Ухвала

від 22.02.2022 по справі 359/6004/21

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №359/6004/21

Провадження №2-з/359/38/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2022 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Чирки С.С.,

при секретарі судового засідання Шамало Р.А.,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває вищенаведена цивільна справа.

Представником позивача 21.02.2022 року подано заяву про забезпечення позову, якою він просить суд застосувати захід забезпечення позову у справі шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу, а саме: на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,1319 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0932 та на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,06 га з кадастровим номером 3220887000:03:002:0912 та на земельну ділянку з кадастровим номером 3220884000:04:003:0429.

Заяву обґрунтовано тим, що відповідач не виконує свої боргові зобов`язання перед позивачем та не повертає грошові кошти.

Оскільки предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який ухиляється від виконання грошового зобов`язання, навмисно уникає оплати та в подальшому може уникати виконання рішення суду.

Так, відповідно до ч. 1ст.153ЦПКУкраїни заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи дійшов наступного висновку.

Частиною 1 ст.149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.

Частиною 1 Статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Суд, згідно ч. 2, 3 ст. 150 ЦПК України, може застосувати кілька видів забезпечення позову. При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною 2 ст. 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Дійсно, між сторонами у справі виник спір, з приводу невиконання відповідачем умов договору позики.

Разом з тим, в матеріалах, приєднаних до заяви про забезпечення позову, відсутні жодні належні та допустимі докази на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки предметом спору являється стягнення грошових коштів.

В заяві про забезпечення позову заявник не зазначив жодного доказу на підтвердження того факту, що у відповідача є намір відчужити саме ці земельні ділянки і це створює загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Крім того, заявником не надано суду доказів щодо вартості об`єктів нерухомості, тому суд позбавлений можливості визначити співмірність заявлених вимог заяви про забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Як вбачається з ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути обмежений в своїй власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Безумовно, забезпечення цивільного судочинства становить суспільний інтерес. Однак накладення арешту на майно, що належить відповідачу лише на підставі припущень позивача не виправдовує вказаний інтерес та буде призводити лише до свавільного втручання у право відповідача мирно володіти майном. У такий спосіб будуть не дотримані вимоги ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд вважає, що запобігання порушення цього права є додатковою, але не менш вагомою підставою для відмови у задоволенні заяви.

Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя: Чирка С.С.