Рішення

від 15.05.2022 по справі 906/1390/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/1390/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання: Зоренко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Сіті Інвест" (м.Хмельницький)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант ТД" (м.Житомир)

про розірвання договору поставки та стягнення 220948,61грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Сіті Інвест" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант ТД" про:

- розірвання договору поставки №18/10-06 від 10.06.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Сіті Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант ТД";

- стягнення 220948,61грн, з яких: 217099,26грн попередньої оплати, 1023,92грн 3% річних та 2825,43грн інфляційних втрат, а також судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 24.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 24.01.2022.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 24.01.2022 розгляд справи відкладено на 09.02.2022.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 09.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1390/21 до судового розгляду по суті на 15.03.2022.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 24.03.2022 продовжено строк розгляду справи по суті та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 16.05.2022.

Сторони повноважних представників в судове засідання 16.05.2022 не направили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про що свідчить реєстр відправлень рекомендованої кореспонденції від 24.03.2022 та витяг з офіційного сайту "Укрпошта" (а.с.118-123).

16.05.2022 на електронну пошту суду від представника позивача - адвоката Керницької О.В. надійшла заява від 16.05.2022, в якій представник просить проводити судове засідання призначене 16.05.2022 без її участі, вважає що зобов`язання відповідачем по договору не виконанні та позов підлягає задоволенню (а.с.124).

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до п. 4, 5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом п.116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р №270 (зі змінами), у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

В п.99-2 вказаних Правил передбачено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Судом здійснено запит на отримання відомостей з офіційного сайту Укрпошта про відстеження поштового відправлення згідно з яким встановлено, що відправлення за трек-номером 1000232893323 (надіслана на юридичну адресу відповідача копія ухвали суду від 24.03.2022) не вручене під час доставки: інші причини, що підтверджується реєстром на відправку рекомендованої з повідомленням кореспонденції та витягом з сайту "Укрпошта" (а.с.118-122).

Відповідно до частин 3,7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019 у справі №915/1015/16).

Суд також зазначає, що з метою повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, на офіційному сайті Господарського суду Житомирської області на веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://court.gov.ua/ 28.03.2022 було розмішено оголошення про призначення судового засідання на 16.05.2022 о 10:00 для розгляду по суті справи №906/1390/21 (а.с.117).

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд констатує, що ним було виконано норми Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомляв, відзиву не подав. Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, суд не вважає відсутність представника відповідача в судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті, а тому дійшов висновку про розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

З огляду на те, що неявка в засідання суду відповідача та неподання ним письмового відзиву, не перешкоджають розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з ч.9 ст.165 ГПК України та ч.2 ст.178 ГПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант ТД" (постачальник/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Сіті Інвест" (покупець/позивач) укладено договір поставки №18/10-06 (а.с.54-55), за умовами якого постачальник зобов`язується поставляти і передавати на умовах та у встановлені договором строки товар, а покупець зобов`язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п.1.2. договору, асортимент, загальна кількість та ціна товару, що має бути поставлений, згідно з договором, визначається в узгоджених сторонами замовленнями та виставлених на їх підставі рахунках.

Як визначено п.2.1. договору, ціна товару визначається у рахунках та видаткових накладних.

Розрахунки за товар (окрему партію товару) здійснюється покупцем протягом 10 (десяти) календарних днів з дати виконання зобов`язань з поставки товару в національній валюті на поточний рахунок постачальника. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (пункти 2.2., 2.3. договору).

Сторони у пункті 3.1. договору домовилися, що покупець, у випадку необхідності поставки для нього товару, відправляє постачальнику замовлення, в якому визначає: асортимент, кількість одиниць кожного виду асортименту товару, строк поставки та умови поставки товару, які узгоджуються до початку виконання поставки, замовлення подається покупцем в усній та/або в письмовій формі за допомогою телефону, факсу, електронної пошти, пошти або інших засобів комунікації .

Згідно з пунктом 3.2. договору, постачальник на підставі отриманого замовлення виставляє покупцю на оплату рахунок за допомогою факсу, електронної пошти, пошти або інших засобів комунікації чи через представника. У випадку оплати покупцем рахунку на умовах передбачених цим договором, замовлення покупця вважається узгодженим сторонами.

У пункті 3.4. договору сторони погодили, що постачальник зобов`язується поставити товар протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання замовлення від покупця.

Відповідно до п.3.5. договору, постачальник зобов`язується завантажити транспорт покупця протягом однієї години з моменту подання автотранспорту на склад постачальника, якщо інше не зазначено у погодженому сторонами замовленні.

Оформлення приймання-передачі товару (партії товару) здійснюється шляхом підписання представниками сторін видаткової накладної під час приймання-передачі товару. Датою продажу товару вважається дата, зазначена у видаткових накладних, підписаних уповноваженим представником покупця (пункти 3.8., 3.9. договору).

За умовами пункту 3.10. договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної та товарна підставі оформленої належним чином довіреності.

Договір підписано представниками сторін, а їх підписи скріплено печатками підприємств.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач виставляв позивачу рахунки на оплату товару: №215 від 07.10.2021 на суму 123000,00грн, №228 від 19.10.2021 на суму 3960,00грн, №234 від 22.10.2021 на суму 93139,36грн (а.с.11,13,15), які видані на підставі договору поставки №18/10-06 від 10.06.2021 (а.с.11,13,15).

На виконання умов договору, ТОВ "Бізнес-Сіті Інвест" здійснило оплату вказаних рахунків на загальну суму 217099,36грн, що підтверджується платіжними дорученнями №252 від 12.10.2021, №256 від 20.10.2021, №267 від 27.10.2021 (а.с.80-82).

Позивач, посилаючись на неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №18/10-06, просить розірвати договір поставки №18/10-06 від 10.06.2021 та стягнути з відповідача 217099,26грн попередньої оплати, 1023,92грн 3% річних, 2825,43грн інфляційних втрат.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, відносини між сторонами виникли на підставі договору поставки №18/10-06 від 10.06.2021 (а.с.54-55).

Згідно з ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За умовами п.3.2. договору на підставі замовлення покупця, постачальник виставляє рахунок на оплату. У випадку оплати покупцем рахунку на умовах передбачених цим договором, замовлення покупця вважається узгодженим сторонами.

Враховуючи, що ТОВ "Бізнес-Сіті Інвест" отримало рахунки на оплату продукції та здійснило їх оплату, суд вважає, що замовлення покупця вважається узгодженим з ТОВ "Атлант ТД".

Відповідно до ст.663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з п.3.4 договору поставки №18/10-06 від 10.06.2021, постачальник зобов`язується поставити товар протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання замовлення від покупця.

Постачальник зобов`язується завантажити транспорт покупця протягом однієї години з моменту подання автотранспорту на склад постачальника, якщо інше не зазначено у погодженому сторонами замовленні (п.3.5. договору).

Згідно з ч.1 ст.664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар, або надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

ТОВ "Бізнес-Сіті Інвест" на виконання вимог п.3.5 договору поставки №18/10-06 від 10.06.2021, подало автотранспорт до складу ТОВ "Атлант ТД" за адресою: м.Житомир, вул.Комерційна, 4, однак склад підприємства був закритий, працівники відсутні, тому товар не видавався, про що було складено акти від 13.10.2021, від 23.10.2021, від 28.10.2021 за підписами представників, уповноважених на отримання товару за договором поставки на підставі довіреностей (а.с.56-58, 85-93).

Отже, відповідач не виконав взятих на себе за договором зобов`язань по передачі продукції на користь покупця на суму здійсненої ним оплати.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань по поставці товару у встановлені строки, що за доводами позивача, підтверджує істотні порушення умов договору зі сторони постачальника, позивач просить розірвати договір поставки №18/10-06 від 10.06.2021.

Розірвано може бути лише чинний договір, тобто такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення (Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах №910/16750/18, №911/991/19, №911/1442/19).

Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

В п.7.1. договору сторонами погоджено, що договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2020, при цьому, у разі наявності невиконаних зобов`язань на дату припинення дії договору, термін дії цього договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Судом враховуються пояснення представника ТОВ "Бізнес-Сіті Інвест", які викладені в заяві від 16.05.2022, про те, що у договорі поставки №18/10-06 від 10.06.2021 в розділі "Строк дії договору та порядок вирішення спорів" міститься описка - а саме, визнано що договір діє до 31 грудня 2020 року; в дійсності договір діє до 31 грудня 2021 року. При цьому, договором також передбачено у цьому ж розділі, що "термін дії цього договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому" (а.с.124).

З огляду на те, що сторонами погоджено продовження строку дії договору до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, тому договір є чинним станом на час розгляду справи.

За загальним правилом (ст.188 ГК України) зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Відповідно до ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частинами 1,2 статті 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України).

Оцінку порушення договору як істотного здійснює суд, відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладені договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Також критерієм істотного порушення законодавець визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору, тобто позбавляється можливості отримання очікуваних результатів виконання договору (Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №904/4628/17).

Слід зазначити, що при укладенні спірного договору позивач розраховував на належне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань і відповідно, на отримання товару у порядку, строки та обсягах, встановлених договором. Тобто, в разі добровільного та належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивач розраховував на отримання необхідного йому товару.

Згідно поданих до справи доказів судом встановлено, що відповідач протягом тривалого часу (з жовтня 2021) поставку оплаченого позивачем товару за договором поставки №18/10-06 від 10.06.2021, не здійснив.

Отже, у даному випадку, факт невиконання відповідачем зобов`язання з поставки товару є істотним порушенням умов договору, внаслідок чого позивач позбавився того, на що розраховував при укладенні спірного договору.

Враховуючи вищенаведене у сукупності та беручи до уваги, що ТОВ "Атлант ТД" не виконало зобов`язання стосовно передачі оплаченого товару в строк, визначений договором, суд приходить до висновку, що вимога позивача про розірвання договору поставки №18/10-06 від 10.06.2021 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За приписами, ч.2 ст.693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до продавця. Закон не визначає форму пред`явлення такої вимоги покупця, тому покупець може здійснити своє право будь-яким шляхом: звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, або пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі (позову).

Тобто, у даному випадку, позивачем було обрано такий варіант правової поведінки боржника, як повернення суми попередньої оплати у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо передачі товару, що узгоджується з положеннями ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України.

Поданими до справи доказами підтверджується факт перерахування позивачем відповідачу грошових коштів в сумі 217099,26грн в якості попередньої оплати за товар. Водночас, відповідач поставку позивачу оплаченого товару не здійснив, кошти в сумі 217099,26грн позивачу не повернув. В матеріалах справи відсутні докази які б підтверджували протилежне.

За таких обставин, у даному випадку наявні підстави для застосування приписів ч.2 ст.693 ЦК України та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант ТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Сіті Інвест" 217099,26грн сплаченої суми попередньої оплати за непоставлений товар. Відповідач доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 217099,26грн попередньої оплати є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 1023,92грн 3% річних та 2825,43грн інфляційних втрат.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наведеної норми, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 2825,43грн, а також 3% річних у сумі 1023,92грн (розрахунки а.с.3-4).

Судом враховується, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020, розглядаючи справу №918/631/19, вказала, що за змістом ст.ст. 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18), від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти), відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

В силу положень ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 625 розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі ч.2 ст.693 ЦК України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень ч.2 ст.625 ЦК України.

У справі №918/631/19 Велика Палата Верховного Суду відступила від протилежних висновків щодо застосування норми права (статті 625 ЦК України) у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року у справі № 921/266/13-г/7 (провадження № 3-90гс14) та від 18 жовтня 2017 року у справі № 910/8318/16 (провадження № 3-133гс17); у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 910/23585/16, від 14 березня 2018 року у справі № 910/24853/13, від 26 жовтня 2018 року у справі № 910/1775/18, від 20 листопада 2018 року у справі № 916/75/18, від 21 червня 2019 року у справі № 910/9288/18, від 01 липня 2019 року у справі № 910/5773/18, від 24 вересня 2019 року у справі № 922/1151/18, від 17 жовтня 2018 року у справі № 923/1151/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 906/190/19; у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №745/26/16-ц (провадження № 61-14087св18).

Велика Палата Верховного Суду у справі №918/631/19 погодилася з доводами скаржника про те, що відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, та яку позивач зажадав повернути на підставі частини другої статті 693 ЦК України.

Беручи до уваги, що ТОВ "Бізнес-Сіті Інвест" здійснило оплату вартості продукції на підставі рахунків, які виставив постачальник, тому у ТОВ "Атлант ТД" виникло грошове зобов`язання перед ТОВ "Бізнес-Сіті Інвест" з повернення суми попередньої оплати, що обумовлено фактичним закінченням строку поставки, розмір якої підтверджується наявними в справі платіжними дорученнями.

При цьому, у ТОВ "Атлант ТД" виникло зобов`язання повернути ТОВ "Бізнес-Сіті Інвест" суму попередньої оплати (сплатити грошові кошти), відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України та ч.1 ст. 530 ЦК України, з наступного дня після спливу строку поставки.

Відповідно до умов договору, строки поставки оплаченого позивачем товару є такими, що настали.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга:Закон" розрахунок нарахувань 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає їх обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства, а тому вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 1023,92грн та інфляційних втрат в сумі 2825,43грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення попередньої оплати в сумі 217099,26грн, 3% річних в сумі 1023,92грн та інфляційних втрат в сумі 2825,43грн є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір поставки №18/10-06 від 10.06.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Сіті Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант ТД".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант ТД" (10019, Житомирська область, м.Житомир, вул.Комерційна, буд. 4, офіс 224, код ЄДРПОУ 41452183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Сіті Інвест" (29001, Хмельницька область, м.Хмельницький, вул.Старокостянтинівське шосе, буд. 26, код ЄДРПОУ 43673408):

- 217099,26грн попередньої оплати;

- 1023,92грн 3% річних;

- 2825,43грн інфляційних втрат;

- 5584,23грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 19.05.22

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек.),

на електронну пошту представника позивача: oksana.storoshchuk@gmail.com