Рішення

від 22.02.2022 по справі 520/17301/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

23 лютого 2022 р. справа № 520/17301/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання Дорощенко К.В.,

за участі:

представника позивача - Сеник С.Г.,

представника відповідача - Шапошник С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Мечніково" (код ЄДРПОУ 31369101, 62740, Харківська область, Дворічанський район, с.Новоєгорівка, вул. Мечніківська, буд.8) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (61057, Харківська обл., місто Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Мечніково" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 06.08.2021 року №00159900706, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 року відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв`язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 року вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на підставі направлень на виїзну позапланову перевірку від 17.06.2021 №8256, 8258, 8259, 8260, наказу від 17.06.2021 року №4536-п, виданого ГУ ДПС у Харківській області, 17.06.2021 року здійснено вихід на позапланову виїзну документальну перевірку підприємства ПП "МЕЧНІКОВО" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2020, валютного законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2020, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2018 по 31.12.2020 року. За результатами перевірки складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "МЕЧНІКОВО" від 02.07.2021 №11375/20-10-07-06-10/31369101. Проведеною перевіркою встановлено сукупність порушень позивачем вимог чинного законодавства, зокрема, п. 198.1,п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 512943 грн., у тому числі за грудень 2018 року в сумі 187640 грн., за січень 2019 року в сумі 279966 грн., за лютий 2019 року в сумі 45337 грн. На підставі Акту від 02.07.2021 №11375/20-40-07-06-10/31369101, Головним управлінням ДПС у Харківській області було прийнято податкове повідомлення - рішення від 06.08.2021 р. №00159900706, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість та нараховано грошове зобов`язання за ПДВ в сумі 512943,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 128235,75 грн.. З порушеннями, зазначеними в акті перевірки та податковим повідомленням - рішеннями ПП "МЕЧНІКОВО" не згодне, оскільки придбаний товар був використаний в межах здійснення власної господарської діяльності позивача, а відтак наявне документальне підтвердження задекларованих взаємовідносин між ПП «МЕЧНІКОВО» та ТОВ «Д-ОЙЛ». На підтвердження виконання умов договору, ПП «МЕЧНІКОВО» до перевірки надані первинні документи, які містять відомості про товари та їх вартість, транспортування, оприбуткування, що відповідають даним договору, складені та підписані у строки, передбачені договором. Надані банківські виписки засвідчують факт виконання ПП «МЕЧНІКОВО» зобов`язань за спірним правочином шляхом виплати грошових коштів, що означає втрату ПП «МЕЧНІКОВО» права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до ПП «МЕЧНІКОВО», наявності у ПП «МЕЧНІКОВО» та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання ПП «МЕЧНІКОВО» (що могло б мати місце в разі пов`язаності цих осіб) в акті перевірки не міститься. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника. Таким чином, до перевірки надано всі документи, що підтверджують фактичне здійснення спірних господарських операцій та наслідків таких операцій у вигляді зміни стану та структури активів і зобов`язань ПП «МЕЧНІКОВО». Представник позивача зазначив, що умовами договору з ТОВ «Д-ОЙЛ» не було передбачено складення актів-прийому передачі товару, а також обов`язкового надання разом із товаром якісних посвідчень на товар, документів щодо підприємства - виробника товару, при цьому, чинним законодавством України також не передбачено обов`язковості надання таких документів під час здійснення господарських операцій такого виду. З огляду на викладене, позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством, оскаржувані рішення прийняті за наслідками встановлених актом перевірки порушень податкового законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав адміністративний позов та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Мечніково" 17.06.2002 року зареєстроване в якості юридичної особи, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію юридичної особи №14551200000000197. Позивач, як платник податків, перебуває па податковому обліку у Головному управління ДПС у Харківській області та зареєстроване платником ПДВ з 22.03.2012 року.

На підставі направлень від 17.06.2021 року № 8256, 8258, 8259, 8260 виданих Головним управлінням ДПС у Харківській області, відповідно до п. 78.2 ст.78, п. 82.2 ст. 82 Податкового Кодексу України та відповідно до наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 17.06.2021 №4536-п, фахівцями контролюючого органу в період з 17.06.2021 року по 24.06.2021 року проведена позапланова документальна виїзна перевірка ПП "МЕЧНІКОВО", податковий номер 31369101 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2020, валютного законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2020, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2018 по 31.12.2020, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За наслідками вказаної перевірки складено акт перевірки №11375/20-40-07-06-10/31369101 від 02.07.2021 року Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства "МЕЧНІКОВО", яким встановлено порушення: п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України» від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 512943 грн., у тому числі за грудень 2018 року в сумі 187640 грн., за січень 2019 року в сумі 279966 грн., за квітень 2019 року в сумі 45337 грн.

На підставі висновків акту перевірки №11375/20-40-07-06-10/31369101 від 02.07.2021 року Головним управлінням ДПС у Харківській області 06.08.2021 року винесено податкове повідомлення - рішення №00159900706, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 512943,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 128235,75 грн.

З приводу встановлених актом перевірки порушень, суд зазначає наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що між підприємством ПП «МЕЧНІКОВО» в особі директора Тамаряна М.Г., в подальшому Покупець та ТОВ «Д-ОЙЛ", в особі Директора Плужникова О.В., в подальшому Постачальник було укладено договір поставки № 26/11-2018 від 26 листопада 2018 року. Договір скріплено печатками та підписано директором ПП «МЕЧНІКОВО» Тамарян М.Г. та директором ТОВ «Д-ОЙЛ» Плужниковим О.В.

За умовами п.1.1. вказаного договору, Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві добрива (надалі Товар) за Специфікаціями, які є невід`ємними частинами даного Договору в обумовлені даним Договором і додатками до нього строки визначені договором та графіком поставки, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний Товар і сплатити за нього встановлену грошову суму в розмірі та строки, встановлені цим Договором та додатками до нього. 1.2 Якість Товару, що поставляється за цим Договором, має відповідати технічним умовам на даний Товар. 1.3. Покупець надає інструкції по внесенню добрив Постачальником перед виконанням робіт. 1.4. Умови цього Договору викладені Сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс», які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору.

Згідно розділу 2 договору поставки №26/11-2018 від 26.11.2018 року, 2.1. Товар поставляється Покупцеві партіями. 2.2. Кожна партія Товару визначається специфікацією, в якій зазначається: найменування Товару, кількість Товару, що повинна постачатися в конкретній партії, ціна Товару, строки оплати товару. Специфікації узгоджуються Сторонами на кожну партію Товару і є невід`ємними частинами цього Договору. 2.3 Поставка продукції здійснюється транспортом Покупця зі складу Постачальника: Харківська обл. Вовчанський район, с. Тихе, вул. Садова 1а.

Загальна сума договору, ціна та порядок розрахунків визначені п.3 означеного договору. 3.1. Вартість одиниці Товару та асортимент Товару, що поставляється визначається Сторонами в специфікаціях, що є невід`ємною частиною Договору. 3.2 Сума цього Договору складається із суми вартості партій Товарів, поставлених Постачальником протягом строку дії цього Договору та вказаних у накладних. 3.3. Ціна Товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується Сторонами у специфікаціях та видатковій накладній на поставку партії Товару. 3.6 Розрахунки за цим Договором здійснюється Покупцем в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця в банківській установі, при цьому зобов`язання може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Сума взаємовідносин між ПП «МЕЧНІКОВО» та ТОВ «Д-ОЙЛ» (код за ЄДРПОУ 40917959) за грудень 2018 року складає ПДВ у розмірі 187640 грн., за січень 2019 року складає ПДВ у розмірі 325303 грн.

Всього за досліджений період згідно видаткових накладних ПП «МЕЧНІКОВО» було придбано у ТОВ «Д-ОЙЛ» товару на суму 3077658,90 грн.

До перевірки були надані податкові накладні, які були зареєстровані в ЄРПН, та видаткові накладні, які були складені ТОВ «Д-ОЙЛ» на адресу ПП «МЕЧНІКОВО» за період грудень 2018 року, січень 2019 року.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту за грудень 2018 року у сумі 187640,00 грн., за січень 2019 року у сумі 279966,00 грн., лютий 2019 року у сумі 45337,00 грн., які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за відповідний звітний місяць.

Згідно наданих ПП «МЕЧНІКОВО» до перевірки регістрів бухгалтерського обліку, взаємовідносини з ТОВ «Д-ОЙЛ» (код за ЄДРПОУ 31782505) за період охоплений перевіркою оформлено кореспонденцією наступних субрахунків: Д-т 208, К-т 631, Д-т 644, К-т 631, Д-т 631, К-т 311.

За даними акту перевірки Розрахунки за нібито отриманий товар від ТОВ «Д-ОЙЛ» проведені у безготівковій формі з розрахункового рахунку.

Суд зазначає, що представник позивача у адміністративному позові також виклав твердження, що надані банківські виписки засвідчують факт виконання ПП «МЕЧНІКОВО» зобов`язань за спірним правочином шляхом виплати грошових коштів, що означає втрату ПП «МЕЧНІКОВО» права власності на ці кошти.

Однак, судом встановлено, що оплата за придбаний товар лише частково була проведена в безготівковій формі, згідно банківської виписки за 24.01.2019 року позивачем сплачено на користь ТОВ «Д-ОЙЛ» суму 104763,50 грн.

Інша частина коштів за отриманий товар була погашена позивачем шляхом укладення договору №1905-01 про відступлення права вимоги від 19.05.2020 року, згідно якого ТОВ «Д-ОЙЛ» відступило право вимоги 2972895,46 грн. з ПП «МЕЧНІКОВО» на користь ПП "ЛІГА-А". Згідно акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.05.2020 року, вказана сума заборгованості було погашена шляхом зменшення боргу ПП "ЛІГА-А" перед ПП «МЕЧНІКОВО».

Таким чином, матеріалами справи спростовано твердження позивача про факт виконання ПП «МЕЧНІКОВО» зобов`язань за спірним правочином шляхом виплати грошових коштів.

Судом встановлено, що перевезення придбаних товарів здійснювалось відповідно до ТТН:

- №0312/02 від 03.12.2018, №0412/02 від 04.12.2018, №0512/02 від 05.12.2018, №0612/02 від 06.12.2018, №0712/02 від 07.12.2018, №1012/02 від 10.12.2018, №1112/02 від 11.12.2018, №1212/02 від 12.12.2018, №1812/02 від 18.12.2018, №2012/02 від 20.12.2018, №2112/02 від 21.12.2018, №2412/02 від 24.12.2018, №1401/01 від 14.01.2019, №1501/01 від 15.01.2019, №1601/01 від 16.01.2019, №1701/01 від 17.01.2019, №1801/01 від 18.01.2019, №2101/01 від 21.01.2019, №2401/01 від 24.01.2019, перевезення здійснювалось автомобілем Камаз 307-03ХА/причіп НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 автомобільний перевізник ПП «МЕЧНІКОВО», замовник ПП «МЕЧНІКОВО», вантажовідправник ПП «МЕЧНІКОВО», вантажоодержувач ПП «МЕЧНІКОВО», пункт навантаження Харківська обл., Вовчанський район, с. Тихе, вул. Садова 1а, пункт розвантаження Харківська обл., Дворічанський р-н, с. Новоєгорівка, вул. Механізаторська 23;

- №2501/01 та №2501/02 від 25.01.2019, №2801/01 та №2801/02 від 28.01.2019, №2901/01 та №2901/02 від 29.01.2019, №3001/01 та №3001/02 від 30.01.2019, перевезення здійснювалось автомобілем Камаз 307-03ХА/ причіп НОМЕР_1 та автомобілем МАЗ 5551 №307-08ХА/ причіп НОМЕР_2 , водії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , автомобільний перевізник ПП «МЕЧНІКОВО», замовник ПП «МЕЧНІКОВО», вантажовідправник ПП «МЕЧНІКОВО», вантажоодержувач ПП «МЕЧНІКОВО», пункт навантаження Харківська обл., Вовчанський район, с. Тихе, вул. Садова 1а, пункт розвантаження Харківська обл., Дворічанський р-н, с. Новоєгорівка, вул. Механізаторська 23.

При цьому, матеріалами справи підтверджено, що особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно працевлаштовані в ПП «МЕЧНІКОВО».

Судом з наявних матеріалів справи вбачається, що ПП «МЕЧНІКОВО» на праві власності належать Камаз 5320 реєстраційний номер НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 , та МАЗ 5551 реєстраційний номер НОМЕР_5 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_6 .

Також, позивачем надано до суду копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 на причіп бортовий модель ГКБ8357, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 . Згідно досліджених товарно-транспортних накладних позивач вказав про використання вказаного причепу під час перевезення органічних добрив, придбаних у ТОВ «Д-ОЙЛ».

При цьому, матеріали справи не містять, а представником позивача не надано під час перевірки та до суду підстав для використання вказаного транспортного засобу у власній господарській діяльності.

За приписами ч.2 ст.799 Цивільного кодексу України, договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

З огляду на факт відсутності нотаріально посвідченого договору найму транспортного засобу - причіпу бортового модель ГКБ8357, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить фізичній особі, суд приходить до висновку, що позивач не міг використовувати вказаний причіп.

Також судом встановлено, що згідно товарно-транспортних накладних ПП «МЕЧНІКОВО» використовувався причіп 09-024ХА, при цьому ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи представником позивача не надано доказів щодо наявності підстав його використання у власній господарській діяльності.

Судом, з загальновідомих джерел встановлено, що вантажопідйомність Камаз 5320 складає 8 тонн, а вантажопідйомність МАЗ 5551 - 8,5 тонн.

При цьому, згідно наявних в матеріалах справи копій товарно-транспортних накладних на автомобілі Камаз 5320 перевозився товар вагою брутто 21960 кг, 22630 кг, 25610 кг, 25510 кг, 25840 кг, 27520 кг, 27740 кг, 32590 кг, 32190 кг, 32680 кг, 32570 кг, 33390 кг, 33350 кг, 33540 кг, 33470 кг, 33450 кг, 33420 кг, 33340 кг, 35610 кг, 35500 кг, 34780 кг, 34520 кг, 30860 кг, а на автомобілі МАЗ 5551 - 27330 кг, 28150 кг, 28190 кг, 24800 кг, що є неможливим в силу вантажопідйомності вказаних транспортних засобів.

Окремо суд зазначає, що згідно копій товарно-транспортних накладних зазначено вид пакування - насипом, при цьому у кожній з них зазначена вага тари. Представником позивача не надано пояснень яка саме тара використовувалась під час транспортування, а згідно пояснень представника позивача розвантаження товару здійснювалось підсобними працівниками, а також шляхом застосування кузова транспортного засобу «самоскид», що спростовує використання ПП «МЕЧНІКОВО» тари та свідчить про недостовірність даних щодо перевезення товару.

За висновками акту перевірки відповідно до проведеного аналізу товарно - транспортних накладних встановлено, що в графі «автомобіль» взагалі не заповнений розділ ТТН «Вантажно-розвантажувальні операції» (навантаження, розвантаження, маса брутто, т, прибуття, вибуття, простою), тобто відсутня інформація про час виїзду автомобіля з адреси підприємства вантажовідправника та його прибуття до адреси, визначеної вантажоодержувачем, тому не можливо дослідити можливості вказаного автомобільного транспорту здійснити перевезення вантажу в терміни, визначені накладними, не можливо дослідити здатність перевозити придбаний товар у заявлених обсягах.

З огляду на викладене, судовим розглядом в повному обсязі підтверджуються висновки контролюючого органу щодо неналежного заповнення товарно-транспортних накладних та непідтвердження ними факту перевезення товару.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про право власності, ПП «МЕЧНІКОВО» на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна - склад міндобрив за адресою: Харківська обл., Дворічанський р-н, с. Новоєгорівка, вул. Механізаторська 23, що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Однак, наявність у позивача складу міндобрив жодним чином не свідчить про реальність господарських операцій між ПП «МЕЧНІКОВО» та ТОВ «Д-ОЙЛ».

Також перевіркою встановлено, що ТОВ «Д-ОЙЛ» (код за ЄДРПОУ 40917959), перебуває на обліку в ГУ ДПС у Харківській області (Дергачівський р-н), вид діяльності - 20.15 - виробництво добрив і азотних сполук, свідоцтво платника ПДВ №200294096 від 01.12.2016 р., анульоване від 09.04.2020; останній звіт по ПДВ за жовтень 2019 року (№31948189 від 05.11.2019 року).

Проведеним аналізом зареєстрованих податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на адресу ТОВ "Д-ОЙЛ" було зареєстровано податкові накладні з такою номенклатурою «ананаси, банани, бризковик універсальний, перець свіжий, скло фари, томат рожевий, цибуля ріпчата, дизельне паливо, тощо». При дослідженні ланцюга постачання добрива органічного, не встановлено його придбання підприємством ТОВ "Д-ОЙЛ", тобто встановлено обрив ланцюга постачання товару.

Основним видом товарів, які реалізує ТОВ "Д-ОЙЛ" (податковий номер 40917959) у грудні 2016 лютому 2019 року є добриво органічне, придбання якого не встановлено, а також не встановлено придбання будь-яких компонентів для його виробництва.

Вищевикладене свідчить про відсутність ТОВ "Д-ОЙЛ" (податковий номер 40917959) адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять нереальність здійснення операцій.

До перевірки не надано сертифікатів якості на придбаний товар, що підтверджувало б походження вищевказаного товару.

В ході проведення перевірки підприємством ПП «МЕЧНІКОВО» по взаємовідносинам з ТОВ «Д-ОЙЛ» (код за ЄДРПОУ 40917959) не було надано до перевірки наступних документів: якісних посвідчень на товар, актів-прийому передачі товару, документів щодо підприємства виробника товару, документів щодо внутрішнього переміщення товару, щодо навантаження-розвантаження товару.

З приводу наведених тверджень, викладених у акті перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ТОВ «Д-ОЙЛ» є 20.15. виробництво добрив і азотних сполук.

З пояснень представника позивача вбачається, що ПП «МЕЧНІКОВО» придбавало у ТОВ «Д-ОЙЛ» органічні добрива, а саме - гній (навоз).

Представником позивача надано до суду Сетрифікат якості №6 від 28.09.2018р., виданий Національним науковим центром «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н.Соколовського» на добриво органічне, замовником є ТОВ «Д-ОЙЛ», при цьому вказаний сертифікат не містить посилань, що ТОВ «Д-ОЙЛ» є виробником добрива.

Однак, суд не вважає вказаний сертифікат належним доказом в силу того, що відповідно до п. 86.7. ст. 86 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.7 ст. 44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

Тобто, дані норми Податкового кодексу України передбачають лише можливість надання додаткових первинних документів, які обґрунтовують позицію платника податків, а не здійснити зміну фактів, які встановлені під час перевірки, та стали підставою для донарахувань податкових зобов`язань.

Абзацом першим пункту 44.6 статті 44 ПК України визначено, що у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Судом не встановлено факту того, що в строки, передбачені вказаними нормами ПК України, позивачем було надано до контролюючого органу сертифікат якості №6 від 28.09.2018р., виданий Національним науковим центром «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н.Соколовського» на добриво органічне.

Окремо суд зазначає, що результати вказаного сертифікату дійсні тільки по відношенню до проби, яка поступила на аналіз, дія вказаного сертифікату сплинула 31.12.2018 року, при цьому поставка товару згідно видаткових накладних ТОВ «Д-ОЙЛ» відбувалась і після 31.12.2018 року.

Таким чином, вказаний сертифікат не є належним доказом та не підтверджує факту виготовлення ТОВ «Д-ОЙЛ» органічних добрив.

Також суд зазначає, що згідно положень договору поставки №26/11-2018 від 26.11.2018 року між ПП «МЕЧНІКОВО» та ТОВ «Д-ОЙЛ", п.1.1. Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві добрива (надалі Товар) за Специфікаціями, які є невід`ємними частинами даного Договору в обумовлені даним Договором і додатками до нього строки визначені договором та графіком поставки, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний Товар і сплатити за нього встановлену грошову суму в розмірі та строки, встановлені цим Договором та додатками до нього; 2.2. Кожна партія Товару визначається специфікацією, в якій зазначається: найменування Товару, кількість Товару, що повинна постачатися в конкретній партії, ціна Товару, строки оплати товару. Специфікації узгоджуються Сторонами на кожну партію Товару і є невід`ємними частинами цього Договору; 3.1. Вартість одиниці Товару та асортимент Товару, що поставляється визначається Сторонами в специфікаціях, що є невід`ємною частиною Договору; 3.3. Ціна Товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується Сторонами у специфікаціях та видатковій накладній на поставку партії Товару.

Натомість, матеріали справи не містять жодного доказу щодо складання та узгодження сторонами договору специфікацій, які є невід`ємними частинами даного Договору.

Згідно з поясненнями представника позивача, окремі специфікації сторонами не складались, одразу було складено видаткові накладні, що не є порушенням чинного законодавства України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторонами договору не були дотримані домовленості, узгоджені між ними в договорі, відповідно сторонами не узгоджено найменування Товару, кількість Товару, що повинна постачатися в конкретній партії, ціна Товару, строки оплати товару, вартість одиниці Товару та асортимент Товару, що унеможливлю здійснення господарської операції з постачання невідомого товару та без узгодження його кількості та ціни.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з придбання ПП «МЕЧНІКОВО» товару (робіт, послуг) у ТОВ «Д-ОЙЛ», що повністю відповідає висновкам контролюючого органу в акті перевірки №11375/20-40-07-06-10/31369101 від 02.07.2021 року.

Верховним Судом України неодноразово, з метою усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту, є безпідставним.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 26 січня 2016 року у справі N 21-4781а15; від 22 березня 2016 року у справі N 21-170а16; від 22 березня 2016 року у справі N 21-2927а15; від 29 березня 2016 року у справі N 21-5315а15; від 12 квітня 2016 року у справі N 21-3270а15; від 12 квітня 2016 року у справі N 21-3635а15; від 19 квітня 2016 року у справі N 21-4985а15; від 26 квітня 2016 року у справі N 21-4976а15; від 24 травня 2016 року у справі N 21-5332; від 14 червня 2016 року у справі N 21-1318а16.

У постановах Верховного Суду України від 5 березня 2012 року № 21-421а11, від 1 грудня 2015 року № 21-1661а15, від 2 грудня 2015 року № 21-3849а15 викладено висновок про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, підписані від імені осіб, які не брали участі у створенні та діяльності контрагентів платника податків-покупця, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду під час винесення постанови від 01.10.2019 року у справі №826/5825/18 не визнала за необхідне відступити від зазначених висновків Верховного Суду України.

Стала практика Верховного Суду (рішення від 22.03.2016 у справі №810/6201/14, від 26.04.2016 №2а-4201/11/2670, від 12.04.2016 №826/17617/13-а) виходить із того, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Тобто, на думку ВС, будь-які первинні документи та податкові накладні, складені фіктивними суб`єктами господарювання не мають правового значення для цілей оподаткування, відповідно, не можуть впливати на дані податкового обліку.

При вирішенні питання про підтвердження фіктивності суб`єкта господарювання, ВС виходить із того, що вирок суду у кримінальній справі не є єдиним доказом, яким такий статус може бути підтверджений.

Верховний Суд у постанові від 14 січня 2020 року у справі №814/2804/14 зазначає, що судам слід з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій, встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях, визначити об`єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим, підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв`язку з тим, що його контрагент має дефекти правового статусу, оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції. Зокрема, суди мають з`ясовувати, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, враховувати допит осіб, задіяних в такому процесі, як свідків з метою з`ясування характеру та змісту здійснених операцій, а також достовірності їхніх пояснень, наданих у рамках розслідування кримінальної справи.

Суд касаційної інстанції наголосив, що платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у правильності оформлення таких документів та у достовірності наведених у цих документах відомостей. В інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин, оскільки втрачає можливість підтвердити податковий кредит в силу відсутності належним чином оформлених первинних документів.

Таким чином, судом встановлено факт того, що усі надані до перевірки первинні документи про господарські операції між ПП «МЕЧНІКОВО» та ТОВ «Д-ОЙЛ» не є належними доказами здійснення операцій, тобто є оформленими з порушенням приписів чинного законодавства, відповідно не враховуються контролюючим органом та судом для цілей податкового обліку господарських операцій, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту, на підставі вказаних документів - є безпідставними.

Також, під час розгляду справи судом, позивачем не спростовані встановлені актом перевірки порушення при складанні первинних документів.

Вказане, у сукупності, свідчить про те, що фактично підприємством ПП «МЕЧНІКОВО» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з одержання товару і складено первинні документи всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704.

Крім того, підпунктом 83.1.2, пп.83.1.6 п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями передбачено: „Для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: податкова інформація, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями: «для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту».

Відповідно до п.44.2 ст.42 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

При цьому за змістом ч.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні).

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення бухгалтерського обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних бухгалтерського обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Пунктами 1 та 2 статті 9 Закону України від 16.07.99р. №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо безпосередньо після її закінчення.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи (на паперових та машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості мають обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складено документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища та підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

Таким чином, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Враховуючи встановлені в ході розгляду даної справи обставини, а також ненадання позивачем документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій у сукупності із виявленими фактами фіктивної діяльності контрагентів, суд приходить до висновку, що в даному випадку надані позивачем під час перевірки та впродовж розгляду справи первинні документи не підтверджують реальності операцій, які зумовлювали б зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання (позивача).

Таким чином, позивачем під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкових вигод, що, відповідно, свідчить про відсутність підстав до скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.09.2019 року у справі №520/11437/18.

Згідно з приписами ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що формальна наявність первинних документів, не є достатнім та беззаперечним доказом фактичного виконання відносин і не дає можливості суду дійти обґрунтованого висновку про фактичне проведення господарських операцій між ПП «МЕЧНІКОВО» та ТОВ «Д-ОЙЛ».

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд погоджується з висновками контролюючого органу, щодо порушень позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України» від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 512943 грн., у тому числі за грудень 2018 року в сумі 187640 грн., за січень 2019 року в сумі 279966 грн., за квітень 2019 року в сумі 45337 грн.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

При цьому суд наголошує, що позивачем не наведено та не надано жодного доказу в спростування висновків акту перевірки. Під час розгляду справи судом встановлено, що висновки акту перевірки ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених контролюючим органом.

З огляду на те, що позивач не спростовує встановлених актом перевірки порушень, суд приходить до висновку про обґрунтованість прийняття Головним управлінням ДПС України спірного податкового повідомлення - рішення, та як наслідок відсутність підстав для його скасування.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області податкове повідомлення - рішення від 06.08.2021 року №00159900706 винесено контролюючим органом на підставі, у порядку та у спосіб, що визначені законом, а тому є правомірним. Доказів, що свідчать про протилежне, до суду не надано.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Мечніково" (код ЄДРПОУ 31369101, 62740, Харківська область, Дворічанський район, с.Новоєгорівка, вул. Мечніківська, буд.8) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (61057, Харківська обл., місто Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 20.05.2022 року.

Суддя Біленський О.О.