Постанова

від 11.05.2022 по справі 914/1957/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2022 р. Справа №914/1957/21

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого суддіМАТУЩАКА О.І.

суддіГАЛУШКО Н.А.

МАРКА Р.І.

за участю секретаря судового засідання Гулик Н.Г.

за участю представника відповідача-2: Карташев І.С. (в порядку самопредставництва);

розглянувши апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю

Експрес-2, м. Львів б/н від 11.01.2022

на рішенняГосподарського суду Львівської області

від 29.11.2021

у справі№ 914/1957/21

за позовомЧервоноградської міської ради,

м. Червоноград, Львівська область

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю

Експрес-2, м. Львів

2) Товариства з обмеженою відповідальністю

Ладо-Мир, м. Самбір, Львівська область

проскасування рішення; скасування державної реєстрації та припинення права власності; зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

В липні 2021 року Червоноградська міська рада звернулась з позовом Господарського суду Львівської області до ТОВ «Експрес-2», ТОВ «Ладо-Мир» про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації, припинення права власності, зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.11.2021 у цій справі позов задоволено частково:

- скасовано рішення приватного нотаріуса Антонів Марти Романівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57515861 від 07.04.2021 на будівлю магазину літера «В-2», загальною площею 19,35 кв.м. за адресою : Львівська область, м.Червоноград, вул.Сокальська, 3б;

- скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ «Експрес-2» на будівлю магазину літера «В - 2», загальною площею 19,35 кв.м. за адресою Львівська обл., м.Червоноград, вулиця Сокальська, будинок 3б, номер запису про право власності 41379639, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2217005146118;

- припинено право власності ТОВ «Експрес- 2» на будівлю магазину літера «В-2», загальною площею 19,35 кв.м. за адресою Львівська обл., м.Червоноград, вул.Сокальська, 3б, номер запису про право власності 41379639, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2217005146118.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте з порушенням і направильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин справи. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначає, що ТОВ «Експрес-2» набуло право власності на майно будівлю магазни літера «В-2», загальною площею 19,35 кв.м. за адресою: Львівська обл., м.Червоноград, вул. Сокальська, 3б на підставі вкладу засновника, який в свою чергу набув право власності на вищевказане майно відповідно до Свідоцтва №313 від 01 березня 2021 року в результаті прилюдних торгів торгів, проведених на електронному майданчику ДП «СЕТАМ» та враховуючи те, що підстава внесення в статутний капітал товариства так, як і свідоцтво відповідно до якого засновник набув право власності не скасовані, вважає, що підстави для задоволення позову відсутні. Крім того, апелянт зазначає, що позивачем не обгрунтовано протиправності рішення приватного нотаріуса Антонів М.Р. про державну реєстрації речових прав та їх обтяжень та причини небхідності скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Експрес-2». Також, зазначає, що покликання позивача на обставини встановлені у справі №914/1868/19 не мають значення для вирішення даної справи, а тому, не можуть братися до уваги судом відповідно до п.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заперечуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Спростовуючи доводи апеляційної скарги, покликається на рішення судів у справі №914/1868/19 та зазначає, що предметом розгляду вказаної справи був об`єкт нерухомого майна за адресою: м.Червоноград, вул.Сокальська, 3б та вважає, що обставини встановлені у вказаній справі безпосередньо стосуються даного спору, а тому рішення про державну реєстрацію та записи про державну реєстрацію об`єктів нерухомого майна підлягають скасуванню. Позивач зазначає, що відповідно до пп.2 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №55 від 18.06.2007 поділ на самостійні об`єкти нерухомого майна провадиться відповідно до законодавства з наданням кожному об`єкту поштової адреси, що в даному випадку зроблено не було і в свою чергу підтверджує незаконність вчинених дій. З урахуванням викладеного, вважає, що Господарський суд Львівської області дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а підстави для задоволення апеляційної скарги у даній справі відсутні.

04.03.2022 на електронну пошту Західного апеляційного господарського суду та повторно 09.03.2022 на адресу суду позивач надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника.

Апелянт явку уповноваженого працівника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду даної справи.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності апелянта та позивача.

В судове засідання з`явився представник відповідача-2, надав пояснення по суті апеляційної скарги та просив таку задоволити, а оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача-2, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права місцевим господарським судом, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення враховуючи наступне.

Фактичні обставини справи.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 03.03.2020 у справі №914/1868/19, яке частково скасовано постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 позов задоволено частково:

- скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.11.2017 на будівлю магазину літера В-1, загальною площею 39,0 кв.м., яка знаходиться за адресою: вул.Сокальска, 3б, м.Червоноград, Львівська область;

- скасовано запис про право власності від 27.11.2017, відповідно до якого право власності на будівлю магазину літера В-1, загальною площею 39,0 кв.м., яка знаходиться за адресою: вул.Сокальска, 3б, м.Червоноград, Львівська область, зареєстровано за ТОВ «Ладо-Мир»;

- визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/3 (однієї третьої) ідеальної частки в праві власності на нерухоме майно, укладений 19.08.2019 між ТОВ «Ладо-Мир» та ПП «Асант»;

- скасовано запис про право власності від 19.08.2019 внесений приватним нотаріусом відповідно до якого право власності на 1/3 ідеальних часток в праві власності на будівлю магазину літера В-1, загальною площею 39,0 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ПП «Асант».

Рішеннями судів у вказаній справі встановлено, що будівля магазину літ. В-1 загальною площею 39 м.кв., що знаходиться за адресою: м.Червоноград, вул.Сокальска, 3б збудована без дозвільних документів та в експлуатацію не приймалась та в силу ч.1 ст. 376 ЦК України є самочинним будівництвом.

Вищевказані судові рішення набрали законної сили та є чинними на момент розгляду цієї справи.

Відповідно до свідоцтва, яке зареєстроване в реєстрі під номером 312 від 01.03.2021 ОСОБА_1 набув майно будівля магазину літера «В-1», загальною площею 19,35 м.кв. ( АДРЕСА_1 ), яке належало ОСОБА_2 .

Із змісту свідоцтва, яке зареєстроване в реєстрі під номером 313 від 01.03.2021 вбачається, що ОСОБА_1 набув майно будівля магазину літера «В-2», загальною площею 19,35 м.кв. ( АДРЕСА_1 ), яке належало ОСОБА_2 .

Згідно рішення №04/21 від 02.04.2021 та актів приймання передачі майна від 02.04.2021 ОСОБА_1 передав, в якості внеску до статутного фонду ТОВ «Експрес-2» вищевказане нерухоме майно.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №251656787 від 07.04.21, 05.04.2021 ТОВ «Експрес-2» зареєструвало право власності на нерухоме майно: будівлю магазину літера «В-1», загальною площею 19,35 м.кв., за адресою: Львівська обл.,м.Червоноград, вул.Сокальська, 3б на підставі рішення приватного нотаріуса Антонів Марти Романівни пр державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 57515037 від 07.04.2021.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №251662385 від 07.04.21, 05.04.2021 ТОВ «Експрес-2» зареєструвало право власності на нерухоме майно: будівлю магазину літера «В-1», загальною площею 19,35 м.кв., за адресою: Львівська обл.,м.Червоноград, вул.Сокальська, 3б на підставі рішення приватного нотаріуса Антонів Марти Романівни пр державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 57515037 від 07.04.2021.

Наведені обставини стали підставою звернення позивача із позом у даній справі.

Оцінка судом.

Відповідно до ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно ч.4. ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ст. 2 Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За вимогами ч. 1 ст. 5 Закону, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Частиною 2 цієї статті визначено, що якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених ст. 31 цього Закону.

В силу вимог ч.2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

З матеріалів справи вбачається, що в результаті поділу об`єкта нерухомого майна літера «В-1» загальною площею 39 м.кв., що було предметом спору у судовій справі №914/1868/19, зареєстровано право власності на два об`єкти нерухомого майна: будівлю магазину літера «В-1» реєстраційний номер 2216920846118, загальною площею 19,35 м.кв. та будівлю магазину літера «В-2» реєстраційний номер 2217005146118, загальною площею 19,35 м.кв. за адресою: Львівська область, м.Червоноград, вул.Сокалська, 3б.

Рішеннями судів у вищевказаній справі встановлено, що будівля магазину літ. В-1 загальною площею 39 м.кв., що знаходиться за адресою: м.Червоноград, вул.Сокальска, 3б збудована без дозвільних документів та в експлуатацію не приймалась та в силу ч.1 ст. 376 ЦК України є самочинним будівництвом.

В силу приписів статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у пункті 32 постанови від 03.07.2018 у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Враховуючи викладене, доводи апелянта про те, що рішення судів у справі №914/1868/19 не повинні враховуватися при розгляді цієї справи, колегія суддів вважає безпідставними та необгрунтованими, оскільки такі спростовуються належними і допустимими доказами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі - Порядок).

Пунктом 1 Порядку встановлено, що цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно із п. 12 Порядку, розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено відповідно до законодавства, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - Єдиний реєстр документів).

Відповідно до п. 40 та п. 41 Порядку, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком. Для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

З урахуванням наведених норм законодавства судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що неіснуюче право щодо об`єкта нерухомості не породжує прав власника щодо розпорядження майном, зокрема, передачу третім особам.

Відповідно до п. 54 Порядку № 1127, державна реєстрація права власності на нерухоме майно, утворене шляхом поділу майна, у тому числі в результаті виділення окремого об`єкта нерухомого майна із складу нерухомого майна, що складається з двох або більше об`єктів, або об`єднання майна, проводиться за умови наявності технічної можливості такого поділу або об`єднання нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об`єкта цивільних правовідносин.

Для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу або об`єднання, подаються: 1) документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його поділу або об`єднання (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); 2) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (крім випадків, коли об`єкт нерухомого майна створюється шляхом поділу або об`єднання без проведення будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення); 3) технічний паспорт на новостворений об`єкт нерухомого майна; 4) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків поділу або об`єднання таких об`єктів нерухомого майна, як квартира, житлове або нежитлове приміщення тощо).

З`ясуванням документальних доказів у справі встановлено, що відповідачами не спростовано доводи позивача про порушення порядку реєстрації права власності на спірне нерухоме майно, шляхом поділу, що вірно встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення.

За таких обставин, судова колегія вважає вірним висновок Господарського суду Львівської області про обгрунтованість позовних вимог про скасування рішення приватного нотаріуса Антонів М.Р. індексний номер 57515861 від 07.04.21, скасування державної реєстрації на будівлю магазину літера «В-2», номер запису про право власності 41379639.

Отже, скаржником в апеляційній скарзі не спростовано висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову та така не містить аргументації чи обґрунтувань, щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що стало наслідком прийняття неправомірного рішення.

Відповідно ст. 13, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних та обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, а тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Судові витрати.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється в силу ч. 14 ст. 129 ГПК України. Відтак, сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Експрес-2залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Львівської області від 29.11.2021 у справі №914/1957/21 - без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 23.05.2022.

Головуючий (суддя-доповідач) О.І. МАТУЩАК

Судді Р.І. МАРКО

Н.А. ГАЛУШКО