Рішення

від 10.05.2022 по справі 512/782/21

САВРАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.у.н.с. 512/782/21

Провадження № 2/512/73/22

"11" травня 2022 р. смт. Саврань

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Савранський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Брюховецького О.Ю.,

за участю секретаря Шаповал Н.Г.,

представника відповідача Терпан О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку загального позовного провадження справу за цивільним позовом адвоката Савченка Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Савранської селищної ради Одеської області про визнання права на земельну частку (пай),

ВСТАНОВИВ:

06.12.2021 представник позивачки звернувся до суду з позовом до Савранської селищної ради Одеської області, в якому просив визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) із земель колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Бакшанське» с. Бакша, Савранського району Одеської області, в умовних кадастрових гектарах 5,35 га, яка розташована на території колишньої Бакшанської сільської ради колишнього Савранського району Одеської області.

Позов обґрунтовано тим, що у 1988 році ОСОБА_1 прийнята на роботу в КСП «Росія», в якому працювала до 05.07.2001 року.

02.01.1988 ОСОБА_1 було прийнято в члени колгоспу «Росія», який в подальшому реорганізований в КСП «Бакшанське» Савранського району Одеської області.

Членом КСП «Бакшанське» позивачка перебувала на час паювання землі та отримання КСП «Бакшанське» 28.08.1995 державного акту на землю. З невідомих їй причин, під час паювання землі, яке відбулося в КСП «Росія» в 1995 році вона не була включена в списки до державного акту на землю та не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

В 2021 позивачці стало відомо про її право на отримання сертифікат на право на земельну частку (пай) із земель колективної власності колишнього КСП «Росія».

На момент передачі 28.08.1995 державного акту на право колективної власності на землю КСП «Бакшанське» ОСОБА_1 залишалася його членом та не була включена до списку, що додається до державного акту, а тому не може бути позбавлена права на земельну частку (пай).

Ухвалою Савранського районного суду Одеської області від 09.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

13.01.2022 від представника відповідача до канцелярії суду надійшов відзив, в якому Савранська селищна рада Одеської області заперечувала щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1

24.01.2022 представник позивача адвокат Савченко С.М. подав до канцелярії суду відповідь на відзив в якому просив позовні вимоги задовольнити.

26.01.2022 до канцелярії суду від Савранської селищної ради Одеської області надійшли заперечення на позовну заяву.

Того ж дня, ухвалою Савранського районного суду Одеської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

10.05.2022 до канцелярії суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід головуючого судді.

Ухвалою Савранського районного суду Одеської області у задоволенні заяви про відвід головуючого судді Савранського районного суду Одеської області Брюховецького О.Ю. відмовлено.

В судове засідання 11.05.2022 позивачка та її представник, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду справи (а.с. 68, 69), не з`явились, про причини своєї неявки суд не повідомила, заяв та клопотань, пов`язаних із розглядом справи не надали.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити у позові, надала пояснення аналогічні змісту відзиву на позовну заяву, зазначила, що позивачка пропустила строк позовної давності, оскільки право на позов у неї виникло з моменту передачі КСП "Бакшанське" державного акта на право колективної власності на землю та затвердження списку осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю). Однак, позивачка у передбачений законом строк, не звернулась до суду з вказаними вимогами.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Повно та всебічно проаналізувавши матеріали цивільної справи, суд встановив такі обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

У січні1988році ОСОБА_1 прийнято на роботу та в члени колективного сільськогосподарського підприємства "Росія", в якому працювала до липня 2001 року, що підтверджується копією її трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 (а.с. 8).

20.07.2021 позивачка звернулась до Савранської селищної ради Одеської області, щодо видачі їй сертифікату на право на земельну частку (пай) (а.с.9).

05.08.2021 позивачка отримала відповідь, з якої вбачається, що громадянка ОСОБА_1 не значиться у списках громадян, які мають право на земельну частку (пай) по колишньому КСП «Бакшанське» (а.с.10).

З архівної копії рішення Бакшанської сільської ради від 28.05.1995 вбачається, що державний акт на право колективної власності на землю був переданий КСП «Росія» (а.с.12).

З архівної довідки Савранської районної державної адміністрації Одеської області від 22.02.2021 № 01-70/219/320 вбачається, що у списку громадян, які перебувають у трудових відносинах з КСП «Бакшанське» і мають право на земельну частку (пай) ОСОБА_1 не значиться (а.с.13).

З архівної довідки Савранської районної державної адміністрації Одеської області від 22.02.2021 № 01-70/219/320 вбачається, що на підставі рішення зборів уповноважених членів колгоспу «Росія» від 03.06.1992 проведено реєстрацію КСП «Бакшанське», яке є правонаступником колгоспу «Росія» (а.с. 14).

14.03.2000 КСП «Бакшанське» було реорганізовано в ЗАТ АПК «Бакшанське», яке є правонаступником КСП «Бакшанське».

Державну реєстрацію КСП «Бакшанське» скасовано 12.03.2001.

22.08.2001 ЗАТ АПК «Бакшанське» ліквідовано і утворено ЗАТ АПК «Саврань» (відділення Бакша).

Відповідно до рішення Савранської селищної ради Одеської області від 10.12.2020 № 23-VII, розпочато процедуру реорганізації, зокрема Бакшанської сільської ради Савранського району Одеської області (ЄДРПОУ 04380554) шляхом приєднання її до Савранської селищної ради Одеської області (ЄДРПОУ 04380548). Крім того, відповідно до пункту 2 вказаного рішення, Савранська селищна рада Одеської області є правонаступником всього майна, прав та обов`язків, зокрема Бакшанської сільської ради Савранського району Одеської області (ЄДРПОУ 04380554) (а.с. 15).

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" № 2114-ХІІ від 14.02.1992 (далі - Закон № 2114-ХІ) року колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 2114-ХІ об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі Указ № 720/95), паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

На підставі пункту 2 Указу № 720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

У частині 9 статті 5 Земельного Кодексу України 1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Частинами 6, 7 статті 6 Земельного Кодексу України 1990 року передбачено, що при обчисленні розміру середньої земельної частки, що обчислюється сільською, селищною, міською Радою народних депутатів враховуються сільськогосподарські угіддя (у тому числі рілля), якими користуються підприємства, установи, організації та громадяни у межах території даної Ради, крім тих підприємств, установ і організацій, землі яких не підлягають приватизації.

Загальний розмір обчисленої площі поділяється на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі.

Згідно із частиною 1 статті 22 Земельного Кодексу України 1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право.

У частині 2 статті 23 Земельного Кодексу України 1990 року встановлено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Таким чином, особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Відповідний правовий висновок міститься у постанові КЦС Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі № 274/3394/20.

Згідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Порядку паювання земель має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Отже, громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього додатка до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

Як встановлено з матеріалів справи, державний акт на право колективної власності на землю КСП "Бакшанське" отримало 28.08.1995 року. Позивачка ОСОБА_1 була членом КСП "Росія" (яке перереєстроване у КСП "Бакшанське") з січня 1988 року до липня 2001 року.

Ураховуючи, що позивачка станом на час видачі 28.08.1995 року КСП "Бакшанське" державного акту на право колективної власності на землю була членом КСП, суд вважає, що її безпідставно не включили до списку, доданого до вказаного державного акту.

Згідно з частиною 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

У пункті 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України встановлено, що правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до набрання чинності цим Кодексом, тобто до 01 січня 2004 року.

Отже в даному випадку застосовуванню підлягають положення ЦК УРСР 1963 року, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно зі статтею 71 ЦК УРСР, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

За статтею 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Відповідно до статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Право на позов у ОСОБА_1 виникло з 28.08.1995 року, після отримання КСП "Бакшанське" Державного акту на право колективної власності на землю. Трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 71 ЦК УРСР 1963 року, сплинув до набрання чинності ЦК України 2003 року. Позовна заява подана представником позивача до суду 06.12.2021 року, тобто більш ніж через 26 років після виникнення права на позов.

При цьому суд враховує позицію Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 600/528/16, у якій суд дійшов такого правого висновку: "Установивши, що ОСОБА_1 мав право на отримання сертифікату на земельну частку (пай) у землях КСП «Перемога» як член колективного сільськогосподарського підприємства, не включений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові ОСОБА_1 у зв`язку з пропуском строку позовної давності для звернення до суду із цим позовом, оскільки позивач про порушення своїх прав дізнався ще коли почалося розпаювання земель колишніх колгоспників, що є загальновідомим фактом. Тому ОСОБА_1 , як член колгоспу, повинен була дізнатись про порушення свого права на земельну частку (пай) з часу видачі СП «Перемога» (1997 рік) акта на право колективної власності на землю. Однак, позивач у передбачений законом строк, не звернувся до суду з вказаними вимогами, що стало підставою для відмови у його задоволенні".

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 31 березня 2022 року у справі № 136/1015/17.

Позивачкою та її представником не надано жодних доказів щодо поважності причини пропуску строку позовної давності, які б підтверджували наявність об`єктивних, істотних, непереборних труднощів, що не залежали від волі позивачки та унеможливлювали її звернення до суду з цим позовом впродовж встановленого законом трирічного строку. Отже позивачка пропустила встановлений законодавством трирічний строк звернення до суду з цим позовом без поважних причин.

Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку позовної давності.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; п. 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Порівняльний аналіз термінів "дізналась" та «повинна була дізнатись", що містились в статті 76 ЦК УРСР, так само, як і термінів "довідався" і "міг довідатись", застосованих у статті 261 чинного ЦК України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивачка не знала про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернулась за його захистом до суду, недостатньо.

Позивачка повинна також довести той факт, що вона не могла дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого частиною 1 статті 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском строку позовної давності для звернення до суду із цим позовом, оскільки з моменту порушення прав минуло більше трьох років, а доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку позовної давності позивачкою не наведено.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 07.04.2020 року (справа № 147/294/18, провадження № 61-20292св19).

На підставівикладеного,керуючись статтями4,10,12,13,76,77,78,79,80,81,89,259,263,264,265ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні цивільного позову адвоката Савченка Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Савранської селищної ради Одеської області про визнання права на земельну частку (пай) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складений і підписаний головуючим суддею 20 травня 2022 року.

Суддя: О.Ю. Брюховецький