Постанова

від 12.09.2022 по справі 803/646/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 803/646/18 пров. № А/857/9279/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судових засідань Кахнич Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року у справі за позовом Приватного підприємства «Транспортно-Експедиційний Центр» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

суддя у І інстанціїДимарчук Т.М.,

час ухвалення рішення 11 год 14 хв,

місце ухвалення рішенням. Луцьк,

дата складення повного тексту рішення 23 травня 2022 року,

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2018 року Приватне підприємство «Транспортно-Експедиційний Центр» (далі ПП «ТЕЦ») звернулося до адміністративного суду із позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі ППР) Головного управління ДФС у Волинській області (далі ГУ ДФС) від 28 вересня 2017 року №0009431401, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток (далі ПНП) у розмірі 1 357 752,00 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано ППР ГУ ДФС від 28 вересня 2017 року №0009431401 у частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування ПНП у сумі 172 100,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 27 січня 2022 року, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 червня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року у справі №803/646/18 у частині задоволення позовних вимог скасовано, а справу у цій частині направлено до Волинського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року у справі № 803/646/18 позов задоволено. Позов ПП «ТЕЦ» задоволено. Визнано протиправним та скасовано ППР ГУ ДФС від 28 вересня 2017 року №0009431401 у частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування ПНП у сумі 172 100,00 грн.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що ГУ ДПС належними та допустимими доказами не доведено правомірність прийняття ППР від 28 вересня 2017 року №0009441401 у частині зменшення ПП «ТЕЦ» суми від`ємного значення об`єкта оподаткування ПНП у сумі 172 100,00 грн по господарських операціях з ТОВ «Атіс-Торг». Відтак, останнє є частково протиправним та підлягає скасуванню.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено правонаступником ГУ ДФС Головним управлінням ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС) яке просило вказане судове рішення скасувати та у задоволенні позову ПП «ТЕЦ» відмовити.

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що ГУ ДФС було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання ПП «ТЕЦ» податкового, валютного законодавства, законодавства про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2017 року, за результатами якої складено акт від 13 вересня 2017 року № 9524/14-01/38272913.

Під час перевірки контролюючий орган встановив, що у 2014 році ПП «ТЕЦ» відобразило реалізацію товарно-матеріальних цінностей (далі ТМЦ) (запчастини для автомобілів в асортиментів) ТОВ «Атіс-Торг».

Надані під час перевірки документи підтверджували поставку товару від польського контрагента до ПП «ТЕЦ», однак не підтверджують поставку ТМЦ від позивача до ТОВ «Атіс-Торг».

Судом першої інстанції всупереч вказівкам Верховного Суду відповідні обставини належним чином не досліджено та лише зроблено універсальний висновок, що позивач не відповідає за поведінку контрагента.

Окрім того, аналізом Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ТОВ «Атіс- Торг» фігурує у кримінальних провадженнях №32016220000000110 від 12 квітня 2016 року, №32015110000000015 від 30 липня 2015 року; №42014000000000375 від 07 травня 2014 року та №12013220010000185 від 25 жовтня 2014 року, як суб`єкт господарської діяльності, що має ознаки фіктивності.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, на зв`язок у режимі відеоконференції не вийшли, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ГУ ДФС було проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «ТЕЦ» щодо дотримання податкового, валютного законодавства, законодавства про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2017 року, результати якої оформлено актом від 13 вересня 2017 року № 9524/14-01/38272913.

У ході перевірки контролюючим органом зроблено висновок, зокрема, про порушення ПП «ТЕЦ» статей 22, 23, підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134 Податкового кодексу України (далі ПК), вимог Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 15 «Дохід», № 16 «Витрати», затверджених наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29 листопада 1999 року, внаслідок чого позивачем завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування на загальну суму 1 357 752 грн, у тому числі за 2014 рік на 172 044 грн, за 2015 рік на суму 1 719 500 грн, за 2016 рік на суму 1 168 513 грн, а також занижено ПНП на загальну суму 210 464 грн за 2014 рік.

З огляду на висновки, викладені у вказаному акті перевірки, відповідачем було прийняте ППР від 28 вересня 2017 року № 0009431401, яким ПП «ТЕЦ» зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування ПНП у сумі 1 357 752 грн.

Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій контролюючим органом по задекларованих операціях ПП «ТЕЦ» з ТОВ «Атіс-Торг» зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування ПНП у сумі 172 100,00 грн.

Виходячи із висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року, справу передано на новий судовий розгляд у частині позовних вимог ПП «ТЕЦ» щодо зменшення контролюючим органом від`ємного значення об`єкта оподаткування ПНП у сумі 172100,00 грн по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Атіс-Торг».

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК (у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами пункту 1.2 статті 1, підпунктів 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, статей 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регламентовані приписами ПК.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За правилами підпункту 85.2 статті 85 ПК платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно із підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК фінансова допомога фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

За правилами пункту 135.2 статті 135 ПК доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; перелічені в ПК витрати банківських установ.

За приписами пункту 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При цьому апеляційний суд наголошує на тому, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах. Лише така господарська операція, яка фактично відбулась, і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження його власної господарської діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених ним договорах. Такі господарські операції мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст таких операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановить та не доведе, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

При цьому в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційний суд під час вирішення цього спору враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 05 вересня 2018 року у справі №826/20258/13-а, відповідно до якої про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного . У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав для врахування задекларованих у податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Сам факт наявності у позивача податкових чи видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Як свідчать матеріали справи, контролюючим органом у ході перевірки зроблено висновок про те, що отримані ПП «ТЕЦ» грошові кошти від ТОВ «Атіс-Торг» є безповоротною фінансовою допомогою.

Так, ПП «ТЕЦ» (Продавець) уклало з ТОВ «Атіс-Торг» (Покупець) договір купівлі-продажу №1014-04 від 17 листопада 2014 року, за умовами якого Продавець зобов`язувався передати у власність Покупця запчастини для автомобілів в асортименті, а Покупець зобов`язувався прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах цих договорів. Продавець підтверджує видатковою накладною загальну вартість товару та ціну за одиницю товару. Продавець зобов`язується надати Покупцю податкову накладну у встановлені законодавством терміни. Розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі.

Контролюючим органом визнається підтвердження у ході перевірки ПП «ТЕЦ» факт імпорту з м. Хелм та Волка Окопска (Польща) до м. Київ (Україна) товару за ВМД № 009886 від 17 листопада 2014 року, CMR №658170 від 17 листопада 2014 року, №658026 від 23 листопада 2014 року.

Разом із тим, відповідачем ставиться під сумнів підтвердження належними первинними документами постачання товару від ПП «ТЕЦ» до ТОВ «Атіс-Торг».

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, під час перевірки контролюючому органу було надано видаткові накладні №РН-0000004 від 17 листопада 2014 року на суму 498736, 09 грн та №РН-0000005 від 24 листопада 2014 року на суму 783691,92 грн з місцем складання м. Луцьк, вул. Станіславського, 26. Накладні зі сторони ПП «ТЕЦ» підписані директором Кравець Р. В., однак зі сторони покупця інформація про ПІП особи, посаду, реквізити довіреності відсутні і за таких обставин апеляційний суд погоджується із доводами апелянта про неможливість встановлення особи, яка фактично отримувала товар, а отже про невідповідність таких первинних документів вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За фактом реалізації товару ПП «ТЕЦ» виписано ТОВ «Атіс-Торг» податкові накладні №9 від 17 листопада 2014 та №18 від 24 листопада 2014 року.

Оплата за товар була здійснена ТОВ «Атіс-Торг» згідно із платіжними дорученнями №1109 від 27 листопада 2014 року та №1108 від 27 листопада 2014 року.

При цьому за умовами договору купівлі-продажу від 17 листопада 2014 року № 1014-04 передача товару здійснюється на умовах DDP - за реквізитами, вказаними Покупцем, а приймання-передача товару за якісними та кількісними показниками здійснюється сторонами у момент доставки товару у названому місці призначення.

Разом із тим ПП «ТЕЦ» не було надано контролюючому органу первинних документів на підтвердження місця передачі товару, а також документів щодо розвантажувальних робіт.

Водночас, на думку апеляційного суду, контролюючий орган доречно звернув увагу на те, що відповідно до наданих CMR транспортування товару здійснювалось до м. Київ, а юридична адреса ТОВ «Атіс-Торг» Харківська область, Ленінський район, пров. Пластичний, 9. Під час аналізу відомостей ЄРПН не встановлено придбання ТОВ «Атіс-Торг» послуг оренди приміщень у м. Києві і пояснень щодо причин поставки товару у м. Київ із зазначенням адреси поставки також під час перевірки надано не було.

Додатково контролюючий орган акцентує увагу та тому, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень ТОВ «Атіс-Торг» фігурує як суб`єкт господарської діяльності, що має ознаки фіктивності по кримінальних провадженнях №32016220000000110 від 12 квітня 2016 року; № 32015110000000015 від 30.07.2015; №--42014000000000375 від 07.05.2014 та 12013220010000185 від 25.10.2014. На даний час, доступ до ЄДРСР відсутній.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, у контролюючого органу були належні правові та фактичні підстави для сумніву у реальності здійснення ПП «ТЕЦ» поставки товару ТОВ «Атіс-Торг» і надані позивачем під час перевірки документи такі сумніви не спростовували та не доводили документальне підтвердження дійсного проведення таких господарських операцій.

Щодо посилань суду першої інстанції на обставини, встановлені у судових рішеннях у справі № 803/1320/17, апеляційний суд зазначає таке.

Передбачене приписами статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративний суд не повинен сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку.

При цьому, суд також повинен враховувати вимоги щодо необхідності офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на його думку, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 12 березня 2019 року при розгляді справи №819/1500/16, який враховується апеляційним судом в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до приписів частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції не у повній мірі виконав вказівки суду касаційної інстанції, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року, допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до невідповідності його висновків таким обставинам. Відтак, оскаржуване рішення суду першої інстанції слід скасувати та у задоволенні позову ПП «ТЕЦ» відмовити.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити.

Скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року у справі № 803/646/18 та у задоволенні позову Приватного підприємства «Транспортно-Експедиційний Центр» про визнання протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 28 вересня 2017 року №0009431401 у частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 172 100,00 (сто сімдесят дві тисячі сто) грн відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Постанова у повному обсязі складена 14 вересня 2022 року.