Рішення

від 12.05.2022 по справі 459/622/22

ЧЕРВОНОГРАДСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 459/622/22

Провадження № 2/459/139/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2022 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Отчак Н.Я.

з участю секретаря Давидович І.І.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши увідкритому судовому засіданнів залі суду у м. Червонограді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за час прострочення виконання зобов`язання,-

В С Т А Н О В И В :

29.03.2022 р. позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог стягнути з відповідача 3940,81 грн. - інфляційних втрат, 5740,73 грн. - трьох відсотків річних за час прострочення виконання зобов`язання та просить стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову послався на те, що 25.08.2019 р. батько відповідача ОСОБА_4 позичив у нього кошти в розмірі 4900 доларів США, 600 Євро та 47000грн., про що написав розписку у присутності свідків, зобов`язавшись їх повернути за два роки. Однак ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, не віддавши кошти. Після смерті ОСОБА_4 відповідач прийняв спадщину, а відтак і обов`язки за цим договором позики. У зв`язку з тим, що після видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2 грошей не повернув, згідно вимог ст.. 1282 ЦК України в березні 2020 р. він звернувся до суду з позовом про стягнення цих коштів. Так рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 04.11.2020 р. було ухвалено стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у користь позивача ОСОБА_3 по: 2450 доларів США, 300 Євро, 23500 грн. заборгованості за борговою розпискою від 25.08.2019 року. Позивач вказує про те, що 09.07.2021 р. постановою державного виконавця Червоноградського ВДВС було відкрито виконавче провадження і 22.03.2022 р. кошти були повернуті ОСОБА_2 у повному обсязі. Зазначає, що нарахування процентів здійснює по 22.03.2022 р. і відповідно до ст.625 ЦК України просить стягнути інфляційні втрати та три відсотки річних за порушення грошового зобов`язання.

Ухвалою від 04.04.2022 р. у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судовий розгляд на 13.05.2022 року з повідомленням сторін.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з врахування поданої ним 13.05.2022 р. заяви про зменшення позовних вимог. Просив позов задовольнити, а також стягнути судові витрати.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, з`ясувавши обставини справи, суд дійшов до такого висновку.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, 07.08.2019 р. ОСОБА_4 написав розписку про отримання у позику від позивача коштів, що складаються з 4900 дол. США, 600 євро, 47000 грн., зобов`язавшись їх повернути до 25.08.2021 р.

Так, рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 04.11.2020 р. було ухвалено стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 по: 2450 доларів США, 300 Євро, 23500 грн. заборгованості за борговою розпискою від 25.08.2019 року та по: 4250 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 1197, 27 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постановою Львівського апеляційного суду від 31.05.2021 р. рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 04.11.2020 р. залишено без змін.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

09.07.2021 р. державним виконавцем Червоноградського ВДВС у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 459/876/20 виданого Червоноградським міським судом Львівської області 05.07.2021 р. про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 по: 2450 доларів США, 300 Євро, 23500 грн. заборгованості за борговою розпискою від 25.08.2019 року та по: 4250 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 1197, 27 грн. судового збору.

22.03.2022 р. ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 2450 доларів США, 300 Євро, 23500 грн., що стверджується заявою ОСОБА_3 від 22.03.2022р.

Станом на 22.03.2022 року (дата виконання зобов`язання) за даними НБУ офіційний курс долара США становить 29,2549 грн. за 1 долар США; курс Євро становить 33,1707 грн. за 1 Євро.

Загальна сумаборгу ОСОБА_2 станом на22.03.2022р.становила 105125,71грн.,зокрема:2450 доларівСША 71674,50грн.; 300 Євро 9951,21грн. та 23 500 грн.

Так, згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом положень частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно ч. 1ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ізст. 1049 ЦК Українипозика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК України і статті 230 Господарського кодексу України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки між сторонамивиникло грошовезобов`язання, то його невиконання зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року № 6-1946 цс 15 та постанові КЦС ВС № 459/3560/15-ц від 16.05.2018 року, які суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 04.11.2020 р. встановлено, що 26.05.2020 р. приватний нотаріус Червоноградського міського нотаріального округу Степчук І.С. видала ОСОБА_5 та ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідно до розрахунку інфляційних втрат, наданого стороною позивача за період з 27.05.2020 року по 22.03.2022 року з суми боргу 23 500 грн. - сума інфляційних збитків складає 3 940,81 грн.; з розрахунку відсотків за порушення грошового зобов`язання за період з 27.05.2020 року по 22.03.2022 рокуз суми боргу 105125,71 грн. - 3 відсотки річних за вказаний період складає 5 740, 73 грн.

ОСОБА_2 рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 04.11.2020 р. виконав лише 22.03.2022р., разом з тим, він як боржник не звільняється від відповідальності за порушення ним грошового зобов`язання. З огляду на що, у позивача виникло обґрунтоване право вимагати в якості відшкодування, передбачені ст. 625 ЦК України, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за вищезазначений період із розміру 23 500,00 грн. простроченої суми, а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 105125,71грн.

З огляду на викладені факти й міркування, суд вважає, що надані позивачем докази є належними, допустимими, достовірними, а в своїй сукупності достатніми для доведення перед судом свого порушеного права, а відтак даний спір підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Таких висновків також дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 755/9215/15-ц при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачем сплачено у даній справі судовий збір у розмірі 992,40грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.2497195717.1 від 24.03.2022 р..

24.03.2022 року між адвокатом Огорілко Ю.О. та Черевко С.Г. укладено договір про надання юридичних послуг.

На підтвердження факту виконання умов надання правової допомоги представником позивача надано: 1) акт виконаних робіт від 12.05.2022 р., згідно якого вартість юридичних послуг становить 5000,00 грн.; 2) квитанцію до прибуткового касового ордера №67 від 25.03.2022 р. на суму 5000,00 грн.

Однак, відповідач в судовому засіданні заперечив, щодо розміру правової допомоги та зазначив, що витрати є не співмірними з обсягом та часом, об`єктивно необхідним для надання даних послуг в межах цієї справи.

Таким чином суд, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи характервиконаної адвокатомроботи (ознайомленнязі справою,збір документів,ознайомлення знормативною базою,підготовка позовноїзаяви таінших процесуальнихдокументів,участь усудовому засіданні),принципи співмірностіта розумностісудових витрат,критерій реальностіадвокатських витрат,а такожкритерій розумностіїхнього розміру,виходячи зконкретних обставинсправи,її складностіта виконаноїадвокатом роботи,критерію необхідностіта значимостітаких дійу справі,суд вважаєза можливезменшення їхрозміру тастягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрат напрофесійну правничудопомогу урозмірі 2000,00грн.

За наведених обставин та міркувань, а також за правилами ч. 2 ст. 137, ст. 141 ЦПК України судові витрати у виді сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 264, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за час прострочення виконання зобов`язання задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 3940 (три тисячі дев`ятсот сорок) грн. 81 коп. інфляційних втрат та 5740 (п`ять тисяч сімсот сорок) грн. 73 коп. за час прострочення виконання зобов`язань.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40коп. та 2 000 (дві тисячі) грн. витрат на витрат на професійну правничу допомогу.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 17.05.2022 р.

Суддя: Н. Я. Отчак