Ухвала

від 23.11.2022 по справі 202/55/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

23 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 202/55/22

провадження № 61-6407св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - комунальний позашкільний навчальний заклад «Дитяча юнацька-спортивна школа № 9 міжнародного гросмейстера О. С. Мороза»;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2022 року у складі судді Мачуського О. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2022 рокуу складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Свистунової О. В., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального позашкільного навчального закладу «Дитячо-юнацька спортивна школа № 9 ім. міжнародного гросмейстера О. С. Мороза» (далі - КПНЗ «ДЮСШ № 9 ім. міжнародного гросмейстера О. С. Мороза» про визнання протиправним наказу про відсторонення від посади та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що він працює у КПНЗ «ДЮСШ № 9 ім. міжнародного гросмейстера О. С. Мороза» на посаді старшого тренера-викладача з шашок.

01 грудня 2021 року його було ознайомлено з наказом від 01 грудня 2021 року № 69-к про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати через відсутність щеплення від COVID-19.

Вважав цей наказ незаконним, оскільки відсторонення працівника від роботи є обмеженням гарантованого статтею 43 Конституції України права кожного на працю. Лише в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень, проте на момент видання оспорюваного наказу та на момент подання позовної заяви до суду відповідного указу Президента України, затвердженого Верховною Радою України, про запровадження воєнного чи надзвичайного стану в Україні або на окремих її місцевостях, що було б підставою для встановлення окремих обмежень прав і свобод, не було. Наказ відповідача порушує міжнародні та національні правові стандарти у сфері захисту права на працю. Відсторонення працівника від роботи може відбуватися лише у порядку, встановленому законом, а саме: відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини другої статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» у їх сукупності. При цьому, відповідач, видаючи наказ про відсторонення від роботи, керувався виключно статтею 46 КЗпП України та частиною другою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» Однак, закріплені в цих Законах правові норми не дають роботодавцю законної підстави для відсторонення працівника від роботи по причині відсутності щеплення від COVID-19, тим більше - без збереження заробітної плати.

Вказував, що відмова пройти вакцінування від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, у вигляді письмового звернення була надана керівництву закладу. Ця відмова є його обміркованим та зваженим рішенням, прийнятим на підставі детального і всебічного вивчення питань, пов`язаних з вакцинацією, і цілком відповідає нормам чинного законодавства України.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним та скасувати наказ директора КПНЗ «ДЮСШ № 9 ім. міжнародного гросмейстера О. С. Мороза» від 01 грудня 2021 року № 69-к про відсторонення його від роботи; зобов`язати КПНЗ «ДЮСШ № 9 ім. міжнародного гросмейстера О. С. Мороза» допустити його до роботи з виплатою невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізувала свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей, а тому право позивача на працю у шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено, з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовився від обов`язкового щеплення.

Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Керівник навчального закладу КПНЗ «ДЮСШ № 9 ім. міжнародного гросмейстера О. С. Мороза» діяв у межах покладених на нього обов`язків щодо забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», та правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення від роботи ОСОБА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що згідно з Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153, який набрав чинності 08 листопада 2021 року, обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники закладів освіти на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби. Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» встановлено, що керівникам підприємств, установ та організацій належить забезпечити відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Таким чином, відсторонивши позивача від роботи, КПНЗ «ДЮСШ № 9 ім. міжнародного гросмейстера О. С. Мороза» діяв у спосіб та в межах повноважень, передбачених законом, зокрема частиною другою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та статтею 46 КЗпП України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У липні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2022 року й ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідження судами належним чином зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що за змістом пункту 6 частини першої статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та виданої на виконання цього закону Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 квітня 1995 року № 66 (зі змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30 серпня 2011 року № 544), відсторонення осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, повинно відбуватись лише за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби, що зроблено не було. Таким чином, відсторонення працівника від роботи може відбуватися лише у порядку, встановленому законом, а саме: відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини другої статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» у їх сукупності.

При вирішенні спору суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, посилався на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» від 28 квітня 2021 року, офіційного перекладу якого Міністерство юстиції України не має, отже судом застосовано вільний переклад цього рішення, зокрема, пункту 306, що є неприпустимим.

Крім того, суд першої інстанції посилався на постанову Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19, у який зроблено висновок, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто було виправданим.

Разом з тим, фактичні обставини справи № 331/5291/19 є відмінними від справи, що переглядається.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

2. Мотивувальна частина

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 03 серпня 2022 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду справу № 130/3548/21 за позовом ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Укрзалізниця» про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частин третьої, п`ятої статті 403 ЦПК України.

Ухвалу суд касаційної інстанції мотивував тим, що національне законодавство з питань відсторонення від роботи у зв`язку з ухиленням від профілактичних щеплень та запроваджене підзаконними актами регулювання відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, нечітке та суперечливе:

- стаття 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлює загальне правило, що у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт, але водночас допускає, що профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань;

- у частині другій статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень працівники відсторонюються від виконання робіт у порядку, встановленому законом;

- абзац шостий частини першої статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та Інструкція про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 квітня 1995 року № 66, вимагають наявності подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби для того, щоб усунути від роботи працівника, який ухиляється від обов`язкового щеплення;

- підпункт 2 пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова КМУ № 1236), передбачає забезпечити керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, виданий закладом охорони здоров`я. Тобто фактично допускається відсторонення працівника без такого подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби і виключає застосування Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»;

- відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року № 348 «Деякі питання Державної санітарно-епідеміологічної служби» Державну санітарно-епідеміологічну службу ліквідовано, але не всі її повноваження перейшли до Державної установи «Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України», Державної служби України з питань праці чи Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Отже колегія суддів Касаційного цивільного суду дійшла висновку про наявність виключної правової проблеми у цій категорії справ, оскільки на розгляді першої та апеляційної інстанцій перебуває значна кількість справ, пов`язаних з визнанням незаконним наказу про відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за період відсторонення від роботи. Єдиної практики з вирішення цього питання немає.

Для забезпечення сталості та формування єдиної правозастосовчої практики з розгляду подібних справ, справу передала на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення таких питань:

(1) чи є правомірним, без прийняття органом законодавчої влади відповідного закону, шляхом прийняття підзаконних актів, встановлення обмежень права на працю в наказі Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» (далі - Наказ МОЗ, Перелік № 2153) та Постанові КМУ № 1236, яке полягає в встановленні обов`язковості профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 для певних працівників та запровадженні спеціального порядку відсторонення від роботи працівників, які відмовились або ухилились від профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2;

(2) чи є порушенням вимоги рівності конституційних прав та дискримінаційним встановлення додаткових обмежень в Переліку № 2153, що полягають в обов`язковості профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2працівникам: центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, в тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності та встановлення обов`язку в Постанові КМУ № 1236 керівників державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій здійснювати відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2(враховуючи що, наприклад, на працівників юридичних осіб приватного права чи інших працівників такі обмеження не поширюються);

(3) чи є національне законодавство (Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Інструкція про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності Перелік № 2153 та Постанова КМУ № 1236) з питань відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, таким, що дозволяє особі прогнозувати наслідки своєї її поведінки та яким чином мають застосовуватися норми цих правових актів, з урахуванням того, що в них передбачене різне і всупереч Конституції України правове регулювання.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07 вересня 2022 року справу № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) прийнято та призначено до розгляду.

У справі, яка переглядається 202/55/22, правовідносини є подібними з тими, що є предметом спору у справі № 130/3548/21.

Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України визначено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі).

Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 130/3548/21 (провадження № 61-4479св22).

Керуючись статтями 252, 253, 260, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі 202/55/22 за позовом ОСОБА_1 до комунального позашкільного навчального закладу «Дитяча юнацька-спортивна школа № 9 міжнародного гросмейстера О. С. Мороза» про визнання протиправним наказу про відсторонення від посади та зобов`язання вчинити певні дії, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович