Рішення

від 22.05.2022 по справі 160/3515/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2022 року Справа № 160/3515/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

-визнати неправомірним рішення від 04.01.2022 за №4 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком по Списку № 1 з 45 років та не зарахуванні період роботи з 01.04.1996 по 31.10.1996 в цеху лаків та емалей на ефірах целюлози полімеризаційних смолах на посаді зливальника - розливальника в дрібну тару по 3 розряду та з 01.11.1996 по 02.07.2004 в цеху емалей на конденсаційних смолах на посаді зливальника - розливальника 3 розряду на підприємстві ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод» до Списку №1;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області зарахувати, до пільгового стажу, роботу за Списком № 1 ОСОБА_1 з 01.04.1996 по 31.10.1996 в цеху лаків та емалей на ефірах целюлози полімеризаційних смолах на посаді зливальника - розливальника в дрібну тару по 3 розряду та з 01.11.1996 по 02.07.2004 в цеху емалей на конденсаційних смолах на посаді зливальника - розливальника 3 розряду на підприємстві ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод»;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 45 років враховуючи вимоги Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року за №1 -р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15) з 07.10.2021 року;

-стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 992,40 грн за рахунок асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправне рішення пенсійного органу порушує право позивача на належний розмір пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.04.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 263 КАС України.

Роз`яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.

Відповідач копію ухвали отримав 27.04.2022, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, отже, з урахуванням ч. 1 ст. 120 КАС України, строк на надання відзиву на позовну заяву сплив 12.05.2022, при цьому, строк розгляду справи, за правилами статті 263 КАС України сплив 04.05.2022.

Відповідач правом на надання відзиву, у термін, що встановлений судом, не скористався.

Суд зазначає, що строки пересилання поштових відправлень встановлені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958 «Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень».

Так, відповідно до пункту 1 Розділу II наказу Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 «Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень», нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку), зокрема, місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 1 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день (пункт 2 Розділу II наказу Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958 «Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень»).

Аналогічна правова позиція щодо врахування під час прийняття судових рішень строків пересилання поштових відправлень, встановлених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958 «Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень», висвітлена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 в адміністративній справі №802/1503/17-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства, суд дійшов висновку про неможливість розгляду даної справи із дотриманням процесуальних строків, передбачених статтею 263 КАС України, та про необхідність розгляду даної справи із застосуванням розумного строку, що є об`єктивно необхідним для вирішення даної справи та з метою забезпечення справедливого судового захисту, а також дотримання основних засад адміністративного судочинства та для надання сторонам можливості реалізації своїх процесуальних прав.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком по Списку № 1.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.01.2022 №4 відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком по Списку № 1 з 45 років та не зараховано період роботи з 01.04.1996 по 31.10.1996 в цеху лаків та емалей на ефірах целюлози полімеризаційних смолах на посаді зливальника - розливальника в дрібну тару по 3 розряду та з 01.11.1996 по 02.07.2004 в цеху емалей на конденсаційних смолах на посаді зливальника - розливальника 3 розряду на підприємстві ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод» до Списку №1.

Листом від 14.01.2022 вказане вище рішення направлене на адресу позивача.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

03 жовтня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (№2148-VIII), який доповнив Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (№1058-ІV) розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (№ 1788-XII) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (№ 213-VІІІ), який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах..

Таким чином, Рішенням №1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 як найбільш сприятливий для позивача, а не Закону № 1058-ІV.

Такий висновок суду відповідає правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у справі №360/3611/20.

Відносно абзацу другого пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, відповідно до якого положення Закону №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону №1788-ХІІ відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Суд вважає, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788-ХІІ всі інші положення, чого зроблено не було.

З огляду на вказане вище, вік позивача, що становить 45 років, є достатнім для звернення до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії.

Стосовно права позивача на пенсію на пільгових умовах, судом встановлено наступне.

Відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 позивач працювала, у тому числі, у ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод»:

з 01.04.1996 по 31.10.1996 - зливальником - розливальником в дрібну тару цеху лаків і емалей на ефірах целюлози і полімеризаційних смолах;

з 01.11.1996 по 02.07.2004 - зливальником - розливальником цеху емалей на конденсаційних смолах.

В архівних документах (наказах) ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод» є відомості про роботу ОСОБА_1 :

з 01.04.1996 (наказ від 01.04.1996 №18) прийнята в цех лаків і емалей на ефірах целюлози і полімеризаційних смолах зливальником - розливальником в дрібну тару, умови праці шкідливі,

з 01.11.1996 (наказ від 01.11.1996 №27) переведена зливальником - розливальником в цеху емалей на конденсаційних смолах, умови праці шкідливі з 02.07.2004 (наказ від 02.07.2004 №72) звільнена.

У період роботи позивача діяли Списки №1, №2, затверджені постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, від 16.01.2003 №36.

Згідно розділів VIII «Хімічне виробництво» Списку №1, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 та від 16.01.2003 №36 право на пільгову пенсію мають робітники, зайняті повний робочий день у виробництві лакофарбової продукції із застосуванням органічних розчинників: лаків та їх сумішей.

Відповідно до п. 2 розділу X Хімічне виробництво Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 право на пільгову пенсію мають робітники, керівники і спеціалісти підприємств хімічної та нафтохімічної галузі промисловості, зайняті повний робочий день у виробництвах і роботах: на розфасуванні, розливі, затарюванні, навантаженні, розвантаженні насипом упакованих у паперові (поліетиленові) мішки хімпродуктів, перелічених в Списку №1.

З огляду на зміст Списків №1, №2 суд зазначає, що до займаних позивачем посад (зливальник розливальник в дрібну тару цеху лаків і емалей на ефірах целюлози і полімеризаційних смолах; зливальник - розливальник цеху емалей на

конденсаційних смолах) слід застосовувати Списки №1.

Також, судом встановлено, що згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців зазначено, що державна реєстрація ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод» (код ЄДРПОУ 05743605) припинена у зв`язку з банкрутством.

Згідно з вимогами статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування право на пенсії за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах на роботах з особливо шкідливими, із шкідливими і важкими умовами праці, за Списками № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій посад і показників, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Відповідно до наказів ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод про атестацію робочих місць від 05.07.1995 № 54, від, від 16.10.2000 №104, від 27.04.2001 № 68 зливальники - розливальники, цеху лаків і емалей на ефірах целюлози і полімеризаційних смолах, цеху емалей на конденсаційних смолах атестовані за Списком №1.

Велика Палата Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а зазначила, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Пунктом 2 частини 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Належним способом захисту прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправним та скасування рішення від 04.01.2022 за №4 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком по Списку № 1 з 45 років та не зарахуванні період роботи з 01.04.1996 по 31.10.1996 в цеху лаків та емалей на ефірах целюлози полімеризаційних смолах на посаді зливальника - розливальника в дрібну тару по 3 розряду та з 01.11.1996 по 02.07.2004 в цеху емалей на конденсаційних смолах на посаді зливальника - розливальника 3 розряду на підприємстві ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод» до Списку №1.

Щодо частини позовних вимог зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі "Чуйкіна проти України" констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom), п.п.28-36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботу за Списком № 1 ОСОБА_1 з 01.04.1996 по 31.10.1996 в цеху лаків та емалей на ефірах целюлози полімеризаційних смолах на посаді зливальника - розливальника в дрібну тару по 3 розряду та з 01.11.1996 по 02.07.2004 в цеху емалей на конденсаційних смолах на посаді зливальника - розливальника 3 розряду на підприємстві ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод»; зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 45 років враховуючи вимоги Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року за №1 -р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15) з 07.10.2021 року.

На переконання суду, зобов`язання відповідача вчинити такі дії є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 04.01.2022 за №4 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком по Списку № 1 з 45 років та не зарахуванні період роботи з 01.04.1996 по 31.10.1996 в цеху лаків та емалей на ефірах целюлози полімеризаційних смолах на посаді зливальника - розливальника в дрібну тару по 3 розряду та з 01.11.1996 по 02.07.2004 в цеху емалей на конденсаційних смолах на посаді зливальника - розливальника 3 розряду на підприємстві ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод» до Списку №1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до пільгового стажу роботу за Списком № 1 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) з 01.04.1996 по 31.10.1996 в цеху лаків та емалей на ефірах целюлози полімеризаційних смолах на посаді зливальника - розливальника в дрібну тару по 3 розряду та з 01.11.1996 по 02.07.2004 в цеху емалей на конденсаційних смолах на посаді зливальника - розливальника 3 розряду на підприємстві ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 45 років враховуючи вимоги Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року за №1 -р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15) з 07.10.2021 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 23 травня 2022 року.

Суддя Н.Є. Калугіна