Рішення
від 14.02.2022 по справі 522/7922/20
ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/7922/20

Провадження №2/522/1435/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Донцова Д.Ю.,

при секретарі судового засідання - Смоковій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного сумісного майна,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 18.05.2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного сумісного майна.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що в період з 2002 року до 2019 року позивачка ОСОБА_1 проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 , однак у передбаченому законом порядку реєстрацію шлюбу не здійснювали. За час спільного проживання було укладено договір про резервування квартири та порядок погашення облігацій №0611/04 від 07.11.2006 року за адресою: АДРЕСА_1 . 22.10.2009 року право власності на зазначену квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2 . Позивач вважає зазначену квартиру об`єктом права спільної сумісної власності позивачки та відповідача. На підтвердження факту проживання однією сім`єю з відповідачем позивачка зазначає, що ФОП ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , де відповідач проживав разом із позивачкою та де наразі зареєстровано місце проживання позивачки. Також у нотаріальній довіреності від 14.07.2004 року, зареєстрованій в реєстрі за №9502, зазначено наступне: « ОСОБА_1 , що проживає у АДРЕСА_2 , цією довіреністю уповноважує ОСОБА_2 , що проживає у АДРЕСА_2 ». Крім цього, у 2003 році відповідач самостійно підписав поліс добровільного страхування компанії «Лідер», де у графі «адреса» власноруч зазначив АДРЕСА_2 . На підтвердження характеру відносин між позивачкою та відповідачем остання посилається на текст довіреності, наданої позивачкою відповідачу від 14.07.2004 року, відповідно до якої відповідач був уповноважений продавати автомобіль позивачки за ціною та на умовах на його розсуд, керувати з правом виїзду за кордон, а також підписувати від імені позивачки договори, отримувати грошові кошти, бути представником у ДАІ та вчиняти інші дії. Також, відповідно до довідки з місця проживання про склад сім`ї та прописку ОСББ «ПАЛЬМІРА» від 11.02.2020 року зазначено, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 проживає власник ОСОБА_2 та дружина ОСОБА_1 . Відповідно до полісу страхування СК «Граве Україна», виданого ОСОБА_2 вигодонабувачем у випадку смерті останнього зазначено ОСОБА_1 . Додатковим доказом проживання однією сім`єю позивач вважає поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 2008 року, в якому страхувальником зазначено ОСОБА_2 , забезпечений транспортний засіб SUBARU OUTBACK НОМЕР_1 , та визначено іншу особу, відповідальність якої застрахована - ОСОБА_1 . Додатково позивач зазначає, що відповідач був майновим поручителем позивачки по кредитним зобов`язанням у 2003 році. Також, фактичні шлюбні відносини позивачки із відповідачем підтверджуються фотознімками та показаннями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . З огляду на зазначені обставини, позивачка просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2004 року по 01 січня 2019 року, визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21.05.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Разом з позовом позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову, згідно якої позивач просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 28626312, номер запису: 3782 в книзі:733пр-49.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21.05.2020 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного сумісного майна.

У підготовчі судові засідання 30.06.2020 року, 17.09.2020 року, 03.12.2020 року сторони не з`явились, повідомлялись належним чином.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03.12.2020 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 03.03.2021 року сторони не з`явились, повідомлялись належним чином.

У судове засідання 13.04.2021 року з`явились представник позивача та позивач, відповідач не з`явився, причини неявки суду не повідомив. У судовому засіданні позивач позовну заяву підтримала у повному обсязі, а також заявила клопотання про допит позивача у якості свідка, позивач та представник позивача просили суд залишити без розгляду заяву позивача про відмову від позову.

У судове засідання 28.04.2021 року з`явились позивач, представник позивача, відповідач та представник відповідача, відповідач позовну заяву не визнав у повному обсязі, просив суд відкласти розгляд справи для ознайомлення з матеріалами справи.

12.05.2021 року до суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Заява мотивована тим, що відповідач створює умови для продажу вказаного майна, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24.05.2021 року задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного сумісного майна. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер майна 28626312.

01.06.2021 року представником відповідача подано заяву про витребування доказів та заяву про виклик та допит свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

У судове засідання 01.06.2021 року з`явились позивач, представник позивача, відповідач, представник відповідача та свідок ОСОБА_3 , у судовому засіданні оголошено перерву.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.06.2021 року поновлено представнику відповідача строк на звернення з клопотання про витребування доказів. Витребувано від ОСОБА_1 належним чином завірені копії: заяви про страхування життя в ПрАТ «ПРАВЕ Україна Страхування життя» від 06.05.2015 року, заяви ОСОБА_1 про страхування життя в ПрАТ «ПРАВЕ Україна Страхування життя» на користь ОСОБА_2 , декларацій/довідки про доходи фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , за період січень 2002 року - січень 2019 року, статуту Приватного підприємства «Колар-СВ» (ЄДРПОУ - 34055948), документу із переліком обладнання, яке використовується в діяльності Приватного підприємства «Колар-СВ» (ЄДРПОУ - 34055948), документів, якими підтверджується вартість обладнання, яке використовується в діяльності Приватного підприємства «Колар-СВ» (ЄДРПОУ - 34055948), звідності Приватного підприємства «Колар-СВ» (ЄДРПОУ - 34055948) до податкової за 2006-2018 роки, в частині зазначення прибутку, копію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Артмедіуз» (ЄДРПОУ - 38352794), довідки з бухгалтерії Товариства з обмеженою відповідальністю «Артмедіуз» (ЄДРПОУ - 38352794) про нарахування та виплату співзасновнику ОСОБА_1 дивідендів за період 2013-2018 року, документу із переліком обладнання, яке використовується в діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Артмедіуз» (ЄДРПОУ - 38352794), документів, якими підтверджується вартість обладнання, яке використовується в діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Артмедіуз» (ЄДРПОУ - 38352794), звідності Товариства з обмеженою відповідальністю «Артмедіуз» (ЄДРПОУ - 38352794) до податкової за 2013-2018 роки, в частині зазначення прибутку, установчих документів про створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Kabion-Medical» (ІНН - 1008600061680), анкети-заяви позичальника ОСОБА_1 , наданої ВАБбанк при отриманні позики у розмірі 30 000,00 дол. по кредитному договору №68/03ф від 29.10.2003 року, полісів страхування транспортного засобу Subaru Outback, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 за період 2009-2018 роки.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.06.2021 року поновлено представнику відповідача строк на звернення з клопотання про виклик свідків. Викликано у якості свідків: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_5 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований: АДРЕСА_6 .

У судове засідання 04.06.2021 року з`явились позивач, представник позивача, відповідач, представник відповідача та свідок ОСОБА_9 , у судовому засідання оголошено перерву.

У судове засідання 18.06.2021 року з`явились позивач, представник позивача, відповідач, представник відповідача та свідок ОСОБА_6

18.06.2021 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви, посилаючись на те, що позивачка та відповідач не проживали однією сім`єю, усталених відносин, які притаманні подружжю між сторонами не виникало, спільного господарства сторони не вели, спільного бюджету та спільного несення витрат не мали, місце проживання відповідача не було зареєстровано в належній позивачу квартирі, а місце проживання позивачки не було зареєстровано в належній відповідачу квартирі, у жодному правочині відповідач не вказував факт наявності шлюбних відносин із позивачкою. Відповідач зазначає, що відносини між сторонами на його думку можна назвати бізнес партнерством без письмового оформлення намірів. Відповідач посилається на правову позицію Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №343/1821/16-ц зазначаючи, що одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання фактичного подружжя сім`єю без наявності інших ознак сім`ї. Відповідач зазначає, що квартира АДРЕСА_4 є його приватною власністю та не підлягає поділу, а матеріали справи не містять доказів участі позивача у придбанні спірної квартири. На думку позивача довідка ОСББ «Пальміра» №10-К від 11.02.2020 року не є належним доказом у справі, з огляду на те, що відомості у зазначену довідку було внесено зі слів позивачки. Відповідач зазначає, що долучені до матеріалів справи фотокартки 2001-2004 років не доводять проживання позивачки та відповідача як сім`ї, за цей же час та в інший період наявні фотокартки позивачки з іншими чоловіками та фотокартки відповідача з іншими жінками, що не свідчить що з кожною із таких жінок відповідач перебував у фактичних шлюбних відносинах. Позивачем не надано фотокарток із зображенням спільного відпочинку разом із близькими родичами відповідача, листування, в якому відповідач називає позивачку дружиною, публікацій з соціальних мереж, в яких би містилась однозначна інформація про позивачку і відповідача, як про дружину та чоловіка. З огляду на перелічене, відповідач вважає позивні вимоги необґрунтованими. До відзиву відповідачем надано нотаріально засвідчені письмові покази свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , які у своїх показах стверджують про відсутність усталених відносин, які притаманні подружжю між позивачкою та відповідачем, відсутність спільного господарства, спільного бюджету та спільного несення витрат сторонами спору.

У судове засідання 02.07.2021 року представник позивача, позивач, представник відповідача, відповідач, свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

У судове засідання 10.08.2021 року з`явились представник позивача, позивач, представник відповідача, відповідач, в якості свідка покази було надано ОСОБА_1 .

У судові засідання 16.09.2021 року, 26.10.2021 року, 04.11.2021 року, 09.11.2021 року, 19.11.2021 року з`явились представник позивача, позивач, представник відповідача, відповідач, в якості свідка ОСОБА_1 продовжила надавати покази.

У судові засідання 30.11.2021 року, 07.12.2021 року, 10.12.2021 року з`явились представник позивача, позивач, представник відповідача, відповідач.

Не погоджуючись з показаннями, наданими свідками ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 відповідачем надано письмові пояснення, у яких відповідачем також зазначено про неточності в деяких датах у показаннях свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Відповідачем зазначено, що свідок ОСОБА_3 знаходиться з позивачкою у трудових відносинах, тому пояснення такого свідка не можуть бути об`єктивними та є сумнівними, свідок ОСОБА_9 у своїх показаннях озвучила, що є бізнес партнером позивачки (співзасновником ТОВ «АРТМЕДІУЗ»), тому покази такої особи є також сумнівними, свідок ОСОБА_6 у своїх показах зазначив, що працює кур`єром ТОВ «АРТМЕДІУЗ», засновником якого є позивачка, з огляду на що об`єктивність показів такого свідка також викликає у відповідача обґрунтовані сумніви.

У судове засідання 22.12.2021 року з`явились представник позивача, позивач, представник відповідача, відповідач, судом залучено до матеріалів справи за клопотання відповідача письмові пояснення та відзив з документами, судом оголошено матеріали справи, представником позивача заявлено клопотання про надання судом додаткового часу для підготовки до судових дебатів, клопотання судом задоволено.

19.01.2022 року, 25.01.2022 року у судові засідання сторони не з`явились, розгляд справи відкладено на 15.02.2022 року.

15.02.2022 року у судове засідання з`явились відповідач та представник відповідача, позивач в судове засідання не з`явилась, про дату та час розгляду справи повідомлялась належним чином, позивачка повідомила суд про неможливість участі у судовому засіданні з огляду на захворювання на COVID-19, надавши до суду довідку з ТОВ «Артмедіуз» з QR кодом, який не є дійсним, з огляду на що судом не встановлено поважність причин неявки позивачки.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та заслухавши свідків, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що на момент знайомства сторін позивачка ОСОБА_1 проживала в України, а відповідач ОСОБА_2 планував переїхати до Федеративної республіки Німеччина на постійне проживання разом із родичами та дружиною.

З 1999 року ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований в Федеративній республіці Німеччина.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрована за квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, на момент звернення до суду із позовною заявою фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

07.03.2003 року відповідач ОСОБА_2 повернувся з Федеративної республіки Німеччина на територію України для постійного проживання.

14.01.2004 р. ОСОБА_1 було видано нотаріально посвідчену довіреність на ім`я ОСОБА_2 строком до 13.04.2004 р., в якій зазначено, що остання уповноважує ОСОБА_2 , який проживає у АДРЕСА_2 , керувати легковим автомобілем універсал марки FORD MONDEO, 1995 року випуску, кузов № НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 .

14.07.2004 року ОСОБА_1 було видано нотаріально посвідчену довіреність на ім`я ОСОБА_2 терміном до 14.07.2007 р., в якій зазначено, що остання уповноважує ОСОБА_2 , який проживає у АДРЕСА_2 , розпоряджатися автомобілем універсал марки FORD MONDEO, 1995 року випуску, кузов № НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 .

Проте, з огляду на відсутність на зазначених нотаріально посвідчених довіреностях особистого підпису ОСОБА_2 , суд критично відноситься до даних внесених до зазначених довіреностей щодо місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

07.11.2006 року між ТОВ «Одеський центр дозвілля» та ОСОБА_2 було укладено договір про резервування квартири та порядок погашення облігацій №0611/04, відповідно до умов якого ТОВ «Одеський центр дозвілля», за умови сплати ОСОБА_2 30% вартості відповідного пакету облігацій, здійснює резервування квартири, площею 134,5 кв.м., за №290 на 17 поверсі у житловому комплексі з паркінгом та адміністративно-громадськими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_7 .

23.11.2006 р. ОСОБА_2 було укладено договір банківського рахунку на відкриття та обслуговування поточного рахунку вкладника в національній валюті № НОМЕР_5 з Акціонерним комерційним банком «Інвестбанк», у якому у розділі «Реквізити сторін» щодо ОСОБА_2 зазначено наступну інформацію: ОСОБА_12 , АДРЕСА_8 , паспорт громадянина України для виїзду на постійне проживання за кордон тип «Р» серії НОМЕР_6 , виданий органом «UKR» 29.10.2004 р.».

23.11.2006 р. між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком «Інвестбанк» було укладено договір банківського рахунку нерезидента-інвестора в національній валюті №475, відповідно до умов якого у розділі договору «Місцезнаходження та реквізити сторін» щодо місця реєстрації ОСОБА_2 зазначено наступну інформацію: « АДРЕСА_8 ».

27.11.2006 р. між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком «Інвестбанк» було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №К-130/01/2006, відповідно до умов якого щодо місця реєстрації ОСОБА_2 зазначено наступну інформацію: « АДРЕСА_8 ».

Також, 28.11.2006 р. між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством «Південний регіональний депозитарно-конвертаційний центр «Фондовий Б.А.Н.К.»» укладено договір про відкриття рахунку у цінних паперах №259/Д-2006, відповідно до умов якого у розділі «Реквізити сторін» щодо ОСОБА_2 зазначено наступну інформацію: «паспорт тип НОМЕР_7 виданий 1 UKR 29 жовтня 2004 року, адреса згідно прописки: Федеративна Республіка Німеччина, фактична адреса: АДРЕСА_8 ».

18.12.2007 року відповідач ОСОБА_2 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець, підприємницька діяльність якого здійснюється за адресою: АДРЕСА_2 .

08.10.2008 року між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком «Інвестбанк» було укладено договір про відкриття рахунків у цінних паперах №3-9/Д/2008, відповідно до умов якого у розділі договору «Місцезнаходження та банківські реквізити» щодо місця реєстрації ОСОБА_2 зазначено наступну інформацію: « АДРЕСА_8 ».

11.05.2009 року ОСОБА_1 видано нотаріально посвідчену довіреність на ім`я ОСОБА_2 терміном до 11.05.2012 р., в якій зазначено, що остання уповноважує ОСОБА_2 , який мешкає у АДРЕСА_8 , розпоряджатися легковим автомобілем універсал марки SUBARU OUTBACK, 2006 року випуску, шасі № НОМЕР_8 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .

22.10.2009 року здійснено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_9 від 24.09.2009 року, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Суду надано довідку ОСББ «Пальміра» №10-к від 11.02.2020 року, в якій зазначено, що ОСОБА_2 володіє квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , у квартирі ніхто не зареєстрований, та у графі «родинні відносини з особою, на ім`я якої відкрито особовий рахунок» вказано - дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3.

Додатково, суду надано довідку ОСББ «Пальміра» про те, що довідка ОСББ «Пальміра» №10-к від 11.02.2020 року була надана ОСОБА_1 за власним замовленням, данні були відображені зі слів останньої у зв`язку з неможливістю отримання їх з носія інформації за технічних несправностей, у ОСББ «Пальміра» відсутня жодна документація, яка підтверджує родинні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 чи введення спільного побуту.

Під час судового розгляду справи судом було заслухано показання свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Допитаний судом зі сторони позивача ОСОБА_1 свідок: ОСОБА_3 у своїх поясненнях зазначила, що свідок знаходиться у дружніх і трудових відносинах з ОСОБА_1 , раніше знаходилась також у трудових відносинах з ОСОБА_2 . З приводу взаємовідносин сторін, свідок повідомила суд, що їй відомо з 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали у квартирі по АДРЕСА_9 (точну адресу свідок не могла повідомити суду), де свідок надавала сторонам послуги прибиральниці квартири раз на тиждень, а в подальшому з 2015 року свідок продовжила надавати сторонам послуги з прибирання за адресою: АДРЕСА_1 . Оплату за надані послуги свідок отримувала від ОСОБА_1 . Свідок повідомила, що особисто чула, як ОСОБА_1 та ОСОБА_2 говорили між собою про побутові справи, спільні подорожі, плани як проводити вечори, архітектуру спільної майбутньої квартири. Свідку невідомо за чиї кошти було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Свідку невідомо чи придбали за час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будь-яке майно спільно. Свідок повідомила суд, що сторони спільно їздили кожного року до Німеччини, також були подорожі сторін до Туреччини та Італії, проте свідок не пам`ятає дати та роки таких подорожей та свідку не відомо хто оплачував такі подорожі. Свідок вважала сторін сімейною парою.

Суд приходить до висновку, що показаннями свідка ОСОБА_3 не підтверджено наявності у позивачки та відповідача спільного бюджету за час сумісного проживання в квартирі по АДРЕСА_9 та в квартирі по АДРЕСА_10 , не підтверджено ведення сторонами спільного господарства, виконання взаємних прав і обов`язків, тобто наявності між сторонами усталених відносин, що притаманні подружжю.

Допитаний судом зі сторони позивача ОСОБА_1 свідок: ОСОБА_9 у своїх поясненнях зазначила, що свідок разом із ОСОБА_1 працює з 2005 року по теперішній час, з ОСОБА_2 також спілкується з 2005 року та раніше спільно працювала. Свідок зі своїм чоловіком починаючи з 2005 року на протязі багатьох років разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 їздила на відпочинок до Криму, Туреччини у 2009 році, Болгарії у 2007 році, Австрії у 2011 році, разом відпочивали у ресторанах, спільно святкували ювілеї, одруження сина позивачки. Свідку відомо, що позивачка подарувала відповідачу медичне страхування життя. Свідку відомо, що сторони жили з 2005 року за адресою АДРЕСА_9 , а з 2016 року в іншій квартирі, в яку запрошував свідка відповідач. Свідок повідомила, що у квартирі по АДРЕСА_9 вдома у позивачки свідок перший раз була в 2006 році. Разом із своїм чоловіком свідок була у квартирі позивачки по АДРЕСА_9 два рази за весь час спілкування, а в квартирі на ОСОБА_13 - один раз. За чиї кошти позивачка придбала автомобіль свідку не відомо, також за чиї кошти було придбано квартиру по АДРЕСА_10 свідку не відомо. Свідок вважала, що сторони спору були сім`єю. Суд приходить до висновку, що показаннями свідка ОСОБА_9 не підтверджено наявності у позивачки та відповідача спільного бюджету за час сумісного проживання, свідок не може підтвердити ведення сторонами спільного господарства та наявності між сторонами усталених відносин, що притаманні подружжю.

Допитаний судом зі сторони позивача ОСОБА_1 свідок: ОСОБА_6 у своїх поясненнях зазначив, що свідок працює в лабораторії компанії Артмедіуз кур`єром з 2009 року, в якій ОСОБА_1 є співзасновником, також з ОСОБА_1 свідок має дружні відносини, з ОСОБА_2 свідок мав дружні відносини до 2017 року. У 1993 році свідок познайомився з ОСОБА_2 , у 1999 році зі слів свідка ОСОБА_2 поїхав до Німеччини, а у 2000 році після повернення ОСОБА_2 із Німеччини останній познайомив свідка із ОСОБА_1 . Свідок разом із своєю дружиною спілкувався та мав дружні відносини із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зустрічались також у квартирі, де проживали сторони по АДРЕСА_9 . У 2006 році сторони повідомили свідку, що збираються придбати квартиру на АДРЕСА_10 , а в 2009 році свідок чув від сторін, що вони почали здійснювати ремонтні роботи у квартирі по АДРЕСА_10 , а в 2015 році сторони переїхали жити до квартири по АДРЕСА_10 . Свідку відомо, що позивачка та відповідач до 2015 року спільно проживали у квартирі по АДРЕСА_9 , також разом із ними у зазначеній квартирі проживав син ОСОБА_14 . У квартирі по АДРЕСА_10 свідок був разом із своєю дружиною лише один раз, у квартирі по АДРЕСА_9 свідок був десять разів у період з 2003 року по 2015 рік. Дружина свідка готувала їжу на замовлення ОСОБА_1 . Свідок вважав, що позивачка та відповідач сімейна пара. Більшість показань свідка ОСОБА_6 були показаннями з чужих слів та переважно ґрунтувались на повідомленнях ОСОБА_1 , яка щось розповідала свідку протягом періоду їх знайомства та спілкування. Суд приходить до висновку, що показаннями свідка ОСОБА_6 в частині, як ґрунтується на фактах, які свідку розповіла позивач ОСОБА_1 , є показаннями з чужих слів та не можуть бути належним та допустимим доказом, в іншій частині показання свідка не підтверджують наявності у позивачки та відповідача спільного бюджету за час сумісного проживання, свідок не може підтвердити ведення сторонами спільного господарства та наявності між сторонами усталених відносин, що притаманні подружжю.

Допитаний судом зі сторони відповідача ОСОБА_2 свідок: ОСОБА_7 у своїх поясненнях зазначив, що свідок знайомий з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з ОСОБА_2 знаходиться в дружніх відносинах. Дружина свідка підтримує трудові відносини з ОСОБА_1 . З відповідачем ОСОБА_2 свідок познайомився в 2005 році, а з позивачем ОСОБА_1 в 2006-2007 році. У період з 2011 року до 2017 року свідок зустрічався разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приблизно один раз на місяць, після 2017 року свідок зустрічався зі сторонами рідко, 2020-2021 рік свідок не зустрічався разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . За час спілкування зі сторонами свідок один раз був у квартирі по АДРЕСА_9 , що належить ОСОБА_1 , та один раз у квартирі по АДРЕСА_10 , що належить ОСОБА_2 . Свідок зустрічався зі сторонами у ресторанах, сумісно їздили на відпочинок на пляж біля моря. Свідок чув від ОСОБА_1 під час зустрічей, що остання не бажає вкладати грошові кошти у квартиру по АДРЕСА_10 , бо вона не є дружиною ОСОБА_2 та не прописана у зазначеній квартирі. У спілкуванні зі свідком ОСОБА_2 ніколи не казав, що ОСОБА_1 є його дружиною. Свідок не вважав взаємовідносини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що притаманні сім`ї чи подружжю, не зважаючи на те, що сторони проживали разом. Суд приходить до висновку, що показаннями свідка ОСОБА_7 не підтверджено наявності у позивачки та відповідача спільного бюджету за час сумісного проживання, свідок не може підтвердити ведення сторонами спільного господарства, більш того свідок заперечує наявність між сторонами усталених відносин, що притаманні подружжю.

Допитаний судом зі сторони відповідача ОСОБА_2 свідок: ОСОБА_8 у своїх поясненнях зазначив, що свідок знайомий з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , між якими на думку свідка були компанійські відносини. З ОСОБА_2 свідок був знайомий до виїзду ОСОБА_2 на проживання до Німеччини у 1999 року. У 2003 році ОСОБА_2 познайомив свідка із ОСОБА_1 . За час спілкування зі сторонами у квартирі по АДРЕСА_9 свідок був 2-3 рази. Свідку відомо зі слів ОСОБА_2 , що останній вклав свої грошові кошти у придбання квартири по АДРЕСА_10 . Суд приходить до висновку, що показаннями свідка ОСОБА_8 не підтверджено наявності у позивачки та відповідача спільного бюджету за час сумісного проживання, свідок не може підтвердити ведення сторонами спільного господарства та наявність між сторонами усталених відносин, що притаманні подружжю.

За клопотанням позивача ОСОБА_1 надала суду показання у якості свідка, у своїх поясненнях свідок ОСОБА_1 зазначила, що познайомилась з Кабалкіним у 1996 року, у 1999 році ОСОБА_15 уїхав на постійне місце проживання до Німеччини. В подальшому ОСОБА_15 повернувся з Німеччини до України та підтвердив свої наміри мати стосунки зі свідком. У 2000 році новий рік ОСОБА_1 та ОСОБА_2 святкували сумісно в Україні, також у 2000 році ОСОБА_2 розпочав процес розірвання шлюбу у Німеччині, який завершися у 2002 році. У 2002 році новий рік ОСОБА_1 та ОСОБА_2 святкували разом із друзями у Чехії. Свідок вважає, що жити спільно як подружжя без реєстрації шлюбу свідок та ОСОБА_2 почали з кінця 2002 року. Свідок та ОСОБА_2 разом проживали у квартирі по АДРЕСА_9 також разом з ними проживав син ОСОБА_1 до якого ОСОБА_2 ставився як до свого сина. С 2007 року свідок та ОСОБА_2 разом подорожували до Румунії, у 2009 році та 2010 році до Туреччини, у 2011 році до Болгарії, у 2012 році до Австрії, Німеччини, Італії, у 2013 році до Румунії, Австрії, Німеччини. У 2012 році свідок разом із ОСОБА_2 їздила до Німеччини на весілля сина ОСОБА_2 . У період з 2002 року по 2015 рік свідок та ОСОБА_2 проживали в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 та разом проводили там ремонтні роботи, зокрема, міняли підлогу. З березня 2015 року свідок та ОСОБА_2 спільно проживали в квартирі по АДРЕСА_1 , під час ремонту зазначеної квартири рішення щодо дизайну квартири свідок та ОСОБА_2 приймали разом та вибирали все необхідне для придбання в квартиру разом. З 2001 року по 2018 рік свідок та ОСОБА_2 всі свята святкували разом. У 2018 році ОСОБА_2 повідомив свідку, що бажає проживати окремо. У своїх показаннях свідок не підтвердила наявність спільних грошових коштів у свідка та ОСОБА_2 . Проте, на думку свідка вона та ОСОБА_2 проживали разом однією сім`єю як подружжя без реєстрації шлюбу, спільно вели господарство, спільно приймали всі рішення та мали спільний бюджет. Суд приходить до висновку, що показаннями свідка ОСОБА_1 не підтверджено наявності у позивачки та відповідача спільного бюджету за час сумісного проживання, адже на запитання щодо спільного бюджету від відповідача ОСОБА_16 свідок не надала чітких відповідей та зазначала, що на її думку спільний бюджет був, проте свідок не змогла підтвердити такий факт жодними доказами або навести приклади використання сторонами спільного бюджету чи місця зберігання такого бюджету під час сумісного проживання сторін, свідок не підтвердила ведення сторонами спільного господарства та наявність між сторонами усталених відносин, що притаманні подружжю, спілкування сторін з родичами позивача та відповідача.

Суд зазначає, що показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на підтвердження того, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю у період з 2002 року по 2019 рік носять узагальнении? характер, стосуються здебільшого констатаціі? факту сумісних зустрічей сторін та не підтверджують наявності усталених відносин, які притаманні подружжю. Також щодо показань свідка ОСОБА_6 суд зауважує, що показання із чужих слів не можуть бути вирішальними та єдиними під час винесення судового рішення, а мають бути підтверджені іншими допустимими доказами.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при і?х оцінці.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 року у справі №466/3769/16 (провадження №61-5296св19) показання свідків та спільні фотографіі? не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстраціі? шлюбу.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, сумісні подорожі, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі №522/25049/16-ц (провадження №61-11607св18), від 11.12.2019 р. в справі №712/14547/16-ц (провадження №61-44641св18), від 24.01.2020 р. в справі №490/10757/16-ц (провадження №61-42601св18) щодо того, що сам собою факт періодичного спільного відпочинку не є достатньою підставою для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстраціі? шлюбу.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що в період з 2002 року по 2019 рік ОСОБА_1 та ОСОБА_12 мали спільнии? бюджет, вели спільне господарство, були пов`язані виконанням взаємних прав і обов`язків та спільним побутом, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, також не надано доказів на підтвердження придбання спірного майна за спільні кошти сторін.

За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстраціі? шлюбу, відсутні і підстави, передбачені статтею 74 СК Украі?ни вважати маи?но таким, що належить на праві спільноі? сумісноі? власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

Відповідно до частин 2, 4 статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Про утворення особами сім`ї може свідчити не тільки укладення між ними шлюбу, кровне споріднення, усиновлення, а й інші обставини, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Про те, що законодавець визнає можливість створення сім`ї чоловіком і жінкою, які не перебувають у шлюбі, свідчать положення статті 74 СК України.

Відповідно до вимог статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно як установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Конституційний суд України у своєму рішенні від 3 червня 1999 року у справі №1-8/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки як ознака наявності сім`ї на законодавчому рівні не визначена. Водночас строк спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Обов`язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно положень ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до статей 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторони. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що сам по собі факт перебування позивача з відповідачем у близьких стосунках, якии? не заперечував и? сам відповідач, не може свідчити про те, що сторони проживали в зазначении? у позовній заяві період однією сім`єю, а придбане одним із них маи?но є спільною сумісною власністю, оскільки позивачу необхідно було надати докази ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, придбання маи?на в інтересах сім`і?.

Така правова позиція узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 року у справі №490/4949/17 (провадження №61-46210св18), а саме: сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

Суд діи?шов висновку про недоведеність факту спільного проживання однією сім`єю сторін без реєстраціі? шлюбу та набуття спірного маи?на сторонами під час ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, внаслідок спільноі? праці або за спільні кошти.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії").

З огляду на зазначене, суд, врахувавши докази, надані сторонами, а також положення СК Украі?ни, встановив відсутність факту постіи?ного проживання позивача ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу та ведення ними спільного господарства, наявності в них спільного бюджету, спільних витрат, придбання маи?на в інтересах сім`і?. За викладених обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати розподілити в порядку ст. 141 ЦПК України та згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 177, 209, 210, 223, 247, 265, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного сумісного майна - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду складено 25.02.2022 року.

Суддя Д.Ю. Донцов

СудПриморський районний суд м.Одеси
Дата ухвалення рішення14.02.2022
Оприлюднено21.06.2022
Номер документу104393457
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Судовий реєстр по справі —522/7922/20

Постанова від 07.11.2024

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Вадовська Л. М.

Ухвала від 17.05.2024

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Вадовська Л. М.

Ухвала від 08.11.2022

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Вадовська Л. М.

Ухвала від 11.10.2022

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Вадовська Л. М.

Ухвала від 20.07.2022

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Вадовська Л. М.

Рішення від 14.02.2022

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Донцов Д. Ю.

Рішення від 15.02.2022

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Донцов Д. Ю.

Ухвала від 01.06.2021

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Донцов Д. Ю.

Ухвала від 01.06.2021

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Донцов Д. Ю.

Ухвала від 01.06.2021

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Донцов Д. Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні