Постанова

від 11.05.2022 по справі 461/6657/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/6657/20 Головуючий у 1 інстанції: Євтушенко В.Ю.

Провадження № 22-ц/811/2948/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія: 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мельничук О.Я.,

суддів Ванівського О.М., Крайник Н.П.

при секретарі Ждан К.О.

з участю представника АТ «Укртелеком» Чемерис І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 28 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртелеком», приватного підприємства «Український хостінг», Львівського районного управління поліції, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Московського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про зобов`язання до вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «Укртелеком», приватного підприємства «Український хостінг», Львівського районного управління поліції.

Свої вимоги мотивував тим, що Державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби міста Харків територіального управління юстиції у Харківській області Грецькім Д.Є., при примусовому виконанні були винесенні постанови про арешт сайту "smt.ua", що належить ТВО «Сучасні мудрі технології» (боржнику) на підставі виконавчого провадження. Оскільки станом на день подання позовної заяви зазначені постанови державного виконавця не виконуються, просить суд:

- зобов`язати публічне акціонерне товариство «Укртелеком» виконати постанову від 13 лютого 2020року, державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби міста ХарківТериторіального управління юстиції у Харківській області Грецького Д.Є., про накладення арешту на сайт "smt.ua" згідно виконавчого провадження ВП№ 59185834;

- зобов`язати ПП «Український хостінг», виконати постанову від 13.02.2020р державноговиконавця Московського відділу державної виконавчої служби міста Харків Територіального управління юстиції у Харківській області Грецького Д.Є., про накладення арешту на сайт "smt.ua" згідно виконавчого провадження ВП№ 59185834;

- зобов`язати Галицький РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області, відділ департаменту кіберполіції виконати постанови державного виконавця, Московського відділу державної виконавчої служби міста ХарківТериторіального управління юстиції у Харківській області Грецького Д.Є., про накладення арешту на сайт "smt.ua" згідно виконавчого провадження ВП№ 59185834,у спосіб блокування зазначеного сайту;

- накласти штраф за невиконання законних вимог державного виконавця державної виконавчої служби міста Харків Територіального управління юстиції у Харківській області Грецького Д.Є. на підставі ст.188-13 КУ про АП на Публічне акціонерне товариство«Укртелеком» та ПП «Український хостінг».

Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 28 липня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртелеком», приватного підприємства «Український хостінг», Львівського районного управління поліції, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Московського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про зобов`язання до вчинення певних дій - відмовлено повністю.

Рішення суду в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 .

Вважає рішення суду незаконним. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що постанови державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби міста Харкова територіального управління юстиції у Харківській області про арешт сайту боржника від 13.02.2020 року та 28.05.2020 року ВП №59185834 були прийняті з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження», набрали законної сили, сторонами виконавчого провадження не оскаржувались.

Окрім цього, вважає, що судом першої інстанції не були прийняті до уваги електронні докази (скріншоти) на предмет технічної спроможності блокування сайту боржника відповідачами інтернет доменів та веб ресурсу Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», ПП «Український хостінг».

Також не погоджується з мотивами рішення суду, оскільки постанови державного виконавця набрали законної сили щодо блокування сайту відповідачами, а ухвалене рішення судом першої інстанції надає право відповідачам не виконувати постанови державного виконавця.

Окрім цього, не погоджується з висновком суду, щодо законності дій органом поліції з приводу звернення позивача, оскільки органом поліції було проігноровано заяву позивача про накладення штрафу на відповідачів за невиконання законних вимог державного виконавця.

Просить рішення Галицького районного суду міста Львова від 28 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

08 грудня 2021 року від представника АТ «Укртелеком» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду міста Львова від 28 липня 2021 року залишити без змін. Звертає увагу на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи не було допущено жодних порушень процесуального закону, які призвели би або могли призвести до неправильного вирішення справи, а твердження апелянта на неприйняття до уваги електронних доказів, що містяться в матеріалах справи як підстави скасування рішення є формальними. Також зазначає, що у позивача відсутні будь які належні та допустимі докази порушення його прав у межах виконавчого провадження з боку відповідачів.

Заслухавши суддю-доповідача, представника АТ «Укртелеком» Чемерис І.І., перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає із наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив з тих обставин, що позивачем неправильно визначений спосіб захисту порушеного права, не використані всі можливості захисту прав стягувача у виконавчому провадженні, відсутні будь які належні та допустимі докази порушення прав позивача у межах виконавчого провадження з боку відповідачів у справі.

З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.

Судом встановлено, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 25 лютого 2019 року, стягнуто з Компанії «СМТ» на користь ОСОБА_1 неустойку в розмірі 40730,69 грн.

На підтвердження позовних вимог позивач надав копії постанов державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Грецького Д.Є. від 13.02.2020р. та 18.02.2020р. про арешт майна боржника Компанії «СМТ» у виконавчому провадженні № 591858345918 відкритого на підставі виконавчого листа №461/4040/18 про стягнення на користь ОСОБА_1 неустойки в сумі 40730,69 грн., виданого 17.04.2019р. Галицьким районним судом м. Львова з метою виконання рішення Галицького районного суду м. Львова суду від 461/4040/18 від 25.02.2019р.

Крім того, державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на сайт «smt/ua» (IР адреса домена НОМЕР_1 (whois), Заголовок «Интернет магазин «SMT»(СМТ) майнинг», реєстраційний номер виконавчого провадження № 59185837, оборудование, Asic, криптокошельки), що належить боржнику Компанії СМТ, код ЄДРПОУ 35246313, адреса м. Харків пр-т Московський,94 ДК «ХЕМЗ» шляхом обмеження у праві користування зазначеного сайту, а також заборонити вчиняти будь-які дії та вносити зміни до даних, які знаходяться на сайті на необмежений строк, а саме, до отримання постанови державного виконавця про зняття арешту арешту з майна боржника, тобто до повного виконання рішення суду боржником.

Позивачем було надіслано до Головного управління Національної поліції у Львівській області Галицького відділу поліції, заяву з якої вбачається, що останній просив накласти штраф за невиконання законних вимог державного виконавця на ПАТ «Укртелеком» та ПП «Український Хостінг» відповідно до вимог ст.188-13 КУпАП. Крім того, просив зобов`язати відділ департаменту кіберполіції виконати постанови державного виконавця заблокувавши роботу зазначених сайтів. Однак, згідно з відповіді відділу поліції, з заяви позивача не вбачається об`єктивних даних, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення, а тому, викладені у ній відомості, на даний час не підлягають внесенню до ЄРДР у порядку, передбаченому ст. 214 КПК України.

На підставі пояснень позивача та досліджених письмових доказів, судом достовірно встановлено, що на момент розгляду справи відбувається примусове виконання рішення суду у межах виконавчого провадження, яке не є закінченим.

Стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі Закону) вказує, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.15 ЗУ «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Згідно з ч. 1 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний:1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до вимог ст.10 ЗУ «Про виконавче провадження»заходами примусового виконання рішень є:1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

За нормами ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження»рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

За невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (стаття 76 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки виконавче провадження не закінчене, не можливо стверджувати, що державний виконавець вжив всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії. Стягувач у виконавчому провадженні не позбавлений можливості контролювати хід виконавчих дій, оскаржувати дії виконавця або його бездіяльність, як передбачають вищезазначені норми Закону з метою виконання рішення суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках.

Порядок визначення способу захисту, який суд може застосувати, здійснюючи правосуддя встановлено в статті 5 ЦПК України.

При визначенні способу захисту у відповідності до вказаної норми слід враховувати положення частини першої статті 13, пункту 4 частини третьої статті 175 ЦПК України, відповідно до яких спосіб захисту, який може застосувати суд при вирішенні справи, обирає позивач, а отже, - суд позбавлений можливості на власний розсуд обирати і захищати права позивача у спосіб, який останній не просить застосувати.

Суд не має визначати ефективний спосіб захисту права замість позивача, тобто виходити за межі позовних вимог у випадку, якщо обраний позивачем спосіб захисту права не є ефективним.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем неправильно визначений спосіб захисту порушеного права, не використані всі можливості захисту прав стягувача у виконавчому провадженні.

У відповідності до положень ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивачем ні до позовної заяви, ні до апеляційної скарги не долучено будь яких належних та допустимих доказів порушення прав позивача у межах виконавчого провадження з боку відповідачів у справі.

Доводи апеляційної скарги, про те, що постанови державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби міста Харкова територіального управління юстиції у Харківській області про арешт сайту боржника від 13.02.2020 року та 28.05.2020 року ВП № 59185834 були прийняті з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження», набрали законної сили, сторонами виконавчого провадження не оскаржувались, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони фактично дублюють доводи і твердження, які містяться у поданій ним позовній заяві та висновків суду не спростовують.

Інші доводи апеляційної скарги, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права, висновків суду не спростовують та на правильність постановленого рішення не впливають.

Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду міста Львова від 28 липня 2021 року у справізалишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Галицького районногосуду містаЛьвова від28липня 2021року- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 19 травня 2022 року.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: О.М. Ванівський

Н.П. Крайник