Постанова

від 18.05.2022 по справі 918/1015/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2022 року Справа № 918/1015/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Крейбух О.Г. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Цвіркун О.О.

за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалене 09.02.2022 суддею Романюком Р.В. у м. Рівне (повний текст рішення складено 09.02.2022) у справі № 918/1015/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САВВАТ"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ "САВВАТ" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення з останнього 3152523, 68 грн., з яких: 3100788, 60 грн. заборгованості, 14526, 32 грн. 3% річних та 37208, 76 грн. інфляційні втрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги товариство вказало про те, що 22.03.2021 між сторонами було укладено договір поставки № 53-122-01-21-10504, згідно якого позивач зобов`язується поставити і передати у власність відповідача певну продукцію, а відповідач зобов`язується оплатити продукцію за кількістю і за цінами, що передбачені у специфікації. Позивач вказав про те, що останнім на виконання умов договору, було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 3263988 грн., що підтверджується видатковою накладною № 2 від 01.07.2021, однак, в порушення умов договору, відповідачем станом на 25.10.2021 не здійснено оплату за отриману продукцію, сума основного боргу становить - 3100788, 60 грн. Окрім того зазначив, що у зв`язку з простроченням відповідачем зобов`язань із здійснення оплати за отриману продукцію позивачем, відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 3 % річних у розмірі 14526, 32 грн. та інфляційні втрати у розмірі 37208, 76 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.02.2022 у даній справі частково задоволено позовні вимоги ТзОВ "САВВАТ" та стягнуто з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" 3060788, 60 грн. заборгованості, 14272, 12 грн. 3% річних, 37208, 76 грн. інфляційних втрат та 46684, 04 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Частково не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить останнє скасувати в частині стягнення з державного підприємства на користь позивача 46684,04 грн. судового збору та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким стягнути з відповідача на користь позивача 50 відсотків судового збору, стягнутого пропорційно задоволеним вимогам, в розмірі 23342,02 грн. та повернути ТзОВ "САВВАТ" із державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач вказує про те, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив, що норма, визначена ч. 1 ст. 130 ГПК України, надає право суду вирішити питання про повернення 50% судового збору позивачу за умови (зокрема) визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті. Тобто, визнання позову відповідачем у встановлений процесуальним законом порядку до початку розгляду справи по суті сприяє досягненню завдання господарського судочинства у найкоротші строки, задіявши мінімальні ресурси сторін та суду для вирішення спору та надає право суду ухвалити відповідне рішення на стадії підготовчого провадження - в порядку ч. 3 ст. 185 ГПК України. Поряд з цим, зазначена норма ГПК України не пов`язує можливість вирішення питання про повернення судового збору у зв`язку з частковим визнанням відповідачем позовних вимог. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що оскільки відповідач визнав позов лише в частині, а в решті заявлених вимог, що є предметом спору заперечив (3% річних та інфляційні втрати), у суду відсутні правові підстави для вирішення питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову в порядку ч.1 ст. 130 ГПК України. З таким висновком суду відповідач не погоджується, оскільки ні у ч. 1 ст. 130 ГПК України, ні у ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" законодавцем не зазначено про необхідний обсяг визнання позовних вимог відповідачем (повне визнання чи часткове), від якого може залежати прийняття рішення про повернення позивачу із державного бюджету 50% сплаченого судового збору. Скаржник вказує, що з огляду на те, що останнім до початку розгляду справи по суті визнано позов в частині суми основного боргу, то позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50% сплаченого судового збору.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.02.2022 у справі № 918/1015/21; призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Позивач правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Сторони по справі явку повноважних представників у судове засідання 12.05.2022 не забезпечили, про час та дату засідання були належним чином повідомлені судом.

Від скаржника на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в обгрунтування якого останній послався на режим воєнного стану на території України та нестабільну роботу мережі Інтернет, що унеможливлює участь представника відповідача у судових засіданнях Північно-західного апеляційного господарського суду, як за безпосередньої присутності в залі судового засідання, так і за участі у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Розглянувши вказане клопотання колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 11, 12 ст. 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судом констатується, що оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, зважаючи на те, що суди у період воєнного стану не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін по справі.

За умовами ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського судів дійшла наступних висновків.

Як встановлено апеляційним судом, 22.03.2021 між відповідачем (замовник) та позивачем (постачальник) укладено договір поставки № 53-122-01-21-10504, згідно п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника певну продукцію, а замовник, в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (додаток № 1 до договору). Згідно п. 1.2. договору, предметом поставки по даному договору є продукція: 42510000-4 (Обладнання системи вентиляції), яка передбачена специфікацією № 1 до даного договору. Відповідно до п. 2.1. - п. 2.3. договору, ціна продукції, що поставляється за цим договором складає 2719990 грн., крім того ПДВ 543998 грн. Загальна сума договору (вартість продукції) становить 3263988 грн. Кількість продукції та ціна за одиницю продукції вказана у специфікації № 1 (додаток № 1) до даного договору. Згідно з п. 3.1. договору, продукція поставляється постачальником в строк по 02.07.2021. Продукція поставляється постачальником на умовах: DDP згідно "Інкотермс - 2010". Місце поставки та вантажоодержувач - 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом". Кількість та асортимент продукції визначається специфікацією до даного договору. Пунктами 6.1. та 6.2. договору передбачено, що оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в наступному порядку: - оплата в сумі 3100788, 60 грн. (95 % від вартості поставленої продукції) протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС". Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію; - остаточний розрахунок в сумі 163 199,40 грн. (5% від вартості продукції) здійснюється протягом 45 календарних днів з дати затвердження сторонами технічного акту виконання постачальником шеф-налагоджувальних робіт поставленої продукції. Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє пдДоговору, датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або випадкового знищення продукції переходить до замовника з моменту поставки продукції. Перехід права власності на продукцію за договором відбувається в момент поставки продукції за умови наявності належним чином оформлених товарно-супровідних документів. Постачальник зобов`язаний скласти електронну податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) протягом терміну, встановленого п. 201.10 ПКУ та протягом 2-х календарних днів з дати реєстрації податкової накладної надати замовнику електронну квитанцію про реєстрацію, шляхом направлення її на електронну адресу замовника pdv22@rnpp.atom.gov.ua. Постачальник зобов`язаний надавати замовнику електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку: в електронній формі з дотриманням вимог законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронні довірчі послуги у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (п. 8.7. та п.8.8. договору). Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії даного договору - по 30.06.2022, а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків (п. 12.1. договору). Відповідно до специфікації № 1 (додаток № 1 до договору поставки № 53-122-01-21-10504 від 22.03.2021) сторони погодили поставку товару система вентиляції НТЦ П1-3/В1-6, на загальну суму 3263988 грн. Окрім того, між сторонами підписано технічну специфікацію (додаток № 2 до договору поставки № 53-122-01-21-10504 від 22.03.2021.

Судами встановлено, що позивачем, на виконання умов договору поставки, ДП "НАЕК "Енергоатом" від імені якого діє ВП "Рівненська атомна електрична станція" поставлена продукція на загальну суму 3263988 грн., що підтверджується видатковою накладною: № 2 від 01.07.2021. Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить відсутність з боку відповідача письмових претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору.

У свою чергу відповідач, листом № 12486/041 від 16.07.2021 "Про направлення ярлика та видаткової накладної", повідомив позивача про те, що згідно умов договору № 53-122-01-21-10504 від 22.03.2021 продукція, отримана згідно видаткової накладної № 2 від 01.07.2021, пройшла вхідний контроль. Ярлик на придатну продукцію № 1-6-180 від 14.07.2021.

Враховуючи умови п. 6.1. договору, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що у відповідача виник обов`язок з оплати за поставлену продукцію в розмірі 3100788, 60 грн. з 31.08.2021 по 25.10.2021 включно (зважаючи на те, що останній день строку оплати товару припадає на 28.08.2021 - суботу, 29.08.2021 - неділя, строк оплати відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України переноситься на наступний робочий 30.08.2021). Відтак, з 31 серпня 2021 року відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Позивачем 21.10.2021 було надіслано на адресу відповідача претензію (вих. № 87 від 19.10.2021) за договором поставки № 53-122-01-21-10504 від 22.03.2021 з вимогою оплатити заборгованість.

Відповідачем у відповідь претензію було направлено позивачу лист "Про надання відповіді на претензію" (№ 16459/001-юр від 17.09.2021) в якому зазначив, що ВП "Рівненська АЕС" змушена констатувати про наявність заборгованості за поставлену продукцію по договору, дана ситуація виникла виключно з причин критично важкої фінансової ситуації ДП "НАЕК "Енергоатом", відповідач застосовує усі можливості для якнайшвидшого її погашення та існуюча заборгованість по вказаному договору буде погашена в обов`язковому порядку.

Відповідачем, відповідно до платіжного доручення № 13594 від 07.12.2021 сплачено 40000 грн., а доказів сплати позивачу вартості переданої згідно договору продукції на суму 3060788, 60 грн. до матеріалів справи подано не було.

З огляду на викладене, враховуючи порушення відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань за договором поставки № 53-122-01-21-10504 від 22.03.2021, позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за період з 29.08.2021 по 25.10.2021 - 14526, 32 грн. 3 % річних та за період вересень 2021 - 37208, 76 грн. інфляційних втрат.

Рішенням від 09.02.2022 у даній справі місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТзОВ "САВВАТ" та стягнення з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" 3060788, 60 грн. заборгованості, 14272, 12 грн. 3% річних, 37208, 76 грн. інфляційних втрат та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.

Також місцевим господарським судом покладено на відповідача судові витрати в розмірі 46684, 04 грн.

Судом апеляційної інстанції зазначається, що предметом даного апеляційного розгляду є рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 46684, 04 грн. судового збору за розгляд позовної заяви, в іншій частині судове рішення не оскаржується. Відтак, апеляційний суд, враховуючи визначений відповідачем предмет оскарження судового рішення, приймаючи до уваги межі розгляду справи апеляційним судом, визначені у ст. 269 ГПК України, зазначає, що обумовлений скаржником в апеляційному суді предмет оскарження унеможливлює апеляційний перегляд судового рішення в частині, яка не оскаржується (стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3 % річних).

Відтак, надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Правові засади справляння судового збору, порядок сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом України "Про судовий збір".

З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву від 30.11.2021 за № 20921/001-юр відповідач визнав суму основного боргу та просив суд, в порядку ч. 1 ст. 130 ГПК України, вирішити питання щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору сплаченого при поданні позову.

В силу ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічні норми містить ч. 1 ст. 130 ГПК України, а саме, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Приймаючи рішення від 09.02.2022, суд першої інстанції зазначив про те, що норма, визначена ч. 1 ст. 130 ГПК України, надає право суду вирішити питання про повернення 50% судового збору позивачу за умови (зокрема) визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті. Тобто, визнання позову відповідачем у встановлений процесуальним законом порядку до початку розгляду справи по суті сприяє досягненню завдання господарського судочинства у найкоротші строки, задіявши мінімальні ресурси сторін та суду для вирішення спору та надає право суду ухвалити відповідне рішення на стадії підготовчого провадження - в порядку частини 3 ст. 185 ГПК України.

Поряд з цим, зазначена норма ГПК України не пов`язує можливість вирішення питання про повернення судового збору у зв`язку з частковим визнанням відповідачем позовних вимог.

З огляду на вказане, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що оскільки відповідач визнав позов лише в частині, а в решті заявлених вимог, що є предметом спору заперечив (3% річних та інфляційні втрати), у суду відсутні правові підстави для вирішення питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову в порядку частини 1 ст. 130 ГПК України.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, оскільки ні у частині 1 статті 130 ГПК України, ні у частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" не зазначено про необхідний обсяг визнання позовних вимог відповідачем (повне визнання чи часткове). Поряд з цим, згідно п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України - до процесуальних прав сторін віднесено право відповідача визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу. Отже часткове визнання позову відповідачем також слід розцінювати як підставу для повернення позивачу 50% судового збору.

Таким чином суд вважає доводи апелянта підставними та обгрунтованими.

У даному випадку, як зазначено вище, рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.02.2022 у даній справі було частково задоволено позовні вимоги та стягнуто з відповідача на користь позивача 3060788, 60 грн. заборгованості, 14272, 12 грн. 3% річних, 37208, 76 грн. інфляційних втрат та, відповідно, судовий збір, пропорційно задоволеним позовним вимогам, в сумі 46684,04 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з відповідача 50 % розміру судового збору (23342, 02 грн.) на користь позивача і відповідно 50% судового збору (23342, 02 грн.) повернути позивачу з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу відповідача слід задоволити, а рішення Господарського суду Рівненської області від 09.02.2022 у справі № 918/1015/21 в частині стягнення судового збору змінити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, ухваливши в цій частині нове рішення, яким повернути позивачу із державного бюджету 50 % судового збору та відповідно стягнути з відповідача на користь позивача 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 269, 270, 277, 281 - 282 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" - задоволити.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 09.02.2022 у справі № 918/1015/21 в частині стягнення судового збору змінити, ухвалити в цій частині нове рішення, виклавши п. 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (34403, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САВВАТ" (03048, м. Київ, вул. Пулюя Івана, 5, код ЄДРПОУ 43326682) 3060788, 60 грн. (три мільйони шістдесят тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень 60 коп.) заборгованості, 14272, 12 грн. (чотирнадцять тисяч двісті сімдесят дві гривні 12 коп.) 3 % річних, 37208, 76 грн. (тридцять сім тисяч двісті вісім гривень 76 коп.) інфляційних втрат та 23342, 02 грн. (двадцять три тисячі триста сорок дві гривні 02 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "САВВАТ" (03048, м. Київ, вул. Пулюя Івана, 5, код ЄДРПОУ 43326682) з Державного бюджету України 23342, 02 грн. судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви згідно платіжного доручення від 26.10.2021 № 212".

3. Господарському суду Рівненської області видати відповідні накази на підставі цієї постанови.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строк оскарження до Верховного Суду встановлений статтями 286-291 ГПК України.

5. Матеріали справи № 918/1015/21 повернути Господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.