішення №117 від 28.07.2011 року Великоберезовицька селищна рада, затверджуючи проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 загальною площею 0,2287 га по АДРЕСА_1 , який включав, в тому числі і спільний заїзд, не врахувала своє ж рішення від 17 вересня 2010 року №839, про встановлення до 10.10.2010 року спільного заїзду, який знаходиться на землях загального користування до садиб ОСОБА_4 та ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , яке було чинним, не скасовано та підлягало до виконання в силу ЗУ «Про місцеве самоврядування».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаним рішенням селищна рада порушила вимоги частин першої та другої статті 118 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла на час прийняття рішення, передавши ОСОБА_1 за процедурою приватизації земельної ділянки на підставі технічної документації без розроблення проекту землеустрою частину земельної ділянки, яка не була в користуванні останньої, та яка використовувалася, як спільний заїзд, в тому числі до господарства ОСОБА_4 .

Частиною четвертою статті 83ЗК України визначено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізація відходів, тощо). Стаття 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів`визначає що до об`єктів благоустрою населених пунктів належать території загального користування в тому числі вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки.

Як вірно зазначив суд, орган місцевого самоврядування не врахував вимог статті 39 Земельного кодексу України, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням Державних будівельних норм, регіональних та місцевих правил забудови, які передбачають обов`язкове існування доступу (проїзду) до будівель.

Судом першої інстанції встановлено, що іншого заїзду до господарства ОСОБА_24 не існує та рельєф земельної ділянки не дає можливість останньому зробити заїзд в іншому місці без проведення земляних робіт.

Таким чином, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що Великоберезовицькою селищною радою порушено вимоги ст. 39, 83, 118 ЗК України при прийнятті рішення №117 від 28.07.2011 р. в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 загальною площею 0,2287 га по АДРЕСА_1 , а тому рішення підлягає скасуванню, як незаконне.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Суду не надано належних та допустимих доказів, що спільний заїзд перебував у правомірному користуванні чи власності ОСОБА_1 .

Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог ОСОБА_1 щодо усунення ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права власності на самовільно захоплену ОСОБА_4 по лінії розмежування між господарствами частину її земельної ділянки площею 0,0228 га по АДРЕСА_1 , зобов`язавши відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 демонтувати самовільно встановлені цегляні стовпчики, металеві ворота, огорожу по його ділянці вздовж всієї межі між домогосподарствами, а також не чинити перешкод у встановленні межових знаків згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №284598 від 23.12.2011 року суд першої інстанції вірно виходив з того, що в обґрунтування вказаних вимог позивачка покликається на висновок експертного дослідження від 19.03.2021 року, який ґрунтується на державному акті ОСОБА_1 , та до якого включена земельна ділянка на якій розміщений спільний заїзд. Разом з тим, судом визнано недійсним вказаний державний акт та встановлено, що спільний заїзд не може бути переданий у власність ОСОБА_1 , а тому в цій частині позов не підлягає до задоволення, оскільки інших доказів встановлення правомірної межі між господарствами суду не надано.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИв:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 17 травня 2022 року.

Головуючий

Судді