Вирок

від 20.05.2022 по справі 753/4684/22

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/4684/22

провадження № 1-кп/753/1225/22

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2022 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_3 ,

обвинувачений ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР №12022100020000918 від 21.03.2022, за обвинуваченням

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполь

Донецької області, який зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1 , та який проживає за адресою:

АДРЕСА_2 , раніше судимого

вироком Деснянського районного суду м. Києва від 19 вересня

2018 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді

позбавлення волі на строк три роки, звільненого 17 вересня

2021року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушеного, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

встановив:

До Дарницького районного суду м. Києва 19 травня 2022 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР №12022100020000918 від 21.03.2022, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Висунуте обвинувачення ОСОБА_4 визнане судом доведеним та встановлено, що ОСОБА_4 будучи раніше судимим за вчинення майнових злочинів, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив корисливий злочин в умовах воєнного стану.

Так, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 13 березня 2022року, приблизно о 20 год. 00 хв., перебуваючи на АДРЕСА_3 куди він прибув на автомобілі «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 , направився до вказаного житлового будинку.

Перебуваючи за вказаною адресою, ОСОБА_4 шляхом зламу вікна другого поверху вказаного будинку, проник всередину та зайшовши до приміщення консьєржа, взяв зв`язку ключів та піднявшись на 10 поверх відчинив двері даху. Вийшовши на дах, ОСОБА_4 за допомогою викрадених ключів, відчинив двері 3-го під`їзду та проник всередину, де побачив технічне приміщення, яке обрав предметом свого злочинного посягання. У подальшому, ОСОБА_4 за допомогою заздалегідь заготовлених предметів для вчинення злочину, зламавши замок технічного приміщення проник до нього та обшукавши його, викрав звідти майно належне ОСББ «Тополя» (ідентифікаційний код 24572445), а саме: шнур з вилкою ПВС 2*2.5, вартістю 689,82 грн, косу електричну 1881,96 грн, кутова машинка «Зеніт», вартістю 700 грн, зварювальний апарат, вартістю 1500 грн, а всього викрав майна на загальну суму 4771,78 грн, що належить ОСББ «Тополя».

У подальшому ОСОБА_4 приблизно о 08 год. 30 хв., вийшовши з будинку, з місця вчинення злочину зник разом з викраденим майном, чим завдав матеріального збитку ОСББ «Тополя» на загальну суму 4771,78 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), що вчинено повторно, поєднане з проникненням у інше сховище, вчинено в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Під час судового розгляду ОСОБА_4 надав суду показання, що дійсно вчинив кримінальне правопорушення, обвинувачення в якому йому висунуто. Надав суду показання, що на місце вчинення злочину прибув із своїм другом, що працює таксистом, зайшов у під`їзд, надалі піднявся на технічний поверх, взламавши замок, що був на дверях, проник у сховище, звідки викрав майно, що належить ОСББ. Викрадене ним майно надалі продав своєму другу. Про вчинене шкодує, повідомив, що вчинив злочин через скрутне матеріальне становище.

Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3ст.349КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч. 3ст.349КПК України роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження, відповідно й обвинуваченому.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Також відповідно до п. 6 розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» рекомендується, що оскільки при процедурі «заява підсудного про визнання вини» від обвинуваченого вимагається явка до суду на ранній стадії провадження, щоб заявити в суді публічно чи приймає він чи спростовує обвинувачення проти себе, то суд в таких випадках має вирішувати, обійтися без всього процесу розслідування або його частини чи негайно перейти до розгляду особи правопорушника, ухвалення вироку та, по можливості, вирішення питання щодо компенсації.

Отже, за згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: матеріалів, що характеризують обвинуваченого, матеріалів щодо речових доказів тощо.

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю підтверджується його показаннями, в яких він не оспорював вчинення кримінального правопорушення за викладених у обвинувальному акті обставин, щирим каяттям у вчиненому тощо.

Щодо кримінально-правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 , то суд вважає її правильною та кваліфікує його дії як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), що вчинено повторно, поєднане з проникненням у інше сховище, за умов воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.

Суд, відповідно дост. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно дост.12КК України відносяться до категорії тяжкого, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до вчиненого (вину визнав, розкаявся), особу обвинуваченого, а саме: раніше неодноразово судимий, починаючи з 2003 року, вчинив нове кримінальне правопорушення невдовзі після звільнення по відбуттю строку покарання за аналогічний корисливий злочин, під наглядом лікарів психіатра та нарколога не перебуває, молодого віку, з середньою спеціальною освітою, до затримання працював неофіційно вантажником, має незадовільний стан здоров`я.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно дост. 67 КК України, не встановлено.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає: щире каяття.

З огляду на викладене, суд вважає домірним призначити покарання у мінімальних межах санкції статті у виді позбавлення волі, що слід відбувати реально.

Водночас суд не вбачає підстав до звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі статей 75, 76 КК України, відсутні й підстави до призначення покарання нижче від найнижчої межі, як про це просив обвинувачений, оскільки до цього не встановлено, як передбачено положеннями ст. 69 КК України, саме кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, й дані про особу винного суду також такої можливості суду не дають.

У строк відбування покарання зарахувати строк тримання під вартою з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею, а саме з 23 березня 2022 року до 20 травня 2022 року включно.

Запобіжний захід ОСОБА_4 слід залишити обраний у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, статтями 100, 368371, 373, 374 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

У строк відбування покарання зарахувати строк тримання під вартою з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею, а саме з 23 березня 2022 року до 20 травня 2022 року включно.

Запобіжний захід ОСОБА_4 слід залишити обраний у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Після набрання вироком законної сили речові докази у кримінальному провадженні, а саме: диск DVD-R Verbatim 4.7 GB, зберігати у матеріалах цього кримінального провадження; викрадане майно, що передане на відповідальне зберігання власнику ОСББ «Тополя», залишити останньому за належністю.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1