Ухвала

від 25.04.2022 по справі 203/4221/21

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/4221/21

Провадження № 2/0203/367/2022

УХВАЛА

26 квітня 2022 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м. Дніпрі у складі:

головуючого судді - Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання - Ноторової Є.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження клопотання позивача про збільшення позовних вимог, викладене у відповіді на відзив, та заяву про уточнення позовних вимог в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

06.10.2021 року до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з позовом до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2021 року, цивільну справу № 203/4221/21, провадження № 2/0203/1433/2021, було розподілено головуючому судді Ханієвій Ф.М.

Ухвалою суду від 11.10.2021 року було відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче засідання.

У підготовче засідання, призначене на 26.04.2022 року, учасники справи не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

Позивач подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач-1 - Дніпропетровська обласна державна адміністрація подала до суду письмове клопотання від 26.10.2021 року про розгляд справи за відсутності його представника та відзив на позовну заяву від 26.10.2021 року.

Відповідач-2 - Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації подав до суду письмове клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Департаменту та зазначив, що Департамент не визнає позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

До початку чергового підготовчого засідання позивач подав до суду засобами електронного зв`язку відповідь на відзив Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 08.11.2021 року, в якій з-поміж заперечень на відзив на позов подав до суду клопотання про збільшення позовних вимог, а також 08.11.2021 року позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог. Також нові позовні вимоги до відповідачів позивач виклав у клопотанні про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження від 24.11.2021 року. Так, позивач загалом заявив нові позовні вимоги про відшкодування йому відповідачами моральної шкоди за періоди моральних страждань впродовж 2007-2021 років, 2013-2021 років, 2020-2021 років, 2019-2021 років, впродовж 2021 року.

Суд на підставі ст.ст.128, 211, 223, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, розглянув клопотання позивача за відсутності учасників справи та без фіксування підготовчого засідання технічними засобами.

Суд, вивчивши доводи позивача, викладені в клопотанні, проаналізувавши норми чинного законодавства України, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є , зокрема, верховенство права , повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін , диспозитивність , пропорційність.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 5 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.

Відповідно до частин 5, 6, 7 ст. 43 ЦПК України, документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

У разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Відповідно до ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

У разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Відповідно до частин 1-3 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 179 ЦПК України, у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення.

Відповідь на відзив підписується позивачем або його представником.

До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - п`ятою статті 178 цього Кодексу.

Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Аналіз викладеного вище вказує, що нормами ЦПК України визначено право позивача на збільшення або зменшення розміру позовних вимог, зокрема, до закінчення підготовчого провадження. При цьому у разі подання до суду заяви про збільшення або зменшення розміру позовних вимог така заява повинна відповідати вимогам як ст. 175 ЦПК України, так і ст.ст. 43, 49 ЦПК України. До такої заяви, зокрема, додаються докази її надіслання іншим учасникам справи, а останні, у свою чергу, на підставі ст. 174 ЦПК України мають право подати до суду заяви по суті спору, відповідно. Водночас подання до суду заяви чи клопотання про уточнення позовних вимог чи збільшення позовних вимог шляхом звернення до відповідачів додаткових позовних вимог, які не охоплюються первісними позовними вимогами, чинним ЦПК України не передбачено.

Вказана правова позиція відображена у постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року, справа № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 квітня 2019 року у справі № 369/11526/16-ц (провадження № 61-44511св18), за якими процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України. При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також суд зазначає, що згідно з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду у справі № 922/404/19 від 09.07.2020 року, позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. При цьому під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Одночасна зміна підстави і предмета позову не допускається. Верховний Суд вказує, що якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК України і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог.

З системного аналізу вищевикладених правових норм виходить, що у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, суд з урахуванням конкретних обставин справи повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, проаналізувавши надані позивачем клопотання про збільшення позовних вимог, викладене у відповіді на відзив, та заяву про уточнення позовних вимог, дійшов висновку, що такі клопотання є заявами про одночасну зміну підстав позову та предмета позову. Оскільки в обґрунтування подання позивачем нових позовних вимог ним викладені інші обставини, якими він їх обґрунтовує, що пов`язані з поданим відповідачем відзивом на позов, та викладеними у ньому запереченнями відповідача на первісні позовні вимоги.

Тобто позовні вимоги, викладені позивачем у первісному позові та клопотаннях про збільшення позовних вимог, заяві про уточнення позовних вимог, мають різну правову природу та не можуть вважатися заявами про збільшення позовних вимог, а становлять фактично нові позовні вимоги до відповідачів. При цьому такі позовні вимоги є новими та мають бути оформлені письмовою заявою відповідно до ЦПК України з одночасною відмовою від раніше заявлених вимог.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 345/1520/17.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що у суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання позивача про збільшення позовних вимог та заяви про уточнення позовних вимог, прийняття їх до розгляду. У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання позивача про збільшення позовних вимог та заяви про уточнення позовних вимог, оскільки позивачем заявляються позовні вимоги, які є новими та за своїм змістом не є збільшенням розміру позовних вимог. Це, своєю чергою, суперечить положенням ст. 49 ЦПК України.

З огляду на викладене вище, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання позивача про збільшення позовних вимог та заяви про уточнення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 174, 175, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання позивача про збільшення позовних вимог, викладене у відповіді на відзив, та заяви про уточнення позовних вимог в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Ф.М. Ханієва