Рішення

від 18.05.2022 по справі 607/23129/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.05.2022 Справа №607/23129/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого В.М. Братасюка

за участі секретаря судового засідання М.О. Мокрій

представника позивача Чайковського В.В., відповідачки ОСОБА_1 , представника третьої особи Васильєвої Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі у загальному провадженні цивільну справу за позовною заявою Виконавчого комітету Тернопільської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа Комунальний заклад Тернопільської міської ради Тернопільський міський центр соціальних служб про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває позов Виконавчого комітету Тернопільської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа Комунальний заклад Тернопільської міської ради Тернопільський міський центр соціальних служб про позбавлення батьківських прав стосовно дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнення аліментів.

Вимогу мотивує тією обставиною, що малолітня ОСОБА_2 перебуває на обліку служби у справах дітей управління сімї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, як дитина, котра опинилася в складних життєвих обставинах, фізично знаходиться в центрі соціально - психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей Тернопільської ОДА. Підставою взяття на обліку є ухиляння матері від виконання батьківських обов`язків впродовж тривалого проміжку часу, відсутність реакції матері на проведену з нею профілактичну роботу щодо необхідності зміни ставлення до виховання доньки, свідоме нехтування відповідачкою власними батьківськими обов`язками.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просить задовольнити з мотивів, викладених у позовній заяві.

Відповідачка в судове засідання з`явилася. Мотивованого відзиву на позов не направила за юридичною необізнаністю. Щодо позбавлення його батьківських прав стосовно доньки заперечила, пояснила суду, що опинилася в складних життєвих обставинах, була без роботи і зловживала алкоголем; бажає здійснювати батьківські права стосовно дитини та брати участь в її утриманні та вихованні. Виправдань власній поведінці не має, проте просить надати шанс бути з донькою і має надію на покращення матеріального становища та відновлення з донькою нормальних відносин матері і дитини.

Третя особа забезпечила явку в судове засідання повноважного представника, котрий підтримав позовні вимоги та навісний у справі висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав, у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи Суд встановив наступні обставини.

Відповідно до свідоцтва про народження, виданого Буданівською сільською радою Теребовлянського району Тернопільської області 22.12.2011 року, серія НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Дитина ОСОБА_2 проживає з матір`ю ОСОБА_1 та її співмешканцем ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 .

Батько дитини ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 ).

Малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку служби у справах дітей управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, як дитина, яка опинилась в складних життєвих обставинах (наказ №191 від 07.12.2020 року). Підставою взяття на облік є ухиляння матері від виконання батьківських обов`язків.

Фізично дитина знаходиться на перебуває на утриманні в центрі соціально - психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей Тернопільської ОДА

Питання неналежного виконання батьківських обов`язків стосовно доньки неодноразово розглядалось на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини, а саме: 05.06.2020 року, 30.06.2020 року, 31.07.2020 року, 26.08.2020 року, 26.11.2020 року. ОСОБА_1 зобов`язано офіційно влаштуватись на роботу, створити належні умови проживання, добросовісно виконувати обов`язки по догляду та утриманню дитини.

Періодично здійснювались візити в сім`ю за місцем проживання, а саме: 26.05.2020 року, 08.07.2020 року, 11.08.2020 року, 28.10.2020 року, 10.11.2020 року, 08.12.2020 року, 11.02.2021 року, 11.03.2021 року, 20.04.2021 року, 05.08.2021 року, 05.10.2021 року проводилась відповідна профілактична робота.

У ході візитів за місцем проживання неодноразово проводилися профілактичні бесіди з ОСОБА_2 щодо зміни ставлення до виконання батьківських обов`язків, створення сприятливих умов для всебічного та гармонійного розвитку дитини. Однак, мати не виконувала рекомендації та поради спеціалістів служби у справах дітей, фахівців з соціальної роботи Тернопільського міського центру соціальних служб.

Окрім цього, про неналежне виконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 стосовно доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідчить те, що дитина перебувала на обліку служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради з жовтня 2015 року по травень 2018 року, як дитина, що опинилась в складних життєвих обставинах. З 05.10.2015 року по 11.12.2015 року Надія перебувала в центрі соціально - психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Тернопільської обласної державної адміністрації. З 16.03.2016 року по 21.09..2017 року дитина перебувала в комунальній установі Тернопільської обласної ради «Тернопільський обласний спеціалізований будинок дитини». З 08.03.2020 року по листопад 2020 року дитину повторно влаштовано в центр соціально- психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Тернопільської обласної державної адміністрації.

Відповідно до інформації центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Тернопільської обласної державної адміністрації від 18.10.2021 року №158, 14.10.2021 року працівниками поліції в заклад доставлена ОСОБА_2 , оскільки мати ОСОБА_1 зловживає алкоголем, веде аморальний спосіб життя, перебування дитини в сім`ї загрожує її життю та здоров`ю.

Відповідно до листа Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №25 від 21.10.2021 року №152, ОСОБА_2 перебуває в складних життєвих обставинах, мати дитини не працює, вихованням доньки не займається, має алкогольну залежність, матеріальний добробут сім`ї низький. Мати до школи не приходить, справами доньки не цікавиться, батьківські збори та консультації не відвідує. Взаємовідносини між матір`ю та дитиною напружені.

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини від 22.10.2021 року №41 1, службі у справах дітей управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради доручено підготувати проект рішення про затвердження висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на засідання комісії не з`явилась, про причину неявки не повідомила, хоча була проінформована про розгляд питання та запрошена на засідання комісії належним чином.

Відповідно до інформації Тернопільського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , складено протокол за частиною 1 статті 184 кодексу України про адміністративні правопорушення від 25.10.2021 року.

Відповідно до листа Комунального закладу Тернопільської міської ради Тернопільський міський центр соціальних служб від 03.11.2021 року №442, сім`я ОСОБА_1 перебувала на соціальному супроводі з 22.12.2020 року по 24.06.2021 року. Під час здійснення соціального супроводу надавалась допомога в оформленні необхідних документів для отримання державної допомоги та пільг. З ОСОБА_1 систематично проводились профілактичні бесіди щодо виховання дитини. В помешканні часто знаходились сторонні люди, які зловживали алкоголем. ОСОБА_2 часто ночувала у сторонніх людей, через неприпустиму поведінку матері та її співмешканця. ОСОБА_1 не виявляла бажання працювати, належним чином забезпечувати виховання та розвиток дитини, систематично ігнорувала рекомендації фахівця із соціальної роботи.

01.12.2021 року прийняте рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1094 про затвердження висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав.

Відповідно до інформації центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Тернопільської обласної державної адміністрації від 06.12.2021 року №200, за час перебування ОСОБА_2 в закладі з 14 жовтня 2021 року, мати дитини відвідувала доньку п`ять разів. Зустрічі тривали до п`яти хвилин, зовнішній вигляд ОСОБА_1 був не завжди охайний. Під час зустрічей між мамою і донькою не спостерігалось теплих довірливих стосунків. ОСОБА_1 не цікавилась станом здоров`я та навчанням дитини, не ініціювала розмови щодо можливості повернення дівчинки в сім`ю. Після проведених бесід з ОСОБА_2 , з`ясовано, що вона не має бажання повертатись до матері, оскільки розуміє, що мати продовжуватиме зловживати алкоголем.

Зазначені факти, як кожен окремо так і в сукупності, свідчать про свідоме усунення та нехтування матір`ю своїх обов`язків, ухиляння від виконання батьківських обов`язків по догляду та утриманню малолітньої дитини.

Відповідачка визнала зазначені обставини, пояснила, що опинилася в складних життєвих обставинах, була без роботи і зловживала алкоголем; бажає здійснювати батьківські права стосовно дитини та брати участь в її утриманні та вихованні. Виправдань власній поведінці не має, проте просить надати шанс бути з донькою і має надію на покращення матеріального становища та відновлення з донькою нормальних відносин матері і дитини.

В судовому засіданні малолітня дитина ОСОБА_2 2011 р.н., в присутності запрошеного лікаря психолога, з причини образи до матері, зумовленого поганим ставленням до виконання материнських обов`язків, не змогла висловити думку щодо доцільності позбавлення ОСОБА_1 материнських прав.

Вирішуючи спір видається необхідним зазначити наступне.

Дитинство в Україні охороняється державою (частина третя статті 51 Конституції України). Пріоритетом у правовому регулюванні сімейних відносин є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (частина друга статті 1, частина третя статті 5 Сімейного Кодексу України. Ратифікувавши у 1991 році Конвенцію про права дитини, Україна визнала, що дитині для повного і гармонійного розвитку особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та розуміння.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.164 Сімейного Кодексу України мати, батько можуть бути позбавленні судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Пунктом 6 ч.1 ст.3 Цивільного Кодексу України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах справедливості, добросовісності та розумності.

Ухилення від виконання юридичного обов`язку - завжди є актом свідомої поведінки, коли особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пленум Верховного Суду України в Постанові №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та про поновлення батьківських прав», наголошує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом.

Як наголошує ЄСПЛ у рішенні від 18 грудня 2010 року у справі «Савіни проти України» (заява № 39948/06):

«47. Суд повторює, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі "МакМайкл проти Сполученого Королівства" (McMichael v. the United Kingdom) від 24 лютого 1995 року, п. 86, серія A, N 307-B). Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не "згідно із законом", не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися "необхідним у

демократичному суспільстві" (див. згадане вище рішення у справі МакМайкла, п. 87).

48. Визначаючи, чи було конкретне втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8

Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8 (див., наприклад, справи "Кутцнер проти Німеччини" (Kutzner v. Germany), N 46544/99 п. 65, ЄСПЛ 2002-I, та "Зоммерфельд проти Німеччини" (Sommerfeld v. Germany), [GC], N 31871/96, п. 66, ЄСПЛ 2003-VIII).

49. Суд також повторює, що, хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (див., наприклад, справу "Ньяоре проти Франції" (Gnahore v. France), N 40031/98, п. 59, ECHR 2000-IX). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (див., наприклад, справу "Скоццарі та Дж`юнта проти Італії" (Scozzari Giunta v. Italy), [GC], NN 39221/98 і 41963/98, п. 148, ЄСПЛ 2000-VIII).»

Оцінюючи надані учасниками справи докази у їх сукупності, Суд приймає аргументи позивача, оскільки останнім належними, допустимими та достатніми за європейським стандартом доказування «поза розумним сумнівом» доведено, що відповідачка впродовж тривалого проміжку часу не вживала заходів, щоб побачитися з дитиною, поцікавитися її життям, станом здоров`я та навчання, матеріального становища, а відтак позбавлення батьківських прав для відповідачки було б саме тим крайнім заходом, на застосування якого вона справедливо заслуговує, оскільки фактично самоусунулася від виконання батьківських обов`язків щодо виховання та утримання доньки, суду не надала доказів існування об`єктивних причин з яких не має можливості встановити постійне спілкування з донькою ОСОБА_2 , брати участь в її вихованні та утриманні, тобто піклуватися про фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: забезпечувати необхідне харчування, медичний догляд, лікування, спілкуватися в обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення дитини.

Поряд з цим Суд не має бути інквізитором, а тим більш у складних відносинах дитини та матері, котра з власної слабкодухості потрапила у важке становище, зумовлене веденням необдуманого способу життя та зловживання алкоголем, на противагу обов`язку піклування про доньку.

Опитуванням дитини встановлено, що донька ОСОБА_1 не налаштована категорично не сприймати позивачку за маму; натомість малолітня ОСОБА_2 перебуває у стійкій образі на ОСОБА_1 зумовленого поганим ставленням до виконання материнських обов`язків, й, на переконання Суду, неможливо стверджувати, що позбавлення ОСОБА_1 материнських прав, тобто розірвання родинних відносин з донькою не погіршить психічного стану дитини зумовленого остаточною втратою зв`язку з матір"ю.

Більш того, в згадуваному вище рішенні ЄСПЛ у справі «Савіни проти України», Європейський Суд наголошує на такому «…з іншого боку, сам

той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш

сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання

її від батьків (див., наприклад, справу "К.А. проти Фінляндії"

(K.A. v. Finland), N 27751/95, п. 92, ЄСПЛ 2003-I). Такий захід не

можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність

ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш

радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад,

забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним

консультуванням..»

Тобто за європейськими стандартами демократії на державу покладається позитивний обов`язок не лише формально ставитися до виконання національного закону про відібрання дитини від матері виключно посилаючись на ненадійність

ситуації, а навпаки, намагатися вирішити проблему за допомогою менш

радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад,

забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним

консультуванням, чого, вочевидь, у нашому випадку з сім`єю ОСОБА_1 не було зроблено, адже встановлено, що дитина одержала якусь державну підтримку, а щодо позивачки, котра опинилася у складних життєвих обставинах, наявності будь якої підтримки від соціальних служб, Судом не встановлено.

Позивачка не ігнорує судові засідання, з`являється і просить Суд востаннє надати можливість довести, що вона може стати на шлях виправлення на відновити нормальні стосунки матері та дитини.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 3,6,81, 82, 265 ЦПК України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, затвердженою Резолюцією ООН, ч.3 ст. 51 Конституції України, ст. 164 Сімейного Кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», Суд ,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Виконавчого комітету Тернопільської міської ради (вул. Листопадова, 5 м. Тернопіль) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), третя особа Комунальний заклад Тернопільської міської ради Тернопільський міський центр соціальних служб про позбавлення батьківських прав стосовно дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнення аліментів - відмовити, попередивши ОСОБА_1 , що в разі продовження ухиляння від обов`язку по вихованню дитини вона може бути позбавлена батьківських прав.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня складання повного тексту, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня з дня складання повного тексту. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

CуддяВ. М. Братасюк