Рішення

від 23.05.2022 по справі 580/1517/22

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2022 року справа № 580/1517/22

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якій просить:

- скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області щодо визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2020 року №0052310-59-2320 від 30.07.2021 року на суму 30061,40 грн., №0052491-59-2320 від 07.09.2021 року на суму 61860,67 грн., №0052490-59-2320 від 07.09.2021 року на сумі 59140,23 грн.

23.02.2022 шляхом автоматизованого розподілу справа передана судді Нужній А.Г.

Наказом Черкаського окружного адміністративного суду від 04.03.2022 №24-О судді Нужній А.Г. надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Враховуючи викладене, шляхом повторного автоматизованого розподілу справа передана судді Гаращенку В.В., у зв`язку з чим ухвалою від 30.03.2022 прийнята до свого провадження та відкрито провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є власником нежитлових приміщень. Оскільки позивач є сільськогосподарським товаровиробником, тому вказані будівлі з підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та даних ITC «Податковий блок», у ОСОБА_1 , як фізичної особи на праві приватної власності перебуває об`єкт нерухомого майна (нежиле приміщення, комплекс будівель) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1434,9 кв.м та «Нежитлові будівлі» за адресою АДРЕСА_2 та будинок АДРЕСА_3 .

Відповідно до пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПКУ ОСОБА_1 із заявою від 09.06.2022 №19352/6/59 звернувся до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо права на користування пільгою із сплати податку відповідно до пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ.

За результатами звірки «Нежилі приміщення, комплекс будівель» за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площа 1434,9 кв.м, підпадають під визначення пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ, а саме не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), за скаргою ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в 2021 році на податкове повідомлення-рішення від 30.07.2021 №0052310-59-2320 проведено перерахунок та надані пільгу відповідно до пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ.

Податкові повідомлення - рішення форми «Ф» від 07.09.2021р. № 0052490-59-2320 на суму 59 140,23 грн., та від 07.09.2021 № 0052491-59-2320 на суму 61 860,67 грн., залишені без розгляду так, як платником не надано достатньо доказів, що об`єкти нерухомості «Нежитлові будівлі» за адресою Черкаська обл., Монастирищенський район смт. Цибулів, вулиця Гірська, будинок 17 та будинок 15, не здаються в оренду, лізинг, позичку юридичним особам СГ «ЛЕВАДА 2015» код 39645123 та ТОВ «ЛЕКС-Д» код 35870977 так, як дані об`єкти згідно реєстраційних даних АІС «Податковий блок» зазначені як об`єкти оподаткування. Згідно повідомлення 20-ОПП юридичними особами ФГ «ЛЕВАДА 2015» та ТОВ «ЛЕКС-Д» 02.02.2022 на дані об`єкти набуто право власності.

На підставі наведеного відповідач вважає, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 07.09.2021 № 0052490-59-2320 та від 07.09.2021 № 0052491-59-2320 такими, що прийняті в межах законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що позивач з 11.03.2010 є власником нежитлових приміщень комплексу будівель за адресою: Черкаська обл., Монастирищенський р., с. Долинка, вулиця Шевченка, будинок 1б, загальною площею 1434,9 кв.м.

Крім того, позивач з 06.07.2020 є власником нежитлових приміщень загальною площею 5239,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , що згідно опису включає: "А"-навіс для техніки побудований, "Б"- майстерня тракторного парку, "В"- ПТО, "в2- прибудова ПТО, "Г"-вага 40тонна, "г"- вага 40тонна, "Д"- зерносклад, "Е"- критий, тік, "Ж"-критий тік, "З"- зерносховище, "л" - вагова будка (навіс), "М" - заправочна будка, "І" - жомова яма 800 тонна, "ІІ"- силосна яма 200 тонна, "ІІІ" - башня рожновського, №1 - огорожа металева, №2 - ворота металеві.

Також судом встановлено, що позивач з 06.07.2020 є власником нежитлових приміщень загальною площею 5008,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , що згідно опису включає: "А1" корівник, "А2"- прибудова, "аЗ"- прибудова побудовано в 1989т стіни цегла, "а4"- прибудова побудована в 1989 р. стіни цегла, "а5"- прибудова, "Б1"- телятник, "Б2"- прибудова, "В1"- свинарник, "В3" - прибудова, "П"- конюшня, "Г2"- прибудова, "Д1" - корівник, "Д2" - прибудова, "д3"- прибудова, "Ж1" - будинок осіменіння корів, "ж2" - прибудова, "ж3"- прибудова.

Головним управлінням ДПС у Черкаській області на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.07.2021 №0052310-59-2320, яким позивачеві визначено податкове зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за об`єкт нерухомості ( АДРЕСА_1 , загальною площею 1434,9 кв.м.), в сумі 31061,40 грн.

Податковим періодом в рішенні зазначений 2020 рік.

З аналогічних підстав прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0052491-59-2320 від 07.09.2021, яким позивачеві визначено податкове зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за об`єкт нерухомості (за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 5239,1 кв.м.), в сумі 61860,67 грн. Податковим періодом в рішенні зазначений 2020 рік;

- №0052490-59-2320 від 07.09.2021 яким позивачеві визначено податкове зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за об`єкт нерухомості (за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 5008,7 кв.м.), в сумі 59140,23 грн. Податковим періодом в рішенні зазначений 2020 рік.

Вважаючи спірні рішення протиправними, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, набрав чинності з 01 січня 2015 року, (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Приписи пп. 266.2.1 п. 266.1 статті 266 ПК України визначають, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування у відповідності до пп. 266.3.1 п. 266.1 статті 266 Податкового кодексу є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

За правилами пп. 266.3.2 п. 266.1 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

При цьому пп. 266.5.1 п. 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України закріплено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно пп. 266.7.1 п. 266.6 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Щодо новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт.

Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України 01 січня 2015 року, власники об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за виключенням випадків, визначених пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України.

Відповідно до пп.266.7.4 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов`язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об`єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Аналіз змісту наведеної норми дає підстави для висновку, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати відповідно до пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України є призначення такої будівлі для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а також особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.

Так, згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року № 507, клас будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства з кодом 1271 включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. При цьому, він не включає споруди зоологічних та ботанічних садів (2412). До будівель з кодом 1271 відноситься: будівлі для тваринництва (1271.1); будівлі для птахівництва (1271.2), будівлі для зберігання зерна (1271.3), будівлі силосні та сінажні (1271.4), будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства (1271.5), будівлі тепличного господарства (1271.6), будівлі рибного господарства (1271.7), будівлі підприємств лісівництва та звірівництва (1271.8), будівлі сільськогосподарського призначення інші (1271.9).

Поняття ж "сільськогосподарський товаровиробник" визначено підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14, згідно з яким це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Водночас, у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 АК України зазначено, що визначення сільськогосподарського товаровиробника дано виключно для цілей глави 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розділу XIV цього Кодексу "Спеціальні податкові режими", до якої віднесено четверту групу - сільськогосподарські товаровиробники. Таким чином, визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у підпункті 14.1.235. пункту 14.1 статті 14 ПК України застосовується виключно для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", що прямо визначено вказаним підпунктом.

Отже, до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки вказаний податок відноситься до розділу ХІІ "Податок на майно".

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років», під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції». Так, згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Наведені поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке має чітко обмежену сферу застосування. Тому, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

На користь висновку, що нормою підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено податкову пільгу, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання.

Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив з 1 січня 2019 року, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 26 листопада 2020 року у справі №560/168/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи питання щодо наявності у позивача права на пільгу, передбачену пунктом «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, судом встановлено, що будівлі та споруди за адресами: Черкаська обл., Монастирищенський район смт. Цибулів, вул. Гірська, буд. 15 та 17, належать до переліку будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року № 507, клас будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства з кодом 1271.

Перевіряючи чи наділений позивач статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права, судом з інформаційної довідки №273459031 від 06.09.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що у власності та користуванні позивача у період з 2017-2020 років знаходяться земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тому позивач відноситься в розумінні вищенаведених законодавчих приписів до сільськогосподарських товаровиробників.

Більш того, за результатами звірки даних на підставі заяви позивача щодо вищенаведених об`єктів нежитлової нерухомості, листом від 11.10.2021 відповідач направив висновок, відповідно до якого надано пільгу позивачу щодо об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1434,9 кв.м., що свідчить про відкликання податкового повідомлення-рішення від 30.07.2021 №0052310-59-2320 на суму в сумі 31061,40 грн. на підставі норм пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України.

Отже, податковим органом визнається наявність у позивача статусу сільськогосподарського товаровиробника, тому зазначена обставина визнається судом доведеною в силу вимог ч. 1 ст. 78 КАС України.

Натомість відмова в скасуванні податкових повідомлень-рішень №0052491-59-2320 від 07.09.2021, №0052490-59-2320 від 07.09.2021 за результатами проведеної звірки обґрунтована виключно тією обставиною, що об`єкти нерухомості «Нежитлові будівлі» за адресою Черкаська обл., Монастирищенський район смт. Цибулів, вулиця Гірська, будинок 17 та будинок 15, не здаються в оренду, лізинг, позичку юридичним особам СГ «ЛЕВАДА 2015» код 39645123 та ТОВ «ЛЕКС-Д» код 35870977 так, як дані об`єкти згідно реєстраційних даних АІС «Податковий блок» зазначені як об`єкти оподаткування. Згідно повідомлення 20-ОПП юридичними особами ФГ «ЛЕВАДА 2015» та ТОВ «ЛЕКС-Д» 02.02.2022 на дані об`єкти набуто право власності.

Перевіряючи наведене твердження, суд зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч вищенаведених вимог, відповідач не надав доказів, що протягом податкового періоду 2020 року об`єкти нерухомості в смт. Цибулів, вулиця Гірська, будинок 17 та будинок 15 перебували в оренді, лізингу, позичці.

Суд також звертає увагу на ту обставину, що податковий орган здійснює нарахування податку на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який в даному випадку не містить відомостей про передачу приміщень в оренду, лізинг, позичку.

Викладене відповідачем твердження про набуття 02.02.2022 права власності юридичними особами ФГ «ЛЕВАДА 2015» та ТОВ «ЛЕКС-Д» на ці приміщення судом відхиляються, оскільки податковим періодом у спірних рішеннях зазначено 2020 рік, тому правовідносини, які виникли після цього не мають юридичного значення для вирішення спору.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що покладення обов`язку щодо сплати податку на належне позивачу нерухоме майно промислового призначення суперечить підпункту ж 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, що є підставою для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0052491-59-2320 від 07.09.2021, №0052490-59-2320 від 07.09.2021.

При цьому, суд не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 30.07.2021 №0052310-59-2320 на суму 31061,40 грн.. оскільки в матеріалах справи наявні докази, які свідчать про відкликання вказаного рішення на підставі норм пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог на суму 121000,90 грн., що становить 1210 грн. (121000,90х1%=1210).

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №0052491-59-2320 від 07.09.2021, №0052490-59-2320 від 07.09.2021.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, Черкаська обл., 18002, код ЄДРПОУ ВП: 44131663) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1210 (одна тисяча двісті десять) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО