Ухвала

від 17.05.2022 по справі 920/1737/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18.05.2022м. СумиСправа № 920/1737/15

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Виходцевій О.М., у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянувши скаргу від 17.02.2022 №17-1/02 представника позивача (вх №624 від 22.02.2022) на бездіяльність державного виконавця Голосіївського ВДВС у м. Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (місто Київ) у виконавчому провадженні №61440996 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 19.02.2020 у справі №920/1737/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро», м.Обухів, Київської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мореплав продукт», м. Київ

про стягнення 251315,19 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Бонтлаб В.В. (довіреність від 02.01.2020 №б/н)

від відповідача: не прибув;

від органу ДВС: не прибув;

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" звернулося до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАРИШ ЛТД" 187000,00 грн. основного боргу, а також 52155,07 грн. пені, 2997,12 грн. - 3 % річних та 9163,00 грн. інфляційний втрат. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки щодо здійснення оплати за поставлений товар та обґрунтовано приписами статей 526, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Сумської області від 09.12.2015 у справі №920/1737/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.05.2016 у справі №920/1737/15 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" задоволено. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 та рішення Господарського суду Сумської області від 09.12.2015 у справі № 920/1737/15 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи рішенням Господарського суду Сумської області від 17.01.2019 у даній справі позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мореплав продукт" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72; код ЄДРПОУ 32024153) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (08702, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 20; код ЄДРПОУ 36348550) 247926,30 грн, з яких: 187000,00 грн основного боргу, 52155,07 грн пені, 5774,11 грн інфляційних нарахувань, 2997,12 грн сума 3% річних за неналежне виконання умов договору поставки № 001/СГП/С від 20.10.2011; 3718,89 грн витрат по сплаті судового збору; в іншому відмовлено.

19.02.2020 на примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області від 17.01.2020 у справі № 920/1737/15 видано відповідний судовий наказ.

Ухвалою від 27.08.2021 у справі №920/1737/15 задоволено скаргу ТОВ «Спектр-Агро» від 10.08.2021 №10-3/08 (вх №3088 від 16.08.2021) на бездіяльність державного виконавця Голосіївського ВДВС у м. Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (місто Київ) у виконавчому провадженні №61440996 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 19.02.2020 у справі №920/1737/15; визнано за період із 16 червня 2020 року по 09 серпня 2021 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (місто Київ) у виконавчому провадженні №61440996 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 19 лютого 2020 року по справі №920/1737/15, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження"; зобов`язано державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (місто Київ) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №61440996 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 19 лютого 2020 року по справі №920/1737/15 із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження".

22.02.2022 представник позивача надіслав наступні документи:

1)скаргу від 17.02.2022 №17-1/02 представника позивача (вх №624 від 22.02.2022) на бездіяльність державного виконавця Голосіївського ВДВС у м. Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (місто Київ) у виконавчому провадженні №61440996 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 19.02.2020 у справі №920/1737/15, відповідно до якої стягувач просить:

- прийняти до розгляду скаргу ТОВ "Спектр-Агро" на бездіяльність державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №61440996 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 19 лютого 2020 року у справі №920/1737/15;

- задовольнити скаргу ТОВ "Спектр-Агро" на бездіяльність державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №61440996 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 19 лютого 2020 року по справі №920/1737/15.

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №61440996 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 19 лютого 2020 року по справі №920/1737/15, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №61440996 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 19 лютого 2020 року по справі №920/1737/15 із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження";

- зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №61440996 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 19 лютого 2020 року по справі №920/1737/15 із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження".

2)клопотання (вх №656/22 від 22.02.2022) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду, згідно з яким представник позивача просить судове засідання у справі №920/1737/15 за скаргою вих. №17-1/02 від 17 лютого 2022 року призначити до розгляду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника ТОВ "Спектр-Агро" із застосуванням програмного забезпечення "EasyCon", де братиме участь Бонтлаб Василь Васильович (представник ТОВ "Спектр-Агро") зареєстрований в системі "EasyCon" із застосуванням КЕП, представника можна ідентифікувати за наступними даними: електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1, номер телефону: НОМЕР_1 ).

Водночас, розгляд зазначеної скарги не був призначений своєчасно у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 та проведенням бойових дій території Сумської області.

22.03.2022 розпорядженням голови Верховного Суду №12/0/9-22 було змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Сумської області. Розпорядженням голови Верховного Суду від 22.04.2022 №25/0/9-22 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Сумської області.

Ухвалою від 28.04.2022 у справі №920/1737/15 прийнято до розгляду скаргу від 17.02.2022 №17-1/02 представника позивача (вх №624 від 22.02.2022) на бездіяльність державного виконавця Голосіївського ВДВС у м. Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (місто Київ) у виконавчому провадженні №61440996 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 19.02.2020 у справі №920/1737/15; задоволено клопотання представника позивача (вх №656/22 від 22.02.2022) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду; призначено розгляд зазначеної скарги з повідомленням сторін та державного виконавця в судове засідання в режимі відеоконференції на 18.05.2022.

У судовому засіданні 18.05.2022 судом встановлено:

Представник позивача (скаржника) у судове засідання в режимі відеоконференції прибув, просив суд подану ним скаргу задовольнити.

Представник відповідача (боржника) у судове засідання не прибув, будь-яких клопотань, заяв чи пояснень суду не подав.

Представник органу ДВС у судове засідання не прибув, письмових пояснень в обґрунтування свої позиції у справі з огляду на подану скаргу чи будь-яких клопотань суду не подав, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення про дату, час та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином 10.05.2022.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника та державного виконавця, не перешкоджає розгляду скарги, поданої позивачем.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду з питань розгляду скарги.

Розглянувши подану скаргу представника позивача, надані документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується зазначена скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення такої скарги, господарський суд встановив:

Відповідно до ст. 341 Господарського процесуального кодексу України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

При вирішенні питання про прийняття даної скарги до розгляду, скаржник просив врахувати той факт, що відомості щодо вжиття всіх належних, допустимих, своєчасних та об`єктивних виконавчих дій із врахуванням норм чинного законодавства України у виконавчому провадженні №61440996 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 19 лютого 2020 року по справі №920/1737/15 в Автоматизованій системі виконавчих проваджень не міститься. Таким чином, скаржник позбавлений можливості визначитися щодо відліку строку на оскарження, адже має місце бездіяльність в цілому.

Суд зазначає, що якщо обов`язок органу державної виконавчої служби вчинити певну дію прямо передбачено законом, але строк її вчинення не зазначений, то бездіяльність даного органу може бути оскаржена в будь-який час, коли скаржник дійде висновку про порушення у зв`язку із цією бездіяльністю його прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки правопорушення є таким, що триває в часі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що скаржник звернувся до суду з даної скаргою з дотриманням вимог ст. 341 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим зазначена скарга прийнята судом до розгляду.

Відповідно до Постанови Голосіївського РВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (місто Київ) від 04 березня 2020 року відкрито виконавче провадження №61440996 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 19 лютого 2020 року у справі №920/1737/15 про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "МОРЕПЛАВ ПРОДУКТ" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72; ідентифікаційний код 32024153) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" (08702, Київська область, місто Обухів, вул. Промислова, 20; ідентифікаційний код 36348550) 247 926,30 грн., з яких: 187 000,00 грн. основного боргу, 52 155,07 грн. пені, 5 774,11 грн. інфляційних нарахувань, 2 997,12 грн. сума 3% - річних за неналежне виконання умов договору поставки №001/СГП/С від 20.10.2011 та 3 718,89 грн. витрат по сплаті судового збору. Всього - 251 645 (двісті п`ятдесят одна тисяча шістсот сорок п`ять) гривень 19 копійок.

Згідно з Постановою Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) від 22 жовтня 2021 року прийнято до подальшого виконання виконавче провадження №61440996 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 19 лютого 2020 року у справі №920/1737/15.

Відповідно до відомостей, які мітяться в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, отриманої скаржником 09.08.2021, державний виконавець в періоді із 22 жовтня 2021 року по 16 лютого 2022 року не вчинив жодних належних, допустимих та об`єктивних виконавчих дій.

Станом на час розгляду скарги наказ Господарського суду Сумської області від 19 лютого 2020 року у справі №920/1737/15 не виконаний.

У зв`язку з цим, представник позивача звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (місто Київ) у виконавчому провадженні №61440996 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської обійсті від 19.02.2020 у справі №920/1737/15.

Стаття 19 Конституції України зобов`язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ст. 326 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону

Завданням органів державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (статті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Відповідно до статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частин 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (частина 5 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, він повинен дотримуватись вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, такими засадами є - верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об`єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження. Разом з тим, порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження, в тому числі стягувача.

При цьому, здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, котра викладена у Постанові від 03 червня 2020 року у справі №464/5990/16-а, основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав. Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності

Згідно ч. 2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією.

Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Періодичність проведення таких перевірок чітко визначена Законом України «Про виконавче провадження», тобто такі перевірки не мають вчинятися державним виконавцем одноразово.

У свою чергу, відсутність обґрунтованого висновку стосовно належного та повного вчинення державним виконавцем визначених законом дій щодо розшуку майна боржника дає підстави вважати передчасним висновок про відсутність такого майна у боржника, та як результат - про передчасність наявності підстав для посилання на неможливість виконання судового рішення за рахунок відсутності майна у боржника - адже, відсутність майна у боржника належним чином не підтверджена, а наявність майна у боржника належним чином не перевірена.

Відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України від 02 червня 2016 року №1404-V11I «Про виконавче провадження» та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог чинного законодавства, наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішення.

Відповідно до пункту 6 Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом пунктів 9-11 Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року .№2832/5, вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов`язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання державному виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення. Вимога підписується виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв`язку або вручається виконавцем особі, яка зобов`язана вчинити дії. Доручення виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом щодо проведення окремих виконавчих дій органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами. Запит виконавця є письмовим документом, який є обов`язковим для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю інформації, документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень. Отримана інформація використовується органами державної виконавчої служби (приватним виконавцем) виключно із службовою метою.

Пунктами 1 та 4 статі 8 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово. Рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. У разі тимчасової відсутності доступу до автоматизованої системи допускається виготовлення документів на паперових носіях з подальшим обов`язковим внесенням їх до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після відновлення її роботи.

Відповідно до пункту 11 Розділу 1 Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, котре затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року за №2432/5, система забезпечує інформаційну взаємодію з іншими реєстрами та базами даних державних органів, що містять дані про майно, доходи боржника. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Відповідно до пунктів 2-4 Розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, котре затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року за №2432/5, виконавцем до Системи обов`язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень. До Системи в обов`язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії. Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії. У разі здійснення виконавчої дії за межами органу державної виконавчої служби (офіса приватного виконавця) відомості про таку дію вносяться до Системи не пізніше наступного робочого дня після її проведення. Постанови виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою Системи. Виготовлення постанов та інших документів виконавчого провадження не в Системі забороняється. У разі тимчасової відсутності доступу до Системи (через перебої в електропостачанні тощо), як виняток, допускається виготовлення документів виконавчого провадження без використання Системи з подальшим обов`язковим внесенням таких документів до системи в день усунення причин, що перешкоджали доступу до неї.

Отже, обов`язковість внесення державним виконавцем відомостей про вчинення всіх виконавчих дій у виконавчому провадженні до Автоматизованої системи виконавчого провадження передбачена Законом України "Про виконавче провадження", Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Інструкцією з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5, Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, котре затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року за №2432/5.

Таким чином, наявні відомості про вчинення виконавчих дій, які відображені у Інформації про виконавче провадження в Автоматизованій системі виконавчого провадження, за відсутності доказів зворотного, є достовірними та повними.

Згідно з отриманої скаржником інформації про виконавче провадження №61440996 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 19 лютого 2020 року у справі №920/1737/15 в Автоматизованій системі виконавчих проваджень та тими даними/відомостями про вжиті заходи та застосовані виконавчі дії Голосіївського РВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (місто Київ), котрі останнім розміщенні в даній системі на підтвердження їх вжиття та/або застосування, є підтвердженням про порушення та недотримання Голосіївським РВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (місто Київ) як статей 10, 18, 26, 36 Закону України «Про виконавче провадження» в цілому, так і положення частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» зокрема.

Натомість, як підтверджують матеріали виконавчого провадження №61440996 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 19 лютого 2020 року у справі №920/1737/15, державним виконавцем Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) в межах виконавчого провадження №61440996 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 19 лютого 2020 року у справі №920/1737/15 було порушено не лише вказані вище норми виконавчого процесуального законодавства України, а й також положення статей 53, 54, 56, 75, 76 Закону України «Про виконавче провадження».

Адже, виявлення рахунків Боржника як в загальному, так і на предмет відкриття боржником нових рахунків із метою уникнення від виконання рішення суду у даній справі, за період із 22 жовтня 2021 року по 16 лютого 2022 року проводилась із порушенням та недотриманням положення частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Частина 3 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.

Натомість, як підтверджують матеріали виконавчого провадження №61440996 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 19 лютого 2020 року у справі №920/1737/15 за період перебування наказу на примусовому виконанні, платіжні вимоги на списання коштів Голосіївським РВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (місто Київ) взагалі не виставлялись.

За результатами аналізу норм та положень Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5, Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, котре затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року за №2432/5, суд зазначає, що Голосіївський ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) не був позбавлений можливості здійснити такі виконавчі заходи в рамках виконавчого провадження №61440996 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 19 лютого 2020 року по справі №920/1737/15 на предмет перевірки та встановлення джерел доходів, та іншого майна/активів боржника як:

- належним чином та в строки, не виявлено та не накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на поточних рахунках, що відкриті у банківських та фінансових установах на ім`я боржника, а також знаходяться у володінні чи користуванні інших осіб;

- належним чином та в строки, не виставлено платіжних вимог на списання коштів із арештованих рахунків боржника;

- не витребувано від податкового органу про сумарні доходи Боржника за результатами діяльності 2020-2021 років;

- не направлено запити до податкових органів щодо встановлення та підтвердження факту перебування боржника серед платників земельного податку та/або інших зборів, котрі справляються за користування землею, у відповідності до норм чинного законодавства України;

- не направлено запити до органу доходів і зборів з метою отримання інформації про дебіторську заборгованість боржника з метою отримання та встановлення інформації про дебіторську заборгованість боржника, не витребувано від обслуговуючого банку боржника відомостей про рух коштів по відповідному рахунку;

- не направлено запити до податкових органів щодо встановлення та підтвердження факту перебування Боржника серед одержувачів державних дотацій у відповідній сфері господарської діяльності за певною державною програмою - фінансування/підтримка господарської діяльності за рахунок держави;

- не направлено запити до податкових (податкових) органів щодо встановлення та підтвердження факту повноцінного внесення (формування) засновниками/учасниками своїх часток (внесків) до статутного капіталу (фонду) Боржника із врахуванням того факту, що не невнесені внески засновниками є їх заборгованістю перед боржником;

- не направлено запити до Державної податкової служби України, її регіональних структурних підрозділів, про надання копії податкового щоквартального звіту за 2019-2021 рік за формою 1-ДФ та/або запиту про надання інформації щодо форми (коди податкових виплат) виплати доходів іншим відповідним суб`єктам господарювання щодо оплати послуг оренди, інших платежів; у випадку існування перешкод у здійсненні даного заходу не вжито дій щодо захисту прав та обов`язків органу ДВС та стягувана, звернувшись до суду із вимогами відповідного характеру;

- з метою встановлення та/або перевірки факту здійснення боржником господарської діяльності, не направлено запити до Державної податкової служби України, її регіональних структурних підрозділів, про наявність та/або відсутність Боржника серед платників загальнодержавних податків, у відповідності до норм чинного законодавства України: Податок на доходи фізичних осіб, Податок на додану вартість, Акцизний податок, Екологічний податок, Плата за користування надрами, Рентна плата за об`єкти використання, тощо;

- з метою встановлення та/або перевірки факту здійснення Боржником господарської діяльності, не направлено запити до Державної податкової служби України, її регіональних структурних підрозділів, про наявність та/або відсутність Боржника серед платників місцевих податків, у відповідності до норм чинного законодавства України: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, Транспортний податок, Єдиний податок для ФОП, Плата за землю (у складі податку на майно), тощо;

- з метою встановлення та/або перевірки факту здійснення Боржником господарської діяльності, перевіркою та встановленням майнового стану Боржника, не направлено запити до Державної податкової служби України, її регіональних структурних підрозділів, про наявність та/або відсутність у боржника ведення книги обліку розрахункових операцій (книга ОРО)/журналу використання реєстраторів розрахункових операцій (РРО);

- з метою встановлення та/або перевірки факту здійснення боржником господарської діяльності, перевіркою та встановленням майнового стану боржника, не направлено запити до Державної податкової служби України, її регіональних структурних підрозділів, про наявність та/або відсутність у боржника у реєстрі осіб, котрі здійснюють операції з товарами;

- з метою встановлення та/або перевірки факту здійснення боржником господарської діяльності, перевіркою та встановленням майнового стану боржника, не направлено запити до Державної податкової служби України, її регіональних структурних підрозділів, про наявність та/або відсутність у Боржника у реєстрі осіб, котрим має бути відшкодовано за рахунок державного бюджету суми податку на додану вартість;

- з метою встановлення та/або перевірки факту здійснення боржником господарської діяльності, не направлено запити до Державної податкової служби України, її регіональних структурних підрозділів, про наявність та/або відсутність Боржника серед платників загальнодержавних зборів, у відповідності до норм чинного законодавства України: Збір за першу реєстрацію транспортного засобу, Збір за користування радіочастотним ресурсом України, Збір за спеціальне використання води, Збір за спеціальне використання лісових ресурсів, Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками, Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, Плата за використання інших природних ресурсів, тощо;

- з метою встановлення та/або перевірки факту здійснення боржником господарської діяльності, не направлено запити до Державної податкової служби України, її регіональних структурних підрозділів, про наявність та/або відсутність боржника серед платників місцевих зборів, у відповідності до норм чинного законодавства України: Туристичний збір, Збір за місця для паркування транспортних засобів, Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, тощо;

- з метою встановлення та/або перевірки факту здійснення боржником господарської діяльності, встановлення та/або перевірки наявності вигодонабувачів від діяльності Боржника, не направлено запити до Державної податкової служби України, її регіональних структурних підрозділів, про надання інформації щодо суб`єктів, відповідно до правовідносин із котрими Боржник виступає податковим агентом; у випадку існування перешкод у здійсненні даного заходу вжити дій щодо захисту прав та обов`язків органу ДВС та стягувана, звернувшись до суду із вимогами відповідного характеру.

Окрім вказаного вище, за результатами аналізу норм та положень Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5, Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, котре затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року за №2432/5, Голосіївським ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) в рамках виконавчого провадження №61440996 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 19 лютого 2020 року у справі №920/1737/15 також не здійснив таких заходів примусового виконання як:

-не витребувано від ДП «Аграрні Реєстри» Міністерство аграрної політики та продовольства України (є адміністратором-держателем відповідного реєстром) відомостей щодо наявності та/або відсутності у Базі даних Реєстру даних про видані Боржником аграрні розписки, а також відомості про майно та осіб, що є боржниками і кредиторами за такими розписками, та у позитивному випадку, не здійснені належні заходи примусового виконання;

-не витребувано від ДП «Держреєстри України» відомостей щодо наявності та/або відсутності у Базі даних «ЗЕРНО» даних про здане Боржником зерно із ідентифікуючими даними володільця зерна відповідно до складських документів та журналу реєстрації (адже Боржник є посередником серед сільськогосподарських товаровиробників), у випадку його виявлення - не здійснені належні заходи примусового виконання;

-не витребувано від ДП «Держреєстри України» відомості щодо наявності та/або відсутності у Базі даних «Реєстр сільськогосподарської техніки» даних щодо тракторів, комбайнів, інших сільськогосподарських машин, сільськогосподарської техніки та інших сільськогосподарських механізмів, належному Боржнику на праві власності, та у позитивному випадку вчинити відповідні та належні виконавчі дії;

-не витребувано від ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» відомостей щодо наявності та або відсутності у Єдиному державному реєстрі тварин Боржника серед власників тварин (худоби), та не здійснені належні заходи примусового виконання;

-не витребувано від державного реєстратора районного/обласного рівня структурного підрозділу Міністерства юстиції України та/або приватного нотаріуса як суб`єкта здійснення реєстрації аграрних розписок, котрому надано повноваження такої реєстрації під час нотаріальних дій, відомостей щодо наявності та/або відсутності у Базі даних ДП «Аграрні Реєстри» даних про видані Боржником аграрні розписки, а також відомості про майно-та осіб, що є боржниками і кредиторами за такими розписками, та у позитивному випадку, не здійснені належні заходи примусового виконання;

-не направлено запити до Управління агропромислового розвитку райдержадміністрації про надання інформації стосовно зібраного Боржником врожаю 2020-2021 роках та проведення посівних робіт 2021 року, із метою встановлення наявності майна, його опису та арешту;

-не направлено до районного відділу статистики вимогу надати державному виконавцю інформацію про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос), про площу збирання насінників, врожайність та валовий збір в господарстві насіння за гібридами, про підсумки сівби під урожай 2020-2020 року, про хід збирання врожаю, сівби озимих та оранку на зяб, із метою встановлення наявності майна, його опису та арешту;

-не витребувано від ДП «Аграрні Реєстри» Міністерство аграрної політики та продовольства України (є адміністратором-держателем відповідного реєстром) відомостей щодо наявності та/або відсутності у Базі даних Реєстру даних про видані Боржником аграрні розписки, а також відомості про майно та осіб, що є боржниками і кредиторами за такими розписками, та у позитивному випадку, не здійснені належні заходи примусового виконання;

-не здійснено заходи щодо виявлення та встановлення посівів с/г культур, котрі знаходяться та розміщенні на земельних ділянках, що знаходяться в оренді (користуванні) та/або власності боржника;

-не здійснено звернення стягнення на майно Боржника у вигляді посівів с/г культур, котрі знаходяться та розміщенні на земельних ділянках, що знаходяться в оренді (користуванні) та власності Боржника, в тому числі арешту посівів с/г культур, їх опису, оцінці та реалізації майна Боржника;

-не винесено постанову, котрою із метою недопущення пошкодження вказаного майна попередити керівництво та/або відповідальних осіб Боржника про відповідальність за пошкодження (знищення) вказаного майна,

Таким чином, бездіяльність державного виконавця Голосіївським ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) в межах виконавчого провадження №61440996 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 19 лютого 2020 року по справі №920/1737/15 є наслідком та слугує причиною фактичного невиконання в примусовому порядку грошового зобов`язання згідно наказу Господарського суду Сумської області від 19 лютого 2020 року у справі №920/1737/15.

Разом з тим, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо боржника, останній є власником відповідного нерухомого майна, наявність котрого було виявлено та встановлено Голосіївським ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) ще у вересні 2020 року.

Натомість, у виконавчому провадженні №61440996 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 19 лютого 2020 року у справі №920/1737/15, вимоги ТОВ «СПЕКТР-АГРО» не забезпечені належним чином, зокрема, не накладено арешт в межах вимог Стягувача на відповідне майно; жодних належних, своєчасних та об`єктивних виконавчих дій у виконавчому провадженні №61440996 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 19 лютого 2020 року у справі №920/1737/15 не було здійснено, зокрема, проте не обмежуючись, не звернено стягнення на зазначене нерухоме майно боржника.

Поряд із цим, об`єктивним залишається той факт, що частина коштів боржника залишається у вільному розпорядженні боржника за умовами того, що рішення суду у даній справі так і боржником не виконано.

Відповідно до частини 1, 2 та 52 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувана.

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно

Таким чином, Голосіївським ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) виконавчі дії в рамках виконавчого провадження №61440996 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 19 лютого 2020 року у справі №920/1737/15 здійснюються формально та навіть при виявленні майна/активів боржника, в реальності та в дійсності не реалізовуються/не виконуються.

Відповідно до аналізу статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" об`єктом звернення стягнення є таке майно Боржника як кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин

Стаття 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Положення статті 76 Закону України "Про виконавче провадження" обумовлюють за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Приписами статті 337 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Так, за приписами п. 19 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження поміж іншого має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

Нормами п. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Матеріалами даної справи на сьогодні підтверджено, що керівник Боржника як його посадова, уповноважена та компетентна особа вживає всіх можливих заходів у невиконанні рішення суду, котрі виразились та виражаються як в ухилення /невиконання рішення суду, так і приховування майна за рахунок котрого була б можливість здійснити виконання рішення суду у даній справі.

Законом України «Про виконавче провадження» закріплено право державного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Такий захід забезпечення виконання судового рішення є виключним.

Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України» передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.

Таким чином, наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку про те, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного' і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти).

При цьому, Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою права, якою врегульовано умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню. Тобто вказаним Законом врегульовано права та обов`язки осіб, на правовідносини яких розповсюджується дія такої норми права.

Відтак, якщо спеціальною нормою права (пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження») передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, то обмеження виконавця у такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені спеціальною нормою права, а саме Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічна позиція наведена у правовому висновку Верховного Суду, викладеного у Постанові від 19 серпня 2020 року но справі №910/8130/17.

Доказами, які свідчать про ухилення боржника від виконання рішення суду, що полягають: - в активних діях, а саме: в приховуванні майна - відсутності боржника за адресою; неподанні декларації про майно та доходи; нез`явленні боржника на виклики державного виконавця й ненаданні пояснень виконавцю щодо невиконання рішення суду; - в пасивних діях, а саме: у невжитті будь-яких заходів щодо сплати заборгованості.

Проте, відповідно до відомостей щодо виконавчого провадження №61440996 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 19 лютого 2020 року у справі №920/1737/15, котрі розміщені в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, керівник Боржника Голосіївським ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) відповідно до положень чинного законодавства України за невиконання рішення суду, ухилення від його виконання, перешкоджання у його виконання, а також невиконання законних вимог державного виконавця, до адміністративної та\або кримінальної відповідальності не притягався.

Крім того, Голосіївським ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) не дотримано та не виконано положення та норми Господарського процесуального кодексу України, зокрема статті 345 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із ч. 4 ст. 75 Господарсько-процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брати участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь- якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Аналогічної правової позиції із даного питання дотримується, зокрема, й Верховний Суд, у таких Постановах як, зокрема: у Постанові від 19 вересня 2019 року у справі №910/14842/18, у Постанові від 22 серпня 2018 року у справі №910/21856/16, у Постанові від 09 серпня 2018 року у справі №921/184/16-г/10 тау Постанові від 31.05.2018 року у справі №921/759/16-г/7.

Відповідно до Ухвали Господарського суду Сумської області у справі №920/1737/15 від 27 серпня 2021 року, задоволено скаргу вих. №10-3/08 від 10 серпня 2021 року ТОВ «СПЕКТР-АГРО» на бездіяльність державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (місто Київ) у виконавчому провадженні №61440996 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 19 лютого 2020 року по справі №920/1737/15.

Бездіяльність та/або неналежність вчинення виконавчих дій до 10 серпня 2021 року встановлено в ухвалі Господарського суду Сумської області від 27 серпня 2021 року у справі №920/1737/15 та в силу приписів норм ГПК України не можуть піддаватись повторній переоцінці.

Відповідно до статті 345 ГПК України, про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

На сьогодні Голосіївським ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) не дотримано та порушено положення статті 345 ГПК України із врахуванням змісту, сутності та вказівок ухвали Господарського суду Сумської області від 27 серпня 2021 року у справі №920/1737/15.

Водночас, суд звертає увагу, що Законом України «Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 15 березня 2022 року № 2129-IX розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" доповнено пунктом 10-2, в якому в т.ч.: зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що державний виконавець Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (місто Київ) у період з 10.08.2021 по 17.02.2022 належних, повних, своєчасних виконавчих дій щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 19 лютого 2020 року у справі №920/1737/15 не вчинив, що є порушенням норм виконавчо-процесуального законодавства, зокрема та не обмежуючись статтями 10, 18, 26. 36, 48 Закону України "Про виконавче провадження».

Зазначене свідчить про порушення відповідальною особою (державним виконавцем) Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (місто Київ) принципів неупередженості, своєчасності та повноти проведення виконавчих дій, встановлених нормами Закону України «Про виконавче провадження» щодо примусового виконання рішення суддів.

Верховний Суд у Постанові від 16 квітня 2018 року у справі №12/57, зокрема зазначив, що відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини від 05.07.2012 у справі «Глоба проти України», суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-11, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява N 59498/00, п. 34, ECHR 2002-111, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява N 41510/98, п. 27). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява N 71186/01. п. 84). Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 етапі 6 Конвенції.

Таким чином, помилковим є твердження, що особи примусового виконання мають право щодо вжиття або не вжиття заходів примусового виконання. Виконавці мають виключно обов`язок на здійснення та вжиття заходів з примусового виконання наказу суду, котрий кореспондується із правом вибору здійснення необхідного заходу такого примусового виконання. Адже, в противному випадку, вибір одного заходу примусового виконання і повна відмова від іншого примусового виконання, не відповідала б та порушувала вказані вище як рішення Європейського Суду, так і рішень Конституційного та Верховного судів.

Зокрема, згідно із правовою позицією, котра викладена зокрема в пункті 15 Постанови Верховного суду від 13 лютого 2018 року у справі №923/182/13-г, судом зазначено про те, що відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечений виконаний обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Згідно із правовою позицією, котра викладена зокрема в Постанові Верховного суду від 20 січня 2021 року у справі №619/562/18 судом зазначено про те, що належним доказом вжиття усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії.

З огляду на те, що примусове виконання рішень в Україні покладається в тому числі на державну виконавчу службу, яка зобов`язана вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, державний виконавець Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №61440996 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 19 лютого 2020 року у справі №920/1737/15 діяв з порушенням вказаного Закону, допустивши при цьому бездіяльність, котра призвела до фактично невиконаного наказу Господарського суду Сумської області від 19 лютого 2020 року у справі №920/1737/15, котрий підлягає обов`язковому виконанню відповідно до норм ст.ст. 326 та 237 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, норми Закону України «Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 15 березня 2022 року № 2129-IX, а також те, що матеріалами справи підтверджується порушення та недотримання за період з 10.08.2021 по 17.02.2022 Голосіївським РВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (місто Київ) як статей 10, 18, 26, 36 Закону України «Про виконавче провадження» в цілому, так і положення частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» зокрема у виконавчому провадженні №61440996 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 19 лютого 2020 року у справі №920/1737/15, у зв`язку з чим, суд, дослідивши матеріали справи, задовольняє подану скаргу частково .

Відповідно до ст. 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Скаржник, в порядку, передбаченому ст. 42, 46,123,126,129,344 ГПК України, повідомив про те, що у майбутньому із врахуванням умов та на підставі договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) змушений буде понести витрати, пов`язані із розглядом даної скарги ТОВ «Спектр-Агро» на бездіяльність державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (місто Київ) у виконавчому провадженні №61440996 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 19 лютого 2020 року по справі №920/1737/15, об`єм, розмір та обсяг котрих на сьогодні визначити неможливо. У зв`язку з чим, зобов`язується із врахуванням пункту 8 статті 129 ГПК України, у випадку настання існування/понесення судових витрат у даній справі, повідомити про відповідне суд.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 234, 235, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Частково задовольнити скаргу ТОВ «СПЕКТР-АГРО» на бездіяльність державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №61440996 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 19 лютого 2020 року у справі №920/1737/15.

2. Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) за період з 10.08.2021 по 17.02.2022 у виконавчому провадженні №61440996 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 19 лютого 2020 року у справі №920/1737/15, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №61440996 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 19 лютого 2020 року по справі №920/1737/15 із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження".

3. Зобов`язати державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №61440996 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 19 лютого 2020 року по справі №920/1737/15 із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України «Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" в частині переривання строків, визначених цим Законом, з дня припинення або скасування воєнного стану.

4. Звернути увагу органу ДВС, що відповідно до ст. 345 ГПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

5. Копію ухвали надіслати учасникам справи та державному виконавцю відповідно до вимог частин 6-7 статті 6 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.ст. 255-256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частин 6-7 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки та особи, які провадять клірингову діяльність у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку. Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Інформацію у справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі "Інтернет" за вебадресою: https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/.

Повний текст ухвали підписано 23.05.2022.

Суддя В.Л. Котельницька