Рішення

від 11.05.2022 по справі 914/3225/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2022 Справа № 914/3225/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальність МАРІАН, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Західно-Українська сільськогосподарська компанія, м.Львів,

про: стягнення 533 341,31грн. заборгованості

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Брошко І.Б.

Представники:

Від позивача: Заремба О.О. - представник;

Від відповідача: не з`явився

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальність МАРІАН, м. Львів до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Західно-Українська сільськогосподарська компанія, м.Львів про стягнення 533 341,31грн. заборгованості, з якої 418 520,77грн. заборгованість за договором поставки, 83 704,15грн. штраф, 22364,54грн. пеня, 4154грн. 3% річних, 4 597,85грн. інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 02.11.2021 року позов залишено без руху, позивачу встановлено строк для виправлення виявлених недоліків.

10.11.2021 року представником позивача через канцелярію суду подано клопотання за вх.№26533/21, про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якого позивачем усунено недоліки позовної заяви та надано пояснення щодо знаходження оригіналів документів у позивача та додано докази сплати судового збору у належному розмірі, проте не додано доказів надіслання даного клопотання відповідачу у справі відповідно до вимог п.3 ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 15.11.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 16.12.2021 о 09:50 год.

15.12.2021 року представником позивача подано через канцелярію суду клопотання за вх.№30242/21 про відкладення розгляду справи, оскільки уповноважений представник не зможе прибути в судове засідання у звязку з сімейними обставинами.

14.12.2021 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання за вх.30080/21 від 14.12.2021 року про надання строку для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 16.12.2021 року продовжено строк підготовчого провадженні у справі №914/3225/21 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 20.01.2022 р. о 10:00 год.

24.12.2021 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вх.№31122/21 та 20.01.2022 року надійшло клопотання за вх.№1532/22 про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою суду від 20.01.2022 року відкладено підготовче засідання на 10.02.2022 року.

25.01.2022 через канцелярію суду надійшла від позивача відповідь на відзив за вх.№2056/22 з документами згідно вказаного додатку.

Ухвалою суду від 10.02.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 03.03.2022р.

З метою надання сторонам можливості реалізувати свої права та обов`язки, у звязку з неявкою усіх учасників справи, ухвалою суду від 03.03.2022 року розгляд справи по суті відкладено на 24.03.2022 р.

З врахуванням думки представника позивача про відкладення розгляду справи та з урахуванням воєнного стану, протокольною ухвалою суду від 24.03.2022 року відкладено розгляд справи по суті на 28.04.2022 року.

У зв`язку з надходженням на адресу суду клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, з врахуванням думки представника позивача щодо доцільності відкладення розгляду справи, протокольною ухвалою суду від 28.04.2022 року відкладено розгляд справи по суті на 12.05.2022 року.

В судове засідання 12.05.2022 року позивач явку уповноваженого представника забезпечив, підтримав позовні вимоги та просить позов задоволити, стягнути з відповідача заявлену заборгованість та судовий збір.

В судове засідання 12.05.2022 року відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, суд належним чином та завчасно (02.05.2022 року) повідомив відповідача та його уповноваженого представника на всі відомі адреси про день та час розгляду справи, про що свідчить список розсилки поштової кореспонденції, проте до суду 11.05.2022 року від представника відповідача повторно надійшло клопотання за вх.№9651/22 про відкладення розгляду справи по суті, у зв`язку з неможливістю прибути до господарського суду Львівської області у зв`язку з веденням на території України воєнних дій.

Клопотання відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Західно-Українська сільськогосподарська компанія суд відхиляє, як необгрунтоване та невмотивоване з таких підстав.

Так, відповідно до ст.122 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України ; повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Отже, Господарський суд Львівської області працює і здійснює правосуддя з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів. Так, провадження у справі було відкрито 15.11.2021 року, ще до запровадження в країні воєнного стану.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвали суду надіслані учасникам справи за адресами, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та адресами, яка вказана позивачем у позовній заяві та адресам зазначеним у клопотаннях відповідача та його уповноваженого представника.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, судом було вчинено всіх можливі за даних обставин дії щодо належного повідомлення відповідача про розглядуваний спір. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про судовий процес.

Одночасно суд зазначає, що статтею 197 ГПК України встановлено можливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за заявою учасників справи. Частиною третьою вказаної статті зазначено про можливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву та клопотань процесуального характеру, висловив свою позицію по справі, проте задля належної участі у справі мав можливість скористатись своїм правом на участь уповноваженого представника в судовому засіданні за відповідно до вимог ст. 197 ГПУ України за допомого системи "EаsyCon", проте таким правом не скористався.

Отже, в матеріалах справи достатньо доказів для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення.

З урахуванням того, що розгляд справи відбувається за правилами загального позовного провадження, відповідач скористався своїм процесуальним правом на подання процесуальних клопотань та відзиву щодо заявленого боргу, в суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, які передбачені статтями 202, 216 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем поставлено товар відповідачу на підставі укладеного між ними договору поставки запасних частин від 28.05.2021 року №99/36, відповідно до п.п. 1.1 якого в порядку та на умовах викладених у цьому договорі постачальник зобов`язується продати, а покупець зобов`язується купити, прийняти та оплатити запасні частини. Також, відповідно до Акту надання послуг №1166 від 28 травня 2021 року позивачем надано послуги відповідачу по ремонту решет.

Відповідач у порушення умов договору поставки товару від 28.05.2021 року №99/36 не здійснив своєчасно та повну оплату поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 418 520,77грн. за поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними, актом звірки, які знаходяться в матеріалах справи та на виконання договору поставки товару від 28.05.2021 року №99/36.

У зв`язку із простроченням покупцем грошового зобов`язання, позивачем нараховано відповідачу згідно п.п. 10.1, 10.6 договору пеню за прострочення грошового зобов`язання, що складає 22 364,54грн., штраф у розмірі 83704,15грн., 3% річних у розмірі 4 154,00грн. та 4597,85грн. інфляційних втрат.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість у сумі 418 520,77грн. основного боргу, 22 364,54грн. пені, 83704,15грн. штрафу, 4 154,00грн. 3% річних, 4597,85грн. інфляційних втрат та просить стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 8000,11грн.

Аргументи відповідача.

24.12.2021 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вх.№31122/21, в якому представник відповідача зазначає, що позовна заява подана передчасно та не підлягає задоволенню, оскільки стягнення заборгованості за надання послуг з ремонту не підлягають задоволенню, оскільки надання послуг з ремонту не передбачено умовами договору поставки та зазначає, що відповідач має повне право затримати оплату товару або оплатити товар частково, що відповідачем і зроблено, оплативши товар частково у сумі 287 160,01грн. Відповідач стверджує, що позивач не довів поставку товару в обсязі та на суму зазначену у позові, відтак просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Фактичні обставини справи.

Предметом доказування є обставини з яким пов`язує факт поставки товару на підставі укладеного договору та надання послуг, неналежне виконання договору та зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати.

28 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальність МАРІАН (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Західно-Українська сільськогосподарська компанія (покупець) укладено договір поставки запасних частин №99/36 (далі - Договір), на підставі п.1.1 якого постачальник зобов`язався продати, а покупець зобов`язався купити, прийняти та оплатити запасні частини (товар).

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що оплата товару, поставка якого здійснюється відповідно до п. 1.2.1. відбувається, згідно умов рахунку-фактури, термін оплати 14 календарних днів з моменту оформлення видаткових накладних.

Згідно пункту 7.4 Договору визначено, що перехід права власності та товар до покупця відбувається в момент одержання товару покупцем, передачі покупцю супровідних документів та підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних на передачу товару відповідно до базису поставки.

Відповідно до матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору, свої зобов`язання виконав в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними та актами: акт надання послуг №1166 від 28 травня 2021 року на суму 87 160,01грн., видаткова накладна № 1251 від 7 червня 2021 року на суму 166 468,06грн., видаткова накладна №1268 від 8 червня 2021 року на суму 33 531,94грн., видаткова накладна №1269 від 8 червня 2021 року на суму 57 588,96грн., видаткова накладна №1279 від 9 червня 2021 року на суму 5679,98грн., видаткова накладна №1315 від 11 червня 2021 року на суму 75 227,99грн., видаткова накладна №1358 від 15 червня 2021 року на суму 260 213,64грн., видаткова накладна №1376 від 15 червня 2021 року на суму 19 810,20грн. Даний акт надання послуг та видаткові накладні підписані та скріплені печатками обох юридичних осіб.

З даних доказів вбачається факт надання послуг та поставки товару позивачем відповідачу протягом травня - червня 2021 року на загальну суму 705 680,78 гривень.

Слід зазначити, що відповідно до платіжного доручення №47 від 28 травня 2021 року на суму 87 160,01 гривень, вбачається, що відповідачем оплачувалися послуги позивачу із ремонту решет. Так, в призначенні платежу відповідачем зазначено «оплата за ремонт решета зг рах №500 від 27 квітня 2021 року» (дану операцію відображено в акті звірки, що долучений до справи). Наведене свідчить про те, що відповідачу відомо про обсяг наданих послуг, а саме за ремонт решет, порядок їх приймання та оплати, відтак відповідачем здійснено проплату згідно доданого платіжного доручення.

Також, заборгованість була погашена відповідачем частково в сумі 287 160, 01 гривень, що відображено в акті звірки взаєморозрахунків між сторонами, який долучено до матеріалів справи, який підписаний та скріплений печатками обох юридичних осіб та даний факт оплати не заперечується відповідачем. Наданий акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем вказує про наявність заборгованості в розмірі 418 520,77 гривень., яка відповідачем не оплачена.

За порушення строків оплати поставленого товару, Покупець несе відповідальність згідно п. 10.1 та п. 10.6 Договору.

Одночасно слід зазначити, що пунктом 5.9 Договору передбачено, що у випадку, якщо постачальник не зареєструє накладні в системі, внаслідок чого у покупця не виникло право на податковий кредит, сума оплати автоматично зменшується на 20%. При реєстрації відповідно накладної, відповідач повинен доплатити 20% утриманої суми. Позивачем додано до матеріалів справи всі податкові накладні, які були зареєстровані в системі вчасно. Зі сторони відповідача з часу поставки і надання послуг не виникало претензій з даного приводу і не поступало вимог щодо реєстрації даних накладних. Відповідачем таких доказів до матеріалів справи не додано.

Відтак, у матеріалах справи, на підтвердження поставки товару та надання послуг, наявні видаткові накладні та акт надання послуг, відповідно до яких позивачем поставлено а відповідачем прийнято товар у кількості на умовах, визначених у них та договором, які підписані та скріплені печатками обох сторін.

Одночасно слід зазначити, що відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.01.2021 року по 26.10.2021 рік становить 418 520,77 грн.

В порушення умов поставки та Договору про поставку товару, Відповідач за отриманий товар грошову суму у розмірі 418 520,77грн. не сплатив, відтак основний борг Відповідача перед позивачем за отриманий Товар становить 418 520,77грн.

Згідно п. 10.1 договору, у випадку порушення покупцем строків оплати, передбачених договором, він сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу за весь період прострочення.

Згідно п. 10.6 договору, у випадку неоплати товару покупцем в термін більше 30-ти календарних днів зазначений в рахунках - фактурах, покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Пунктом 10.7 договору визначено, що сплата штрафних санкцій не звільняє Сторони від виконання зобов`язань, передбачених договором.

На підставі даних норм договору, позивачем здійснено розрахунок санкцій за порушення господарського зобов`язання, а саме нараховано відповідачу: пеню у розмірі 22 364,54 грн.; штраф у розмірі 83 704,15 грн.; 3% річних у розмірі 4 154 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4 597,85 грн.

Норми права та висновки суду.

Предметом доказування є встановлення факту неналежного виконання умов договору поставки, а відтак виконання обов`язку щодо оплати.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов`язання.

Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що оплата товару, поставка якого здійснюється відповідно до п. 1.2.1. відбувається, згідно умов рахунку-фактури, термін оплати 14 календарних днів з моменту оформлення видаткових накладних. Згідно пункту 7.4 Договору визначено, що перехід права власності та товар до покупця відбувається в момент одержання товару покупцем, передачі покупцю супровідних документів та підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних на передачу товару відповідно до базису поставки.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 418 520,77грн. основного боргу є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення та підтверджується матеріалами справи.

Щодо стягнення пені та 20% штрафу

Відповідно до пункту третього частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як встановлено п. 10.1 договору, у випадку порушення покупцем строків оплати, передбачених договором, він сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу за весь період прострочення.

Сторони встановили у договорі останній день оплати, з якого починається прострочення зобов`язання.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України)

Відповідно до ч. 3 ст. 253 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Відтак, строк з якого повинно відбуватися нарахування пені настає у позивача з наступного дня після спливу терміну оплати, а саме 14 календарних днів з моменту оформлення видаткових накладних (день визначений позивачем у розрахунку пені, здійснений позивачем по кожній видатковій накладній окремо).

Суд, здійснивши перевірку нарахування пені, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, з врахуванням Розпорядження КМУ від 16.11.2016 № 850-р «Про перенесення робочих днів у 2017р.» та ст.73 «Святкові і неробочі дні» - Кодексу законів про працю України, за період 6 місяців відповідно до ч.6 ст. 232 ГПК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», прийшов до висновку, що стягненню підлягає пеня в сумі 22 153,65грн., в частині стягнення 210,89грн. пені слід відмовити.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду у справах №917/194/18, №911/2813/17, № 910/6046/16, 923/760/16 (від 27.09.2019).

Пунктом 10.6 договору визначено, що у випадку неоплати товару покупцем в термін більше 30-ти календарних днів зазначений в рахунках - фактурах, покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Відтак, позивач звернувся про стягнення штрафу по видаткових накладних на суму 418 520,77грн. 20% від суми боргу становить 83 704,15грн. штрафу.

Щодо стягнення 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Cплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних, з врахуванням Розпорядження КМУ від 16.11.2016 № 850-р «Про перенесення робочих днів у 2017р.» та ст.73 «Святкові і неробочі дні» - Кодексу законів про працю України, прийшов до висновку, що стягненню підлягає 3 % річних в сумі 4107,38 грн., в частині стягнення 46,82грн. слід відмовити.

Щодо стягнення інфляційних втрат.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України - боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Слід зазначити, що судом при перевірці нарахування інфляційних втрат нарахованих позивачем, взято до уваги розмір боргу з урахуванням індексу інфляції виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за місяць у якому мала місце інфляція, при цьому до розрахунку включалися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці тобто мала місце дефляція.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення 4597,85грн. інфляційних нарахувань, зазначає, що до стягнення підлягають інфляційні нарахування межах заявлених позовних вимог, а тому слід стягнути 4597,85грн. інфляційних втрат.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів щодо існування простроченої заборгованості, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, а стягненню підлягає 418 520,77грн. основного боргу, 83 704,15грн. штрафу, 22 153,65грн. пені, 4107,38грн. 3% річних, 4 597,85грн. інфляційних втрат

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 8000,11грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 7996,24грн.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 231, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Західно-Українська сільськогосподарська компанія (79034, м. Львів, вул. Тернопільська, б. 21В, кв. 59, код ЄДРПОУ 43491580) на користь Товариства з обмеженою відповідальність МАРІАН (46400, м. Тернопіль, вул. Гайова, 54, код ЄДРПОУ 34419320) 418 520,77грн. основного боргу, 83 704,15грн. штрафу, 22 153,65грн. пені, 4107,38грн. 3% річних, 4 597,85грн. інфляційних втрат та 7996,24грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 23.05.2022 року.

Суддя Коссак С.М.