Постанова

від 18.05.2022 по справі 683/220/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2022 року

м. Хмельницький

Справа № 683/220/21

Провадження № 22-ц/4820/675/22

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа Староостропільська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області, до Фермерського господарства «Бачука Миколи Григоровича», треті особи Сільськогосподарський кооператив «Левківський» в особі арбітражного керуючого Матущака Віктора Івановича, приватний нотаріус Старокостянтинівського районного нотаріального округу Сарело Тетяна Петрівна, про визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно та договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсними і припинення права власності за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 січня 2022року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим у подальшому позовом до Фермерського господарства «Бачука Миколи Григоровича» (далі ФГ «Бачука Миколи Григоровича»), треті особи Сільськогосподарський кооператив «Левківський» в особі арбітражного керуючого Матущака В.І. (далі СГК «Левківський»), приватний нотаріус Старокостянтинівського районного нотаріального округу Сарело Т.П. (далі приватний нотаріус Сарело Т.П.), про визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно та договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним і припинення права власності.

ОСОБА_1 зазначив, що рішенням зборів уповноважених власників майнових паїв СГК «Левківський» від 17 листопада 2007 року №2 затверджено рішення майнової комісії СГК «Левківський» від 27 березня 2007 року про виділення групі осіб через уповноважену особу позивача в натурі майна пайового фонду, до переліку якого увійшло приміщення зерноскладу вартістю 15465 грн. За договорами купівлі-продажу майнового паю від 27-28 березня 2007 року вказана група осіб відчужила позивачеві свої майнові паї. На підставі акту приймання-передавання майна від 17 листопада 2007 року СГК «Левківський» передав йому розпайоване майно. Таким чином, позивач набув право власності на приміщення зерноскладу.

30 травня 2008 року Господарським судом Хмельницької області відкрито провадження у справі №4/127-Б про банкрутство СГК «Левківський» і призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Матущака В.І. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 15 листопада 2010 року СГК «Левківський» ліквідовано, а провадження у справі про банкрутство припиненою.

Під час здійснення провадження у справі №4/127-Б про банкрутство СГК «Левківський» арбітражний керуючий ОСОБА_3 безпідставно включив спірне приміщення зерноскладу до ліквідаційної маси. Рішенням Виконавчого комітету Сербинівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області від 19 серпня 2010 року №47 оформлено право власності СГК «Левківський» на будівлю складу зернотоку по АДРЕСА_1 . На підставі цього рішення 13 вересня 2010 року Виконавчий комітет Сербинівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області видав СГК «Левківський» свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

26 жовтня 2010 року СГК «Левківський» в особі ліквідатора Матущака В.І. та ФГ «Бачука Миколи Григоровича» уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Сарело Т.П. (зареєстровано в реєстрі за №2517), за умовами якого СГК «Левківський» продав, а ФГ «Бачука Миколи Григоровича» купило нежитлову будівлю складу зернотоку по АДРЕСА_1 . Право власності ФГ «Бачука Миколи Григоровича» на це нежитлове приміщення зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 7555726).

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 13 вересня 2010 року видане Виконавчим комітетом Сербинівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області без відповідних правових підстав і з перевищенням наданих повноважень, а договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26 жовтня 2010 року не відповідає вимогам закону та порушує публічний порядок. Оскільки приміщення зерноскладу є власністю позивача, то свідоцтво про право власності на нерухоме майно та договір купівлі-продажу нерухомого майна необхідно визнати недійсними, а право власності ФГ «Бачука Миколи Григоровича» на спірну нежитлову будівлю необхідно припинити.

За таких обставин ОСОБА_1 просив суд:

визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 13вересня 2010 року, видане Виконавчим комітетом Сербинівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області на підставі свого рішення №47 від 19 серпня 2010 року;

визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 26 жовтня 2010 року, укладений між СГК «Левківський» в особі арбітражного керуючого Матущака В.І. та ФГ «Бачука Миколи Григоровича», посвідченого приватним нотаріусом Сарело Т.П. (зареєстровано в реєстрі за №2517), і припинити право власності ФГ «Бачука Миколи Григоровича» на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 7555726).

Процесуальні дії суду першої інстанції

Суд ухвалоювід 12квітня 2021року залучивСтароостропільську сільськураду Хмельницькогорайону Хмельницькоїобласті (далі Рада) як правонаступника Сербинівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 січня 2022 року в позові відмовлено.

Суд виходив з того, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів набуття ОСОБА_1 права власності на спірну нежитлову будівлю складу зернотоку в порядку розпаювання майна СГК «Левківський», а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 набув право власності на приміщення зерноскладу в порядку розпаювання майна СГК «Левківський», однак, це нежитлове приміщення було неправомірно включено до ліквідаційної маси СГК «Левківський» і відчужено ФГ «Бачука Миколи Григоровича». Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 13 вересня 2010 року видане Виконавчим комітетом Сербинівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області без відповідних правових підстав і з перевищенням наданих повноважень, а договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26 жовтня 2010 року не відповідає вимогам закону. Суд не з`ясував усі обставини справи, не застосував норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ФГ «БачукаМиколи Григоровича»подало відзивна апеляційнускаргу,в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, указуючи на його законність та обґрунтованість.

Рада, СГК «Левківський» в особі арбітражного керуючого Матущака В.І. та приватний нотаріус Сарело Т.П. не висловили своєї позиції щодо апеляційної скарги.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

На підставі свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) від 25 січня 2003 року групі осіб належала частка у пайовому фонді майна СГК «Левківський» (загальна вартість майна пайового фонду підприємства становила 5234559 грн), зокрема: ОСОБА_4 (свідоцтво серії НОМЕР_1 ) у розмірі 2293 грн (0,043%); ОСОБА_5 (свідоцтво серії НОМЕР_2 ) у розмірі 1010 грн (0,019%); ОСОБА_6 (свідоцтво серії НОМЕР_3 ) у розмірі 6949 грн (0,131%); ОСОБА_7 (свідоцтво серії НОМЕР_4 ) у розмірі 4708 грн (0,089%); ОСОБА_8 (свідоцтво серії НОМЕР_5 ) у розмірі 436 грн (0,008%); ОСОБА_9 (свідоцтво серії НОМЕР_6 ) у розмірі 7382 грн (0,139%); ОСОБА_10 (свідоцтво серії НОМЕР_7 ) у розмірі 10861 грн (0,204%); ОСОБА_11 (свідоцтво серії НОМЕР_8 ) у розмірі 8150 грн (0,153%); ОСОБА_12 (свідоцтво серії НОМЕР_9 ) у розмірі 4033 грн (0,076%); ОСОБА_13 (свідоцтво серії НОМЕР_10 ) у розмірі 3380 грн (0,064%); ОСОБА_14 (свідоцтво серії НОМЕР_11 ) у розмірі 3021 грн (0,057%); ОСОБА_15 (свідоцтво серії НОМЕР_12 ) у розмірі 8503 грн (0,160%); ОСОБА_16 (свідоцтво серії НОМЕР_13 ) у розмірі 9371 грн (0,176%).

За договорами купівлі-продажу майнового паю від 27 березня 2007 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і від 28 березня 2007 року ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 продали ОСОБА_1 належні їм майнові паї.

Згідно протоколу №2 засідання майнової комісії СГК «Левківський» від 27березня 2007 року (оригінал протоколу суду не наданий) виділено групі осіб (61заява) в рахунок майнових паїв через уповноважену особу ОСОБА_1 майна на суму 195458 грн, у тому числі зерносклад вартістю 15465 грн.

Рішенням зборів уповноважених власників майнових паїв СГК «Левківський» №2 від 17 листопада 2007 року затверджено рішення майнової комісії про виділення майнових паїв в натурі групі осіб через уповноважену особу ОСОБА_1

17 листопада 2007 року СГК «Левківський» і ОСОБА_1 склали акт приймання-передавання майна, із змісту якого слідує, що на виконання рішення майнової комісії №2 від 27 березня 2007 року та рішення зборів уповноважених власників майнових паїв №2 від 17 листопада 2007 року СГК «Левківський» передав ОСОБА_1 в рахунок придбаних ним у ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 майнових паїв майна на суму 51246 грн. До переліку цього включено зерносклад вартістю 15465 грн.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 30 травня 2008 року порушено провадження справи про банкрутство СГК «Левківський», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_3 . Постановою суду від 27 січня 2009 року СГК «Левківський» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі та призначено ліквідатором майна арбітражного керуючого Матущака В.І. Ухвалою суду від 15 листопада 2010 року ліквідаційний баланс СГК «Левківський» та звіт ліквідатора ОСОБА_3 затверджено, СГК «Левківський» визнано банкрутом і провадження у справі про банкрутство припинено.

Рішенням Виконавчого комітету Сербинівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області від 19 серпня 2010 року №47 оформлено право власності за СГК «Левківський» на ряд будівель, у тому числі на будівлю складу зернотоку по АДРЕСА_1 . На підставі цього рішення 13вересня 2010 року Виконавчий комітет Сербинівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області видав СГК «Левківський» свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

26 жовтня 2010 року між СГК «Левківський» в особі ліквідатора МатущакаВ.І. та ФГ «Бачука Миколи Григоровича» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Сарело Т.П. (зареєстровано в реєстрі за №2517), за умовами якого СГК «Левківський» продав, а ФГ «Бачука Миколи Григоровича» купило нежитлову будівлю складу зернотоку по АДРЕСА_1 . Право власності ФГ «Бачука Миколи Григоровича» на це нежитлове приміщення зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 4листопада 2014 року (номер запису про право власності 7555726).

Застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України від 14 лютого 1992 року №2114-ХІІ «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (далі Закон №2114-ХІІ) об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

За змістом ст. 9 Закону №2114-ХІІ до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних, виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Указом Президента України від 29 січня 2001 року №62/2001 «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» передбачено розробку та здійснення комплексу організаційних заходів щодо: уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, з урахуванням майна, що призначалося, але не використано для погашення заборгованості зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) до бюджетів і державних цільових фондів у зв`язку зі списанням цієї заборгованості відповідно до законодавства; визначення розмірів паїв колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств, що не були ними одержані в натурі, грішми або цінними паперами при припиненні членства (далі паї), а також встановлення осіб, які є їх власниками; запровадження документального посвідчення права власності на паї шляхом видачі свідоцтв про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати); забезпечення вільного здійснення права власності на паї, зокрема передачі паїв в оренду з виплатою орендної плати в розмірі не менше одного відсотка вартості паю, купівлі-продажу, дарування, міни, передачі у спадщину; виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об`єктів зі складу майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств чи їх правонаступників стосовно майна. У зв`язку з цим, забезпечено утворення комісій з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року №177 затверджено Типове положення про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки, згідно якого комісія з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки (далі комісія), створена з метою забезпечення захисту прав на пайовий фонд майна членів колективних сільськогосподарських підприємств (далі підприємства), в тому числі реорганізованих, де не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення та реалізації цих прав відповідно до законодавства (п. 1).

Рішення загальних зборів підприємства, а у разі реорганізації підприємства рішення загальних зборів колишніх членів підприємства, що є співвласниками цього майна (далі збори співвласників), обов`язкове для виконання комісією. Комісія підзвітна у своїй діяльності зборам співвласників (п. 2).

Комісія відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: проводить уточнення складу активів і пасивів та їх вартості у підприємстві, де відбулася фактична передача майна; визначає структуру пайового фонду майна; визначає розміри паїв колишніх членів підприємства, що не були ними одержані в натурі, грошима або цінними паперами під час припинення членства, а також виявляє осіб, які є їх власниками; розглядає заяви осіб щодо визнання за ними права на майновий пай та правильності розрахунку вартості паїв; вносить пропозиції щодо виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об`єктів із складу майна реорганізованого підприємства та передачі їх у спільну власність (п. 4).

Рішення комісії оформляються протоколом, що підписується головою і секретарем комісії, а затверджується зборами співвласників у порядку, встановленому співвласниками (п. 15).

Згідно з п.п. 8, 9, 10, 12, 15, 16 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженому наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року №62 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 квітня 2001 року за №305/5496), чинному на час виникнення спірних відносин, кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм в один із таких способів: об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу; об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду; отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім`ї і використати його на свій розсуд; відчужити пай будь-яким способом в установленому законом порядку.

Виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

З метою реалізації права власності громадян на майнові паї комісія, зокрема: на основі заяв формує групи співвласників, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі у спільну часткову власність єдиним комплексом, та список осіб, які прийняли рішення отримати майно в індивідуальну власність; для визначення розмірів майнових паїв членів реорганізованого підприємства та належного оформлення реалізації їх прав, за кожною із таких груп обчислює: 1)загальну вартість майнових паїв, що належать співвласникам, та загальний відсоток цих паїв у пайовому фонді реорганізованого підприємства, який записується у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат); 2) загальну вартість майнових паїв та загальний відсоток паїв осіб у пайовому фонді реорганізованого підприємства, які виявили бажання отримати паї в індивідуальну власність; 3)загальну вартість майнових паїв та загальний відсоток невитребуваних паїв; готує для розгляду на загальних зборах переліки майна для виділення у натурі окремо для кожної з груп співвласників, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі у спільну часткову власність єдиним комплексом; для виділення майнових паїв особам, які виявили бажання отримати свої паї в індивідуальну власність, та для виділення невитребуваних паїв особам, які з різних причин не прийняли жодного з рішень щодо розпорядження належними їм майновими паями.

Збори співвласників після розгляду пропозицій комісії щодо визначення розмірів майнових паїв затверджують результати розподілу майна пайового фонду та переліки майна, яке виділяється у натурі групам співвласників, а саме: для кожної з груп співвласників, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі в спільну часткову власність єдиним комплексом; для виділення майнових паїв особам, які виявили бажання отримати свої паї в індивідуальну власність; для виділення невитребуваних паїв особам, які з різних причин не прийняли жодного з рішень щодо розпорядження належними їм майновими паями.

Виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводиться підприємством користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі. При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робить відмітку про виділення майна в натурі у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою.

Визначення конкретного майна для виділення окремому власнику чи групі власників майнових паїв може бути здійснене одним із нижченаведених способів за рішенням зборів співвласників: за структурою пайового фонду; конкретним майном за взаємною згодою співвласників; на конкурентних засадах шляхом проведення аукціону. Спірні питання щодо розподілу майна між співвласниками вирішуються в судовому порядку.

Із положеньст.328ЦК України(вредакції начас виникненняспірних правовідносин)слідує,що правовласності набуваєтьсяна підставах,що незаборонені законом,зокрема ізправочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 356 ЦК України встановлено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

За змістом ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

В силу ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1 ст.182 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 2 Закону України від 1 липня 2004 року №1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон №1952-ІV), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №1952-ІV державній реєстрації прав підлягають, у тому числі право власності на нерухоме майно.

Із норм ч. 1 ст. 5 Закону №1952-ІV слідує, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Як передбачено ст. 18 Закону №1952-ІV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одними з способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права та визнання правочину недійсним (ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Із положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України слідує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що власники майнових паїв реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства є співвласниками пайового фонду майна підприємства. Вказане майно належить їм на праві спільної часткової власності відповідно до ступеня трудової участі кожного в діяльності реорганізованого підприємства.

Право члена колективного сільськогосподарського підприємства на майновий пай засвідчується відповідним документом майновим сертифікатом. Це право не пов`язується з конкретним майном і залишається до його виділення у натурі.

Кожний із членів підприємства має право об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно в натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду, отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім`ї і використати його на свій розсуд, відчужити пай будь-яким способом.

Чинним законодавством встановлена процедура виділення майнових паїв в натурі.

Підставою для виділення майнових паїв у натурі чи отримання їх вартості окремими особами є заяви власників майнових паїв про виділення їхнього майна в натурі.

З метою забезпечення захисту прав на пайовий фонд майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, в тому числі реорганізованих, де не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення та реалізації цих прав, створюються комісії з організації вирішення майнових питань.

Основним завданням такої комісії є визначення структури пайового фонду підприємства, уточнення складу і вартості розпайованого майна, визначення кола співвласників майна пайового фонду та розміру їх часток. Майнова комісія розглядає заяви членів підприємства про виділення їхнього паю в натурі та вносить на розгляд загальних зборів пропозиції щодо виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об`єктів із складу майна реорганізованого підприємства та передачі їх у власність.

Питання про виділення конкретного майна в натурі окремим співвласникам (групам співвласників) вирішується виключно рішенням зборів співвласників, яке оформляється протоколом цих зборів.

На підставі рішення зборів співвласників підприємство-правонаступник (користувач майна) здійснює виділення зі складу пайового фонду майна у натурі конкретним власникам. При цьому підприємство-правонаступник (користувач майна) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робить відмітку про виділення майна в натурі у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою.

Право власності на виділене зі складу пайового фонду нерухоме майно виникало у власників (групи співвласників) із часу державної реєстрації права власності на це нерухоме майно. Після чого (на час виникнення спірних правовідносин) власники (група співвласників) одержували свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Правочином є вольова дія учасників цивільних відносин, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Указані цивільно-правові результати мають бути досягнуті внаслідок правомірних дій суб`єктів цивільного права.

Підставами для визнання правочину недійсним є його невідповідність нормам чинного законодавства.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, отже, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

За своїм правовим визначенням договір купівлі-продажу є угодою між учасниками цивільних відносин, за умовами якої відбувається обмін товару на гроші. За загальним правилом продавцем товару може бути лише його власник.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Зібрані докази, зокрема: протокол зборів уповноважених власників майнових паїв СГК «Левківський» від 19 березня 2007 року №1 (т. 1 а.с. 14-20); копія протоколу засідання майнової комісії СГК «Левківський» від 27 березня 2007 року №2 (т. 1 а.с. 21-30); протокол зборів уповноважених власників майнових паїв СГК «Левківський» від 17 листопада 2007 року №2 (т. 1 а.с. 32-45); акт приймання-передавання майна від 17 листопада 2007 року (т. 1 а.с. 46-47); свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) на ім`я ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та укладені названими особами договори купівлі-продажу майнового паю (т. 1 а.с. 53-91); показання свідка ОСОБА_17 і його письмові пояснення (т. 1 а.с. 31); матеріали інвентарної справи на нежитлову будівлю складу зернотоку по АДРЕСА_1 , - об`єктивно та достатньо не підтверджують ту обставину, що ця будівля була передана у власність ОСОБА_1 в порядку розпаювання майна колишнього СГК «Левківський».

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорювані свідоцтво про право власності на нерухоме майно та договір купівлі-продажу нерухомого майна відповідають вимогам закону, а підстави для припинення права власності ФГ « ОСОБА_18 » на спірну нежитлову будівлю складу зернотоку відсутні.

Посилання ОСОБА_1 на доведеність своїх позовних вимог і неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є необґрунтованими.

3.Висновки суду апеляційної інстанції

Рішення суду ґрунтується на фактичних обставинах справи та ухвалено з додержанням вимог закону, внаслідок чого підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 січня 2022 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 травня 2022 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції Бондарчук Л.А.

Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 5