Постанова

від 17.05.2022 по справі 914/1191/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2022 року

м. Київ

cправа № 914/1191/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Калітінського М.Ю.,

представників учасників справи:

ОСОБА_1 - не з`явились,

ОСОБА_2 - Котягіна А.С. (адвокат)

Рогуцького Миколи Богдановича - не з`явились,

Приватного підприємства "Продукти-Каргіл" - не з`явились

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2021 (суддя Сухович Ю.О.),

додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 15.03.2021 (суддя Сухович Ю.О.),

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 (колегія суддів: Кордюк Г.Т., Кравчук Н.М., Плотніцький Б.Д.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до відповідачів:

1) ОСОБА_2 ,

2) ОСОБА_3

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Приватного підприємства "Продукти-Каргіл" (далі - ПП "Продукти-Каргіл")

про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) та припинення між відповідачами правовідносин, що виникли на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав).

СУТЬ СПОРУ

1. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були учасниками ПП "Продукти-Каргіл" з частками по 50% статутного капіталу кожен. У 2018 році ОСОБА_3 продав свою частку ОСОБА_2 , яка стала власницею 100% частки у статутному капіталі, ці відомості були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).

2. ОСОБА_1 , вважаючи себе власницею частки (100% статутного капіталу) на підставі укладеного у 2016 році договору з ОСОБА_3 , звернулася до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки, укладеного між ними у 2018 році.

3. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, дійшовши висновку, що у ОСОБА_1 не виникло право власності на частку у статутному капіталі ПП "Продукти-Каргіл". Суд апеляційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції без змін, зазначивши водночас про обрання позивачкою неналежного способу захисту. ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.

4. У цій справі перед Верховним Судом постало питання щодо того, який спосіб захисту мала обрати позивачка за таких обставин - визнання договору купівлі-продажу недійсним чи витребування частки із чужого незаконного володіння.

5. Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково (змінив мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій), виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами

6. 07.10.2005 державний реєстратор Буської районної державної адміністрації Львівської області здійснив державну реєстрацію ПП "Продукти-Каргіл", місцезнаходження: 80561, Львівська область, Буський район, с. Утішків, вул. Буська, 1-Б.

7. 02.02.2012 учасниками ПП "Продукти-Каргіл" стали ОСОБА_2 (50% статутного капіталу) та ОСОБА_3 (50% статутного капіталу).

8. 10.08.2016 державний реєстратор Шевченківської районної державної адміністрації в місті Києві (реєстратор не за місцем державної реєстрації підприємства) ОСОБА_4 внесла зміни до установчих документів ПП "Продукти-Каргіл" за №13941050026000693, згідно з якими засновником підприємства став ОСОБА_3 із часткою статутного капіталу 100%; зміни внесено на підставі:

? договору від 09.08.2016 купівлі-продажу корпоративних прав ПП "Продукти-Каргіл" укладеного ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

? рішення ОСОБА_3 від 09.08.2016 №2/16;

? нової редакції статуту ПП "Продукти-Каргіл";

? довіреності від 09.08.2016, виданої директором ПП "Продукти-Каргіл" ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_6 .

9. 08.09.2016 державний реєстратор Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації Яценко Т.Я. провела дві реєстраційні дії:

- державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; №13941050027000693; зміна складу або інформації про засновників (власником ПП "Продукти-Каргіл" зареєстровано ОСОБА_1 );

- внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах; №13941070028000693; зміна керівника (директором ПП "Продукти-Каргіл" замість ОСОБА_5 став ОСОБА_7 ).

10. Зміни були внесені на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав у ПП "Продукти-Каргіл" від 06.09.2016 між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) (далі - Договір від 06.09.2016).

11. В матеріалах справи відсутні будь-які касові, платіжні документи, які б могли підтвердити факт оплати ОСОБА_1 коштів за Договором від 06.09.2016 та отримання таких коштів ОСОБА_3 .

12. 29.09.2016 заступник Міністра юстиції з питань держреєстрації наказом №2822/5 скасував реєстраційну дію від 10.08.2016.

13. 31.10.2016 заступник Міністра юстиції з питань держреєстрації наказом №3096/5 скасував реєстраційні дії від 08.09.2016.

14. У листопаді 2016 року відомості про власника ОСОБА_2 та директора ОСОБА_5 були поновлені в ЄДР, а відомості про ОСОБА_1 та ОСОБА_7 були видалені з ЄДР.

15. 19.09.2018 учасниками ПП "Продукти-Каргіл" були ОСОБА_2 (50% статутного капіталу) та ОСОБА_3 (50% статутного капіталу).

16. 19.09.2018 загальні збори ПП "Продукти-Каргіл" вирішили погодити продаж частки ОСОБА_3 ОСОБА_2 та перерозподілити частки учасників наступним чином: ОСОБА_2 - 11 880,00 грн (100% статутного капіталу); також вирішили уповноважити директора ПП "Продукти-Каргіл" ОСОБА_5 на вчинення всіх необхідних дій щодо реєстрації змін у складі власників (засновників) з правом передоручення.

17. 19.09.2018 ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав ПП "Продукти-Каргіл" (далі - Договір від 19.09.2018) продав свою частку у розмірі 50% статутного капіталу ОСОБА_2 , у зв`язку із чим остання стала власником 100% статутного капіталу підприємства.

18. Відповідно до умов Договору від 19.09.2018:

- продавець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність покупця корпоративні права та свою частку у статутному капіталі ПП "Продукти-Каргіл" у розмірі 50%, а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти у власність та оплатити названу частку та корпоративні права;

- розмір вкладу, що підлягає продажу - 5 940,00 грн, що становить 50% статутного капіталу ПП "Продукти-Каргіл"; склад вкладу: частка вкладу здійснена шляхом внеску учасника в статутний капітал підприємства, сплачена повністю (п.3.1);

- продавець гарантує, що на момент укладення договору корпоративні права, що відчужуються, не перебувають під арештом, не відчужені третім особам і не обтяжені іншими зобов`язаннями перед третіми особами, не є предметом застави чи майнової поруки; продавець має право на володіння, використання і розпорядження своєю часткою відповідно до законодавства України (п.4);

- частка продавця в статутному капіталі ПП "Продукти-Каргіл" продається за 5 940,00 грн, які покупець сплатив продавцю до укладення договору (п.8);

- моментом переходу права власності на частку в статутному капіталі (корпоративних) прав підприємства від продавця покупцю вважається момент підписання цього договору (п.9).

19. 19.09.2018 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підписали акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ПП "Продукти-Каргіл", посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Серафин Л.В. та зареєстрований в реєстрі разом із договором за №1726.1727.

20. 20.09.2018 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ПП "Продукти-Каргіл".

21. 09.10.2019 реєстратор КП "Реєстрація майна та бізнесу" Бойко Х.Р. здійснила ряд реєстраційних дій, відповідно до яких власником ПП "Продукти-Каргіл" зареєстровано ОСОБА_1 ; директором ПП "Продукти-Каргіл" - ОСОБА_7 .

22. 22.10.2019 Львівський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр надав висновок №6/702 у кримінальному провадженні №12015140170000570, відповідно до якого відбитки печатки у рішенні від 09.08.2019 №2/16 від 09.08.2019, довіреності від 10.08.2016, виданій директором ПП "Продукти-Каргіл" ОСОБА_5 ОСОБА_6 , договорі купівлі-продажу корпоративних прав від 09.08.2016, укладеному ОСОБА_2 з ОСОБА_3 , довіреності від 07.09.2016, виданій директором ПП "Продукти-Каргіл" ОСОБА_7 ОСОБА_6 , рішенні від 06.09.2016 №3/16, Договорі від 06.09.2016 нанесені не круглою печаткою ПП "Продукти-Каргіл", експериментальні зразки якої надані для порівняльного дослідження.

23. 11.01.2020 Львівський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр надав висновок №6/901 у кримінальному провадженні №12015140170000570, яким встановив, що підписи ОСОБА_3 у рішенні від 09.08.2016 №2/16; у договорі купівлі-продажу корпоративних прав від 09.08.2016, у новій редакції статуту; у Договорі від 06.09.2016 виконані не ОСОБА_3 ; підпис ОСОБА_5 у довіреності від 10.08.2016, виданій директором ПП "Продукти-Каргіл" ОСОБА_5 ОСОБА_6 виконаний не ОСОБА_5 ; підписи ОСОБА_2 у договорі купівлі-продажу частки від 09.08.2016, укладеному ОСОБА_2 з ОСОБА_3 виконані не ОСОБА_2 .

24. 03.02.2020 Міністерство юстиції України прийняло наказ №345/5, яким:

1) задовольнило скаргу ОСОБА_2 від 23.10.2019, з доповненнями від 11.11.2019, 14.11.2019, 05.12.2019, 06.12.2019;

2) скасувало в ЄДР реєстраційні дії щодо ПП "Продукти-Каргіл":

- від 09.10.2019: №13941050034000693 - державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; №13941050034000693 - внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах; №13941050036000693 - державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; №13941050037000693 - державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, проведені державним реєстратором КП "Реєстрація майна та бізнесу" Бойко Х.Р.;

- від 08.11.2019 №13941050041000693 - державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, проведена державним реєстратором Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради Фенчин В.-Я. В.

25. 05.02.2020 Міністерство юстиції України наказом №408/5 внесло зміни до наказу №345/5 про задоволення скарги ОСОБА_2 та скасування реєстраційних дій.

26. Відомості про власника ОСОБА_2 та директора ОСОБА_5 знову були поновлені у ЄДР; відомості про ОСОБА_1 та ОСОБА_7 були видалені з ЄДР.

27. ОСОБА_1 оскаржила вищевказаний наказ у судовому порядку.

28. Станом на 09.02.2021 єдиним засновником (учасником) підприємства є ОСОБА_2 , керівником є ОСОБА_8 (згідно з відомостями ЄДР).

Короткий зміст позовних вимог

29. В травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідачів про визнання недійсним Договору від 19.09.2018, укладеного між ними, та припинення між відповідачами будь-яких правовідносин, що виникли на підставі цього договору.

30. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- ОСОБА_1 набула корпоративні права ПП "Продукти-Каргіл" на підставі Договору від 06.09.2016;

- з моменту прийняття та реєстрації корпоративних прав в ЄДР ОСОБА_1 стала єдиним власником ПП "Продукти-Каргіл";

- Договір від 19.09.2018, укладений між відповідачами, повинен бути визнаний недійсним, як такий, що суперечить Цивільному кодексу України (далі - ЦК), Господарському кодексу України (далі - ГК) та не був направлений на реальне настання обумовлених ним наслідків; вказаний договір укладений поза волею законного власника ПП "Продукти-Каргіл" - ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

31. Господарський суд Львівської області рішенням від 10.02.2021 у задоволенні позовних вимог відмовив.

32. Господарський суд Львівської області додатковим рішенням від 15.03.2021: 1) частково задовольнив заяву ОСОБА_2 про стягнення судових витрат; стягнув з позивачки на користь ОСОБА_2 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; у задоволенні решти заяви відмовив; 2) задовольнив заяву ОСОБА_3 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу; стягнув з позивачки на користь ОСОБА_3 15 000,00 грн таких витрат.

33. Рішення суду першої інстанції мотивоване таким:

- твердження позивачки про те, що спірний договір не був направлений на реальне настання обумовлених ним наслідків є безпідставним та недоведеним доказами;

- станом на дату укладення спірного договору учасниками ПП "Продукти-Каргіл" були ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з частками по 50% статутного капіталу кожен;

- підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору; підроблення підпису однієї із сторін означає, що сторони згоди з будь-яких умов договору не досягали;

- ОСОБА_3 не підписував Договір від 06.09.2016, не відчужував свою частку у статутному капіталі ПП "Продукти Каргіл" на користь ОСОБА_1 та не міг продати 100% у статутному капіталі, оскільки станом на 06.09.2016 володів часткою у розмірі 50%;

- Договір від 06.09.2016 не може бути належним доказом набуття ОСОБА_1 прав на частку у статутному капіталі ПП "Продукти-Каргіл", а посилання на вказаний договір не може братись до уваги, оскільки він не був укладений;

- позивачка не надала жодного належного та допустимого доказу на підтвердження отримання ОСОБА_3 оплати за договором від 06.09.2016; натомість представник ОСОБА_3 надавав суду для огляду оригінали протоколу загальних зборів власників ПП "Продукти-Каргіл" від 19.09.2018 №1/18, Договору від 19.09.2018, акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ПП "Продукти-Каргіл";

- переписка за допомогою застосунку Viber не може бути підтвердженням укладення договору та не є фінансовим документом, що підтверджує оплату;

- у листі Державної прикордонної служби України від 27.07.2020 (вх.№22674/20) зазначено, що відомості про перетинання Державного кордону України у період з 01.01.2018 по 30.09.2018 громадянкою ОСОБА_2 в базі даних не виявлено;

- позивачка не довела, яке саме її цивільне право порушено, в чому полягає таке порушення та яким чином права або охоронювані законом інтереси позивачки будуть поновлені у результаті задоволення позовних вимог;

- позивачка не надала жодного належного, допустимого, достовірного доказу на підтверження її права на частку у статутному капіталі ПП "Продукти Каргіл";

- виходячи із стандарту переваги більш вагомих доказів, надані відповідачами докази, є більш вірогідними, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

34. Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване таким:

- саме позивачкою був ініційований спір, у зв`язку з чим відповідачі були змушені скористатись послугами адвоката;

- представник ОСОБА_2 не зобов`язаний був з`являтись у судове засідання, а понесені ним витрати, у випадку необов`язкової явки, додатково покладають фінансовий тягар на позивача;

- долучені представником ОСОБА_2 чеки про придбання пального не підтверджують що вказане пальне було витрачено саме в цілях відрядження;

- необов`язковість явки учасників справи була зумовлена епідеміологічною ситуацією в Україні; водночас, якщо довіритель вирішив, що адвокат повинен бути присутнім у судових засіданнях, суд не має права зменшувати на цій підставі суму витрат на правничу допомогу;

- судові засідання неодноразово відкладались саме за клопотаннями представника позивача; необхідність ознайомлення представника ОСОБА_3 з матеріалами справи була зумовлена тим, що позивач надіслав копію позовної заяви відповідачу не на адресу місця його проживання;

- враховуючи критерії пропорційності, співмірності, розумності витрат, а також їх фактичність та неминучість, враховуючи наведені представником позивача заперечення, витрати, заявлені ОСОБА_2 підлягають зменшенню до 10 000,00 грн;

- заявлена ОСОБА_3 сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є співмірною із складністю справи та наданими адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг; розмір витрат підтверджено належними доказами та підлягає задоволенню повністю.

35. Західний апеляційний господарський суд постановою від 01.11.2021 рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2021 та додаткове рішення цього суду від 15.03.2021 залишив без змін.

36. Постанова суду апеляційної інстанції додатково мотивована таким:

- позовні вимоги не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до ЄДР;

- захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий лише шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка володіє цим майном (пп."е" п.3 ч.5 ст.17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

37. 06.12.2021 ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2021, додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 15.03.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

38. Cкаржниця у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження посилається на п.1 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

39. В обґрунтування підстав касаційного оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2021 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 скаржниця зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про неукладеність Договору від 06.09.2016 та про спрямованість спірного договору на реальне настання передбачених ним правових наслідків; суди врахували висновки судових експертів ЛНДЕКЦ №6/702 від 22.10.2019 та №6/901 від 11.01.2020 (отримані в кримінальному провадженні №12015140170000570) без отримання відповідно до вимог ст.222 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування, а тому такі докази є недопустимими та неналежними; при цьому суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №911/1902/20 (щодо дійсності правочинів), від 16.05.2018 у справі №910/21025/16, від 03.11.2020 у справі №916/3133/17, від 30.09.2021 у справі №927/741/19, від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21) (щодо доказів та стандартів доказування); від 30.06.2021 у справі №911/2797/20 (щодо способу захисту).

40. Скаржниця також зазначає:

- оскаржуваний правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків; відповідачам було достеменно відомо як про існування Договору купівлі-продажу корпоративних прав від 09.08.2016 (укладеного ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), так і про існування Договору від 06.09.2016 (укладеного ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ); жоден з відповідачів не оскаржував ці договори в судовому порядку; Договір від 06.09.2016 на момент укладення спірного договору не був визнаний судом недійсним; ОСОБА_3 не міг продати частку в розмірі 50% статутного капіталу підприємства через те, що на час укладення спірного договору вона йому не належала;

- необґрунтованим є висновок про те, що ОСОБА_3 не міг продати позивачу 100% у статутному капіталі ПП "Продукти-Каргіл", оскільки володів часткою у розмірі 50%; державна реєстрація відповідних змін у складі учасників (її наявність чи відсутність) не впливає на обставини набуття особою права власності на частку у товаристві; наявність / відсутність факту сплати грошових коштів, обумовлених договором, не може бути підставою для визнання останнього недійсним чи неукладеним; несплата вартості частки у статутному капіталі товариства може бути підставою для розірвання договору, або звернення з вимогою про сплату коштів;

- Договір від 06.09.2016 є чинним; надавати правову оцінку щодо його укладеності суд першої інстанції міг лише у разі звернення ОСОБА_3 до суду із відповідним позовом про захист свого права; суд першої інстанції вийшов за межі предмета доказування;

- висновки, викладені судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, не узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.06.2021 у справі №911/2797/20 щодо способу захисту (захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий лише шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка володіє цим майном);

- висновок експерта від 11.01.2020 №6/901 та висновок експерта від 22.10.2019 №6/702 є неналежними доказами; зазначені висновки подані не на підставі ухвали господарського суду під час розгляду вказаної господарської справи та не на замовлення учасника цієї справи, а отриманні в межах кримінального провадження; відповідачі не надали обвинувального вироку суду, який набрав законної сили в кримінальному провадженні №12015140170000570; доказів на підтвердження повноважень осіб, які здійснили дослідження (кваліфікаційне свідоцтво, сертифікат тощо), як судових експертів надано не було; обидва висновки складені з порушенням вимог відповідних інструкцій; наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків;

- безпідставними є посилання на нотаріально засвідчені заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ; вони не відповідають ознакам письмових доказів або показань свідків (згідно з ст.88 ГПК).

41. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 15.03.2021 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про обґрунтованість розміру витрат на професійну правничу допомогу без врахування критеріїв пропорційності, співмірності, розумності таких витрат, а також їх фактичності та неминучості; при цьому суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, Верховного Суду від 23.11.2020 у справі №638/7748/18 (61-13573св19), від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 07.11.2019 у справі №905/1795/18.

42. 07.02.2022 на адресу Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 , у якому відповідачка просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

43. Аргументи відзиву в основному збігаються із мотивами, викладеними судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях. ОСОБА_2 додатково посилається на спроби рейдерського захоплення ОСОБА_1 корпоративних прав ПП "Продукти-Каргіл" у 2016 та 2019 роках, про що, на її думку, свідчить низка проведених реєстраційних дій та їх подальше скасування, а також наявність розпочатого кримінального провадження №12015140170000570.

44. 07.02.2022 на адресу Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3 , у якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

45. У відзиві, зокрема, зазначає:

- правовідносини у справі, що переглядається, та у справах, на які посилається скаржниця в обґрунтування підстав касаційного оскарження, не є подібними, а тому касаційне провадження підлягає закриттю;

- Договір від 06.09.2016 не був укладений, а тому не може братися до уваги;

- скаржниця не довела, яке саме її цивільне право порушено, в чому полягає порушення цього права та яким чином права або охоронювані законом інтереси ОСОБА_1 будуть поновлені в результаті задоволення позовних вимог;

- скаржниця не довела належними та допустимими доказами наявності у сторін спірного правочину мети встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, що передбачені оскаржуваним договором;

- суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для покладення судових витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції на позивачку.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

46. Верховний Суд ухвалою від 27.01.2022 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , розгляд касаційної скарги призначив на 09.02.2022.

47. 09.02.2022 судове засідання не відбулося у зв`язку із перебування на лікарняному головуючого судді Кібенко О.Р. Ухвалою від 15.02.2022 розгляд справи призначено на 02.03.2022.

48. 02.03.2022 засідання не відбулося у зв`язку із воєнною агресією проти України, ухвалою від 04.04.2022 Верховний Суд призначив розгляд справи на 18.05.2022 о 14:20.

49. Згідно з поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення ОСОБА_1 ухвалу від 04.04.2022 отримала 26.04.2022, а 11.05.2022 представник скаржниці ОСОБА_9 телефонограмою додатково був повідомлений про дату та час судового засідання.

50. 18.05.2022 о 09:32 на електронну адресу Верховного Суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 Горонного О.О. (ордер ВС №1124927, виданий АО "Стандарт" на підставі договору про надання правової допомоги від 18.02.2021 №249) про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням представника у відпустці (наказ №3В від 13.05.2022) та проведення наступного судового засідання у режимі відеоконференції.

51. Враховуючи належне та завчасне повідомлення скаржниці та її представника про дату та час судового засідання, наявність можливості участі в судовому засіданні 18.05.2022 в режимі відеоконференції, факт надання правової допомоги ОСОБА_1 АО "Стандарт"(а не адвокатом, який здійснює діяльність індивідуально), а також подання зазначеного клопотання лише 17.05.2022 та його отримання 18.05.2022 о 09:32, Верховний Суд не вбачає підстав для його задоволення, відкладення розгляду справи на іншу дату, та, відповідно, для проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо обраного способу захисту

52. У справі, що переглядається суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачка не набула прав на частку у ПП "Продукти-Каргіл" (встановивши, що Договір від 06.09.2016 не був укладений). Тоді як суд апеляційної інстанції, підтвердивши ці висновки, водночас зазначив, що позивачка обрала неналежний спосіб захисту і мала звертатися з віндикаційним позовом до власника частки.

53. Скаржниця звертає увагу на суперечливість висновку суду апеляційної інстанції, адже, встановивши, що вона не набула права власності на частку, суд вказав, що вона повинна була скористатися таким способом захисту, як віндикація - тобто витребовування речі власником із чужого незаконного володіння.

54. Верховний Суд погоджується з цим доводом касаційної скарги, виходячи з наступного.

55. За змістом ст.16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

56. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16).

57. Більше того, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18).

58. Верховний Суд вже неодноразово зазначав, що відповідно до пунктів "д" та "е" п.3 ч.5 ст.17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" особа, яка вважає себе власником частки, що незаконно вибула з її володіння, має звертатися до володільця частки (особи, вказаної як власник в ЄДР) з позовом про стягнення частки (витребування частки з чужого незаконного володіння) або позовом про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 17.12.2019 у справі №927/97/19, від 18.03.2020 у справі №466/6221/16-а). Саме такий спосіб захисту є належним, адже судове рішення, що набрало законної сили, про задоволення такої вимоги є підставою для внесення відповідних змін до ЄДР.

59. Як свідчать матеріали справи, скаржниця вважає себе власницею частки у розмірі 100% статутного капіталу ПП "Продукти-Каргіл", яка вибула з її володіння через низку дій відповідачів. Ця частка на момент звернення з позовом відповідно до даних ЄДР належала ОСОБА_2 .

60. Відтак визнання недійсним оспорюваного договору призведе до повернення частки у розмірі 50% у власність саме ОСОБА_3 , а не позивачки, що не відновить її прав, щодо порушення яких вона стверджує.

61. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що належним способом захисту є звернення ОСОБА_1 до володільця частки (особи, щодо якої у ЄДР містяться відомості як про власника спірної частки) з позовом про витребування частки із чужого незаконного володіння.

62. Верховний Суд також звертає увагу, що обрання позивачем неналежного способу захисту є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові. Відтак висновки судів попередніх інстанцій про неукладеність Договору від 06.09.2016 і ненабуття ОСОБА_1 права власності на спірну частку у статутному капіталі є передчасними і підлягають виключенню з мотивувальних частин оскаржуваних рішень.

63. З урахуванням вказаного Верховний Суд залишає без оцінки інші доводи касаційної скарги, оскільки вони не впливають на правильність рішення судів попередніх інстанцій про відмову у позові.

Щодо витрат на правничу допомогу

64. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 15.03.2021 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 скаржниця зазначає про невстановлення в договорі форми оплати гонорару адвоката, відсутність детального опису робіт (наданих послуг) та неналежність акту прийому-передачі як доказу витрат на правничу допомогу. Суди попередніх інстанцій, на її думку, дійшли до висновку про обґрунтованість розміру витрат на професійну правничу допомогу без врахування критеріїв пропорційності, співмірності, розумності таких витрат, а також їх фактичності та неминучості.

65. При цьому скаржниця зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, Верховного Суду від 23.11.2020 у справі №638/7748/18 (61-13573св19), від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 07.11.2019 у справі №905/1795/18.

66. Скаржниця зазначає, що усупереч ч.3 ст.126 ГПК представник відповідача не надав суду детального опису робіт (наданих послуг), розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому скаржниця посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.11.2020 у справі №638/7748/18.

67. Також скаржниця стверджує про неможливість встановити порядок обчислення гонорару із Договору про надання правової допомоги №26/08/2016, оскільки сторони не узгодили фіксованого розміру гонорару і не визначили його погодинну оплату.

68. На думку скаржниці, лише договір, а не акт, може визначати порядок обчислення гонорару. А оскільки договір його не визначив, то і договір і акт є неналежними доказами у справі.

69. Верховний Суд відхиляє зазначені доводи, оскільки системний аналіз статей 126, 129 ГПК свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. При цьому положення ч.2 ст.126 ГПК не конкретизують, які саме докази мають бути подані в підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості.

70. Частина 3 ст.126 ГПК хоча і містить положення про те, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, проте ця норма не передбачає (не конкретизує), що такий детальний опис робіт (наданих послуг) має бути оформлений окремим документом.

71. Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах.

72. Наведене узгоджується із практикою Верховного Суду (постанови та додаткові постанови Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №910/18954/17, від 16.06.2021 у справі №904/1672/19, від 18.06.2020 у справі №873/91/19, від 25.11.2020 у справі №911/1006/19, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19, від 07.12.2020 у справі №910/11361/19, від 19.11.2021 у справі №910/4317/21).

73. Гонорар адвоката може існувати в двох формах - як фіксований розмір та погодинна оплата. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та / або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі ст.30 Закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

74. У разі відсутності у тексті договору умов щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково (аналогічні висновки Верховного суду викладені у постановах від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 19.11.2021 у справі №910/4317/21).

75. Верховний Суд відхиляє також посилання скаржниці на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені, оскільки із них не вбачається правильність доводів про те, що лише договір про надання правової допомоги може встановлювати порядок та форму оплати послуг, що надаються адвокатом.

76. Твердження скаржниці про невстановлення в договорі форми оплати гонорару адвоката, відсутність детального опису робіт (наданих послуг) та неналежність акту прийому-передачі від 12.02.2021 як доказу витрат на правничу допомогу спростовується вищезазначеним, а також положеннями ст.5 Договору про надання правової допомоги №26/08/16 та п.1 Акту приймання-передачі наданих послуг від 12.02.2021, якими визначено як порядок (форму) оплати адвокатських послуг, так і наведено перелік (опис) наданих послуг.

77. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду визнання судами попередніх інстанцій акту про надання послуг (за відсутності детального опису робіт (наданих послуг)) неналежним доказом, недослідження усіх доказів у їх сукупності, і, як наслідок, відмова у стягненні витрат на правничу допомогу є проявом надмірного формалізму при застосування ч.3 ст.126 ГПК (постанова Верховного Суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21).

78. Окрім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що у відзивах на позовну заяву надали суду першої попередній розрахунок витрат на правничу допомогу, на підставі якого позивачка могла оцінити орієнтовний розмір витрат іншої сторони на правничу допомогу (і відповідно свої ризики у разі відмові у позові).

79. Посилання на висновки із постанов Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 Верховний Суд відхиляє, такі висновки мають загальний характер (право суду не присуджувати всі витрати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, необхідність дотримуватися критеріїв пропорційності, співмірності, розумності судових витрат, а також їх фактичність та неминучість), скаржниця не пояснює яким чином ці висновки Верховного Суду не враховані в оскаржуваних судових рішеннях.

80. Скаржниця лише висловлює власні міркування, яких причин вона не згодна з висновками судів попередніх інстанцій. Так, скаржниця не навела жодних правових висновків Верховного Суду, які б підтверджували доводи про те, що не підлягають компенсації витрати на надання наступних послуг (виконання робіт):

- участь в судових засіданнях, якщо суд не визнавав таку участь обов`язковою;

- складення відзиву на позовну заяву, зміст якого, на думку іншої сторони, не відповідає вимогам закону та не містить посилань на правові позиції Верховного Суду;

- зазначення виду робіт (послуг) без конкретної дати їх надання.

81. Твердження про неврахування судом першої інстанції клопотання позивачки про зменшення витрат на правову допомогу ОСОБА_3 через їх неспівмірність, непропорційність до предмета спору тощо та безпідставну відмову в його задоволенні Верховний Суд відхиляє з мотивів того, що у постановах, на які посилається скаржниця (від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19) йдеться про право, а не обов`язок суду обмежити розмір витрат з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

82. Відповідно до частин 1 та 2 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

83. Згідно з частинами 1, 4 ст.311 ГПК суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Судові витрати

84. Відповідно до ч.14 ст.129 ГПК якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення, він змінює розподіл судових витрат. За змістом п.2 ч.4 цієї статті у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

85. Зважаючи на висновок Верховного Суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, лише зі зміною мотивувальної частини рішень судів попередніх інстанцій, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 у частині перегляду рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2021 у справі №914/1191/20 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

3. В іншій частині рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 у частині перегляду рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2021 у справі №914/1191/20 залишити без змін.

4. Додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 15.03.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 у частині перегляду додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 15.03.2021 у справі №914/1191/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

О. Кролевець