Рішення
від 10.05.2022 по справі 120/11811/21-а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2022 р. Справа № 120/11811/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сала П.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Філіппова Ю.Ю.,

прокурора Паука В.В.,

представниці позивача Швець О.В.,

представника відповідача Римського М.В.,

представників третіх осіб Балинського Б.В., Драчук Т.М.,

Лепетухи Я.В., Шевчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом за позовом керівника Тульчинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Тульчинської міської ради

до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 ,

про визнання незаконними та скасування наказів,

ВСТАНОВИВ:

21.09.2021 поштою до суду надійшла позовна заява керівника Тульчинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Тульчинської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_40 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , про:

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 11.12.2020 за № 2-16980/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 03.11.2020 за № 2-15611/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_2 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 14.12.2020 за № 2-16985/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_3 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 02.11.2020 за № 2-15541/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_4 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 14.12.2020 за № 2-16984/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_5 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 29.10.2020 за № 2-15380/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_6 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 03.11.2020 за № 2-15610/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_7 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 20.10.2020 за № 2-15406/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_8 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 11.12.2020 за № 2-16977/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_9 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 02.11.2020 за № 2-15535/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_10 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 29.10.2020 за № 2-15389/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_11 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 29.10.2020 за № 2-15391/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_12 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 11.11.2020 за № 2-16313/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_13 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 29.10.2020 за № 2-15398/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_14 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 11.12.2020 за № 2-16978/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_15 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 29.10.2020 за № 2-15390/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_16 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 29.10.2020 за № 2-15399/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_17 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 29.10.2020 за № 2-15392/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_18 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 18.12.2020 за № 2-17093/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_19 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 29.10.2020 за № 2-15381/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_20 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 11.11.2020 за № 2-16310/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_21 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 02.11.2020 за № 2-15496/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_22 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 30.10.2020 за № 2-15447/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_23 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 29.10.2020 за № 2-15386/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_24 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 29.10.2020 за № 2-15387/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_25 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 29.10.2020 за № 2-15412/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_26 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 02.11.2020 за № 2-15538/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_27 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 29.10.2020 за № 2-15411/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_28 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 29.10.2020 за № 2-15408/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_52 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 14.12.2020 за № 2-15449/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_30 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 03.11.2020 за № 2-15608/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_31 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 11.12.2020 за № 2-16979/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_32 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 29.10.2020 за № 2-15397/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_33 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 03.11.2020 за № 2-15609/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_34 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 30.10.2020 за № 2-15451/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_35 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 29.10.2020 за № 2-15378/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_36 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 29.10.2020 за № 2-15379/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_37 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 29.10.2020 за № 2-15395/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_38 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 03.11.2020 за № 2-15606/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_40 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 29.10.2020 за № 2-15384/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_40 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 29.10.2020 за № 2-15404/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_41 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 29.10.2020 за № 2-15388/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_42 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 29.10.2020 за № 2-15393/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_43 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 18.12.2020 за № 2-17092/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_44 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 03.11.2020 за № 2-15607/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_45 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 29.10.2020 за № 2-15383/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_46 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 02.11.2020 за № 2-15533/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_47 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 29.10.2020 за № 2-15382/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_48 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 02.11.2020 за № 2-15531/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_49 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 30.10.2020 за № 2-15452/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_50 ";

- визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 29.10.2020 за № 2-15385/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_51 ".

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 23.02.2001 Кинашівська сільська рада видала державному підприємству "Тульчинське виробниче підприємство по племінній справі в тваринництві" (далі - ДП "Тульчинське племпідприємство") державний акт серії І-ВН № 001634 на право постійного користування земельною ділянкою площею 114,2134 га для іншого сільськогосподарського призначення. У подальшому на підставі вказаного державного акту розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). 24.02.2016 відділом Держгеокадастру у Тульчинському районі Вінницької області здійснено реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 0524382900:02:000:0901 площею 99,5703 та земельної ділянки за кадастровим номером 0524382900:002:00:0902 площею 3,5165 га, а 18.04.2016 за вказаним вище державним підприємством зареєстровано інше речове право - право постійного користування земельними ділянками, форма власності - державна, розпорядник земель - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

19.08.2020 за результатами електронного аукціону № UA-PS-2020-07-08-000134-3 від 07.08.2020, затвердженого наказом органу приватизації № 864 від 17.08.2020, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та ФГ "Нова Аграрна" укладено договір купівлі-продажу майна малої приватизації, а саме єдиного майнового комплексу ДП "Тульчинське племпідприємство", розташованого за адресою: вул. Леонтовича, 81, с. Нестерварка, Тульчинський район, Вінницька область. При цьому, відповідно до розділу 4 зазначеного договору, покупець, який придбав об`єкт приватизації як єдиний майновий комплекс, є правонаступником його майнових прав і обов`язків, крім права постійного користування земельною ділянкою.

17.05.2021 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях прийнято наказ № 690 "Про припинення Державного підприємства по племінній справі в тваринництві", а 18.05.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про рішення засновника або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації. Станом на 30.07.2021 ліквідаційний баланс на розгляд регіонального відділення не поданий, підприємство не ліквідовано, але вважається таким, що припинило свою діяльність з дня внесення запису про його припинення.

Водночас, як зазначає прокурор, протягом жовтня-грудня 2020 року Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області видало 51 наказ про надання громадянам, третім особам у справі, дозволів на розробку проєктів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області із земельних ділянок за кадастровим номером 0524382900:02:000:0901 площею 99,5703 га та за кадастровим номером 0524382900:02:000:0902 площею 3,5165 га.

Разом з тим, на момент прийняття спірних наказів вказані земельні ділянки перебували у постійному користуванні ДП "Тульчинське племпідприємство" на підставі державного акту серії І-ВН № 001634, а тому обов`язковим було одержання у встановленому порядку погодження землекористувача на вилучення цих земель.

Прокурор зазначає, що в ході розслідування кримінального провадження № 42021020000000067 від 23.02.2021, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за фактом незаконної передачі земельних ділянок на території Тульчинської міської ради, було встановлено, що до кожного клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою долучалася засвідчена нотаріально заява керівника ДП "Тульчинське племпідприємство" ОСОБА_27 від 09.10.2020 про надання згоди на вилучення земельних ділянок площею 99,5703 га та площею 3,5165 га, розташованих на території Кинашівської сільської ради (за межами населеного пункту), із земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні державного підприємства згідно з державним актом на постійне користування землею серії I-ВН № 001634 від 23.02.2001, для надання громадянам для ведення особистого селянського господарства.

Прокурор вважає, що вказана заява подана ОСОБА_27 в порушення вимог ст. 28 Закону України "Про запобігання корупції" та в умовах реального конфлікту інтересів, оскільки оформлялася з метою надання згоди на вилучення земельних ділянок від підприємства та їх подальшої передачі у власність громадянам, в тому числі самому директору підприємства, його дружині та матері.

Крім того, задовольняючи подані клопотання третіх осіб, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області не врахувало, що згода на вилучення земельних ділянок від 09.10.2020 від імені ДП "Тульчинське племпідприємство" була надана ОСОБА_27 без погодження з уповноваженим органом управління - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, тобто з перевищенням повноважень.

Таким чином, оскільки спірні накази видані з істотним порушенням вимог чинного законодавства та є підставою для подальшого вибуття у незаконний спосіб земельних ділянок від законного власника, яким на сьогодні є Тульчинська міська рада, прокурор в інтересах держави звертається до суду з позовом про визнання таких наказів незаконними та їх скасування. При цьому прокурор зауважує, що хоча дозвіл на розроблення проєкту землеустрою ще не означає набуття третіми особами права на відповідні земельні ділянки, однак не скасування оскаржених наказів не призведе до відновлення прав та законних інтересів держави. До того ж відповідні громадяни вже звернулися до Тульчинської міської ради із письмовими повідомленнями про наявність у них переважного права на отримання безоплатно у власність спірних земельних ділянок, посилаючись на те, що у встановленому законом порядку їм надано дозволи на розроблення проєкту землеустрою. Відтак скасування спірних наказів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, які були видані незаконно, виключить можливість затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та попередить незаконне вибуття земельних ділянок у їх власника - Тульчинської міської ради.

Ухвалою суду від 27.09.2021 позовну заяву керівника Тульчинської окружної прокуратури залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам ч. 3 ст. 161 КАС України. Судом встановлено, що при зверненні до суду прокурор не сплатив судовий збір в розмірі 115770,00 грн. У зв`язку з цим прокурору надано строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

08.10.2021, у встановлений судом строк, від прокурора надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано квитанцію про сплату судового збору у вищезазначеному розмірі.

Ухвалою суду від 29.10.2021 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження. При цьому суд дійшов висновку, що керівник Тульчинської окружної прокуратури, реалізуючи свої представницькі повноваження, належним чином обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та передбачені законом підстави для звернення до суду з цією позовною заявою. Також суд погодився з доводами прокурора на підтримку набуття Тульчинською міською радою статусу позивача у справі. Крім того, на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі суд не встановив достатніх підстав вважати, що прокурор не дотримався строку звернення до адміністративного суду. Підготовче засідання у справі призначено на 25.11.2021.

17.11.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.

Відповідач зазначає, що під час розгляду клопотань громадян (третіх осіб у справі) про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою з метою передачі у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства було з`ясовано, що земельні ділянки, на які претендували відповідні громадяни, належать до земель державної власності сільськогосподарського призначення та перебувають в користуванні ДП "Тульчинське племпідприємство" на підставі державного акту серії І-ВН № 001634 від 23.02.2001. Водночас до кожного клопотання долучалась копія нотаріальної засвідченої заяви керівника цього державного підприємства ОСОБА_27 від 09.10.2020 про надання згоди на вилучення земельних ділянок площею 99,5703 га та площею 3,5165 га, розташованих на території Кинашівської сільської ради із земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні підприємства згідно з державним актом серії І-ВН № 001634 від 23.02.2001, для надання громадянам для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, відповідач вважає, що до своїх клопотань громадяни додали усі необхідні документи, передбачені ст. 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), в тому числі погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), а тому Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області правомірно та з дотриманням вимог законодавства надала відповідні дозволи на розроблення проєкту землеустрою.

При цьому відповідач заперечує доводи прокурора про те, що оскаржувані накази були видані з порушенням вимог Закону України "Про запобігання корупції", оскільки Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області не наділене функціями або обов`язком перевіряти та оцінювати повноваження директора ДП "Тульчинське племпідприємство".

24.11.2021 до суду надійшли письмові пояснення адвоката Шевчук О.В., як представника третіх осіб ОСОБА_53 , ОСОБА_11, ОСОБА_33, ОСОБА_47

Представник третіх осіб позовні вимоги заперечує та зазначає, що прокурор належним чином не обґрунтував і не довів підстав звернення до суду з цим позовом від імені Тульчинської міської ради. Так, обґрунтовуючи правомірність звернення до суду, керівник Тульчинської окружної прокуратури зазначив єдину причину, через яку Тульчинська міська рада не може звернутися до суду самостійно, а саме - її обмежене фінансування та відсутність коштів на сплату судового збору. Однак, на думку представника третіх осіб, факт обмеженого фінансування не свідчить про неможливість виконання органом влади функцій із захисту своїх інтересів, що підтверджується постановою ВП ВС від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19. До того ж матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що Тульчинська міська рада не може сплати судовий збір за подання позову до суду. Відтак представник третіх осіб вважає, що позов прокурора належить залишити без розгляду.

Крім того, представник третіх осіб зазначає, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою може бути оскаржений до суду лише тими особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких порушені таким індивідуальним актом. При цьому перевірці підлягають обставини, які існували на дату винесення наказу. Представник третіх осіб звертає увагу, що Тульчинська міська рада набула право комунальної власності на спірні земельні ділянки лише 28.05.2021, тоді як станом на дату прийняття оскаржених наказів у жовтні-грудні 2020 року не мала жодних законних повноважень, прав чи інтересів щодо цих земель. Отже, неіснуючі права не можуть бути порушеними.

Також представник третіх осіб вказує на добросовісність дій її довірителів і наголошує на тому, що до своїх клопотань про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою вони додали письмову згоду землекористувача земельної ділянки, засвідчену нотаріально. Водночас, на цьому початковому етапі в процедурі безоплатної передачі у власність громадян земельних ділянок державної чи комунальної власності, відповідної згоди є достатньо для прийняття позитивного рішення. Щодо необхідності отримання погодження Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях на вилучення земельної ділянки із постійного користування ДП "Тульчинське племпідприємство", то, на думку представника третіх осіб, відповідне погодження станом на 09.10.2020 не потребувалося, зважаючи на звершення приватизації єдиного майнового комплексу цього підприємства на підставі наказу вищевказаного Регіонального відділення Фонду від 27.08.2020 за № 933. Відтак, діючи одноосібно, директор ДП "Тульчинське племпідприємство" ОСОБА_27 не порушив вимог закону під час надання згоди на вилучення земельних ділянок з користування підприємства для їх надання громадянам з метою ведення особистого селянського господарства.

Крім того, представник третіх осіб вважає, що прокурором не доведено наявності конфлікту інтересів та складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_27 при підписанні згоди на вилучення земельних ділянок, а відповідні припущення прокурора не можуть бути підставою для скасування оскаржених наказів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

25.11.2021 до суду надійшло клопотання представника третьої особи ОСОБА_50 , адвоката Лепетухи Я.В., про роз`єднання в самостійне провадження позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-15452/15-20-СГ від 30.10.2020 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_50 ".

Ухвалою суду від 25.11.2021 вказане клопотання залишено без задоволення.

В підготовчому засіданні від 25.11.2021 оголошено перерву до 20.12.2021 з метою забезпечення прав учасників справи на подання заяв по суті справи.

03.12.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій прокурор заперечує доводи та аргументи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву.

Прокурор зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, як орган, уповноважений на розпорядження землею державної власності, формально підійшло до розгляду клопотань громадян (третіх осіб у справі) щодо безоплатної передачі у їх власність земельних ділянок, що перебували у постійному користуванні ДП "Тульчинське племпідприємство", та видало накази на розроблення проєкту землеустрою, не переконавшись у належності повноважень директора ОСОБА_27 щодо надання згоди на вилучення таких земельних ділянок, який відповідно до вимог Статуту державного підприємства не мав права на прийняття подібного рішення (тим паче, у власних інтересах) без погодження з органом управління підприємства - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях. Відтак, на думку прокурора, спірні накази видані неправомірно та в порушення вимог ч. 5 ст. 116, ч. 6 ст. 118 ЗК України.

Крім того, прокурор звертає увагу, що ОСОБА_27 , будучи керівником державного підприємства, є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції", а тому зобов`язаний не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Водночас надання ДП "Тульчинське племпідприємство" згоди від 09.10.2020 на вилучення з постійного користування підприємства земельних ділянок для їх передачі у приватну власність громадян для ведення особистого селянського господарства, у тому числі самому директору ОСОБА_27 , його дружині ОСОБА_28 та його матері ОСОБА_29 , безперечно є приватним інтересом ОСОБА_27 , оскільки стосується його особистого майнового інтересу, збільшення його майна, а також майна членів його родини. Таким чином, у даному випадку підлягають застосуванню положення ст. 67 Закону України "Про запобігання корупції", згідно з якими рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою прокурора.

08.12.2021 до суду надійшли письмові пояснення за підписом адвоката Балинського Б.В., як представника третьої особи ОСОБА_27, в яких представник третьої особи виступає на стороні відповідача та просить суд відмовити у задоволенні позову прокурора.

Представник третьої особи зазначає, що 07.08.2020 відбувся аукціон з продажу об`єкта малої приватизації - ЄМК (єдиного майнового комплексу) ДП "Тульчинське племпідприємство", переможцем якого визнано ФГ "Нова Аграрна". 19.08.2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та ФГ "Нова Аграрна" укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації ДП "Тульчинське племпідприємство", а 27.08.2020 вказаним Регіональним відділенням Фонду видано наказ № 933 про затвердження результатів продажу та завершення приватизації об`єкта малої приватизації, окремого майна - ЄМК ДП "Тульчинське племпідприємство".

Посилаючись на зміст положень ч. 4 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", представник третьої особи вважає, що з дня завершення приватизації ЄМК ДП "Тульчинське племпідприємство", тобто з 27.08.2020, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях не є органом управління цього державного підприємства, а тому директор ОСОБА_27 не був зобов`язаний погоджувати з ним рішення щодо відмови від спірних земельних ділянок та надання згоди на їх вилучення з метою передачі у приватну власність громадян для ведення особистого селянського господарства. При цьому, як зазначає представник третьої особи, вказана обставина підтверджується відповіддю Фонду державного майна України від 04.11.2021 № 10-51-28146 на адвокатський запит.

Твердження прокурора щодо прийняття оскаржуваних наказів в умовах реального конфлікту інтересів представник третьої особи заперечує і наголошує на відсутності рішення суду про притягнення ОСОБА_27 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Водночас представник третьої особи вважає, що ОСОБА_27 особисто ніяк не міг сприяти в отриманні його дружиною ОСОБА_28 та його матір`ю ОСОБА_29 земельної ділянки, оскільки нотаріально посвідчена заява про відмову від земельних ділянок підприємства не дає права на отримання таких земельних ділянок його родичами, а рішення про надання земельної ділянки у власність громадянина приймає лише Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області за результатами розгляду відповідного клопотання.

Окрім того, представник третьої особи наголошує, що до 27.05.2021 Тульчинська міська рада не мала жодного відношення до спірних земель, оскільки такі землі перебували в державній власності поза межами населеного пункту Тульчинської ОТГ. Відтак прокурор безпідставно звертається до суду за захистом тих прав та інтересів позивача, які жодним чином не порушувалися на дату прийняття оскаржуваних наказів.

13.12.2021 до суду надійшли письмові пояснення адвоката Драчук Т.М., яка діє від імені третіх осіб ОСОБА_13 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_46 .

За своїм змістом вказані пояснення відповідають основним доводам та аргументам, наведеним у письмових поясненнях адвоката Балинського Б.В.

Додатково представник ОСОБА_54 звертає увагу на положення пункту 24 Розділу X Земельного кодексу України, які набули чинності з 27.05.2021 та які передбачають, що земельні ділянки, щодо яких було надано дозволи на розроблення проєктів землеустрою для відведення у власність, не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою.

Представник третіх осіб зазначає, що на виконання зазначених норм, в червні 2021 року треті особи повідомили Тульчинську міську раду про отримання дозволів на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення у власність спірних земельних ділянок в межах земель, які перебували у користуванні ДП "Тульчинське племпідприємство", та про розроблення на підставі цих наказів відповідних проєктів із землеустрою. Таким чином, треті особи виконали вимоги Перехідних положень Земельного кодексу України та фактично набули переважно право на отримання у власність спірних земельних ділянок із земель державної (комунальної) власності для ведення особистого селянського господарства.

Водночас, на думку представника третіх осіб, оскаржені прокурором накази Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області повністю відповідають вимогам ст.ст. 116, 118 ЗК України та видані уповноваженим органом державної влади при відсутності законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою.

16.12.2021 до суду надійшла відповідь прокурора на письмові пояснення адвоката Балинського Б.В. У відповіді зазначається, що відповідно до Статуту ДП "Тульчинське племпідприємство", який затверджений наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, дане підприємство засноване на державній власності, входить до сфери управління Регіонального відділення Фонду як уповноваженого органу управління і є підзвітнім йому. При цьому статутні положення однозначно свідчать про те, що Регіональне відділення Фонду було органом управління ДП "Тульчинське племпідприємство" включно до 17.05.2021, тобто до моменту призначення ліквідаційної комісії, до якої перейшли повноваження з управління підприємством. Відтак, на думку прокурора, ОСОБА_27 був зобов`язаний дотримуватись вимог Статуту та законів України і не міг без погодження з органом управління вирішувати питання, пов`язані з вилученням земельної ділянки, що перебувала у постійному користуванні державного підприємства.

У підготовчому засіданні від 20.12.2021 оголошено перерву до 24.01.2022 для витребування додаткових доказів. При цьому ухвалою суду, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, строк проведення підготовчого засідання у справі продовжено на підставі положень ч. 4 ст. 173 КАС України.

Ухвалою суду від 24.01.2022 відмовлено у задоволенні клопотання представника третьої особи ОСОБА_27 , адвоката Балинського Б.В., про залишення позову прокурора без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду без поважних причин.

Ухвалою суду від 24.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.02.2022.

У судовому засіданні від 17.02.2022 розпочато розгляд справи по суті, однак у зв`язку із завершенням відведеного для слухання справи часу, за згодою присутніх учасників справи оголошено перерву до 23.03.2022.

Ухвалою від 23.03.2022, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, продовжено перерву в судовому засіданні до 11.05.2022 у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, існуванням реальної загрози для учасників справи внаслідок нанесення ворогом ракетних ударів по території Вінницькій ОТГ, а також відсутністю належних доказів повідомлення окремих третіх осіб про дату, час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні прокурор вимоги за адміністративним позовом підтримав та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник позивача позовні вимоги прокурора підтримав та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов заперечив, просить суд відмовити у його задоволенні.

Представники третіх осіб ОСОБА_53, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_27, ОСОБА_33, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_45 та ОСОБА_50 у судовому засіданні позовні вимоги прокурора заперечили, просять суд відмовити у їх задоволенні.

Інші треті особи в судове засідання на неодноразові виклики суду не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи.

Частиною першою статті 205 КАС України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України у разі неявки без поважних причин або без повідомлення причин неявки в судове засідання учасника справи, який був належним чином повідомлений про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

З огляду на викладене розгляд справи здійснюється за відсутності третіх осіб, які в судове засідання не з`явилися та представництво яких не забезпечене участю адвоката.

Заслухавши пояснення учасників справи та наведені ними доводи на підтримку своїх вимог і заперечень, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Державне підприємство "Тульчинське виробниче підприємство по племінній справі в тваринництві" (скорочена назва - ДП "Тульчинське племпідприємство", ідентифікаційний код 00692239, місцезнаходження: 23609, Україна, Вінницька область, Тульчинський район, с. Нестерварка, вул. Леонтовича, 81) створене відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 30.01.1981 № 62 та наказу Міністерства сільського господарства Української РСР від 09.02.1981 № 33, є правонаступником майнових прав та обов`язків Тульчинського державного підприємства по племінній справі в тваринництві.

Дата державної реєстрації підприємства згідно з відомостями з ЄДРПОУ - 10.06.1996. Дата запису в реєстрі - 03.03.2007, номер запису - 11681200000000430.

З 18.05.2021 підприємство перебуває у стані припинення за рішенням засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її припинення, номер запису 1001681100012000430.

Відповідно до Статуту, затвердженого наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях від 21.06.2019 № 2 (надалі - Статут), ДП "Тульчинське племпідприємство" засновано на основі державної власності, входить до сфери Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (Уповноважений орган управління), і є підзвітнім йому.

Відповідно до п. 1.2 Статуту у своїй діяльності Підприємство керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Статутом.

Згідно із п. 4 Статуту Підприємство є юридичною особою та має закріплене за ним майно. Права і обов`язки юридичної особи Підприємство набуває з дня його державної реєстрації і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та законодавства.

Майно Підприємства та доходи від використання цього майна є державною власністю і закріплюються за ним на праві господарського відання. Підприємство здійснює володіння, користування землею й іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та законодавства (п.п. 5.1, 5.6 Статуту).

23.02.2001 Підприємству видано державний акт серії І-ВН № 001634 на право постійного користування земельною ділянкою для іншого сільськогосподарського призначення площею 114,2134 га. Місце розташування земельної ділянки - Вінницька область, Тульчинський район, Кинашівська сільська рада.

24.02.2016 відділом Держгеокадастру у Тульчинському районі Вінницької області здійснено реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 0524382900:02:000:0901 площею 99,5703 та земельної ділянки за кадастровим номером 0524382900:002:00:0902 площею 3,5165 га у Державному земельному кадастрі, а 18.04.2016 за Підприємством зареєстровано право постійного користування цими земельними ділянками, форма власності - державна, розпорядник земель - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях від 22.05.2018 № 542 прийнято рішення щодо приватизації ЄМК ДП "Тульчинське племпідприємство".

До об`єкта приватизації включено майно згідно із зведеним актом інвентаризації від 05.07.2019, затвердженим начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях. До складу ЄМК ДП "Тульчинське племпідприємство" увійшли: транспортні засоби (6 автомобілів, 1 трактор), обладнання, інвентар, інструменти, прилади, матеріали, поточні біологічні активи, малоцінні та швидкозношувані предмети, сировина, продукція, права та нерухоме майно, будівлі та споруди (крім земельних ділянок).

Згідно з протоколом про результати електронного аукціону № UA-PS-2020-07-08-000134-3 від 07.08.2020, затвердженого наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях № 864 від 17.08.2020, ціна продажу об`єкта приватизації склала 2127455,51 грн.

19.08.2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (орган приватизації, Продавець), та ФГ "Нова Аграрна" (переможець аукціону, Покупець) укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації, а саме ЄМК ДП "Тульчинське племпідприємство", розташованого за адресою: вул. Леонтовича, 81, с. Нестерварка, Тульчинський район, Вінницька область.

Відповідно до п. 1.3 Договору перелік нерухомого майна і транспортних засобів, які входять до складу об`єкта приватизації та передаються у власність Покупцю, наведено у Додатку, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 1.4 Договору визначено, що земельні ділянки, на яких розташовується об`єкт приватизації, не є предметом купівлі-продажу за цим Договором, тому питання землекористування Покупець вирішує самостійно в установленому чинним законодавством порядку, після переходу до покупця Права власності на об`єкт приватизації.

Водночас в силу положень Розділу 4 Договору "Правонаступництво власників" Покупець, який придбав об`єкт приватизації як єдиний майновий комплекс, є правонаступником його майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків, відповідно до умов Договору та законодавства України.

На підставі вищезазначеного Договору 25.08.2020 сторонами підписано Акт приймання-передачі об`єкта приватизації - ЄМК ДП "Тульчинське племпідприємство".

Відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях від 27.08.2020 № 933: 1) затверджено результати продажу об`єкта малої приватизації - ЄМК ДП "Тульчинське племпідприємство"; 2) вважати завершеною приватизацію об`єкта малої приватизації - ЄМК ДП "Тульчинське племпідприємство".

09.10.2020 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Дунаєвською С.М. засвідчено справжність підпису директора ДП "Тульчинське племпідприємство" ОСОБА_27 на заяві, адресованій Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області, такого змісту:

"Я, ОСОБА_27, від імені Державного підприємства "Тульчинське виробниче підприємство по племінній справі в тваринництві" даю згоду на вилучення земельних ділянок: площею - 99,5703 га, площею - 3,5165 га, розташованої на території Кинашівської сільської ради (за межами населеного пункту) Тульчинського району Вінницької області, із земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні Державного підприємства "Тульчинське виробниче підприємство по племінній справі в тваринництві" згідно з Державним актом на постійне користування землею серії I-ВН № 001634, виданим Кинашівською сільською радою 23.03.2001 р., зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 12, для надання громадянам для ведення особистого селянського господарства.".

При цьому приватним нотаріусом зазначено, що підпис на заяві зроблено директором ДП "Тульчинське племпідприємство" ОСОБА_27 у присутності нотаріуса, особу представника підприємства встановлено, його дієздатність та повноваження перевірено.

Впродовж жовтня-грудня 2020 року через Центр надання адміністративних послуг Вінницької міської ради третіми особами у справі на адресу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області подані клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки орієнтовною площею по 2,00 га кожному на території Кинашівської сільської ради, із земель резерву (запасу) сільськогосподарського призначення.

До кожного із зазначених клопотань було додано копію нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_27 від 09.10.2020 (реєстраційний № 966) про надання згоди на вилучення земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні ДП "Тульчинське племпідприємство".

Спірними наказами відповідні клопотання задоволено та надано 51 дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у приватну власність громадян для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок орієнтовною площею по 2,00 га кожному із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області - за рахунок земельних ділянок за кадастровим номером 0524382900:02:000:0901 площею 99,5703 га та за кадастровим номером 0524382900:02:000:0902 площею 3,5165 га.

Крім того, судом встановлено, що 15.10.2020 Президентом України видано Указ за № 449/2020 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин".

Цим Указом, з метою забезпечення подальшого здійснення реформ у сфері земельних відносин та створення умов для реалізації прав громадян України і територіальних громад у цій сфері, Кабінету Міністрів України доручено, зокрема, активізувати діяльність із передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність та опрацювати питання щодо стимулювання оформлення територіальними громадами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, передані з державної власності.

На виконання вказаного Указу прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", якою Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру зобов`язано забезпечити:

1) прискорення проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності;

2) передачу з 17 листопада 2020 р. земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 Земельного кодексу України;

3) передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, включених до переліків земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги, після оприлюднення результатів земельних торгів та укладення договорів оренди (емфітевзису) таких земельних ділянок відповідно до статті 117 Земельного кодексу України;

4) передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, у разі, коли до 15 грудня 2020 р. документацію із землеустрою не подано на затвердження до територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до статті 117 Земельного кодексу України;

5) у разі відмови органів місцевого самоврядування від підписання акта приймання-передачі земельних ділянок, зазначених у підпункті 1 цього пункту, вжиття заходів до включення відповідних земельних ділянок до переліку земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги з урахуванням вимог Земельного кодексу України.

Водночас органам місцевого самоврядування рекомендовано зареєструвати право комунальної власності на отримані земельні ділянки сільськогосподарського призначення у порядку, встановленому законом.

Вважаючи, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області не виконало вимог Постанови КМУ від 16.11.2020 № 1113, Тульчинська міська рада звернулася на адресу відповідача з листом від 02.02.2021 № 06-02.380 та повторно з листом від 05.02.2021 № 06-02.432, у яких просила передати у комунальну власність Тульчинської МОТГ земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за кадастровим номером 0524382900:02:000:0901 площею 99,5703 га та за кадастровим номером 0524382900:02:000:0902 площею 3,5165 га, а також призупинити вчинення щодо цих земельних ділянок будь-яких дій до моменту їх реєстрації в комунальну власність.

Листом від 15.02.2021 № 0-2-0.3-1430/2-21 Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повідомило Тульчинську міську раду, що передача відповідних земельних ділянок з державної у комунальну власність буде можлива після припинення права постійного користування ними ДП "Тульчинське племпідприємство", оскільки відповідно до вимог ст. 117 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств.

22.02.2022 Тульчинська міська рада звернулася до правоохоронних органів із заявою про злочин, на підставі якої 23.02.2022 до ЄРДР внесено відомості про відкриття кримінального провадження № 42021020000000067 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, за наступною фабулою:

"Службові особи ДП "Тульчинське виробниче підприємство по племінній справі та в тваринництві" шляхом зловживання службовим становищем з метою отримання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, діючи спільно з службовими особами ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, здійснили ряд неправомірних дій щодо незаконного відчуження земельних ділянок з кадастровими номерами 0524382900:02:000:0901 площею 99,5703 га та 0524382900:02:000:0902 площею 3,5165 га, розташовані на території Тульчинської територіальної громади за межами населеного пункту с. Нестерварка Тульчинського району Вінницької області".

18.05.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відомості про рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

20.05.2021 Тульчинська міська рада звернулася на адресу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з листом за № 06-02-1614, в якому просила вжити заходів щодо передачі земельних ділянок за кадастровими номерами 0524382900:02:000:0901 площею 99,5703 га та 0524382900:02:000:0902 площею 3,5165 га у комунальну власність, враховуючи наявність в ЄДРПОУ інформації про припинення ДП "Тульчинське племпідприємство" внаслідок ліквідації юридичної особи за рішенням засновника.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 20.05.2021 № 2-1473/15-21-СГ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" на підставі п. "а" ч. 1 ст. 141, ч. 2, 3 ст. 142 ЗК України, у зв`язку з добровільною відмовою від права користування земельною ділянкою припинено право постійного користування ДП "Тульчинське племпідприємство" земельними ділянками загальною площею 112,2913 з кадастровими номерами: 0524382900:02:000:0901 площею 99,5703 га, 0524382900:02:000:0902 площею 3,5165 га, 0524382900:06:002:0627 площею 1,1019 га та № 0524382900:06:001:0323 площею 8,1026 га, із цільовим призначенням "для іншого сільськогосподарського призначення", розташованих на території Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області.

27.05.2021 набув чинності Закон України від 28.04.2021 № 1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин".

Серед іншого, вказаним Законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, згідно з яким:

"З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель…

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки…

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

Особи, які отримали дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначені у підпункті "е" цього пункту, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. До 1 січня 2023 року зазначені землі та земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою (крім передачі їх для розміщення об`єктів, передбачених статтею 15 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності"). У разі якщо до 1 січня 2023 року такі земельні ділянки не передані у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, такі земельні ділянки переходять у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані…".

Таким чином, з 27.05.2021 Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області втратило право на розпорядження землями державної власності за межами населених пунктів, які на підставі Закону № 1423-IX підлягають передачі у комунальну власність територіальних громад та вважаються землями комунальної власності. Водночас видані до цього дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які переходять у комунальну власність, зберігають свою чинність, а рішення про затвердження розробленої на їх підставі документації приймають відповідні сільські, селищні, міські ради.

28.05.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Тульчинською міською радою зареєстровано право комунальної власності на земельні ділянки площею 99,5703 (кадастровий номер 0524382900:02:000:0901) та площею 3,5165 га (кадастровий номер 0524382900:002:00:0902). Підстава реєстрації права - Закон України від 28.04.2021 № 1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин".

Ухвалою слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 07.06.2021 в межах кримінального провадження № 42021020000000067 від 23.02.2021 накладено арешт на земельні ділянки за кадастровими номерами 0524382900:02:000:0901 площею 99,5703 га та 0524382900:02:000:0902 площею 3,5165 га.

10.06.2021, на виконання положень пункту 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надіслало на адресу Тульчинської міської ради лист за № 36-2-0.331-5581/2-21 з переліком (реквізитами) прийнятих Головним управлінням у 2019-2021 рр. наказів про надання дозволів на розробку проєктів землеустрою на території Тульчинської МОТГ. А листом від 24.06.2021 № 36-2-0.331-5951/2-21 Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області додатково повідомило Тульчинську міську раду (вх. № 06-02-3099 від 30.06.2021) про надання громадянам дозволів на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, розташованих на території Кинашівської сільської ради, із зазначенням переліку відповідних наказів (які є предметом оскарження в цій справі).

15.06.2021 на адресу Тульчинської міської ради від третіх осіб надійшли письмові повідомлення про отримання ними відповідно до наказів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області дозволів на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок орієнтовною площею 2,0 га на території Кинашівської сільської ради та про розроблення на підставі таких наказів проєкту землеустрою. Окрім того, треті особи повідомляють Тульчинську міську раду, що з огляду на положення пункту 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, вони набули переважне право на отримання у власність земельних ділянок, щодо яких видано дозволи.

Відповідно до ухвали слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 09.07.2021 про надання тимчасового доступу до речей і документів, у зв`язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021020000000067 від 23.02.2021, в Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області здійснено виїмку оскаржених у цій справі наказів про надання дозволів на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в межах земельних ділянок за кадастровими номерами 0524382900:02:000:0901 та 0524382900:002:00:0902, а також відповідних клопотань громадян та доданих до них документів.

01.09.2021 керівником Тульчинської окружної прокуратури на адресу Тульчинської міської ради скеровано лист за № 02.55-1319вих-21, в якому повідомляється, що опрацюванням отриманих прокуратурою документів установлено, що накази Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про надання громадянам дозволів на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок на території Кинашівської сільської ради за кадастровими номерами 0524382900:02:000:0901 площею 99,5703 га та 0524382900:02:000:0902 площею 3,5165 га, що перебували у постійному користуванні ДП "Тульчинське племпідприємство", видано з істотним порушенням вимог законодавства та Статуту підприємства. Водночас здійснення Головним управління Держгеокадастру у Вінницькій області права державної власності, зокрема розпорядження землею не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі держави. Видані накази порушують інтереси законного власника, яким на даний час є Тульчинська міська рада, оскільки ці накази є первинною стадією земельно-правової процедури щодо отримання земельних ділянок у власність та підставою для подальшого вибуття земель від законного власника у незаконний спосіб. Відтак Тульчинській міській раді запропоновано самостійно вжити заходів для захисту інтересів держави та подати до суду позов про скасування таких наказів, а у випадку невжиття заходів, - вказати причини, які перешкоджають самостійно захисти порушені інтереси держави. Крім того, зазначено, що у разі невжиття відповідних заходів, окружною прокуратурою буде вирішено питання про представництво інтересів держави в суді прокурором.

Листом від 07.09.2021 за № 04-06-2868 Тульчинська міська рада повідомила прокурора про неможливість самостійно здійснити захист інтересів ради шляхом подання позову про скасування 51-го наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області через відсутність коштів для сплати судового збору, який становить близько 115000 грн. При цьому Тульчинська міська рада зазначила, що у місцевому бюджеті на 2021 рік передбачено видатки зі сплати судового збору за зверненням ради до суду у розмірі 27000 грн, які майже використані. За таких обставин Тульчинська міська рада просить окружну прокуратуру вжити заходів із здійснення представництва інтересів держави в суді.

13.09.2021 керівник Тульчинської окружної прокуратури повторно звернувся на адресу Тульчинської міської ради з листом за № 02.55-1398вих-21, в якому повідомив, що, як встановлено прокуратурою, протягом жовтня-грудня 2020 року Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області винесло 51 наказ про надання дозволів на розробку проєктів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок орієнтовною площею 2,0 га з порушенням вимог ст.ст. 118, 122, 149 ЗК України на підставі нотаріально посвідченої заяви від 09.10.2020 директора ДП "Тульчинське племпідприємство" про надання згоди на вилучення земельних ділянок площею 99,5703 га та 3,5165 га, яка в порушення п. 9.2.4 Статуту підприємства не була погоджена з Уповноваженим органом управління, а саме з Реогіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях. У зв`язку з цим, в разі невжиття радою заходів самостійно, прокурор має намір звернутися до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Тульчинської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про скасування відповідних наказів про надання громадянам дозволів на розробку проєкту землеустрою. Відтак раді запропоновано повідомити про вжиття нею необхідних заходів самостійно або ж повідомити прокурора про наявність причин, які перешкоджають раді самостійно захистити порушені інтереси держави.

У відповідь на вказане звернення прокурора, листом від 14.09.2021 за № 06-02-2982 Тульчинська міська рада повторно повідомила про неможливість самостійно звернутися до суду з позовом про оскарження наказів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області через відсутність у місцевому бюджеті коштів для сплати судового збору. Тому просить забезпечити представництво інтересів держави в суді прокурором.

15.09.2021 керівником Тульчинської окружної прокуратури поштою до суду надіслано адміністративний позов про визнання незаконними та скасування спірних наказів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вх. № 5973/21 від 21.09.2021).

Щодо підстав звернення прокурора до суду та процесуального статусу Тульчинської міської ради.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни. Цими змінами Основний Закон України доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частина третя статті 53 КАС України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до адміністративного суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Отже, звертаючись до суду з адміністративним позовом, прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Велика Пала Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 в справі № 912/2385/18 сформувала висновок про застосування норм права, згідно з яким прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду, як таку, що підписана особою, яка не має права її підписувати.

Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зроблено висновок, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади с. Городище та звернення до суду з таким позовом.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України звернув увагу на те, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Керівник Тульчинської окружної прокуратури вказує на те, що Тульчинська міська рада як уповноважений орган місцевого самоврядування не вживає заходів, спрямованих на визнання спірних наказів незаконними та їх скасування, чим проявляє бездіяльність щодо захисту інтересів держави. Водночас інтерес держави в особі Тульчинської міської територіальної громади проявляється у збереженні майна та недопущенні вибуття земельних ділянок з комунальної власності у спосіб, не передбачений законом.

Суд погоджується з наведеними доводами та вважає, що у даному випадку прокурор захищає в суді інтереси держави з тих підстав, що їх захист не здійснює орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.

Треті особи посилаються на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували відсутність в міському бюджеті Тульчинської МОТГ коштів, необхідних для сплати судового збору, а також на те, що Тульчинська міська рада не була позбавлена права звернутися до суду з клопотанням про її звільнення від сплати судового збору або ж про відстрочення його сплати.

Втім, суд зазначає, що визначальним є сам факт бездіяльності Тульчинської міської ради щодо звернення до суду, а не причини, з яких рада самостійно не звернулася до суду.

Суд враховує, що у позовній заяві прокурор обґрунтував підстави для представництва інтересів держави в суді та повідомив про відомі йому причини не звернення Тульчинської міської ради до суду, які рада повідомила у листах від 07.09.2021 за № 04-06-2868 та 14.09.2021 за № 06-02-2982, а саме відсутність в місцевому бюджеті необхідних коштів для сплати судового збору.

Однак, як вже зазначалося вище, згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, навіть якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора відповідні причини його бездіяльності з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не може свідчити про відсутність підстав для звернення прокурора до суду.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Тому питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Щодо посилання третіх осіб на постанову ВП ВС від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19, то така постанова, на думку суду, не є застосовною у цій справі, оскільки наведена в ній правова позиція стосується інших правовідносин та сформована в контексті реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження за відсутності необхідного бюджетного фінансування, а не підстав представництва прокурором інтересів держави в суді.

Суд також зазначає, що імператив конституційного положення, закріпленого у ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 1 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі "Менчинська проти Росії" (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, § 35).

Велика Палата Верховного Суду у справі № 469/1044/17 (провадження №14-317цс19) погодилася з аргументами прокурора, що Конституція України та Закон України "Про прокуратуру" надають прокурору повноваження з представництва не тільки загальнодержавних інтересів, але й локальних інтересів держави.

Згідно з іншою правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19, пункт 35), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс 19, пункт 27)).

Незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор (див. п. 82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор вказує на те, що у даному випадку інтерес держави в особі відповідної територіальної громади проявляється у прагненні збереження майна та недопущення вибуття земельних ділянок державної (комунальної) власності у спосіб, не передбачений законом.

Суд погоджується з такими обґрунтуваннями прокурора та враховує, що відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно із ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Отже, належне (законне) розпорядження земельними ділянками державної (комунальної) власності, які є об`єктами права власності всього Українського народу та основним національним багатством, право власності на які набувається виключно відповідно до закону, поза сумнівом є складовою питання державного (загального) інтересу, представництво якого в суді може здійснювати прокурор відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

При цьому, на думку суду, той факт, що на дату прийняття оскаржених наказів відповідні земельні ділянки перебували у державній власності, а на час звернення прокурора до суду вже були комунальною власністю, вказаного інтересу держави жодним чином не применшує, а лише впливає на те, який саме уповноважений орган влади повинен забезпечити захист таких державних інтересів в суді.

Таким чином, оскільки з 28.05.2021 власником земельних ділянок, щодо яких були видані спірні накази, стала Тульчинська міська рада і ці земельні ділянки набули статус земель комунальної власності, звернення прокурора до суду здійснюється з метою представництва інтересів держави, які виражаються в інтересах членів відповідної територіальної громади, як власника земельних ділянок.

Суд відхиляє доводи третіх осіб про те, що права та інтереси Тульчинської міської ради не можуть вважатися порушеними, зважаючи на дату прийняття оскаржених прокурором наказів. Адже такі накази створюють конкретні юридичні наслідки, безпосередньо впливають на повноваження ради щодо розпорядження відповідними землями комунальної власності та порушують її інтереси як законного власника цих земель.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що у позовній заяві керівник Тульчинської окружної прокуратури належним чином обґрунтував передбачені законом підстави для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді, а також в чому саме полягає порушення таких інтересів та необхідність забезпечення їх захисту.

Крім того, суд погоджується з доводами прокурора на підтримку набуття Тульчинською міською радою статусу позивача у цій справі, як уповноваженого органу місцевого самоврядування, який не вживає заходів, спрямованих на визнання спірних наказів незаконними та їх скасування, проявляючи тим самим бездіяльність щодо захисту інтересів держави в особі Тульчинської міської територіальної громади, які полягають у збереженні майна та недопущенні вибуття земельних ділянок з комунальної власності у не передбачений законом спосіб.

Щодо строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 122 КАС України установлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Щодо відліку строку звернення до адміністративного суду, то суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться у ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав. Відтак при визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

У випадках звернення до суду суб`єкта владних повноважень відлік строку для такого звернення КАС України пов`язує з виникненням підстав, що надають цьому суб`єкту право на таке звернення.

Звертаючись до суду з цим позов, прокурор в інтересах держави в особі Тульчинської міської ради просить визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, прийняті у жовтні-грудні 2020 року, про надання дозволів на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення у власність громадян земельних ділянок, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, за рахунок земельних ділянок за кадастровим номером 0524382900:02:000:0901 площею 99,5703 га та за кадастровим номером 0524382900:02:000:0902 площею 3,5165 га.

Отже, предметом публічно-правового спору у цій справі є акти індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, а саме накази Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про надання громадянам дозволів на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення у їх приватну власність земельних ділянок із земель державної власності сільськогосподарського призначення.

На час прийняття оскаржуваних наказів відповідач діяв як орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, що уповноважений на передачу в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності. Ця обставина учасниками справи визнається та є безспірною.

Втім, 27.05.2021 набрав чинності Закон України від 28.04.2021 № 1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин".

Відтак спірні земельні ділянки були передані з державної у комунальну власність, а Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області втратило повноваження щодо їх розпорядження.

Як видно з матеріалів справи, право комунальної власності на земельні ділянки площею 99,5703 (кадастровий номер 0524382900:02:000:0901) та площею 3,5165 га (кадастровий номер 0524382900:002:00:0902) було зареєстроване за Тульчинською міською радою 28.05.2021.

З огляду на викладене та виходячи підстав звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Тульчинської міської ради, суд доходить висновку, що право на звернення з адміністративним позовом у даному випадку не могло виникнути раніше ніж дата набуття позивачем права комунальної власності на спірні земельні ділянки.

Водночас ця дата (28.05.2021), на думку суду, не може вважатися датою початку перебігу строку звернення до суду, оскільки, як вже зазначалося, відлік строку звернення до адміністративного суду розпочинається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що 15.06.2021 треті особи ОСОБА_11 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_23 та інші звернулися до Тульчинської міської ради із заявами, в яких повідомили позивача, що наказами Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області їм надано дозволи на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, які знаходяться в межах передбачених Тульчинській міській раді земельних ділянок за кадастровими номерами 0524382900:02:000:0901 та 0524382900:002:00:0902. На підставі дозволів розроблено проєкт землеустрою. Тому, на виконання пункту 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, треті особи повідомляють про свої права на такі земельні ділянки і наголошують, що до 01.01.2023 такі земельні ділянки не можуть бути передані у власність або користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою.

До вказаних письмових повідомлень треті особи долучити копії відповідних наказів про надання їм дозволів на розроблення проєкту землеустрою та графічний матеріал з метою ідентифікації тих земельних ділянок, на які вони претендують, та які, на їхню думку, не можуть бути передані Тульчинською міською радою іншим громадянам України.

Відтак суд приходить до переконання, що саме 15.06.2021 позивач дізнався про порушення своїх прав та законних інтересів у зв`язку з прийняттям оскаржуваних наказів, офіційно отримавши їх копії.

Суд відхиляє доводи третіх осіб про те що зміст листів Тульчинської міської ради від 02.02.2021 № 06-02.380 та від 05.02.2021 № 06-02.432 засвідчує, що позивач уже на той час знав про наявність оскаржуваних наказів і це дає підстави для початку обчислення строку звернення до адміністративного суду.

Суд зауважує, що право на звернення до суду для захисту прав та інтересів територіальної громади виникло у Тульчинської міської ради 28.05.2021. Відповідно, перебіг строку звернення до суду апріорі не може обчислюватися раніше цієї дати.

Крім того, зі змісту вищезазначених листів вбачається, що Тульчинська міська рада висловлює незгоду з тим фактом, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області не передало в комунальну власність Тульчинської міської територіальної громади спірні земельні ділянки, які, на думку позивача, мали бути передані з числа земель державної власності сільськогосподарського призначення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1113 "Про деякі заходи щодо прискорення реформи у сфері земельних ділянок". Тому позивач просить Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати інформацію про оформлення дозвільних документів на розроблення проекту землеустрою щодо передачі цих земельних ділянок громадянам, зокрема видати Тульчинській міській раді копії відповідних наказів, прийнятих Головним управлінням. Крім того, позивач просить відповідача призупинити вчинення будь-яких дій щодо цих земельних ділянок до моменту їх передачі в комунальну власність та реєстрації комунальною власністю Тульчинської міської ради.

Примітно, що у відповідь на вказані листи Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надало одну узагальнену відповідь, оформлену листом від 15.02.2021 № 0-2-0.3-1430/2-21, в якій повідомило про відсутність правових підстав для передачі спірних земельних ділянок у комунальну власність до часу припинення права постійного користування ними ДП "Тульчинське племпідприємство". Водночас копії наказів про надання дозволів на розроблення проєктів землеустрою, які позивач просив надати у своїх зверненнях, відповідач не надав.

В подальшому наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 20.05.2021 № 2-1473/15-21-СГ припинено право ДП "Тульчинське племпідприємство" на постійне користування земельними ділянками загальною площею 112,2913 га, в тому числі земельна ділянка за кадастровим номером 0524382900:02:000:0901 площею 99,5703 та земельна ділянка за кадастровим номером 0524382900:002:00:0902 площею 3,5165 га.

Листами від 10.06.2021 за № 36-2-0.331-5581/2-21 та від 24.06.2021 № 36-2-0.331-5951/2-21 Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повідомило Тульчинську міську раду про надання громадянам 51 дозволу на розроблення проєктів землеустрою щодо вищевказаних земельних ділянок, долучивши до листів додаток з переліком цих дозволів та їх реквізитами. При цьому, знову-таки, копії відповідних наказів надано не було.

Отже, встановлені судом обставини справи свідчать про те, що Тульчинській міській раді фактично стало відомо про спірні накази лише 15.06.2021 і саме з цієї дати є достатні підстави обчислювати встановлений законом строк звернення до суду.

Натомість будь-яких належних і достовірних доказів, які б окремо або у своїй сукупності підтверджували, що Тульчинська міська рада дізналася про порушення прав та законних інтересів територіальної громади раніше і мала реальну можливість звернутися до суду за їх захистом не встановлено.

Крім того, суд враховує, що ще до передачі спірних земельних ділянок у комунальну власність та реєстрації відповідного права за позивачем, Тульчинська міська рада вчиняла активні дії з метою отримання офіційної інформації з приводу надання відповідачем дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо передачі у власність громадян земельних ділянок за рахунок спірних земель. Утім, відповідач вважав, що Тульчинська міська рада немає законних підстав для оформлення права комунальної власності на такі землі та у зв`язку з цим фактично відмовив в наданні запитуваної інформації та копій оскаржуваних наказів.

З огляду на викладене, навіть якщо виходити з того, що датою початку перебігу строку звернення до суду є 15.06.2021, то з урахуванням дати подання прокурором адміністративного позову (позов зданий на пошту 15.09.2021 та отриманий судом 21.09.2021), передбачений частиною другою статті 122 КАС України строк звернення до суду не пропущений, чи то шестимісячний, чи то тримісячний.

Більше того, суд вважає, що отримання Тульчинською міською радою копій оскаржуваних наказів само по собі ще не давало достатніх підстав для звернення до суду з позовом про їх скасування. Як вже зазначалося, позовні вимоги про незаконність цих наказів обґрунтовуються не відсутністю у відповідача законних повноважень на їх прийняття, для чого достатнім є ознайомлення із змістом наказів, а істотним порушенням вимог чинного законодавства під час їх винесення та їх видання на підставі неналежних документів та в умовах наявності конфлікту інтересів.

Відтак для встановлення наявності/відсутності підстав, що дають право на пред`явлення до суду позовних вимог про визнання спірних наказів незаконними, необхідним є отримання та аналіз документів, що стали підставою для їх прийняття.

З матеріалів справи встановлено, а відповідачем визнається, що на виконання ухвали слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 09.07.2021 про надання тимчасового доступу до речей і документів, у зв`язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021020000000067 від 23.02.2021, в Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області проведено виїмку наказів про надання третім особам дозволів на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в межах земельних ділянок за кадастровими номерами 0524382900:02:000:0901 та 0524382900:002:00:0902, а також відповідних клопотань громадян та доданих до них документів.

Водночас, як зазначає прокурор у позовній заяві, саме після цього було з`ясовано, що оскаржувані накази приймалися відповідачем з урахування нотаріально посвідченої згоди керівника ДП "Тульчинське племпідприємство" ОСОБА_27, який діяв в умовах реального конфлікту інтересів, на вилучення земельних ділянок із земель, які перебувають у постійному користуванні державного підприємства. А оскільки листами від 07.09.2021 за № 04-06-2868 та від 14.09.2021 за № 06-02-2982 Тульчинська міська рада повідомила прокурора про відсутність можливості самостійно здійснити захист інтересів територіальної громади шляхом подання 51-го позову до суду через відсутність необхідно фінансування на сплату судового збору, тобто фактично визнала свою бездіяльність як компетентного органу, який у спірних правовідносинах повинен здійснювати захист порушених інтересів держави, то у прокурора виникли законні підстави для здійснення представництва в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 КАС України.

Враховуючи наведене, суд також доходить висновку, що підстави для звернення до суду з метою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах фактично виникли лише на після вилучення з Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області документів в порядку тимчасового доступу до речей і документів, дозвіл на який було надано ухвалою суду від 09.07.2021.

У постанові від 13.02.2019 в справі № 826/13768/16 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що обставини виявлення прокурором під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні відповідних порушень інтересів держави, які підлягають захисту в суді, поза межами строку звернення до суду повинні враховуватися судами як поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, якщо прокурор звернувся до суду протягом шести місяців з дня виявлення таких порушень. Проте направлення прокурором листів до відповідних державних органів щодо здійснення заходів захисту інтересів держави не зупиняє та не перериває перебігу встановленого процесуальним законом шестимісячного строку звернення до суду.

Зазначена права позиція додатково свідчить про відсутність підстав для висновку про недотримання прокурором строку звернення до суду з цим позовом.

Суд критично оцінює доводи третіх осіб про те, що за заявою Тульчинської міської ради було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021020000000067 від 23.02.2021, а тому строк звернення до суду у даному випадку необхідно обчислювати вже з 23.02.2021.

По-перше, зазначені доводи повністю спростовуються вищенаведеними висновками суду, згідно з якими строк звернення до адміністративного суду, за будь-яких обставин, не розпочав свого відліку раніше ніж 15.06.2021, а отже не пропущений.

По-друге, сам по собі факт внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення не обумовлює виникнення підстав для звернення до суду з позовом про скасування оскаржуваних наказів та, відповідно, початок перебігу строку звернення.

По-третє, подання службовими особами Тульчинської міської ради відповідної заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення також не свідчить про те, що позивач вже з 23.02.2021 знав або повинен був знати про порушення тих прав та інтересів, на захист яких подано адміністративний позов, оскільки законні підстави для захисту цих прав виникли у Тульчинської міської ради лише 28.05.2021 у зв`язку з оформленням права комунальної власності на спірні земельні ділянки, тоді як фактично про наявність оскаржуваних наказів позивач дізнався ще пізніше, а саме 15.06.2021.

По-четверте, висновок про незаконність оскаржуваних наказів зроблено прокурором лише після проведення вилучення документів, що були підставою для їх прийняття, що також є визначальним в цілях обчислення перебігу строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 3 ст. 123 КАС України).

В силу приписів п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 КАС України.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що після відкриття провадження в адміністративній справі залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду можливе лише при дотриманні кількох обов`язкових умов: 1) позивач пропустив встановлений законом строк звернення до суду; 2) за результатами розгляду клопотання позивача про поновлення такого строку (або у випадку, якщо позивач не заявить такого клопотання) суд дійде висновку, що зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не є поважними.

Таким чином, оскільки судом не встановлено факту пропуску строку звернення до суду у цій справі, відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду з мотивів недотримання заявником строку звернення до суду без поважних причин.

Відтак, надаючи оцінку спірним правовідносинам по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.

Згідно із ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені частиною першою статті 19 ЗК України, до яких належать, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В силу положень п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як визначено пунктом "б" частини першої статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Водночас порядок набуття такого права регламентований главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Щодо порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, то такий визначається положеннями статті 118 ЗК України.

Так, частиною шостою цієї статті передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, положеннями статті 118 ЗК України встановлено чіткий перелік документів, які повинні додаватися до клопотання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, а також конкретні підстави для відмови громадянину у наданні такого дозволу.

Разом з тим необхідно враховувати, що відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Тобто безоплатна приватизація земельних ділянок, що вже перебувають у законному користуванні інших осіб можлива лише після припинення права користування цими земельними ділянками в порядку, визначеному законом.

Підстави припинення зазначеного права врегульовані главою 22 Земельного кодексу України, які поділяються на добровільні та примусові.

Зокрема, статтею 141 ЗК України передбачено, що вилучення земельної ділянки є однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою.

Наведене положення кореспондується з нормами частини шостої статті 118 ЗК України, якою установлено обов`язок заявника додати до клопотання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Таким чином, зазначене погодження є необхідним у випадку, якщо безоплатна приватизація стосується тих земельних ділянок державної чи комунальної власності, що перебувають у користуванні інших громадян або юридичних осіб і їх право користування не припинено у визначеному законом порядку.

Це пояснюється тим, що земельна ділянка, яка перебуває у користуванні іншої особи, не вважається вільною, а тому безоплатна приватизація такої земельної ділянки є неможливою без отримання згоди законного землекористувача на її вилучення.

З цією метою частина шоста статті 118 ЗК України містить обов`язкові вимоги щодо того, які саме документи є необхідними для отримання дозволу на розроблення проєкту із землеустрою, в тому числі вимогу про надання заявником погодження землекористувача - у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб.

Статтями 95-96 ЗК України закріплено права та обов`язки землекористувачів, до яких закон відносить як постійних землекористувачів, так і орендарів земельних ділянок.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Отже, чинне земельне законодавство гарантує орендарям та постійним користувачам земельних ділянок захист їх права на користування землею.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 5 ст. 116 та ч. 6 ст. 118 ЗК України, вимога щодо надання погодження землекористувача спрямована на захист прав землекористувачів (орендарів та постійних землекористувачів) від протиправного втручання в їх право користування земельною ділянкою.

Відтак погодження землекористувача є обов`язковим, якщо клопотання про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою стосується земельних ділянок державної чи комунальної власності, що перебувають у користуванні інших громадян або юридичних осіб і таке право не припинено у визначеному законом порядку.

Згідно з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 826/765/17, дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності на підставі статті 118 ЗК України може бути надано лише на вільну земельну ділянку.

Крім того, Верховний Суд у постановах від 17.12.2018 у справі № 509/4156/15-а та від 06.06.2019 у справі № 804/4435/16 дійшов висновку, що недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Отже, Верховний Суд акцентує увагу на тому, що клопотання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою та додатки до нього мають бути належним чином оформленими. Ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів, так само як і погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою.

Аналогічної правової позиції дотримується Сьомий апеляційний адміністративний суд (див. постанови від 20.05.2020 у справі № 120/3664/19-а, від 28.07.2020 у справі № 120/3666/19-а, від 27.04.2021 у справі № 120/2493/20-а, від 01.02.2022 у справі № 560/4474/21).

Таким чином, документи, що подаються з метою отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, повинні бути належним чином оформлені, відповідати встановленим до них вимогам, а їх зміст повинен давати можливість перевірити наявність чи відсутність підстав для відмови у наданні дозволу, встановлених нормами ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Водночас подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недоліків, які об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення документації із землеустрою є самостійною підставою для відмови.

У разі ж перебування бажаної для заявника земельної ділянки у користуванні іншої особи, до клопотання про надання дозволу на розроблення відповідного виду документації із землеустрою, обов`язковим є долучення погодження землекористувача, яке у подальшому може бути підставою для припинення такого речового права.

Оскільки статтею 118 ЗК України не визначено форму відповідного погодження землекористувача, необхідно звернутися до інших норм Земельного кодексу та прийнятих відповідно до нього актів національного законодавства.

Так, згідно із ч. 2 ст. 123 ЗК України, якою визначається порядок надання у користування земельних ділянок державної або комунальної власності, до клопотання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою додається, зокрема, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Крім того, частиною шостою статті 151 ЗК України передбачено, що до клопотання про викуп земельної ділянки для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності додається нотаріально засвідчена письмова згода землевласника (землекористувача) на викуп земельної ділянки (її частини).

Також згідно із ч. 1 ст. 56 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає:

е) нотаріально посвідчену згоду на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні);

є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Отже, відповідно до норм законодавства, чинного на час прийняття оскаржених наказів, погодження землекористувача на вилучення земельної ділянки, що перебуває у його користуванні, оформляється у вигляді нотаріально засвідченої письмової згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки.

При цьому, оскільки за змістом положень ч. 6 ст. 118 ЗК України погодження землекористувача надається конкретним громадянином разом з клопотанням, який звертається до уповноваженого органу державної влади або місцевого самоврядування з клопотання про надання йому дозволу на розробку проєкту із земелустрою, нотаріально засвідчена згода землекористувача на вилучення земельної ділянки має бути персоніфікована, тобто такою, що надається саме цьому громадянину.

Судом встановлено, що протягом жовтня-грудня 2020 року Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області видало 51 наказ про надання громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_40 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 та ОСОБА_51 дозволів на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок орієнтовною площею по 2,00 га кожному із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності на території Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області - за рахунок земельних ділянок з кадастровим номером 0524382900:02:000:0901 площею 99,5703 га та з кадастровим номером 0524382900:02:000:0902 площею 3,5165 га, що перебували у постійному користуванні ДП "Тульчинське племпідприємство" на підставі державного акту серії І-ВН № 001634 від 23.02.2001 на право постійного користування земельною ділянкою.

Той факт, що на час видання спірних наказів вказане державне підприємство було законним користувачем відповідних земельних ділянок, повністю підтверджується наявними у справі доказами та визнається учасниками справи.

Крім того, безспірною суд вважає ту обставину, що для надання відповідачем дозволу на розробку проєкту землеустрою необхідним було отримання погодження ДП "Тульчинське племпідприємство", адже ця обставина ніким не заперечується.

Під час розгляду справи установлено, що до кожного клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою долучалася копія нотаріально посвідченої заяви керівника ДП "Тульчинське племпідприємство" ОСОБА_27 від 09.10.2020 (реєстраційний № 966), адресованої Головному правлінню Держгеокадастру у Вінницькій області, згідно з якою ОСОБА_27 від імені державного підприємства дає згоду на вилучення земельних ділянок площею 99,5703 га та площею 3,5165 га, розташованих на території Кинашівської сільської ради (за межами населеного пункту), із земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні державного підприємства, для надання громадянам для ведення особистого селянського господарства.

Оцінюючи вказану заяву на предмет того, чи є вона належним погодженням землекористувача на вилучення земельної ділянки в розумінні вимог ч. 6 ст. 118 КАС України, суд виходить з наступних міркувань.

Перш за все суд враховує, що у даному випадку землекористувачем земельної ділянки є не фізична, а юридична особа - ДП "Тульчинське племпідприємство".

Відтак сама по собі згода керівника цього підприємства на вилучення земельної ділянки може вважатися "погодженням землекористувача" лише в тому разі, якщо директор діяв в межах своєї компетенції як керівника юридичної особи, тобто був наділений необхідними повноваженнями.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 62 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту.

Статтею 65 ГК України передбачено, що Управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 74 ГК України державне комерційне підприємство є суб`єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Судом встановлено, що ДП "Тульчинське племпідприємство" є державним підприємством, яке здійснює свою діяльність на комерційній основі. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Уповноваженим органом управління підприємства є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, якому підприємство підзвітне.

Підприємство діє на основі Статуту, який затверджений наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях від 21.06.2019 № 2.

При цьому згідно з п. 4.9 Статуту зміни до Статуту Підприємства вносяться за рішенням Уповноваженого органу управління та підлягають державній реєстрації в порядку, передбаченому законодавством.

Пунктами 10.1, 10.2 Статуту визначено, що управління Підприємством здійснюється відповідно до цього Статуту. Управління Підприємством здійснюється його директором, який призначається Уповноваженим органом управління. Директор Підприємства є підзвітним Уповноваженому органу управління.

В силу положень п. 10.4 Статуту директор Підприємства самостійно вирішує питання діяльності Підприємства в межах компетенції відповідно до цього Статуту.

Відповідно до п. 11.1 Статуту Уповноважений орган управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює повноваження щодо реалізації прав держави як власника майна, переданого Підприємству, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ним у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно з пп. 11.2.11 Уповноважений орган управління здійснює моніторинг та погоджує питання, пов`язані з вилученням чи добровільної відмови від користування земельною ділянкою, зміни цільового призначення земельних ділянок або їх частини, які закріплені за Підприємством на праві постійного користування.

А пунктом 9.2.4 Статуту на Підприємство покладено обов`язок погоджувати з Уповноваженим органом управління питання, пов`язані з вилученням чи добровільної відмови від користування земельною ділянкою, зміни цільового призначення земельних ділянок або їх частини, які закріплені за Підприємством на праві постійного користування.

Таким чином, наведені вище положення Статуту ДП "Тульчинське племпідприємство", які є обов`язковими до застосування на рівні з положеннями нормативно-правових актів, однозначно вказують на те, що вилучення земельних ділянок, які закріплені за підприємством на праві постійного користування, може відбуватися лише за погодженням з Уповноваженим органом управління, тобто Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, і директор підприємства не вправі одноосібно вирішувати такі питання.

Натомість судом встановлено, що директор ДП "Тульчинське племпідприємство" ОСОБА_27 від імені підприємства дав згоду на вилучення земельних ділянок за кадастровим номером 0524382900:02:000:0901 площею 99,5703 га та кадастровим номером 0524382900:02:000:0902 площею 3,5165 га, що перебували у постійному користуванні ДП "Тульчинське племпідприємство" на підставі державного акту серії І-ВН № 001634 від 23.02.2001, без погодження з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях.

Факт відсутності також погодження підтверджується листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях від 10.09.2021 за № 10-2/3146.

Відтак суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ОСОБА_27 діяв з перевищенням своїх повноважень як директора ДП "Тульчинське племпідприємство", надавши згоду на вилучення вищевказаних земельних ділянок відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 09.10.2020 (реєстраційний № 966).

При вирішенні справи суд не бере до уваги твердження окремих учасників справи про те, що повноваження ОСОБА_27 перевірялися приватним нотаріусом під час посвідчення заяви від 09.10.2020, а тому Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області не було зобов`язане додатково перевіряти це питання.

Суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст. 78 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII "Про нотаріат" нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, посадовою особою консульської установи України, начальник установи виконання покарань засвідчують справжність підпису на документах, крім тих, які відповідно до закону або за вимогою сторін підлягають нотаріальному посвідченню.

Водночас згідно із ч. 3 ст. 78 вказаного Закону нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, посадова особа консульської установи України, начальник установи виконання покарань, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою.

Норми аналогічного змісту містяться у пункті 6 глави 7 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.

Отже, засвідчуючи справжність підпису директора ДП "Тульчинське племпідприємство" ОСОБА_27 на заяві від 09.10.2020, адресованій Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Дунаєвська С.М. лише підтвердила, що підпис зроблено саме цією особою, а словосполучення "особу представника встановлено, його дієздатність та повноваження перевірено" означає ніщо інше, як те, що нотаріус встановила особу ОСОБА_27 , перевірила його дієздатність як фізичної особи та впевнилася у тому, що він дійсно є директором підприємства, від імені якого подається заява.

Крім того, відповідно до тексту заяви, така заява подається державним підприємством "Тульчинське племпідприємство" в особі директора ОСОБА_27, який діє на підставі Статуту, зареєстрованого в новій редакції державним реєстратором Тульчинської РДА Вінницької області Водотикою О.В. 25.07.2019, запис № 11681050011000430.

Тобто у своїй заяві сам ОСОБА_27 визнає, що його повноваження на подання заяви до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області підтверджуються саме Статутом підприємства, тоді як статутні положення, проаналізовані судом вище, однозначно вказують на необхідність погодження питання вилучення земельних ділянок, які закріплені за підприємством на праві постійного користування, з Уповноваженим органом управління, а саме з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що нотаріально посвідчена заява ОСОБА_27 від 09.10.2020 не є належним та достатнім документом, що підтверджує згоду законного землекористувача ДП "Тульчинське племпідприємство" на вилучення земельних ділянок за кадастровим номером 0524382900:02:000:0901 площею 99,5703 га та кадастровим номером 0524382900:02:000:0902 площею 3,5165 га для надання громадянам для ведення особистого селянського господарства.

Відтак суд вважає, що оскільки Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області було достовірно відомо про те, що вказані земельні ділянки перебувають у постійному користуванні державного підприємства, під час розгляду клопотань третіх осіб про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою відповідач був зобов`язаний перевірити, чи додано до клопотань належне погодження землекористувача на вилучення земельних ділянок.

Такий обов`язок відповідача, з одного боку, безпосередньо випливає з його повноважень як уповноваженого органу влади та розпорядника землями державної власності, а з іншого, - обумовлюється тим, що відсутність погодження землекористувача у випадку, якщо земельна ділянка не є вільною, так само як і подання громадянином документів, які не оформлені належним чином та не відповідають встановленим до них вимогам, є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу, про що судом зазначалося вище.

Натомість Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області до розгляду клопотань третіх осіб підійшло формально і без належної правової оцінки поданих на розгляд документів, та видало спірні накази про надання дозволів на розроблення проєктів землеустрою, не переконавшись при цьому у належності повноважень ОСОБА_27 одноосібно давати згоду на вилучення земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні ДП "Тульчинське племпідприємство".

Крім того, відповідач безпідставно не врахував, що долучена до клопотань громадян нотаріально засвідчена заява від 09.10.2020 містить абстрактну згоду на вилучення земель державного підприємства, а не згоду, надану саме тому громадянину, який звертається із клопотанням, як це випливає зі змісту положень ч. 6 ст. 118 ЗК України.

Також відповідач залишив поза увагою той факт, що до своїх клопотань громадяни додали звичайну копію відповідної заяви, що само собою свідчить про неналежність цього документа та викликає обґрунтовані сумніви в його достовірності. Тим паче, з урахування того, що цей документ (заява) взагалі не значився у переліку документів, доданих до клопотань третіх осіб.

Оцінюючи доводи третіх осіб про те, що з дня завершення приватизації ЄМК ДП "Тульчинське племпідприємство" (з 27.08.2020), Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях не вважалося органом управління підприємства, а тому директор ОСОБА_27 не був зобов`язаний отримувати погодження з на вилучення спірних земельних ділянок та мав право самостійно надати згоду на їх передачу у приватну власність громадян для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 18.01.2018 № 2269-VIII "Про приватизацію державного і комунального майна", у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2269-VIII):

13) єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства, його структурного підрозділу - усі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, включаючи права на земельні ділянки;

14) завершення приватизації - продаж об`єкта приватизації (усіх акцій, передбачених до продажу, єдиного майнового комплексу, іншого майна тощо) та перехід права власності на такий об`єкт покупцю, що оформлюється наказом відповідного органу приватизації;

20) органи приватизації - Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, органи приватизації територіальних громад;

22) приватизація державного або комунального майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями;

23) припинення приватизації - рішення органу приватизації про припинення вчинення будь-яких дій, спрямованих на приватизацію (продаж) об`єкта приватизації;

26) рішення про приватизацію - рішення, що приймається органами приватизації щодо кожного об`єкта приватизації шляхом видання наказу;

Згідно з ч. 7 ст. 3 Закону № 2269-VIII приватизація земель державних і комунальних підприємств, установ та організацій регулюється Земельним кодексом України.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 Закону № 2269-VIII до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.

Частиною другою статті 10 Закону № 2269-VIII визначено, що приватизація об`єкта вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформлюється наказом відповідного органу приватизації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону № 2269-VIII рішення про приватизацію об`єкта, який включено до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, приймається державними органами приватизації шляхом видання наказу, але не пізніше 30 днів з дня включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, за винятком випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

У місячний строк з моменту прийняття рішення про приватизацію уповноваженими органами управління передаються державним органам приватизації функції з управління пакетами акцій (частками), функції з управління майном державних підприємств.

Майно, що не підлягає приватизації, у тому числі матеріальні носії секретної інформації, передачі не підлягають.

В силу приписів ч. 4 ст. 12 Закону № 2269-VIII з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства або пакета акцій (частки) господарського товариства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації об`єкта приватизації відповідно до частини шостої цієї статті без згоди органів приватизації такі підприємства (товариства), їх уповноважені органи управління не мають права щодо:

вчинення правочинів та/або господарських зобов`язань, предметом яких є відчуження підприємством та/або господарським товариством або набуття ним земельної ділянки та іншого нерухомого майна, та/або майнових прав на зазначені об`єкти та/або внаслідок яких може відбутися зменшення вартості такого майна або зменшення розміру земельної ділянки, що належить такому підприємству та/або господарському товариству або перебуває в його користуванні.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закон № 2269-VIII особи, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.

Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що право постійного користування земельною ділянкою не входять до об`єкта приватизації майна державного підприємства, а переможці аукціону (покупці майна) не є правонаступниками відповідних майнових прав. Отже, перехід права власності на такий об`єкт покупцю, оформлений наказом органу приватизації, не свідчить про втрату державним підприємством права постійного користування земельною ділянкою, яка може бути приватизована лише в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Треті особи зазначають, що виходячи зі змісту положень ч. 4 ст. 12 Закону № 2269-VIII, встановлені нею обмеження на розпорядження майном державного підприємства без згоди органу приватизації діють лише до завершення приватизації об`єкта приватизації. А відтак з 27.08.2020 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях не було органом управління ДП "Тульчинське племпідприємство".

Суд з вказаними доводами погодитись не може та звертає увагу на те, що норми ч. 4 ст. 12 Закону № 2269-VIII покликані забезпечити збереження цілісності майнового комплексу державного або комунального підприємства, що підлягає продажу в порядку приватизації.

У зв`язку з цим встановлюються певні обмеження щодо розпорядження майном підприємства, які діють з моменту прийняття рішення про приватизацію і до переходу права власності на об`єкт приватизації до покупця або припинення приватизації об`єкта приватизації відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону № 2269-VIII, та полягають у неможливості реалізації підприємством та його уповноваженим органом управління деяких прав щодо такого майна без згоди органу приватизації.

Разом з тим суд враховує, що до об`єкта приватизації - ЄМК ДП "Тульчинське племпідприємство", не увійшло право постійного користування земельними ділянками за кадастровим номером 0524382900:02:000:0901 площею 99,5703 га та кадастровим номером 0524382900:02:000:0902 площею 3,5165 га, яке належало цьому підприємству на підставі державного акту серії І-ВН № 001634 від 23.02.2001.

Зазначена обставина підтверджується як Договором купівлі-продажу об`єкта малої приватизації від 19.08.2020, так і іншими наявними у матеріалах справи доказами.

Отож, незважаючи на завершення приватизації вказаного об`єкта на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях від 27.08.2020 № 933, ДП "Тульчинське племпідприємство" не втратило право постійного користування цими земельними ділянками.

Відповідно, щодо такого майна (майнових прав) у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, як Уповноваженого органу управління, зберігалися визначені Статутом функції управління, зокрема щодо погодження питань, пов`язаних із вилученням чи добровільною відмовою від користування земельною ділянкою, зміною цільового призначення земельних ділянок або їх частини, які закріплені за Підприємством на праві постійного користування (пункти 9.2.4, 11.1, 11.2.11 Статуту).

Це підтверджується, зокрема, й тим, що відповідно до п. 13.1, 13.2 Статуту припинення діяльності Підприємства здійснюється шляхом його реорганізації або ліквідації за рішенням Уповноваженого органу управління, а у випадку, передбачених законом, за рішенням суду. Ліквідація Підприємства здійснюється комісією, призначеною Уповноваженим органом управління, а вразі припинення його діяльності за рішенням суду - комісією, утвореною відповідно до рішення суду.

Водночас пунктом 13.3. Статуту визначено, що з моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження з управління Підприємством.

Таким чином, із завершенням приватизації ЄМК ДП "Тульчинське племпідприємство", Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях перестало бути органом приватизації цього об`єкта, а також втратило функції управління тим майном підприємства, яке було приватизоване.

Втім, суд вважає помилковими доводи третіх осіб про те, що починаючи з 27.08.2020, тобто з дати завершення приватизації, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях перестало бути органом управління ДП "Тульчинське племпідприємство", зокрема в частині права постійного користування земельними ділянками за кадастровими номерами 0524382900:02:000:0901, 0524382900:02:000:0902, адже відповідний статус зберігається за ним включно до моменту призначення ліквідаційної комісії.

При вирішенні справи суд не бере до уваги відповідь Фонду державного майна України від 04.11.2021 № 10-51-28146.

Суд враховує, що така відповідь надана на адвокатський запит адвоката Балинського Б.В. та стосується питання щодо фінансового плану на 2021 рік ДП "Тульчинське племпідприємство". Крім того, відповідь надана в контексті поставлених у запиті питань (яких саме суду не відомо), а з її змісту є очевидним, що вона стосується винятково питань, пов`язаних з об`єктом приватизації, а не земельних ділянок, які перебували у постійному користуванні державного підприємства.

Отже, зазначену відповідь суд визнає такою, що не відповідає критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності доказів в адміністративній справі, передбаченим статтями 73-76 КАС України, та не підтверджує доводів третіх осіб.

Додатково суд враховує, що викладені у відповіді відомості спростовуються вищенаведеними висновками суду, які ґрунтуються на сукупності зібраних у справі доказів, а також на оцінці встановлених на підставі таких доказів обставин справи і положень нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини.

Крім того, суд наголошує на тому, що незалежно від факту завершення приватизації ЄМК ДП "Тульчинське племпідприємство", директор ОСОБА_27 міг діяти від імені підприємства лише на підставі та в межах повноважень, визначених Статутом, які не дають керівнику підприємства право самостійно вирішувати питання, пов`язані з вилученням земельних ділянок, які закріплені за підприємством на праві постійного користування.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що нотаріально засвідчена згода ОСОБА_27 від 09.10.2020 на вилучення земельних ділянок за кадастровим номером 0524382900:02:000:0901 площею 99,5703 га та кадастровим номером 0524382900:02:000:0902 площею 3,5165 га для надання громадянам для ведення особистого селянського господарства була надана з перевищенням компетенції директора ДП "Тульчинське племпідприємство" та не є належним документом, що підтверджує погодження землекористувача на вилучення цих земельних ділянок.

Позов прокурора обґрунтовується також тим, що вищевказана заява подана ОСОБА_27 в порушення ст. 28 Закону України "Про запобігання корупції" в умовах реального конфлікту інтересів.

Оцінюючи доводи прокурора в цій частині, суд керується такими мотивами.

Будучи керівником державного підприємства, ОСОБА_27 відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII "Про запобігання корупції" (далі - Закон № 1700-VII) є суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 1700-VII особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Водночас у статті 1 Закону № 1700-VII надаються визначення термінів, що вживаються у цьому Законі, зокрема:

приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;

реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

близькі особи - особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких із суб`єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також - незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням згаданого суб`єкта;

корупція - використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей;

правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до п. 1.1.1 Методичних рекомендацій щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 29 вересня 2017 року № 839, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин (далі - Методичні рекомендації), складовими конфлікту інтересів (реального, потенційного) є:

приватний інтерес (будь-який майновий чи немайновий), службові/ представницькі повноваження (безпосередні та загальнослужбові), а співвідношення вказаних складових спричиняє виникнення:

реального конфлікту інтересів - приватний інтерес суперечить службовим/представницьким повноваженням, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

потенційного конфлікту інтересів - у сфері службових/представницьких повноважень наявний приватний інтерес, що може за настанні певних обставин у майбутньому вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях (абз. 12 ч. 1 ст. 1 Закону № 1700-VII).

Перелік самих стосунків не є вичерпним, адже при наданні визначення законодавцем використано словосполучення "у тому числі", тобто у дефініції окреслено лише найбільш типові форми стосунків, які можуть зумовлювати наявність майнового чи немайнового інтересу.

Практично це означає, що кожен службовець при виконанні своїх повноважень повинен брати до уваги увесь спектр своїх не лише правових (юридичних), а й соціальних (приватних) відносин, які зумовлюють виникнення майнового чи немайнового інтересу.

Водночас тільки такий приватний інтерес у сфері службових/представницьких повноважень, що може вплинути або впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень, спричиняє виникнення реального або потенційного конфлікту інтересів.

Крім того, при потенційному конфлікті інтересів, так само як і при реальному конфлікті інтересів, існує суперечність між приватним інтересом і службовими (представницькими) повноваженнями. Проте при потенційному конфлікті інтересів така суперечність може вплинути на об`єктивність прийняття рішення чи вчинення діяння лише в майбутньому при настанні певних обставин.

Згідно з п. 1.1.2 Методичних рекомендацій закон зобов`язує вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів.

З моменту, коли особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону № 1700-VII, дізналися чи повинні були дізнатися про наявність у них реального чи потенційного конфлікту інтересів, вони зобов`язані повідомити не пізніше наступного робочого дня безпосереднього керівника, а якщо особа перебуває на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень, у якому виник конфлікт інтересів, відповідно.

Особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону № 1700-VII, зобов`язані не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів, а також вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів. Після отримання рішення керівника або ж роз`яснення Національного агентства чи іншого визначеного законом органу слід діяти у суворій відповідності до визначеного вказаними суб`єктами способу врегулювання конфлікту інтересів або ж роз`ясненого порядку дій щодо врегулювання конфлікту інтересів.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 29 Закону № 1700-VII, особи, у яких наявний реальний чи потенційний конфлікт інтересів, можуть самостійно вжити заходів щодо його врегулювання шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу з наданням документів що підтверджують це безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади.

Таким чином, законодавство України з питань запобігання корупції забороняє відповідним суб`єктам вчиняти дії та приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів, з покладенням на таких суб`єктів обов`язку вживати заходів як щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів, так і щодо врегулювання цього конфлікту у передбаченому законом порядку.

Відтак, за встановлених судом обставин справи та наявних у ній доказів, суд погоджується з доводами прокурора про те, що надання ОСОБА_27 , як директором ДП "Тульчинське племпідприємство", обов`язкової відповідно до закону згоди на вилучення земельних ділянок, що перебувають у користуванні цього підприємства, з метою їх передачі у приватну власність іншим особам, у тому числі самому ОСОБА_27 , а також його дружині ОСОБА_28 та його матері ОСОБА_29 , свідчить про вчинення таких дій (прийняття рішення) в умовах реального конфлікту інтересів.

При цьому суд враховує, що відповідна згода, оформлена нотаріально посвідченою заявою від 09.10.2020, не подавалася до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області самим державним підприємством, з тією метою аби інформувати розпорядника земель державної власності про те, що відповідні земельні ділянки є вільними і можуть бути передані громадянам України в порядку безоплатної приватизації, а долучалась до клопотань конкретних громадян, у тому числі самого ОСОБА_27 , його дружини та матері, що додатково вказує на існування у даному випадку приватного інтересу.

Наведене додатково підтверджується тією обставиною, що усі без винятку клопотання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою датовані та підписані заявниками 7 та 8 жовтня 2020 року. Однак фактично подані на адресу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області вже після оформлення 09.10.2020 заяви-згоди ОСОБА_27 на вилучення земельних ділянок для їх передачі громадянам для ведення особистого селянського господарства.

Посилання окремих третіх особі на недоведеність тієї обставини, що ОСОБА_28 та ОСОБА_29 є, відповідно, дружиною та матір`ю ОСОБА_27 , суд до уваги не бере, оскільки ця обставина визнається самим ОСОБА_27 , що підтверджується змістом письмових пояснень його представника.

Окрім того, суд відхиляє доводи третіх осіб про те, що факт наявності реального конфлікту інтересів у діях ОСОБА_27 не підтверджений судовим рішенням про його притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП, що виключає будь-які припущення прокурора про наявність конфлікту інтересів.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону № 1700-VII за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Згідно з пунктом 1.4 Методичних рекомендацій загальні засади відповідальності за корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення визначено у частині першій статті 65 Закону № 1700-VII, якою передбачено, що за вчинення їх осіб, зазначених у частині першій статті 3 цього Закону, притягають до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

За вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів встановлюється цивільно-правова відповідальність (відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди відповідно до Цивільного кодексу України) та адміністративна відповідальність (згідно з ч 2 ст. 172-7 КУпАП).

Відповідно до ст. 221 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.172-4 - 172-20 розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів. А за змістом положень ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення, передбачені ст.ст. 172-4 - 172-9 (за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище), мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції.

Таким чином, за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів та вчинення відповідними суб`єктами дій чи прийняття ними рішень в умовах реального конфлікту інтересів законодавством встановлено, зокрема, адміністративну відповідальність. При цьому рішення про наявність/відсутність у діяннях особи складу адміністративного порушення приймає суд за результатами розгляду матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення, складених органами поліції (крім справи про правопорушення, вчинені службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище).

Разом з тим, як зазначено у пункті 1.4 Методичних рекомендацій, в аспекті кримінальної відповідальності за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів важливо пам`ятати, що у випадках, коли приватний інтерес фактично призвів до прийняття правомірних або неправомірних рішень, а так само до вчинення правомірних чи неправомірних діянь, вони можуть розглядатися з точки зору наявності ознак таких корупційних злочинів як "Зловживання службовим становищем" (стаття 364 Кримінального кодексу України), "Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою" (стаття 368 Кримінального кодексу України) тощо, а не лише як "конфлікт інтересів".

Судом встановлено, що Тульчинським РВП ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженнi № 42021020000000067 вiд 23.02.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, за фабулою "службові особи ДП "Тульчинське виробниче підприємство по племінній справі та в тваринництві" шляхом зловживання службовим становищем з метою отримання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, діючи спільно з службовими особами ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, здійснили ряд неправомірних дій щодо незаконного відчуження земельних ділянок з кадастровими номерами 0524382900:02:000:0901 площею 99,5703 га та 0524382900:02:000:0902 площею 3,5165 га, розташовані на території Тульчинської територіальної громади за межами населеного пункту с. Нестерварка Тульчинського району Вінницької області".

Відтак, на думку суду, факт відсутності рішення суду про притягнення ОСОБА_27 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП, не спростовує доводів прокурора про вчинення ним дій в умовах наявності реального конфлікту інтересів. Тим більше, що згідно з ч. 7 ст. 38 КУпАП у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

Крім того, суд враховує, що в силу приписів ч. 1 ст. 68 Закону № 1700-VII нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об`єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування.

Отже, порушення вимог законодавства про запобігання корупції є окремою та самостійною підставою для визнання судом незаконним рішення суб`єкта владних повноважень за позовом заінтересованої особи, у тому числі прокурора.

Відтак, розглядаючи таку справу, суд не позбавлений повноважень робити висновки щодо наявності або відсутності підстав звернення прокурора до суду.

Вказаний висновок факультативно підтверджується практикою Верховного Суду.

Зокрема, постановою колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 810/2500/16 задоволено позов керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави про визнання незаконним та скасування рішення Погребської сільської ради Броварського району Київської області від 24.09.2015 № 2249-49-VI "Про надання дозволу на розроблення проетк землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" з підстав порушення під час ухвалення такого рішення вимог Закону України "Про запобігання корупції".

Аналогічно, постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 442/730/17 задоволено позов керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області, визнано незаконним та скасовано рішення Летнянської сільської ради Дрогобицького району Львівської області від 07.12.2015 № 23 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність громадянина, а спірну земельну ділянку площею 0,17 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд повернуто у власність територіальної громади с. Летня Дрогобицького району Львівської області.

У вказаних рішеннях Верховний Суд зазначив, серед іншого, що корупція становить серйозну загрозу верховенству права, підриває основи демократії, нівелює соціальну справедливість, перешкоджає економічному розвитку та загрожує належному виконанню державою своїх зобов`язань щодо поваги, захисту, сприяння та виконання прав людини, що знайшло своє відображення у Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції від 31 жовтня 2003 року, яка набрала чинності для України з 01 січня 2010 року, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України(далі - Конвенція ООН проти корупції).

Частиною першою статті 5 Конвенції ООН проти корупції передбачено, що кожна Держава-учасниця, згідно з основоположними принципами своєї правової системи, розробляє й здійснює або проводить ефективну скоординовану політику протидії корупції, яка сприяє участі суспільства і яка відображає принципи правопорядку, належного управління державними справами й державним майном, чесності й непідкупності, прозорості й відповідальності.

Кожна Держава-учасниця прагне, згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, створювати, підтримувати й зміцнювати такі системи, які сприяють прозорості й запобігають виникненню конфлікту інтересів (частина четверта статті 7 Конвенції ООН проти корупції).

Згідно із частиною четвертою статті 8 Конвенції ООН проти корупції кожна Держава-учасниця розглядає, згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, можливість запровадження заходів і систем, які сприяють тому, щоб державні посадові особи повідомляли відповідним органам про корупційні діяння, про які їм стало відомо під час виконання ними своїх функцій.

Статтею 19 Конвенції ООН проти корупції встановлено, що кожна Держава-учасниця розглядає можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочином умисного зловживання службовими повноваженнями або службовим становищем, тобто здійснення будь-якої дії чи утриманні від здійснення дій, що є порушенням законодавства, державною посадовою особою під час виконання своїх функцій з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи.

Статтею 34 Конвенції ООН проти корупції врегульовано щодо наслідків корупційних діянь, а саме з належним урахуванням добросовісно набутих прав третіх осіб кожна Держава-учасниця вживає заходів, відповідно до основоположних принципів свого внутрішнього права, щоб врегулювати питання про наслідки корупції. У цьому контексті Держави-учасниці можуть розглядати корупцію як фактор, що має значення в провадженні про анулювання або розірвання контрактів, або відкликання концесій або інших аналогічних інструментів, або вжиття заходів для виправлення становища, яке склалося.

Саме ці вимоги Конвенції ООН проти корупції знайшли своє відображення та уточнення у відповідних нормах Закону № 1700-VII.

Крім того, Верховний Суд зауважив, що стаття 67 Закону України "Про запобігання корупції" містить імперативний припис про обов`язковість визнання незаконним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого із порушенням вимог цього Закону, оскільки альтернатива у вказаній статті зазначена виключно щодо вибору способу оскарження рішення, прийнятого за наявності конфлікту інтересів (скасування органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, чи визнання незаконними рішень в судовому порядку), і не передбачає іншої компетенції суду, ніж визнання такого рішення незаконним у порядку, встановленим процесуальним законом.

Узагальнений висновок суду за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Згідно з положеннями статей 9, 90 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як зазначено у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Низка рішень ЄСПЛ містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень, зокрема, наголошується на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі "Якущенко проти України", заява № 57706/10, пункт 28).

Принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах "Garcнa Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23), "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58), "Бендерський проти України" (заява N 22750/02, пункт 42)).

Поряд з цим, ЄСПЛ неодноразово зазначав, зокрема у рішенні "Garcнa Ruiz v. Spain" [GC] (заява № 30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах "Van de Hurk v. The Netherlands" (заява № 16034/90, пункт 61), "Шкіря проти України" (заява № 30850/11, пункт 43). Ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися в залежності від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях "Ruiz Torija v. Spain" (заява №18390/91, пункт 29), "Higgins and others v. France" (заява № 20124/92, пункт 42), "Бендерський проти України" (заява №22750/02, пункт 42) та "Трофимчук проти України" (заява № 4241/03, пункт 54).

Тобто у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього, а мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи.

Отже, перевіривши ключові доводи учасників справи та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що прокурором доведено підстави звернення до суду з метою захисту інтересів держави, і що оскаржені ним накази Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області були прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, не відповідають критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, є незаконними та підлягають скасуванню. Відтак адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі суд враховує, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України у разі задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок суб`єкта владних повноважень-відповідача у справі підлягають відшкодуванню судові витрати, що понесені фізичною або юридичної особи у зв`язку із захистом в адміністративному суді своїх приватно-правових інтересів від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Відтак, з урахуванням складу учасників цієї справи, характеру спірних правовідносин, а також беручи до уваги, що в даному випадку заявником в суді є прокурор, який у визначених законом випадках звертається до суду за захистом інтересів держави, суд доходить висновку, що сплачений прокурором судовий збір у розмірі 115770,00 грн з відповідача не стягується, не зважаючи на задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 11.12.2020 за № 2-16980/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 03.11.2020 за № 2-15611/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_2 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 14.12.2020 за № 2-16985/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_3 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 02.11.2020 за № 2-15541/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_4 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 14.12.2020 за № 2-16984/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_5 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 29.10.2020 за № 2-15380/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_6 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 03.11.2020 за № 2-15610/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_7 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 20.10.2020 за № 2-15406/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_8 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 11.12.2020 за № 2-16977/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_9 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 02.11.2020 за № 2-15535/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_10 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 29.10.2020 за № 2-15389/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_11 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 29.10.2020 за № 2-15391/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_12 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 11.11.2020 за № 2-16313/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_13 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 29.10.2020 за № 2-15398/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_14 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 11.12.2020 за № 2-16978/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_15 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 29.10.2020 за № 2-15390/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_16 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 29.10.2020 за № 2-15399/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_17 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 29.10.2020 за № 2-15392/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_18 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 18.12.2020 за № 2-17093/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_19 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 29.10.2020 за № 2-15381/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_20 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 11.11.2020 за № 2-16310/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_21 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 02.11.2020 за № 2-15496/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_22 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 30.10.2020 за № 2-15447/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_23 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 29.10.2020 за № 2-15386/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_24 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 29.10.2020 за № 2-15387/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_25 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 29.10.2020 за № 2-15412/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_26 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 02.11.2020 за № 2-15538/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_27 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 29.10.2020 за № 2-15411/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_28 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 29.10.2020 за № 2-15408/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_29 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 14.12.2020 за № 2-15449/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_30 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 03.11.2020 за № 2-15608/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_31 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 11.12.2020 за № 2-16979/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_32 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 29.10.2020 за № 2-15397/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_33 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 03.11.2020 за № 2-15609/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_34 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 30.10.2020 за № 2-15451/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_35 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 29.10.2020 за № 2-15378/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_36 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 29.10.2020 за № 2-15379/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_37 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 29.10.2020 за № 2-15395/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_38 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 03.11.2020 за № 2-15606/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_40 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 29.10.2020 за № 2-15384/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_40 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 29.10.2020 за № 2-15404/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_41 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 29.10.2020 за № 2-15388/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_42 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 29.10.2020 за № 2-15393/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_43 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 18.12.2020 за № 2-17092/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_44 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 03.11.2020 за № 2-15607/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_45 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 29.10.2020 за № 2-15383/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_46 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 02.11.2020 за № 2-15533/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_47 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 29.10.2020 за № 2-15382/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_48 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 02.11.2020 за № 2-15531/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_49 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 30.10.2020 за № 2-15452/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_50 ".

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 29.10.2020 за № 2-15385/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_51 ".

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: керівник Тульчинської окружної прокуратури (службова адреса: вул. Гагаріна, 14, м. Тульчин, Вінницька область, 23600) в інтересах держави в особі Тульчинської міської ради (код ЄДРПОУ 04051141, місцезнаходження: вул. Миколи Леонтовича, 1, м. Тульчин, Вінницька область, 23600);

2) відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39767547, місцезнаходження: вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21000);

3) треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_6 ), ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_8 , місце реєстрації: АДРЕСА_7 ; місце проживання: АДРЕСА_8 ), ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_9 , місце проживання: АДРЕСА_9 ), ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_10 , місце проживання: АДРЕСА_10 ), ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_11 , місце проживання: АДРЕСА_11 ), ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_12 , місце проживання: АДРЕСА_12 ), ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_13 , місце проживання: АДРЕСА_13 ), ОСОБА_14 (РНОКПП НОМЕР_14 , місце проживання: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_15 , місце проживання: АДРЕСА_14 ), ОСОБА_16 (РНОКПП НОМЕР_16 , місце проживання: АДРЕСА_15 ), ОСОБА_17 (РНОКПП НОМЕР_17 , АДРЕСА_16 ), ОСОБА_18 (паспорт серії НОМЕР_18 , місце проживання: АДРЕСА_17 ), ОСОБА_19 (РНОКПП НОМЕР_19 , місце проживання: АДРЕСА_18 ), ОСОБА_20 (РНОКПП НОМЕР_20 , місце проживання: АДРЕСА_19 ), ОСОБА_21 (РНОКПП НОМЕР_21 , місце проживання: АДРЕСА_20 ), ОСОБА_22 (РНОКПП НОМЕР_22 , місце проживання: АДРЕСА_21 ), ОСОБА_23 (РНОКПП НОМЕР_23 , місце проживання: АДРЕСА_21 ), ОСОБА_24 (РНОКПП НОМЕР_24 , місце проживання: АДРЕСА_22 ), ОСОБА_25 (РНОКПП НОМЕР_25 , місце проживання: АДРЕСА_23 ), ОСОБА_26 (РНОКПП НОМЕР_26 , місце проживання: АДРЕСА_24 ), ОСОБА_27 (РНОКПП НОМЕР_27 , місце проживання: АДРЕСА_25 ), ОСОБА_28 (РНОКПП НОМЕР_28 , місце проживання: АДРЕСА_8 ), ОСОБА_29 (РНОКПП НОМЕР_29 , місце проживання: АДРЕСА_26 ), ОСОБА_30 (РНОКПП НОМЕР_30 , місце проживання: АДРЕСА_27 ), ОСОБА_31 (РНОКПП НОМЕР_31 , місце проживання: АДРЕСА_28 ), ОСОБА_32 (РНОКПП НОМЕР_32 , місце проживання: АДРЕСА_29 ), ОСОБА_33 (РНОКПП НОМЕР_33 , місце проживання: АДРЕСА_30 ), ОСОБА_34 (РНОКПП НОМЕР_34 , місце проживання: АДРЕСА_31 ), ОСОБА_35 (РНОКПП НОМЕР_35 , місце проживання: АДРЕСА_32 ), ОСОБА_36 (РНОКПП НОМЕР_36 , місце проживання: АДРЕСА_33 ), ОСОБА_37 (паспорт серії НОМЕР_37 , місце проживання: АДРЕСА_33 ), ОСОБА_38 (РНОКПП НОМЕР_38 , місце проживання: АДРЕСА_34 ), ОСОБА_39 (РНОКПП НОМЕР_39 , місце проживання: АДРЕСА_35 ), ОСОБА_40 (РНОКПП НОМЕР_40 , місце проживання: АДРЕСА_36 ), ОСОБА_41 (РНОКПП НОМЕР_41 , місце проживання: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_42 (РНОКПП НОМЕР_42 , місце проживання: АДРЕСА_37 ), ОСОБА_43 (РНОКПП НОМЕР_43 , місце проживання: АДРЕСА_38 ), ОСОБА_44 (РНОКПП НОМЕР_44 , місце проживання: АДРЕСА_39 ), ОСОБА_45 (РНОКПП НОМЕР_44 , місце проживання: АДРЕСА_39 ), ОСОБА_46 (РНОКПП НОМЕР_45 , місце проживання: АДРЕСА_40 ), ОСОБА_47 (РНОКПП НОМЕР_46 , АДРЕСА_41 ), ОСОБА_48 (РНОКПП НОМЕР_47 , місце проживання: АДРЕСА_42 ), ОСОБА_49 (РНКОПП НОМЕР_48 , місце проживання: АДРЕСА_43 ), ОСОБА_50 (РНОКПП НОМЕР_49 , місце проживання: АДРЕСА_44 ), ОСОБА_51 (РНОКПП НОМЕР_50 , місце проживання: АДРЕСА_45 ).

Повне судове рішення складено 20.05.2022.

Суддя Сало Павло Ігорович


Суд	Вінницький окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	10.05.2022
Оприлюднено	21.06.2022
Номер документу	104397280
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них

Сало Павло Ігорович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 10.05.2022 по справі 120/11811/21-аВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —120/11811/21-а

Рішення від 10.05.2022

Рішення
від 10.05.2022 по справі 120/11811/21-а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД