Постанова

від 18.05.2022 по справі 202/55/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4047/22 Справа № 202/55/22 Суддя у 1-й інстанції - Мачуський О.М. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Максюти Ж.І.

суддів Свистунової О.В., Пищиди М.М.

за участю секретаря Панасенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального позашкільного навчального закладу "Дитяча юнацька-спортивна школа № 9 міжнародного гросмейстера О.С. Мороза" про визнання протиправним наказу про відсторонення від посади, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Комунального позашкільного навчального закладу «Дитячо-юнацька спортивна школа № 9 ім. міжнародного гросмейстера О.С. Мороза» про визнання протиправним наказу про відсторонення від посади.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він працює в Комунальному позашкільному навчальному закладі «Дитячо-юнацька спортивна школа № 9 ім. міжнародного гросмейстера О.С. Мороза» на посаді старшого тренера-викладача з шашок. 01 грудня 2021 року його було ознайомлено з наказом від 01.12.2021 року № 69-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ». В наказі зазначено, що відстороняючи ОСОБА_1 від роботи, директор керувалась статтею 46 КЗпП, частиною 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційній хвороб» від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ, наказом МОЗ «Про затвердження переліку професій, виробництва та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року № 2153, пунктом 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 року № 1236.

Даний наказ позивач вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню, з наступних причин. Зазначене в оспорюваному наказі мотивування не є підставою для відсторонення позивача від роботи, оскільки не обґрунтовується належним чином нормами Закону, а відтак не відповідає принципу верховенства права. У свою чергу, відсторонення від роботи працівника є обмеженням, гарантованого Конституцією України, права кожного на працю. На момент видання наказу про відсторонення від роботи та на момент подання позовної заяви до суду указу Президента України, затвердженого Верховною Радою України, про запровадження воєнного чи надзвичайного стану в Україні або на окремих її місцевостях, що було б підставою для встановлення окремих обмежень прав і свобод, не було. Наказ відповідача порушує міжнародні та національні правові стандарти у сфері захисту права на працю.

Відсторонення працівника від роботи може відбуватися лише у порядку, встановленому законом, а саме: відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України від 06.04.2000 р. № 1645-III «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ч. 2 с;т. 27 Закону України від 24.02.1994 р. № 4004-ХІІ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» у їх сукупності. При цьому, відповідач, видаючи наказ про відсторонення позивача від роботи, всупереч міжнародно-правовим зобов`язанням України за ст. 4 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, а також всупереч вимогам, встановленим у ч. 1 ст. 64, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 19 Конституції України, керувався виключно: ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 р. № 1645-ІИ. Однак, закріплені в цих Законах правові норми не дають роботодавцю законної підстави для відсторонення позивача від роботи по причині відсутності щеплення від COVID- 19, тим більше - без збереження заробітної плати. Відмова позивача пройти вакцінування від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, у вигляді письмового звернення, була надана керівництву закладу, де він працює. Позивач зазначає, що ця відмова є його обміркованим та зваженим рішенням, прийнятим на підставі детального і всебічного вивчення питань, пов`язаних з вакцинацією, і цілком відповідає нормам чинного законодавства України.

Враховуючи наведене, позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ директора Комунального позашкільного навчального закладу «Дитячо-юнацька спортивна школа № 9 ім. міжнародного гросмейстера О.С. Мороза» від 01.12.2021 року № 69-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » та зобов`язати Комунальний позашкільний навчальний заклад «Дитячо-юнацька спортивна школа № 9 ім. міжнародного гросмейстера О.С. Мороза» допустити ОСОБА_1 до роботи, з виплатою останньому невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи.

Рішенням Індустріальногорайонного судум.Дніпропетровська від01березня 2022року узадоволенні позовнихвимог ОСОБА_1 до Комунальногопозашкільного навчальногозакладу «Дитячо-юнацькаспортивна школа№ 9ім.міжнародного гросмейстераО.С.Мороза» провизнання протиправнимнаказу провідсторонення відпосади відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не мав законних підстав для його відсторонення в розумінні ст. 46 КЗпП України оскільки щеплення від COVID-19 не віднесене до обов`язкових щеплень, а відсутність щеплення або ж довідки про абсолютні протипоказання, виключає можливість позивача взагалі будь-коли повернутися до виконання своїх посадових обов`язків. Апелянт наполягає на тому, що ст. 46 КЗпП України не передбачає такої підстави для відсторонення працівника від роботи, як відмова працівника від щеплення, яке перебуває в стадії клінічних випробувань.

Також зазначає, що судом при винесенні рішенні не було прийнято до уваги те, що санітарно-епідеміологічна служба України не внесла подання про відсторонення ОСОБА_1 від роботи або іншої діяльності, оскільки це є однією з обов`язкових умов встановленого законом порядку відсторонення від виконання роботи працівника в разі необґрунтованої відмови від щеплення.

Представник Комунального позашкільного навчального закладу "Дитяча юнацька-спортивна школа №9 міжнародного гросмейстера О.С. Мороза"(відповідача) подала відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апелянтом подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій просить суд не брати до уваги доводи відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, оскільки вони є необгрунтованими та не спростовують позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 12 червня 2018 року позивач ОСОБА_1 прийнятий на посаду тренера-викладача з шашок Комунального позашкільного навчального закладу «Дитячо-юнацька спортивна школа № 9 ім. міжнародного гросмейстера О.С. Мороза»

02.09.2019 року ОСОБА_1 переведено на посаду старшого тренера викладача зазначеного навчального закладу, що підтверджується належним чином завіреною копією трудової книжки серії НОМЕР_1 .

08 листопада 2021 року директором Комунального позашкільного навчального закладу «Дитячо-юнацька спортивна школа № 9 ім. міжнародного гросмейстера О.С. Мороза» складено особисте повідомлення ОСОБА_1 № 2 від 08.11.2021 року "Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19", згідно з яким відповідач повідомляє, що з 08.11.2021 року на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення проти COVID-19 обов`язкове для працівників КПНЗ «ДЮСШ №9 ім. міжнародного гросмейстера О.С. Мороза» ДМР, просить позивача до 01 грудня 2021 року включно, надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 року № 595.

Також позивачу повідомлено, що у випадку ненадання вказаних документів у встановлений строк, 01.12.2021 року його відсторонять від роботи без збереження заробітної плати.

Другий примірник даного Повідомлення позивач ОСОБА_1 отримав 08.11.2021 рок, що підтверджується його особистим підписом у Повідомленні та не оспорювалось сторонами в ході розгляду справи.

Відповідно до Акту від 01.12.2021 року, складеного та підписаного працівниками КПНЗ «ДЮСШ №9 ім. міжнародного гросмейстера О.С. Мороза» ДМР, а саме: директором ОСОБА_2 , заступником директора з навчально-тренувальної роботи ОСОБА_3 та заступником директора адміністративно-господарчої частини ОСОБА_4 , на питання директора закладу ОСОБА_2 щодо наявності у ОСОБА_1 будь-яких документів щодо вакцинації, а саме: ковід-сертифікату, медичної довідки щодо протипоказань вакцинації, останній повідомив, що такі документи у нього відсутні.

01 грудня 2021 року, керуючись статтею 46 КЗпП, частиною 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційній хвороб» від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ, наказом МОЗ «Про затвердження переліку професій, виробництва та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року № 2153, пунктом 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 року № 1236, директором КПНЗ «ДЮСШ №9 ім. міжнародного гросмейстера О.С. Мороза» ДМР ОСОБА_2 видано наказ № 69-К від 01.12.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », відповідно до якого ОСОБА_1 , старшого тренера-викладача з шашок, відсторонено від роботи з 01.12.2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19, без збереження забортної плати.

З даним наказом позивач був ознайомлений 01.12.2021 року.

24 грудня 2021 року ОСОБА_1 подав до КПНЗ «ДЮСШ №9 ім. міжнародного гросмейстера О.С. Мороза» ДМР заяву вх. № 12, в якій зазначив, що заявляє про незаконність наказу про відсторонення його від роботи № 69-К від 0.12.2021 року та неприпустимість примушування до вакцинації від корона вірусної хвороби COVID-19 під загрозо такого відсторонення. Також ОСОБА_1 просив негайно припинити неправомірні дії відносно нього і забезпечити можливість виконувати посадові обов`язки, відповідно до укладеного трудового договору.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку, держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізувала свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей, а тому право позивача на працю у шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено, з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовивився від обов`язкового щеплення.

Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Керівник навчального закладу директор Комунального позашкільного навчального закладу «Дитячо-юнацька спортивна школа № 9 ім. міжнародного гросмейстера О.С. Мороза», діяла в межах покладених на неї обов`язків, щодо забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», та правомірно прийняла рішення про тимчасове відсторонення від роботи ОСОБА_1 .

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, які повністю узгоджуються з вимогами діючого законодавства, та регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Вільний вибір передбачає різноманітність умов праці, проте сталими (обов`язковими) є гарантії захисту працівника від незаконного звільнення за будь-яких умов праці. Незалежно від підстав виникнення трудових правовідносин держава зобов`язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для реалізації трудових правовідносин на рівні закону, а відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод працівника. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (абзаци перший і п`ятий підпункту 2.2 пункту 2, абзац дванадцятий пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою ОСОБА_5 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019).

При цьому у статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року N 1645-III чітко визначено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом. Тобто відмова цих працівників від обов`язкових профілактичних щеплень має відбутись саме у такому порядку, який встановлений законом.

Отже, із змісту ст. 12 цього Закону вбачається, що відсторонюються від виконання робіт працівники у разі, коли вони від обов`язкових профілактичних щеплень відмовилися або ухилилися саме у порядку, встановленому законом.

Організацію і проведення профілактичних щеплень врегульовано Положенням про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України 16 вересня 2011 року № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 11 серпня 2014 № 551).

Згідно з цим Положенням встановлено, що організація діяльності щодо проведення щеплень покладається на керівника закладу охорони здоров`я (далі - ЗОЗ) або на фізичну особу - підприємця, яка одержала ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики (далі - ФОП), в установленому законодавством порядку. Профілактичні щеплення здійснюються в пунктах щеплень, які можуть бути постійними або тимчасовими. Щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами/анатоксинами згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 серпня 2014 року № 551), та інструкціями із застосування вакцини або анатоксину, затвердженими в установленому порядку. Відповідальним за проведення профілактичних щеплень є керівник ЗОЗ або ФОП. Порядок проведення профілактичних щеплень визначається наказом з чітким визначенням відповідальних осіб і функціональних обов`язків медичних працівників, які братимуть участь у їх проведенні. Обсяги профілактичних щеплень узгоджуються із Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у липні - серпні кожного року. Для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою: в усній або письмовій формі запрошують до ЗОЗ або до місця надання медичних послуг ФОП осіб, які підлягають щепленню (при щепленні неповнолітніх запрошують також батьків або інших законних представників, що їх замінюють), у день, визначений для проведення щеплень. Медичний огляд перед щепленням є обов`язковим. При виявленні негативних змін у стані здоров`я особи призначається додаткове медичне обстеження згідно з чинними протоколами надання медичної допомоги особам відповідно до медичних показань. У медичній документації здійснюється відповідний запис лікаря про дозвіл на проведення щеплення та вкладається форма № 063-2/о.

Профілактичні щеплення мають проводитися лише у пунктах щеплення. Запис про проведене щеплення робиться в одній з таких форм: № 097/о; № 112/о; № 025/о; № 003/о. Крім того, вказуються такі дані: торговельна назва вакцини/анатоксину, назва виробника, доза, серія, термін придатності вакцини/анатоксину. У разі використання імпортної вакцини/анатоксину зазначається оригінальне найменування українською мовою. Внесені до медичної облікової документації дані щодо щеплення засвідчуються підписом лікаря. Після проведення профілактичного щеплення повинно бути забезпечене медичне спостереження (нагляд за особою протягом певного часу після введення вакцини/анатоксину) протягом терміну, визначеного інструкцією про застосування відповідної(го) вакцини/анатоксину. Якщо в інструкції про застосування вакцини/анатоксину не вказано термін спостереження, особа, якій було проведено щеплення, повинна перебувати під наглядом медичного працівника не менше 30 хвилин після вакцинації. У відповідних формах медичної облікової документації (№ 097/о, № 112/о, № 025-1/о, № 025/о, № 003/о) необхідно відмітити характер і терміни у разі виникнення загальних або місцевих реакцій та провести їх реєстрацію згідно з Порядком здійснення фармаконагляду, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27 грудня 2006 року № 898, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 січня 2007 року за № 73/13340 (в редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 26 вересня 2016 року № 996). У разі виявлення медичних протипоказань до щеплень відповідно до Переліку медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 11 серпня 2014 року № 551, особа направляється на комісію з питань щеплень, створену наказом по ЗОЗ. Для вирішення складних та суперечливих питань щодо проведення щеплень наказом Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій створюється комісія з питань щеплень при обласному або міському ЗОЗ. Особи з хронічними захворюваннями в стадії ремісії за висновком комісії з питань щеплень можуть бути вакциновані в умовах стаціонару.

Пунктом 17 Положення чітко встановлено, що факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз`яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою № 063-2/о, підписується як громадянином (при щепленні неповнолітніх - батьками або іншими законними представниками, які їх замінюють), так і медичним працівником.

Згідно з п. 18 Положення, у кожному пункті щеплень повинні бути інструкції із застосування всіх медичних імунобіологічних препаратів, що використовуються для проведення щеплень (у тому числі тих, які не входять до переліку обов`язкових), протоколи надання медичної допомоги при невідкладних станах відповідно до чинних нормативів, підготовлені набори лікарських засобів та вироби медичного призначення для надання медичної допомоги при невідкладних станах, а також аптечки для надання термінової медичної допомоги медичним працівникам та технічному персоналу.

З вищезазначеного вбачається, що обов`язковому медичному щепленню особи передує її медичний огляд перед щепленням, що є обов`язковим. Окрім того, для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою: в усній або письмовій формі запрошують до закладу охорони здоров`я або до місця надання медичних послуг, осіб, які підлягають щепленню (при щепленні неповнолітніх запрошують також батьків або інших законних представників, що їх замінюють), у день, визначений для проведення щеплень. Крім того, про проведене щеплення робиться запис у відповідній документації, а факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз`яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою № 063-2/о, підписується як громадянином, так і медичним працівником.

Отже, законодавством визначено порядок проведення профілактичних щеплень, а також передбачено порядок, згідно з яким встановлюється та оформлюється документально факт відмови особи від проведення щеплення.

Згідно із частинами 1-3 ст. 12, частинами 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак, згідно з Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153, який набрав чинності 8 листопада 2021 року, працівники закладів освіти обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають лише на період дії карантину.

Статтею 5 Закону України «Про охорону здоров`я в Україні» («Охорона здоров`я - загальний обов`язок суспільства та держави») встановлено, що державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема, при виконанні робіт і наданні послуг, а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються як на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадян, так і на органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності.

Статтею 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачено, що органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов`язані забезпечувати своєчасне проведення масових профілактичних щеплень, дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних, інших необхідних санітарних і протиепідемічних заходів. У разі загрози виникнення або поширення особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) або радіаційних уражень відповідними головними державними санітарними лікарями на окремих територіях можуть запроваджуватися позачергові профілактичні щеплення, інші санітарні заходи відповідно до закону.

Зазначені положення Закону свідчать про те, що на відповідача, який є роботодавцем позивача, також покладено обов`язок забезпечити своєчасне проведення заходів, пов`язаних з проходженням працівниками обов`язкового профілактичного щеплення.

Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 встановлено, що керівникам підприємств, установ та організацій належить забезпечити відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Тобто цією постановою фактично передбачено згідно з положеннями ст. 46 КЗпП України та ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» саме по собі відсторонення від роботи як таке працівників у разі їх відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень (тобто такий випадок), а на керівників підприємств, установ, організацій покладено обов`язок саме забезпечити відсторонення від роботи.

Проте, ні цією постановою Кабінету Міністрів України, ні КЗпП України, зокрема, статтею 46 Кодексу, ні ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» не передбачено, у який саме спосіб (згідно з якою процедурою) керівники установ мають забезпечити відсторонення працівників, та не встановлено конкретного порядку відсторонення працівника від роботи у разі відмови чи ухилення у встановленому законом порядку від обов`язкових профілактичних щеплень, у тому числі від обов`язкового профілактично щеплення проти COVID-19.

В Україні немає окремого закону, який би передбачав сам порядок (процедуру) відсторонення працівника від роботи у разі відмови чи ухилення його у встановленому законом порядку від встановленого законодавством обов`язкового профілактично щеплення саме проти COVID-19.

Однак, на рівні національного законодавства процедура відсторонення працівника від роботи у разі відмови чи ухилення у встановленому законом порядку від обов`язкових профілактичних щеплень встановлена Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Згідно із ст. 7 цього Закону, підприємства, установи і організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я; негайно інформувати органи державної санітарно-епідеміологічної служби про надзвичайні події і ситуації, що становлять загрозу здоров`ю населення, санітарному та епідемічному благополуччю.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 цього ж Закону обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Відповідно до ст. 31 цього ж Закону посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України є головні державні санітарні лікарі та їх заступники, інші працівники державної санітарно-епідеміологічної служби України, уповноважені здійснювати державний санітарно-епідеміологічний нагляд згідно з цим Законом.

Порядок внесення посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України подання про відсторонення осіб від роботи згідно з Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», а також форма подання та терміни відсторонення встановлені Інструкцією про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи та іншої діяльності, що затверджена наказом МОЗ від 14 квітня 1995 року № 66, із змінами, внесеними згідно з наказом МОЗ від 30 серпня 2011 року № 544.

Згідно з п. 2.3 Інструкції подання - це письмовий організаційно-розпорядчий документ державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов`язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.

Підставою для внесення подання можуть бути дані з акта перевірки об`єкта, довідка медичних закладів тощо (п. 2.4. Інструкції).

Відповідно до п. 2.5. Інструкції подання складають у двох примірниках, один з яких направляється роботодавцю, що зобов`язаний забезпечити його виконання, а другий зберігається у посадової особи, яка внесла подання.

Пунктом 1.2.5 п. 1.2. Інструкції визначено, що особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються, зокрема, окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року.

Отже, законодавством встановлено, що відсторонення (не допущення) працівника, який ухиляється від обов`язкового щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, здійснюється керівником установи за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби (головних державних санітарних лікарів (їх заступників).

Наявність постанови Кабінету Міністрів України, якою передбачено відсторонення від роботи працівників у разі відмови чи ухилення від проходження обов`язкового щеплення і у якій є посилання на ст. 46 КЗпП України та на ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» не може бути підставою для недотримання керівником установи під час такого відсторонення працівника від роботи вимог Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Таким чином, суд першої інстанції дав належну правову оцінку наявним у справі доказам та з урахуванням всіх обставин у справі правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягали застосуванню, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: О.В. Свистунова

М.М. Пищида