Постанова

від 23.05.2022 по справі 904/8581/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2022 року м. Дніпро Справа № 904/8581/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Кузнецова В.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК Євротех"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Крижний О.М.) від 17.12.2021р. у справі № 904/8581/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрія-Груп", смт. Великодолинське Овідіопольського району Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК Євротех", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором про надання брокерських послуг та декларування товарів, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрія-Груп" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК Євротех" заборгованість в розмірі 119 778,02 грн., з яких 51 236,99 грн. основний борг та 68 541,03 грн. пеня.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання брокерських послуг та декларування товарів №26/05/2020-1 від 26.05.2020 в частині своєчасного розрахунку за надані послуги.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2021р. у справі № 904/8581/21:

- позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрія-Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК Євротех" про стягнення заборгованості за договором про надання брокерських послуг та декларування товарів задоволено частково;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК Євротех" (49069, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 9, оф.10, ідентифікаційний код 42793755) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрія-Груп" (67832, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, Садовий кооператив "Механізатор", 16/325, ідентифікаційний код 39548012) заборгованість у розмірі 51 236,99 грн. (п`ятдесят одна тисяча двісті тридцять шість грн. 99 коп.), пеню у розмірі 5 426,10 грн. (п`ять тисяч чотириста двадцять шість грн. 10 коп.) та судовий збір у розмірі 1 073,86 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 86 коп.);

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ГК Євротех", в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2021р. у справі № 904/8581/21 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК Євротех" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрія-Груп" пені у розмірі 5 426,10 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні відповідних позовних вимог позивача відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що суд першої інстанції невірно визначив як пеню передбачену договором штрафну санкцію за невиконання замовником зобов`язання зі своєчасної оплати послуг, в той час як апелянт вважає, що сторонами у договорі передбачений штраф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "ГК Євротех" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2021р. у справі № 904/8581/21 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи, встановлено позивачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрія-Груп" не скористалося своїм правом та не надало відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено місцевим господарським судом та не оспорюється сторонами, 26.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юрія-Груп" (митний брокер) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГК Євротех" (замовник) укладено договір на надання брокерських послуг та декларування товарів №26/05/2020-1 (далі договір), відповідно до п.1.1 якого митний брокер від імені, за дорученням, та за рахунок замовника, керуючись законодавством України, надає послуги, пов`язані з декларуванням товарів, які належать замовнику та переміщуються через митний кордон України, та надає митно-брокерські та консультаційні послуги у сфері митного законодавства.

Згідно з п. 2.3 договору замовник своєчасно сплачує вартість виконаних митним брокером робіт (послуг) у розмірі та строки передбачені цим договором, а також завчасно до початку митного оформлення товарів сплачує митні податки та збори на відповідний рахунок органу доходів і зборів. Надає документи, які підтверджують оплату вказаних платежів, митному брокеру.

У відповідності до п. 6.1 договору замовник сплачує вартість узгоджених з митним брокером робіт та послуг до початку митного оформлення товарів шляхом перерахувань відповідно наданих рахунків. Рахунки, що пред`являються митним брокером за цим договором, можуть направлятися засобами електронної пошти, факсимільним зв`язком, за допомогою поштових служб, або вручаються особисто представнику замовника.

Згідно з п. 7.7 договору за несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник сплачує митному брокеру штраф у розмірі 0,5% від суми неоплачених рахунків за кожен день прострочення платежу. У випадку затримки оплати більш ніж на 20 днів, митний брокер має право припинити видачу наступних товарів замовникові.

Строк дії договору встановлюється з дати підписання обома сторонами до 31 грудня 2020 року. Договір автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення строку дії не надішле письмове повідомлення іншій стороні про його розірвання (п. 11.1 договору).

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором позивачем надано видатковий ордер №0618322, електронне декларування №UA500020/2021/002495, наряд №501 від 11.01.2021, товарно-транспортну накладну №00000018 від 18.01.2021 та акт надання послуг №24 від 19.01.2021 на суму 73 091,99 грн.

Позивачем також виставлено на оплату відповідачу рахунок №24 від 19.01.2021 на суму 73 091,99 грн.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що відповідачем частково оплачено заборгованість у розмірі 21 855,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1429 від 01.02.2021, однак, у повному обсязі заборгованість за надані послуги не оплачена, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 51 236,99 грн., що і стало причиною виникнення спору. Керуючись п. 7.7. договору позивач крім основного боргу заявив до стягнення штрафні санкції у розмірі 68 906,49 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив зі встановленого факту наявності існування заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі заявленої до стягнення основної суми боргу, проти існування якої відповідач не заперечував та рішення суду в цій частині не є предметом апеляційного оскарження.

Водночас, судом першої інстанції здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми штрафних санкцій з метою приведення її у відповідність нормам діючого законодавства України. Отже, судом присуджено до стягнення штрафні санкції у загальному розмірі 5 426,10 грн., що і оскаржується відповідачем.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як вбачається з умов договору та підтверджено матеріалами справи, строк оплати за надані послуги є таким, що настав.

В ході розгляду справи судом першої інстанції доказів оплати заборгованості відповідач не надав, проти наявності заборгованості з основного боргу не заперечував.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність достатніх доказів на підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 51 236,99 грн. та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Крім основного боргу позивачем було заявлено до стягнення штрафні санкції у розмірі 68 906,49 грн.

Відповідно до п. 7.7 договору за несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник сплачує митному брокеру штраф у розмірі 0,5% від суми неоплачених рахунків за кожен день прострочення платежу. У випадку затримки оплати більш ніж на 20 днів, митний брокер має право припинити видачу наступних товарів замовникові.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що хоча сторони у договорі і назвали вказану штрафну санкцію штрафом, однак за своєю правовою природою вона є пенею, оскільки, як передбачено договором, вираховується "від суми несплаченого товару за кожен день прострочення платежу", що є ознаками пені.

При цьому, судова колегія відхиляє твердження апелянта про те, що судом першої інстанції невірно визначено як пеню передбачену договором штрафну санкцію за невиконання замовником зобов`язання зі своєчасної оплати послуг, в той час як апелянт вважає, що сторонами у договорі передбачений штраф, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.7. договору розмір договірної штрафної санкції обраховано у відсотковому розмірі за кожен день прострочення, що за визначенням статті 549 Цивільного кодексу України відповідає поняттю "пеня".

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Між тим для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції забезпечення належного виконання зобов`язання.

Аналогічну правову позицію викладено зокрема в Постанові Верховного Суду України від 08.02.2017 у справі № 910/29752/15, Постанові Вищого господарського суду України від 26.07.2017 у справі № 908/3058/16.

До того ж, судова колегія звертає увагу на те, що сторони при укладанні договору добровільно погодили вказані умови договору, що відповідає принципу диспозитивності. В свою чергу, підстави вважати, що при укладенні договору волевиявлення сторін не було вільним і не відповідало їх внутрішній волі, відсутні.

Отже, підписавши договір та погодившись з його умовами, апелянт безпідставно посилається на невірність застосування положень договору судом першої інстанції, а доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Перевіривши розрахунок штрафних санкцій, здійснений судом першої інстанції, судова колегія констатує, що він здійснений арифметично вірно, з урахуванням положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 Господарського кодексу України, а також Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)".

З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2021р. у справі № 904/8581/21 відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 405,00 грн. слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 126, 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК Євротех" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2021р. у справі № 904/8581/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2021р. у справі № 904/8581/21 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ГК Євротех".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.О. Кузнецов