Рішення

від 22.05.2022 по справі 120/1208/22-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 травня 2022 р. Справа № 120/1208/22-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Тетяни Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Тульчинської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (далі - позивач або ТОВ «Меркурій» ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Тульчинської міської ради (далі - відповідач або Рада), у якому просило :

визнати протиправною бездіяльність Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області, яка полягає у відсутності розгляду заяви представника ТОВ «Меркурій» Позолотіної О.М. від 01.09.2021 № 568-02 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду з подальшим правом викупу ТОВ «Меркурій» для побудови і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, площею 0,2100 га., за адресою: Вінницька область, м. Тульчин, вул. Небесної Сотні, 42, кадастровий номер 0524310100:01:011:0418;

зобов`язати Тульчинську міську раду Тульчинського району Вінницької області прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду з подальшим правом викупу ТОВ «Меркурій» для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку на території Тульчинської міської ради, м. Тульчин, вул. Небесної Сотні, 42 Тульчинського району, Вінницької області площею 0,2100 га., кадастровий номер 0524310100:01:011:0418;

стягнути з відповідача на користь позивача усі понесені та документально підтверджені судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю Тульчинської міської ради, яка полягає у відсутності розгляду заяви представника ТОВ «Меркурій» Позолотіної О.М. від 01.09.2021 №568-02 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду з подальшим правом викупу ТОВ «Меркурій» для побудови і обслуговування багатоквартирного житлового будинку площею 0,2100 га. за адресою: Вінницька область, м. Тульчин, вул. Небесної Сотні, 42, кадастровий номер 0524310100:01:011:0418, а тому позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 02.02.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву. Цією ж ухвалою суду витребувано у відповідача клопотання позивача із відповідними додатками до нього, які подавались до відповідача з клопотанням; протоколу голосування постійної комісії з земельних відносин Тульчинської міської ради від 23.09.2021 року; висновки та рекомендації постійної комісії з земельних відносин Тульчинської міської ради.

01.03.2022 року відповідач подав відзив на позов, у якому вказує, що 03.09.2021 року представник ТОВ "Меркурій" Позолотіна О.М. звернулась до Тульчинської міської ради з зявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду з подальшим правом викупу ТОВ "Меркурій" для добудови і обслуговування багатоквартирного житлового будинку на території Тульчинської міської ради, кадастровий номер 0524310100:01:011:0418, площею 0,2100 га в оренду з подальшим правом викупу тов"Меркурій", терміном на 20 років.

Листом Тульчинської міської ради №06-02-3366 від 18.10.2021 вказана заява розглянута 23.09.2021 року на засіданні постійної комісії з земельних відносин Тульчинської міської ради та вирішено розглянути дане питання після отримання рішення суду.

При цьому, відповідач вказує, що однією з причин неможливості задоволення вимог, викладених в заяві представника ТОВ "Меркурій" було те, що станом на 16.09.2021 року питання щодо власника будинку, який розташований по вул. Небесної Сотні, 42, у м. Тульчині, Вінницької області, оскільки на час звернення представника ТОВ "Меркурій" Позолотіної О.М., відомості про право власності на даний будинок відсутні.

Щодо питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн., відповідач вважає їх неспівмірними зі складністю справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а тому відповідач вважає, що ці витрати підлягають зменшенню.

Враховуючи наведене, відповідач просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

01.03.2022 року відповідач надав до суду витребувані ухвалою суду від 02.02.2022 року документи.

21.03.2022 року представник позивача подала відповідь на відзив, у якій просила задовольнити позовні вимоги повністю.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Разом з тим дата постановлення судового рішення у цій справі обумовлена перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) відповідно до наказу Вінницького окружного адміністративного суду № 027-в/к від 09.023.2022 року у відпустці в період з 09.03.2022 по 25.03.2022 включно, згідно наказу № 034-в/к від 21.03.2022 року суддя відкликана з відпустки з 21.03.2022 по 25.03.2022, відповідно до наказу № 038-в/к від 01.04.2022 року суддя перебувала у відпустці з 04.04.2022 по 06.04.2022.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши інші докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

23.01.1992 року актом вибору земельної ділянки під будівництво 4-х квартирного житлового будинку з магазином «Промтовари» малого підприємства «Меркурій» комісія міського виконавчого комітету встановила за доцільне розмістити будівництво магазину малого підприємства «Меркурій» на земельній ділянці площею 0,2 га., яка розташована на вільній території в західній частині міста по АДРЕСА_1 .

27.01.1992 року рішенням виконавчого комітету Тульчинської міської ради народних депутатів №24 було вирішено виділити земельну ділянку площею 0,2 га. та надати дозвіл малому підприємству «Меркурій» побудувати 4-х квартирний житловий будинок з магазином « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по вул. Воїнів-Інтернаціоналістів, 10. Зобов`язано ОСОБА_1 одержати в Тульчинському архітектурному бюро технічну документацію згідно п. 1 цього рішення з елементами благоустрою території.

19.02.1998 року пунктом 1.5. рішення виконавчого комітету Тульчинської міської ради народних депутатів №52 вирішено закріпити земельні ділянки за погосподарськими номерами та встановити норму землекористування: по АДРЕСА_1 площею 2107 кв. м (власник ТОВ «Меркурій»),

19.02.1998 року рішенням виконавчого комітету Тульчинської міської ради №68 було виправлено описку в п. 1.5. рішення та зазначено: Земельну ділянку площею 2107 кв. м. по вул. В. Інтернаціоналістів, 10 за ТОВ «Меркурій».

В зв`язку з впорядкуванням нумерації будинків та вулиць в АДРЕСА_1 станом на 01.07.2004 року рахується під номером 42 по вул. Свердлова відповідно до довідки №2/10-477, виданої иконавчим комітетом Тульчинської міської ради 02.07.2004 року.

18.09.2012 року рішеним Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області 6 скликання 25 сесії № 679 було вирішено:

1. Надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель Тульчинської міської ради:

1.1. Товариству з обмеженою відповідальністю «Меркурій» - із земель Тульчинської міської ради орієнтовною площею 0,2100 га. для побудови та обслуговування трьохповерхового житлового будинку з устроєним магазином кафе, яка розташована в Тульчині по Свердлова, 42 на умовах оренди з подальшим правом викупу.

11.12.2015 року рішенням 7 скликання 2 сесії Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області №16 вулиця Свердлова була перейменована на вулицю Небесної Сотні.

13.02.2019 року рішенням 7 скликання 35 сесії Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області №1200 було вирішено встановити межі земельної ділянки по вулиці Небесної Сотні, 42 в м. Тульчині ТОВ Меркурій за фактичним використанням земельної ділянки, згідно протоколу №22 узгоджувальної комісії з розгляду земельного спору з приводу суміжного землекористування від 18 грудня 2018р. та схеми.

На підставі усіх отриманих рішень та дозволів ТОВ «Меркурій» замовив 27 квітня 2019 року проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду з подальшим правом викупу ТОВ «Меркурій» для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку на території Тульчинської міської ради в м. Тульчин, вул. Небесної Сотні, 42, Тульчинського району Вінницької області.

18.11.2019 року даний проект землеустрою був поданий на погодження і, згідно з пунктом 10 висновку №16041/о/88-19 від 25.11.2019 року: Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду з подальшим правом викупу ТОВ «Меркурій» для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку на території Тульчинської міської ради, м. Тульчин, вул. Небесної Сотні, 42,Тульчинського району, Вінницької області погоджується.

Згідно з відміткою, яка міститься на титульній сторінці проекту, електронний документ перевірено та внесено відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру про що 10.08.2020 року Головним управлінням Держгеокадасту у Вінницькій області зроблено відмітку.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.08.2020, на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, від 04.06.2019 року, було проведено державну реєстрацію земельної ділянки, розташованої за адресою: Вінницька область Тульчинський район вулиця Небесної Сотні, 42, з цільовим призначенням 02.03. для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку площею 0,2100 га., кадастровий номер 0524310100:01:011:0418.

01.09.2021 представник ТОВ «Меркурій» звернулась до Тульчинської міської ради з заявою (вх. № 568-02) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду з подальшим правом викупу ТОВ "Меркурій" для побудови і обслуговування багатоквартирного житлового будинку на території Тульчинської міської ради.

До заяви додано такі документи: Витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку; копія доручення № НРК 569675; Витяг нормативно грошової оцінки вд 17.08.2020 року; постанова Вінницького апеляційного суду віцд 04.03.2021 року у справі № 148/2112/19.

Листом №06-02-3366 від 18.10.2021 Тульчинська міська рада за підписом міського голови повідомила, що заява про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду з подальшим правом викупу ТОВ Меркурій для побудови і обслуговування багатоквартирного житлового будинку розглянута 23.09.2021 року на засіданні постійної комісії з земельних відносин Тульчинської міської ради, комісія вирішила розглянути дане питання після отримання рішення суду.

На думку позивача, Тульчинською міською радою допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не розгляді заяви представника ТОВ «Меркурій» від 01.09.2021 №568-02 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду з подальшим правом викупу ТОВ «Меркурій» площею 0,2100 га, у двотижневий строк відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом положень частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно із ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України.

Порядок набуття права на землю визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Так, згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Ч.9 ст.118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Судом встановлено, що 03.09.2021 року представник ТОВ "Меркурій" Позолотіна О.М. звернулась до Тульчинської міської ради з зявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду з подальшим правом викупу ТОВ "Меркурій" для добудови і обслуговування багатоквартирного житлового будинку на території Тульчинської міської ради, кадастровий номер 0524310100:01:011:0418, площею 0,2100 га в оренду з подальшим правом викупу тов"Меркурій", терміном на 20 років.

Відповідачем не надано доказів прийняття Радою рішення за результатом розгляду клопотання позивача. При цьому листом Тульчинської міської ради №06-02-3366 від 18.10.2021 вказана заява розглянута 23.09.2021 року на засіданні постійної комісії з земельних відносин Тульчинської міської ради та вирішено розглянути дане питання після отримання рішення суду.

Безспірним є той факт, що рішення за результатами розгляду заяви позивача Тульчинською міською радою не приймалося.

А відмову у розгляді заяви, викладену у листі від 18.10.2021, суд вважає неправомірною з мотивів її надання не у спосіб, що визначений законом.

Так, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

В силу положень ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Частинами першою-другою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, аналізуючи вказані норми права, суд наголошує на тому, що вирішення питання з приводу відведення у власність земельних ділянок із земель комунальної власності здійснюється у порядку та спосіб, що визначені статтею 118 ЗК України, а органом, який уповноважений розглядати клопотання про затвердження проекту землеустрою, у спірних правовідносинах є Ладижинська міська рада і вирішення цього питання відповідно до статей 26 та 59 Закону №280/97-ВР повинно відбуватись виключно на пленарних засіданнях цієї ради шляхом прийняття відповідного рішення - про затвердження або відмову у затвердженні такого проекту.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права наведена у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 813/481/17, від 25.02.2019 у справі № 347/964/17, від 22.04.2019 у справі № 263/16221/17, від 08.11.2019 у справі № 420/914/19, від 09.10.2020 у справі № 1840/3664/18.

Крім того, суд звертає увагу, що законом визначено конкретний (двотижневий ) строк для розгляду органом місцевого самоврядування клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З цією метою частиною п`ятою статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності не рідше ніж один раз на місяць.

При цьому суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідачем не вирішено подане позивачем клопотання в порядку, визначеному статтею 118 ЗК України, шляхом прийняття у двотижневий строк рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою за рахунок земель комунальної власності відповідної територіальної громади.

Вказаний висновок суду підтверджується правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 802/1447/17-а, від 23.10.2020 у справі № 80/1535/17-а та від 21.01.2021 у справі № 120/1615/20-а.

Натомість, як встановлено судом, відповідач у неналежний спосіб розглянув клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду з подальшим правом викупу ТОВ "Меркурій", надавши за результатами його розгляду відмову у формі листа від №06-02-3366 від 18.10.2021 року.

На думку суду, надіслання вказаного листа за підписом міського голови не може вважатися вирішенням безпосередньо Тульчинською міською радою як органом місцевого самоврядування в розумінні положень Земельного кодексу України питання щодо затвердження проекту землеустрою.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 30.11.2020 у справі № 1140/2559/18 та від 24.06.2020 у справі № 555/872/17.

Окрім того, за висновками Верховного Суду (постанова від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17) відсутність належним чином оформленого рішення про затвердження проекту землеустрою або про відмову у такому після спливу встановленого законом двотижневого строку розгляду клопотання особи, незважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Таким чином, оскільки Тульчинською міською радою не прийнято рішення відповідно до ч.9 ст.118 ЗК України, позов ТОВ "Меркурій" в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача за результатами розгляду його клопотання підлягає задоволенню.

Позивач просить суд захистити його порушені права та інтереси у спірних правовідносинах шляхом зобов`язання відповідача прийняти рішення, яким затвердити проект землеустроюю щодо відведення земельної ділянки в оренду з подальшим правом викупу ТОВ «Меркурій» для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку на території Тульчинської міської ради, м. Тульчин, вул. Небесної Сотні, 42 Тульчинського району, Вінницької області площею 0,2100 га., кадастровий номер 0524310100:01:011:0418.

Оцінюючи позовні вимоги в цій частині, суд зазначає, що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивача про затвердження проекту землеустрю та прийняти відповідне рішення про його затвердження або мотивовану відмову у задоволенні клопотання.

Так, у постанові від 05.09.2018 у справі № 826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України та дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд вважає, що в контексті обставин спірних правовідносин застосування вищевказаного способу захисту вимагає з`ясування судом чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для затвердження проекту землеустрою.

Відтак, суд вбачає підстави для часткового задоволення похідної позовної вимоги у спосіб зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивача від 01.09.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду з подальшим правом викупу та прийняти мотивоване рішення з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачкою, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, що позов задоволено частково, витрати зі сплати судового збору понесені позивачем у даній справі підлягають підлягають відшкодуванню в сумі 1240,50 грн. пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Вирішуючи питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн., суд враховує таке.

Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача суду надано: договір про надання правничої (правової) допомоги від 21.12.2021 року № 69/2021, ордер серія ВН № 197739, виданий адвокату Дунаєву І.Б.

21.12.2021 року між адвокатом Дунаєвим І.Б. та ТОВ "Меркурій" укладений договір про надання правничої (правової) допомоги № 69/2021.

Метою укладення цього договору: надання юридичних консультацій з приводу предмету укладеного договору; підготовка процесуальних документів: позовної заяви, відповіді на відзив, заяв, клопотань, адвокатських запитів тощо; участь у судових засіданнях.

Відповідно до вказаного договору сума оплати на виконання доручення складається з фіксованого гонорару у погодженому розмірі 30 000 грн. (тридцять тисяч ), які підлягають сплаті протягом 3-х днів з моменту винесення судом першої інстанції рішення.

При цьому суд зауважує, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Однак суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, як зазначено у пунктах 268-269 рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), пункт 55 з подальшими посиланнями).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia), відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи, оскільки надані стороною докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 та від 31.07.2020 у справі № 301/2534/16-ц.

Водночас обов`язок доведення неспівмірності цих витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на відповідача.

Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, її значення для позивача та обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту інтересів позивача в суді у зв`язку з розглядом цієї справи, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу, суд вважає, що витрати на правову допомогу в розмірі 30 000,00 грн, на відшкодування яких у позивача виникло право за результатами розгляду цієї справи, підлягають зменшенню до 10 000,00 грн і такий розмір відповідатиме вимогам розумності та обґрунтованості. А оскільки позов підлягає частковому задоволенню, у позивача виникає право на отримання відшкодування половини від цих витрат, зважаючи на те, що позовні вимоги мають немайновий характер і визначення частки задоволених вимог є неможливим.

Отже, за наслідками розгляду цієї справи на користь позивача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 1240,50 грн, а всього 6240,50 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Тульчинської міської ради щодо розгляду клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» Позолотіної Ольги Михайлівни від 01.09.2021 № 568-02 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду з подальшим правом викупу ТОВ «Меркурій» для побудови і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, площею 0,2100 га., за адресою: Вінницька область, м. Тульчин, вул. Небесної Сотні, 42, кадастровий номер 0524310100:01:011:0418.

Зобов`язати Тульчинську міську раду, з урахуванням висновків суду за наслідками розгляду цієї справи, розглянути клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» Позолотіної Ольги Михайлівни від 01.09.2021 № 568-02 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду з подальшим правом викупу ТОВ «Меркурій» для побудови і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, площею 0,2100 га., за адресою: Вінницька область, м. Тульчин, вул. Небесної Сотні, 42, кадастровий номер 0524310100:01:011:0418 та прийняти рішення за результатами розгляду клопотання відповідно до ст.118 Земельного кодексу України.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1240,50 грн. (одна тисяча двісті сорок гривень 50 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень), а всього 6240,50 грн. (шість тисяч двісті сорок гривень 50 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Тульчинської міської ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (код ЄДРПОУ 13311434, вул. Садова, 17, с. Нестерварка, Тульчинський район, Вінницька обасть, 23609)

Відповідач: Тульчинська міська рада (код ЄДРПОУ 04051141, вул. М. Леонтовича, буд. №1, м.Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область, 23600)

Повне судове рішення складено та підписано суддею 23.05.2022

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна