Рішення

від 10.05.2022 по справі 903/1054/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 травня 2022 року Справа № 903/1054/21

Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Державної екологічної інспекції у Волинській області

до відповідача: Державного підприємства Прибузьке лісове господарство

про стягнення 51824,49 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача: Войціховський А. В., адвокат, ордер серія АС № 1033913 від 24.01.2022.

Права та обов`язки учаснику судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу Діловодство суду.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: позивач - Державна екологічна інспекція у Волинській області звернулися до Господарського суду Волинської області з позовом до Державного підприємства Прибузьке лісове господарство про стягнення 51824,49 грн шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

При обґрунтуванні позовних вимог вказує на порушення відповідачем лісового законодавства, яке призвело до заподіяння шкоди лісу внаслідок пошкодження дерев до ступеня неприпинення росту, а також внаслідок незаконних рубок дерев, виявлених на території Куснищанського та Гупалівського лісництв ДП Прибузький лісгосп.

Ухвалою суду від 28.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 25.01.2022, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу відповідь на відзив.

В судовому засіданні 25.01.2022 оголошено перерву до 08.02.2022.

07.02.2022 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю подав відзив на позовну заяву в якому вказує, що відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України № 620 від 04.10.2021 Про припинення Державного підприємства Прибузьке лісове господарство підприємство перебуває в стані припинення шляхом реорганізації, а саме приєднання до ДП Любомльський лісгосп, який являється правонаступником прав та обов`язків відповідача. Зазначає, що на даний час операції із усіма фінансами та рахунками ДП Прибузьке лісове господарство припинено, оскільки 24.12.2021 подано передавальний акт, згідно якого усе майно, фінанси та документи передано до ДП Любомльський лісгосп. Окрім того, усі працівники ДП Прибузьке ЛГ звільнені та переведені до підприємства - правонаступника та на даний час всі повноваження та обов`язки покладено на ліквідаційну комісію підприємства, що зумовило виникнення труднощів у швидкому реагуванні та аналізі документів які надходять на підприємство. Також звертає увагу суду на те, що відшкодування шкоди за незаконну рубку лісу об`єктивно може бути наслідком лише активної фізичної поведінки особи, спрямованої на порубку дерев. В акті перевірки Державної екологічної інспекції у Волинській області від 19.05.2021 №214/04.21 не зазначено про винних осіб та дій чи бездіяльності відповідача, які б виразилися у неналежному здійсненні заходів з охорони та збереження лісу у формі бездіяльності та призвели до заподіяння шкоди крім вказівки в одному з пунктів акту на недотримання вимог технологічного процесу при розробці лісосіки, в наслідок якого зі слів позивача пошкоджено до ступеня неприпинення росту два дерева. В діях відповідача відсутні ознаки бездіяльності, які б виразилися у неналежному здійсненні заходів з охорони та збереження лісу, які б призвели до заподіяння шкоди. Нормами ЛК України та ЗУ Про охорону навколишнього природного середовища не передбачено відповідальності за незабезпечення охорони та збереження лісу. Вказує, що позивачем не доведено неправомірність поведінки, а також причинно-наслідковий зв`язок між діяннями особи та заподіянням шкоди.

В судовому засіданні 08.02.2022 суд на місці ухвалив поновити відповідачу строк на подання відзиву та долучити його до матеріалів справи, оскільки відповідач перебуває в стані припинення шляхом реорганізації, укладення договору про надання правової допомоги з адвокатом 24.01.2022 суд вважає, суд вважає, що строк на подання відзиву до господарського суду пропущений відповідачем з поважних причин, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 23.02.2022.

15.02.2022 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відповідь на відзив № 13-2/466 від 14.02.2022 в якій вказує, що наведені відповідачем заперечення є необґрунтованими та такими, що не спростовують викладених у позовній заяві обставин та правових підстав. При цьому вказує, що в акті перевірки від 19.05.2021 № 214/05.21 зазначено, зокрема, місце, де були виявлені порушення законодавства, кількість та породу незаконно зрубаних/пошкоджених дерев, їх діаметр, розмір заподіяної шкоди, а також норми законодавства, які було порушено, даний акт підписано директором ДП «Прибузький лісгосп» Колісником Р. Б. та іншими посадовими особами підприємства без будь-яких зауважень. Звертає увагу суду на те, що виявлені порушення підтверджуються протоколами про вчинення адміністративного правопорушення від 19.05.2021 № 001117 та № 001118, складеними відносно лісничого Куснищанського лісництва ДП «Прибузький лісгосп» Ляшука В.А. та постановою про накладення адміністративного стягнення від 19.05.2021 № 000987 якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, а також протоколами від 19.05.2021 № 001120 та № 001119, складеними відносно лісничого Гупалівського лісництва ДП «Прибузький лісгосп» ОСОБА_2 та постановою від 19.05.2021 № 000988, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності. При цьому, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 погодились із зафіксованими у протоколах порушеннями. Дані постанови не оскаржувались та набрали законної сили, а штраф порушниками сплачено добровільно, що свідчить про визнання ними факту порушень та підтверджує наявність вини у вчиненні цих порушень.

Вказує, що виявлені під час перевірки порушення вимог щодо ведення лісового господарства свідчать, що відповідач не забезпечив збереження та захист лісів від незаконних рубок та пошкоджень на підпорядкованій йому території, не дотримався правил і норм використання лісових ресурсів під час ведення лісового господарства, не забезпечив збереження не призначених для рубки дерев, внаслідок чого допустив незаконні рубки та пошкодження лісу, що призвело до заподіяння шкоди. Відповідно причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що внаслідок допущених відповідачем порушень вимог щодо ведення лісового господарства було вчинено незаконні рубки та пошкодження лісу що і призвело до заподіяння шкоди.

У судовому засіданні 23.02.2022 оголошено перерву до 01.03.2022.

Ухвалою суду від 01.03.2022 повідомлено сторін про проведення розгляду справи по суті 29.03.2022.

Ухвалою суду від 29.03.2022 повідомлено сторін про проведення розгляду справи по суті 11.05.2022.

Позивач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належно був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повернутим на адресу суду рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301040350998.

В судовому засіданні 11.05.2022 представник відповідача позов заперечив з підстав наведених у відзиві.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

встановив:

Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, що знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Відповідно до ст. 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

За статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

За приписами статті 20-2 цього Закону до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) в сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення в межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства зокрема про охорону, захист, використання та відтворення лісів; про природно-заповідний фонд.

Відповідно до статті 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України, відповідно до якого Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Основними завданнями Держекоінспекції є: здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: охорони, захисту, використання і відтворення лісів.

Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань: проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування); пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами; вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах (п. п. 3, 8, 9 п. 4 Положення № 275).

Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 Положення № 275).

Державною екологічною інспекцією у Волинській області в період з 05.05.2021 по 19.05.2021 проведено планову перевірку дотримання Державним підприємством Прибузьке лісове господарство вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Зазначена перевірка проведена відповідно до наказу Державної екологічної інспекції у Волинській області від 26.04.2021 №146 та направлення від 26.04.2021 №219 (а. с. 15-17).

За результатами проведеної перевірки складено акт №214/05.21 від 19.05.2021 (а. с. 18-52).

Згідно акту №214/05.21 від 19.05.2021 на ділянці вибіркової санітарної рубки 2020 року у кварталі 34, виділ 25, площею 1,3 га, Куснищанського лісництва ДП «Прибузький лісгосп», не дотримано вимоги технологічного процесу розробки лісосіки, внаслідок чого пошкоджено до ступеня неприпинення росту 5 дерев породи «сосна звичайна». Розмір заподіяної шкоди становить 11 436,51 грн.

На ділянці суцільної рубки головного користування 2020 року у кварталі 34, виділ 20, площею 1,2 га, Гупалівського лісництва ДП «Прибузький лісгосп», незаконно зрубано 7 дерев породи «сосна звичайна», які згідно з вимогами лісової сертифікації та відповідно до відмітки в лісорубному квитку, а також польової перелікової відомості не підлягали вирубуванню. Розмір заподіяної шкоди становить 35 808,45 грн. Крім того, внаслідок недотримання технологічного процесу при розробці лісосіки пошкоджено до ступеня неприпинення росту 2 дерева породи сосна звичайна за межами візиру лісосіки. Розмір заподіяної шкоди становить 4 579,53 грн.

Розмір шкоди, завданої лісу внаслідок пошкодження дерев до ступеня неприпинення росту, а також внаслідок незаконних рубок дерев, виявлених на території Куснищанського та Гупалівського лісництв ДП «Прибузький лісгосп», становить 51824,49 грн.

Актом перевірки від 19.05.2021 №214/05.21 встановлено, що ДП «Прибузький лісгосп» порушено вимоги ст.ст. 19, 64 Лісового кодексу України, п.п. 35,42 Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 № 555 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26,10.2016 № 756), п. 3 Правил поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 724, абз. 5 п. 2 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761, п. 4.5. Правил рубок головного користування, затверджених наказом Державного комітету лісового господарства України від 23.12.2009 № 364, за що передбачено відповідальність ст. 68 ЗУ Про охорону навколишнього середовища, ст. 105 ЛК України.

Акт перевірки № 214/05.21 від 19.05.2021 підписано директором ДП «Прибузький лісгосп» Колісником Р.Б., а також іншими особами які брали участь у проведені заходу державного нагляду (контролю). Примірник акта вручено директору підприємства. Пояснення, зауваження або заперечення щодо встановлених актом перевірки порушень не надавались.

У зв`язку з виявленими порушеннями, зокрема, у кварталі 34, виділ 25, Куснищанського лісництва, 19.05.2021 відносно лісничого Куснищанського лісництва ДП «Прибузький лісгосп» ОСОБА_1 складено протоколи про адміністративне правопорушення № 001117 за ст. 64 Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі - КУпАП) та № 001118 за ч. 1 ст. 68 КУпАП. При цьому, ОСОБА_3 погодився із зафіксованими у протоколах порушеннями, що підтверджується його власним підписом у відповідному розділі протоколів. Постановою про накладення адміністративного стягнення від 19.05.2021 № 000987 лісничого Куснищанського лісництва ДП «Прибузький лісгосп» Ляшука В.А. притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 68 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. Дана постанова порушником не оскаржувалась, а штраф в розмірі 850,00 грн останнім сплачено відповідно до квитанції від 21.05.2021 № 48 (а.с.55-58).

Також, у зв`язку з виявленими порушеннями, зокрема, у кварталі 34, виділ 20, Гупалівського лісництва, 19.05.2021 відносно лісничого Гупалівського лісництва ДП «Прибузький лісгосп» Шлапи В.П. складено протоколи про адміністративне правопорушення № 001120 за ст. 64 КУпАП та № 001119 за ч. 1 ст. 68 КУпАП. ОСОБА_2 погодився із зафіксованими у протоколах порушеннями, що підтверджується його власним підписом у відповідному розділі протоколів. Постановою про накладення адміністративного стягнення від 19.05.2021 № 000988 лісничого Гупалівського лісництва ДП «Прибузький лісгосп» Шлапу В.П. притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 68 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. Дана постанова порушником не оскаржувалась, а штраф в розмірі 850,00 грн останнім сплачено відповідно до квитанції від 21.05.2021 № 50 (а.с. 59-62).

З метою досудового врегулювання спору Державною екологічною інспекцією у Волинській області було надіслано до ДП Прибузький лісгосп претензію від 29.06.2021 №5-2/1801 з вимогою в місячний строк відшкодувати заподіяну шкоду в розмірі 51824,49 грн, яка отримана підприємством 02.07.2021, однак залишена без задоволення (а. с. 63-65).

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної лісовому фонду внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.

Частинами 1-3 статті 1 Лісового кодексу України (далі ЛК України) встановлено, що ліс - тип природних комплексів (екосистема), в якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані в своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статей 16 та 17 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. В постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід`ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

Відповідно до частини 2 статті 19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Статтею 63, п.5 статті 64 ЛК України встановлено, що ведення лісового господарства полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

За частинами 1 та 5 статті 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Охорону і захист лісів на території України здійснюють зокрема лісова охорона постійних лісокористувачів і власників лісів (ст. 89 ЛК України).

Статтею 93 ЛК України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є забезпечення реалізації державної політики в сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; забезпечення додержання лісового законодавства органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами; забезпечення додержання лісового законодавства власниками лісів, постійними і тимчасовими лісокористувачами; запобігання порушенням законодавства в сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки та пошкодження дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, а також в постановах від 15.02.2019 у справі, № 927/1096/16, від 23.08.2019 у справі № 917/1261/17, від 09.08.2018 у справ №909/976/17, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16.

Відповідно до п. а ч.1 ст. 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до положень статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Положеннями статті 107 ЛК України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, в розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Права і обов`язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов`язання.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено в статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи; неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду зокрема підстав невиконання завдавачем шкоди покладених на нього обов`язків; 2) наявність шкоди; під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вина особи, що завдала шкоду.

З огляду на наведене, предметом доказування в даній справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений в формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Виходячи зі змісту абзацу 2 частини 1 статті 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Зі змісту статей 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України слідує, що постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу. Забезпечення охорони та захисту лісів серед інших покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, на ДП «Прибузький лісогосп» покладено обов`язок ведення робіт по належному утриманню, охороні, збереженню лісонасаджень, проведення заходів щодо збереження лісонасаджень від самовільних рубок та інших лісопорушень.

Виходячи з системного аналізу положень п.1 частини 2 статті 19, п.5 статті 64, частин 1 та 5 статті 86, п.5 частини 2 статті 105 та статті 107 Лісового кодексу України лісові господарства як постійні лісокористувачі мають нести відповідальність за порушення вимог ведення лісового господарства зокрема незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій йому території.

Факт незаконної порубки лісу, пошкодження дерев з однієї сторони та несвоєчасне його виявлення відповідачем, свідчить про неналежну охорону лісу, тобто бездіяльність постійного лісокористувача, внаслідок чого скоєно незаконну порубку лісу.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо).

У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана природному навколишньому середовищу шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду).

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок незаконної вирубки дерев здійснено у відповідності до постанови КМУ від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», додаток №1 (далі Постанова №665).

Постановою №665 затверджено Порядок проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами за яким індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, проводиться починаючи з 1 січня 2009 р. за формулою Ні = Нп х І / 100, де Ні - проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; Нп - проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у попередньому році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; І індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків.

У разі коли індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік не перевищує 100 відсотків, індексація такс не проводиться. Під час проведення індексації базовим вважається значення такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, що утворилося станом на 31 грудня 2008 р., а для нововведених такс - на 31 грудня року їх введення (п. 2 та 3 Порядку).

Перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок розміру заподіяної шкоди суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок виконано у відповідності до Постанови №665 і він є арифметично вірним.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача для відмови у задоволенні позовних вимог, що у постановах про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , акті перевірки не встановлено конкретно вини даних працівників у незаконній рубці чи пошкодженні дерев, оскільки цивільну-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не прийняті судом до уваги як такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи, що належними та допустимими доказами (наявними в матеріалах справи) підтверджується склад цивільного правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача, яка виражається в неналежному виконанні своїх обов`язків щодо охорони та захисту лісу(пошкодження дерев до ступеня неприпинення росту, а також внаслідок незаконних рубок дерев) на підпорядкованій йому території; розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу, обрахований відповідно до чинних Такс, затверджених постановою КМУ від 23.07.2008 №665; безпосередній причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, оскільки шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства по охороні та захисту лісу; а також вина відповідача, що полягає в протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок, пошкодженні дерев до ступеня неприпинення росту на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди в сумі 51824,49 грн є обґрунтованими і доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір до розгляду доведено з вини відповідача, сплачений позивачем судовий збір в силу ст.129 ГПК України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства Прибузьке лісове господарство (вул.Шевченка,58, с.Згорани, Ковельський район, Волинська область, 44313, код ЄДРПОУ 37626753) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області (вул.Степана Бандери,20, м.Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 38009738) 51824,49 грн (п`ятдесят одну тисячу вісімсот двадцять чотири гривні 49 коп.) шкоди, перерахувавши вказані кошти за наступними реквізитами: отримувач коштів ГУК у Волинській області/смт.Головне/24062100, код отримувача (ЄДРПОУ) 38009371, номер рахунку (IBAN) UA398999980333179331000003482, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), найменування коду класифікації доходів бюджету грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

3. Стягнути з Державного підприємства Прибузьке лісове господарство (вул.Шевченка,58, с.Згорани, Ковельський район, Волинська область, 44313, код ЄДРПОУ 37626753) на користь Державної екологічної інспекції у Волинській області (вул.Степана Бандери,20, м.Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 38009738) 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

20.05.2022.

СуддяА. С. Вороняк