Постанова

від 05.10.2022 по справі 683/220/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 683/220/21

провадження № 61-5363св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - фермерське господарство «Бачука Миколи Григоровича»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Староостропільська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області, сільськогосподарський кооператив «Левківський» в особі арбітражного керуючого Матущака Віктора Івановича, приватний нотаріус Старокостянтинівського районного нотаріального округу Сарело Тетяна Петрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 січня 2022 року у складі судді Бондарчук Л. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 травня 2022 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Грох Л. М., Янчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим у подальшому позовом до фермерського господарства «Бачука Миколи Григоровича» (далі - ФГ «Бачука Миколи Григоровича»), треті особи: сільськогосподарський кооператив «Левківський» в особі арбітражного керуючого Матущака В. І. (далі - СГК «Левківський»), приватний нотаріус Старокостянтинівського районного нотаріального округу Сарело Т. П. (далі - приватний нотаріус Сарело Т. П.), про визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно та договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсними і припинення права власності.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням зборів уповноважених власників майнових паїв СГК «Левківський» від 17 листопада 2007 року № 2 затверджено рішення майнової комісії СГК «Левківський» від 27 березня

2007 року про виділення групі осіб через уповноважену особу позивача в натурі майна пайового фонду, до переліку якого увійшло приміщення зерноскладу вартістю 15 465,00 грн. За договорами купівлі-продажу майнового паю від 27-28 березня 2007 року вказана група осіб відчужила позивачеві свої майнові паї. На підставі акту приймання-передавання майна від 17 листопада 2007 року СГК «Левківський» передав йому розпайоване майно. Таким чином, позивач набув право власності на приміщення зерноскладу.

30 травня 2008 року Господарським судом Хмельницької області відкрито провадження у справі №4/127-Б про банкрутство СГК «Левківський» і призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Матущака В. І. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області

від 15 листопада 2010 року СГК «Левківський» ліквідовано, а провадження у справі про банкрутство припиненою.

Вважає, що під час здійснення провадження у справі № 4/127-Б про банкрутство СГК «Левківський» арбітражний керуючий Матущак В. І. безпідставно включив спірне приміщення зерноскладу до ліквідаційної маси.

Рішенням виконавчого комітету Сербинівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області від 19 серпня

2010 року № 47 оформлено право власності СГК «Левківський» на будівлю складу зернотоку по АДРЕСА_1 . На підставі цього рішення 13 вересня 2010 року виконавчий комітет Сербинівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області видав СГК «Левківський» свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

26 жовтня 2010 року СГК «Левківський» в особі ліквідатора Матущака В. І. та ФГ «Бачука Миколи Григоровича» уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Сарело Т. П. (зареєстровано в реєстрі за № 2517), за умовами якого СГК «Левківський» продав, а ФГ «Бачука Миколи Григоровича» купило нежитлову будівлю складу зернотоку по АДРЕСА_1 . Право власності ФГ «Бачука Миколи Григоровича» на це нежитлове приміщення зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 7555726).

Посилаючись на те, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 13 вересня 2010 року видане виконавчим комітетом Сербинівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області без відповідних правових підстав і з перевищенням наданих повноважень, а договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26 жовтня 2010 року не відповідає вимогам закону та порушує публічний порядок, оскільки приміщення зерноскладу є власністю позивача, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно

від 13 вересня 2010 року, видане виконавчим комітетом Сербинівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області на підставі свого рішення № 47 від 19 серпня 2010 року;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі

від 26 жовтня 2010 року, укладений між СГК «Левківський» в особі арбітражного керуючого Матущака В. І. та ФГ «Бачука Миколи Григоровича», посвідченого приватним нотаріусом Сарело Т. П. (зареєстровано в реєстрі за №2517), і припинити право власності ФГ «Бачука Миколи Григоровича» на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 7555726).

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 квітня 2021 року залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Староостропільську сільську раду Хмельницького району Хмельницької області (далі - рада) як правонаступника Сербинівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 травня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів набуття ОСОБА_1 права власності на спірну нежитлову будівлю складу зернотоку в порядку розпаювання майна СГК «Левківський», а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 січня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 травня

2022 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 вересня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду

від 16 листопада 2020 року у справі № 290/602/19, провадження

№ 61?1371св20, від 27 листопада 2019 року у справі № 526/675/17, провадження № 61-22133св18, від 31 жовтня 2019 року у справі

№ 447/2434/16-ц, провадження №61-32466св18, від 07 жовтня 2019 року у справі № 528/219/17, провадження № 61-26018св18, від 30 травня 2018 року у справі № 601/90/16, провадження № 61-12966св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не взяв до уваги, що на кожному Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати), які містяться у матеріалах справи, зроблені відмітки про те, що майновий пай видано в натурі на певну суму в грошовому еквіваленті, на певну особу, за рішенням зборів уповноважених громадян співвласників від 17 листопада 2007 року, також усі свідоцтва засвідчені підписами голови спілки співвласників майна, голови майнової комісії та печаткою СГК «Левківський».

Свідоцтва з відмітками про виділення майна в натурі у спільну часткову власність (13 шт.), акт приймання-передавання майна від 17 листопада

2007 року, протокол №2 зборів уповноважених власників майнових паїв СГК «Левківський» від 17 листопада 2007 року, яким було затверджено протокол №2 майнової комісії СГК «Левківський» від 27 березня 2007 року про виділення майнових прав в натурі є підставою виникнення права власності на зазначене майно та подальшого оформлення права власності за ОСОБА_1 .

Вважає, що суди попередніх інстанцій не повно дослідили дотримання процедури ОСОБА_1 щодо виділення майна в натурі та необґрунтовано не взяли до уваги акт приймання-передавання, який є основною і заключною ланкою у виділенні на користь ОСОБА_1 майна та який містить конкретний перелік майна, виділеного на користь ОСОБА_1 , та саме вказаний акт юридично та фактично підтверджує факт виділення у натурі індивідуально конкретного майна як індивідуального визначеного об`єкта СГК «Левківський» на користь ОСОБА_1 .

Також зазначав, що відповідно до статті 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» серед повноважень виконавчого комітету сільської ради відсутнє таке повноваження, як вирішення питання щодо оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна з подальшою видачею свідоцтва про право власності, проте Сербинівська сільська рада здійснила дії щодо ухвалення рішення № 47 від 19 серпня 2010 року та оформлення права власності на зерносклад.

Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що у відповіді Старокостянтинівської міжрайонної прокуратури Хмельницької області

№096-09 від 06 серпня 2009 року Арбітражному керуючому Матущаку В. І. було зазначено, що члени СГК «Левківський» мають право розпайовувати усе належне майно СГК «Левківський», а також було підтверджено факт правомірності проведення саме уточнюючого розпаювання майна між членами вказаного кооперативу, зокрема, і на користь ОСОБА_1 .

Крім того, не погоджується з відмовою суду в задоволенні клопотання його представника про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи для з`ясування питання: чи є одним і тим самим об`єктом зерносклад, який визначений у договорі купівлі-продажу нерухомого майна від 26 жовтня 2010 року, та який був виділений в натурі на користь ОСОБА_1 ; який рік забудови цього зерноскладу, а також для з`ясування якому місцезнаходженню (адресі) у натурі (на місцевості) відповідає зерносклад, інвентарна справа на який була витребувана судом з Старокостянтинівського БТІ.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) від 25 січня 2003 року групі осіб належала частка у пайовому фонді майна СГК «Левківський» (загальна вартість майна пайового фонду підприємства становила 5 234 559,00 грн), зокрема: ОСОБА_3 (свідоцтво серії НОМЕР_1 ) - у розмірі 2 293,00 грн (0,043%); ОСОБА_4 (свідоцтво серії НОМЕР_2 ) - у розмірі 1 010,00 грн (0,019%); ОСОБА_5 (свідоцтво серії НОМЕР_3 ) - у розмірі 6 949,00 грн (0,131%); ОСОБА_6 (свідоцтво серії НОМЕР_4 ) - у розмірі 4 708,00 грн (0,089%); ОСОБА_7 (свідоцтво серії НОМЕР_5 ) - у розмірі 436,00 грн (0,008%); ОСОБА_8 (свідоцтво серії НОМЕР_6 ) - у розмірі 7 382,00 грн (0,139%); ОСОБА_9 (свідоцтво серії НОМЕР_7 ) - у розмірі 10 861,00 грн (0,204%); ОСОБА_10 (свідоцтво серії НОМЕР_8 ) - у розмірі 8 150,00 грн (0,153%); ОСОБА_11 (свідоцтво серії НОМЕР_9 ) - у розмірі 4 033,00 грн (0,076%); ОСОБА_12 (свідоцтво серії НОМЕР_10 ) - у розмірі 3 380,00 грн (0,064%); ОСОБА_13 (свідоцтво серії НОМЕР_11 ) - у розмірі 3 021,00 грн (0,057%); ОСОБА_14 (свідоцтво серії НОМЕР_12 ) - у розмірі 8 503,00 грн (0,160%); ОСОБА_15 (свідоцтво серії НОМЕР_13 ) - у розмірі 9 371,00 грн (0,176%).

За договорами купівлі-продажу майнового паю від 27 березня 2007 року

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і від 28 березня 2007 року ОСОБА_15 , ОСОБА_14 ,

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 продали

ОСОБА_1 належні їм майнові паї.

Згідно протоколу № 2 засідання майнової комісії СГК «Левківський»

від 27 березня 2007 року (оригінал протоколу суду не наданий) виділено групі осіб (61 заява) в рахунок майнових паїв через уповноважену особу ОСОБА_1 майна на суму 195 458,00 грн, у тому числі зерносклад вартістю 15 465,00 грн.

Рішенням зборів уповноважених власників майнових паїв СГК «Левківський» №2 від 17 листопада 2007 року затверджено рішення майнової комісії про виділення майнових паїв в натурі групі осіб через уповноважену особу ОСОБА_1

17 листопада 2007 року СГК «Левківський» і ОСОБА_1 склали акт приймання-передавання майна, із змісту якого слідує, що на виконання рішення майнової комісії № 2 від 27 березня 2007 року та рішення зборів уповноважених власників майнових паїв № 2 від 17 листопада 2007 року СГК «Левківський» передав ОСОБА_1 в рахунок придбаних ним у

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 майнових паїв майна на суму 51 246,00 грн. До переліку цього включено зерносклад вартістю 15 465,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 30 травня 2008 року порушено провадження справи про банкрутство СГК «Левківський», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Матущака В. І. Постановою суду

від 27 січня 2009 року СГК «Левківський» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі та призначено ліквідатором майна арбітражного керуючого Матущака В. І. Ухвалою суду від 15 листопада

2010 року ліквідаційний баланс СГК «Левківський» та звіт ліквідатора Матущака В. І. затверджено, СГК «Левківський» визнано банкрутом і провадження у справі про банкрутство припинено.

Рішенням виконавчого комітету Сербинівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області від 19 серпня

2010 року № 47 оформлено право власності за СГК «Левківський» на ряд будівель, у тому числі на будівлю складу зернотоку по АДРЕСА_1 . На підставі цього рішення 13 вересня 2010 року виконавчий комітет Сербинівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області видав СГК «Левківський» свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

26 жовтня 2010 року між СГК «Левківський» в особі ліквідатора

Матущака В. І. та ФГ «Бачука Миколи Григоровича» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Сарело Т. П. (зареєстровано в реєстрі за №2517), за умовами якого СГК «Левківський» продав, а ФГ «Бачука Миколи Григоровича» купило нежитлову будівлю складу зернотоку по АДРЕСА_1 . Право власності ФГ «Бачука Миколи Григоровича» на це нежитлове приміщення зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04 листопада 2014 року (номер запису про право власності 7555726).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Питання щодо виділення в натурі частки в майні колективного сільськогосподарського підприємства врегульовано, зокрема Законом України від 14 лютого 1992 року «Про колективне сільськогосподарське підприємство», Указом Президента України від 29 січня 2001 року № 62/2009 «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки», постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки», Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України

від 14 березня 2001 року № 62 (далі - Порядок), який втратив чинність

24 травня 2013 року на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 11 квітня 2013 року № 253, та Рекомендаціями щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженими наказом Міністерства аграрної політики України

від 20 травня 2008 року № 315 (далі - Рекомендації).

Пунктом 9 Порядку передбачалося, що виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

Згідно з пунктом 12 Порядку збори співвласників після розгляду пропозицій комісії щодо визначення розмірів майнових паїв затверджують результати розподілу майна пайового фонду та переліки майна, яке виділяється у натурі групам співвласників. Після затвердження зборами співвласників переліків майна для виділення вищезазначеним групам співвласників комісія: визначає місцезнаходження майна і юридичну особу - користувача майна, яке виділено кожній із груп співвласників і до якого перейшли зобов`язання з виділення майнових паїв у натурі співвласникам; передає не пізніше 10 днів з дня затвердження зборами співвласників підприємствам-правонаступникам (користувачам майна) уточнені списки груп співвласників та переліки майна, призначеного для виділення кожній із груп, а копії цих документів - сільській раді.

У разі невиконання рішень зборів співвласників щодо виділення підприємством-правонаступником (користувачем) майна у натурі власнику майнового паю, подальший захист прав власника майнового паю вирішується в судовому порядку (пункт 13 Порядку).

Порядком (пункти 15, 16) також передбачалося, що виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводилося підприємством-користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі. При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна мало зробити відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчувалося підписом керівника підприємства та печаткою. Вказане свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна могло бути підставою для оформлення права власності на виділене майно у встановленому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 було затверджене Типове положення про комісію з вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки (далі - Типове положення).

У пункті 3 Типового положення зазначено, що основним завданням комісії є уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів підприємства, зокрема реорганізованих, де не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення та реалізації цих прав відповідно до законодавства.

Пунктами 4, 5 Типового положення визначені права комісії, які зводяться до проведення розрахунків щодо пайового майна, визначення структури пайового фонду тощо.

Комісія вносить пропозиції щодо виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об`єктів із складу майна реорганізованого підприємства та передачі їх у спільну власність (підпункт 10 пункту 4 Типового положення).

Згідно з пунктом 10 Порядку з метою реалізації права власності громадян на майнові паї комісія, зокрема: визначає користувачів пайового фонду майна реорганізованого підприємства, до яких перейшли зобов`язання з виділення майнових паїв співвласника; готує для розгляду на загальних зборах переліки майна для виділення у натурі окремо для кожної з груп співвласників, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі у спільну часткову власність єдиним комплексом; для виділення майнових паїв особам, які виявили бажання отримати свої паї в індивідуальну власність, та для виділення не витребуваних паїв особам, які з різних причин не прийняли жодного з рішень щодо розпорядження належними їм майновими паями.

Порядок виділення частки майна також визначено пунктами 4.1, 4.2, 4.3 Рекомендацій, згідно з якими, зокрема: співвласник, який виявив бажання отримати в натурі належну йому частку майна подає уповноваженій особі, а у разі її відсутності - зборам співвласників відповідну заяву; частка з майна, що перебуває у спільній частковій власності, виділяється її співвласнику в натурі; для виділення спільної частки в натурі співвласник може об`єднати свою частку з частками інших співвласників, які виявили бажання отримати їх у натурі; якщо виділення в натурі частки з майна, що перебуває у спільній часткові власності, є неможливе (неподільна річ), співвласник, який виявив бажання отримати її в натурі, має право на одержання від інших співвласників матеріальної, в тому числі грошової компенсації вартості його частки.

Таким чином, співвласники розпайованого майна колективного сільськогосподарського підприємства мають право отримати свій майновий пай лише у вигляді та розмірі, визначеному рішенням зборів співвласників паїв або в порядку виділу своєї частки із спільного майна шляхом пред`явлення позову до всіх інших співвласників на підставі положень ЦК України та інших норм законодавства, які регулюють відносини між учасниками спільної часткової власності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що свідоцтва про право власності на майнові паї, що містяться в матеріалах справи, не містять жодних відміток про виділення в натурі індивідуально чи на праві спільної часткової власності будь-якого конкретного майна, як індивідуального визначеного об`єкта.

Крім того, в матеріалах справи також відсутній договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, а також акти приймання-передавання такого майна власникам майнових паїв індивідуально чи у спільну часткову власність.

При цьому, суди попередніх інстанцій вмотивовано відхилили наданий позивачем ОСОБА_1 оригінал акту приймання-передавання майна від 17 листопада 2007 року, оскільки зі змісту цього акта приймання-передавання майна вбачається, що СГК «Левківський» на виконання рішення, що зафіксовані у протоколі № 2 засідання майнової комісії СГК «Левківський» від 27 березня 2007 року про виділення майна в натурі та протоколі №2 зборів уповноважених власників майнових паїв СГК «Левківський»

від 17 листопада 2007 року, передав, а ОСОБА_1 прийняв в індивідуальну власність майно, яке виділене в натурі за рахунок майнових паїв членів СГК «Левківський», зокрема зерносклад залишковою вартістю 15 465,00 грн.

Однак, оригінал протоколу №2 засідання майнової комісії СГК «Левківський» від 27 березня 2007 року відсутній та судом не оглядався, а зі змісту рішення зборів уповноважених власників майнових паїв СГК «Левківський»

від 17 листопада 2007 року, оформленого протоколом №2, вбачається, що ним затверджено рішення майнової комісії про виділення майнових паїв в натурі групі осіб через уповноважену особу ОСОБА_1 , а не в індивідуальну власність ОСОБА_1 .

Судами попередніх інстанцій належним чином оцінені наявні в матеріалах справи докази, зокрема: протокол зборів уповноважених власників майнових паїв СГК «Левківський» від 19 березня 2007 року №1; копія протоколу засідання майнової комісії СГК «Левківський» від 27 березня 2007 року №2; протокол зборів уповноважених власників майнових паїв СГК «Левківський» від 17 листопада 2007 року №2; акт приймання-передавання майна

від 17 листопада 2007 року; свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) на ім`я ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та укладені названими особами договори купівлі-продажу майнового паю; показання свідка ОСОБА_16 і його письмові пояснення; матеріали інвентарної справи на нежитлову будівлю складу зернотоку по АДРЕСА_1 , з огляду на які суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що такі не підтверджують ту обставину, що спірна будівля зерноскладу була передана у власність ОСОБА_1 в порядку розпаювання майна колишнього СГК «Левківський».

За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази передачі власникам майнових сертифікатів, наданих позивачем, копії яких наявні в матеріалах справи, майна СГК «Левківський», зокрема спірної будівлі зерноскладу в натурі, як індивідуально так і у спільну часткову власність.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, отже, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Встановивши обставини справи, взявши до уваги та оцінивши всі надані сторонами докази суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не надав суду доказів набуття ним у встановленому законом порядку права на майнові паї, а також доказів передачі йому спірної будівлі зерноскладу в натурі та оформлення ним права власності на спірне майно у встановленому законом порядку, у зв`язку із чим не довів порушення своїх прав, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 16 листопада 2020 року у справі

№ 290/602/19, провадження № 61?1371св20, від 27 листопада 2019 року у справі № 526/675/17, провадження № 61-22133св18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 447/2434/16-ц, провадження №61-32466св18, від 07 жовтня

2019 року у справі № 528/219/17, провадження № 61-26018св18, від 30 травня 2018 року у справі № 601/90/16, провадження № 61-12966св18, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги є безпідставними, так як зводяться до особистої незгоди заявника із оскаржуваними судовими рішеннями, що не може бути підставою для їх скасування, а також зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент (Проніна проти України, № 63566/00,

§ 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

Виходячи з меж доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області

від 18 січня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду

від 19 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович