Постанова

від 16.05.2022 по справі 530/1390/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 530/1390/20 Номер провадження 22-ц/814/849/22Головуючий у 1-й інстанції Должко С. Р. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.,

за участю секретаря судового засідання Ряднини І.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Ковжоги О.І.,

представника відповідача, ПАТ «Автотранспортне підприємство-15339», - адвоката Бибика В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві апеляційну скаргу представника позивача, ОСОБА_1 , адвоката Ковжоги О.І., на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 06 грудня 2021 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариство «Автотранспортне підприємство-15339», Головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

У жовтні 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду із вказаним позовом, відповідно до якого прохав:

- зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Автотранспортне підприємство-15339» усунути перешкодив користуванні земельною ділянкою площею 2,8400га кадастровий номер 5321386400:00:012:0033, яка знаходиться на території Тарасівської сільської ради, Зінськівського району Полтавської області шляхом звільнення та повернення зайнятої земельної ділянки ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Автотранспортне підприємство-15339» усунути перешкодив користуванніземельною ділянкою площею 2,4614га кадастровий номер 5321386400:00:011:0042, яка знаходиться на території Тарасівської сільської ради, Зінськівського району Полтавської області шляхом звільнення та повернення зайнятої земельної ділянки ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне Управління Держгеокадастру у Полтавській області скасувати в державному земельному кадастрі реєстрацію новоутворених земельних ділянок з кадастровими номерами: 5321386400:00:011:0043, 5321386400:00:011:0044, 5321386400:00:012:0035, 5321386400:00:012:0036, та відкриття поземельних книг щодо вказаних земельних ділянок;

- зобов`язати Головне Управління Держгеокадастру у Полтавській області скасувати реєстрацію договоріворенди земельних ділянок з кадастровими номерами: 5321386400:00:011:0043, 5321386400:00:011:0044, 5321386400:00:012:0035, 5321386400:00:012:0036, укладених між ПрАТ «Автотранспортне підприємство-15339» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

- зобов`язати Головне Управління Держгеокадастру у Полтавській області поновити Договіроренди земельноїділянки площею 2,8400 га кадастровий номер 5321386400:00:012:0033;Договір орендиземельної ділянки площею 2,4614га кадастровий номер 5321386400:00:011:0042;

- стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 200 000,00 грн. моральної шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки;

- стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 20 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовував тими обставинами, що він у відповідності з договорами оренди землі орендував у відповідачів земельні ділянки.

Орендодавці, відповідачі у справі, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не повідомивши його, здійснили поділ земельних ділянок між собою та в подальшому уклали договори оренди цих земельних ділянок з відповідачем ПрАТ «Автотранспортне підприємство 15339».

Вважав, що поділ земельних ділянок відповідачами відбувся всупереч вимог закону та без його згоди та без внесення відповідних змін до договору оренди землі, та що укладення договору оренди з відповідачем, ПрАТ «Автотранспортне підприємство 15339» суперечило вимогам закону та порушили його права, як первісного орендаря.

Вказував, що зазначеними діями відповідачів йому було заподіяно моральну шкоду, розмір якої він оцінює у сумі 200000,00 грн.

Рішенням Зіньківськогорайонного судуПолтавської областівід 06грудня 2021року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Ухвалою Зінківського районного суду від 01 квітня 2022 року в рішенні суду виправлено описку в частині зазначення відповідачів у справі.

короткого змісту вимог апеляційної скарги;

В апеляційній скарзі позивач, ОСОБА_1 , прохає рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

Вказував, що рішення місцевого суду є необ`єктивним, необґрунтованим та винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначав, що відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 22.09.2020 у справі № 233/3676/19, зміна статусу земельної ділянки чи її власника не має наслідком автоматичне припинення договору оренди землі. Одна й та ж земельна ділянка не може одночасно перебувати в оренді різних господарств.

Він набув право оренди на законних підставах, однак орендодавці вчинили дії, які перешкоджають йому користуватися орендованими земельними ділянками.

Державний реєстратор не перевірив інформацію про наявність зареєстрованих речових прав, що призвело до подвійної реєстрації речових прав на одну і ту ж земельну ділянку, та реєстрація договорів оренди земельних ділянок за ПрАТ «Автотранспортне підприємство 15339» перешкоджає йому у користуванні землею.

Вказував, що відповідачами не надано докази того, що він втратив право користування земельними ділянками, а укладений ним договір оренди є недійсним чи припиненим.

Суд безпідставно відмовив у скасуванні реєстрації договорів оренди земельних ділянок, що є порушенням статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Зазначав, що суд взагалі не розглянув його позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Вважає, що суд безпідставно відмовив у стягненні судових витрат.

узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;

Відзиви на апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду не надходили.

встановлених судомпершої інстанціїта неоспоренихобставин,а такожобставин,встановлених судомапеляційної інстанції,і визначенихвідповідно доних правовідносин;доводів,за якимисуд апеляційноїінстанції погодивсяабо непогодився звисновками судупершої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Під час розгляду справи місцевим судом було встановлено, що 09серпня 2012року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений Договір оренди землі, площа земельної ділянки - 2,8400 га, кадастровий номер: 5321386400:00:012:0033. Згідно з п. 8 Договір укладено на 49 років. Договір оренди земельної ділянки був зареєстрований у Відділі Держкомзему у Зінківському районі Полтавської області про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.08.2012 за № 532130004001445 (посадова особа, яка провела державну реєстрацію - Н.В. Вовк).

09серпня 2012року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений Договір оренди землі, площа земельної ділянки - 2,4614 га, кадастровий номер: 5321386400:00:011:0042. Згідно з п. 8 Договір укладено на 49 років. Договір оренди земельної ділянки був зареєстрований у Відділі Держкомзему у Зінківському районі Полтавської області про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.08.2012р. за № 532130004001446 (посадова особа, яка провела державну реєстрацію - Н.В. Вовк).

Згідно вказаних договорів оренди була визначена та оплачена у повному обсязі плата за оренду земельних ділянок. Між сторонами договорів були належним чином підписані Акти прийому-передачі земельної ділянки.

Позивач зазначав, що у березні 2020 року йому стало відомо, що орендовані ним земельні ділянки бажає взяти в оренду ПрАТ «Автотранспортне підприємство - 15339», а орендодавці шукають спосіб достроково розірвати договір та отримати від ПрАТ «АТП-15339» більшу орендну плату ніж була сплачена ним.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (раніше - ОСОБА_5 ) змінили кадастрові номери та розміри своїх земельних ділянок та передали їх в оренду ПрАТ «Автотранспортне підприємство - 15339», уклавши договори оренди землі з ПрАТ «Автотранспортне підприємство - 15339», що підтверджується листом від Дергеокадастру № 165/106-20 від 25.09.2020 року та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Земельна ділянка, площею 2, 4614 га була поділена на дві між співвласницями:

1,2307 га, кадастровий номер: 5321386400:00:011:0043 - власник ОСОБА_4 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51457146 від 04.03.2020 12:05:29) була надана в оренду ПрАТ «Автотранспортне підприємство-15339», код ЄДРПОУ: 03118268 до 31.12.2029; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51572589 від 12.03.2020.

1,2307 га, кадастровий номер: 5321386400:00:011:0044 - власник ОСОБА_2 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51456030 від 04.03.2020) була надана в оренду ПрАТ «Автотранспортне підприємство-15339», код ЄДРПОУ: 03118268 до 31.12.2029; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51572165 від 12.03.2020.

Земельна ділянка, площею 2, 8400 га була поділена на дві:

1,4222 га, кадастровий номер: 5321386400:00:012:0035 - власник ОСОБА_2 була надана в оренду ПрАТ «Автотранспортне підприємство-15339», код ЄДРПОУ: 03118268 до 31.12.2029; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51220339 від 19.02.2020.

1,4222 га, кадастровий номер: 5321386400:00:012:0036 - власник ОСОБА_2 була надана в оренду ПрАТ «Автотранспортне підприємство-15339», код ЄДРПОУ: 03118268 до 31.12.2029; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51220083 від 19.02.2020.

Державний реєстратор - Манойло Наталія Анатоліївна, Тарасівська сільська рада, Полтавська область.

Також, місцевий суд установив, що в судовому засіданні позивач вказував, що розрахувався із відповідачами за оренду землі за 49 років, при цьому не надавши разом з позовом відповідних доказів, відповідно до статті 83 ЦПК України.

На запитання головуючого, де знаходяться розписки, вказав, що в справі їх немає.

Позивач у позовній заяві та в судовому засіданні стверджував, що належно виконує свої зобов`язання за договором оренди.

Пунктом 9 договорів оренди від 09.08.2012 встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3,3% від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки, що на момент укладення договору становить 2 254 грн. 91 коп. в рік.

Відповідно до п. 11 договорів оренди від 09.08.2012, який не змінювався протягом дії договорів, та не визнавався недійсним у встановленому чинним законодавством порядку, визначено, що орендна плата вноситься протягом року, але не пізніше 31 грудня кожного року оренди.

Судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення зазначено, що відповідачі, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , жодного разу не зверталися до відповідача з проханням (ні усно, ні письмово) виплачувати їй орендну плату наперед або будь-яким іншим чином змінювати строки, порядок та розмір виплати орендної плати передбаченої спірним договором оренди. Тоді як позивач всупереч вимогам законодавства, положенням договору оренди та волі орендодавця виплачував орендну плату на свій розсуд, у розмірі та строки, які визначив самостійно.Також, факт неналежного виконання позивачем зобов`язань за договором оренди підтверджується наданими позивачем разом з позовною заявою документами, з яких вбачається, що орендна плата після 2013 року не виплачувалася взагалі. Окрім того, позивач всупереч вимогам п. 10 договору оренди жодного разу не здійснював перерахунок орендної плати з урахуванням індексу інфляції, що також підтверджується наданими позивачем фінансовими документами.

Встановивши вказаніобставини, місцевий суд дійшов висновку, що позивачем невірно обраний спосіб захисту, не надано належних доказів на підтвердження позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1)чи малимісце обставини(факти),якими обґрунтовувалисявимоги тазаперечення,та якимидоказами вонипідтверджуються; 2)чи єінші фактичнідані,які маютьзначення длявирішення справи,та доказина їхпідтвердження; 3)які правовідносинисторін випливаютьіз встановленихобставин; 4)яка правованорма підлягаєзастосуванню доцих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

Вирішення зазначених питань відображається у судовому рішенні.

Згідно зі ст. 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1)фактичні обставини,встановлені судом,та змістспірних правовідносин,з посиланнямна докази,на підставіяких встановленівідповідні обставини; 2)докази,відхилені судом,та мотивиїх відхилення; 3)мотивована оцінкакожного аргументу,наведеного учасникамисправи,щодо наявностічи відсутностіпідстав длязадоволення позову,крім випадку,якщо аргументочевидно невідноситься допредмета спору,є явнонеобґрунтованим абонеприйнятним зогляду назаконодавство чиусталену судовупрактику; 4)чи булиі кимпорушені,не визнаніабо оспореніправа,свободи чиінтереси,за захистомяких маломісце зверненнядо суду; 5)норми права,які застосувавсуд,та мотивиїх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Як вбачається з рішення місцевого суду, судом було встановлено фактичні обставини справи, однак в судовому рішенні суд лише здійснив перелік норм матеріального та процесуального права, при цьому не проаналізувавши кожнупозовну вимогу позивача та не навівши мотиви, якими суд керувався при ухваленні судового рішення, відмовляючи в їх задоволенні.

Щодо обрання позивачем належного способу правового захисту.

Відповідно достатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 5 ЦПКУкраїни визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що у випадку, якщо законабо договірне визначаютьефективного способу захиступорушеного,невизнаного абооспореного права,свободи чиінтересу особи,яка звернуласядо суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тобто, суд вправі самостійно обрати інший спосіб правового захисту лише в тому випадку, коли такий спосіб захисту не передбачений законом чи договором.

Згідно з частиною 1 статті15, частиною 1 статті16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Як вбачається з позовної заяви позивачем обрано спосіб правового захисту у вигляді зобов`язання відповідача, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, вчинити дії щодо скасування в Державному земельному кадастрі реєстрації новоутворених земельних ділянок та зобов`язання відповідача, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, скасувати реєстрацію договорів оренди земельних ділянок в Державному земельному кадастрі та поновити дію попередніх договорів оренди.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачем зазначено на відсутність його згоди, як землекористувача (орендаря) на поділ орендованих ним земельних ділянок між співвласниками (орендодавцями).

Спеціальний Закон, який регулює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру є Земельний Кодекс України, Закон України «Про Державний земельний кадастр», Закон України «Про землеустрій».

Процедура та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначає Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

У відповідності з вимогами ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідно доч.11ст.24вказаного Законудії щодо повідомленняосіб проприпинення речових правна нерухомемайна входитьдо компетенціїдержавного реєстратора. У разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених в абзацах третьому і четвертому частини десятої, державний кадастровийреєстратор у десятиденний строк повідомляє про це особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, а в разі наявності зареєстрованих речових прав на неї - суб`єктів таких прав.

Таким чином, скасування судом державної реєстрації земельних ділянок є самостійним ефективним способом правового захисту, який прямо передбачений законом та породжує правовінаслідки у вигляді припинення цим рішенням суду усіх речових прав, обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки.

За таких обставин, позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області вчинити дії щодо скасування реєстрації договорів оренди земельних ділянок в Державному земельному кадастрі та в частині скасування реєстрації договорів оренди земельних ділянок та поновлення дії попереднього договору оренди є неналежним способом захисту порушеного права позивача.

Як установлено судом, фактичним користувачем спірних земельних ділянок є ПрАТ «Автотранспортне підприємство-15339» (далі - ПрАТ «АТП-15339»).

Ураховуючи зміст позовної заяви належним способом захисту порушеного права позивача за вимогами до ПрАТ «АТП-15339», в даному випадку, буде або припинення речових прав ПрАТ «АТП-15339», які виникли у нього за договорами оренди земельних ділянок з вищенаведених підстав, або витребування майна з чужого незаконного володіння, або, враховуючи вимоги статті 204 ЦК України щодо правомірності правочину, вимога про визнання даних договорів недійсними.

В силу положень статей 5, 13 ЦПК України апеляційний суд у даній справі не вправі самостійно змінити спосіб захисту прав та інтересів позивача із «зобов`язальних позовних вимог» (зазначених ним у позові), на вимоги про «скасування державної реєстрації земельних ділянок, припинення речових прав», про «витребування майна чи визнання правочину недійсним».

В зазначеній частині позовних вимог необхідно відмовити в зв`язку з обранням позивачем неефективного способу правового захисту, оскільки вимоги про зобов`язання відповідачів вчинити певні дії не відповідають передбаченому законом способу захисту, та не відновлять порушених прав позивача щодо користування ним земельними ділянками за договорами оренди від 09.08.2012 року.

З цих підстав, в даному провадженні, апеляційним судом не надається оцінка правомірності дій відповідачів у справі по суті спору.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Згідно з частиною 2статті 95 ЗК України,статті 27 Закону України «Про оренду землі»орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Частиною 2статті 792 ЦК Українивстановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно із частиною 1статті 93 ЗК Україниправо оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно достатті 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Обґрунтовуючи заподіяння моральної шкоди позивач зазначив про те, що під час дії договорів оренди землі, укладених з відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , останні, як орендодавці, в порушення вимог закону здійснили поділ земельних ділянок та уклали нові договори оренди землі з іншою особою, ПрАТ «АТП-15339», в зв`язку з чим він позбавлений права використовувати орендовану земельну ділянку, отримувати прибуток, чим йому заподіяно моральну шкоду, розмір якої він оцінює в 200000,00 грн.

Тобто, позивач обґрунтовує заподіяння йому моральної шкоди внаслідок незаконних дій відповідачів у справі в частині порушення договірних зобов`язань.

Моральна шкода за порушення цивільно-правового договору, як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права, може бути компенсована в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України.

Аналізуючи зміст статті 611 ЦК України можна стверджувати, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди в договірних правовідносинах може здійснюватися виключно у випадках, що прямо передбачені законом, а також, якщо умови про відшкодування прописані в укладеному між сторонами договорі.

Як вбачається з укладених між сторонами договорів оренди землі від 09.08.2012 (т. 1 а.с 11-12, 17-18), умовами договору не передбачено відшкодування моральної шкоди за порушення умов договору оренди землі. Спеціальними законами, які регулюють правовідносини щодо оренди землі також не передбачено права на відшкодування моральної шкоди за порушення зобов`язань у земельних договірних правовідносинах.

За таких обставин, у позивача право на відшкодування моральної шкоди не виникло.

Решта доводів апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростували.

висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Згідно з п.2ч.1ст.374 ЦПК України суд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищезазначені висновки апеляційного суду, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених позивачем під час апеляційного розгляду справи, відсутні.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376 ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача, ОСОБА_1 , адвоката Ковжоги О.І., - задовольнити частково.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 06 грудня 2021 року скасувати та у хвалити у справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 травня 2022 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді Т.В. Одринська

В.П. Пікуль