Постанова

від 16.02.2022 по справі 440/4020/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 р.Справа № 440/4020/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т.,

представника позивача Колісник Б.О.,

представника відповідача Сухомлин Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2021, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 12.11.21 по справі № 440/4020/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Дніпроагролан"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Дніпроагролан", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, у якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 22.11.2019 № 000382504 форма "Р", № 000383504 форма "В1", № 000389504 форма "Н", №000384504 форма "ПС".

В обґрунтування своїх вимог позивач наголошував на протиправність висновків контролюючого органу в частині порушення позивачем п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 «Запаси», затвердженого наказом Мінфіну України від 20.10.99 №246 (в результаті чого занижено ПДВ в розмірі 84984 грн за січень-грудень 2016 року), п.189.9 ст.189, п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 «Запаси», затвердженого наказом Мінфіну України від 20.10.99 №246 (в результаті чого занижено ПДВ в розмірі 128663 грн за січень-грудень 2017 року; січень, лютий, травень та липень 2018 року), п.189.9 ст.189, п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 «Запаси», затвердженого наказом Мінфіну України від 20.10.99 №246, п.5 розділу V наказу Мінфіну України від 28.01.16р. №21 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ» (в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 8760 грн, в т.ч. за серпень 2017 року в сумі 8760 грн), п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (в результаті чого не виписані та не зареєстровані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податкового зобов`язання 156900,00 грн). Наголошував, що витрати від падежу (браку) тварин в бухгалтерському обліку на підставі норм П(С)БО 30 та П(С)БО 16 відносяться до складу собівартості реалізованої продукції і не можуть жодним чином визначатись як негосподарська діяльність. А тому на вартість товарів/послуг, придбаних для вирощування загиблих тварин, нараховувати податкові зобов`язання, згідно пп. "г" п.98.5 ст. 198 ПК України, не потрібно. Крім того, зауважив стосовно помилковості посилань відповідача на заниження зобов`язань з ПДВ у зв`язку зі списанням зіпсованих кормів, оскільки останні не вибували з ланцюга господарської діяльності товариства, а використані для виготовлення іншої продукції, що в подальшому використовувалась у оподатковуваних операціях, пов`язаних з отриманням доходів. Як наслідок, податкові зобов`язання з ПДВ при їх списанні не нараховуються.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Дніпроагролан" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 22.11.2019 № 000389504 форма "Н", №000384504 форма "ПС" та № 000382504 форма "Р" в частині нарахування відповідачем за основним зобов`язанням з податку на додану вартість 130360 грн та за штрафними санкціями 65180 грн, № 000383504 форма "В1".

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, відповідач в апеляційній скарзі наголошує на правомірності висновків контролюючого органу в частині порушення позивачем п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 «Запаси», затвердженого наказом Мінфіну України від 20.10.99 №246 (в результаті чого занижено ПДВ в розмірі 84984 грн за січень-грудень 2016 року), п.189.9 ст.189, п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 «Запаси», затвердженого наказом Мінфіну України від 20.10.99 №246 (в результаті чого занижено ПДВ в розмірі 128663 грн за січень-грудень 2017 року; січень, лютий, травень та липень 2018 року), п.189.9 ст.189, п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 «Запаси», затвердженого наказом Мінфіну України від 20.10.99 №246, п.5 розділу V наказу Мінфіну України від 28.01.16р. №21 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ» (в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 8760 грн, в т.ч. за серпень 2017 року в сумі 8760 грн), п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (в результаті чого не виписані та не зареєстровані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податкового зобов`язання 156900,00 грн).

Позивач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляціного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому наголошує, що на його думку висновки відповідача в акті перевірки не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства, а прийняті на підставі них податкові повідомлення-рішення обґрунтовано визнано судом першої інстанції протиправними і скасовано з наступних підстав.

Представник позивача зазначає, що положення КАС України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

На переконання позивача, судом першої інстаниії обґрунтовано взято до уваги факти виправлення допущених помилок в бухгалтерському обліку та враховано при ухваленні рішення вищезазначені бухгалтерські довідки, які є первинними документами, що підтверджують факт віднесення витрат від падежу молодняку на збільшення собівартості живих тварин.

Крім того, представник позивача вважає, що під час перевірки податковий орган допустив суттєве порушення щодо методики нарахування зобов`язання з ПДВ, оскільки нарахував їх на всю вартість матеріальної складової біологічних активів, зовсім не врахувавши, яка з них у свій час була придбана з ПДВ, а яка - без.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в період з 01.10.2019 по 15.10.2019 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Прогрес-НТ", за результатами якої складено акт перевірки від 25.10.2019 № 1304/16-31-05-04-14/03770158 (надалі по тексту - акт перевірки) /а.с. 26-86, т.1; 35-80, т.3/, відповідно до висновків якого зафіксовано порушення ТОВ "Прогрес-НТ", крім іншого:

п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 «Запаси», затвердженого наказом Мінфіну України від 20.10.99 №246, в результаті чого занижено ПДВ в розмірі 84984грн, в т.ч. що сплачується до державного бюджету, в сумі 16997грн, в т.ч. січень 2016 - 53 грн, лютий 2016 - 238 грн, березень 2016 - 353 грн, квітень 2016 - 294 грн, травень 2016 - 180 грн, червень 2016 - 115 грн, липень 2016 - 8584 грн серпень 2016 - 267 грн, вересень 2016 - 353 грн, жовтень 2016 - 4633 грн, листопад 2016 - 731 грн, грудень 2016 - 1196 грн та рядок 18,2, що спрямовується на спеціальний рахунок суб`єкта спеціального режиму оподаткування/поточний рахунок сільськогосподарського підприємства, яке не обрало спеціальний режим оподаткування, в сумі 67987 грн, в т.ч. по періодах січень 2016 - 214грн, лютий 2016 - 950 грн, березень 2016 - 1413 грн, квітень 2016 - 1174 грн, травень 2016 - 719 грн, червень 2016 - 461 грн, липень 2016 - 34335 грн, серпень 2016 - 1068 грн, вересень 2016 - 1414 грн, жовтень 2016 - 18533 грн, листопад 2016 - 2922 грн, грудень 2016 - 4784 грн;

п.189.9 ст.189, п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 «Запаси», затвердженого наказом Мінфіну України від 20.10.99 №246, в результаті чого занижено ПДВ в розмірі 128663 грн, в т.ч. січень 2017 - 5641 грн, лютий 2017 - 39741 грн, березень 2017 - 11841 грн, квітень 2017 - 20107 грн, травень 2017 - 8982 грн, червень 2017 - 1923 грн, липень 2017 - 3146 грн, вересень 2017 - 3990 грн, жовтень 2017 - 4780 грн, листопад 2017 - 5772 грн, грудень 2017 - 10648 грн, січень 2018 - 3456 грн, лютий 2018 - 3105 грн, травень 2018 - 3335 грн, липень 2018 - 2196 грн;

п.189.9 ст.189, п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 «Запаси», затвердженого наказом Мінфіну України від 20.10.99 №246, п.5 розділу V наказу Мінфіну України від 28.01.16р. №21 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 8760 грн, в т.ч. за серпень 2017 року в сумі 8760 грн;

п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого не виписані та не зареєстровані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податкового зобов`язання 156900,00 грн.

Не погодившись з висновками, викладеними у такому акті, позивач оскаржив останній в адміністративному порядку, за результатами якого висновки залишені без змін /а.с. 87-102, т.1/.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесені, зокрема, наступні податкові повідомлення-рішення від 22 листопада 2019 року:

-№000382504 форма «Р», яким збільшено зобов`язання з ПДВ на загальну суму 195885,00 грн, у тому числі за основним зобов`язанням - 130590,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 65295,00 грн /а.с. 103-105, т.1/;

- №00038504 форма «В 1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 8760,00 грн та нараховано штрафні санкції 2190,00 грн /а.с. 106-107, т.1/;

-№000389504 форма «Н», яким нараховано штрафна санкції в розмірі 73413,00 грн /а.с. 108-110, т.1/;

- №000384504 форма «ПС», яким застосовано штрафні санкції в розмірі 11559,00 грн /а.с. 111-112, т.2/.

При цьому, суд враховує, що ТОВ «Агрофірма Дніпроагролан» (ідентифікаційний код 31563604) є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-НТ» (ідентифікаційний код 03770158) /надалі по тексту також - ТОВ "Прогрес-НТ"/, яке реорганізовано шляхом приєднання до ТОВ «Агрофірма Дніпроагролан», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 21-25, т.1/.

Крім того, пунктом 2.13 Статуту ТОВ «Агрофірма Дніпроагролан» передбачено, що Товариство є правонаступником усіх права та обов`язків ТОВ «Прогрес-НТ», код ЄДРПОУ 03770158, припиненого шляхом приєднання до ТОВ «Агрофірма Дніпроагролан» /а.с. 14-20, т.1/.

Вважаючи свої права порушеними вказаними вище податковими повідомленнями-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 22.11.2019 № 000389504 форма "Н", №000384504 форма "ПС" та № 000382504 форма "Р" в частині нарахування відповідачем за основним зобов`язанням з податку на додану вартість 130360 грн та за штрафними санкціями 65180 грн, № 000383504 форма "В1" суб`єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, чим порушив законні інтереси платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 тієї ж статті встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.5 зазначеної вище статті платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Колегія суддів переглядаючи рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, щодо правомірності винесення податковим повідомленням-рішенням від 22 листопада 2019 року №000382504 та №000383504, зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що підставою для висновку відповідача про порушення ТОВ «Прогрес-НТ» п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.9 ст.189, п.198.1. п.198.2, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України послугували встановлені обставини під час перевірки, а саме у зв`язку із загибеллю (падежем) молодняка худоби (бички та телички, поросята) ТОВ «Прогрес-НТ» здійснювало в січні-грудні 2016, січні-грудні 2017, січні-квітні та липні 2018 року списання з балансу вказаних поточних біологічних активів. При цьому, на думку відповідача, у разі списання молодняку худоби внаслідок падежу, такі біологічні активи слід вважати витраченими на цілі, що не пов`язані з господарською діяльністю платника податків. Отже, товари/послуги, використані для вирощування загиблих тварин, не були використані в господарській діяльності платника, а тому у податковому періоді, в якому відбулося таке списання, ТОВ «Прогрес-НТ» зобов`язане було, на підставі п.198.5 ст.198 ПК України, донарахувати податкові зобов`язання з ПДВ.

У зв`язку з викладеним відповідач дійшов висновку про заниження ТОВ «Прогрес-НТ» податкових зобов`язань з ПДВ на суму 47339,64 грн, а саме: за 2016 рік - у сумі 11542 грн, а також за період січень-грудень 2017, січень-квітень та липень 2018 року - у сумі 35797 грн.

Згідно твердження відповідача корми (силос, сінаж) призначені для годівлі худоби, які в процесі зберігання втратили свої якісні властивості, ТОВ «Прогрес-НТ» не утилізувалися, а використовувалися (шляхом змішування з гноєм тварин) в якості добрив на полях Товариства, - не є такими, що використані в господарській діяльності ТОВ «Прогрес-НТ», а тому, згідно п.198.5 ст.198 ПК України, Товариство зобов`язане було донарахувати податкові зобов`язання з ПДВ.

Отже, на підставі зазначеного відповідачем зроблено висновок про заниження ТОВ «Прогрес-НТ» податкових зобов`язань з ПДВ на суму 108508 грн., а саме: в листопаді-грудні 2016 року - 8165 грн, а також в січні-травні, липні-серпні, жовтні-грудні 2017 року - 100343 грн.

Згідно з п.3.19 Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 №132 (надалі - Методрекомендації №132) втрати від падежу тварин слід враховувати у складі собівартості продукції за окремою статтею на рахунку 23 «Виробництво».

До складу статті «Непродуктивні витрати» (в обліку) включають втрати від падежу молодняка та дорослої худоби на відгодівлі, птиці, звірів, кролів, а також бджолиних сімей, за винятком втрат, які сталися внаслідок стихійного лиха, сум, що підлягають відшкодуванню винними особами та вартості одержаної сировини (шкур, технічного м`яса тощо) за цінами можливої реалізації.

До цієї статті відноситься брак у виробництві, яким вважаються вироби, напівфабрикати, деталі, вузли та роботи, які не відповідають встановленим стандартам чи технічним умовам і не можуть бути використаними за своїм прямим призначенням чи можуть бути використаними лише після виправлення.

Вартість браку відноситься на собівартість продукції, під час виробництва якої він допущений.

Бухгалтерський облік вирощування тварин регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.11.2005 №790 (надалі - П(С)БО ЗО).

Згідно п.4 П(С)БО 30 біологічний актив - тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди.

Біологічні перетворення - процес якісних і кількісних змін біологічних активів (п.4 П(С)БО 30).

Відповідно до п.17 П(С)БО 30 витрати, пов`язані з біологічними перетвореннями біологічних активів, визнаються витратами основної діяльності. Облік витрат ведеться за окремими об`єктами обліку витрат (окремі види біологічних активів та/або їх група) відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (надалі - П(с)БО 16).

Згідно п.11 П(С)БО 16 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з:

- виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду;

- нерозподілених постійних загальновиробничих витрат;

- наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

В процесі виготовлення продукції (виконання робіт) разом зі звичайними (передбаченими нормами та технологією виробництва) продуктивними витратами можуть виникати і непродуктивні втрати, що підрозділяються на нормативні та наднормативні. До непродуктивних втрат, в першу чергу, належать втрати від браку. Причому відповідно до п.14 П(С)БО 16 до складу виробничої собівартості як інші прямі витрати включаються:

-втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів);

-витрати, пов`язані з виправленням такого технічно неминучого браку.

До виробничої собівартості відносяться втрати лише внаслідок технічно неминучого браку і виключно в межах установлених у технічній документації (технічних умовах) норм. Втрати від браку, що перевищують норми, а також собівартість непередбаченого браку відноситься до наднормативних виробничих витрат.

Отже, технологічні втрати в межах встановлених норм відносяться до виробничої собівартості продукції, а наднормативні - відносяться до складу собівартості реалізованої продукції.

З приводу включення до собівартості продукції наднормативних витрат Міністерство фінансів України в листі від 15.04.2005 №31-04220-20-17/6687 надано роз`яснення /а.с. 313, т.2/.

Так, наднормативні витрати включаються до собівартості, якщо такі витрати не пов`язані з нестачами, псуванням, нетехнологічним використанням та порушенням правил зберігання, за рішенням уповноваженої особи (керівника) підприємства.

Наднормативні виробничі витрати можуть виникнути з різних причин, залежно від яких вони або включаються до собівартості реалізованої продукції, або одразу списуються на інші операційні витрати (субрахунок 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей»).

Якщо такі витрати пов`язані з нестачами, псуванням, нетехнологічним використанням та порушенням правил зберігання, вони не включаються до собівартості реалізованої продукції, а списуються на витрати - на субрахунок 947. Якщо ж такі витрати не пов`язані з нестачами (крадіжками), псуванням з вини працівників чи третіх осіб, нетехнологічним використанням та порушенням платником податків правил зберігання, то вони включаються до собівартості реалізованої продукції. Тобто за відсутності протиправності дій працівників платника або третіх осіб, внаслідок яких мають місце нестачі (втрати) товарів (запасів), а також за відсутності нетехнологічного використання чи порушення платником податків правил зберігання товарів (запасів), такі витрати відносяться до собівартості продукції та є такими, що пов`язані із здійсненням платником податків господарської діяльності.

Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що вартість як нормативних, так і понаднормативних втрат включається до собівартості сільгосппродукції. Тільки нормативні втрати відносяться до виробничої собівартості продукції, а понаднормативні втрати - до собівартості реалізації. Але як нормативні, так і понаднормативні втрати формують (утворюють), згідно п. 11 П(С)БО 16, собівартість продукції підприємства та є такими, що пов`язані із здійсненням платником податків господарської діяльності.

Падіж молодняка тварин - це невід`ємна частина звичайного технологічного процесу вирощування сільськогосподарських тварин на підприємстві, є наслідком природних обставин, що не залежать від суб`єкта господарювання (наприклад, хвороби, фізіологічні вади тварин і т.п.). Такі втрати є природними, безпосередньо пов`язані із здійсненням господарської діяльності у тваринництві і, тому, цілком відповідають поняттю господарської діяльності з вирощування сільськогосподарських тварин.

Падіж (загибель) тварин як в межах затверджених норм, так і понаднормативні втрати (які не пов`язані з нестачами (крадіжками), протиправними діями третіх осіб або негосподарськими діями платника податків) включається до складу собівартості продукції.

Таким чином, витрати від падежу (браку) тварин в бухгалтерському обліку на підставі норм П(С)БО 30 та П(С)БО 16 відносяться до складу собівартості реалізованої продукції і не можуть жодним чином визначатися як негосподарська діяльність. А тому на вартість товарів/послуг, придбаних для вирощування загиблих тварин, нараховувати податкові зобов`язання, згідно пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України, не потрібно.

Колегія суддів бере до уваги висновок Верховного Суду викладений в постанові від 19.06.2020 у справі №160/1446/19 де зазначено, що якщо брак, псування, закінчення строку придатності частини придбаних товарів відбулось за об`єктивних (тобто без проявів недбалості), таких що не перебували в прямій залежності від платника податку на додану вартість причин, сама по собі утилізація таких товарів не може свідчити про негосподарський характер операції їх придбання та використання в господарській діяльності. Отже, якщо операції зі списання товарів та набуття ними статусу відходів поставлені в залежність від діяльності платника податків, яка обумовлена господарською, тобто такою що спрямована на отримання доходу, діяльністю у платника податку на додану вартість не виникає передбаченого п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України обов`язку щодо визначення зобов`язань з податку на додану вартість.

Крім того, така ж позиція висловлена ДПС України в ряді консультацій. Так, в податковій консультації від 10.05.2019 №2064/6/99-99-15-03-02-15/ІПК/ ДПС України зазначає, якщо вартість втрат ТМЦ від технологічного браку та падежу молодняку на етапі вирощування включається до вартості продажу іншої готової продукції (товарів/послуг), яка використовується в оподатковуваних операціях, пов`язаних з отриманням доходів, то вважається, що такі цінності призначаються для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника податку, а тому податкові зобов`язання з ПДВ за п.185.1 ст.185 та п.198.5 ст. 198 ПКУ під час здійснення операцій з їх списання не нараховуються /а.с. 310-312, т.2/.

Зміст наведених положень п.198.5 ст.198 ПК України свідчить про те, що використання платником податку товарів, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, поза межами його господарської діяльності зумовлює виникнення в нього обов`язку визначити податкові зобов`язання з ПДВ за основною ставкою згідно з підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України виходячи з бази оподаткування, обчисленої відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України.

У свою чергу, у разі використання таких активів безпосередньо в господарській діяльності платника податку такий обов`язок в останнього не виникає.

Отже, при списанні товарів (цінностей), що втратили споживчі властивості, зокрема падежу тварин, податкові зобов`язання з ПДВ не нараховуються за умови, що вартість таких товарів включається до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об`єктом оподаткування ПДВ та пов`язані з отриманням доходів платником податків.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що Наказом директора ТОВ «Прогрес-НТ» від 01.02.2016 №03/1-ОД затверджено технологічні норми падежу молодняку худоби та свиней /а.с. 113, т.1/.

Падіж (загибель) молодняку тварин, що мав місце у ТОВ «Прогрес-НТ» в січні-грудні 2016, січні-грудні 2017, січні-травні та липні 2018 відбувся внаслідок хвороб даних тварин, що підтверджується протоколами розтину (огляду) трупів тварин, які були надані в ході проведення перевірки, а також актами на вибуття тварин, протоколів розтину (огляду) трупів тварин, актів комісії про утилізацію/знешкодження тварин за вказаний період, копії яких додані до матеріалів справи /а.с. 114-354, т.1; 1-305, т.2/.

Відповідний падіж худоби також відображений у звіті про виробництво продукції тваринництва, кількість сільськогосподарських тварин і забезпеченість їх кормами за відповідні періоди /а.с. 157-168, т.3; 19-36, т.4/.

У зв`язку з тим, що вказані тварини загинули внаслідок хвороб та фізіологічних вад даних тварин, то у відповідності до норм П(С)БО 30 та П(С)БО 16 витрати від падежу (браку) цих тварин в бухгалтерському обліку було віднесено до складу собівартості продукції ТОВ «Прогрес-НТ».

Отже, фактично витрати ТОВ «Прогрес-НТ» на придбання товарів і послуг для вирощування молодняка тварин, частина яких загинула, збільшує собівартість живих тварин, які використовуються в оподатковуваних операціях позивача.

Тобто, падіж молодняка тварин, що відбувся в ТОВ «Прогрес-НТ» протягом 2016, 2017, 2018 років, не підпадає під вимоги пункту 198.5 ст.198 ПК України, оскільки втрати зазначених тварин немає підстав вважати негосподарською діяльністю. Вартість падежу молодняку тварин віднесено ТОВ "Прогрес-НТ" на збільшення собівартості продукції товариства, незважаючи на те, що віднесення до рахунку 947 було бухгалтерською помилкою, у зв`язку з чим цю бухгалтерську помилку виправлено самим платником /а.с. 306-309, т.2/.

Падіж зазначеного молодняку тварин відбувся внаслідок природних та невідворотних процесів, що знаходилися поза межами контролю і впливу ТОВ «Прогрес-НТ» та є невід`ємною частиною господарської діяльності товариства.

З огляду на наведене, падіж народжених тварин має беззаперечний зв`язок з господарською діяльністю, зокрема з господарською діяльністю ТОВ «Прогрес-НТ», яка передбачає розведення тварин і торгівлю ними, та є наслідком природних обставин, які не залежать від суб`єкта господарювання.

З наведеного слідує, що падіж тварин є частиною господарської діяльності і при обліку включається до собівартості продукції, а тому висновки контролюючого органу про порушення платником вимог п.198.5 ст.198 ПК України є безпідставними та необґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів вважає, що під час перевірки контролюючий орган допустив суттєве порушення щодо методики нарахування зобов`язання з ПДВ, оскільки нарахував їх на всю вартість матеріальної складової біологічних активів, зовсім не врахувавши, яка з них у свій час була придбана з ПДВ, а яка - без.

Необхідність нарахування податкового зобов`язання виникає лише на вартість матеріальної складової (корми, ветеринарні препарати, послуги), яка була придбана з ПДВ відповідачем не спростовано в ході розгляду справи.

Щодо доводів апеляційної скарги Головного управління ДПС у Полтавській області в частині порушень податкового законодавства при списанні з балансу зіпсованих кормів, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення одного із видів діяльності ТОВ «Прогрес-НТ», а саме розведення та вирощування сільськогосподарських тварин, для забезпечення життєдіяльності яких здійснюється заготівля кормів (силосу, сінажу тощо) на підприємстві здійснювалось зберігання такого роду кормів згідно правил зберігання на відкритих площах в траншеях.

Згідно пояснень представника позивача, під час зберігання кормів внаслідок погодно-кліматичних умов певний відсоток їх псується та стає непридатним для згодовування худобі. Виникнення природних втрат сільськогосподарської сировини при провадженні господарської діяльності є неминучим, такі втрати обумовлені природними процесами, що не залежать від платника податків.

Псування кормів - це невід`ємна частина звичайного технологічного процесу їх зберігання на підприємстві, є наслідком природно-кліматичних та інших обставин, які не залежать від суб`єкта господарювання. Такий убуток відбувається на підприємстві регулярно, систематично, та позбавлений характеру одноразової дії. Більше того, зовнішній шар корму, який псується під впливом кліматичних факторів, забезпечує збереженість основної маси кормів, та таким чином виконує важливу захисну функцію в процесі зберігання основної маси корму, який використовується в господарській діяльності суб`єкта господарювання.

Водночас, всупереч твердженням відповідача, представником позивача зазначено, що в процесі господарської діяльності ТОВ «Прогрес-НТ» не утилізувало зіпсовані корми, а здійснювало їх переробку в добрива (шляхом змішування з гноєм тварин). В подальшому такі добрива вносилися ТОВ «Прогрес-НТ» на полях підприємства під сільськогосподарські культури, які позивачем вирощувались з метою отримання доходу.

При цьому, вартість зіпсованих кормів віднесено ТОВ "Прогрес-НТ" на збільшення собівартості продукції товариства, у той час як віднесення до рахунку 947 було бухгалтерською помилкою, у зв`язку з чим вказану бухгалтерську помилку виправлено платником самостійно /а.с. 387, т.2/.

Отже, зіпсовані корми не вибували з ланцюга господарської діяльності товариства, а використовувалися для виготовлення іншої продукції, яка в подальшому використовується в оподатковуваних операціях, пов`язаних з отриманням доходів, такі зіпсовані корми є такими, що призначені для використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності ТОВ Прогрес-НТ», а тому податкові зобов`язання з ПДВ згідно п. 185.1 ст.185 та п.198.5 ст.198 ПК України під час здійснення операцій з їх списання не нараховуються.

В листопаді-грудні 2016 через псування таких кормів, їх було списано (силос, сінаж) вартістю - 40825,64 грн, в т.ч. ПДВ 8165,13 грн, а в січні-травні, липні-серпні, жовтні-грудні 2017 року внаслідок псування списано кормів (силос, сінаж) вартістю 501704,64 грн, в т.ч. ПДВ 100340,91 грн.

На підтвердження обсягів такого псування позивачем до матеріалів справи долучено копії Наказу №03 ОД від 05 січня 2015 року "Про встановлення технологічних норм убутку (списання) грубих та соковитих кормів", а також актів про непридатність кормів, шляхових листів на вивезення списаних кормів /а.с. 314-386, т.2, 185-215, т.3/, чим підтверджено використання таких зіпсованих кормів ТОВ «Прогрес-НТ» в якості добрив на полях товариства.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи в повній мірі підтверджують факт використання зіпсованих кормів в якості добрив на полях товариства, тобто в межах його господарської діяльності.

Так, на підтвердження вказаного Верховний Суд в постанові від 19.06.2020 у справі №160/1446/19 зазначив, що якщо брак, псування, закінчення строку придатності частини придбаних товарів відбулось за об`єктивних (тобто без проявів недбалості), таких що не перебували в прямій залежності від платника податку на додану вартість причин, сама по собі утилізація таких товарів не може свідчити про негосподарський характер операції їх придбання та використання в господарській діяльності. Отже, якщо операції зі списання товарів та набуття ними статусу відходів поставлені в залежність від діяльності платника податків, яка обумовлена господарською, тобто такою що спрямована на отримання доходу, діяльністю у платника податку на додану вартість не виникає передбаченого п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України обов`язку щодо визначення зобов`язань з податку на додану вартість.

Якщо вартість втрат від виробничого браку товарів включається до вартості продажу іншої готової продукції (товарів/послуг), яка використовується в оподатковуваних операціях, пов`язаних з отриманням доходів, то вважається, що такі браковані товари призначаються для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника ПДВ, а тому податкові зобов`язання з ПДВ відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України під час здійснення операцій з їх списання не нараховуються.

Таким чином, при списанні товарів, що втратили споживчі властивості, зокрема зазначених зіпсованих кормів, податкові зобов`язання з ПДВ не нараховуються, оскільки вартість таких товарів включається до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об`єктом оподаткування ПДВ та пов`язані з отриманням ТОВ «Прогрес-НТ» доходу.

Аналогічний висновок викладено ДФС України в податкових консультаціях від 15.11.2018 №4838/6/99-99-15-03-02-15/ІПК /а.с. 388-391, т.2/, від 28.02.2020 №851/6/99-00-07-02-02-06/ІПК, які хоч і не є індивідуальними податковими консультаціями на запит позивача, однак містять консультацію щодо подібних правовідносин.

Колегія суддів вважає, що твердження відповідача про порушення ТОВ «Прогрес-НТ» вимог п.198.5 ст.198 ПК України за фактами списання зіпсованих кормів, внаслідок чого були занижені податкові зобов`язання з ПДВ не знайшло свого підтвердження в ході перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Крім того, як вірно звернув увагу суд першої інстанції відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 22.11.2019 № 000382504 форма "Р" в частині нарахування відповідачем за основним зобов`язанням з ПДВ 130360 грн (130590 - 230 = 130360 грн) та за штрафними санкціями 65180 грн (65180 грн - 115 грн + 65180 грн) /а.с. 171-173, т.3/. Остання вмотивована тим фактом, що під час подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ за жовтень 2017 року ТОВ "Прогрес-НТ" допущено помилку та занижено показники на 230,00 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає висновки відповідача про порушення ТОВ «Прогрес-НТ» приписів п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 ПК України, заниження податкових зобов`язань з ПДВ за 2016 рік у розмірі 84984 грн, за 2017-2018 роки - у розмірі 128663 грн і завищення суми бюджетного відшкодування на 8760,00 за серпень 2018 року - безпідставними, а прийняті на підставі них податкові повідомлення-рішення від 22.11.2019 №00038504 та №000382504 в частині нарахування відповідачем за основним зобов`язанням з податку на додану вартість 130360 грн та за штрафними санкціями 65180 грн. протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про правомірність податкового повідомлення рішення від 22 листопада 2019 року №000389504 форма «Н», слід зазначити, що останнім до ТОВ "Прогрес-НТ" застосовано штрафні санкції в порядку п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України, з огляду на відсутність складання/реєстрації податкових накладних на суму 156900 грн протягом граничного строку, що передбачено ст.201 ПК України.

З матеріалів справи встановлено, що підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення слугували висновки податкового органу про те, що ТОВ «Прогрес-НТ» мало виписати податкові накладні на суми ПДВ, донараховані відповідачем за вищевказаними фактами падежу молодняка худоби та списання зіпсованих кормів (силос, сінаж) в 2016, 2017 та 2018 роках.

Як зазначено вище, колегія суддів дійшла висновку, що доводи відповідача про допущення порушення ТОВ «Прогрес-НТ» вимог п.198.5 ст.198 ПК України за фактами списання падежу тварин та зіпсованих кормів, внаслідок чого товариством, на думку податкового органу, були занижені податкові зобов`язання з ПДВ - є безпідставними та необґрунтованими.

Оскільки загиблі тварини та зіпсовані корми не вибули з господарської діяльності ТОВ "Прогрес-НТ", що, в свою чергу, вказує на використання зазначених витрат в господарській діяльності суб`єкта господарювання, та усуває необхідність коригування шляхом донарахування зобов`язань з ПДВ, та, відповідно відсутність у позивача обов`язку складання і реєстрації податкових накладних на визначену контролюючим органом суму ПДВ.

Абзацом 1 п.120-1.2 ст.120-1 ПК України (в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного ППР) передбачено, що відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Згідно з абз. 2 п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Вищевказані норми передбачають притягнення до відповідальності окремо за фактом первинного виявлення контролюючим органом такого правопорушення за результатами проведеної перевірки та окремо у разі не проведення реєстрації вже після факту первинного накладення штрафу, як два окремі види відповідальності.

Штрафні санкції, передбачені абз. 2 п.120-1.2 ст.120-1 ПК України, носять похідний характер та застосовуються тільки у разі не здійснення реєстрації податкових накладних у встановлений 10-денний термін після отримання податкового повідомлення-рішення, яким на платника податку вже накладено штраф в порядку абз.1 п.120-1.2 ст.120-1 ПК України. Тобто застосуванню штрафу на підставі абз.2 п. 120-1.2 ст.120-1 ПК України обов`язково має передувати направлення контролюючим органом на адресу платника податків податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі абз.1 п. 120-1.2 ст.120-1 ГІК України.

Проте, відповідачем такої послідовності дій дотримано не було, оскільки ТОВ «Прогрес-НТ» після виявлення відсутності реєстрації податкових накладних було одразу ж притягнуто до відповідальності за абз. 2 п. 120-1.2 ст.120-1 ПК України. Податкове повідомлення-рішення на підставі абз. 1 п.120-1.2 ст.120-1 ГІК України відносно позивача відповідачем не приймалося, а тому встановлений абз. 2 пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України 10-денний строк реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у даному випадку ще не сплинув.

Отже, у відповідача відсутні були правові підстави для застосування до ТОВ «Прогрес-НТ» штрафних санкцій на підставі абз. 2 п. 120-1.2 ст.120-1 ПК України. Умови, передбачені абз. 2 п.120-1.2 ст.120-1 ПК України для притягнення ТОВ «Прогрес-НТ» до відповідальності на підставі даної норми не настали.

Аналогічного висновку дійшов Верховного Суду від 04.07.2019 у постанові по справі №807/367/18, в якій суд касаційної інстанції зазначав, що застосуванню до позивача штрафних санкцій на підставі абзацу 2 пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України має передувати направлення контролюючим органом на адресу платника податків податкового повідомлення-рішення та не здійснення платником протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання зазначеного податкового повідомлення-рішення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування, зазначених в абзаці першому пункту 120- 1.2 статті 120-1 ПК України.

Таким чином, таке податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегією суддів також критично оцінюється правомірність податкового повідомлення-рішення від 22.11.2019 №000384504 форма «ПС», яким до ТОВ "Прогрес-НТ" застосовано штрафні санкції в порядку ст.123 ПК України (нарахування штрафних санкцій за заниження податкових зобов`язань, виявлених в результаті податкової перевірки), оскільки з підстав зазначених вище у спірних відносинах встановлено відсутність факту заниження ТОВ "Прогрес-НТ" ПДВ по операціях у зв`язку із падежем молодняку худоби та списанням зіпсованих кормів, що виключає висновки податкового органу щодо порушення товариством вимог п.198.5 ст.198 ПК України, відтак і визначення відповідачем штрафних санкцій згідно ст.123 ПК України безпідставне, а отже податкове повідомлення-рішення від 22.11.2019 №000384504 - протиправне та підлягає скасуванню.

Крім того, колегія суддів наголошує, що посилання відповідача на узгодження нарахованих спірними податковими повідомленнями-рішеннями сум податкових зобов`язань шляхом їх сплати позивачем є помилковим, оскільки така сплата була здійснена з метою пришвидшення процедури завершення приєднання ТОВ "Прогрес-НТ" до позивача, про що наголошено у запереченні представника позивача на пояснення відповідача від 31.08.2021 /а.с. 1-3, т.4/.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 22.11.2019 № 000389504 форма "Н", №000384504 форма "ПС" та № 000382504 форма "Р" в частині нарахування відповідачем за основним зобов`язанням з податку на додану вартість 130360 грн та за штрафними санкціями 65180 грн, № 000383504 форма "В1" суб`єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, чим порушив законні інтереси платника податків.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 року по справі № 440/4020/21 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 по справі № 440/4020/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя З.О. КононенкоСудді В.А. Калиновський О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 23.05.2022 року