Ухвала

від 23.05.2022 по справі 906/390/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 травня 2022 року

м. Київ

cправа № 906/390/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Кролевець О.А.,

розглянувши касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Малинської міської ради

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Крейбух О.Г., судді - Павлюк І.Ю., Тимошенко О.М.)

від 12.01.2022

у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Малинської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Виконавчий комітет Малинської міської ради Житомирської області

про стягнення 664 877,97 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У квітні 2021 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Малинської міської ради про стягнення 664 877,97 грн збитків за перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020.

2. Позов обґрунтований тим, що враховуючи неможливість залізниці відмовитись від виконання державної програми соціального захисту населення, позивач протягом 2020 року здійснював дії по її виконанню, а саме, надав послуги з перевезення пільгових категорій громадян 31797 пасажирам, чим поніс витрати з перевезення пільгових категорій громадян по м. Малину на суму 644 877,97 грн.

3. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.10.2021 у задоволенні позову відмовлено.

4. Суд виходив з того, що Порядок № 256, на який посилався позивач, втратив чинність 01.01.2020 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1101. У свою чергу позивачем не надано суду будь-якого документа, нормативно-правового акта тощо, відповідно до якого розраховується компенсація витрат суб`єкта господарювання, пов`язаних із наданням послуг щодо перевезення пасажирів залізничним транспортом. Оскільки відсутній механізм розрахунку компенсації та параметри для її визначення у відповідному нормативно-правовому та/або розпорядчому акті, така компенсація судом не може бути належним чином розрахована та перевірена. Чинними нормативно-правовими актами не передбачено покладання на відповідача обов`язку компенсувати позивачу кошти за перевезення пільгової категорії населення у 2020 році.

5. 12.01.2022 Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив повністю. Стягнув з відповідача на користь позивача 664 877, 97 грн витрат, які понесла залізниця на перевезення пільгових категорій пасажирів за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 та судовий збір.

6. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що обслуговуючи категорію громадян України, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян. Держава взяла на себе обов`язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів збитки, понесені залізничним транспортом. Відповідно до Положення про Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області, затвердженого рішенням Малинської міської ради (45 сесії 7 скликання) від 25.10.2017 №183 та рішення Малинської міської ради (48 сесії 7 скликання) від 22.12.2017 р. №229, яким затверджено Міську комплексу цільову програму надання пільг окремим категоріям населення міста Малина на 2018-2020 роки, саме відповідач зобов`язаний проводити розрахунки з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян, до яких також відноситься позивач, як надавач послуг з пільгового перевезення окремих категорій громадян залізничним транспортом.

7. 18.02.2022 відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2022 для розгляду справи № 906/390/21 визначено склад суду: Мамалуй О.О. - головуючий, судді - Баранець О.М., Студенець В.І.

9. За розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12.05.2022 № 29.3-02/891 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 906/390/21 у зв`язку з увільненням судді Мамалуя О.О. від роботи із призовом на військову службу по мобілізації.

10. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2022 для розгляду справи визначено склад суду: Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Кролевець О.А.

11. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.

12. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

13. Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 2 ГПК України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

14. Частина 7 статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

15. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 270,00 грн.

16. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

17. Предметом позову у цій справі є стягнення 664 877,97 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 2 270,00 грн = 1 135 000, 00 грн).

18. Так, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

19. Скаржник вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок бюджетних коштів, передбачено Порядком розрахунків обсягів компенсаційних виплат за пільгове перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359 (підпункт "а" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України).

20. Також скаржник зазначає, що справа має для нього виняткове значення, оскільки залишення в силі постанови суду апеляційної інстанції може призвести до вкрай негативних наслідків щодо безпідставного покладення зобов`язання на відповідача, у ході виконання рішення будуть заблоковані рахунки, що призведе до неможливості виконання покладених функцій та роботи установи (підпункт "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України).

21. Вивчивши доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судових рішень у справі за підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

22. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, буде впливати на значну кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

23. У касаційній скарзі відсутні посилання на справи та їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію щодо вирішення справ з аналогічними обставинами справи.

24. Суд зауважує, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності вирішити питання належності та достовірності доказів, яким була надана оцінка судами попередніх інстанцій при розгляді справи по суті, водночас, вирішення таких питань не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції відповідно до частини 2 статті 300 ГПК України.

25. Отже, належних обґрунтувань щодо фундаментального значення цієї касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики остання не містить.

26. Наведені скаржником доводи також не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки не містять аргументованих і переконливих обґрунтувань, не підтверджені жодними доказами, а зводяться лише до незгоди із оскаржуваними судовими рішеннями і в цілому до заперечення результату розгляду справи.

27. Верховний Суд зауважує, що саме лише посилання на те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, не може бути визнано судом підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

28. Отже, Верховний Суд вважає, що скаржником не дотримано умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення 664 877,97 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

29. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

30. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконкому Малинської міської ради згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини 3 статті 287, пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 906/390/21 за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконкому Малинської міської ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2022.

2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді Н. Губенко

О. Кролевець