Постанова

від 07.09.2022 по справі 160/3515/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 вересня 2022 року м. Дніпросправа № 160/3515/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року (суддя Калугіна Н.Є., повний текст рішення складений 23 травня 2022 року) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання неправомірним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 у лютому 2022 року звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати неправомірним рішення від 04.01.2022 за № 4 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком по Списку № 1 з 45 років та не зарахуванні період роботи з 01.04.1996 по 31.10.1996 в цеху лаків та емалей на ефірах целюлози полімеризаційних смолах на посаді зливальника-розливальника в дрібну тару по 3 розряду та з 01.11.1996 по 02.07.2004 в цеху емалей на конденсаційних смолах на посаді зливальника-розливальника 3 розряду на підприємстві ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод» до Списку № 1;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області зарахувати, до пільгового стажу, роботу за Списком № 1 ОСОБА_1 з 01.04.1996 по 31.10.1996 в цеху лаків та емалей на ефірах целюлози полімеризаційних смолах на посаді зливальника-розливальника в дрібну тару по 3 розряду та з 01.11.1996 по 02.07.2004 в цеху емалей на конденсаційних смолах на посаді зливальника-розливальника 3 розряду на підприємстві ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 45 років враховуючи вимоги Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року за №1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15) з 07.10.2021.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення від 04.01.2022 за № 4 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком по Списку № 1 з 45 років та не зарахуванні період роботи з 01.04.1996 по 31.10.1996 в цеху лаків та емалей на ефірах целюлози полімеризаційних смолах на посаді зливальника-розливальника в дрібну тару по 3 розряду та з 01.11.1996 по 02.07.2004 в цеху емалей на конденсаційних смолах на посаді зливальника-розливальника 3 розряду на підприємстві ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод» до Списку № 1. Зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботу за Списком № 1 ОСОБА_1 з 01.04.1996 по 31.10.1996 в цеху лаків та емалей на ефірах целюлози полімеризаційних смолах на посаді зливальника-розливальника в дрібну тару по 3 розряду та з 01.11.1996 по 02.07.2004 в цеху емалей на конденсаційних смолах на посаді зливальника-розливальника 3 розряду на підприємстві ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 45 років враховуючи вимоги Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року за №1 -р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15) з 07.10.2021. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 992,40 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 у жовтні 2021 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Листом № 0400-010304-8/6875 від 14.01.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області направило рішення № 4 від 04.01.2022 про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, оскільки відсутні підстави для зарахування періоду роботи з 01.04.1996 по 02.07.2004 до пільгового стажу за Списком № 1.

Вважаючи протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що у жовтні 2017 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII, яким доповнено Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV розділом XIV-1, який містить, зокрема, пункт 1 частини 2 статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий у 50 років.

Тобто вищенаведені закони явно суперечать один одному, а тому правове регулювання спірного питання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує належний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Вказаного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року під час розгляду зразкової адміністративної справи № 360/3611/20.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому її вік (45 років) є достатнім для звернення до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Доводи апелянта щодо необхідності досягнення позивачем 50 років для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 спростовуються наведеними вище нормами законодавства.

Стосовно періоду роботи ОСОБА_1 , який не зараховано Управлінням ПФУ до пільгового стажу за Списком № 1, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 працювала у ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод»: з 01.04.1996 по 31.10.1996 зливальником-розливальником в дрібну тару цеху лаків і емалей на ефірах целюлози і полімеризаційних смолах по 3 розряду; з 01.11.1996 по 02.07.2004 зливальником-розливальником цеху емалей на конденсаційних смолах по 3 розряду.

Вказані відомості також підтверджується архівними документами ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод».

У період роботи ОСОБА_1 діяли Списки № 1, № 2, затверджені постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, від 16.01.2003 № 36.

Відповідно до розділів VIII «Хімічне виробництво» Списку № 1, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 та від 16.01.2003 № 36, право на пільгову пенсію мають робітники, зайняті повний робочий день у виробництві лакофарбової продукції із застосуванням органічних розчинників; лаків та їх сумішей.

Відповідно до пункту 2 розділу X «Хімічне виробництво» Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, право на пільгову пенсію мають робітники, керівники і спеціалісти підприємств хімічної та нафтохімічної галузі промисловості, зайняті повний робочий день у виробництвах і роботах: на розфасуванні, розливі, затарюванні, навантаженні, розвантаженні насипом упакованих у паперові (поліетиленові) мішки хімпродуктів, перелічених в Списку № 1.

З огляду на зміст Списків № 1, № 2 суд доходить висновку, що до займаних позивачем посад слід застосовувати Список № 1.

Згідно зі статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць.

Відповідно до наказів ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод» про атестацію робочих місць від 05.07.1995 № 54, від 16.10.2000 № 104, від 27.04.2001 № 68 зливальники-розливальники цеху лаків і емалей на ефірах целюлози і полімеризаційних смолах, цеху емалей на конденсаційних смолах атестовані за Списком № 1.

Суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позивач має право на зарахування пільгового стажу по Списку № 1 у повному розмірі, адже на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Колегія суддів зазначає, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а.

Таким чином Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було протиправно зменшено пільговий стаж ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зі змісту оскарженого рішення встановлено, що підставою для відмови у призначенні пенсії було не зарахування періоду роботи з 01.04.1996 по 02.07.2004 до пільгового стажу за Списком № 1, а тому, з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанови, належним способом поновлення порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

В частині позовних вимог, які залишені без задоволення, рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується, судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року в адміністративній справі № 160/3515/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з 08 вересня 2022 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Повна постанова складена 08 вересня 2022 року.

Головуючий - суддяО.В. Головко

суддяА.В. Суховаров

суддяТ.І. Ясенова