Постанова

від 07.11.2024 по справі 522/7922/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/865/24

Справа № 522/7922/20

Головуючий у першій інстанції Донцов Д. Ю.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Комлевої О.С., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Венжик Л.С.,

за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:

позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

переглянувши справу №522/7922/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю, поділ майна за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2022 року у складі судді Донцова Д.Ю., -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 18 травня 2020 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що 08 листопада 2011 року розірвала шлюб з ОСОБА_5 , у період з 2002 по 2019 рік проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу. Квартиру за адресою: АДРЕСА_1 придбано за час спільного проживання та за спільним рішенням право власності на нерухоме майно 22 жовтня 2009 року зареєстровано за ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_1 просила:

встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2004 року по 01 січня 2019 року;

визнати за ОСОБА_1 право власності на частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 28626312, номер запису: 3782 в книзі 733пр-49;

стягнути судові витрати (т.1 а.с.1-11).

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2020 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.81-82).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2020 року відмовлено у забезпеченні позову (т.1 а.с.84-85).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2020 року закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті (т.1 а.с.111).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24 травня 2021 року в порядку забезпечення позову накладено арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.143-145).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2021 року витребувано докази (т.1 а.с.173-175).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2021 року забезпечено докази викликом свідків (т.1 а.с.176-177).

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, зазначивши у відзиві, що постійно однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу не проживали. Періодично проживали під одним дахом, проте усталених відносин, які притаманні подружжю, не було, були бізнес партнерами, мали різні цілі на майбутнє, спільного господарства не вели, майно один одному не довіряли, спільного бюджету не мали та спільних витрат не несли. Кожен у минулому мав зареєстрований шлюб, наміру оформити шлюб між собою чи провести церковний шлюбний обряд для створення сім`ї не мали. Проживають у різних країнах. Поїздки, на які позивач посилається, мали на меті розвиток бізнесу, відпочинок був у колі друзів. Ніколи не представляв ОСОБА_1 своїм рідним та знайомим як дружину. Спірну квартиру придбав, ремонт у квартирі зробив за власні кошти, тому поділу така не підлягає. ОСОБА_1 не надала доказів своєї участі у придбанні квартири. ОСОБА_3 надав докази руху коштів по власних рахунках та навів обставини придбання рухомого та нерухомого майна у спірний період, обґрунтував неналежність наданих ОСОБА_1 доказів та мотивував відсутність права спільної сумісної власності сторін на будь-яке майно у спірний період (т.1 а.с.194-205, письмові пояснення т.2 а.с.56-69).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2022 року в задоволенні позову відмовлено (т.2 а.с.102-113).

Висновок суду мотивовано встановленою судом відсутністю факту постійного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу та ведення ними спільного господарства, наявності у них спільного бюджету та витрат, спільного побуту, придбання майна в інтересах сім`ї спільною працею та за спільні кошти, виконання взаємних прав та обов`язків.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про задоволення позову (т.2 а.с.128-136).

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає у наступному. Для встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю надано докази проживання сторін однією сім`єю з 2002 року, наявності спільних прав та обов`язків, спільного бюджету. З урахуванням спільних сімейних фото сторін, факту передання у майнову заставу ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_2 як поручителем перед банком АТ «ВАО Банк» за ОСОБА_1 , Договору страхування здоров`я, документів реєстрації ОСОБА_3 як ФОП, довіреностей на ім`я ОСОБА_3 із зазначенням спільної адреси проживання, показань свідків можна встановити наступні обставини. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю з 2002 року по 2015 рік за адресою: АДРЕСА_3 , разом із сином ОСОБА_1 . З 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом у спірній квартирі АДРЕСА_4 , спільно здійснювали ремонт, ОСОБА_1 займалась архітектурним дизайном, ОСОБА_1 продовжила проживати в квартирі після розлучення з ОСОБА_3 по липень 2022 року. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мали відносини, які можна охарактеризувати як подружні (вели спільний побут, здійснювали спільні покупки, подорожували разом та святкували свята, відвідували разом суспільні місця, багато часу поводили спільно з рідними, яким представляли один одного як подружжя. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надавали один одному право розпоряджатися та користуватися своїм майном (довіреність на ім`я ОСОБА_3 на управління автомобілем, ОСОБА_3 передав в заставу квартиру своєї матері як поручитель за кредитом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 застрахував своє життя та визначив вигодонабувача ОСОБА_1 ). Свідки вказували, що сторони проживали разом.

В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовує підтримання власної позиції, що викладена у суді першої інстанції (т.2 а.с.194-201).

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення суду без змін з огляд на наступне.

Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані.

ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі до 2001 року, має сина.

ОСОБА_1 має постійне місце проживання в Україні в м. Одесі.

ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі до 2002 року.

ОСОБА_3 має постійне місце проживання у Федеративній Республіці Німеччині, періодично проживає в Україні в м. Одесі.

Квартира (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 28626312) за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована 22 жовтня 2009 року на праві приватної власності (частка власності 1/1) ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності, серія НОМЕР_1 , виданого 24 вересня 2009 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Спірним є проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спірним є право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та, відповідно, право власності ОСОБА_1 на частку квартири в порядку поділу майна.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (ч.2 ст.3 СК України).

Сім`ю створюють на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (ч.4 ст.3 СК України).

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (ч.ч.1,2 ст.74 СК України).

Усталена судова практика орієнтує на наступне.

Сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Спільна присутність на святах та пересилання коштів не можуть свідчити про те, що між сторонами склались усталені відносини, які притаманні подружжю.

Сам собою факт періодичного спільного відпочинку не є достатньою підставою для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

У справі, що переглядається, необхідність встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу пов`язане з вирішенням спору щодо майна.

Правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу є встановлення належності їм майна, набутого у власність у цей період, на праві спільної сумісної власності.

Законодавством передбачено рівнозначну презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна та майна, придбаного жінкою та чоловіком, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, до спільної сумісної власності.

Тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя чи на ту особу, яка заперечує проти належності майна до об`єктів спільної сумісної власності подружжя чи осіб, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності.

Якщо відсутні підстави для задоволення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, то позовні вимоги про визнання майна спільним майном та про його поділ також не підлягають задоволенню.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити саме факти спільного проживання однією сім`єю, спільний побут, взаємні права та обов`язки.

Вимоги позивача ОСОБА_1 та заперечення відповідача ОСОБА_3 обґрунтовано обставинами (фактами), наявність яких позивач та відсутність яких відповідач доводили доказами, зокрема, письмовими та речовими доказами, показаннями свідків тощо.

Суд першої інстанції встановив обставини, що мають значення для справи, дав належну оцінку доказам та дійшов обґрунтованого висновку, що надані позивачем докази у своїй сукупності не достатні для висновку про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період з 2002 року по 2019 рік складали сім`ю, тобто мали пов`язані спільним веденням господарства, побутом, бюджетом, взаємними правами та обов`язками усталені відносини, що притаманні подружжю.

Кожен із сторін у минулому перебував у зареєстрованому шлюбі, відповідно, розумів права та обов`язки, які породжує зареєстрований шлюб.

Сторони визнають, що мали досить тривалий час непогані стосунки між собою, проживали у житлі один одного, допомагали один одному у веденні бізнесу, надавали допомогу у матеріальних та побутових питаннях, відпочивали у колі друзів тощо. При цьому ОСОБА_3 стверджує, що його відносини з ОСОБА_1 не мали на меті створення сім`ї, а ОСОБА_1 не заперечувала суду, що зареєструвати шлюб їй пропозиції не було.

Кожен із сторін мав належне йому майно, у спірний період також придбавав рухоме та нерухоме майно, яке реєструвалось на власне себе.

Після 2019 року ОСОБА_3 створив сім`ю з іншою жінкою, з якою потому зареєстрував шлюб.

ОСОБА_3 постійно проживає за межами України, проте має в Україні квартиру, що у даній справі є спірною, придбання якої за власні кошти довів у суді належними та допустимими доказами (відчуженням належного йому рухомого та нерухомого майна, укладенням договорів щодо квартири, перерахунком грошових коштів за квартиру через банківські рахунки, оформленням правовстановлюючих документів на квартиру тощо). Докази, які б підтверджували участь ОСОБА_1 грошовими коштами у придбанні спірної квартири, відсутні. Саме по собі проживання ОСОБА_1 певний час у квартирі ОСОБА_3 не є підставою для визнання квартири спільною сумісною власністю сторін та, відповідно, визнання за ОСОБА_1 права власності на частку квартири.

ОСОБА_3 , який не мав власного житла в м. Одесі, куди періодично приїздив та певний час проживав, квартиру придбав власне для себе, доказів придбання спірної квартири для сім`ї з ОСОБА_1 суду не надано, будь-яких письмових угод чи нотаріально посвідчених договорів щодо права на спірну квартиру ОСОБА_3 та ОСОБА_1 між собою не уклали.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що були подані до суду першої інстанції та ним оцінені на предмет достатності для висновку про наявність/відсутність обставин, що входять о предмета доказування.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для ухвалення нового рішення про задоволення позову.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не були позбавлені права зареєструвати шлюб. Не кожні відносини між жінкою та чоловіком мають ознаки усталених сімейних відносин.

Правові підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю, поділ майна - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 січня 2025 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді О.С.Комлева

Є.С.Сєвєрова