Рішення

від 19.05.2022 по справі 571/1975/21

РОКИТНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 571/1975/21

Провадження № 2/571/69/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2022 року смт. Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області, у складі: судді одноособово КомзюкА.Ф.,при секретарі судового засідання Гордійчук Т.О., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача-адвоката Осики Ю.П., представника відповідача ОСОБА_2 , представника третьої особи Семенюка А.С., розглянувши у відкритому судового засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Остківського ліцею Рокитнівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Рокитнівська селищна рада, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Остківського ліцею Рокитнівської селищної ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що працює в Остківській ЗОШ з 1998 року вчителем початкових класів. У листопаді 2021 року відповідачем грубо порушено її право на працю, яке полягало в постійному незаконному вимаганні на роботі медичної інформації щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та обмеження її прав щодо повноцінної роботи.

11 листопада 2021 року їй вручено наказ про відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19. Наказ мотивований тим, що оскільки у неї відсутнє відповідне щеплення, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України відповідач відсторонює її від роботи.

Разом з тим, ні в трудовому контракті, ні в посадовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі, що підписані між нею та відповідачем, такого зобов`язання з її боку немає, так само, як і не передбачено повноваження відповідача на відсторонення працівника з роботи з підстав відсутності щеплення COVID-19. Вважає даний наказ незаконним та таким, який підлягає скасуванню судом.

Посилаючись на норми ст.43 Конституції України, Загальну декларацію прав людини, Європейську соціальну хартію, Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб», норми КЗпП України, просить:

1. Визнати незаконним та скасувати наказ відповідача про відстронення від роботи ОСОБА_1 ;

2. Поновити ОСОБА_1 на роботі;

3. Зобов`язати відповідача виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним відстроненням від роботи.

Ухвалою суду від 05.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог Рокитнівську селищну раду.

17 січня 2022 року відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому зазначено, що 01 листопада 2021 року працівники Остківського ліцею були ознайомлені під підпис із повідомленням від 01.11.2021 про обов`язкову вакцинацію проти СОVID-19. Також, 05.11.2021 повідомлено позивача про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19 з 08.11.2021. Проте позивач відмовилася поставити підпис про ознайомлення із даним повідомленням, про що свідчить акт відмови.

Позивач не надала до Остківського ліцею документу, який підтверджував би наявність профілактичного щеплення від СОVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання для проведення відповідного щеплення. Тому, наказом Остківського ліцею №69 від 05.11.2021 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » відсторонено позивача від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення про СОVID-19 без збереження заробітної плати. Позивач ознайомлена з наказом під підпис.

Посилаючись на норми ст. 46 КЗпП України, ст.10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанову КМ України від 09.12.2020 №1236, наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153, який набув чинності 08.11.2021, правові позиції Верховного Суду, висловлені у постановах від 18.10.2021 у справі №188/608/19/ від 04.10.2021 у справі №336/1368/20, від 01.04.2020 у справі №761/12073/18, від 23.01.2019 у справі № 755/6458/15-ц, практику Європейського Суду з прав людини вважає відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, а тому просять відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивач підтримала позов у повному обсязі та доповнила, що вакцинація від СОVID-19 є добровільною. Після попередження, вона давала директору заперечення з приводу такого. Проаналізувавши свій стан здоров`я, вона прийняла рішення не вакцинуватися. Такі дії з боку держави щодо обов`язкової вакцинації розцінює як психологічних тиск. Вимоги пред`явити документи про вакцинацію вважає втручанням у особисте життя, оскільки Конституцією України гарантовано кожному громадянину право на медичну таємницю про стан здоров`я. Крім того, Конституцією України гарантовано право на працю, такого права її позбавили, що є незаконним. Доповнила, що з 1 березня 2022 року приступила до виконання своїх посадових обов`язків вчителя, однак свої позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник позивача-адвокат Осика Ю.П. позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та доповнив, що ряд загальних місцевих судів задовольнили позовні вимоги громадян та визнали такі накази про відсторонення незаконними, оскільки Конституція України гарантує кожному право на працю. Більш того, відповідно до рішення Конституційного суду України №12-рп/09 постанова КМ України та наказ МОЗ України не є законодавством, оскільки суперечать Конституції України. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, посилаючись на обставини викладені у відзиві та доповнив, що на даний час позивачка поновлена на роботі з 01 березня 2022 року. Разом з тим, станом на 08 листопада 2021 року позивач не надала підтвердження про вакцинацію або протипоказання для вакцинації, тому була відсторонена від роботи. Вважає оскаржуваний наказ таким, що виданий згідно закону, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьоїособи СеменюкА.С.повідомив,що Рокитнівськаселищна радаповністю підтримуєпозицію відповідача,висловлену увідзиві,оскільки оскаржуванийнаказ виданийвідповідно довимог закону.Згідно ст.43Конституції позивачу гарантованоправо вільнообирати тавільно працювати.На часвідсторонення,за позивачемзбережено робочемісце.Разом зтим,вважає,що позивач плутаєпоняття добровільність щепленнята обов`язковістьщеплення.Якщо позивачбажає працювати,за відсутностіпротипоказань воназобов`язана вакцинуватися. Позивач євчителем навчального закладу,не маєпротипоказань,керівник навчальногозакладу зобов`язаний буввідсторонити її відроботи,а длятакого відстороненнябули правовіпідстави. Професія вчителя віднесена до переліку професій, що підлягають обовязковим профілактичнимщепленнямпроти СОVID-19. Негативних висновків про незаконність чи невідповідність нормативних актів з цього питання не приймалось. Крім того, вимога про поновлення на роботі заявлена позивачем безпідставно, оскільки така вимога застосовується у випадку звільнення з роботи, в даному випадку має місце тимчасове відсторонення. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази та оцінивши їх сукупності, приходить до наступного.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зіст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановлено,що позивач ОСОБА_1 працюєна посадівчителя Остківського ліцею з 21.08.2002, що підстверджується копією трудової книжки (а.с.9-15).

01 листопада 2021 року Остківський ліцей Рокитнівської селищної ради письмово, під підпис, ознайомив працівників ліцею, в тому числі ОСОБА_1 , з листом департаменту освіти і науки України Рівненської обласної державної адміністрації №235/21 від 29.10.2021 про обов`язкову вакцинацію проти СОVID-19 та листом відділу освіти, молоді та спорту Рокитнівської селищної ради від 29.10.2021 №685 (а.с.36-39).

Згідно даного листа ОСОБА_1 зазначила, що із наказом ознайомлена, але не погоджується.

В свою чергу Остківський ліцей Рокитнівської селищної ради листом №188/02-10 від 05.11.2021 повідомлено вчителя початкових класів ОСОБА_1 , що 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення проти СОVID-19 обов`язкове для працівників їхнього ліцею. Запропоновано надати довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 р. №595. Якщо до 05 листопада 2021 р. не буде надано одного із зазначених документів, 08 листопада 2021 р. ОСОБА_1 буде відсторонена від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №1645-ІІІ (а.с.40).

Оскільки ОСОБА_1 о 13.30 год. 05.11.201 ознайомилася з повідомленням про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19 та відмовилася від проставлення підпису про ознайомлення із ним, про що комісією в складі директора ліцею ОСОБА_3 , заступника директора навчально-виховної роботи ОСОБА_4 , заступника директора ліцею із виховної роботи ОСОБА_5 , складено акт про відмову ОСОБА_1 від проставлення підпису про ознайомлення із документами (а.с.41).

Відповідно до наказу №69 від 05.11.2021, ОСОБА_1 , вчителя початкових класів, відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти СОVID-19 без збереження заробітної плати.

ОСОБА_1 ознайомилася з наказом та вказала, що категорично не погоджується (а.с.4).

У відповідності до ст.46 КЗпП України, роботодавець може відсторонити працівника від роботи, якщо працівник: з`явився на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;відмовляється або ухиляється від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;в інших випадках, передбачених законодавством.

За приписами ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.

Поряд з цим передбачається, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також протиіншихвідповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (ст.12 ЗаконуУкраїни «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється Міністерством охорони здоров`я України (ст.12 ЗаконуУкраїни «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Наказом Міністерствомохорони здоров`яУкраїни від04.10.2021№2153затверджено Перелікпрофесій,виробництв таорганізацій,працівники якихпідлягають обов`язковимпрофілактичним щепленням», відповідно до якого обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19,спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, в тому числі закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Згідно з примітки до Переліку №2153 обов`язкове профілактичне щеплення проводиться в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України від 16 вересня 2011 року №595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 ( у редакції наказу МОЗ України від 11.10.2019 №2070).

Слід зазначити, що державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної та гендерно-правової експертиз з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п.4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМ України від 28.12.1992 №731).

Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.

Відповідно до п.41-6постанови КМ України №1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з наступними змінами, керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України,частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

3) взяття до відома, що:

на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першоїстатті 94 Кодексу законів про працю України,частини першоїстатті 1 Закону України «Про оплату праці» тачастини третьоїстатті 5 Закону України «Про державну службу»;

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Положення цього пункту не застосовуються на період воєнного стану.

Приписами статей3, 27, 49 Конституції Українирегламентовано, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Згідно ч.2 ст.54 Закону України «Про освіту», педагогічні працівники зобов`язані поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу.

Встановлено, що наказом Остківського ліцею Рокитнівської селищної ради №69 від 05.11.2021 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти СОVID-19 без збереження заробітної плати (а.с.42).

Наказ винесений на підставіст.46 КЗпП України, ч. 2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 р. №1645-ІІІ, наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництва та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153.п.41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 №1236.

Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, оскільки не погоджується із оскаржуваним наказом відповідача щодо відсторонення її від виконання посадових обов`язків та просить визнати такий наказ незаконним і скасувати.

Відповідно дост.43 Конституції України,кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Статтею 2-1 КЗпП Українивизначено рівність трудових прав громадян України та заборону будь-якої дискримінації у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників.

Статтею 3 КЗпП Українипередбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

У відповідності до ст.46 КЗпП України, роботодавець може відсторонити працівника від роботи, якщо працівник з`явився на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;відмовляється або ухиляється від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших випадків, передбачених законодавством належить, зокрема відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Тобто, так як позивач є вчителем навчального закладу, не пройшла обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19, не має протипоказань до вакцинації, керівник відповідача зобов`язаний був, відповідно до діючого законодавства відсторонити позивача від роботи.

Крім того, позивачка не надала доказів щодо наявності у неї абсолютних протипоказань, згідно наказу МОЗ № 2153, до проведення профілактичних щеплень, що встановлюється сімейним або лікуючим лікарем, що фіксується у висновку про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтермінування через COVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19 за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.

Верховний Суд у постанові від 10.03.2021 у справі №331/5291/19 зазначив, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави тобто було виправданим».

Щодо посилань позивача на Загальну декларацію прав людини та Європейську соціальну хартію, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини висловлював думку, що обов`язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободправо на повагу до приватного життя особи, що включає в себе фізичну та психологічну недоторканість особи. Порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим дотриманням цілей охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання (параграф 33, 36 рішення у справі «Соломахін проти України» від 15 березня 2012 року, заява № 24429/03).

У рішенні від 08.04.2021 року Європейський суд з прав людини у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (заява №47621/13) зазначив, що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами, ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто не може бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8.

Визначаючи необхідність обов`язкової вакцинації в демократичному суспільстві суд дійшов висновку, що хоча система обов`язкових вакцинацій не єдина і не найпоширеніша модель, прийнята європейськими державами, Суд повторює, що в питаннях політики в галузі охорони здоров`я національні органи влади найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів і соціальних потреб. Усі ці аспекти є актуальними в даному контексті, і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку Суд повинен надати державі-відповідачу.

В контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається за рахунок обов`язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом.

Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні органи влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань.

Стосовно порушення прав на працю, про що зазначає позивач ЄСПЛ зазначив, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком його рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я. Викладені обставини також доводять, що позивач не був підданий дискримінації за медичною ознакою та ознакою стану здоров`я.

Таким чином, вимога держави про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.

Відповідно до частини четвертої ст.263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Упостанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19) зазначено, що «відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Суд вважає, що вимога роботодавця про надання сертифікату про профілактичне щеплення проти COVID-19 або медичного висновку про абсолютне протипоказання до такої вакцинації, не є втручанням в приватне життя позивача, оскільки така вимога не суперечитьКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини.

Право на медичну таємницю закріплене в Основах законодавства України про охорону здоров`я. Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта. Право на таємницю про стан здоров`я, закріплене у статті 286 ЦК України.

Разом з тим, інформації про COVID-сертифікат та щеплення в переліку документів, що підпадають під медичну таємницю, в українському законодавстві немає. Відтак, COVID-сертифікат не є медичною таємницею.

Крім того, слід зазначити, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, з 01 березня 2022 року позивача допущено до роботи до завершення воєнного стану в Україні, що підтверджується копією наказу №22-к від 01.03.2022 (а.с.84) та узгоджується з приписами п.п.3 п.41-6постанови КМ України №1236.

Відповідно дост.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно зіст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи вищевикладені обставини та правові норми, суд вважає, що рішення про відсторонення позивача від роботи прийнято відповідно до вимог закону, а позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення її від роботи є безпідставним та необґрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню.

Також відсутні підстави для задоволення похідної вимоги про виплату невиплаченої заробітної плати за час відсторонення позивача від роботи.

Відповідно до ч. 1ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу. Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується.

Крім того, суд звертає увагу, що вимога позивача про поновлення на роботі є неналежним способом захисту прав відстороненого від роботи працівника, оскільки поновленню на роботі підлягають лише звільнені працівники. Звільнення працівника, на відміну від відсторонення, веде до повного припинення трудових відносин із працівником.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє позивачеві у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.264, 265, 268, 274, 354 ЦПК Укаїни, суд,

в и р і ш и в:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Остківського ліцею Рокитнівської селищної ради про визнання незаконним та скасування наказу №69 від 05.11.2021 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП не встановлено.

Відповідач: Остківський ліцей Рокитнівської селищної ради, місцезнаходження: 34252, Рівненська область,Сарненський (ліквідований Рокитнівський) район, с.Остки, вул.Незалежності,20, ЄДРПОУ 25319257.

Третя особа: Рокитнівська селищна рада, місцезнаходження: 34200, Рівненська область, смт.Рокитне, вул. Незалежності, 15, код ЄДРПОУ 04387421.

Повне рішення складено 23.05.2022.

Суддя А.Ф.Комзюк