Постанова

від 22.02.2022 по справі 927/436/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 927/436/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравчук О.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2021 року (головуючий - Тищенко А.І., судді: Скрипка І.М., Мальченко А.О.) і рішення Господарського суду Чернігівської області від 19 липня 2021 року (суддя Федоренко Ю.В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна"

до Приватного виробничо-торгівельного підприємства "Яна"

про стягнення 5 009 360, 88 грн штрафу.

Вступ

1. Учасниками цього спору є Товариство з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" (далі "Позивач", Товариство) та Приватне виробничо-торгівельне підприємство "Яна" (далі "Відповідач", Підприємство).

2. Підприємство, як постачальник, неналежно виконало взяті на себе за договором поставки зобов`язання, а саме не поставило Товариству обумовлену договором кількість пшениці.

3. У зв`язку з цим, на підставі відповідних умов договору, Товариство нарахувало Підприємству штраф, який останнє добровільно не сплатило, а тому і виник цей господарський спір, у якому Позивач вимагав стягнення нарахованого штрафу у примусовому порядку.

4. Розглядаючи справу суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, однак позов задовольнили частково, зменшивши розмір штрафу на 80 %.

5. Товариство із вказаним зменшенням не погодилося і звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.

6. За викладеного, у даному касаційному провадженні перед Верховним Судом стояло питання правильності застосування судами попередніх інстанцій приписів частини першої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто норм матеріального права, якими передбачено право суду зменшувати належні до стягнення штрафні санкції.

7. Спрощено це питання можна сформулювати таким чином:

"Чи правомірно суди попередніх інстанцій зменшили нарахований Підприємству штраф на 80 % ?"

8. Здійснивши касаційний перегляд судових рішень у цій справі, Верховний Суд констатує правомірність здійснених судами дій, а тому касаційну скаргу Товариства відхиляє, рішення судів залишає без змін.

Фактичні обставини спору

9. 24.06.2020 між Товариством (покупець) та Підприємством (постачальник) було укладено договір поставки № К2006-4402 (далі - Договір поставки), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити й передати, а покупець зобов`язався оплатити й прийняти від постачальника сільськогосподарську продукцію - пшеницю м`яку 2-го класу та/або пшеницю м`яку 3-го класу та /або пшеницю м`яку 4-го класу, урожаю 2020 року, код товару згідно з УКТ ЗЕД - 1001, насипом відповідно до умов дійсного договору.

1) Пунктом 3.1. Договору поставки визначено, що кількість товару - 5 метричних тонн +/- 1%, за вибором постачальника (згідно даних, отриманих при зважуванні товару під час вивантаження у пункті призначення). Вага є остаточною згідно з даними, отриманими при зважуванні товару під час вивантаження в пункті призначення.

2) Згідно з пунктом 4.1 Договору поставки попередня ціна за договором за 1 метричну тонну визначається відповідно до періоду поставки товару за ставками на умовах, викладених у пунктах 4.1.1 - 4.1.2 договору.

3) На дату укладення Договору поставки попередня ціна товару у національній валюті становить: пшеницю м`яку 2 класу урожаю 2020 року - 4850 грн, ПДВ 970 грн, разом 5820 грн; пшеницю м`яку 3 класу урожаю 2020 року - 4808, 33 грн, ПДВ 961, 67 грн, разом 5770 грн; пшеницю м`яку 4 класу урожаю 2020 року - 4516, 67 грн, ПДВ 903, 33 грн, разом 5420 грн.

4) Постачальник зобов`язується передати товар на умовах DAT (поставка на термінал) - ТОВ "Бруклін-Київ", 65026, Україна, Одеська обл, м. Одеса, пл. Митна,1, що є пунктом призначення за умовами цього договору. Умови поставки визначаються й розуміються відповідно до "Інкотермс" 2010 р (пункт 5.1 Договору поставки).

5) Відповідно до пункту 7.4 Договору поставки за непостачання товару за дійсним договором постачальник зобов`язується сплатити покупцеві штраф у розмірі 30% від суми непоставленого товару.

10. В процесі виконання Договору поставки сторони підписали ряд додатків (№ 1 - 12) до нього, в яких, крім іншого, визначили назву та кількість товару, що постачається за договором.

11. Також сторонами були підписані доповнення до Договору поставки (№ 1 від 24.07.2020, № 2 від 28.07.2020, № 3 від 30.07.2020, № 4 від 30.07.2020, № 6 від 01.09.2020, № 8 від 17.09.2020, № 9 від 17.09.2020), якими згідно пункту 4.2 вони визначили остаточну ціну на партію товару.

12. Так, доповненням № 1 від 24.07.2020 сторонами зафіксовано остаточну ціну товару за одну метричну тону пшениці м`якої 3 класу урожаю 2020 року в кількості 1000 метричних тон - 5076, 03 грн; доповненням № 2 від 28.07.2020 зафіксовано остаточну ціну товару за одну метричну тону пшениці м`якої 4 класу урожаю 2020 року в кількості 500 метричних тон - 4762,72 грн; доповненням № 3 від 30.07.2020 зафіксовано остаточну ціну товару за одну метричну тону пшениці м`якої 4 класу урожаю 2020 року в кількості 112,5 метричних тон - 4766, 16 грн; доповненням № 5 від 30.07.2020 зафіксовано остаточну ціну товару за одну метричну тону пшениці м`якої 3 класу урожаю 2020 року в кількості 137, 5 метричних тон - 5070, 52 грн; доповненням № 6 від 01.09.2020 зафіксовано остаточну ціну товару за одну метричну тону: пшениці м`якої 2 класу урожаю 2020 року в кількості 25,200 метричних тон - 5023, 28 грн, пшениці м`якої 3 класу урожаю 2020 року в кількості 321,640 метричних тон - 4979, 67 грн, пшениці м`якої 4 класу урожаю 2020 року в кількості 51,460 метричних тон - 4676, 62 грн. Доповненням № 8 від 17.09.2020 сторонами зафіксовано остаточну ціну товару за одну метричну тону пшениці м`якої 3 класу урожаю 2020 року в кількості 94 метричних тон - 5070, 04 грн. Доповненням № 9 від 17.09.2020 зафіксовано остаточну ціну товару за одну метричну тону пшениці м`якої 4 класу урожаю 2020 року в кількості 23,620 метричних тон - 4761, 49 грн.

13. Доповненнями № 5 від 31.08.2020, № 7 від 15.09.2020, № 10 від 30.09.2020, № 11 від 15.10.2020 сторони продовжували дію Договору поставки, зокрема, доповненням № 11 дію договору продовжено до 30.10.2020.

14. На виконання умов Договору поставки, Підприємство поставило Товариству товар в загальному обсязі 2292, 940 тон, що підтверджується видатковими накладними № 215 від 30.07.2020 у кількості 489, 200 т на суму 2 979 832, 66 грн, № 216 від 30.07.2020 у кількості 489, 200 т на суму 2 979 832, 66 грн, № 204 від 31.07.2020 у кількості 132, 380 т на суму 805 482, 53 грн, № 221 від 02.08.2020 у кількості 557, 300 т на суму 3 185 116, 63 грн, № 266 від 20.08.2020 у кількості 51, 040 т на суму 304 994, 83 грн, № 267 від 22.08.2020 у кількості 52, 220 т на суму 312 046, 04 грн, № 268 від 26.08.2020 у кількості 71, 180 т на суму 425 343, 49 грн, № 269 від 27.08.2020 у кількості 26, 240 т на суму 156 799, 85 грн, № 270 від 28.08.2020 у кількості 25, 520 т на суму 152 497, 42 грн, № 271 від 29.08.2020 у кількості 95, 440 т на суму 570 311, 64 грн, № 272 від 30.08.2020 у кількості 51, 460 т на суму 288 790, 64 грн, № 203 від 31.07.2020 у кількості 108, 620 т на суму 621 240, 36 грн, № 265 від 22.08.2020 у кількості 25, 200 т на суму 151 903, 99 грн, № 305 від 05.09.2020 у кількості 23, 220 т на суму 141 271, 60 грн, № 304 від 04.09.2020 у кількості 24, 420 т на суму 148 572, 46 грн, № 303 від 01.09.2020 у кількості 46, 680 т на суму 284 003, 36 грн, № 302 від 01.09.2020 у кількості 23, 620 т на суму 134 959, 67 грн.

15. Товариство за отриманий товар розрахувалося в повному обсязі, що підтверджується довідкою банківської установи № 58-2-01/155828 від 04.12.2020 та Підприємством не заперечується.

16. Таким чином, відповідно до умов укладеного між сторонами Договору поставки Підприємство мало поставити Товариству товар у кількості 5000 метричних тон до 30.10.2020, проте, вказаний обов`язок виконало лише частково, поставивши покупцеві 2292,940 тон пшениці.

17. У зв`язку із викладеним Товариство, на підставі пункту 7.4. Договору поставки нарахувало Підприємству штраф у сумі 5 009 360, 88 грн і претензією № 16/11/2020-1 від 16.11.2020 повідомило останнього про такі дії.

18. В свою чергу, у відповіді на вказану претензію Підприємство зазначило, що подальше виконання умов Договору поставки ставить під загрозу його існування, виплату заробітної плати робітникам та сплату податків, а тому запропонувало Товариству перенести невиконану частину договору в частині поставки 2707,06 метричних тон пшениці на наступний маркетинговий рік за ціною визначеною договором або сплатити 10% від виставленої суми штрафних санкцій в розмірі 509 360, 88 грн.

19. Відповіді на пропозицію Підприємства Товариство не надало та звернулося до суду з позовом у даній справі.

Узагальнений зміст вимог і підстав позову

20. Так, у квітні 2021 року Товариство звернулося у Господарський суд Чернігівської області з позовом до Підприємства, у якому просило стягнути з останнього штраф в розмірі 5 009 360, 88 грн.

21. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань, які виникли на підставі Договору поставки. Посилаючись на наведені вище обставини Позивач вказував, що у порушення своїх зобов`язань за договором Підприємство безпідставно не поставило 2707,060 тон товару, з передбачених договором 5000 тон, у зв`язку з чим у Позивача виникло право стягнути з Відповідача штрафні санкції, визначені пунктом 7.4 Договору поставки.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

22. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.07.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2021, позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1 001 872, 18 грн штрафу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

23. Приймаючи вказані рішення, суди попередніх інстанцій визнали обґрунтованими позовні вимоги Товариства щодо стягнення штрафу. Однак, керуючись положеннями статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, дійшли висновку про наявність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 80%.

24. Зменшуючи нараховану суму штрафу суди, зокрема, виходили з того, що:

1) Відповідачем належними доказами підтверджено, що у зв`язку з підвищенням ціни на пшеницю подальше виконання Договору поставки стало для нього збитковим;

2) звітом Підприємства про фінансові результати за 1 квартал 2021 року також підтверджується збитковість його діяльності і розмір таких збитків складає 2 764 000 грн;

3) Підприємство пропонувало вирішити спірну ситуацію шляхом перенесення невиконаної частини договору відносно поставки 2707,06 метричних тон пшениці на наступний маркетинговий рік за ціною, яка визначена у договорі, однак Товариство на таку пропозицію жодним чином не відреагувало;

4) в матеріалах справи відсутні докази настання для Позивача чи інших осіб негативних наслідків від вчиненого Відповідачем правопорушення, зокрема, Товариством не подано доказів понесення ним якихось збитків;

5) зменшення розміру штрафних санкцій на 80% у спірних правовідносин буде оптимальним для забезпечення балансу інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для них.

Касаційна скарга

25. Не погодившись із судовими рішеннями, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить в частині незадоволених вимог їх скасувати та направити дану справу у цій частині на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Узагальнені доводи касаційної скарги Позивача

26. Скаржник стверджує, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано приписи статей 551, 652 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України і таке застосування суперечить ряду висновків Верховного Суду щодо правильного застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, які було викладено, зокрема, у постановах від 12.02.2018 у справі № 906/434/17, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 08.08.2018 у справі № 924/709/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18 та інших.

27. Зазначає також, що судами було неправильно застосовано і приписи статей 42, 44 Господарського кодексу України та здійснене правозастосування цих норм суперечить висновкам Верховного Суду, які викладені у поставах від 06.06.2018 у справі № 902/306/16, від 10.09.2020 у справі № 910/13459/19, від 24.02.2021 у справі № 910/291/20 та від 24.02.2021 у справі № 910/8425/19.

28. Позивач акцентує і на тому, що в порушення статей 7, 13, 74, 76, 77, 86, 210, 236 Господарського процесуального кодексу України судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено наявних у справі доказів, зокрема, щодо збитковості для Відповідача вчасного та належного виконання Договору поставки.

29. Обґрунтовуючи вказані твердження Товариство зазначає, що:

1) розглядаючи цей спір суди залишили поза увагою те, що підвищення цін на пшеницю після укладення Договору поставки є звичайним ризиком підприємницької діяльності у сфері торгівлі сільськогосподарською продукцією, який суб`єкт господарювання приймає на себе, укладаючи договір поставки такої продукції на майбутнє за заздалегідь визначеною ціною;

2) висновки судів про те, що виконання Відповідачем умов Договору поставки стало для нього збитковим у зв`язку із підвищенням цін на пшеницю, не відповідають дійсним обставинам справи та наявним у її матеріалах доказам; так, зокрема, суди не дослідили усі подані Відповідачем договори купівлі-продажу пшениці, що укладалися Підприємством зі своїми постачальниками, хоча з їх змісту вбачається, що останнє мало змогу вчасно поставити увесь товар за Договором поставки за ціною, що є навіть нижчою ніж та, що угоджена сторонами;

3) суди зменшили розмір штрафних санкцій з підстав того, що Позивач не поніс жодних збитків через невиконання Відповідачем умов Договору поставки, хоча це не було предметом судового дослідження у цій справі і до предмету доказування не входило;

4) зменшуючи розмір штрафу суди послалися також на лист-відповідь Відповідача у якому він пропонував перенести виконання Договору поставки на наступний рік, але при цьому вони не врахували, що цей лист був надісланий Підприємством вже після закінчення строку поставки та після отримання ним претензії Товариства.

30. Інші доводи касаційної скарги не описуються і розглядатися не будуть, оскільки підставою для відкриття касаційного провадження у даній справі (пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України) вони не стали.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

31. Згідно із частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

32. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача (Тетеря С.І.), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

33. Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

34. За приписами статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

35. Аналогічні норми містить і стаття 526 ЦК України.

36. Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

37. За частиною 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

38. Згідно з частинами 1, 2 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

39. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 ЦК.

40. Так, статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

41. Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

42. Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

43. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

44. У тій же постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

45. Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

46. Частиною ж 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

47. Верховний Суд відмічає, що судова практика щодо застосування вказаних норм ГК України та ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17) і відповідно до неї при визначення розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

48. Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

49. При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 ГПК). Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі № 916/878/20.

50. Так, стаття 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

51. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).

52. Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

53. З обставин цього спору вбачається, що така оцінка була проведена судами попередніх інстанцій, а відповідна мотивація викладена в судових рішеннях (див. пункт 24 цієї Постанови). Ця мотивація співпадає із усталеними підходами, які склалися в судовій практиці при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки і протилежні доводи касаційної скарги у цій частині є необґрунтованими.

54. Верховний Суд також констатує, що аргументи касаційної скарги в цілому не містять у собі питань права чи правозастосування, а є лише намаганнями Товариства спонукати суд касаційної інстанції до здійснення нової оцінки установлених обставин справи (поведінки боржника, можливості виконання ним умов Договору поставки) і переоцінки наявних у матеріалах справи доказів (договорів купівлі-продажу, відповіді на претензію), проте в силу вже згаданих вище приписів статті 300 ГПК України Верховний Суд таких повноважень немає.

55. Єдине, що колегія суддів вважає доцільним відмітити, ще підставність доводів скаржника про те, що у цьому провадженні він дійсно не повинен був доводити розмір втрат, що завдані Відповідачем внаслідок порушення зобов`язання (див. пункт 39 цієї Постанови), проте такі доводи в цілому не впливають на правомірність оскаржуваних судових рішень, адже при їх ухваленні судами враховано також ряд інших обставин, які надавали їм можливість застосувати свої повноваження, що визначені статтями 233 ГК України та 551 ЦК України і про які вже вказано вище.

56. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується також принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

57. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

58. Враховуючи наведені положення закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Верховного Суду вирішила, що прийняті у справі рішення і постанова повністю відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані. Водночас подана Товариством касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

59. В порядку приписів статті 129 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги несе скаржник.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2021 року і рішення Господарського суду Чернігівської області від 19 липня 2021 року у справі № 927/436/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.