Рішення

від 16.05.2022 по справі 803/646/18

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2022 року ЛуцькСправа № 803/646/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Димарчук Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Аршулік С.Р.,

представника позивача Степанюка С.Є.,

представника відповідача Пивовара В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства Транспортно-Експедиторський Центр до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Транспортно-Експедиторський Центр» (далі ПП «ТЕЦ»), позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.09.2017 № 0009431401.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08.06.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС України у Волинській області від 28.09.2017 №0009431401 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 172100,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.09.2021, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 27.01.2022, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.06.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі №803/646/18 в частині задоволення позовних вимог скасовано, а справу в цій частині направлено до Волинського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Ухвалою суду від 13.10.2021 прийнято дану справу до провадження та встановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Волинській області з 27.07.2017 по 06.09.2017 була проведена перевірка ПП «ТЕЦ», за результатами якої 13.09.2017 складений акт №9524/14-01/38272913, на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками акта перевірки про завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування на загальну суму 172 100,00 грн по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Атіс-Торг». Наголошує на тому, що при формуванні даних бухгалтерського обліку за взаємовідносинами з вказаним контрагентом діяв у відповідності до приписів законодавства і такі дані грунтуються на первинних документах, які підтверджують реальність руху його активів, складених за результатами фактичного (реального) здійснення господарських операцій. Вказує на те, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення щодо контрагента ТОВ «Атіс-Торг» є висновки, викладені в акті перевірки про те, що ПП «ТЕЦ» здійснювало господарські операції з використанням підприємств з ознаками фіктивності. Позивач зазначає, що на підтвердження здійснення господарських операцій на постачання запасних частин до автомобілів в асортименті товариству «Атіс-Торг» надав контролюючому органу необхідні документи, що підтверджують факт реалізації згаданих товарів, а саме було надано: договори, вантажно-митні декларації, CMR (міжнародні товарно-транспортні накладні), видаткові та податкові накладні, а також платіжні доручення про оплату контрагентом за поставлені товари. При цьому, звертає увагу на те, що відсутність в документі конкретної адреси передачі товару та інформації зі сторони покупців про те, хто отримав товар не може ставити під сумнів саму господарську операцію за наявності інших документів та документів, що підтверджують рух активів в процесі здійснення господарської операції.

Також позивач звертає увагу на те, що в акті перевірки вказано на те, що підприємство-покупець фігурувало в кримінальних провадженнях, як суб`єкт з ознаками фіктивності. Зазначені факти стали для контролерів податкового органу аргументами щодо неможливості підтвердження фактичного здійснення операцій з реалізації товарів покупцю. В противагу цьому позивач зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податку від інших осіб, а також від господарських та виробничих можливостей платників податків. Також чинне законодавство не передбачає обов`язку для суб`єктів господарювання перевіряти умови здійснення господарської діяльності їх контрагентами та не передбачає відповідальності платника податків за дії третіх осіб за відсутності вини платника.

На підставі наведеного позивач вважає, що висновки акта перевірки ґрунтуються виключно на припущенні порушень норм податкового законодавства платника податків, а тому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.09.2017 №0009431401 у частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 172100,00 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 у даній справі замінено первісного відповідача Головне управління ДФС у Волинській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області).

У відзиві на позовну заяву (а.с. 196-200, т.2) відповідач не погоджується з даним позовом та вважає його безпідставним. Вважає, що господарські операції з поставки запасних частин до автомобілів в асортименті підприємству ТОВ «Атіс-Торг» з ознаками фіктивності, про що свідчать кримінальні провадження, а в наданих документах встановлено відсутність обов`язкових реквізитів первинного документа, зокрема в накладних відсутня інформація про прізвище, ім`я та по батькові, посаду та реквізити довіреностей від покупця. В товарно-транспортних накладних відсутня інформація про вантажно-розвантажувальні роботи. Крім того, в наданих документах місце пункту розвантаження (передачі товару) не конкретизовано, що унеможливлює встановити фактичне місце передачі товару.

Враховуючи наведене вважає, що ПП «ТЕЦ» занижено інші доходи у 2014 році на суму отриманих коштів від вказаного контрагента у загальній сумі 1282428, 01 грн, в тому числі ПДВ 213738, 0 грн чим порушено статті 22, 23, підпункт 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункт 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 ПК України.

На підставі наведеного просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.01.2022 у даній справі зупинено провадження, а 12.04.2022 поновлено.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.04.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у відзиві (поясненні), просив у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області в період з 27.07.2017 по 06.09.2017 було проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «ТЕЦ» податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, валютного за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, про що складено акт №9524/14-01/38272913 від 13.09.2017 (а.с.18-79, т.1).

В акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок, крім іншого, про порушення позивачем податкового законодавства, а саме: статей 22, 23, підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134 ПК України, вимог Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №15 «Дохід», №16 «Витрати», затверджених наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999, в результаті чого ПП «ТЕЦ» завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування на загальну суму 1357752,00 грн, в тому числі: за 2014 рік на 172044,00 грн, за 2015 рік на суму 1719500 грн, за 2016 рік на суму 1168513,00 грн та занижено податок на прибуток на загальну суму 210464,00 грн, в тому числі за 2014 рік на 210464,00 грн.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Волинській області прийнято, зокрема, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.09.2017 №0009431401 (а.с.16, т.1), яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1357752,00 грн.

З розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за результатами перевірки вбачається, що по взаємовідносинах ПП «ТЕЦ» з ТОВ «Атіс-Торг» зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 172100,00 грн (а.с.240, т.1).

З урахуванням Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.09.2021, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.06.2018 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі №803/646/18 скасовані саме в частині задоволення позовних вимог у сумі 172100, 00 грн, а справу в цій частині направлено до Волинського окружного адміністративного суду на новий розгляд. Відтак предметом нового розгляду у даній справі є правомірність (протиправність) зменшення контролюючим органом від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 172100,00 грн по взаємовідносинам ПП «ТЕЦ» з контрагентом ТОВ «Атіс-Торг».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Як передбачено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.1статті 135 ПК Українидоходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та устатті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2 статті135 ПК Українипередбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 138.9, підпунктами 138.10.2 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; перелічені в ПК України витрати банківських установ.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинної до 01.01.2015) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, нормами податкового законодавства встановлено, що податкова накладна є звітним та одночасно розрахунковим документом. Наявність податкових накладних дійсно є обов`язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон №996-ХІV) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Такі ж вимоги до первинних документів встановлені пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Договори, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення є підставою для податкового та бухгалтерського обліку, якщо вони засвідчують факт вчинення господарської операції.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів ГУ ДПС у Волинській області про непідтвердження позивачем господарських операцій поставки запчастин для автомобілів в асортименті ТОВ «Атіс-Торг», судом під час розгляду справи підлягали з`ясуванню обставини щодо реального здійснення зазначених господарських операцій, а також належного оформлення первинних документів.

Контролюючим органом в акті перевірки зроблено висновок про те, що отримані позивачем грошові кошти від згаданих підприємств є безповоротною фінансовою допомогою, а тому позивач занизив податок на прибуток на загальну суму 210464 грн., в тому числі за 2014 рік на 210464 грн (по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Атіс-Торг»).

Відповідно до пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПП «ТЕЦ» мало правовідносини з контрагентом ТОВ «Атіс-Торг» з яким було укладено відповідний договір купівлі-продажу №1014-04 від 17.11.2014 (а.с.27, т.3 ) на підставі якого позивач (продавець) зобов`язувався передати у власність покупця ТОВ «Атіс-Торг» запчастини для автомобілів в асортименті, а покупець зобов`язувався прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах цих договорів.

Вартість договору визначається вартістю товару, що поставляється за цим договором в рамках його дії. Ціна за одиницю товару, вартість товарної партії, що передається, вказується у рахунках, що виставляються продавцем покупцю до оплати та підтверджується у виданих продавцем супровідних товарно-транспортних документах на товар. Згідно з пунктом 2.2. вказаного договору продавець підтверджує видатковою накладною загальну вартість товару та ціну за одиницю товару. Продавець зобов`язується надати покупцю податкову накладну у встановлені законодавством терміни. Відповідно до п.3.1. договору купівлі-продажу №1014-04 від 17.11.2014 розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті гривнях. Вид розрахунків безготівковий, форма розрахунків платіжним дорученням.

Автомобільні запчастини було ввезено ПП «ТЕЦ» на митну територію України.

На підтвердження поставки товарів за цим договором позивачем було надано наступні документи: ВМД № 009886 від 17.11.2014 (а.с. 44, т.3), CMR №658170 від 17.11.2014 (а.с.38, т.3), №658026 від 23.11.2014 (а.с.37, т.3).

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме поставка товару ПП «ТЕЦ» до покупця ТОВ «Атіс-Торг» підтверджується видатковими накладними №РН-0000004 від 17.11.2014 на суму 498736, 09 грн (в тому числі ПДВ 83122, 68 грн) та №РН-0000005 від 24.11.2014 на суму 783691, 92 грн (в тому числі ПДВ 130615, 32 грн) (а.с.29-32, т.3).

За фактом реалізації позивачем виписано покупцю податкові накладні №9 від 17.11.2014 та №18 від 24.11.2014, які додані до матеріалів справи та оглянуті судом (а.с. 33-36, т.3).

Оплата покупцем за товар була здійснена згідно платіжних доручень №1109 від 27.11.2014 та №1108 від 27.11.2014 (а.с.39, т.3).

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо непідтвердження спірних операцій, суд зазначає, що вони ґрунтуються на тому, що:

- у видаткових накладних та CMR відсутня інформація щодо конкретизації місця передачі товару, відсутня інформація щодо прізвища, ім`я та по батькові, посади осіб, відповідальних за одержання товару зі сторони покупців, а також відсутні реквізити їх довіреностей;

- аналізом ЄДРПН не встановлено придбання покупцями товарів послуг оренди приміщень в м. Києві;

- інформація про наявність власних основних фондів покупців відсутня;

- відсутня інформація про те, ким та яким чином здійснювалися розвантажувальні роботи;

- аналізом єдиного реєстру судових рішень встановлено, що покупці товарів фігурують як суб`єкти господарської діяльності, що мають ознаки фіктивності.

Суд зазначає, що факт порушення контрагентами своїх податкових зобов`язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкових зобов`язань.

Разом з тим, спрямованість господарських операцій позивача на реальне настання правових наслідків підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Варто також зазначити, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необгрунтованої податкової вигоди покупцем (замовником).

Окрім того, висновки про порушення податкового законодавства контрагентами позивача не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїми контрагентами вимог закону. Така позиція узгоджується й з висновками Верхового Суду.

Так у постановах від 29.07.2021 № 240/9416/19, від 05.05.2021 № 813/48/16, від 03.09.2019 у справі №810/3790/17 Верховний Суд вказав, що висновки про відсутність у контрагентів (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Верховний Суд у постанові від 04.06.2020 у справі №340/422/19 зазначає, що з огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства відповідальність і негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит і податок на прибуток не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

У постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №826/16705/17 зазначено: надаючи оцінку доводам ГУ ДФС про відсутність у контрагента позивача достатнього обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання обумовлених договорами умов, суди зауважили, що такі обставини не виключають можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчать про отримання необгрунтованої вигоди покупцем, оскільки залучення працівників можливе за умови укладення договорів цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд і в іншій справі у якій зазначив, що відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції та не свідчить про одержання необгрунтованої податкової вигоди покупцем (постанова Верховного Суду від 10.07.2020 №120/4723/ 18-а).

Щодо недоліків заповнення видаткових накладних, зазначених в акті перевірки, суд зазначає, що відсутність певних відомостей при оформлені документів не можуть слугувати безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. При цьому, крім інших документів, про наявність та про фактичний рух активів свідчать наступні первинні документи: вантажно-митні декларації про експорт товару; CMR (міжнародні товарно-транспортні накладні), а також платіжні доручення про оплату контрагентами за поставлені товари.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та спрямованість його дій на отримання реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

Відсутність документів про те, ким та яким чином здійснювалися розвантажувальні роботи та конкретизацію адреси місця передачі товару, не спростовують реальності здійснення вищенаведених господарських операцій, оскільки вони не є першочерговими документами, що впливають на підтвердження цих господарських операцій. Ненадання таких документів не може свідчити про нереальність здійснених господарських операцій, а також не може заперечувати факт отримання позивачем грошових коштів від вищезгаданих контрагентів за поставку товарів, а тому такі кошти у відповідності до пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК не є безповоротною фінансовою допомогою позивачу.

Суд вважає за необхідне вказати, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце. Зокрема, така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 14.01.2021 у справі №813/7565/14, від 08.06.2021 у справі № 400/1727/20.

Крім того, суд зазначає, що твердження відповідача про те, що ТОВ «Атіс-Торг» фігурує в кримінальних провадженнях, як суб`єкт фінансово-господарської діяльності, що мають ознаки фіктивності не спростовує фактів здійснення господарських операцій між ПП «ТЕЦ» та вищевказаним контрагентом, оскільки жодного рішення суду, яким встановлено, що укладений договір між цими суб`єктами господарювання визнано недійсними, чи нікчемними відповідач не надав. Також відповідач не надав суду жодного вироку суду щодо притягнення посадових осіб контрагента позивача до кримінальної відповідальності за підроблення первинних документів, печаток, штампів, бланків та їх використання у фіктивній господарській діяльності. Також аналіз норм Податкового кодексу України вказує на той факт, що у його змісті не міститься норм, які б покладали відповідальність на платника податку продавця товару (послуг), щодо обов`язку здійснювати контроль за дотриманням покупцями вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності, декларуванні ними податкової звітності. Водночас на час укладення та виконання договорів контрагент позивача ТОВ «Атіс-Торг» був зареєстрованим у ЄДРПОУ, тобто був юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю.

Недобросовісність платника податків має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не надано, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податок на прибуток, не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в даному випадку ГУ ДПС у Волинській області належними та допустимими доказами не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 28.09.2017 №0009441401 в частині зменшення ПП «ТЕЦ» суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 172100,00 грн по господарських операціях з ТОВ «Атіс-Торг», відтак останнє є частково протиправним та підлягає скасуванню.

Окрім того, під час розгляду та прийняття рішення по даній справі, суд враховує також наступне.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, на підставі акта перевірки №9524/14-01/38272913 від 13.09.2017 , ГУ ДФС у Волинській області окрім оскаржуваного податкового повідомлення-рішення було прийнято також податкове повідомлення-рішення від 28.09.2017 №0009441401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями в сумі 210464 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 52616 грн.

Донарахування контролюючим органом податку на прибуток було здійснено у зв`язку з отриманням позивачем грошових коштів від ПП «МПК Торг-Міт», ТОВ «Атіс-Торг», які є безповоротною фінансовою допомогою на загальну суму 210464 грн, в тому числі: за 2014 рік на 210464 грн.

Податкове повідомлення рішення від 28.09.2017 №0009441401 оскаржувалось позивачем у судовому порядку.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.10.2017 в адміністративній справі № 803/1320/17, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 28.09.2017 № 0009441401.

Таким чином, рішенням суду в адміністративній справі № 803/1320/17 також встановлено протиправність висновків контролюючого органу щодо заниження позивачем податку на прибуток на суму 210464,00 грн за 2014 рік по господарських операціях зі своїми контрагентами в тому числі і з ТОВ «Атіс-Торг».

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа Руїз Торіха проти Іспанії (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно зі статтею 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність та законність оскаржуваного податкового повідомлення рішення в частині, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Під час розгляду справи ні відповідачем, ні його представником в судовому засіданні, не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами та не доведений факт порушення позивачем статей 22, 23, підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134 ПК України.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС України у Волинській області від 28.09.2017 №0009431401 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 172100,00 грн по взаємовідносинах з ТзОВ «Атіс-Торг» за 2014 рік підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 243-246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Волинській області від 28.09.2017 №0009431401 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 172100,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Приватне підприємство «Транспортно-Експедиторський Центр» (43018, Волинська область, м. Луцьк, вул. Станіславського, 2-б, код ЄДРПОУ 38272913)

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 44106679).

Повний текст судового рішення виготовлений 23 травня 2022 року

Суддя Т.М. Димарчук